Особливості ціноутворення на світовому ринку нафти та роль країн-експортерів

Методи ціноутворення на світовому ринку. Особливості функціонування ринку природних ресурсів і ціноутворення на ньому. Інструмент впливу "ОПЕК", реакційні процеси країн-посередників та країн-експортерів нафти. США як ключовий гравець на нафтовому ринку.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 12.11.2010
Размер файла 100,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

3

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Нафтова промисловість
  • 1.1 Значення нафтової промисловості
  • 1.2 Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовому ринку та головні споживачі
  • Рoзділ 2. Роль країн експортерів та посередників на світовому ринку
  • 2.1 Історія створення “ОПЕК”
  • 2.2 Політика ОПЕК на світовому нафтовому ринку
  • 2.3 США як ключовий гравець на нафтовому ринку
  • 2.4 Європейський напрям співробітництва
  • Висновки
  • Список використаних джерел та літератури
  • Додатки

Вступ

Для сучасного світового ринку характерна наявність великої кількості різних галузевих ринків товарів та послуг, множинність цін. На практиці ціна на конкретну продукцію того самого ринку може істотно розрізнятися. В умовах ринкової економіки ціна визначається співвідношенням попиту та пропозиції. У принциповому плані процес ціноутворення на внутрішньому і зовнішньому ринках схожий, однак діяльність на зовнішньому ринку ускладнюється наявністю набагато більшого числа продавців та покупців, більш гострою конкуренцією. Процес ціноутворення на міжнародних ринках багато в чому залежить від типу ринку у рамках якого діє відповідний суб'єкт зовнішньої торгівлі. Сучасному ринку характерна множинність цін. Для визначення та використання на практиці цінових показників необхідно знати основні джерела даних про ціни. Механізм ціноутворення попиту та пропозиції, проектування цін, виходячи із ситуації на ринку і формування контрактної ціни.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що на сучасному етапі країни які є залежними в плані сировини (нафтової та газової) поступово здають свої позиції країнам що розвиваються, але це вони компенсують потужною економікою (Франція, Німеччина та ін.). Світовий ринок є нестабільним, і все далі більше країн потерпають збитків, при чому країни Близького Сходу та Азії заробляють надприбутки, тим самим розвиваючи свою економіку.

Проаналізувавши ситуацію на ринку нафтопродуктів світу, можна відмітити наступне:

Ш нафтові запаси стрімко скорочуються через інтенсивність видобутку, але цей фактор на даний час ще не є визначальним щодо коливання цін на ринку нафтопродуктів. Тут відіграє значну роль політична ситуація країни-експортера нафти;

Ш залежність країн-імпортерів від країн-виробників нафти;

Ш нестабільність на світовому ринку нафтопродуктів, яка пов'язана із постійними коливаннями ціни, що в свою чергу змушує ряд країн шукати альтернативу нафті.

Виходячи із вище перелічених факторів, які впливають на нестабільність ринку нафтопродуктів, можна назвати декілька факторів поліпшення ситуації:

Ш диверсифікація джерел постачання нафти, тобто сконцентрованість країни не на одному експортерові "чорного субстрату", а залучення поставок від декількох постачальників;

Ш створення стратегічних запасів нафти і нафтопродуктів, з метою уникнення кризових явищ.

Мета написання курсової роботи - дослідити особливості ціноутворення та роль країн експортерів на світовому ринку. Важливе значення “ОПЕК" по регулювання цін в цілому. Поставлена тема обумовлена необхідністю вирішення ряду взаємопов'язаних питань:

Ш дослідити методи ціноутворення на світовому ринку;

Ш дослідити особливості функціонування ринку природних ресурсів і ціноутворення на ньому;

Ш розглянути інструмент впливу “ОПЕК”;

Ш розглянути можливості оптимізації процесу ціноутворення на світовому ринку.

Об'єктом дослідження виступає світовий ринок нафти, реакційні процеси країн посередників та країни експортери “чорного золота”.

Предметом дослідження виступають відносини між економічними суб'єктами з приводу визначення ціни на світовому ринку.

Інформативною базою дослідження послугували праці вітчизняних та іноземних фахівців, також приділив велику увагу журналам, статтям. Важливу роль моєї роботи покладалось на інтернет видання та сайти, саме в них я відшуковував найсвіжішу інформацію сучасного стану нафтової промисловості на світовому ринку.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків та додатків. У вступі обговорюється актуальність теми дослідження, визначається мета, завдання, предмет, об'єкт та інформативна база дослідження. В основній частині досліджується поставлена проблема. У висновках сформульовано основні результати курсової роботи.

Розділ 1. Нафтова промисловість

1.1 Значення нафтової промисловості

У світі дійсно існує ряд природних обмежень. Так, якщо брати оцінку кількості палива по трьох категоріях: розвідані, можливі, ймовірні, то вугілля вистачить на 600 років, нафти - на 90, природного газу - на 50, урану - на 27 років. Іншими словами, усі види палива по всіх категоріях будуть спалені за 800 років. Передбачається, що до 2010 р. попит на мінеральну сировину у світі збільшиться в 3 рази в порівнянні із сьогоднішнім рівнем. Уже зараз у ряді країн багаті родовища вироблені до кінця чи близькі до виснаження. Аналогічне положення спостерігається і по іншим корисним копалинам. Якщо енерговиробництво буде рости сьогоднішніми темпами, то усі види використовуваного зараз палива будуть витрачені через 130 років, тобто на початку XXII ст. І все ж таки навряд чи правомірно говорити про дефіцит природних ресурсів на нашій планеті. Людство втягнуло в господарський оборот меншу частину ресурсів Землі: глибина розрізів не перевищує 700 м, шахт - 2,5 км, свердловин - 10 тис. м. Нарешті, основні резерви заощадження ресурсів містяться у відсталій технології, через яку не використовується значна частина природних ресурсів. Так, використовувана нині технологія витягає не більш 30 - 40% потенційних запасів нафти, а коефіцієнт корисного використання добутих енергетичних ресурсів обмежений 30 - 35%.

Нафта - основа світового паливно-енергетичного балансу, найефективніше й найзручніше паливо, яке піддається повній переробці.

Основна частина продукції використовується для вироблення енергії, а тому вона відноситься до групи галузей енергетики. Нафта має певні природні переваги порівняно з твердим паливом: більша ефективність на одиницю об'єму й ваги, висока теплотвірна здатність, відносна дешевість перевезень наливними суднами великої вантажопідйомності, значно менші витрати навантаження й розвантаження, властивості плинності й швидкого згоряння (що полегшує механізацію та автоматизацію видобутку й транспортування), більша “чистота”, - все це сприяє утвердженню нафти як основного енергоносія та сировини для хімічної промисловості.

Нафтова промисловість сьогодні - це великий господарський комплекс, що живе і розвивається по своїх закономірностях. Нафта є сировиною для нафтохімії у виробництві синтетичного каучуку, спиртів, поліетилену, поліпропілену, широкої гами різних пластмас і готових виробів з них, штучних тканин; джерело для вироблення моторних палив (бензину, гасу, дизельного і реактивного палив), мастил, а також котельно-пічного палива (мазут), будівельних матеріалів (бітуми, гудрон, асфальт); сировина для одержання ряду білкових препаратів, використовуваних як добавки в корм худобі для стимуляції його росту. Нафта - національне багатство, джерело могутності країн Близького Сходу, Середньої Азії, фундамент її економіки.

Доведені запаси нафти у світі оцінюються в 140 млрд. т, а щорічний видобуток складає близько 3,5 млрд. т. Однак навряд чи варто пророкувати настання через 40 років глобальної кризи в зв'язку з вичерпанням нафти в надрах землі, адже економічна статистика оперує цифрами доведених запасів тобто запасів, що цілком розвідані, описані й обчислені.

За останні два десятиріччя людство вичерпало з надр більш 60 млрд. т. нафти. Якщо в 2003 році запаси оцінювалися в 105 млрд. т, то в 2005 р. вже в 120 млрд., а до 2007 року збільшилися ще на два десятки мільярдів. Ситуація парадоксальна: чим більше добуваєш, тим більше залишається. Тим часом цей геологічний парадокс зовсім не здається парадоксом економічним. Адже чим вище попит на нафту, чим більше її добувають, тим великі капітали вливаються в галузь, тим активніше йде розвідка на нафту, тим більше людей, техніки, мозків утягує в розвідку і тем швидше відкриваються й описуються нові родовища. Крім того, удосконалювання техніки видобутку нафти дозволяє включати до складу запасів ту нафту, наявність (і кількість) якої було раніше відомо, але дістати яку було не можна при технічному рівні минулих років. Звичайно, це не означає, що запаси нафти безмежні, але очевидно, що в людства є ще не одне десятиліття, щоб удосконалювати енергозберігаючі технології і вводити в оборот альтернативу.

При існуючих способах видобутку нафти коефіцієнт її витягу коливається в межах 0,25 - 0,45, що явно недостатньо й означає, що велика частина її геологічних запасів залишається в земних надрах. За останній рік світові запаси нафти збільшилися на 10% і тепер їх вистачить на 41 рік. Такі дані приводяться в огляді англійської нафтової компанії BP “Statistical Review World Energy” - про видобуток, споживання і розвідані запаси нафти у світі. В той же час світове споживання електроенергії зросло на 2,9 %. Основними чинниками, що впливали на зростання споживання нафти, були: промислове виробництво в Китаї і закриття деяких атомних електростанцій в Японії. В 2007 році світовий рівень споживання нафти становив 1,650 млрд. барелів, повідомляє “Газета.ru”.

Виклавши дану інформацію, я вважаю ціни на нафту ростимуть, але будуть відбуватися певні падіння в ціні. Що спостерігається в даний момент. Але людство не стоїть на місці і все далі більше знаходять альтернативні джерела палива. Багато країн, на прикладі США, ведуть політику “економії”, при якій власні ресурси не використовуються, а купують в інших країнах чи видобувають. На даний момент, нафта є найважливішим ресурсом без якої не працювали б інші галузі (хімічна, енергетика та ін.).

1.2 Головні постачальники паливно-енергетичних ресурсів на світовому ринку та головні споживачі

Протягом XX ст. істотно змінилася структура паливно-енергетичного балансу світового господарства. Якщо в першій половині XX ст. в енергобалансі світового господарства переважало вугілля і мали важливе значення дрова, то в останні десятиліть; провідну роль відіграють нафта і газ. Кілька десятиліть на їх частку припадали 3/5 обсягу енергоспоживання. Вважають, що на початку XXI ст. їх частка знизиться, водночас збереже значення споживання вугілля і дещо збільшиться ролі ядерної енергетики і нетрадиційних (альтернативних) джерел енергії.

Основні постачальники енергоносіїв є країни Близького Сходу (ОАЕ, Саудівська Аравія, Кувейт, Алжир, Ірак, Іран); в Англо-Америці (США і Канада); в Азії (Росія, а також за окремими видами палива Азербайджан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан). В Європі краще забезпечені енергоносіями Великобританія, ФРН, Данія, Норвегія. Основними ж споживачами є США, Канада в Північній Америці, провідні країни Західної та Центральної Європи, Японія, Китай, а серед краї; СНД - Росія та Україна.

Не всі країни мають власні енергоресурси. Цілком ними забезпечені тільки США, Росія, Китай, Великобританія, Канада, Австралія. Досить велика група країн покриває потреби власним паливом частково, наприклад, ФРН, Україна, Польща, Індія, Аргентина, Мексика, ПАР та ін. Але чимало з-поміж промислове розвинутих країн і таких, що практично не мають своїх енергоресурсів. Це Японія, Італія, Швеція, Республіка Корея, не кажучи вже про малі промислове розвинуті країни світу.

Провідною галуззю енергетики є нафтова промисловість. Тривалий час у другій половині XX ст. економіка Європи, США та Японії розвивалась за рахунок дешевої нафти, видобуток якої в країнах, що розвиваються, контролювався нафтовими транснаціональними корпораціями. Але після створення в 1960 році Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), що взяли видобуток і продаж нафти в свої руки, ера “дешевої нафти" минулася, нафтовим монополіям довелося ділитися прибутками. До того ж ускладнилися умови видобутку. Нафтодобувні фірми працюють у дедалі менш освоєних районах, значна частина нафти видобувається на морському шельфі, часом на великих глибинах. Політична нестабільність і конфлікти, особливо на Близькому Сході, також додають проблем у нафтовому бізнесі. Видобуток нафти в 1990-2004 роках становив 3,5 млрд тонн на рік. У географії нафтової промисловості вже десятки років провідним є регіон Близького Сходу, на який припадає 1/4 світового видобутку нафти. Найбільше її видобувають у Саудівській Аравії (щорічний видобуток коливається в межах понад 400 млн тонн), Ірані (до 200 млн тонн), ОАЕ, Іраку, Кувейті. Майже 1/5 видобутку дають країни Північної Америки: США (понад 350 млн тонн), Мексика, Канада. Зберігає значення нафтова промисловість СНД, де із понад 400 млн тонн видобутку 9/10 припадає на Росію.

Серед країн Європи вирізняються Норвегія та Великобританія; в Азії - Китай (понад 170 млн тонн) та Індонезія; в Африці - Нігерія, Лівія, Єгипет, Алжир; в Південній Америці - Венесуела. Основні потоки нафти ідуть з Близького Сходу в Японію та США: з Країн Латинської Америки - в США, з Південно-Східної Азії - в Японію; з Африки - в Європу. Знизився вивіз нафти з Росії, паливне господарство якої переживає кризу. Найбільші нафтові ресурси має Саудівська Аравія - 262,7 мільярди барелів, що становить 22,9% світових запасів (за прогнозами BP, запасів вистачить на 73 роки). Далі йде Іран - 130,7 мільярдів барелів, що становить 11,4% світових запасів (на 93 роки), третє місце відведено Іраку - 115 мільярдів барелів, що становить 10% світових запасів. Далі йдуть ОАЕ - 97,8 мільярдів барелів, 8,5% світових запасів; Кувейт - 96,5 мільярдів барелів, 8,4% світових запасів; Венесуела - 78 мільярдів баррелів, 6,8% світових запасів (на 72 роки); Росія - 69,1 мільярдів барелів, 6% світових запасів (на 22 роки); США - 30,7 мільярдів баррелів, 2,7% світових запасів (на 11 років). Що ж до країн СНД, то запаси Казахстану становлять 10 мільярдів барелів, 0,8% світових запасів (на 22 роки); Туркменістану - 0,5 мільярди барелів (на 7 років); Узбекистану - 0,6 мільярди барелів, 0,1% світових запасів (на 10 років); Азербайджану - сім мільярдів барелів, 0,6% світових запасів (на 61 рік).

Значення природного газу в енергобалансі світу різко зросло в другій половині XX ст. (2,2 трлн м3). Найбільший видобуток мають країни СНД (36 % світового), зокрема Росія і Туркменістан; США (1/4 видобутку), а також Нідерланди, Великобританія, Нафтовий термінал Норвегія в Європі; Канада в Америці; Індонезія та країни Перської затоки в Азії, Алжир в Африці.

Вугільна промисловість - найстаріша серед паливних галузей. Вона базується на величезних запасах вугілля, що є в світі, покриває майже 1/3 потреб світу в енергоносіях.

У 2003 році було видобуто 3,5 млрд тонн вугілля в перерахунку на кам'яне. За останні десятиліття різко змінилася географія видобутку. Понад 1/3 вугілля світу дає Китай, 1/4 - США, близько 1/6 - країни СНД, де основні потужності мають Росія, Україна та Казахстан. Понад 250 млн тонн вугілля видобуває Індія, а Австралія, ПАР та Польща мають показники, близькі до цього. Торгівля вугіллям порівняно невелика, вивозять в значних розмірах його тільки США, Австралія, ПАР, Польща, Росія, Казахстан та Канада.

Рівень розвитку електроенергетики - один з найважливіших показників науково-технічного прогресу. Обсяги виробництва електроенергії та її виробництво на душу населення опосередковано визначають економічний потенціал та економічний рівень розвитку тієї чи іншої країни. У 1994 році світове виробництво електроенергії перевищило 12 млрд кВт год, 2/3 її виробляється на теплових (ТЕС), 1/6 - на ГЕС, 1/6 - на атомних електростанціях. Теплові станції використовують як паливо переважно вугілля та мазут, оскільки нафта та газ більш цінні енергоносії. Будівництво ТЕС порівняно дешеве, але несприятливим є екологічний вплив - забруднення атмосфери та теплове забруднення. Гідроелектростанції, навпаки, дорогі в будівництві, але дають дешеву енергію, їх будівництво залежить від запасів гідроресурсів, які зосереджені в гірських районах Азії та азіатської частини СНД, Північної та Південної Америки.

Роль атомних електростанцій безперервно зростає. Станом на 2002 рік у світі вже працювало 428 реакторів загальною потужністю 358 млн кВт, 108 реакторів 30 % потужностей) було в США, 55 (17 % потужностей) - у Франції, 49 (10 % потужностей) - в Японії, більш як по 10 реакторів мали ФРН, Канада, Великобританія, Росія, Україна, Швеція та Республіка Корея (кожна з країн 4-6 % світових потужностей АЕС). В окремих країнах частка електроенергії, що виробляється на атомних станціях, винятково велика. Так, у Франції АЕС виробляють 3/4 електроенергії країни, в Бельгії та Литві - 3/5, в Україні, Швеції, Угорщині, Словаччині і Республіці Корея - понад 1/3. Видобуток урану для атомної енергетики світу зосереджений у невеликій групі країн: Канаді, ПАР, Австралії США, Нігері, Франції, ФРН, Україні, Казахстані, Узбекистані.

Розвиток та використання альтернативних та відновлювальних джерел енергії (вітрової і сонячної енергії, біопалива, тощо) є вагомим фактором для зміцнення енергетичної безпеки та зменшення негативного техногенного впливу на навколишнє природне середовище. Важливість розвитку альтернативної енергетики є очевидною, адже вона відіграє вирішальну роль у зменшенні парникових викидів, знижені негативного впливу на довкілля, підвищує безпеку енергопостачання, допомагає зменшити залежність від імпорту енергії. Країнами які приділяють велику увагу цьому є Німеччина, Франція, Іспанія, Італія.

Отже, крім нафти важливу роль відіграє вугільна промисловість яка зменшує потребу в нафті і тим самим зменшує попит на неї. Вугілля на порядок дешевший ресурс а ніж нафта, але в деяких галузях без її просто не обійтися. Також важко було б не обійтися від АЄС, ТЕС та ГЕС, які виробляють велику кількість енергії, забезпечуючи свою країну та інші.

Рoзділ 2. Роль країн експортерів та посередників на світовому ринку

2.1 Історія створення “ОПЕК”

Організація країн - експортерів нафти (OPEC, The Organization of the Petroleum Exporting Countries) - картель, створений нафтовидобувними державами для стабілізації цін на нафту. Членами даної організації є країни, чия економіка багато в чому залежить від доходів від експорту нафти. Основна мета організації - контроль над світовими цінами на нафту.

ОПЕК як постійно діюча міждержавна організація була створена на конференції в Багдаді 10-14 вересня 1960. Спочатку до складу організації ввійшли Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія й Венесуела. До цих п'ятьох країн, що заснували організацію, пізніше приєдналися ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973), але вийшло у 1992, Габон (1975) і вийшов в1994.

Штаб-квартира ОПЕК спочатку перебувала в Женеві (Швейцарія), потім 1 вересня 1965 перемістилася у Відень (Австрія). Метою ОПЕК є координація діяльності й вироблення загальної політики відносно видобутку нафти серед країн учасників організації, з метою підтримки стабільних цін на нафту, забезпечення стабільних поставок нафти споживачам, одержання віддачі від інвестицій у нафтову галузь.

Міністри енергетики й нафти держав членів ОПЕК двічі в рік проводять зустрічі для оцінки міжнародного ринку нафти й прогнозу його розвитку на майбутнє. На цих зустрічах приймаються рішення про дії, які необхідно почати для стабілізації ринку.

Рішення про зміни обсягу видобутку нафти відповідно до зміни попиту на ринку приймаються на конференціях ОПЕК. Країни члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку доводиться 40% від всесвітнього видобутку або половина світового експорту нафти.

Сьогодні ОПЕК об'єднує 13 країн: Алжир, Венесуелу, Габон, Індонезію, Іран, Ірак, Катар, Кувейт, Лівію, Нігерію, ОАЕ, Саудівську Аравію, Еквадор. На них припадає майже 78% запасів, 41% видобутку й 40% світового експорту нафти. ОПЕК контролює величезні ресурси нафти, встановлює квоти її видобутку, впливаючи таким чином і на рівень цін. ОПЕК залишається й, мабуть, залишиться досить стійкою міжнародною організацією, спроможною впливати на світову економіку. Розрахунки численних експертів, які спираються на визначені тенденції у сфері виробництва, споживання, експорту та імпорту нафти, дають підстави виснувати, що залежність від імпорту нафти основних її споживачів зростатиме. Основна частка можливого зростання попиту задовольнятиметься за рахунок збільшення видобутку в державах ОПЕК, передусім Близького Сходу. Сьогодні нафту видобувають у 75 країнах світу. Найхарактернішою особливістю сучасної географії нафтового господарства е великий територіальний розрив між видобутком нафти й споживанням нафтопродуктів. За видобутком у першу чергу виокремлюється район Перської затоки, де міститься 15 родовищ-гігантів із30 розвіданих у світі.

У межах цього регіону перед веде Саудівська Аравія, в якій зосереджено 25% світових покладів нафти. Тут виділяються такі надвелетенські родовища, як Гавар, Абкайк та Сафанія, на котрі припадає третина видобутку нафти. Загалом у Саудівській Аравії виявлено 20 нафтових родовищ. Понад десять із них виявлено у шельфовій зоні Перської затоки. Країна посідає перше місце у світі за експортом сирої нафти.

На другому місці за видобутком у регіоні стоїть Іран, де є такі чималі родовища, як Ага-Джарі - 10 млрд т, Гечса-ран та Марун. На них припадає 90% видобутку. До багатих на нафту країн регіону входить також Ірак, де знайдено 35 родовищ, а найбільші з них - Киркук (3 млрд т), Румайла (2,8 млрд т), Зубайр - 1 млрд т.

Значні запаси нафти є в Кувейті (12,9 млрд т--одне з перших місць у світі). Нафта Кувейту - найдешевша у світі завдяки високій продуктивності свердловин та близькості основного родовища Великий Бурган (9,3 млрд т) до порту вивезення нафти. Розвідані запаси нафти в Об'єднаних Арабських Еміратах становлять 13 млрд т й зосереджені переважно на території емірату Абу-Дабі, де виявлено 11 родовищ. В Канаді основні постачальники нафти - провінції Альберта, Саскачеван, а також Британська Колумбія. Значна частина продукції експортується до США, де власні запаси нафти дорівнюють 3,1 млрд т. Видобуток ведеться у 30 штатах, у тому числі у Техасі (30% видобутку), на Алясці (18%), в Луїзіані (14%), Каліфорнії (12%). У країні розвідані десятки нафтогазових басейнів і близько 15 тисяч родовищ. Одначе здебільшого вони невеликі. Основні нафтові басейни: Західний внутрішній та "Галф" у штаті Техас. Ведеться видобуток нафти на шельфі Мексиканської затоки.

Латинська Америка - один з найдавніших нафтових районів світу. Розвідані запаси тут оцінюються на 12 млрд т, що становить понад 9% світових. Нафта видобувається у Венесуелі, Бразилії, Перу тощо. Вони є найбільшими експортерами нафти. За ресурсами нафти в Африці (9,6 млрд т) перше місце посідає Лівія (41% запасів), друге - Нігерія (31%), третє - Алжир (14,5%). Нафтові родовища виявлені й розробляються в Марокко, Габоні, Конго, Анголі та інших країнах.

Розвідуються нові родовища у районах зі складнішими природними умовами, як-от в арктичних місцевостях Канади, на Алясці, на мілководді морів. Найбільші морські родовища нафти розвідані у Перській та Мексиканській затоках, Північному морі, біля північного узбережжя Аляски, берегів Каліфорнії, західного узбережжя Африки, біля островів Південно-Східної Азії.

У деяких країнах основна частина розвіданих запасів нафти зосереджена у шельфових родовищах: у США - понад 1/2, Брунеї й Катарі - близько 2/3, Анголі й Австралії - понад 4/5, Бахрейні - 9/10, у Норвегії й Великобританії - майже 100%. Розробка нафтових ресурсів Північного моря помітно збільшує частку Західної Європи, передусім Великобританії та Норвегії, у світовому видобутку. Частка шельфових родовищ у розвіданих запасах нафти пересічно оцінюється на 20--30%.

ОПЕК виглядала сильною в 1970-х роках, коли попит на нафту залишався високим, а ціни, що злетіли, приносили колосальні прибутки гігантським нафтовим компаніям і різко збільшили вартість їх нафтових запасів. Проте слабкість ОПЕК повною мірою виявилася на початку 1980-х років, коли в результаті повномасштабного освоєння нових нафтових родовищ за межами країн ОПЕК. Основний недолік ОПЕК полягає в тому, що вона об'єднує країни, інтереси яких часто протилежні. Саудівська Аравія і інші країни Аравійського півострова відносяться до числа малонаселених, проте володіють величезними запасами нафти, великими інвестиціями з-за кордону і підтримують вельми тісні відносини з “Сімома сестрами”.

Для інших країн, що входять в ОПЕК, наприклад Нігерії, характерна висока чисельність населення і убогість, вони реалізують дорогі програми економічного розвитку і мають величезну заборгованість. Ці країни вимушені видобувати і продавати якомога більше нафти, особливо після того, як ціни на сиру нафту знизилися. Крім того, в 1980-х роках Ірак і Іран довели видобуток нафти до максимального рівня, щоб оплачувати військові витрати. Наприкінці 1973 р. країни-члени ОПЕК протягом трьох місяців підняли ціни на нафту вчетверо. Об'єднання ОПЕК встановлює єдині продажні ціни на нафту, сприяє збільшенню доходів від продажу ви добутої нафти, стимулює освоєння національних нафтових джерел країн-учасниць.

Вплив ОПЕК на світові ціни на нафту послабився, коли Норвегія і Великобританія розпочали експлуатацію власних родовищ нафти з дна Північного моря. До того ж промислове розвинені країни світу зайнялися пошуком альтернативних джерел енергії та її економним використанням. До 1990 Іраку вторгнувся до Кувейту і спровокував війну в Персидській затоці (1990-1991). Після поразки Іраку до нього були застосовані міжнародні торгові санкції, які різко обмежили здатність Іраку експортувати нафту.

Все ж таки лідером в нафтовій промисловості залишається ОПЕК, в якості якого є інструмент підвищення та зниження цін. Країни - члени ОПЕК мають найбільші поклади “чорно золота”. До недавна в цих країнах було слабко виражене економічне підняття, але за рахунок їхнього потенціалу вони починають випереджати провідні країни світу.

2.2 Політика ОПЕК на світовому нафтовому ринку

Ще зовсім нещодавно світ, затамувавши подих, стежив за нафтовим котируванням на найбільших біржах світу. Ціна барелі нафти перевищила 145 доларів і, здавалося, ніщо не примусить її знижуватися. Але вже в серпні тренд 2008 р. змінився на протилежний, і тепер у столицях нафтовидобувних країн із тривогою стежать за рухом цін. За три місяці ціна на нафту впала більш ніж у 2,3 рази, і кінця падінню не видно. Уже говорять про ціну в 40.

Як вважає експерт ІГ “Капиталъ" Віталій Крюков, “у першому півріччі банки спекулятивно загнали нафту на завищені рівні. Зараз же ціни спекулятивно знижуються, причому тими ж самими банками. Зазнаючи збитків по своїй профільній діяльності через глобальну фінансову кризу, банківські структури намагаються покрити їх шляхом штучного зниження цін на нафту”. Інакше кажучи, гроші з нафтових інвестицій ідуть у кеш, що вигідно банкам.

В ОПЕК є один інструмент впливу на світові нафтові ціни - скорочення або зростання нафтовидобутку. Раніше ОПЕК регулярно то скорочувала, то збільшувала видобуток, регулюючи тим самим нафтові ціни. Але в період активного зростання енергоспоживання на хвилі загальносвітового економічного зростання ціни і так весь час зростали. У результаті за останні два роки ОПЕК жодного разу не ухвалювала рішення про скорочення видобутку. Але цій нафтовій казці прийшов кінець. Виробники нафти значною мірою самі винні в нинішньому падінні цін. Адже давно було відомо, що стрімке зростання в першій половині року не відбиває реальних витрат на виробництво, і рано чи пізно цей пузир повинен лопнути, спекулятивно перегрітий ринок повинен був почати охолоджуватися.

Передбачається, що це станеться десь 2010-го, а можливо - й 2012 року. Але фінансова та економічна кризи значно прискорили процес. Величина кута падіння стала неприємною несподіванкою для виробників, і питання зниження видобутку набуло небувалої гостроти.

Як завжди, інтереси країн-експортерів не збігаються. Бюджет Венесуели зверстаний із розрахунку 120 доларів за барель, Росія передбачала 95, Саудівська Аравія згодна на 50-60, ОАЕ - навіть на 30. До того ж, країни ОПЕК забезпечують лише 40% світового видобутку, і не всі дотримуватимуться її рішень.

Це робить вироблення єдиної позиції в такому важливому питанні вельми складним. “Падіння вартості нафти в довгостроковому періоді зашкодить виробникам, оскільки воно знижує мотивацію інвестицій”, - заявив міністр нафтової промисловості Ірану Голамхуссейн Нозарі. Питання в тому, на якій цифрі зійдуться учасники ОПЕК і, відповідно, наскільки вони готові урізати квоти на видобуток. У той же час, міністр закордонних справ Норвегії Йонас Гар Стере заявив національному телеграфному бюро, що його країна не скорочуватиме обсягу видобутку нафти та природного газу, незважаючи на падіння світових цін на нафту.

Як заявив президент Росії Дмитро Медведєв, з ОПЕК співробітничатимуть, але чи знижуватиме Москва видобуток, поки не дуже зрозуміло. Знизити експорт нафти в очікуванні нового зростання світових цін на сировину для російських компаній технічно можливо, але відновити його через якийсь проміжок часу буде досить складно. До того ж, зниження поставок неминуче відіб'ється на надходженні валюти. Вже довелося розпечатати стабілізаційний фонд. За таких темпів витрат із нього наявних резервів вистачить не більш ніж на півроку. При цьому варто мати на увазі, що поновлення видобутку на виведених свердловинах зажадає досить значних в умовах Росії витрат. Нафтові компанії вже вимагають фінансової підтримки від держави і, незважаючи на опір фінансистів, швидше за все, її отримають. Хоч віце-прем'єр Ігор Сечин, який курирує ПЕК, отримав завдання проробити питання створення резервів ємностей для зберігання здобутої нафти, але справа тим і обмежиться. Діяти узгоджено з ОПЕК Росії буде досить складно.

Москву ж, схоже, цікавить не лише падіння цін на нафту, а й вплив цього падіння на вартість газу. Як відомо, газові ціни корелюються з нафтовими з інтервалом 6-9 місяців. Іншими словами, пізньою весною майбутнього року потрібно чекати досить значного зниження цін на газ. Навчені нинішнім становищем найбільші постачальники газу: Росія, Іран і Катар домовилися якнайшвидше трансформувати Форум країн експортерів газу в постійно діючу організацію. Як сказав керівник “Газпрому" Олексій Міллер, “при “трійці" збиратиметься вищий технічний комітет із фахівців “Газпрому”, Ірану та Катару для обговорення питань реалізації конкретних спільних проектів, що охоплюють увесь ланцюжок створення вартості, від геологорозвідки та видобутку до транспортування й спільного маркетингу газу". Природно, що в Брюсселі цьому не зраділи. Як заявив представник Європейської комісії Ферран Таррадельяс Еспуні, “в будь-якому випадку ЕК рішуче виступає проти створення картелів для продажу продукції. І вуглеводні не є винятком. Якщо Росія, Іран і Катар дійсно створять організацію для координації свого експорту газу, Брюссель може переглянути свою енергетичну політику”.

Представляється, що все ж таки газової ОПЕК не буде. Певна, але не дуже глибока координація трьох країн можлива, але не більше. По-перше, газ є набагато менш мобільною сировиною, ніж нафта. Призупинити видобуток із діючої свердловини неможливо, а якщо вона буде законсервована, то поновлення видобутку є надто витратним і нерідко економічно неефективним. До того ж, вільних грошей у “Газпрому" немає. Про це говориться в звіті компанії: “Поточна ситуація може здійснити негативний вплив на здатність групи отримувати нові позики та рефінансувати поточну заборгованість на колишніх умовах. Несприятливі умови на ринках капіталу можуть вплинути на прогнози відносно майбутніх грошових потоків і резервів під знецінення фінансових і нефінансових активів”. Тому знизити нинішній рівень видобутку практично неможливо.

По-друге. Найбільший споживач енергоресурсів США в той же час виробляє практично стільки ж газу, скільки й Росія. До речі, вартість газу в США значно менша, ніж в Європі. Тому вплив трьох країн, що домовилися про поставки газу, обмежується Старим Світом. Китай, наприклад, показував феноменальну незговірливість відносно підвищення цін на газ. Нещодавно в черговий раз не вдалося домовитися Пекіну з центрально-азіатськими постачальниками. У Піднебесній підрахували, що запропоновані ціни є неприйнятними.

По-третє. Незважаючи на великі газові запаси, Росія, Іран і Катар мають суперечливі інтереси на ринках збуту. “Газпром” займає трохи більше чверті європейського ринку. Іран, будучи другим у світі за запасами, добуває лише 90 млрд. куб., і в умовах американських санкцій фактично позбавлений можливостей залучати інвестиції та технології, необхідні для розробки своїх запасів. Катар. Але оскільки в світі використовуються різні механізми ціноутворення, а можливість руху такого специфічного товару між ринками є мінімальною, говорити про можливий вплив виробників на ціни не доводиться. Різке падіння цін на нафту й очікуване зниження цін на газ примушує країни-виробники шукати способи хоча б стабілізації ситуації на ринку вуглеводнів. Наразі їм це не дуже вдається.

Отже, між Росією та країнами - членами ОПЕК є і буду суперечливі питання. Це два великих гегемона на світовому ринку, які перешкоджають один одному в питаннях збуту сировини. І навряд це припиниться.

2.3 США як ключовий гравець на нафтовому ринку

Нафтові запаси США поповнилися шельфом Мексиканської затоки. Три нафтові компанії під керівництвом корпорації Chevron виявили на шельфі Мексиканської затоки на глибині 8,5 км. нижче за рівень моря, гігантський нафтовий басейн площею 770 кв км, об`єм якого може складати від 3 до 15 млрд баррелів вуглеводневого палива.

Родовище може стати найбільшим відкриттям на території штатів з часів початку розробки родовищ Прудо Бей на Алясці. Проте, не дивлячись на те, що виявлення родовища буде дуже доречним для США, це навряд чи дозволить серйозно понизити залежність від нафтового імпорту. Для порівняння - щорічне споживання сирої нафти в США складає 5,7 млрд баррелів. Запаси США оцінюються в більш ніж 29 млрд баррелів нафти. Запаси Саудівської Араваїі перевищують 250 млрд баррелів нафти.

Президенти США Барак Обама виступив за продаж 70 мільйонів баррелів нафти із стратегічних нафтових запасів, щоб понизити ціни бензин, повідомляє “Politico”. Раніше Обама виступав категорично проти розпечатування запасів.70 мільйонів баррелів - це близько 10 відсотків стратегічних нафтових запасів США. Як уточнює InternationalHeraldTribune, Обама припускає випустити на внутрішній ринок низькосірчисту нафту, а надалі замість неї закачати в сховища високосірчисту.

Обама знову підтвердив намір підвищити податки для нафтових компаній, а додаткові прибутки направити на повернення переплат споживачам у розмірі 1 тисячі доларів на сім'ю.

Крім того, Обама обіцяє інвестувати 150 мільярдів доларів в розвиток альтернативної енергетики. Раніше Обама заявив, що готовий погодитися на добування нафти на континентальному шельфі США за умови, що цей захід буде частиною комплексної реформи американської енергетики. З відповідною пропозицією виступив його суперник, кандидат від Республіканської партії Джон Маккейн.

Група конгресменів-республіканців, підтримуваних Маккейном, вимагає від керівництва Конгресу, контрольованого демократами, перервати парламентські канікули і терміново розглянути законопроект про зняття заборони на буріння на континентальному шельфі.

Енергетичний план, озвучений Обамою, припускає, крім того, заміну протягом шести років мільйона автомобілів, що працюють на бензині, на гібридні; доведення протягом чотирьох років частки енергії, що отримується з поновлюваних джерел, до 10 відсотків (зараз - менше 5 відсотків); скорочення потреби США в електриці на 15 відсотків протягом дванадцяти років. Кандидат в президенти завірив, що у разі реалізації його плану США протягом десяти років позбавляться від залежності від близькосхідної і венесуельської нафти, повідомляє “Lenta.ru”.

Щодо мене, то я підтримую політика Обами. Адже прийшов час, коли потрібно все змінювати. США почали активний пошук нафтових родовищ, яскравим прикладом є шельф Мексиканської затоки, де знайшли великий запас нафти. Але неправильним, на мою думку, є те що почався процес використання запасів, його потрібно утримувати, адже хто його знає, що буде далі. А ринок, як показала практика є нестабільним.

2.4 Європейський напрям співробітництва

ЄС та ОПЕК шукають стратегію партнерства й причини зростання цін на нафту.12 грудня 2008 р. у Брюсселі відбувся черговий раунд Енергетичного діалогу між Євросоюзом та організацією ОПЕК, яка об'єднує 13 країн-постачальниць нафти з Азії, Африки та Америки. Виробити стратегію партнерства, знайти причини стрімкого росту нафтових цін та пом'якшити їх вплив на функціонування європейської економіки і пересічного споживача - таку мету переслідували учасники нинішнього діалогу.

Енергетичний діалог між Євросоюзом та Організацією країн-експортерів нафти (ОПЕК) продовжив пошук стратегії в боротьбі проти зростання нафтових цін на світових ринках. Цій темі вже була присвячена недільна конференція в Саудівській Аравії, де прозвучали нарікання нафтовиків на біржові спекуляції світового ринку енергетики. Учасники цього картелю експортерів нафти постачають 40 відсотків світової потреби у цьому продукті.

З огляду на прихід Франції до управління Євросоюзом, Жан-Луї Берло, міністр екології та розвитку цієї країни наразі опинився у центрі уваги всіх учасників Енергетичного діалогу. Він вважає, що загалом, система постачання нафтопродуктів до споживача добре налагоджена. Проте, необхідно культивувати серед європейців новий підхід до споживання енергії, щоб зменшити залежність від нафти.

Жан-Луї Берло заявив: “Ще декілька років тому ми були у площині “постачальник - споживач”. Сьогодні ми в позиції нагальної необхідності створення світового активного енергетичного прориву із залученням всіх сторін. За відсутності діалогу і партнерства, які ми мусимо сьогодні побудувати на основі спільних інтересів, чиясь найменша помилка вкине нас у зону великої небезпеки”.

Міністр екології та розвитку Франції також зазначив, що нафта не повинна бути пов'язана з фінансовими трансакціями та світовим обігом продуктів першої необхідності. Між тим, від початку року барель нафти подорожчав на 40 відсотків. Це призвело до інфляції в усьому світі та акцій протесту в європейських та азійських країнах проти подорожчання життя та автомобільного пального.

Світові лідери постачання “чорного золота” переконують, що у збільшенні обсягів видобування нафти потреби немає. Ціни, що вже перевищили 136 доларів за барель, знаходяться під контролем біржових операторів. Презентували проектну лінію співпраці “Євросоюз-ОПЕК”. А єврокомісар із енергетики Андріс Пібалґс повідомив, що Єврокомісія разом із ОПЕК, яка координує світову нафтову політику, презентували проектну лінію співпраці “Євросоюз-ОПЕК” терміном до 2030 року. Цей проект має намір побудувати відносини між сторонами на основі стабільності, прозорості та передбачуваності.

Я вважаю,що ЄС повинен потребувати тіснішої співпраці, щоб визначити, як їм діяти далі. Адже інвестиції коштують мільйони, а зміна споживчої поведінки потребує чимало часу. Тим паче, супроводжується певний тиск від Росії.

Висновки

Всі країни ОПЕК знаходяться в глибокій залежності від доходів своєї нафтової промисловості. Мабуть, єдиною з країн, що представляє виключення, це Індонезія, яка отримує істотні доходи від туризму, лісу, продажу газу і інших сировинних матеріалів. Для останніх країн ОПЕК рівень залежності від експорту нафти варіюється від найнижчого - 48 % у випадку з Об'єднаними Арабськими Еміратами до 97 % в Нігерії.

З цього виходить, що без зовнішнього ринку говорити про розвиток країн ОПЕК немає сенсу. Експорт сировини, будучи основним джерелом доходу країн, витягує за собою і внутрішню економіку. Проте, які не були б великі доходи від продажу нафти, неперероблена сировина завжди дешевша за сам продукт. Виходячи з розуміння цього факту частина країн ОПЕК стала активніше розвивати оброблювальну промисловість.

На сьогоднішній день третину експорту Ірану складає продукція оброблювальної промисловості. У цій групі товарів найбільш перспективними експортними товарами є продукти газової промисловості та нафтохімії. Нещодавно на Тебрізському нафтохімічному комбінаті запущена лінія по виробництву пластмаси нового покоління - різні модифікації поліестирина. На експорт поставляються різні лаки, фарби, технічні масла, продукція металургійних комбінатів, паперовій промисловості, кольоровій металургії, яка містить практично весь спектр кольорових металів.

Останніми роками у світі щороку добувається близько 3 млрд. тонн нафти і газового конденсату. Розвиток нафтовидобувної галузі показує, що найбільш динамічні і найбільш ємні ринки видобутку нафти - не одне й те ж.

Якщо близькосхідні держави сьогодні продовжують залишатися найбільшими видобувачами нафти, то структура світової видобувної галузі значно змінилася і сьогодні видобуток рівномірніше розосереджено по країнах і континентах. Однак, попри це, ринок нафти продовжує реагувати практично на всяке “чхання" із декількох причин. Насамперед, динаміка зміни цін пов'язана з тим, що сьогодні всі ринки товарів взагалі і нафти зокрема є по суті олігополіями, або транснаціональними монополіями. У світовій нафтопереробній промисловості за останні тридцять років відбулися зміни, основними споживачами нафтопродуктів у світі залишаються США, Японія, країни ЄС.

Враховуючи власні потужності переробки, основні держави-споживачі нафтопродуктів залежать від імпортної і насамперед близькосхідної нафти: США споживають 27% усієї видобутої у світі нафти; 37% нафти в Німеччину постачають країни ОПЕК; 28% постачається до Японії з ОАЕ; 19,2% - із Саудівської Аравії; 8,7% - з Ірану. Склався певний пул основних видобувачів нафти (країни ОПЕК плюс США, Великобританія, Росія, Китай, Норвегія, Канада), на частку яких припадає 80% усього світового видобутку, і пул найбільших споживачів (США, країни Євросоюзу, Японія, Китай, Росія), куди постачається понад 65% видобутої у світі нафти й нафтопродуктів. 2008 року, за даними німецького галузевого об'єднання Mineraloelwirtschaltsverband, споживання нафти у світі збільшилося порівняно з 1999 роком на 2,5% - до 4,5 млрд. тонн. На основного споживача - США, що збільшили торік використання “чорного золота” на 0,3%, припало 875 млн. тонн нафти (25% світового споживання), і Америка, як і раніше, з великим відривом випереджає інші країни. Друге місце посідає Японія (з обсягом споживання 256 млн. тонн і світовою часткою понад 7%). Далі йдуть - Китай (231 млн. тонн, близько 7%), Німеччина (129 млн. тонн, майже 4%) і Росія (128 млн. тонн, 4%). Таким чином, вторік країни ЄС, а також США, Китай, Японія та Росія спожили 2237 млн. тонн, або 60% світового видобутку нафти, у той час як на держави ОПЕК припало тільки 6,5%.

Нафтові кризи 20-21ст. призвели до підвищення цін на рідке паливо й інші енергоносії, що вплинуло на спрямування основних коштів у розвиток сектора видобутку, зменшенню залежності економіки країн Заходу від споживання нафти. Частка нафти в загальному споживанні енергоресурсів постійно зростає, спостерігається тенденція перевищення попиту над пропозицією. Приріст споживання нафти буде спостерігатись як в індустріальних державах так і в країнах, що розвиваються. Основну частину додаткового попиту забезпечуватимуть виробники ОПЕК. Для забезпечення очікуваного приросту споживання світовому ринку потрібне значне збільшення нафтовидобувних потужностей. Зниження споживання нафтопродуктів можна забезпечувати за рахунок використання альтернативних видів палива. Існує можливість обмеження інвестувань у видобуток нафти з боку міжнародних нафтових компаній через неможливість доступу до основних сировинних запасів, що викликано боротьбою за ресурси за умов зростання попиту, серйозними зривами поставок нафти. Загострення боротьби за ресурси може призвести до безпрецендентного використання запасів нафти.

Незважаючи на зростання ролі нецінових факторів у сучасному світовому процесі, ціна залишається важливим компонентом світового ринку. Тому, зважаючи на її надто велике значення та беручи до уваги велику актуальність проблеми ціноутворення промислових товарів, я і вибрав для написання саме цю тему. Існує багато внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на рішення ціноутворення. Їх я і намагався викласти в основній частині курсової роботи.

Список використаних джерел та літератури

1. Голдин А. Океаны энергии. 1996. - 124с.

2. Гаврилов В.П. Чорное золото планеты. 1993. - 211с.

3. Крюков В.А. Полные канистры и пустые кармани. 1994. - 43с.

4. Радионова И.А. Глобальные проблемы человечества. 1994. - 207с.

5. Авдокушин Е.Ф. Міжнародні економічні відносини. Підручник. - М.:

6. Юрист, 2001. - 323с.

7. Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І. Світова економіка. К.: Либідь, 2000. - 582с.

8. Сергеев П.В. Мировая экономика. М.: Новый Юрист, 1998. - 104с.

9. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. К.: Знання-прес, 2003. - 406с.

10. Грис Т., Леусский А.И., Лозовская Е.С. Мировая экономика. Питер, 2001. - 320с.

11. Семенов К.А. Міжнародні економічні відносини. М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2003. - 344с.

12. http://refer.org.ua/component/option,com_docman/task,doc_details/

13. http://in1.com.ua/article/12369/

14. http://promtorginfo.ru/? p=267

15. http://observer. sd.org.ua/news. php? id=4036

16. http://www.br.com.ua/referats/Mighnarod_econom_vidnos/12016-5.html

17. http://www.gasua.com/ru/news/297.html

18. http://www.day. kiev.ua/255883

19. http://www.dt.ua/2000/2229/46458/

20. http://refsmarket.com.ua/viewfree. php? diplomID=5682&pageid=3

21. http://www.ucipr. kiev.ua/modules. php? op=modload&name

22. http://news. finance.ua/ua/~/2/80/all/2008/10/23/140910

23. http://ua. glavred. info/archive/2008/07/06/151556-11.html

24. http://lenta.ru/news/2009/01/27/opec/

25. http://ua. korrespondent.net/business/260163

26. http://www.intv-inter.net/news/article/? id=57740965

27. http://otherside.com.ua/news/detail. php? lang=1&id=9098

28. http://www.bbc. co. uk/ukrainian/business/story/2008/06/080630

29. http://oglyadach.com/news/2005/9/11/17942. htm

30. http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1145060.html

31. http://www.ea-ua. info/news. php? news_id=6623&news_show_type=1

32. http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1145060.html

Додатки

Додаток А

Найбільші постачальники і обсяги їхніх поставок - найбільші регіони споживачі у 2007 році (у мільйонах барелів на день) http://www.ji. lviv.ua/n41 texts/mueller. htm.

Імпортери:Експортери:

США

Європа

Східна та Південна Азія

Решта світу

Разом

Держави Перської затоки - члени ОПЕК

2,78

3,55

11,31

1,46

19,10

Колишній Радянський Союз

0,09

3,67

0,30

0,62

4,68

Північна Африка

0,29

1,96

0,16

0,32

2,72

Західна Африка

1,37

0,70

0,83

0,28

3,18

Латинська Америка

3,99

0,48

0,17

0,46

5,03

Решта світу

3,10

1,17

2,80

1,97

9,04

Всього

11,62

11,53

15,57

5,10

43,75

Додаток Б

Видобуток нафти у світі та вибраних регіонах / Мільйони барелів на день http://www.ji. lviv.ua/n41 texts/mueller. Htm

2000

2010

2020

2030

ОЕСД (Організація економічної співпраці та розвитку)

21,1

19,8

16,3

12,8

Росія

6,5

8,6

9,0

9,5

Каспійський регіон

1,6

4,1

4,9

5,4

Китай

3,2

2,8

2,5

2,1

ОПЕК

28,7

35,9

50,2

64,9

Держави Перської затоки, члени ОПЕК

28,7

35,9

50,2

64,9

Світ загалом

75,0

88,8

104,0

120,0

Частка ОПЕК

38%

40%

48%

545

Частка держав Перської затоки-членів ОПЕК

28%

30%

36%

43%

Додаток В

Світові запаси нафти та запаси деяких регіонів станом на кінець 2007 р. http://www.ji. lviv.ua/n41 texts/mueller. Htm

Запаси у мільярдах барелів

Частка у світових запасах у %

Відношення запаси/видобуток роки

ОЕСД (країни-члени Організації економічної співпраці та розвитку)

85,0

8

12

Росія

48,6

5

19

Каспійський регіон

17,0

2

32

Китай

24,0

2

30

ОПЕК

818,8

78

77

Держави Перської затоки, члени ОПЕК

673,5

64

91

Загальні світові запаси

1050,0

100

39

Додаток Г

Розподіл знайдених запасів нафти по країнам та групами країн світу (%) http://www.ji. lviv.ua/n41 texts/mueller. htm


Подобные документы

  • Нафтові війни ХХ століття, періоди еволюції механізму ціноутворення на нафтовому ринку. Аналіз світового ринку нафти. Ціновий бум, загальні причини зростання цін на нафту. Рівні запасів сирої нафти і нафтопродуктів. Місце України у світовому ринку нафти.

    курсовая работа [202,9 K], добавлен 28.02.2010

  • Дослідження особливостей створення організації країн-експортерів нафти. Аналіз їх економічного потенціалу та місця в світовій економіці. Сучасний склад організації. Характеристика структури імпорту та експорту, темпів зростання ВВП країн-членів ОПЕК.

    презентация [5,7 M], добавлен 31.10.2013

  • Міжнародна торгівля: поняття, основні форми, закономірності розвитку. Кон'юнктура світового ринку нафти: національні та регіональні чинники. Стратегія адаптації країни до розвитку світового ринку нафти. Аналіз специфіки позицій країн-імпортерів нафти.

    курсовая работа [1,4 M], добавлен 22.11.2014

  • Світова торгівля та стан кон’юнктури зовнішніх ринків для України. Характеристика позицій України на світовому ринку товарів та послуг. Геостратегічна специфіка національної участі в міжнародній торгівлі. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою.

    курсовая работа [33,5 K], добавлен 19.10.2010

  • Економічна суть поняття ціноутворення в міжнародній торгівлі. Цінові стратегії на зовнішньому ринку. Методи та умови ціноутворення в міжнародній торгівлі. Аналіз процесу формування ціни при виході на міжнародний ринок ТОВ "Азовська кабельна компанія".

    курсовая работа [134,5 K], добавлен 22.02.2011

  • Поняття та компоненти прямих іноземних інвестицій. Особливості проблеми заборгованості, шляхи її вирішення. Види транснаціональних корпорацій. Місце України на світовому валютному ринку. Інтеграція країн з перехідною економікою у світове господарство.

    контрольная работа [26,6 K], добавлен 13.03.2015

  • Теоретико-методологічні основи розвитку і функціонування світового ринку: країни-постачальники і країни-імпортери. Місце України на світовому ринку рибопродуктів. Реформування механізму державного регулювання зовнішньої торгівлі України, його перспективи.

    научная работа [367,0 K], добавлен 15.02.2011

  • Особливості управління людськими ресурсами в ТНК, підходи до підбору персоналу, мотивація і оплата праці. Масштаби діяльності транснаціональних корпорацій на світовому ринку. Стратегічні пріоритети функціонування на ринку України компанії "Nemiroff".

    контрольная работа [57,3 K], добавлен 21.07.2010

  • Поняття, функції та структурна характеристика валютного ринку. Механізм функціонування міжнародного валютного ринку на сучасному етапі глобалізації світової економіки. Україна на світовому валютному ринку та її взаємодія з МВФ, групою Світового банку.

    курсовая работа [73,0 K], добавлен 07.03.2009

  • Головні особливості функціонування та структура міжнародного фінансового ринку, його учасники. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи. Досвід країн Азії у регулюванні ринку у кризових умовах. Покращення інвестиційної привабливості України.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 23.11.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.