Світова організація торгівлі, особливості її діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

20

1. Історія створення СОТ

Світова організація торгівлі (СОТ) була заснована в 1995 році. Вона є продовжувачем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної відразу після Другої світової війни.

У 1998 році в Женеві відзначався золотий ювілей ГАТТ. Ця система, покликана регулювати світову торгівлю через механізм стримування однобічних дій, проіснувала майже 50 років і довела свою дієздатність як правова основа багатобічного товарообміну. Час після Другої світової війни був відзначений винятковим ростом світової торгівлі. Ріст експорту товарів складав у середньому 6% у рік. Загальний обсяг торгівлі в 1997 році збільшився у 14 разів, порівняно з рівнем 1950 року.

Система розвивалася у процесі проведення в рамках ГАТТ низки торгових переговорів (раундів). На перших раундах в основному обговорювалися питання скорочення тарифів, але пізніше переговори охопили інші області, такі як антидемпінг і нетарифні міри. Останній раунд - 1986-1994р., т.зв. “Уругвайський раунд”, - призвів до створення СОТ, що значно розширила сферу діяльності ГАТТ, поширивши її на торгівлю послугами і торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Таким чином, механізм ГАТТ було удосконалено і адаптовано до сучасного етапу розвитку торгівлі. Крім того, система ГАТТ, фактично будучи міжнародною організацією, формально такою не була; а СОТ одержала юридичний статус спеціалізованої установи системи ООН.

2. Структура СОТ

СОТ - це і організація, і одночасно комплекс правових документів, свого роду багатобічний торговельний договір, що визначає права і обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами. Правову основу СОТ складають Генеральна угода з тарифів іторгівлі (ГАТТ) у редакції 1994 року (ГАТТ-1994), Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Угоди СОТ було ратифіковано парламентами всіх країн-учасниць.

Головні задачі СОТ - лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості і передбачуваності, сприяння економічному росту і підвищенню економічного добробуту людей. Країни-члени СОТ, яких на сьогоднішній день нараховується більше 140, вирішують ці задачі шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торгових переговорів, врегулювання торговельних суперечок відповідно до механізму СОТ, а також надання допомоги країнам, що розвиваються, і проведення огляду національної торговельної політики держав.

Рішення приймаються всіма державами-учасниками методом консенсусу. Ухвалення рішення більшістю голосів теж можливо, але у СОТ такої практики ще не було; у рамках роботи попередника СОТ, ГАТТ, такі одиничні випадки мали місце.

Рішення на вищому рівні у СОТ приймає Конференція міністрів, що збирається як мінімум один раз у два роки. Перша конференція у Сінгапурі у грудні 1996 р. підтвердила курс країн-учасниць на лібералізацію торгівлі і додала до існуючої організаційної структури СОТ три нові робочі групи, що займаються питаннями співвідношення між торгівлею і інвестиціями, взаємодії між торгівлею і політикою конкуренції, а також прозорістю в області державних закупівель. Друга конференція, проведена в 1998 р. у Женеві, була присвячена 50-річчю ГАТТ/СОТ; крім того, на ній члени СОТ домовилися про вивчення питань світової електронної торгівлі. Третя конференція, що була скликана в грудні 1999 року в Сиетлі (США) і повинна була прийняти рішення про початок нового раунду торгових переговорів, закінчилася фактично безрезультатно. 9-13 листопада 2001 р. у Досі (Катар) відбулася четверта Міністерська конференція, на якій у підсумку було прийняте рішення почати переговори по ряду напрямків, що стосується “ комплексного порядку денного”, промислових тарифів, ТРІПС, правил СОТ. Чергова Конференція міністрів повинна відбутися у вересні 2003 р , у м. Канкун, Мексика. Планується підбити проміжні підсумки БТП і визначити формат їхнього продовження. Новий раунд передбачається завершити до початку 2005 р.

У підпорядкуванні Конференції міністрів знаходиться Генеральна рада, що відповідає за виконання поточної роботи і збирається кілька разів у рік у штаб-квартирі в Женеві у складі представників членів СОТ, зазвичай послів і глав делегацій країн-учасниць. Підзвітними Генеральній раді знаходяться два спеціальних органи: щодо огляду торговельної політики і щодо врегулювання суперечок. Крім того, Генеральній раді підзвітні комітети з торгівлі і розвитку; щодо обмежень, пов'язаних з торговельним балансом; з бюджету, фінансів і адміністративних питань.

Генеральна рада делегує функції трьом радам, що знаходяться на наступному рівні ієрархії СОТ: Раді з торгівлі товарами, Раді з торгівлі послугами і Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Рада з торгівлі товарами, у свою чергу, керує діяльністю спеціалізованих комітетів, що здійснюють контроль за дотриманням принципів СОТ і виконанням угод ГАТТ-1994 у сфері торгівлі товарами.

Рада з торгівлі послугами здійснює контроль за виконанням угоди ГАТС. У її складі знаходяться Комітет з торгівлі фінансовими послугами і Робоча група з професійних послуг.

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, крім здійснення контролю за виконанням відповідного угоди (ТРІПС), займається також питаннями запобігання виникненню конфліктів, пов'язаних із міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Численні спеціалізовані комітети і робочі групи займаються окремими угодами системи СОТ і вирішенням питань у таких областях, як захист навколишнього середовища, проблеми країн, що розвиваються, процедура приєднання до СОТ і регіональні торговельні угоди.

Секретаріат СОТ, що базується в Женеві, має близько 500 штатних співробітників; його очолює генеральний директор. Секретаріат СОТ, на відміну від подібних органів інших міжнародних організацій, не приймає рішень, тому що ця функція покладається на самі країни-члени. Основні обов'язки Секретаріату - забезпечувати технічну підтримку радам і комітетам, а також Конференції міністрів, здійснювати технічне сприяння країнам, що розвиваються, проводити аналіз світової торгівлі і роз'яснювати положення СОТ громадськості і засобам масової інформації. Секретаріат також забезпечує деякі форми правової допомоги у процесі врегулювання суперечок і консультує уряди країн, які бажають стати членами СОТ. На сьогоднішній день таких країн нараховується більше двадцяти.

3. Основні угоди і принципи СОТ

Країни-члени СОТ взаємодіють у рамках недискримінаційної торгової системи, де кожна країна одержує гарантії справедливого і послідовного відношення до її експорту на ринках інших країн, зобов'язуючись забезпечувати такі ж умови для імпорту на свій власний ринок. У виконанні зобов'язань країнами, що розвиваються, передбачена велика гнучкість і свобода дій.

Основні правила і принципи СОТ, відображені в багатосторонніх торгових угодах, що торкаються торгівлі товарами і послугами, а також торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, врегулювання суперечок і механізму огляду торговельної політики.

Товари

Ключові принципи СОТ були вперше сформульовані в ГАТТ 1947 року. З 1947 по 1994 рік ГАТТ представляв собою форум для проведення переговорів по зниженню митних тарифів і інших торгових бар'єрів; текст Генеральної угоди обумовлював важливі правила, зокрема, недискримінацію. Згодом, у результаті переговорів Уругвайського раунду (1986-1994), основні принципи були розширені і одержали розвиток в інших угодах. Так, були створені нові правила з торгівлі послугами, з важливих аспектів інтелектуальної власності, із врегулювання суперечок і з огляду торговельної політики. світова організація торгівлі

ГАТТ у новій редакції 1994 року є основним зводом правил СОТ з торгівлі товарами. Його доповнюють угоди, що стосуються специфічних секторів, таких як сільське господарство і текстиль, а також окремих напрямків, наприклад, державної торгівлі, стандартів на різну продукцію, субсидій і антидемпінгових заходів.

Два фундаментальних принципи ГАТТ - це недискримінація і забезпечення доступу на ринок.

Принцип недискримінації реалізується через застосування режиму найбільшого сприяння (РНС), при якому країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, і національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку.

Доступ на ринок забезпечується, крім застосування РНС і національного режиму, також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також найбільш прозорим засобом у питаннях торгових режимів країн-учасниць.

Послуги

Принципи більш вільного експорту і імпорту послуг, незалежно від способу їхнього постачання (трансгранична торговля, споживання послуг за кордоном, комерційне присутність, присутність фізичних осіб) були вперше документально закріплені в новій Генеральній угоді про торговлю послугами (ГАТС). Однак, через специфіку торгівлі послугами, режим найбільшого сприяння і національний режим застосовуються тут зі значними виключеннями, індивідуальними для кожної країни. Аналогічно, скасування кількісних квот носить вибірковий характер, рішення стосовно цього приймаються в ході переговорів.

Члени СОТ беруть на себе індивідуальні зобов'язання в рамках ГАТС, у яких вони заявляють, які із секторів послуг і в якому ступені вони готові відкрити для іноземної конкуренції.

Інтелектуальна власність

Угода СОТ про торговвельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) являє собою звід правил з торгівлі та інвестицій у ідеї і творчу діяльність, у яких обумовлюється, як інтелектуальна власність повинна бути захищена в процесі здійснення торговельних операцій. Під “інтелектуальною власністю” розуміються авторські права, торгові марки, географічні назви, які використовуються для найменування товарів, промислові зразки (дизайни), топології інтегральних мікросхем і інформація, яка не розголошується, наприклад, торгові секрети.

Врегулювання суперечок

Угода про правила та процедури врегулювання суперечок передбачає створення системи, у якій країни могли б урегулювати свої розбіжності в ході консультацій. Якщо це не вдається, вони можуть діяти згідно до чітко налагодженої поетапної процедури, що передбачає можливість рішення питань групою експертів і дає можливість подавати апеляцію на дані рішення з відповідним правовим обґрунтуванням. Про довіру до даної системи свідчить кількість суперечок, що виносилися у СОТ: 167 справ до березня 1999 р. у порівнянні з 300 справами, що були розглянуті протягом усього періоду існування ГАТТ (1947-94 р.)

Огляд торговельної політики

Задача механізму огляду торговельної політики полягає в підсиленні прозорості, у роз'ясненні торгової політики тих чи інших країн, і в оцінці наслідків її проведення. Політика всіх країн-членів СОТ піддається регулярному “огляду”; у кожнім огляді містяться звіти відповідної країни і Секретаріату СОТ. З 1995 року був зроблений огляд політики 45 країн - членів організації.

4. Переваги торговельної системи СОТ

Переваги системи СОТ доводить не тільки той факт, що практично усі великі торгові нації зараз є її членами. Крім чисто економічних вигод, які досягаються шляхом зниження бар'єрів для вільного товарообміну, ця система позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах-членах, а також на індивідуальний добробут громадян. Переваги торгової системи СОТ можна визначити на всіх рівнях - окремого громадянина, країни і світового співтовариства в цілому.

Вигоди СОТ для споживачів

Зниження вартості життя

Найбільш очевидна вигода від вільної торгівлі для споживача - це зниження вартості життя за рахунок зниження протекціоністських торгових бар'єрів. За 50 років існування організації було проведено вісім раундів переговорів, і на даний момент торгові бар'єри в усьому світі нижче, ніж вони були будь-коли, за всю історію сучасної торгівлі.

У результаті зниження торгових бар'єрів дешевшають не тільки готові імпортовані товари і послуги, але і вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні компоненти.

Імпортні тарифи, державні виробничі субсидії (наприклад, у сільському господарстві) і кількісні обмеження імпорту (приміром, у торгівлі текстилем) в остаточному підсумку призводять не до бажаних результатів захисту вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, споживачі у Великобританії, згідно до статистичних розрахунків, платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торгові обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума складає приблизно 780 мільйонів канадських доларів. Аналогічна ситуація в секторі послуг: лібералізація сектора телекомунікацій у Європейському Союзі привела до зниження цін у середньому на 7-10 відсотків.

Система СОТ, заохочує конкуренцію і знижує торгові бар'єри, у результаті чого споживачі виграють. Так, велика реформа у торгівлі текстилем і одягом у рамках СОТ, що завершиться в 2005 році, містить у собі усунення обмежень на обсяг імпорту.

Більш широкий вибір товарів і послуг

Більш широкий вибір товарів і послуг - також безсумнівна перевага вільної торгової системи для споживача. Крім готової іноземної продукції, мова тут йде і про вітчизняні товари і послуги, асортимент яких розширюється через зниження цін на імпортні матеріали, окремі частини і устаткування. Імпортна конкуренція стимулює максимально ефективне вітчизняне виробництво і, отже, безпосередньо знижує ціну і підвищує якість продукції, що випускається.

Крім того, у результаті більш активного товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.

Збільшення експорту вітчизняної продукції також підвищує доходи виробників, податкові надходження в скарбницю і, отже, доходи і добробут населення в цілому.

Вигоди СОТ для економіки країни в цілому

Економічні вигоди

Підвищення доходів

Неможливо провести чітку грань між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Так, зниження торгових бар'єрів сприяє росту торгівлі, що приводить до підвищення як державних, так і особистих доходів. Емпіричні дані свідчать: після Уругвайського раунду в результаті переходу на нову систему торгових угод світовий доход збільшився з 109 до 510 мільярдів доларів. Єдиний ринок на території Європейського Союзу також сприяв підвищенню доходів і добробуту.

Підвищення державного доходу за рахунок діяльності успішних експортерів дозволяє перерозподілити одержувані додаткові ресурси і допомогти іншим компаніям, що зіштовхуються з іноземною конкуренцією, підвищити продуктивність, розширити масштаби виробництва, поліпшити свою конкурентноздатність або переключитися на нові види діяльності.

Підвищення зайнятості

Розвиток торгівлі веде у довгостроковій перспективі до підвищення зайнятості, особливо в експортних галузях економіки. Однак у короткостроковій перспективі втрати робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних підприємств з імпортними виробниками практично неминучі.

Протекціонізм не може вирішити цю проблему. Навпаки, підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що при обмеженні імпорту призводить до підвищення цін на неї і негативно відбивається на обсягах продажів, а в остаточному підсумку і на кількості робочих місць. Подібна ситуація склалася, приміром, у США у 1980-і рр., коли були уведені тверді обмеження на імпорт японських автомобілів. І навпаки, лібералізація ринку ЄС створила як мінімум 300 тисяч нових робочих місць у країнах Співтовариства. В експортних галузях США зайняті як мінімум 12 мільйонів робітників; у металургії Росії з близько 1 мільйона зайнятих 600 тисяч також працюють на експорт.

Розумне використання захисних мір і ефективна схема перерозподілу додаткового державного доходу можуть допомогти країні перебороти труднощі періоду адаптації до системи вільної торгівлі.

Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності

Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок, насамперед, спрощення системи митних тарифів і інших торгових бар'єрів. Як наслідок, передбачуваність і прозорість економіки залучають нових торговельних партнерів і підвищують товарообіг. Недискримінаційний підхід, прозорість, визначеність умов торгівлі і їхнє спрощення - усе це сприяє зниженню витрат компаній, оптимізації їхньої діяльності і створенню сприятливого клімату для торгівлі й інвестицій.

У свою чергу, приплив капіталу в країну, зокрема, у формі прямих іноземних інвестицій, створює додаткові робочі місця і підвищує добробут населення в цілому.

Політичні вигоди

Крім економічних вигод від більш вільної зовнішньої торгівлі, держава одержує і визначені політичні вигоди.

Захист від лобіювання

В уряду з'являється більше можливостей захищати себе від дій лобістських груп, тому що торговельна політика здійснюється в інтересах економіки в цілому.

Проведена державою політика протекціонізму для окремих галузей передбачає політичний вплив представників цих сфер виробництва. У перші десятиліття 20-го століття посилення політики торговельних обмежень привело до торгової війни, переможців у який не було, адже в кінцевому рахунку від подібних обмежень страждають навіть сектори, що вимагають захисту, сповільнюється економічний ріст і падає загальний добробут.

Приєднання до системи СОТ допомагає уникнути подібних ситуацій, тому що проведена державою політика орієнтується на розвиток усіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлення конкурентного середовища.

Боротьба з корупцією

Система вільної торгівлі також створює передумови для прийняття розумних політичних рішень, боротьби з корупцією і привнесення позитивних змін у законодавчу систему, що в кінцевому рахунку сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень, приміром, імпортних квот, неминуче сполучено з небезпекою корупції серед чиновників, які розподіляють ці квоти і, отже, з одержанням надприбутку компаніями-імпортерами - т.зв. “квотної ренти”. Зараз у СОТ ведеться робота зі скорочення й усунення багатьох ще існуючих квот, особливо на текстильні вироби.

Прозорість і гласність, тобто забезпечення доступу громадськості до всієї інформації з правил торгівлі; більш чіткі критерії за правилами, які охоплюють питання безпеки і стандарти на продукцію; застосування принципу недискримінації також впливають на політичну обстановку, скорочуючи можливість прийняття необґрунтованих рішень і обману.

Вигода системи СОТ для відносин між країнами

Забезпечення рівних шансів для всіх учасників

Система СОТ урівнює шанси всіх членів, надаючи право голосу невеликим країнам, обмежуючи, таким чином, можливості економічного диктату більш великих держав, що було б неминуче при двосторонніх переговорах. Більш того, поєднуючись в союзи, невеликі країни здатні домагатися більшого успіху на переговорах. У той же час великі держави-учасники звільняються від необхідності вести переговори по торгових угодах з кожним зі своїх численних торгових партнерів, тому що відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язань автоматично поширюються на всіх учасників СОТ.

Ефективний механізм врегулювання суперечок

Система СОТ створює ефективний механізм для врегулювання торговельних суперечок. Після Другої світової війни торгуючі країни в ході переговорів погоджували правила торгівлі, які зараз діють у рамках СОТ. Вони містять у собі зобов'язання щодо розгляду своїх суперечок у СОТ і незастосування однобічних дій.

Кожна суперечка, що виноситься у СОТ, розглядається насамперед з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів. З моменту створення СОТ в 1995 році близько 200 торговельних суперечок було винесено на її розгляд. Угоди СОТ створюють правову основу для ухвалення чіткого рішення.

Число суперечок, які виносяться у СОТ, постійно збільшується. Це свідчить не про наростання напруженості у світі, а скоріше про зміцнення економічних зв'язків і довіру країн, до даної системи врегулювання суперечок.

Зміцнення міжнародної стабільності

Торговельна система СОТ допомагає здійсненню торгівлі і забезпечує країни конструктивним і справедливим механізмом для врегулювання суперечок з торгових питань, тим самим створюючи і зміцнюючи міжнародну стабільність і співробітництво.

Яскравим прикладом впливу торгівлі на міжнародну безпеку є торгова війна 1930-х років, коли країни змагалися у зведенні протекціоністських торгових бар'єрів. Це збільшило Велику депресію і зіграло визначну роль у розв'язанні Другої світової війни.

Повторення передвоєнної напруги у торгівлі після Другої світової війни в Європі удалося уникнути через розвиток міжнародного співробітництва у торгівлі вугіллям і чорними металами в рамках Європейського об'єднання вугілля і стали, що слугувало основою для створення в майбутньому Європейського Союзу. У світовому масштабі було засновано Генеральну угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), перетворену у 1995 році у Світову організацію торгівлі (СОТ).

Система довела свою життєздатність, тому що політичний конфлікт між країнами із сформованими стабільними торговими відносинами менш ймовірний. Крім того, люди, які більш забезпечені і благополучні, виявляють меншу схильність до конфліктів.

Система ГАТТ/СОТ, у якій угоди укладають шляхом консенсусу в результаті переговорів і правила угод неухильно виконуються, також є важливим інструментом зміцнення довіри. Коли уряд упевнений у тому, що інші країни не піднімуть свої торгові бар'єри, у нього не виникає спокуси зробити те ж саме. Держави також будуть набагато більш готові до співробітництва одна з одною, і це дозволить уникнути ситуацій, подібних до торгової війни 1930-х років.

5. Типові помилки відносно СОТ

Існують різні точки зору на багатобічну торгову систему і на СОТ як форум, на якому країни можуть дозволяти свої розбіжності по торгових питаннях. Критика СОТ, однак, найчастіше заснована на невірному уявленні про те, як працює ця організація. Критичні зауваження, що зустрічаються найчастіше, розглянено нижче.

„СОТ диктує державну політику урядам країн-членів”

Це невірно. СОТ не вказує урядам, як їм проводити свою торговельну політику - організацією керують її учасники. Угоди СОТ приймаються у результаті переговорів між урядами країн-членів на основі консенсусу і ратифікуються парламентами.

Механізм примуса може використовуватися лише у випадку відходу члена від виконання своїх зобов'язань, виникнення торгової суперечки і винесення її на розгляд у СОТ. Тоді Орган з врегулювання суперечок, до складу якого входять усі країни-члени, приймає рішення із відповідного питання шляхом прийняття до уваги висновків, зроблених групою експертів з врегулювання суперечок, підсумків розгляду апеляції. Це рішення носить вузький характер і являє собою судження щодо того, чи порушив уряд будь-яку угоду СОТ. Якщо член СОТ, що порушив зобов'язання, не має наміру виправляти ситуацію, він може зіштовхнутися з відповідними діями, що будуть санкціоновані СОТ.

Секретаріат при цьому не приймає рішення, а радше забезпечує адміністративну і технічну підтримку СОТ і її членам.

Таким чином, СОТ не диктує політику своїм членам; навпроти, її учасники формують політику організації.

“Членство у СОТ веде до втрати суверенітету учасників”

Це не так. У реальності СОТ нічим не відрізняється від інших міжнародних організацій, які не припускають делегування будь-якої частини національного суверенітету наднаціональним міжнародним органам. У цьому вона відрізняється від організацій інтеграційного типу, таких як Європейський Союз. Крім того, зобов'язання країн випливають і з інших міжнародних угод економічного характеру, причому більшість з них містять ті чи інші обмеження для їхніх урядів.

Коло ведення СОТ набагато вужче, ніж представлення про нього в суспільній думці. Так СОТ не регулює відносини власності, макроекономічну, структурну, антимонопольну політику, політику валютного курсу, бюджетні відносини, інвестиційний режим (за винятком інвестицій у сектори послуг, а також торгових мір, пов'язаних з інвестиціями); вона не втручається в питання оборони і безпеки.

Умови участі у будь-якій торговій угоді, у тому числі і у Світовій організації торгівлі, не перешкоджають державі реалізувати своє суверенне право на вихід з угоди тоді, коли вона вважає це потрібним.

“Участь у СОТ - це повна лібералізація доступу на ринок і вільна торгівля за будь-яку ціну”

Це невірно. Незважаючи на те, що один із принципів системи СОТ - зниження країнами своїх торгових бар'єрів і забезпечення більш вільного здійснення торгівлі, про те, наскільки ці бар'єри повинні знижуватися, країни-учасниці домовляються одна з одною. Їхня позиція на переговорах залежить від того, наскільки вони готові до зниження бар'єрів і що хочуть одержати у відповідь від інших членів. Таким чином, при приєднанні до СОТ нові члени можуть зберігати необхідний рівень тарифного захисту ринку товарів і послуг.

Згодом члени СОТ зберігають можливість застосовувати обмежувальні міри проти імпорту, наприклад, у випадках, коли такий імпорт завдає серйозної шкоди національним виробникам чи товарам веде до порушення нормального стану платіжного балансу. Спеціальні положення передбачені і для країн, що розвиваються. Усі подібні обмеження вводяться на основі чітко визначених правил, установлених СОТ.

Таким чином, незважаючи на те, що вільна торгівля -одна з головних цілей СОТ, забезпеченню торгівлі справедливої, заснованої на принципах недискримінації і гласності, надається при цьому не менше значення.

“Переслідування комерційних інтересів у СОТ стає більш пріоритетною задачею, ніж розвиток”

Вільна торгівля сприяє економічному зростанню і підтримує розвиток. Цей факт лежить в основі торгової системи СОТ.

У той же час, питання про те, чи у достатньому ступені країни, що розвиваються, виграють від системи СОТ, є предметом триваючих суперечок.

Угоди СОТ містять у собі багато важливих положень, що беруть до уваги інтереси країн, що розвиваються. Так, для них передбачається більш тривалий період часу для внесення змін, необхідних відповідно до правил СОТ. До найменш розвинутих країн передбачено спеціальний підхід, у тому числі виключення з багатьох положень угод. Необхідність рішення питань розвитку може також бути використана для обґрунтування дій, що звичайно забороняються угодами СОТ, наприклад, надання урядових субсидій.

“Комерційні інтереси у СОТ більш приоритетні, ніж захист навколишнього середовища”

Це не так; у багатьох положеннях особлива увага приділяється питанням захисту навколишнього середовища.

У преамбулі Марракеської угоди, що засновує Світову організацію торгівлі, серед інших задач передбачене оптимальне використання світових ресурсів, підтримка розвитку і захист навколишнього середовища.

Так, наприклад, згідно до статті 20 Генеральної угоди про тарифи і торгівлю, країнам дозволено починати дії по захисту життя і здоров'я людини, тварин чи рослин; держави також мають можливість зберігати природні ресурси, що виснажуються.

“Члени СОТ можуть, повинні і уже вживають заходи щодо захисту навколишнього середовища”, - говориться в звіті за рішенням, прийнятому щодо однієї з винесених на розгляд СОТ суперечок, яка стосувалась імпорту креветок і захисту морських черепах.

Особлива увага задачам захисту навколишнього середовища приділяється в угодах СОТ, які стосуються стандартів на продукцію, безпеки харчових продуктів, захисту прав інтелектуальної власності і т.д. Для захисту навколишнього середовища дозволено застосовувати субсидії.

Важливо, однак, щоб міри, вжиті для захисту навколишнього середовища, не були несправедливими і дискримінаційними. Не можна бути поблажливим до своїх власних виробників і в той же час виявляти суворість стосовно іноземних товарів і послуг, як не можна і допускати дискримінацію різних торгових партнерів. Цей момент обумовлюється у положенні про врегулювання суперечок.

Правила системи СОТ можуть допомогти країнам розподіляти ресурси більш ефективно. Наприклад, скорочення промислових і сільськогосподарських субсидій, про яке ведуться зараз переговори, знизить марнотратне надвиробництво і дозволить зберегти природні ресурси.

Установлення міжнародних норм і правил щодо захисту навколишнього середовища - задача спеціалізованих міжнародних агентств і конвенцій, а не безпосередньо Світової організації торгівлі. Однак, дотепер документи СОТ і міжнародні угоди по захисту навколишнього середовища не вступали в протиріччя один з іншим, навпаки, у них існують часткові збіги (приміром, в угодах з питань обмежень імпорту та ін.)

“Комерційні інтереси переважають над питаннями здоров'я і безпеки людини”

Це не так. Ключові положення в угодах СОТ, такі як стаття 20 ГАТТ, дозволяють урядам починати дії по захисту життя і здоров'я людей, тварин чи рослин. Ряд угод торкаються питання стандартів на продовольчу продукцію, якості і безпеки їжі та іншої продукції тваринного і рослинного походження. Їхньою метою є захист прав урядів на забезпечення безпеки своїх громадян.

Але ці дії певним чином регулюються для запобігання використання норм і правил безпеки як виправдання для захисту внутрішніх виробників і дискримінації іноземних товарів і послуг, “замаскованого” протекціонізму. Для цього застосовувані міри повинні бути засновані на наукових фактах чи стандартах, визнаних в усьому світі, наприклад, нормах Кодексу Алиментариус, який встановлює рівень стандартів, що рекомендуються, безпеки продуктів у рамках Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і Світової організації охорони здоров'я (СОЗ).

Уряди, однак, можуть встановлювати і власні стандарти за умови, що вони сумісні з міжнародними вимогами і не є довільними чи дискримінаційними.

“СОТ позбавляє людей роботи і збільшує розрив між багатими і бідними”

Це обвинувачення неточне; воно занадто спрощує факти. Сприяючи економічному росту, торгівля є могутнім важелем для створення робочих місць і скорочення бідності. Однак майже завжди ситуація ускладнюється тим, що існує визначений період адаптації для рішення проблем втрати робочих місць. Протекціонізм як альтернатива - це не рішення.

Найбільшу вигоду в сфері зайнятості від вільної торгівлі одержує країна, яка знижує свої власні торгові бар'єри. Країни, які здійснюють експорт у цю країну, виграють також, особливо галузі, що працюють на експорт, у яких ситуація більш стабільна і вища заробітна платня.

При зниженні торгових бар'єрів, виробники, що раніш були захищені, зіштовхуються з більшою конкуренцією, і ефективність їхнього пристосування до нових умов стає життєво важливою. Країни з кращою адаптаційною політикою пристосовуються краще, ніж ті, які упускають нові можливості, що відкриваються з розвитком торгівлі та економіки в цілому.

Лібералізація ринків згідно з уже досягнутими домовленостями здійснюється поступово, що дає країнам час на необхідну адаптацію.

Протекціонізм як альтернатива торгівлі з метою збереження робочих місць неефективний, тому що він підвищує витрати на випуск продукції і заохочує низьку продуктивність. Так, відповідно до розрахунків ОЄСР, стягування 30%-ой мита на імпорт із країн, що розвиваються, фактично скоротило б зарплату некваліфікованих робітників у країні-імпортері на 1% і зарплату кваліфікованих робітників на 5%, тобто застосування протекціоністських мір знижує рівень оплати праці в країні.

Крім того, існує безліч факторів, не пов'язаних з діяльністю СОТ, які впливають на зміни в рівні заробітної плати. Так, той факт, що в розвинутих країнах збільшується розрив між оплатою праці кваліфікованих і некваліфікованих робітників, лібералізацією торгівлі не пояснити. Велика частина змін у зарплаті у розвинутих країнах пояснюється технологічними змінами, пов'язаними з кваліфікацією, імпорт же з країн з низьким рівнем заробітної плати, за даними ОЭСР, пояснює тільки 10-20% цих змін.

Крім того, аналіз винятково імпорту товарів спотворює картину. У розвитих країнах 70% економічної діяльності - це послуги, де іноземна конкуренція впливає на робочі місця по-іншому: якщо, приміром, телекомунікаційна компанія відкриває бізнес у країні, вона у більшості випадків наймає на роботу місцевий персонал.

Нарешті, хоча рівень життя 1.5 мільярду людей усе ще надзвичайно низький, лібералізація торгівлі з часів Другої світової війни сприяла тому, що близько 3 мільярдів людей були виведені зі стану убогості.

“Маленькі країни у СОТ неспроможні захистити свої інтереси”

Це невірно. У торговій системі СОТ усі дотримуються таких правил, які розширюють переговорні можливості маленьких країн. Так, у рамках процедури врегулювання суперечок, країни, що розвиваються, успішно заперечували у СОТ дії, ініційовані індустріальними державами. Поза даною системою ці країни були б неспроможні у своїх діях проти більш впливових торгових партнерів.

І країни, що розвиваються, і розвинуті держави у ході переговорів повинні йти на поступки. Так, Уругвайський Раунд (1986-94), став можливим тільки тому, що індустріальні країни погодилися провести реформи в сфері торгівлі продукцією текстильної промисловості і сільського господарства, а обидві ці галузі були життєво важливі для країн, що розвиваються.

“СОТ - це інструмент могутнього лобіювання”

Це невірно. Така точка зору зв'язана з невірним уявленням про членство у Світовій організації торгівлі. Бізнес, неурядові організації й інші групи лобістів не беруть участь у роботі СОТ, за винятком спеціальних заходів, таких як семінари і симпозіуми, і можуть впливати на рішення СОТ тільки через свої уряди.

І навпаки, уряд може використовувати членство у СОТ для опору лобіюванню вузьких інтересів окремими групами. У ході переговорів йому легше протистояти тиску лобістів, приводячи аргументи, що свідчать про те, що існує необхідність прийняття загального пакета мір в інтересах країни в цілому.

“У більш слабких країн немає вибору, вони змушені приєднуватися до СОТ”

Це не так. Чи бути не бути у СОТ - добровільний вибір будь-якої країни, і тому на даний момент переговори ведуть як великі, так і маленькі держави. Причини того, що усе більша кількість країн хочуть приєднатися до даної системи, скоріше позитивні, чим негативні; вони закладені в ключових принципах СОТ, таких як недискримінація і прозорість. Приєднуючи до СОТ, навіть невелика країна автоматично скористається всіма гарантованими перевагами членства.

Альтернативою приєднанню могли б бути переговори по двосторонніх угодах з кожним торговим партнером, однак для цього урядам знадобилося б більше засобів, що є серйозною проблемою для невеликих країн. Крім того, їхні переговорні можливості в двосторонніх переговорах слабкіше, ніж вони могли б бути у СОТ, де невеликі країни поєднуються в союзи з іншими державами, з якими в них є загальні інтереси.

Вступаючи у СОТ, країна бере на себе зобов'язання, не вимагаючи взаємності, по зниженню митних тарифів, вносячи тим самим свій внесок у процес торговельної лібералізації. Формою цих зобов'язань є список тарифних знижок, що складається з рівнів тарифної ставки, яку країна-учасниця зобов'язується не перевищувати. Ця вимога єдина для всіх нових членів, і країни при вступі також погоджуються на його виконання добровільно.

“СОТ - недемократична організація”

Це невірно. Рішення у СОТ звичайно приймаються шляхом консенсусу, що навіть більш демократично, ніж прийняття рішень більшістю голосів. Прийняті угоди ратифікуються в парламентах країн-учасниць.

Незважаючи на те, що не кожна країна має однакові переговорні можливості, правило консенсусу означає, що кожен член організації має голос і рішення приймається тільки тоді, коли незгодних немає.

Таким чином, механізм СОТ забезпечує рівні можливості для урядів усіх країн-учасниць.

Размещено на Allbest.ru