Капітал та економічне зростання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Капітал та економічне зростання

Виділяють два канали впливу контролю за рухом капіталу на економічне зростання: прямий (через вплив на розміщення ресурсів та ефективність) та непрямий (через обмеження руйнівних ефектів фінансових криз). Прямий канал впливу вважається негативним, а непрямий - позитивним (в умовах фінансових криз) для розвитку країни. Лібералізація руху капіталу позитивно впливає на фінансовий розвиток країн тільки за умов досить розвиненого правового та інституційного середовища. Отже, фінансові системи, які функціонують у більш розвиненому інституційному середовищі (захист прав акціонерів, якісність бухгалтерських стандартів), отримують більші вигоди від фінансової лібералізації [25, с. 20].

Фінансова лібералізація є повільним процесом. Коли державні органи дерегулюють та лібералізують діяльність фінансової системи, вони повинні водночас встановлювати ефективні регуляторні та наглядові заходи, посилювати пруденційне регулювання. В процесі фінансової лібералізації може збільшитися загроза появи криз у фінансовій системі, особливо у зв'язку з тим, що багато існуючих фірм можуть мати проблемні активи, накопичені під час державного втручання в діяльність фінансової системи у попередні роки. Крім того, в умовах збільшених можливостей та за наявності неадекватної регулятивної бази банки демонструють схильність до надмірного прийняття ризиків, що у випадку фінансової нестабільності призводить до накопичення значних обсягів "проблемних боргів". Посилення конкуренції, яке відбувається після фінансової лібералізації, призводить до скорочення прибутковості банків;. І в цьому випадку збереження деяких видів фінансових обмежень (зокрема, встановлення відсоткових ставок на певному рівні) буде стимулювати фінансовий та економічний розвиток. По-перше, банки лишаються стимулів та можливостей для інвестування в надто ризиковані активи, що посилює стійкість банківської системи в цілому. По-друге, стимулюється розвиток ринку приватних депозитів (встановлення відсотків за депозитами є гарантією того, що, конкуруючи між собою, банки не зведуть маржу між відсотками за депозитами та кредитами до нуля).

Фінансова система вбудована в більш широку систему нефінансових інститутів, а її розвиток переплітається та взаємодіє з широким колом різноманітних інститутів. Фінансова трансформація за принципами фінансової лібералізації породжує банківські кризи саме через слабку основу теоретичних припущень, далеких від сучасних реалій. Дослідники підкреслюють важливість вивчення великої кількості факторів до того, як трансформувати фінансові системи, визначаючи фінансову трансформацію, по суті, інституційним феноменом. Метою трансформації є зміна існуючих інституційних характеристик для досягнення певних цілей, а один з голзвних вимірів інституційного середовища - отримання якісної інформації. Отже, залежно від того, що вважати більш інформаційно-ефективним (фінансових посередників чи фондові ринки), те й треба розвивати. Якість дотриманих законів значною мірою покращує якість фінансових інститутів, тому зміни в законодавчому регулюванні позитивно впливають на трансформацію фінансових систем.

Отже, важливою рисою фінансової системи є її інформаційна якість, яка визначається як спроможність фінансової системи в умовах певного інституційно-законодавчого середовища (та системи стимулів, які воно спюрює) генерувати прозору, достовірну та достатню інформацію [26, с. 2].

Лібералізація зовнішніх економічних зв'язків повинна здійснюватися в міру зміцнення і зростання економіки країни, ЇЇ компаній та банків [27, с. 10]. Стабільність національної економіки та фінансової системи повинна спиратися як на засоби, що здатні контролювати та запобігати негативному впливу короткострокового капіталу, так і на системні механізми формування інвестиційних ресурсів. Крім того, у фінансовій сфері ключові позиції повинні займати національні гравці.

В контексті трансформаційних перетворень, яких зазнають фінансові системи НІК Східної Азії під тиском фінансової глобалізації, слід виділити сучасну тенденцію, характерну для країн регіону, - активний розвиток регіонального фінансового співробітництва та врахування регіональних змін при трансформації фінансових систем кожної окремої країни регіону (рис. 3.2.1.).

Фінансове співробітництво країн Східної Азії унікальне, тому що воно було ініційовано з метою протистояння можливим кризам. Так, після фінансової кризи 1997-1998 рр. уряди НІК зрозуміли, що кожна з країн значною мірою залежить від іноземних ринків, перш за все розвинених країн, а світова економіка суттєво впливає на їх перспективи розвитку. Окремій країні складно ефективно реагувати на нестабільні умови міжнародних фінансових ринків, тому фінансове співробітництво в межах регіону розглядається як важлива умова успішного розвитку кожної країни.

Запровадження ініціатив з фінансового співробітництва в регіоні відображує дві точки зору, які виникли в азійському регіоні після кризи:

1) механізм регіональної фінансової підтримки в негайних випадках є необхідним заходом кризового менеджменту, враховуючи, що допомога МВФ часто є нешвидким процесом. Створення такого механізму в Східній Азії є реальним, зважаючи на високий рівень заощаджень та значний обсяг валютних резервів. Крім того, основні заходи, яких країни повинні були вжити в програмах МВФ для подолання наслідків кризи, були розроблені зовнішніми для регіону експертами з майже відсутнім використанням "внутрішньої" точки зору, і через це не повністю враховували інтереси країн, які постраждали від кризи;

2) поширена в країнах регіону точка зору стосовно розвитку нових підходів та механізмів щодо кращого захисту фінансових систем від ризиків та нестабільності, які призводять до криз, та для забезпечення сталого економічного розвитку в регіоні в майбутньому. Більш збалансовані фінансові (фондові) ринки повинні бути сформовані як захід щодо "запобігання кризі". Криза підкреслила ризики, пов'язані з фінансовими структурами, в яких фірми надмірно залежать від короткострокових банківських позик для фінансування довгострокових вітчизняних проектів, особливо використовуючи нехеджовані короткострокові позики в іноземній валюті. Таким чином, зменшення цих невідповідностей через розвиток збалансованих ринків капіталу є суттєвим для запобігання кризам у Східній Азії [28, с. 6].

Отже, основними причинами фінансового співробітництва серед країн Східної Азії, включаючи НІК, були:

запобігання повторенню фінансових криз та надання значних обсягів ліквідності (3 джерела: резерви країни, її доступ до своп-угод; МВФ програми); надання короткострокової ліквідності в разі тимчасових проблем з платіжним балансом у країнах регіону;

краще управління кризою у випадку її виникнення;

отримання більшого впливу на зміни глобального фінансового середовища, яке впливає на розвиток країн регіону;

- підтримка економічної інтеграції в регіоні [29, с. 5-6; ЗО, с. 2]. Водночас як управління кризами було головною метою ШК,

співробітництво в інших галузях також вважалося корисним. Так, країни зацікавлені в прискоренні розвитку регіонального ринку капіталу. Вважається, що розвиток ринку цінних паперів буде сприяти зростанню термінів фінансових контрактів і зменшенню ступеня валютних диспропорцій, якщо цінні папери будуть котируватися в місцевих валютах.

У післякризовий період значну увагу почали приділяти розвитку місцевих ринків облігацій у Східній Азії. Це пов'язано з тим, що вітчизняні ринки облігацій можуть бути стабільним джерелом довгострокового фінансування вітчизняних фірм, запровадженого в національних валютах, зменшуючи проблему невідповідності та посилюючи надійність фінансової системи в цілому. Крім того, вітчизняні ринки облігацій повинні сприяти покращенню ефективності розміщення ресурсів через ринково-визначені відсоткові ставки; розподіл різноманітних кредитних ризиків серед широкого кола розосереджених інвесторів; та може виступати як буфер у разі появи проблем у банківському секторі. Також вітчизняні ринки облігацій можуть сприяти поширенню прозорості діяльності фінансових інститутів через надання Інформації.

ШК Східної Азії замість розвитку вітчизняних ринків облігацій почали фокусуватися на ідеї розвитку регіонального ринку облігацій, який дасть змогу використовувати економію на масштабах через регіональне об'єднання великої кількості фірм-емітентів та інвесторів, а отже, збільшить попит та пропозицію на облігації. Крім того, регіональний ринок облігацій буде сприяти диверсифікації корпоративного фінансування, надаватиме додаткові інвестиційні можливості; ефективніше використовуватиме значні регіональні фінансові ресурси; сприятиме покращенню корпоративної репутації серед країн регіону.

Країни Східної Азії зробили значні досягнення в регіональному фінансовому співробітництві в післякризовий період за такими напрямами:

а) створення групи АСЕАН+3 (формат АСЕАН та Китай, Корея, Японія);

б) Манільська Угода (Мапііа Ргатешогк) - створення системи "раннього реагування";

В листопаді 1997 р. був заснований форум "Група Манільської угоди" (МРО), до складу якого війшли крім більшої частини країн Східної Азії США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, а також представники МВФ, СБ, МБР та АБР. Головне завдання форуму полягало в посиленні фінансового нагляду в регіоні. Хоча була досягнута згода на укладання фінансової угоди з метою допомоги країнам регіону під час кризи, однак умови та обсяг фінансової допомоги не були чітко сформульовані, а повинні вирішуватись під час переговорів у кожному окремому випадку та пов'язуватися з умовами угод між зацікавленою країною та МВФ [31, с. 11].

в) Чанг Маї Ініціатива (СМІ) - розробка та використання своп угод; 1) інтеграція та посилення економічного нагляду серед країн АСЕАН+3 в межах СМІ; 2) чітке визначення процесу надання (активації) своп-операцій та застосування механізму прийняття колективних рішень; 3) значне зростання обсягів своп-операцій; 4) удосконалення механізму позичення ресурсів. Загальний обсяг своп-угод, доступних для АСЕАН, був розширений до 2 млрд. дол. США [28, сі 4].

Відповідно до "другого етапу" СМІ, розмір своп-операцій, який може бути доступним для країни без узгодження з програмами МВФ, був збільшений з 10 до 20%. Щодо білатеральних своп-угод, то умова надання свопу була пов'язана з участю в певних заходах у межах АСЕАН+3 Політичного діалогу та економічного огляду. На лютий 2006 р. загальний обсяг ресурсів за білатеральними своп-угодами становив 71,5 млрд. дол. США (16 угод між Індонезією, Малайзією, Філіппінами, Сінгапуром, Таїландом, Китаєм, Японією, Кореєю) [28, с. 14].

На сьогодні жодна з країн не використала своп-угоди через наявність великих обсягів валютних резервів, накопичених кожною країною, та відсутність кризи в регіоні. СМІ не має власної постійної організації" з механізмами нагляду для моніторингу макроекономічних та фінансових тенденцій, а також за рухом капіталу в країнах-членах. Такий тип мережі регіонального співробітництва повинен сприяти більш гнучким та своєчасним заходам фінансування в достатньому обсязі шляхом перетворення білатеральних угод у багатосторонню угоду, одночасно вживаючії заходів для уникнення непотрібного дублювання діяльності МВФ та вирішення можливої проблеми корупційної поведінки.

г) ініціативи зі створення регіонального ринку облігацій (Ініціативи стосовно азійського ринку облігацій (АВМІ), азійський облігаційний фонд (АВР)).

У грудні 2002 р. на неформальній зустрічі фінансових міністрів АСЕАН+3 Японія запропонувала сформувати Ініціативу з азійського ринку облігацій (АВМІ). Діяльність АВМІ фокусувалась на: 1) створенні надійного первинного та вторинного ринків облігацій через значне розширення кількості емітентів та продуктів; 2) посиленні ринкової інфраструктури, оскільки існування сприятливого середовища для активної участі емітентів та інвесторів є важливою умовою розвитку ринку. В серпні 2003 р. було сформовано шість робочих груп для вивчення системи заходів, які стимулюють

У травні 2000 р. фінансові міністри АСЕАН+3 оголосили про створення більш амбіційної схеми регіонального фінансового співробітництва, так званої Чанг Маї Ініціативи (СМІ). Це було спробою сформувати мережу угод з валютних свопів між країнами Східної Азії, які будуть використані в разі виникнення кризи або загрози її появи. Ці угоди дадуть країнам-членам змогу обмінювати місцеву валюту на долари США в короткостроковому періоді з метою подолання тимчасових проблем з міжнародною ліквідністю. Своп-угоди можуть застосовуватись на період до 90 днів та поновлятися сім разів. У межах цієї ініціативи 16 білатеральних своп-угод було сформовано, а існуюча АСЕАН своп-угода подовжена (загальний обсяг фінансових ресурсів в межах поновленої угоди був збільшений до 1 млрд. дол. США). На кінець 2003 р. всі заплановані угоди були здійснені на загальну суму близько 36,5 млрд. дол. США.

Однак тільки 10% від суми угоди за цією ініціативою можуть бути негайно надані країні, а решта коштів стає доступною для країни тільки після її успішних переговорів із МВФ стосовно укладання певних програм та угод. Отже, за таких умов країна негайно може отримати досить незначний обсяг коштів, недостатній для ефективного подолання валютної кризи в разі її виникнення.

У травні 2005 р. на зустрічі фінансових міністрів групи АСЕАН+3 було досягнуто згоди щодо необхідності вжити ряд заходів для посилення ефективності СМІ (так званий "другий етап"): розвиток регіональних ринків капіталу в шести зазначених напрямах, /(ля моніторингу та координації діяльності цих груп у листопаді 2003р. було створено Групу нагляду.

Відповідно до АВМІ з 2004 р. АБР розпочав активну емісію облігацій, деномінованих у регіональних валютах для розширення бази пропозиції (рупія Індонезії, долар Гонконгу та Сінгапуру, рінгіт Малайзії, бат Таїланду, юань Китаю). В травні 2004 р. АБР була запущена веб-сторінка азійського ринку облігацій, яка надає інформацію стосовно інфраструктури, законодавства, системи регулювання та діяльності регіональних ринків облігацій [31, с. 21].

Із середини 2002 р. Таїланд почав брати активну участь у розвитку азійського регіонального ринку облігацій, запропонувавши ідею створення Азійського облігаційного фонду (АВР). Уряди країн регіону повинні внести в цей фонд 1% від обсягу офіційних валютних резервів (загальний обсяг внесків буде становити близько 1,3 трлн. дол. США) з метою придбання регіональних облігацій. Пропозиція Таїланду була підтримана, і в червні 2003 р. ЕМЕАР, форум регіональних центральних банків, оголосив про створення Азійського облігаційного фонду. За цієї системи частка регіональних валютних резервів буде інвестована в регіональний ринок цінних паперів (початковий обсяг фонду дорівнює 1 млрд. дол. США). За рахунок цього очікується досягти розвитку регіонального ринку капіталів, диверсифікації активів центральних банків. АВР керується принципами та стандартами МБР та інвестує в "корзину облігацій", деномінованих у доларах США та емітованих азійськими суверенними та квазісуверенними емітентами у восьми економіках ЕМЕАР (АСЕАН-5, Корея, Гонконг, Китай).

У 2004 р. ЕМЕАР було оголошено про заснування другого Азійського облігаційного фонду (АВР-2) з обсягом ресурсів на суму 2 млрд. дол. США. Метою створення АВР-2 був подальший розвиток ринку облігацій у країнах Східної Азії, враховуючи успішність запуску першого етапу АВР-1 у 2003 р. Основна відмінність між АВР-1 та АВР-2 - валюта, в якій деноміновані облігації (в першому випадку облігації деноміновані в доларах США, у другому - в місцевій валюті).

В межах АВР-2 було розроблено два окремих механізми для інвестування в облігації, деноміновані в місцевих валютах. В межах першого механізму інвестування здійснюється в облігаційні фонди на індивідуальних ринках країн, які, у свою чергу, інвестуються безпосередньо в облігації. За допомогою другого механізму кошти інвестуються безпосередньо в облігації, деноміновані в місцевих валютах, з метою пропозиції іноземним інвесторам конкретних інструментів інвестування в широке коло облігацій, емітованих у регіоні. Крім того, АВР-2 є відкритим як для приватних інвесторів, так і державних. АВР-2 почав своє функціонування в червні 2005 р. [28, с. 20].

В цілому можливість заключати фінансові угоди на великі суми в короткі строки та наявність значного обсягу фінансових, інструментів для реалізації таких угод розглядається НІК Східної Азії як суттєва умова та механізм для того, щоб запобігати міжнародним валютним спекуляціям [32, с. 15].

Незважаючи на реалізовані заходи, регіональна інтеграція просувається дуже повільно. Більша частина капіталу продовжує направлятися за межі регіону, до країн Західної Європи та США. 'Гак, загальний обсяг^- портфельних інвестицій країн АСЕАН зріс до 26,7% ВВП у 2005 р. [33, с. 129]. Однак обсяг портфельних інвестицій у межах регіону становить лише 3,7% від ВВП у 2005 р., з яких 1,7% -інвестиції в акції в межах АСЕАН, а 2,0% - інвестиції в облігації в межах АСЕАН. Завдяки реалізації ініціатив з розвитку регіонального ринку облігацій, обсяги інвестицій в облігації перевищують інвестиції в акції (17,9% порівняно з 8,8%), однак інвестиції в облігації в межах регіону становлять дуже невеликі обсяги (2,0% порівняно з 15,9%) (табл. 3.2.2,).

Отже, під регіональним фінансовим співробітництвом НІК Східної Азії розуміється розробка інструментів, процедур та інститутів для забезпечення підтримки ліквідністю між країнами під час фінансової кризи (табл. З.2.З.).

Ринки акцій країн АСЕАН краще інтегровані, ніж регіональні ринки облігацій. Так, частка інвестицій в акції в межах АСЕАН до загального обсягу інвестицій в акції становила 19,3% в 2005 р. Частка інвестицій і облігації в межах АСЕАН до загального обсягу інвестиції в облігації в цей же період дорівнювала 11,2% (рис. 3.2.2.).

До недосконалостей у функціонуванні регіональних ринків облігацій відносять: 1) інвестування в державні облігації, деномінсвані в доларах США, а не місцевих валютах (це передбачається на наступній стадії); 2) незначні обсяги інвестування в корпоративні облігації. Отже, незважаючи на технології, досвід та політичний консенсус, регіональний ринок облігацій залишається неліквідним та неефективним. Поясненням цієї нерозвиненості може бути:

по-перше, історія розвитку регіону (на початковому етапі розвитку країн закономірним наслідком асиметричності інформації та обмеженості фінансових ресурсів було домінування банків у фінансових системах країн, і, незважаючи на те, що це становище поступово змінюється, банки продовжують займати головне місце н фінансовій системі країн регіону);

по-друге, рівень економічного розвитку країн регіон)' (порівняно з економіками розвинених країн більшість країн Азії почали трансформацію економік відносно недавно, тому інститути, які підтримують ринкові відносини, нерозвинені, включаючи інститути, необхідні для підтримки фінансових ринків; зокрема, азійські фінансові ринки нерозвинені через ненадійність системи виконання контрактів і незахищеності прав інвесторів, що зазвичаь змінюється з розвитком економіки);

Політичні ініціативи щодо посилення регіональних ринків капіталу відносно обмежені і потребують більшої інтеграції зусиль. Позитивною рисою є саме наявність значної політичної волі в країнах Азії для просування регіональної фінансової інтеграції. Однак крім політичного консенсусу стосовно необхідності побудови регіонального ринку облігацій (який присутній в Азії) потрібне знання конкретних ефективних механізмів інституційних змін для реалізації цієї мети (чого бракує в Азії). В реальному житті це велика координаційна робота, яка полягає, щонайменше, у: бглансуванні різних інтересів певних груп та формуванні "центрів підтримки"; зміні законодавства та стандартів; зміні ринкової поведінки учасників та поведінки бюрократів. Застосування цих заходів є досить затратним, але, певною мірою, вирішальним для ефективного просування реформ [34, с. 13-14].

Для ефективно працюючого ринку потрібен прошарок ефективної державної бюрократії, яка б розуміла, як балансувати роль держави в ринковій економіці, та водночас займалася роз'ясненням необхідності змін, їх регулюванням, мотивацією та стимулюванням. Для досягнення цього також потрібна співпраця та взаємодія вчених, бізнес-товариства, неурядових організацій та засобів масової інформації. Отже, бюрократія в НІК Східної Азії, по-перше, повинна зрозуміти, що доповнення та підтримка ефективних ринків є їх основною функцією в глобальній сучасній економіці. По-друге, потрібно мотивувати бюрократію для ефективного виконання цієї основної функції. Слід прийняти той факт, що в реальному житті бюрократія має монополістичні позиції і функції, які неможливо легко змінити.

Слабкості в банково-орієнтованих фінансових системах країн у межах регіонального фінансового співробітництва можуть бути скореговані шляхом адекватної винагороди банківських супервайзерів та через тренінги та навчання банківського персоналу сучасним банківським технологіям.

Гармонізація національних правил та стандартів оподаткування та систем регулювання і нагляду, щоб зменшити перепони для міжрегіональних потоків капіталу.

Потрібні глобальні механізми зменшення загроз від волатильності короткострокових потоків капіталу як для інститутів, які надають їх, так і для органів нагляду (тобто в напрямі ксординації серед органів нагляду за фінансовими системами в різних країнах та ретельного моніторингу таких фінансових інститутів, щоб скоротити можливі ризики). Глобальні та регіональні фінансові угоди повинні доповнювати одна одну. Центральним системним питанням в азійському підході до фінансових реформ є розподіл зусиль (розподіл праці) між вітчизняними реформами та заходами зі створення регіональних фінансових угод. Обидва напрями є масштабними ініціативами, які потребують надання (розміщення) суттєвих обсягів фінансових, людських та політичних ресурсів.

НІК не мають достатньої впливовості для започаткування суттєвих змін у глобальному фінансовому середовищі, отже, регіональні інтеграційні процеси у фінансовій сфері як буферний механізм від зовнішніх шоків негармонійно функціонуючої міжнародної фінансової системи будуть посилюватись.

Перспективною є ідея, запропонована Б. Ейченгріном, про створення Азійського фінансового інституту (Азіап Гіпапсіаі іпзгіШІе) на платформі АСЕАН+3 [35, с. 17-18], який би забезпечував надання технічної допомоги національним агенціям країн у посиленні пруденційного регулювання та нагляду, а саме:

1) проведення тренінгових програм для банківських інспекторів, комісіонерів, бухгалтерів, залучаючи студентів з усіх країн регіону та отримуючи вигоди від обміну інформацією та досвідом;

2) створення форуму для проведення переговорів стосовно регіональних угод щодо регуляторних стандартів та процесів з метою забезпечення стабільності банківських систем, стандартів розкриття інформації (тобто розробка правил адаптації регіональних стандартів до міжнародних вимог та створення власних регіональних принципів, які б враховували специфічні азійські риси).

Оскільки НІК мають багато в чому схожі фінансові системи та проблеми їхнього функціонування (банкова орієнтованість, висока частка корпоративної заборгованості, тісні зв'язки між банками та урядами тощо), то перспективним виглядає створення системи "спільного користування інформацією", за якої інформація однієї країни була б доступна для всіх НІК, спільними зусиллями аналізувалась та оброблялась для розробки конкретних пропозицій.

Стосовно фінансового регулювання: слід, враховуючи азійську специфіку, дещо адаптивно застосовувати міжнародні стандарти та. можливо, застосовувати відмінні від розвинених країн принципи, а саме:

виходячи з тісних зв'язків між банками та промисловими конгломератами, слід встановлювати дещо інші регуляторні стандарти щодо рівня концентрації наданих кредитів одному позичальнику, ніж пропонуються МБР;

виходячи з того, що в НІК значною мірою продовжує існувати сімейний контроль за підприємствами, можна застосовувати дещо інші стандарти корпоративного управління, які меншою мірою базуються на "зовнішньому топ-менеджменті", а більшу увагу приділяють розвитку правових засобів захисту прав міноритарних акціонерів та кредиторів.

Таким чином, розвиток фінансових систем НІК відбувається з урахуванням як внутрішньосистемних зв'язків (зміни в складових фінансової системи, органах нагляду, корпоративному секторі однієї країни), так і міжсистемних (зміни в регіональному фінансовому середовищі). Регіональне фінансове середовище формує система інститутів (організацій) і ряд ініціатив та міждержавних угод в галузі фінансового співробітництва.

На сучасному етапі окрема країна не може протистояти тиску зовнішніх сил та руйнівним наслідкам фінансових потрясінь, отже, вона вимушена використовувати допомогу міжнародних фінансових інститутів, які відображають позицію "групи міжнародних кредиторів". Разом з цією допомогою країна отримує пакет "трансформаційних заходів". НІК не були повністю задоволені тими стратегіями, що запропоновані МВФ для виходу з кризи. Реакцією на це й стало виникнення такого нового механізму захисту національних фінансових систем від руйнівних наслідків фінансової глобалізації, як активне регіональне фінансове співробітництво.

Джерела

фінансовий інтеграція глобалізація регіональний

Гражевська Н. Траєкторія економічних трансформацій в умовах глобалізації" // Банківська справа. - 2006. - № 4. - С. 29-35.

Бакаєв О.Л. Розвиток фінансових ринків в умовах глобалізації: Автореф. дис. ... кандидата ек. наук / Київський нац. ек. університет.-К., 2005.-16 с.

Козюк В.В. Центральні банки в умовах глобалізації: основні напрямки трансформації монетарної політики національного та міжнародного рівня: Автореф. дис. ... доктора ек. наук / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ.-К., 2006. - 36 с.

Луцишин 3.(Формування глобальної фінансової архітектури світового господарства: Автореф. дис. ... доктора ек. наук / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. - К., 2003. - 37 с.

Анісімов А.Є. Інтеграція України до світового ринку капіталу в умовах глобалізації: Автореф. дис. ... кандидата ек. наук / Донецький національний університет. - Донецьк, 2006. - 21 с.

Одягайло Б. Системне зростання ознак глобалізації у фінансово-банківській сфері // Банківська справа. - 2006. -№5-6. -С. 15-22.

Размещено на Allbest.ru