Становлення глобального менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет міжнародного бізнесу та менеджменту

Кафедра міжнародної економіки

ІНДЗ на тему:

«Становлення глобального менеджменту»

Виконав:

студент групи МЕс-51

Блендоногий Я.Д.

Перевірив: викладач Синоверський Р.Л.

Тернопіль - 2010

План

Вступ

1. Глобальне управління та глобальний менеджмент, а також їх встановлення

2. Розбіжності та зміст перебудови в системі ТНК

3. Наслідки здійснення глобального менеджменту

Висновки

Список використаної літератури

Додаток

Вступ

Мета даної роботи - розкрити сутність глобального менеджменту, визначити причини його встановлення та виявити вплив на міжнародне середовище.

Актуальність теми. Революційні трансформації економічних і соціальних структур у ХХ-му столітті підвели світ до формування принципово нового глобального світового порядку. Під впливом радикальних змін у сфері економіки, політики, культури, інформації та комунікації на межі двох тисячоліть інтернаціоналізація господарства набула рис глобалізації.

Одним із важливих феноменів загального процесу глобалізації є формування системи глобального менеджменту, що за допомогою сучасних комунікаційних технологій витісняє традиційні національно-локальні системи менеджменту. Дослідженнями у сфері глобального менеджменту достатньо активно займай маються як вітчизняні так і зарубіжні вчені.

Об'єкт дослідження - глобальний менеджмент у всіх своїх проявах.

До основних завдань даної роботи слід віднести:

- визначення сутності, значення, ролі глобального менеджменту, його проявів у сучасному світі;

- визначення основних функцій глобального менеджменту;

- провести аналіз здійснення глобального менеджменту у різних країнах світу;

- зробити порівняльну характеристику глобального управління між країнами;

- визначити позитивні та негативні причини впливу глобального менеджменту;

- визначити наслідки здійснення глобального менеджменту для економік різних країн світу.

1. Глобальне управління та глобальний менеджмент, а також їх встановлення

Глобальне управління за своєю природою є стратегічним та політичним менеджментом.

Глобальний менеджмент - це вироблення та реалізація найбільш загальних всесвітніх стратегічних рішень та контроль за їх втіленням.

До глобального менеджменту слід віднести започатковану Римським клубом (1968) систему глобального прогнозування, моделювання та програмування, ініційовану міжнародними організаціями і, передусім, ООН. При розробці концепцій і моделей нового світового порядку Римський клуб виходив із постулату про деградацію, дисфункціональність та неефективність існуючої світової системи і невідкладної необхідності її трансформації.

Сучасні центри глобального менеджменту інтенсивно й послідовно створюють відповідну інфраструктуру, здатну завдяки застосуванню новітніх технологій,у тому числі гуманітарних, соціальних, контролювати свідомість і сумлінну поведінку людей. Паралельно з цим завершується реконструкція глобальних інституційних структур [12, 231].

Сучасне планетарне співтовариство повинно бути здатним до об'єднання зусиль з планування та управління заради безпеки й розвитку всіх людей а не лише «золотого мільярда».

Цьому зокрема й перешкоджає нав'язувана людству система силового глобального менеджменту, що сьогодні вже існує і містить такі складові системи як, глобалізм (економічний глобальний менеджмент), мондіалізм (політичний глобальний менеджмент), елітаризм (соціальний глобальний менеджмент) [4, 710].

Важко не погодитись із авторами, які стверджують, що глобальний менеджмент є безальтернативним, якщо людство хоче керувати своїми справами, щоб уникнути хаосу й загибелі. Згідно з цією логікою глобальний менеджмент є непорушним імперативом нової епохи.

Єдино прийнятною і безальтернативною системою глобального менеджменту є ноосферний стратегічний менеджмент, базований на ноосфер ній теорії і стратегії світового розвитку [8, 206].

Виділяють такі концепції глобального менеджменту: синонімічна, планетарна, наднаціональна, цивілізаційна.

Синонімічна концепція полягає в тому, що під глобальним менеджментом розуміють сучасний етап (форму) управління міжнародними корпораціями, що динамічно змінюється під впливом процесів глобалізації. Така концепція цілком пояснюється прагненням прибічників зробити наголос на сучасних змінах у міжнародному менеджменті. З цієї концепції випливають, наприклад, ідеї глобальної відповідальності, глобального мислення, глобального управління людськими ресурсами, глобального управління коштами і т. ін.. [20, 156].

Планетарна концепція виходить з того, що глобальний менеджмент існує лише в транснаціональних корпораціях. У цьому зв'язку, наприклад, О. Г. Білорус вживає терміни «корпоративний», «державно-корпоративний глобалізм» та «глобально-корпоративний менеджмент». Такий підхід ґрунтується на упередженні подальшого наростання загрози державам-націям з боку глобальних корпорацій. Адже загальні доходи десяти найбільших глобальних корпорацій становлять 13 трлн дол., а їх активи -- 35 трлн дол.. Середній дохід однієї з цих корпорацій, наприклад, у 120 разів перевищує Державний бюджет України.

Наднаціональна концепція робить наголос на утворенні міжнародних організацій, що впливають на діяльність не лише держав, а й транснаціональних корпорацій. Прибічники такого погляду спираються на французьку доктрину глобалізації в модифікації «мондіалізації», яка ґрунтується на розвитку наднаціональних механізмів управління в умовах інтенсифікації глобалізованої економіки і суспільної інтеграції. Важливо зазначити, що наднаціональна концепція глобального менеджменту викликає і серйозні застереження, оскільки вона припускає необмежене втручання глобальних корпорацій у внутрішні справи держав, країн і народів, а людина стає глобально-беззахисною [14, 27].

Цивілізаційна концепція виходить з того, що формування глобального менеджменту відбувається одночасно зі становленням глобальної цивілізації. На думку одного з провідних фахівців з міжнародного бізнесу Г. Перлмуттера, становлення глобальної цивілізації призведе до появи дуже широкої і навіть хаотичної мозаїки культурних відмінностей і міжнародних культурних гібридів. За таких умов корпорації повинні змінювати свої системи управління в напрямі формування нового глобального менеджменту. З одного боку, такий менеджмент забезпечує дію компаній у глобальному масштабі, а з іншого, -- дає змогу знаходити для себе місцевий ґрунт і локальні ніші в надзвичайно різноманітному культурному і географічному середовищі [10, 116].

За таким підходом формування фірмами глобального менеджменту включає розвиток таких трьох аспектів:

- впровадження менталітету глобальної цивілізації;

- компетентність у глобальному бізнесі;

- глобальна міжкультурна компетентність.

Глобальна роль бізнесу полягає у зростаючому впливі міжнародних корпорацій на зміни життєдіяльності дедалі більшої частки населення світу. Розвиток телекомунікацій і транспорту, стрибкоподібне зростання електронної комерції, використання сучасної комп'ютерної техніки не лише в діловому житті, а й у побуті -- це далеко не повний перелік напрямів впливу міжнародних корпорацій на якісні зміни життя мільйонів людей різних країн. У цьому зв'язку доречно нагадати, що частка 500 найбільших транснаціональних компаній у прямих іноземних інвестиціях становить 80 %, а в міжнародній торгівлі -- більше ніж половину [6, 178].

Таблиця 1 Провідні глобальні корпорації за рівнем транс національності [12, 119]

Назва корпорації	Країна	Індекс, %
Нестле	Швейцарія	94,0
Томпсон Корпорейшн	Канада	93,3
Холденбан Фінансіере	Швейцарія	92,1
Сіграм Компані	Канада	89,7
Солвей	Бельгія	89,6
АВВ (Айже Браун Бовері)	Швейцарія	88,6
Електролюкс	Швеція	88,3
Юнілевер	Великобританія -- Нідерланди	87,1
Філіпс Електронікс	Нідерланди	85,4
Роч Холдінгс	Швейцарія	85,1
СКА	Швеція	79,7
Нортен Телеком	Канада	78,4
Глаксо Уелком	Великобританія	76,5
Кейб Уайєлес	Великобританія	75,6
Вольво	Швеція	73,8
Ньюс Корпорейшн	Австралія	73,5
Роял Дач/Шелл	Великобританія -- Нідерланди	73,0
Гранд Метрополітен	Великобританія	72,4
Петрофіна	Бельгія	70,4
Саінт Гобайн	Франція	69,7

Сучасні оцінки ринку праці дозволяють дійти висновків про те, що для функціонування світової економіки в ХХІ ст. буде достатньо 20 % населення світу [1, с. 195]. Отже, решта населення без роботи може опинитись на межі виживання. Окрім того, як наслідок зменшення зайнятості існує загроза існуванню середнього класу -- основи соціальної стабільності. І, нарешті, всезростаючий тиск глобальної конкуренції у сфері зайнятості тягне за собою десоціалізацію малого бізнесу [18, 324].

2. Розбіжності та зміст перебудови в системі ТНК

Одна із особливостей і проблем бізнесу полягає у тому, що як його оточуюче середовище, так і він сам змінюються під впливом багаточисельних факторів. Змінюються клієнти, виникають нові ринкові ніші, з'являються нові конкуренти, розробляються нові, більш досконалі технології. Джерелом будь-яких змін є невідповідність окремих частин системи. Відповідно можна виділити декілька ланцюгів регулювання, збої в яких призводять до необхідності перебудови, тобто свідомих змін в організації, направлених на підвищення її ефективності. Серед них:

- політична сфера;

- інвестиційна сфера;

- адміністративна сфера;

- технологічна сфера;

- народногосподарське середовище;

- суспільна сфера [7, 491].

Політична сфера зв'язує державу і підприємство через економічну політику держави. З одного боку, державні органи визначають правові рамки, податкову і митну політику і інші важливі параметри, що формують економічне середовище. З іншого боку, підприємство прагне лобіювати свої інтереси у владних структурах, має можливість маневру у рамках закону і частково за його межами. З'являються складні організаційні структури з головними холдінгами в оффшорних зонах або країнах з низькими податковими ставками.

Значимість даного ланцюга регулювання (інвестиційної сфери) визначається тим, що за його допомогою формується управлінська команда підприємства (топ-менеджмент). Але корпорація не тотожна своїм власникам, і описаний даним ланцюгом механізм не лише направлений на проведення у відповідність діяльності підприємства інтересам власників, але й навпаки працює “у протилежний бік”, дозволяючи підприємству вибирати інвесторів, що відповідають його стратегії розвитку. Збої в цьому механізмі пов'язані з протиріччями інтересів власників і менеджменту.

Третій ланцюг “менеджмент - трудові колективи” (адміністративна сфера) визначає сферу повноважень і механізм взаємодії між адміністрацією і робітниками. До цієї сфери відноситься те, що називається внутрішнім ринком робочої сили, плануванням кар'єри, а також представництво робочих в адміністративних органах, взаємодії адміністрації і найманих робітників.

Четвертий ланцюг (технологічна сфера) регулює відносини в технологічній сфері. Мова йде про спосіб розподілення ресурсів, відповідальності і повноваженнях між менеджерами і робітниками безпосередньо у виробничому процесі. Наприклад, на великих американських підприємствах повноваження робітника на робочому місці і само робоче місце визначаються у колективному договорі, німецький менеджмент має значно більше можливостей переміщення робітників по робочим місцям і зміни останніх. Особливостями японських підприємств, що запровадили систему just-in-time, є універсалізм робітників як наслідок їх ротації по робочим місцям і переміщення ряду задач оперативного планування на рівень цеху, в тому числі дякуючи більш широкому світогляду робітників.

П'ятий ланцюг є “зовнішнім”: він охоплює ринкову сферу. У результаті цих відносин детермінуються зовнішні (екзогенні) економічні величини (такі, як напрямки технологічного розвитку).

Два останні ланцюги пов'язані з відношеннями “трудові колективи - профсоюзи” і “топ-менеджмент - організації роботодавців”. У різних країнах ці відносини також різні [15, 122].

Наприклад, у Великобританії профсоюзи побудовані за професійною ознакою і на підприємстві може діяти декілька профсоюзів, у Німеччині - по галузевому, і на підприємстві - лише один профсоюз. Різні і функції у профсоюзів: наприклад, у Німеччині вони приймають участь лише у переговорах по укладанню тарифних угод. У США профсоюзи укладають колективні договори, що охоплюють більш широке коло питань ( в тому числі такі, як визначення робочих місць, процедури, пов'язані із звільненням і т.п.) [1, 118].

МНК представляють із себе, як правило, об'єднання підприємств: вони можуть бути або самостійними юридичними особами, або діяти як філії (в залежності від використовуваної управлінської концепції такі “первинні складові” називають або бізнес-одиницями (SBU), або підрозділами (division). Процеси перебудови, що відбуваються в МНК, доцільно поділити на ті, що здійснюються на рівні об'єднання підприємств і на ті, що реалізуються всередині окремого підприємства. Назвемо процеси перебудови на рівні МНК макроперебудовою, а ті процеси, які більшою мірою захоплюють проблематику підприємств - мікроперебудовою.

У 90-х стали розвиватись концепції радикальної перебудови підприємства. Ціллю керівництва підприємства у цих випадках є перепроектування ділових процесів для досягнення стрибкоподібного покращання діяльності фірми. Це дозволяє відмовитись від застарілих норм і структур, подолати негативний вплив господарських догм [9, 238].

Дана концепція виходить з того, що якщо неможливо переробити ділове середовище, то можна переробити свій бізнес. Вона застосовується у 3-х випадках:

1. фірма знаходиться в глибокій кризі;

2. поточний стан фірми задовільний, але прогнози на майбутнє несприятливі;

3. фірма досить благополучна, бізнес швидко розвивається і проводиться агресивна політика [21, 284].

До етапів процесу корінної перебудови слід віднести:

- формування бажаного образу фірми;

- створення моделі реального (існуючого) бізнесу фірми;

- розроблення моделі нового бізнесу;

- впровадження моделі нового бізнесу у господарське життя.

Якщо причина перебудови - у зовнішніх сферах діяльності підприємства, то зміни можуть стосуватись характеру і рівня ділової активності, організаційно-правової форми, структури власності і джерел фінансування, політики злиття і придбання інших фірм, типу і ступеня диверсифікації, ринкової і збутової політики і т.д. [3, 167].

Найскладнішою є оцінка вигоди від перебудови. Її доцільно проводити з точки зору вимірювання конкурентоспроможності фірми, формування її ланцюгу цінності. Схема оцінки виглядає у цьому випадку наступним чином.

Основні принципи організації процесу перебудови:

1. Процес перебудови потребує не лише заходів щодо підготовки і здійснення, але й уваги вищого керівництва.

2. Необхідно координувати процес перебудови із звичайною діяльністю організації.

3. Відмінності у мотивації співробітників і структурних підрозділів найбільш яскраво проявляються у нестабільному середовищі перехідного періоду.

4. Управління змінами включає в себе прийняття і проведення в життя рішень про початок і систематичне ведення перебудови, заходах по подоланню опору і організації підтримки.

На характер змін досить сильно впливають культурні особливості, характерні для даної країни, для корпорації в цілому і окремих її частин, а також професійних груп, що затронуті перебудовую [11, 96].

До специфічних культурних цінностей організації належать:місія і імідж організації; старшинство і влада; розмежування компетенції між підрозділами і керівними працівниками;відношення до співробітників; повага до індивідуальних прав;рівноправність жінок; критерії вибору на керівні і контролюючі посади;організація роботи і дисципліна; стиль керівництва; процеси прийняття рішень; інформаційна система; характер контактів ;соціальні відносини; спосіб вирішення конфліктів; оцінка ефективності роботи тощо [5, 622].

М. Портер виділив два типи взаємовідносин у ланцюгу цінностей компанії, які справді створюють ефект синергії і призводять до успіху перебудови. Перший тип - це спроможність переносити знання і уміння, накоплені в одному ланцюгу, в інший, аналогічний першому. Стратегія розвитку, основана на даному принципі, отримала назву передача технологій. Другий тип - розподіл діяльності - оснований на використанні фірмових ресурсів в інтересах різних напрямків діяльності (бізнесів) компанії. Саме ці дві стратегії є найперспективнішими, але вони потребують і особливого управлінського мистецтва для успішної реалізації.

Передача технології ефективна, якщо лише призводить до отримання конкурентних переваг [16, 137].

3. Наслідки здійснення глобального менеджменту

глобальний менеджмент управління

Важливо підкреслити, що ключовою особливістю глобального менеджменту є широке використання стратегічних альянсів, особливо в галузях високих технологій. Мотивацією для створення альянсів у такому разі є невизначеність і великі ризики впровадження нових технологій, а також високі затрати. Учасники альянсів можуть скористатись перевагою співробітництва. У глобальній економіці розвиток здібності створювати і підтримувати плідну співпрацю дає компаніям істотну конкурентну перевагу.

Численні дослідження учасників стратегічних альянсів дали підстави Р. Кантер сформулювати дві групи умов ефективної діяльності ділових альянсів: фундаментальні і культурні. Фундаментальні аспекти ділових альянсів передбачають таке:

- альянси мають приносити вигоди обом партнерам у результаті живого співробітництва, яке має давати їм вибір на майбутнє, відкривати нові можливості;

- успішні альянси ґрунтуються не на простому обміні активами, а на створенні спільними зусиллями нових цінностей, що належать усім партнерам;

- для успішної діяльності альянсів недостатньо формального контролю, потрібно створювати щільну мережу міжособистісних зв'язків і внутрішніх інфраструктур, що сприяють навчанню [13, 415].

Щодо культурних факторів, то було виявлено, що дотримання прагматичних підходів до управління альянсами суперечить їх успіху. Наприклад, північноамериканські компанії нерідко нехтують політичними, культурними, організаційними і людськими аспектами партнерства. Навпаки, азіатські компанії вважаються справжніми майстрами партнерських стосунків, вони вміють їх використовувати краще, ніж американці. Європейські компанії знаходяться десь посередині [2].

Глобальне управління навколишнім середовищем відображає:

1. Напруження між економічним зростанням і захистом довкілля має бути знято шляхом відновлення останнього.

2. Бідним націям не варто наслідувати виробництво і моделі витрачання ресурсів багатих націй.

3. Спосіб життя багатих націй має бути змінено.

4. Максимізацію доходів компаній має бути замінено на розширення можливостей для людей [19, 328].

Важливо підкреслити гостру необхідність визначення впливу окремих факторів на стан довкілля. Зокрема, можна навести формулу автора відомої роботи «Бомба народонаселення» Пауля Ерліха:

ПН = Н · Б · Т,

де ПН -- природне навантаження;

Н -- народонаселення;

Б -- багатство;

Т -- технологія.

Ця формула дозволяє визначити співвідношення між витратами і відновленням природних ресурсів і створити екологічну економіку, яка забезпечує розширене відтворення довкілля.

Обґрунтовуючи шляхи вдосконалення глобального управління довкіллям, важливо звернути увагу на його забруднення різноманітними відходами, насамперед двоокисом вуглецю. Як видно з табл. 14.6, Україна посідає тут досить «гідне» місце [17, 34].

Висновки

Отже, під глобальним менеджментом розуміють систему управління та контролю за дотриманням певних вимог між різними країнами світу.

Сучасні центри глобального менеджменту інтенсивно й послідовно створюють відповідну інфраструктуру, здатну завдяки застосуванню новітніх технологій,у тому числі гуманітарних, соціальних, контролювати свідомість і сумлінну поведінку людей. Паралельно з цим завершується реконструкція глобальних інституційних структур.

Існують такі концепції глобального менеджменту: синонімічна, планетарна, наднаціональна, цивілізаційна. Синонімічна концепція полягає в тому, що під глобальним менеджментом розуміють сучасний етап (форму) управління міжнародними корпораціями. Планетарна концепція виходить з того, що глобальний менеджмент існує лише в транснаціональних корпораціях. Наднаціональна концепція робить наголос на утворенні міжнародних організацій, що впливають на діяльність не лише держав, а й транснаціональних корпорацій. Цивілізаційна концепція виходить з того, що формування глобального менеджменту відбувається одночасно зі становленням глобальної цивілізації.

Формування фірмами глобального менеджменту включає розвиток таких трьох аспектів: впровадження менталітету глобальної цивілізації; компетентність у глобальному бізнесі; глобальна міжкультурна компетентність.

Джерелом будь-яких змін є невідповідність окремих частин системи. Відповідно можна виділити декілька ланцюгів регулювання, збої в яких призводять до необхідності перебудови, тобто свідомих змін в організації, направлених на підвищення її ефективності. Серед них: політична, інвестиційна, адміністративна, технологічна та суспільна сфери та народногосподарське середовище.

Політична сфера зв'язує державу і підприємство через економічну політику держави. Інвестиційна сфера визначається тим, що за її допомогою формується топ-менеджмент. Адміністративна сфера визначає сферу повноважень і механізм взаємодії між адміністрацією і робітниками. Технологічна сфера регулює відносини в технологічній сфері. Два останні ланцюги пов'язані з відношеннями “трудові колективи - профсоюзи” і “топ-менеджмент - організації роботодавців”. У різних країнах ці відносини також різні.

Ключовою особливістю глобального менеджменту є широке використання стратегічних альянсів, особливо в галузях високих технологій. Мотивацією для створення альянсів у такому разі є невизначеність і великі ризики впровадження нових технологій, а також високі затрати. Учасники альянсів можуть скористатись перевагою співробітництва. У глобальній економіці розвиток здібності створювати і підтримувати плідну співпрацю дає компаніям істотну конкурентну перевагу.

Дослідження учасників стратегічних альянсів дали підстави Р. Кантер сформулювати дві групи умов ефективної діяльності ділових альянсів: фундаментальні і культурні. Фундаментальні аспекти ділових альянсів передбачають таке: альянси мають приносити вигоди обом партнерам у результаті живого співробітництва, яке має давати їм вибір на майбутнє, відкривати нові можливості; успішні альянси ґрунтуються не на простому обміні активами, а на створенні спільними зусиллями нових цінностей, що належать усім партнерам; для успішної діяльності альянсів недостатньо формального контролю, потрібно створювати щільну мережу міжособистісних зв'язків і внутрішніх інфраструктур, що сприяють навчанню.

Список використаної літератури

1. Білорус О. Г. Економічна система глобалізму: Монографія. -- К.: КНЕУ, 2005. -- 360 с.

2. Будзан Б. Глобалізація: новий виклик менеджменту України // Дзеркало тижня. -- 2009.

3. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. -- 2-е вид. -- К.: Наук. думка, 2005. -- 208 с.

4. Гіл, Чарлз В. Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку: Пер. з англ. -- К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2007. -- 856 с.

5. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О. Г. Білорус, Д. Г. Лук'яненко та ін.; Кер. авт. кол. і наук. ред. О. Г. Білорус. -- К.: КНЕУ, 2008 -- 733 с.

6. Дэниелс Дж. Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: Внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. -- 6-е изд. -- М.: Дело Лтд, 2006. --602 с.

7. Международный менеджмент: Учеб. для вузов / Под ред. С. Э. Пивоварова, Д. И. Баркана, Л. С. Тарасевича, А. И. Майзеля. -- СПб.: Питер, 2007. --644 с.

8. Менеджмент: Пер. с англ. -- М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2007. -- 402 с.

9. Тойнби А. Дж. Цивилизация перед судом истории: Пер. с англ. -- М., 2003. -- 356 с.

10. Транснаціональні корпорації: Навч. посібник / В. Рокоча, О. Плотніков, В. Новицький та ін. -- К.: Таксон, 2008. -- 244 с.

11. Хэнди Ч. Время безрассудства: Пер. с англ. -- СПб.: Питер, 2006. -- 288 с.

12. Mastering Globalization Business. -- London: Financial Times -- Pitman Publishing, . -- 367 p.

13. Parker B. Globalization and Business Practice: Managing Across Boundaries. -- London: SAGE Publications Ltd, 1998. -- 655 p.

14. Заграва Ернест Глобалізація і нація.- К.: Фенікс, 2008.- 64с.

15. Стігліц Джозеф Глобалізація та її тягар.- К: КМ Академія, 2007.- 252с.

16. Глобалізація, Европейський Союз та Україна.- Жовква: , 2008.- 277с.

17. Гелд Дейвід, Мак-Грю Ентоні Глобалізація/антиглобалізація.- К: К.І.С., 2008.- 180с.

18. Соколенко, Станіслав Іванович Глобалізація і економіка України.- К.: Логос, 2006.- 568с.

19. Глобалізація. Регіоналізація. Регіональна політика.- Луганськ: Альма матер, 2007.- 664с.

20. Колодко Гжегож В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн.- К.: Основні цінності, 2005.- 248с.

21. Шейко Василь Миколайович Культура. Цивілізація. Глобалізація (кінець ХІХ - початок ХХІ ст.).- Харків: Основа, 2007.- 520с.

Додаток

Обсяги викидів в атмосферу двоокису вуглецю в найбільших країнах-забруднювачах

Країна	млн. тонн
США	4,8
Китай	2,6
Росія	2,1
Японія	1,6
ФРН	0,87
Індія	0,76
Україна	0,61
Великобританія	0,56
Канада	0,41
Італія	0,41

Размещено на Allbest.ru