Предмет та специфіка міжнародної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Предмет і метод науки «Міжнародна економіка»

Оскільки міжнародна економіка - це складова частина економічної теорії, то предметом її дослідження є система економічних зв'язків чи економічних стосунків, як і будь-якої економічної дисципліни. Специфічною ознакою предмета дослідження міжнародних економічних відносин є належність суб'єктів економічної взаємодії до різних національних господарств. 

Таким чином, поняття «міжнародна економіка» об'єднує систему різноманітних господарських (науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових, грошово-кредитних) зв'язків національних економік різних країн, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці.

Дана сфера людської діяльності визначається загальними закономірностями господарського розвитку, але має і ряд суттєвих особливостей.

Якщо традиційна мікроекономіка досліджує конкурентні фірми, які мають приблизно однакові витрати, то міжнародна економіка розглядає конкуренцію на ринках, де фірми несуть різні витрати на придбання факторів виробництва.

Традиційна мікроекономіка має справу з фірмами, які здійснюють вільну торгівлю всередині країни і, як правило, не користуються підтримкою з боку держави. На відміну від цього, у сфеpi зовнішньої торгівлі широко практикується використання тарифів, квот, субсидій та інших обмежень, що встановлюються державами. Тому міжнародна економіка приділяє значну увагу порівняльному дослідженню такого роду обмежень, їх впливу на торгові потоки та інші економічні змінні.

У той чи інший період часу окремі країни знаходяться на різних фазах ділового циклу. Одні переживають кризу, другі - фазу стабілізації, треті - на підйомі. Тому заходи фіскальної та кредитно-грошової політики в цих країнах різні, що суттєво впливає на міжнародні економічні угоди.

Окрема країна має єдину національну валюту, пропозиція якої контролюється центральним банком. У міжнародній економіці функціонує стільки національних валют, скільки країн беруть участь у світогосподарській взаємодії. Тому об'єктом дослідження є валютні ринки, обмінні курси і зміни, які відбуваються в цій сфері внаслідок державного втручання.

2. Специфіка методів дослідження економічних процесів на міжнародному рівні

Методи пізнання законів та закономірностей розвитку міжнародних економічних відносин, в основному, такі ж, як і методи інших економічних наук, але мають певну специфіку.

Так, метод наукових абстракцій, як і в інших науках, використовується для усунення другорядного з метою пізнання основного. Особливість полягає в тому, що інколи необхідно абстрагуватись від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів.

Міжнародні економічні явища і процеси мають добре виражений системний характер, а тому широко використовується метод аналізу та синтезу, за яким аналізуються окремі елементи цілісної системи, а зроблені узагальнення щодо кожного елемента об'єднуються (синтезуються) в одне ціле системне узагальнення.

Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом мікро- та макроаналізу. Це означає, що пошуки проводяться, з одного боку, на рівні зовнішньоекономічної діяльності підприємств, а з іншого - на рівні міждержавних і наддержавних економічних стосунків. Відповідно, при цьому використовуються такі інструменти макро- та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з'ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку.

За допомогою історичного і логічного методів вивчаються історичні етапи розвитку конкретних міжнародних та економічних відносин, визначаються тенденції їхнього розвитку, передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій, робляться історичні аналогії.

Оскільки експеримент не може широко застосовуватись в економічних дослідженнях, особливо у сфері міжнародної економіки, то неабияку роль відіграє використання такого методу наукових досліджень, як моделювання в математичній та логічній формах. Моделювання базується на використанні попередніх методів і важливе для прогнозування розвитку того чи іншого міжнародного явища: розробка гіпотез та їх перевірка; побудова прогнозованого сценарію; прогнозування за випереджаючою інформацією.

Варто зазначити, що дослідження міжнародних економічних відносин потребують також врахування взаємопов'язаності, взаємозалежності, діалектичної єдності сукупності міжнародних явищ і процесів між собою, а також з національно-господарськими явищами та процесами.

Як і всі економічні явища, міжнародні потребують кількісного обґрунтування. Для цього використовується система показників. Економічні показники - це система кількісних характеристик, що визначають функціонування міжнародної економіки, а також її структурних елементів. Показники поділяються на дві групи: вартісні, що обраховуються в грошових одиницях, та натуральні, які виражаються у фізичних одиницях. 

Залежно від змісту економічні показники поділяються на кількісні та якісні, а також залежно від способу одержання - на абсолютні (статистичні) або відносні (аналітичні). Абсолютні можуть виражатися як у грошових, так і у фізичних одиницях. Відносні розраховуються на основі абсолютних.

Рівень дослідження міжнародних економічних відносин спричиняє розподіл економічних показників на: 

- мікроекономічні, що характеризують функціонування та ефективність міжнародних зв'язків на рівні первинної ланки господарювання:

а) вартість експорту;

б) вартість імпорту (як у цілому, так і за окремими товарними групами);

в) швидкість обігу коштів за зовнішньоекономічними операціями;

г) ефективність зовнішньоекономічних операцій;

д) рівень забезпеченості банківськими кредитами для здійснення зовнішньоекономічних операцій;

е) віддача обігових коштів при здійсненні експортних та імпортних операцій;

- макроекономічні, що відбивають міжнародні економічні зв'язки на державному та наддержавному рівні:

а) чистий експорт - різниця між експортом та імпортом; 

б) показник руху капіталу, що визначається як різниця загального обсягу інвестицій у країні та обсягу національних заощаджень:

І - S

в) обмінний курс;

г) державний борг - показник, що відбиває суму заборгованості держави. Державний борг може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній складається з зовнішніх позик, а внутрішній виникає внаслідок систематичного випуску внутрішніх позик для покриття дефіциту держбюджету. Світовий досвід показує, що пороговим є таке значення зовнішнього боргу, яке становить 70 % річного експорту країни. Світова практика вказує на ще один індикатор загрози економічної безпеки країни - коли річна сума на обслуговування зовнішнього боргу перевищує 25 % загальних валютних надходжень країни або 20 % експорту товарів;

д) валютні резерви центрального банку - показник, що відбиває активи центрального банку в іноземних валютах, що використовуються для забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Відповідно до світової практики валютні резерви країни повинні бути не меншими від тримісячного обсягу імпорту.

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світовогосподарських зв'язків. Вона опосередковує практично всі види та форми міжнародного співробітництва, включаючи спільну підприємницьку діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансферт технологій тощо. Міжнародна торгівля - сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі.

Розрізняють торгівлю товарами і послугами.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують:

1) експорт;

2) імпорт;

3) торговельний баланс;

4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот); 

5) загальний обсяг міжнародної торгівлі (світовий товарообіг);

6) товарна структура;

3) географічна структура.

3. Міжнародна передача технологій: поняття та місце в сучасних міжнародних економічних відносинах

В умовах посиленого впливу НТП на темпи, характер і напрями розвитку процесу відтворення інтернаціоналізація світогосподарського життя характеризується виникненням нових форм міжнародного поділу праці, прямо чи опосередковано пов'язаних з наукою, науково-технічними знаннями та технологією.

Технологія - це наукові знання, які використовуються у виробництві. Це комплекс наукових та технічних знань щодо прийомів і методів виробництва, його організації та управління. Це наукові методи досягнення практичних цілей.

Поняття «технологія» об'єднує три групи технологій:

* технологія продуктів;

* технологія процесів;

* технологія управління.

Стрімке зростання науково-технічного обміну на сучасному етапі розвитку дає підстави деяким науковцям говорити про становлення в останній чверті ХХ ст. нового єдиного ринку - технологічного, який функціонує поряд із традиційними (товарів, капіталу, робочої сили).

Поняття «передача технологій» (трансфер технологій) може розглядатися в широкому та вузькому розумінні.

У вузькому розумінні міжнародний трансфер технологій - це міждержавне переміщення на комерційних засадах або безповоротній основі конструкторських рішень, систематизованих знань та виробничого досвіду для виробництва товарів, використання процесу чи надання послуг, які включають управлінську діяльність і маркетинг, тобто передача технології в «чистому» вигляді.

У широкому розумінні - це передача поряд з технологією в «чистому вигляді», технологій матеріалізованих. У міжнародній економіці матеріальними носіями технології можуть виступати:

а) товари - у випадку міжнародної торгівлі високотехнологічними товарами;

б) капітал - у випадках міжнародної торгівлі високотехнологічними капіталоємними товарами, наприклад, машинами та обладнанням, що створені на основі нових технічних рішень, а також поставка комплектних підприємств, які реалізують нові технологічні процеси, системи організації виробництва;

в) праця - у випадку міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів.

Процес міжнародної передачі технології включає такі етапи:

1) відбір і придбання технології;

2) адаптація та освоєння придбаної технології.

Причини міжнародної передачі технології:

1) нерівномірність економічного розвитку окремих держав і неоднаковий рівень розвитку науки та техніки в різних країнах, зосередження окремих їх видів у різних країнах, що зумовлює виробництво ними певних товарів на більш ефективному рівні, ніж в інших країнах. У таких умовах країни, що не мають можливості витрачати великі кошти на наукові дослідження, купують іноземні науково-технічні знання і використовують їх у своїй промисловості. Приклад - Японія. Її доля в світовому імпорті ліцензій складає 16 %;

2) для країн, що розвиваються, придбання іноземної технології є важливим засобом подолання технічного відставання і створення власної промисловості;

3) монополізація НТП великими фірмами. Часто тільки їм під силу здійснення довгострокових дорогих науково-дослідних робіт;

4) загострення конкурентної боротьби на світовому ринку. Крупні ТНК розглядають експорт нових досягнень науки та техніки як один із засобів створення своїх філій за кордоном чи встановлення контролю над фірмами інших країн;

5) розвиток місцевих можливостей щодо вдосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.

До міжнародного технологічного обміну залучені:

а) наука - теоретичні закономірності пізнання природи;

б) техніка - досвід перетворення природи;

в) виробництво - створення матеріальних благ;

г) управління - дії щодо вирішення виробничих та інших завдань.

4. Правовий захист інтелектуальної власності

міжнародна економіка інтелектуальна власність захист

Поряд із зростанням частки технологічної продукції в міжнародному господарському обміні розширюється торгівля фальсифікованими виробами, яка пов'язана з технічним вдосконаленням засобів запису й відтворення звуку, зображення, копіювання та передачі інформації. Випуск фальсифікованої продукції характеризується значними масштабами. У країнах Азії, Африки та Латинської Америки виникли цілі галузі, добробут яких ґрунтується на нелегальному використанні чужих технологічних доробок.

Порушення прав інтелектуальної власності негативно впливає на розвиток передових і наукоємних галузей, які потребують значних витрат на проведення наукових досліджень і випробовувань. Контрфактна (підробна) продукція, як правило, має нижчу ціну і витісняє з ринку товари безпосередніх розробників технологій, відчутно зменшуючи моральні та матеріальні стимули для подальших досліджень.

Тому в сучасних умовах міжнародна передача технології забезпечується правовим захистом, рівень якого, поряд з іншими чинниками, визначає місце країни в світовому господарстві, розвиток культури, науки, мистецтва, практичне використання досягнень науки та техніки, а також міжнародний обмін ними.

Правовий захист міжнародної передачі технології спрямований на забезпечення права фізичних та юридичних осіб на інтелектуальну власність, тобто виняткового права розпоряджатися своїми винаходами.

Література

1. Белоконь Ю. Защита интеллектуальной собственности: международно-экономические аспекты // МЭ МО. - 1998. - № 6.

2. Буглай В.Б., Ливенцев Н.Н. Международные економические отношения. - М.: Финансы и статистика, 1996.

3 Киреев А.П. Международная экономика. - М.: Международные отношения, 1998. 

4. Кругман П., Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика. Пер.с английского. - М.: Юнити, 1997.

5. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей. - М.: Прогресс-Универс, 1992.

6. Лук'яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник. - К.: ВІПОЛ, 1996.

7. Международные экономические отношения / Под ред. С.Ф. Сутырина. - С. - Пб.: изд-во С.-Пб университета, 1996. 

8. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібник. - Чернівці: Рута, 1996.

9. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. - М.: ИНСАН, 1994.

10. Циганкова Т.М. Сучасне світове господарство, основи ринкової економіки / За ред. В.М. Петюха. - К., 1995.

Размещено на Allbest.ru