Фінансування та кредитування експортно-імпортних операцій

Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв’язок з умовами платежу. Кредитування імпорту на основі векселя, документарного акредитива. Способи кредитування експортера. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародного кредиту.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид лекция
Язык украинский
Дата добавления 10.08.2011
Размер файла 52,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

20

Фінансування та кредитування експортно-імпортних операцій

План

  • 1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв'язок з умовами платежу
  • 2. Кредитування імпорту
  • 2.1 Кредитування на основі векселя
  • 2.2 Кредитування на основі документарного акредитива
  • 2.3 Пряме банківське кредитування імпортера
  • 3. Кредитування експорту
  • 3.1 Короткострокове кредитування експортера
  • 3.2 Експортний факторинг та форфейтинг
  • 3.3 Експортний лізинг
  • 4. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародного кредиту

1. Роль кредиту в забезпеченні зовнішньої торгівлі, його види та зв'язок з умовами платежу

Кредитування зовнішньої торгівлі - важливий елемент економічного розвитку країни, оскільки кредит, поряд з якістю товару та його ціною, - важливий інструмент конкурентної боротьби на світовому ринку. Кредит полегшує можливість збуту товару для експортера та його придбання для імпортера. Кредиторами зовнішньоторговельних угод можуть бути банки, держава, експортери, імпортери, небанківські кредитно-фінансові організації.

В залежності від типу кредиторів кредити у зовнішньоекономічній сфері класифікуються на:

1) фірмові;

2) банківські;

3) брокерські;

4) урядові;

5) міжнародних організацій;

6) змішані.

Однак, здебільшого, кредитування зовнішньої торгівлі здійснюється банками. Це може бути пряме або опосередковане кредитування.

Фірмовим кредитом називається кредит, який надається підприємством (фірмою) однієї країни підприємству (фірмі) іншої країни.

Є три різновиди фірмового кредиту:

· вексельний кредит (після укладення угоди експортер виставляє тратту на імпортера, який акцептує її у вказаний строк, проти товарних документів);

· кредит за відкритим рахунком (даний вид кредиту використовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості. Згідно з угодою, експортер записує на рахунок імпортера як борг вартість проданих та відвантажених товарів, а імпортер зобов'язується погасити кредит у встановлений строк);

· купівельний аванс (купівельні аванси є формою кредитування експорту й одночасно забезпеченням зобов'язань імпортера, оскільки імпортер повинен прийняти замовлений товар. Імпортери видають аванс експортерам у розмірі 10-30% від вартості поставки).

Банківські кредити. Найпростішими різновидами банківських кредитів є експортний кредит та кредит покупцю.

Експортний кредит - це кредит, що видається банком країни експортера банку країни імпортера для кредитування поставок машин, обладнання тощо. Такого типу кредити видаються у грошовій формі і носять чітко цільовий характер, так як позичальник зобов'язаний використати отриманий кредит винятково для закупівлі товарів в країні-кредиторі.

Однією із форм кредитування експорту банками з 60-х років став кредит покупцю. Кредит покупцю - це кредит, що надається банком експортера безпосередньо іноземному покупцю, тобто фірмі країни-імпортера. Тим самим імпортер купує необхідні товари з оплатою рахунків постачальника за рахунок коштів кредитора з віднесенням заборгованості на покупця чи його банк. Зазвичай такі кредити пов'язуються з купівлею товарів та послуг у конкретної фірми.

Вартість банківських кредитів покупцю, як правило, фіксуються на кілька років на рівні, нижчому вартості залучених коштів на ринку позичкових капіталів, що підвищує їхню конкурентоспроможність. Строк кредиту покупцю перевищує строк кредиту постачальнику; в основному це середньо - та довгострокові кредити. Банки при цьому можуть відкривати кредитні лінії для закордонних позичальників на оплату закуплених товарів. На сьогоднішній день банківські кредити покупцю поступово витісняють кредити постачальнику (експортеру) та фірмові кредити.

Крім названих різновидів банки можуть кредитувати клієнтів-суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у багатьох інших формах та з використанням різноманітних платіжно-кредитних інструментів (чеків, векселів, акредитивів тощо).

Брокерські кредити - проміжна форма між фірмовими кредитами та банківськими. Брокери позичають кошти у банків, виступаючи при цьому у ролі посередників. У деяких випадках брокери надають гарантії за кредитами експортерам та імпортерам.

Урядові кредити надаються урядом однієї країни уряду іншої країни за рахунок державного бюджету. Вони переважно мають довгостроковий характер (10-15 років). Такі кредити, як правило, надаються у двосторонньому порядку.

Кредити міжнародних організацій, серед яких провідне місце займають МВФ, МБРР, сприяють збалансованому зростанню міжнародної торгівлі та подоланню валютних труднощів країн-учасниць, пов'язаних з дефіцитом їх платіжного балансу. МВФ та МБРР надають не лише стабілізаційні кредити, а й структурні (на здійснення програм, спрямованих на структурні реформи в економіці країни).

Змішані кредити - це спільне кредитування великих проектів кількома кредитними установами - як міжнародними, так і національними. Участь у таких проектах можуть брати державні та приватні установи.

Кредитування експортно-імпортних операцій зумовлене особливостями виробництва, реалізації товарів та необхідністю одночасних великих капіталовкладень. Залежно від конкретних умов торговельної угоди використовують і різні методи кредитування експортно-імпортних операцій.

Методи кредитування міжнародної торгівлі:

1. Короткострокове:

· овердрафт у національній валюті;

· овердрафт у іноземній валюті;

· за документарним акредитивом;

· аванс під інкасо;

· вексельні кредити.

2. Середньострокове:

· кредит у національній валюті;

· кредит в іноземній валюті;

· форфейтинг;

· факторинг.

3. Довгострокове:

· випуск акцій;

· випуск облігацій;

· лізинг.

За терміном користування кредити поділяються на:

· короткострокові - від трьох місяців до одного року;

· середньострокові - від одного до п'яти років;

· довгострокові - понад п'ять років.

Ще однією класифікаційною ознакою кредитів може бути стадія виробництва (обороту) товару, котрий кредитуватиметься:

· виготовлення товару для експорту;

· складування товару у країні експортера;

· транспортування товару;

· зберігання на складі в країні імпортера;

· реалізація товару;

· використання товару у процесі виробництва та його амортизації.

Кредитування зовнішньоторговельних угод, як уже зазначалося, є одним із головних чинників конкуренції. Можливість кредитування дуже часто стає вирішальним фактором при наданні замовлення. При цьому слід враховувати, що інтереси експортера та імпортера протилежні: якщо імпортер намагається отримати якомога більшу відстрочку платежу та гарантію поставки товару, то експортер бажає якнайшвидшої оплати. У зв'язку з цим, необхідною складовою контракту є домовленість про взаємовигідні умови платежу. Визначення умов платежу є важливим з погляду потреби у кредитуванні зовнішньоторговельної угоди, а відображення інтересів у контракті експортера чи імпортера залежить від міцності їхніх позицій на ринку.

До платіжних умов, які є визначальними при кредитуванні імпорту, відносять:

· авансовий платіж;

· платіж на основі акредитива (з оплатою при пред'явленні);

· інкасо (документи проти платежу);

· платіж після отримання товару (при посередництві з відстрочкою платежу).

Кредитування експорту є необхідним, якщо використані такі умови платежу:

· платіж на основі акредитива (акредитив з відстрочкою);

· інкасо (документи проти акцепту);

· відстрочка платежу.

Таким чином, визначені у контракті умови платежу тісно взаємозв'язані з методами кредитування, оскільки саме з їх урахуванням і визначаються необхідність та можливість кредитування.

кредитування імпортер експортер фінансування

2. Кредитування імпорту

2.1 Кредитування на основі векселя

У сфері міжнародної торгівлі досить поширеним інструментом розрахунків та кредитування є вексель. Його використання забезпечує оформлення кредитних відносин між учасниками зовнішньоторговельних угод (експортером та імпортером) та банками. Сутність даної операції полягає в тому, що експортер виставляє тратту для акцепту не на імпортера, а на банк імпортера. Формально цей кредит надає експортер, але різниця між звичайним комерційним кредитом і акцептним полягає в тому, що акцептантом є банк, і це суттєво змінює взаємовідносини між сторонами. При цьому акцепт може бути обмеженим частиною вексельної суми (частковий акцепт).

При акцептному кредиті для експортера втрачає значення ризик неплатежу, оскільки він має акцепт великого банку. У цьому разі ризик неплатежу (ризик непогашення кредиту) бере на себе банк, тому він наражається і на валютний ризик, і на ризик країни. Залежно від сумарного розміру ризиків установлюється розмір комісії за акцепт. Комісія сплачується відразу і не повертається, навіть якщо імпортер не скористався кредитом.

При цій операції банк імпортера не використовує своїх ресурсів для кредитування (банк оплачує тратту лише у разі неспроможності імпортера здійснити оплату зі свого боку). Акцептуючи тратту, банк лише гарантує для експортера оплату товару. Як правило, акцептні кредити відкриваються під товарні акредитиви або під заставу товару, що імпортується. Строк акцептного кредиту здебільшого встановлюється до трьох місяців.

У міжнародній практиці часто використовується акцептно-рамбурсний кредит - поєднання акцепту тратти експортера банком третьої країни і переведення суми векселя імпортером банку-акцептанту. Його виникнення пов'язане з вимогами експортерів отримати тратту, акцептовану великим першокласним банком. Механізм акцептно-рамбурсної операції такий же, як і акцептної. Основна відмінність полягає в тому, що банк імпортера не сам акцептує вексель, а забезпечує для імпортера одержання акцепту великого міжнародного банку.

При цьому експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар буде здійснений через банк шляхом акцепту останнім тратти, виставленої експортером, якщо він не впевнений у платоспроможності імпортера або зацікавлений у швидкому отриманні вирученої за продані товари валюти до настання строку векселя. При досягненні домовленості імпортер дає доручення своєму банку укласти угоду про акцепт. Банк-акцептант, в свою чергу, вимагає гарантії своєчасної оплати векселя і виставляє на банк експортера безвідкличний акцептний акредитив, що передбачає акцепт тратти. Отримавши про це повідомлення, експортер відвантажує товар, виписує тратту та комерційні документи, направляє їх у свій банк, який зазвичай враховує вексель. Банк експортера пересилає тратту та документи банку-акцептанту, який акцептує тратту та направляє її банку експортера, а товарні документи - банку імпортера.

Банк імпортера передає імпортеру товарні документи, а банк експортера перевраховує акцептовану тратту. Після цього вона обертається на світовому ринку позичкових капіталів, котрий виступає в даній операції як сукупний кредитор. До настання строку тратти імпортер рамбурсує валюту своєму банку. Банк імпортера переводить банку-акцептанту суму тратти за декілька днів до строку її оплати. При настанні строку останній тримач тратти пред'являє її до оплати у банк-акцептант, котрий перевіряє достовірність векселя, послідовність індосаменту, щоб переконатись, що останній тримач законний.

Умови акцептно-рамбурсного кредиту - ліміт, строк кредиту, процентна ставка, порядок оформлення, використання, погашення - визначаються на основі попередньої міжбанківської домовленості.

2.2 Кредитування на основі документарного акредитива

Документарні акредитиви в міжнародній торгівлі використовуються не лише як ефективна та безпечна форма розрахунків, що здатна захистити інтереси учасників угоди, а й як інструмент короткострокового кредитування для експортера та імпортера.

Використання документарного акредитива при розрахунках з наданням середньострокового та довгострокового комерційного кредиту незначне. У таких випадках акредитив, як правило, використовується у поєднанні з іншими формами міжнародних розрахунків. При цьому він покриває лише ту частку вартості товару, яка буде оплачуватися проти пред'явлення в банк комерційних документів. Варіанти кредитування на основі акредитива можна сформулювати виходячи з Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів.

Акредитиви, які є засобом кредитування імпортера:

· акцептний акредитив;

· акредитив з відстрочкою;

· компенсаційний акредитив.

Акцептний акредитив використовується для кредитування імпортера, але у разі наступного врахування векселя він стає засобом отримання експортером негайного платежу. Акцептний акредитив передбачає, що експортер у пакет документів, передбачених в акредитиві, включає строкову тратту (строк тратти, як правило, становить від 60 до 90 днів), виставлену на акцептуючий банк. Акцептуючи тратту, банк дає зобов'язання оплатити номінальну вартість векселя при настанні строку погашення. Акцептована тратта може бути придбана акцептуючим банком або повернена пред'явнику. Враховуючи тратту, банк забезпечує бенефіціара коштами на строк акцепту, стягуючи при цьому комісію за врахування та дисконт. Розмір комісії залежить від валюти, в якій виписано вексель, суми та строку векселя.

Акредитив з відстрочкою за своїм економічним змістом подібний до акцептного акредитива. Імпортер отримує документи раніше, ніж він здійснить платіж продавцеві. Для забезпечення інтересів експортера уповноважений банк дає йому проти виставлених документів письмову згоду здійснити платіж у визначений термін. Кредитування акредитива з відстрочкою платежу банки здійснюють лише для клієнтів з бездоганною репутацією.

Компенсаційний акредитив. Механізм здійснення компенсаційного акредитива полягає в тому, що клієнт (який є посередником чи генеральним підрядником) хоче перевести виробнику товару або субпостачальнику свою вимогу за відкритим на його користь оригіналом акредитива. У такому разі банк, що підтвердив цей оригінал, відкриває компенсаційний акредитив на користь виробника на основі оригіналу акредитива.

Функція кредитування компенсаційного акредитива полягає в тому, що, коли клієнт банку є посередником і має потребу у кредитних коштах на придбання товару для перепродажу, банк може надати кредит на основі відкритого на ім'я клієнта компенсаційного акредитива. У цьому разі компенсаційний акредитив з його платіжним зобов'язанням слугуватиме для банку забезпеченням.

Відкриття акредитива передбачає для банку, який його відкрив, надання абстрактного боргового зобов'язання. За умови, що банк не вимагає від імпортера негайної виплати суми акредитива, він кредитує відкриття акредитива імпортерові. При цьому кошти банку зазвичай не залучаються. І при надходженні документів, указаних в акредитиві, вони оплачуються здебільшого через поточний рахунок імпортера. До прийняття документів від експортера банк, що відкрив акредитив, бере на себе кредитний ризик. При цьому він повинен бути впевнений у тому, що зможе отримати виконані за акредитивом платежі за рахунок імпортера. Такий кредит звичайно надається під забезпечення товарів, які будуть імпортуватися на умовах акредитивної форми платежу. Ця схема отримання кредиту використовується тоді, коли імпортер є посередником.

Банк погоджується надати кредит під забезпечення товарів за таких умов:

· клієнти-позичальники мають бездоганну репутацію;

· клієнти-позичальники мають досвід роботи у торгівлі;

· товари високої якості і швидко реалізуються;

· ринкові ціни на товари стабільні;

· хороший фінансовий стан постачальника та кінцевого купця.

Зазвичай тривалість позики під продукцію становить від 7 до 90 днів.

2.3 Пряме банківське кредитування імпортера

Окрім опосередкованого кредитування імпортерів у формі врахування виданих чи акцептованих банком векселів, кредитування на основі документарного акредитива, широкого розвитку набуло і пряме банківське кредитування імпортерів. Воно може здійснюватися як приватними банками, так і державними. Беручи до уваги значення, яке надається зовнішній торгівлі в економічній політиці країни, більшість урядів ініціювали створення банків, які б спеціалізувалися на фінансуванні експортно-імпортних операцій. В одних країнах існують сильні історичні традиції у цій сфері, в інших - функціонування таких банків підпорядковане тенденціям економічного розвитку.

У Великобританії, наприклад, не існує спеціальних організацій, які б здійснювали кредитування зовнішньої торгівлі. У цій сфері провідні позиції здавна займають торговельні банки. До групи торговельних банків сьогодні входить близько 30 кредитно-фінансових установ Лондона, які переважно спеціалізуються на зовнішньоторговельних та міжнародних операціях.

У Сполучених Штатах у 1934 р. для фінансування міжнародної торгівлі було створено спеціальний Експортно-імпортний банк. У Японії у 1950 р. для цих цілей теж було створено Експортно-імпортний банк Японії. У 1946 p. y Франції був утворений Французький банк зовнішньої торгівлі. Такі спеціалізовані банки створені й в інших країнах. Серед основних функцій цих банків можна виділити такі:

· довгострокове та короткострокове кредитування експортерів;

· гарантування та страхування експортних кредитів;

· довгострокове кредитування іноземних урядів та фірм.

Такі спеціалізовані банки здебільшого надають кредити іноземним покупцям товарів даної країни на вигідніших умовах, ніж інші організації. До важливих умов надання таких кредитів відносять гарантії урядів країн-позичальників. Звичайно, що такі банківські кредити більшою мірою, ніж фірмові, підлягають регулюванню та контролю з боку держави. З цього погляду вони схожі з урядовими кредитами. Незважаючи на те, що ці кредити надаються банками, санкціонуються вони урядами країн, і в багатьох випадках є частиною міжурядових угод. Тому умови цих кредитів, як правило, суттєво відрізняються від умов звичайних комерційних кредитів.

У 1991 р. в Україні на базі відділення Зовнішекономбанку СРСР теж було створено експортно-імпортний банк - Укрексімбанк. Широке визнання міжнародними фінансовими колами професійних підходів у діяльності Укрексімбанку сприяло активному залученню іноземних кредитних ресурсів в економіку України.

Свою кредитну діяльність Укрексімбанк спрямовує на:

· забезпечення потреб економіки України в іноземних кредитних ресурсах для фінансування проектів у пріоритетних галузях народного господарства через залучення та надання резидентам іноземних кредитів під гарантії Кабінету Міністрів України;

· сприяння розвитку малого та середнього приватного підприємництва в Україні;

· залучення та надання іноземних кредитів у межах власної комерційної діяльності для фінансування ефективних кредитних проектів;

· забезпечення фінансування потреб вітчизняних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за рахунок власних ресурсів.

Останнім часом великі українські комерційні банки також розширили свою діяльність у сфері валютного кредитування. Для отримання кредиту в іноземній валюті позичальник-імпортер, як правило, повинен вказати:

· мету отримання кредиту;

· економічне обґрунтування кредиту;

· суму та строк, на який береться кредит;

· назву, кількість та вартість товару;

· валюту платежу та країну придбання товару;

· графік поставок товару, що імпортується;

· джерело погашення кредиту;

· розрахунок строків використання і погашення кредиту та відсотків за ним.

У деяких випадках банк може вимагати від позичальника і додаткову інформацію щодо реквізитів торговельних партнерів, на рахунки яких буде зараховуватися сума кредиту. Використання кредитів в іноземній валюті передбачається лише за умови своєчасного подання у банк копій контрактів позичальників з іноземними партнерами, попередньо узгоджених з банком. Строки укладання контрактів та періоди розрахунків за ними повинні чітко відповідати строкам використання кредиту.

При кредитуванні в іноземній валюті, окрім кредитного ризику, для банку може виникнути загроза і валютного ризику у таких випадках:

· при зниженні курсу валюти, у якій видано кредит, відносно національної валюти;

· при конвертації отриманих надходжень у валюту кредиту;

· при використанні забезпечення, вираженого у національній валюті чи в третій валюті.

Для забезпечення своєчасного повернення кредиту банк повинен систематично контролювати хід виконання кредитної угоди. У разі невиконання позичальником умов кредитного договору банк має право припинити подальше використання кредиту та достроково стягнути суму заборгованості.

Пряме банківське кредитування можна розглядати як вигідну форму кредитування для імпортера, тому що ці кредити дають йому можливість вибрати експортера. У свою чергу, таке кредитування не позбавлене вигоди і для експортера, оскільки звільняє його від необхідності звертатися до банку з проханням урахувати чи придбати векселі.

3. Кредитування експорту

3.1 Короткострокове кредитування експортера

Завданням кредитування експорту є надання у розпорядження експортера грошових коштів для покриття його витрат від початку виробництва товару до отримання платежу за нього. Експортне кредитування можна розглядати як:

· попереднє кредитування експорту (на період від початку виробництва до відвантаження товару);

· поточне кредитування експорту (на період, що охоплює час транспортування й отримання платежу).

Найчастіше формою експортних короткострокових кредитних операцій є аванси під інкасо, акредитив з авансом, також використовуються врахування та акцепт векселів. Для надійних клієнтів банки можуть надавати овердрафт як у національній, так і в іноземній валюті для забезпечення можливості здійснення торговельних операцій.

Акредитив з авансом використовують, якщо необхідно кредитувати експортера перед відвантаженням товару. В умовах акредитива має бути чітко вказано, яка частка його загальної суми становить аванс. Як правило, сума авансу не перевищує 85% загальної суми акредитива. При використанні акредитива з авансом аванс експортеру видається під його письмове зобов'язання подати у визначений строк необхідні документи. Виплата здійснюється банком експортера, але під гарантію банку, який відкрив акредитив.

Величина авансу під інкасо залежить від оцінки фінансової надійності клієнта, якості застави (позичальник передає у заставу право власності на товари, що експортуються, банку-кредитору та вимогу на отримання оплати за документарним інкасо до зарубіжного банку) і від економічної та політичної ситуації у країні покупця. Зазвичай сума авансу становить від 75% до 90% від загальної суми інкасо. При поставках товарів на умовах інкасо можливе надання авансу під окремі інкасові партії - індивідуальний аванс чи повне авансування усіх операцій клієнта, переданих на інкасо. Коли способом інкасо є "документи проти платежу", банківське забезпечення набуває форми контролю над товарами. Якщо методом інкасо є "документи проти акцепту", то банк має лише акцептований вексель (товари отримує імпортер). Тому дуже важливо бути впевненим у бажанні та можливості імпортера виконати свої зобов'язання за акцептованими векселями й оплатити їх у визначений строк.

Аванси під інкасо є прийнятним методом кредитування експорту за умови, що банк-кредитор виконає інкасування і що векселі підлягають оплаті у країні та в національній валюті експортера та банку-кредитора. Якщо векселі підлягають оплаті в іноземній валюті та за кордоном, доцільно здійснювати врахування векселів, тобто придбання векселів, виписаних експортером на покупця, які мають бути оплачені за кордоном. Урахування векселів здійснюється перед їх пересиланням імпортеру з дисконтом. Банк ураховує векселі лише тоді, коли вексель має надійне забезпечення. Тому важливими елементами є фінансова надійність імпортера, сума векселя, очікувана тривалість часу до оплати. У разі відмови від платежу чи акцепту банк має право регресу до експортера. Векселі мають бути виписані у вільно конвертованій валюті. Для отримання додаткової гарантії банк може вимагати від клієнта оформлення страхування кредиту від ризику неплатежу.

Якщо експортер постійно виписує векселі, які підлягають оплаті за кордоном, банк може запропонувати відкрити для нього облікову кредитну лінію на строк до одного року. Відповідно до цієї умови банк буде зобов'язаний ураховувати всі векселі, виписані клієнтом на іноземних покупців. Таким чином, клієнт негайно отримує платіж (кредит), проте банк залишає за собою право регресу у разі неплатежу чи неакцепту імпортером.

Одним із методів короткострокового кредитування експортера є акцептні кредитні лінії. Акцептну кредитну лінію можна розглядати як угоду, відповідно до якої банк дає згоду акцептувати векселі, що виписані на нього експортером під забезпечення торговельними векселями на товари, що експортуються. Завдяки авторитету акцептуючого банку векселі зразу ж можна врахувати за низькою ставкою.

Вартість акцептованих векселів не перевищує (або дорівнює) вартості торговельних векселів. У разі відмови імпортера від платежу чи акцепту за торговельним векселем банк має право регресу до експортера. Період, протягом якого може бути використане акцептне джерело кредитування, визначається умовами угоди між банком та клієнтом. Також встановлюється ліміт, у межах якого виписуються векселі. Як правило, термін користування акцептною кредитною лінією довший, ніж строк користування овердрафтом.

Використання акцептних кредитів у міжнародній практиці є досить поширеним. У деяких випадках акцептні джерела є значними і надаються не одним банком, а банківськими синдикатами. Серед причин широкого використання акцептних кредитів можна виділити такі:

· акцептний кредит можна розглядати як середньостроковий овердрафт;

· вартість акцептного кредиту може бути нижчою, ніж процентна ставка за овердрафтом чи банківським кредитом, оскільки облікова ставка акцептованих банком векселів на ринку зазвичай нижча.

Якщо експортер регулярно та на великі суми отримує векселі від іноземних партнерів, доцільніше використовувати факторинг та форфейтинг, ніж постійно звертатися у банк із проханням про врахування чи акцепт векселів.

3.2 Експортний факторинг та форфейтинг

При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних операцій з тривалою відстрочкою платежу.

Факторинг як метод кредитування експорту розглядають являє собою продаж права щодо вимоги торговельних боргів, тобто він виступає у формі купівлі банком грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації. Експортний факторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку.

Переваги використання факторингу експортерами:

1) запобігання втратам за безнадійними боргами;

2) зменшення витрат на утримання бухгалтерського апарату;

3) усунення валютних ризиків;

4) розширення кола партнерів та отримання знижок;

5) економія часу;

6) зменшення періоду кредитування.

Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягу торговельних угод, використання додаткового джерела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі за відкритим рахунком.

Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:

1) експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;

2) може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;

3) в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.

Розглянемо суть факторингового кредиту, який надається банком.

Банківський міжнародний факторинг - кредит у формі купівлі банком грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасації. Розвиток факторингових операцій обумовлений затримками платежів, неплатежами, а також зростаючою потребою експортерів у кредитах. До факторингового обслуговування банками клієнтів, зазвичай, входить:

· облік дебіторської заборгованості покупців;

· контролювання строків оплати поставок та повідомлення дебіторів про настання таких строків;

· інкасація (збір) платежів від дебіторів;

· перевірка ділової репутації діючих та нових покупців;

· юридичний аудит документообігу з дебіторами.

Авансуючи експортеру кошти до настання строку вимог, банк його кредитує. Розмір кредиту коливається від 70 до 90% суми рахунку-фактури в залежності від кредитоспроможності клієнта. Решта 10-30% після вирахування процента за кредит та комісії за послуги зараховуються на блокований рахунок клієнта. Кошти цього рахунку слугують для покриття неприйнятих банком можливих комерційних ризиків (недостатність якості товарів, їх некомплектність, суперечки стосовно ціни тощо). Після оплати боргу покупцем банк ліквідує блокований рахунок і повертає залишок клієнту. Для факторингових операцій характерним є право регресу вимог експортеру у разі неплатоспроможності імпортера.

При купівлі вимог банк зазвичай застосовує відкриту цесію, тобто сповіщає покупця про переуступку вимог експортерів, і рідше - приховану цесію, при якій покупцю про неї не сповіщається. Процент за факторинговий кредит зазвичай вищий, ніж при класичному кредитуванні, що приносить банкам високі прибутки. Однак, незважаючи на відносну високу вартість, експортер зацікавлений у факторингу, так як він супроводжується інкасовими, довірчими та іншими послугами. Строк кредиту, як правило, складає до 120 днів. Угода про факторинг підвищує кредитоспроможність фірми-експортера та полегшує їй отримання банківських кредитів.

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що при роботі з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу він виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного, або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного з банків, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування вимог тощо.

Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести місяців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строками використовують форфейтинг.

Форфейтинг - кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов'язань. Якщо факторинг використовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог.

Переваги використання форфейтингу експортерами:

1) не існує ризику процентних ставок;

2) відсутність витрат на інкасування боргу;

3) усунення валютних ризиків;

4) відсутність політичного ризику;

5) не існує ризику неплатежу;

6) поліпшення ліквідної позиції експортера.

Серед недоліків форфейтингу прийнято виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість форфейтингу складається з:

1) прибутку форфейтера;

2) вартості наданих грошових коштів;

3) покриття комерційного ризику;

4) покриття політичного ризику;

5) покриття валютного ризику;

6) покриття процентного ризику.

Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:

1) існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;

2) незадоволеність кредитоспроможністю покупця;

3) незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.

Розглянемо суть форфейтингових операцій банків.

У банківській практиці форфейтинг - це купівля на повний строк на заздалегідь встановлених умовах векселів та інших боргових зобов'язань. При цьому банк як покупець вимог приймає на себе комерційні ризики без права регресу цих документів на експортера. На відміну від традиційного обліку векселів форфейтування застосовується:

а) при поставках машин та устаткування на великі суми (від 250 тис. доларів);

б) з тривалою відстрочкою платежу від 6 місяців до 5-7 років;

в) містить гарантію чи аваль першокласного банку, необхідні для переобліку векселів.

Розмір дисконту залежить від ризику неплатежу, валюти платежу, строку векселя.

Форфейтинг як форма кредитування зовнішньої торгівлі дає певні переваги експортеру: дострокове отримання інвалютної виручки, покращення ліквідності; спрощення балансу за рахунок часткового звільнення від дебіторської заборгованості, страхування ризику неплатежу, фіксована тверда облікова ставка, економія на управлінні борговими вимогами.

Рис.3. Схема міжнародної форфейтингової операції

1. Експортер та імпортер укладають угоду з вказанням строку платежу, експортер виписує тратту.

2. Експортер звертається із заявкою у банк-форфейтер, який визначає умови операції.

3. Імпортер акцептує комерційний вексель та авалює його у банку своєї країни.

4. Векселі, авальовані банком країни імпортера, відсилаються експортеру.

5. Експортер індосує векселі та продає їх банку-форфейтеру.

6. Експортер отримує інвалютну виручку.

7. Банк-форфейтер індосує векселі та перепродає їх спеціалізованій форфейтинговій компанії.

8. Форфейтингова компанія пред'являє імпортеру вексель до оплати.

9. Імпортер через свій банк оплачує пред'явлений вексель у встановлений строк.

Головними відмінностями форфейтингу від факторингових операцій є обслуговування зобов'язань на більш тривалий строк та матеріалізація у вигляді векселів, а також більш широка сфера покриття ризиків (неплатежу, непереказу, валютного ризику) у зв'язку з відсутністю права регресу вимог на експортера.

3.3 Експортний лізинг

Експортний лізинг відносять до альтернативних форм кредитування міжнародної торгівлі. В широкому розумінні лізинг - це кредит, що надається під основні засоби. Число учасників лізингової угоди залежно від економічних умов може бути різним. Здебільшого у лізинговій операції беруть участь три сторони: продавець товару (експортер), лізингоотримувач (імпортер) та лізингодавець. Лізингодавцем може бути банк або лізингова компанія (часто лізингова компанія є дочірньою компанією банку). При укладенні угод на великі суми кількість учасників може досягати семи осіб, до числа яких входять брокерські та трастові фірми.

Лізинг дає змогу експортерові негайно і в повному обсязі отримати платіж, оскільки обладнання продається лізингодавцеві і експортер звільняється від усіх фінансових проблем, пов'язаних з цим товаром, за винятком зобов'язань за гарантійними строками.

Переваги використання лізингу для експортера:

1) усунення можливого ризику неплатежу;

2) можливість реалізації на певний час обладнання, яке не використовується;

3) використання лізингу як засобу маркетингу;

4) поліпшення ліквідності та рентабельності;

5) розширення фінансових можливостей;

6) прискорення оновлення продукції.

Лізинг, як інструмент кредитування у сфері зовнішньоекономічних відносин, є особливо вигідним тоді, коли через його механізм можна отримати податкові чи митні пільги. Правовий та митні аспекти міжнародного лізингу є досить складними у зв'язку з неоднаковою інтерпретацією його у законодавстві різних країн (проте можна спостерігати тенденцію щодо уніфікації правил здійснення лізингових операцій). Слід враховувати також валютні ризики та ризики країни, які виникають при цій операції. Для того щоб послабити притаманні лізингу негативні риси, лізингові компанії (банки) створюють об'єднання з лізинговими компаніями інших країн, які володіють правовою ситуацією у своїй країні і можуть передбачити її розвиток. Ще однією можливістю здійснення міжнародного лізингу є відкриття дочірньої лізингової фірми за кордоном.

Для міжнародного лізингу характерне залучення мобільних інвестиційних товарів (машини, технологічне обладнання). До об'єктів лізингу також відносять великі виробничі об'єкти (фабрики, заводи, нафтові платформи). Зауважимо, що об'єкти лізингу можуть використовуватися не тільки в країні лізингоотримувача.

4. Валютно-фінансові та платіжні умови міжнародного кредиту

До головних умов міжнародного кредиту належать: валюта кредиту і валюта платежу, сума, термін, умови використання і погашення, вартість, вид забезпечення, методи страхування ризиків.

Валютою міжнародного кредиту є національні грошові одиниці, євровалюти (з кінця 50-х ХХ ст.), міжнародні лічильні грошові одиниці.

Сума (ліміт) кредиту - частина позичкового капіталу, який надається в товарній чи грошовій формі позичальнику.

Термін міжнародного кредиту залежить від ряду факторів:

а) цільового призначення кредиту;

б) співвідношення попиту і пропозиції аналогічних кредитів;

в) розміру контракту;

г) національного законодавства;

д) традиційної практики кредитування;

є) міждержавних угод.

Залежно від умов погашення розрізняють кредити:

а) з рівномірним погашенням рівними долями протягом узгодженого терміну;

б) з нерівномірним погашенням в залежності від зафіксованого в угоді принципу і графіка;

в) з одноразовим погашенням всієї суми відразу;

г) ануїтетні (рівні річні внески основної суми позики і процентів).

Розрізняють договірні і приховані елементи вартості кредиту.

Договірні поділяються на: основні (суми, які боржник безпосередньо виплачує кредитору, проценти, витрати на оформлення застави комісії); додаткові (суми, які виплачуються позичальником третім особам, наприклад, за гарантією). Понад основні проценти банк знімає спеціальні одноразові комісії: комісія за переговори; комісія за управління; комісія за участь; агентська комісія; комісія за зобов'язання надати кредит. Процентні ставки по міжнародних кредитах базуються на процентних ставках країн - провідних кредиторів (США, Японії, Німеччини).

До прихованих елементів вартості кредиту відносять інші витрати, пов'язані з одержанням і використанням кредиту і не згадані в угоді.

Важливою характеристикою міжнародного кредиту є його забезпечення. Забезпечення може бути фінансово-товарне і юридичне.

При визначенні валютно-фінансових умов міжнародного кредиту кредитор перш за все звертає увагу на кредитоспроможність позичальника. Тому однією з умов міжнародного кредиту є захист від кредитних, валютних та інших ризиків.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.

    курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014

  • Основні кредитори сучасного етапу розвитку міжнародної економіки. Дослідження сутності і значення міжнародного кредиту. Міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації. Сутність стратегії залучення та використання іноземних кредитів.

    реферат [25,7 K], добавлен 30.11.2008

  • Основні аспекти сучасного міжнародного кредитування. Міжнародний кредит як економічна категорія. Сучасні форми міжнародного кредиту. Участь міжнародного кредиту у кругообігу капіталу на всіх його стадіях. форми и принципи міжнародного кредиту.

    реферат [26,1 K], добавлен 01.11.2008

  • Діяльність Міжнародного банка реконструкції та розвитку, його основні функції та цілі, механізми кредитування. Спеціальні права запозичення. Бреттон-Вудські інститути. Організаційна структура International Bank for Reconstruction and Development.

    лекция [489,5 K], добавлен 10.10.2013

  • Міжнародні кредитні ринки та їх роль в міжнародних економічних відносинах. Основні види та форми міжнародного кредиту. Роль міжнародних кредитних відносин у фінансуванні національної економіки. Аналіз кредитування реального сектору економіки України.

    курсовая работа [1014,1 K], добавлен 25.11.2014

  • Сутність, правила, види, механізм операцій дорожніх чеків, його необхідні реквізити, види індосаментів. Необхідність та принципи кредитування зовнішньоекономічної діяльності, класифікація кредитів. Єврооблігації як альтернатива банківському кредитуванню.

    контрольная работа [55,7 K], добавлен 28.09.2009

  • Аналіз проблеми ефективності програм кредитування МВФ у сфері забезпеченні валютної безпеки країн-членів. Особливості впливу зростання глобальної дестабілізації на валютну стабільність країн, що розкриваються. Інституційні драйвери розвитку Фонду.

    статья [56,0 K], добавлен 19.09.2017

  • Канада як країна-член великої сімки, друга найбільша країна світу, відображення її місця та ролі у світовій торгівлі. Аналіз динаміки основних показників зовнішньої торгівлі країни. Розкриття товарної, географічної структури експортно-імпортних операцій.

    контрольная работа [480,8 K], добавлен 29.11.2013

  • Форми конвертованості валюти, елементи валютної системи. Регулювання валютно-фінансових відносин за допомогою міжнародного права, міжнародних угод, кредитної та податкової політики. Фактори, які впливають на валюту, суму та термін міжнародного кредиту.

    реферат [30,2 K], добавлен 20.03.2014

  • Міжнародні посередницькі послуги комерційних банків. Можливість інкасування дебіторської заборгованості. Організація факторингової операції, її учасники та визначення вартості. Плата за надані в кредит кошти. Юридичне зобов'язання банку-емітента.

    контрольная работа [310,3 K], добавлен 10.08.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.