Теорія та практика міжнародних товарно-грошових операцій

57

РЕФЕРАТ

Теорія та практика міжнародних товарно-грошових операцій

ЗМІСТ

1. Товаророзпорядча документація та схема руху документів при документарних формах розрахунків

1.1 Основна товаророзпорядча та транспортна документація в зовнішньоторговельній діяльності

1.2 Документарні операції в зовнішньоекономічних розрахунках

2. Особливості лізингу в сфері міжнародної торгівлі

3. Практичні завдання

3.1 Задача №1

3.2 Задача №2

3.3 Задача №3

3.4 Задача №4

3.5 Задача №5

3.6 Задача №6

3.7 Задача №7

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Товаророзпорядча документація та схема руху документів при документарних формах розрахунків

1.1 Основна товаророзпорядча та транспортна документація в зовнішньоторговельній діяльності

Підготовка, оформлення і проведення зовнішньоторговельної операції [27] супроводжується складанням значного числа зовнішньоторговельних до-кументів. Зовнішньоторговельними документами прийнято називати документи, що підтверджують виконання угоди купівлі-продажу з іноземним контра-гентом, тобто постачання продавцем товару, його транспортування, страхуван-ня, збереження на складах, проходження через митницю.

До товаросупроводжувальних документів відносяться документи, що відпливають з товаром від пункту відправлення до пункту призначення. Сюди входять комерційні, транспортні і митні документи.

А) Комерційні документи

До комерційних документів відносяться: комерційний рахунок, специфік-кація, технічна документація, пакувальний аркуш, сертифікат про якість, гаран-тійний лист, протокол іспитів, умова на відвантаження й інші документи, якщо вони зазначені в договорі.

Ця група документів дає вартісну, кількісну і якісну характеристику това-ру. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець проти них робить оплату.

Комерційний рахунок є основним розрахунковим документом. Він міс-тить вимогу продавця до покупця про сплату зазначеної в ньому суми належно-го платежу за поставлений товар. У рахунку вказується: ціна за одиницю товару і загальна сума рахунка чи належного платежу; базисні умови постачання това-ру; спосіб платежу і форма розрахунку; найменування банку, де повинний бути зроблений платіж; зведення про оплату вартості перевезення (коли оплачується і ким); зведення про страхування (ким оплачується) і розмір страхової премії (при постачаннях на умовах "CIF" [8]).

По виконуваних функціях рахунки підрозділяються на: рахунок-фактура, рахунок-специфікація, попередній рахунок, проформа-рахунок.

Б)Транспортні документи і їхні види

Транспортні документи виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. До основних транспортних доку-ментів можна віднести: коносамент, штурманська розписка, чартер, адендум, бернс-нот, букинг-нот, таймшит, морська накладна, комерційний акт, залізнич-на накладна, авіавантажна накладна, автодорожня накладна, річкова накладна, універсальний транспортний документ, документ змішаного перевезення, фрах-товий рахунок, розписки, повідомлення й інші документи.

Відвантажувальна специфікація - комерційний документ, що містить перелік усіх видів і сортів товарів, що входять у дану партію, із указівкою для кожного місця, кількості і роду товарів. Є одним з основних товаросупроводжу-вальних документів, тому що по ньому приймається комплектність і якість пос-тавленого товару.

Акт огляду комплектності й упакування - документ, що виписується дос-мотровою комісією на підприємстві-виготовлювачі при передачі виробу на склад готової продукції в підтвердження відповідності комплектності й упаку-вання умовам контракту.

Авіавантажна накладна - документ, що виписує відправник вантажу чи від його імені і який підтверджує наявність договору між відправником ванта-жу і перевізником про перевезення вантажів по авіалініях перевізника.

Авіанакладна заповнюється відправником вантажу в трьох екземплярах і вручається перевізнику разом з товарами. Авіанакладна не є ні товаророзпоряд-чим, ні передатним документом. Роль її полягає в доказі заключення договору перевезення, прийняття товару до перевезення й умов перевезення. Вона може використовуватися як митна декларація, у якій міститься докладний опис Вантажу.

Універсальний (багатоцільовий) транспортний документ підтверджує наявність договору перевезення будь-яким видом чи декількома видами тран-спорту по території однієї чи декількох країн відповідно до будь-якої застосо-вуваної міжнародної Конвенції чи національного законодавства і відповідно до умов перевезення, при яких будь-який перевізник здійснює чи забезпечує здій-снення перевезення, згаданого в даному документі.

В)Транспортно-експедиторські і страхові документи

Транспортно-експедиторські документи оформляють для виконання екс-педитором різного роду операцій по експедируванню, обробці вантажів, скла-дуванню, організації перевезення, включаючи перевантаження товару, збере-ження і перетарку в контейнери, надання місцевих транспортних засобів, пере-вірку стану упакування і маркірування, оформлення необхідних документів (транспортних, митних, страхових, складських) і т.д.

Доручення експедитору на виконання визначених операцій оформляється спеціальним документом, що називається: відвантажувальне чи транспортне доручення, транспортна інструкція.

Відвантажувальне доручення - документ, що у залежності від постачан-ня виписується відправником вантажу або вантажоодержувачем звичайно на бланку транспортно-експедиторської фірми і містить перелік операцій, що до-ручаються експедитору, і докладні інструкції з їх виконання.

Експедиторська інструкція - документ, що видається експедитору і містить інструкції щодо дій, які він повинний прийняти для експедирування зазначених у ньому товарів.

Страхові документи посвідчують взаємини між страховиком і страху-вальником. Роль страховика полягає у відшкодуванні збитків, понесених стра-хувальником від нещасливого випадку проти сплати страхової премії. До них відносяться: страховий поліс, страховий сертифікат, відкритий ковернот і інші.

Страховий поліс - документ який видається страховиком і підтверджує умови укладеного договору. У ньому страховик зобов'язується за конкретну плату відшкодувати страхувальнику збитки, зв'язані з ризиками і нещасливими випадками, зазначеними в договорі.

Г) Митні операції і митні документи

Для успішного проходження митного кордону необхідне оформлення цілого ряду документів. Основним з них є митна декларація - заява розпоряд-ника вантажу, що представляється їм митниці для з'ясування митних формаль-ностей при імпорті чи експорті товарів. Крім того до митних документів відно-сяться експортні, імпортні і валютні ліцензії, свідчення про походження товару, консульська фактура, транзитні документи, ветеринарні, санітарні і карантинні свідчення.

Вантажна митна декларація (ВМД)- уніфікований документ, що Вико-нує кілька функцій [16]. Одна з них - це декларування, тобто повідомлення митній установі учасниками ЗЕД усіх необхідних відомостей про товар (майні) і про зовнішньоторговельну операцію, що відбувається з закордонними партнерами. Без надання ВМД органи державного митного контролю не приймають товари і майно до митного оформлення для пропуску через державний кордон. Інша функція документа - заява, що представляється учасниками ЗЕД про законність угоди, тобто відповідності всіх дій у процесі експортної й імпортної операції законодавству України. Відомості, зазначені в ВМД, повинні знаходиться в повній відповідності з пропонованим для митного контролю товаром (майном) і іншими фактичними даними. Наступна функція ВМД- підтвердження законності ввозу і вивозу товару органами митного контролю. Митний контроль завершується засвідченими оцінками митної установи України, після чого ВМД здобуває в перспективі значення свого роду міжнародного митного "паспорта" товару, що має належну юридичну чинність для закордонних митних служб, інших органів керування відповідних закор-донних держав. Наявність ВМД обов'язкова при митному оформленні вантажів у 98 країнах, з якими торгує Україна.

Сертифікат чи свідчення про походження товару - документ, видаваний компетентним органом у країні експортера, що чітко засвідчує походження товару з конкретної країни чи групи країн.

Українські експортери повинні строго зберігати порядок заповнення бланка сертифіката, що передбачає, що сертифікат заповнюється на англійській чи французькій мовах, обов'язково на друкарській машинці чи друкувальному пристрої ЕОМ у строгій відповідності з формою бланка.

Сертифікат повинний містити наступні необхідні відомості про товар, на який він виданий:

а) найменування й адреса експортера;

б) найменування й адреса імпортера;

в) засіб транспортування і маршрут проходження (наскільки це відомо);

г) кількість місць і вид упакування, опис товару, що містить необхідні для ідентифікації товару відомості;

д) вага брутто і нетто.

Виправлення в сертифікаті не допускаються.

У свідченнях походження сировинних товарів потрібно вказівка місця видобутку, а напівфабрикатів і виробів - країни виробництва. Видаються свід-чення торговельними палатами, митницями, союзами підприємців країн-екс-портерів. Влади деяких країн вимагають, щоб свідчення про походження було завірено консулом, тобто консульської легалізації. При цьому звичайно консул завіряє лише підпис особи, що видало свідчення.

Сертифікат якості (відповідності) - свідчення, що засвідчує якість фак-тично поставленого товару і його відповідність умовам контракту. У ньому дається характеристика товару або підтверджується відповідність якості товару визначеним стандартам чи технічним умовам замовлення. Сертифікат про якість видається відповідними компетентними організаціями, державними органами, торговельними палатами, спеціальними лабораторіями як у країні експорту, так і імпорту. Іноді сторони домовляються про надання сертифікатів різних контрольних і перевірочних установ, інститутів, палат мір і ваг і інших організацій. Такий сертифікат може видавати відповідно до умов контракту і фірма-виробник.

1.2 Документарні операції в зовнішньоекономічних розрахунках

В якості документарних операцій в зовнішньоекономічних розрахунках застосовуються дві основні форми - документарний акредитив [7] та доку-ментарне інкасо [6].

Акредитив - це умовне грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями клієнта - наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива [12].

У всіх інструкціях у контракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначений чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива [7].

Від бенефіціара(експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:

1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.

2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіанакладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.

3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.

На схемі рис.1.1 наведено загальний механізм проведення акредитивної операції для незабезпеченого непокритого акредитиву, який може змінюватись в залежності від виду акредитива [20] :

1. Експортер і імпортер укладають угоду купівлі-продажу, яка передба-чає акредитивну форму розрахунків.

2. Після укладення угоди експортер готує товар до відвантаження, про що сповіщає імпортера.

3. Отримавши таке повідомлення, імпортер направляє своєму банку заяву на відкриття акредитива, в якій зазначає всі необхідні його умови.

4. Банк-емітент відкриває акредитив і просить банк в країні продавця авізувати і в ряді випадків підтвердити акредитив.

5. Отримавши акредитив від банку-емітента, авізуючий банк сповіщає продавця про відкриття акредитива.

6. Отримавши повідомлення про акредитив від авізуючого банку і пере-конавшись, що умови акредитива повністю відповідають угоді, продавець від-вантажує товар на адресу покупця.

7. Після відвантаження товару продавець отримує від перевізника транс-портні документи.

8. Продавець надає передбачені акредитивом документи в свій банк.

9. Банк бенефіціара перевіряє і відсилає документи банку-емітенту для оплати.

10. Отримавши документи банк-емітент перевіряє їх, після чого перево-дить суму платежу банку експортера.

11. Банк-емітент дебетує рахунок імпортера та вручає йому документи на отримання товару.

12. Банк експортера зараховує виручку бенефіціару.

13. Імпортер, за допомогою отриманих документів, отримує товар.

Документрне інкасо можна спрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати від імпортера через інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцепту імпортером тратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін [6].

Застосування інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним доку-ментом - "Міжнародні правила по інкасо", що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) . В теперішній час діє редакція Правил 1995 р [6]:

Документи, з якими виконуються операції по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні і прості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежу грошима) і комерційні документи.

Розрахунки за товари у формі інкасо, відповідно до контракту можуть вимагати оформлення наступних комерційних документів:

- рахунок-фактура, що виписується експортером і містить информацию про товар;

- відвантажувальні документи;

- страхові поліси;

- сертифікати, специфікації, свідчення, що визначають кількість і якість товару.

Таким чином, інкасо комерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чи інкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо.

Інкасова форма розрахунків деякою мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів чи акцепту тратт (письмової згоди на оплату тратти). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння якими він вступає після їхньої оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкам розпорядження про видачу документів без оплати.

2. Особливості лізингу в сфері міжнародної торгівлі

За останні 15-20 років надзвичайно бурхливо розвивається міжнародний лізинг (Leasinq-здача в оренду) - спеціальна операція, за якою лізингова фірма (орендодавець) на основі угоди з орендарем купує у виробника предмети орен-ди(устаткування, обладнання, машини) і передає їх орендареві на певний термін за встановлену плату.

Ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, що регулюють лізингові операції [25] .

При виділенні видів лізингу виходять з ознак їхньої класифікації, що характеризують: відношення до орендованого майна; тип фінансування лізингової операції; тип лізингового майна; склад учасників лізингової угоди; тип переданого в лізинг майна; ступінь окупності лізингового майна; сектор ринку, де проводяться лізингові операції; відношення до податкових, митних і амортизаційних пільг та преференцій; порядок лізингових платежів.

Стосовно орендованого майна (чи по обсягу обслуговування) лізинг поділяється на:

Чистий (net leasing), коли усі витрати по обслуговуванню майна приймає на себе лізингоотримувач. При цьому лізингоотримувач переводить лізингодавцюю чисті, чи нетто, платежі. Більшість послуг на вітчизняному лізинговому ринку устаткування є чистими.

Повний, чи, як його ще називають “мокрий” лізинг (wet leasing), коли лізингодавець приймає на себе усі витрати по обслуговуванню майна. Його використовують, як правило, самі виготовлювачі устаткування. По вартості повний лізинг один з найдорожчих, тому що в лізингодавця збільшуються витрати на технічне обслуговування, супровід кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної сировини і комплектуючих виробів і ін.

Частковий (з частковим набором послуг), коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна.

По типу фінансування лізинг поділяється на:

Терміновий, коли має місце одноразова оренда майна.

Поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого терміну договір лізингу продовжується на наступний період. При цьому об'єкти лізингу через визначений час у залежності від зносу і за бажанням лизингоотримувача міняються на більш модернізовані зразки. Лізингоотримувач приймає на себе усі витрати по заміні устаткування. Кількість об'єктів лізингу і терміни їхнього використання по поновлюваному лізингу заздалегідь сторонами не обмовляються.

Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, що дозволяє лизингоотримувачу доповнити список орендованого устаткування без заключення нових контрактів. Це дуже важливо для підприємств із безупинним виробничим циклом і при твердій контрактній кооперації з партнерами. Генеральний лізинг використовується, коли потрібно термінове постачання чи заміна вже отриманого по лізингу устаткування, а часу, необхідного на пророблення і заключення нового контракту, як правило, немає. За умовою угоди в режимі генерального лізингу лизингоотримувачу у випадку виникнення термінової непередбаченої необхідності в одержанні додаткового устаткування досить направити лізингодавцю запрос на постачання необхідного устаткування з посиланням на погоджений перелік чи каталог. Наприкінці періоду, на який укладена угода, виконується перерахунок лізингових платежів з урахуванням різночасності витрат лізингодавця і погоджується нова угода.

У залежності від складу учасників (суб'єктів) угоди розрізняють наступні види лізингу:

Прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт у лізинг (двостороння угода). По суті, цю угоду не можна назвати класичною лізинговою угодою, тому що в ній не бере участь лізингова компанія.

Непрямий лізинг, коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Такого роду угода схожа з класичною лізинговою операцією, тому що в ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоотримувач, причому кожний з них виступає самостійно.

Роздільний лізинг (лізинг за участю безлічі сторін) - leveraged leasing. Цей вид лізингу розповсюджений як форма фінансування складних, великомасштабних об'єктів, таких, як авіатехніка, морські і річкові суда, залізничний і рухомий склад, бурові платформи і т.п. Такий лізинг називається ще груповим, чи акціонерним, лізингом за участю декількох компаній постачальників, лизингодавців і залученням кредитних засобів у ряду банків, а також страхуванням лізингового майна і повернення лізингових платежів за допомогою страхових пулів. Цей вид лізингу вважається найбільш складним, тому що при цьому існує багатоканальне фінансування. Специфічною особливістю даного виду лізингу є те, що лизингодавці забезпечують лише частину суми, що необхідна для покупки об'єкта лізингу. Ці засоби залучаються й акумулюються шляхом випуску акцій і поширення їх серед лизингодавцій, що приймають участь у фінансуванні угоди. Частина контрактної вартості, що залишилася, об'єкта лізингу фінансується кредиторами (банками, іншими інвесторами). Характерно, що при цьому кредитори не мають, як правило, права зажадання заборгованості по кредитах безпосередньо в лизингодавців. У цих угодах через безліч сторін, що беруть участь, присутні: повірник кредиторів - для координації дій займодавців і повірник лизингодавців - для керування спільними діями контрагентів. Повірник лизингодавців діє в якості номінального лізингодавця й одержує титул власника устаткування, він же розподіляє прибуток між акціонерами.

Однією з форм прямого лізингу є зворотний лізинг (sale and leaseback arrangement). Зворотний лізинг являє собою систему взаємозалежних угод, при якій фірма - власник землі, будівель, споруджень чи устаткування продає цю власність фінансовому інституту (банку, страховій компанії, інвестиційному фонду, фірмі, спеціально орієнтованій на лізингові операції) з одночасним оформленням угоди в довгостроковій оренді своєї колишньої власності на умовах лізингу.

Зворотний лізинг виступає в даному випадку як альтернатива заставної операції, причому продавець власності, що у результаті угоди стає її орендарем, негайно одержує у своє розпорядження від покупця взаємопогоджену суму угоди купівлі-продажу, а покупець продовжує брати участь у цій операції, але вже як орендодавець. Зворотний лізинг необхідний для тих суб'єктів, яким терміново необхідні значні обсяги оборотних коштів.

Важливою перевагою зворотного лізингу є використання вже експлуатуємого устаткування як джерела фінансування споруджуваних нових об'єктів з можливістю використовувати податкові пільги, надані для учасників лізингових операцій. Зворотний лізинг дає можливість рефінансувати капітальні вкладення з меншими витратами, ніж при залученні банківських позичок, особливо якщо платоспроможність підприємства ставиться організаціями, що кредитують, під сумнів через несприятливе співвідношення між його статутним капіталом і позиковими фондами.

При зворотному лізингу орендна плата встановлюється за наступною схемою: сума платежів повинна бути достатньої для повного відшкодування інвестору всієї суми, що була виплачена їм при покупці, і плюс до цього забезпечувати середню норму прибутку на інвестований капітал.

По типу майна розрізняють:

Лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, суда, літаки і т.п.), у тому числі нового і бувшого у вживанні.

Лізинг нерухомості (будинку, спорудження).

По ступеню окупності майна лізинг підрозділяється на:

Лізинг із повною окупністю , коли протягом терміну дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повного амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна.

Лізинг із неповною окупністю, при якому протягом терміну дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна й окупається тільки частина її.

Відповідно до ознак окупності (умов амортизації майна) виділяють фінансовий і оперативний лізинг.

Фінансовий (капітальний, прямий) лізинг - financial, capital leases - являє собою взаємини партнерів, що передбачають протягом періоду дії угоди між ними виплату лізингових платежів, що покривають повну вартість амортизації устаткування чи велику його частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця. Даний вид лізингу характеризується наступними основними рисами:

- участь крім лізингодавця і лизингоотримувача третьої сторони ( виробника чи постачальника об'єкта угоди);

- неможливість розірвання договору протягом основного терміну оренди, тобто терміну, необхідного для відшкодування витрат орендодавця;

- тривалий період лізингової угоди (звичайно близький до терміну служби об'єкта угоди).

Після завершення терміну лізингової угоди (договору) лізингоотримувач може купити об'єкт угоди по залишковій (а не по ринковій) вартості; укласти новий договір на менший термін і по пільговій ставці; повернути об'єкт угоди лізинговій компанії.

Про свій вибір лізингоотримувач повинний повідомити лізингодавця. Якщо в договорі передбачається угода (опціон) на покупку предмета угоди, сторони заздалегідь визначають залишкову вартість об'єкта, що здається в лізинг.

Оперативний (сервісний) лізинг - service, operating leases - являє собою орендні відносини, при яких витрати лізингодавця, зв'язані з придбанням і змістом предметів, що здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. При оперативному лізингу ризик псування чи втрати об'єкта лежить в основному на лизингодавці. Ставка лізингових платежів звичайно вище, ніж при фінансовому лізингу, через відсутність гарантії окупності витрат. По закінченні оперативного лізингового договору лізингоотримувач має право: продовжити термін договору на більш вигідних умовах; повернути устаткування лізингодавцю; купити устаткування в лізингодавця при наявності угоди (опціону) на покупку по ринковій вартості.

У залежності від сектору ринку, де проводяться лізингові операції, розрізняють:

Внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну.

Зовнішній (міжнародний) лізинг - до нього відносяться угоди, у яких хоча б одна зі сторін належить різним країнам. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, проведені лизингодавцем і лизингоотримувачем однієї країни, якщо хоча б одна зі сторін веде свою діяльність і має капітал разом із закордонною фірмою.

Зовнішній лізинг, у свою чергу, підрозділяється на імпортний, коли закордонною стороною є лізингодавець, і експортний, коли закордонною стороною є лізингоотримувач.

Стосовно податкових, амортизаційних пільг розрізняють лізинг:

З використанням пільг по оподатковуванню майна, прибутку, ПДВ, різних зборів, прискореної амортизації і т.п. Як пише К.Г. Сусанян у своїй книзі “Найбільш вигідні угоди: лізинг, бартер, товарообмін із закордонними партнерами”[28], даний тип лізингу широко застосовувався англійськими й американськими фірмами в 80-і роки в зовнішньоекономічній сфері. Угоди базувалися на одержанні лізингодавцем податкових пільг по інвестиціях у машини й устаткування, що здавалися в оренду за кордоном. Ці угоди організовувалися таким чином, що лизингоотримувачі у своїй країні робили амортизаційні відрахування, користаючись пільгами при оподатковуванні, а розраховувалися з закордонними лізингодавцями по штучно занижених орендних ставках, що ставало можливим через використання податкових знижок на інвестиції в устаткування, що здається в оренду.

Без використання пільг.

По характеру лізингових платежів здійснюється поділ лізингу по видах у залежності от:

Виду лізингу (фінансовий, оперативний);

Форми розрахунків між лізингодавцем і лізингоотримувачем:

а) грошові, коли всі платежі виконуються в грошовій формі;

б) компенсаційні, коли платежі здійснюються у формі постачання товарів, зроблених на зданому в лізинг устаткуванні (власне кажучи, це бартер), чи шляхом заліку послуг, що робляться один одному лизингоотримувачем і лизингодавцем;

в) змішані, коли застосовуються обоє зазначені форми платежу.

Складу елементів платежу, що враховуються, (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування і т.д.);

Застосовуваного методу нарахування:

а) з фіксованою загальною сумою;

б) з авансом (депозитом);

в) з урахуванням викупу майна по залишковій вартості;

г) з урахуванням періодичності внесення (щорічні, піврічні, щоквартальні, щомісячні);

д) з урахуванням терміновості внесення (на початку, середині чи наприкінці періоду платежу);

е) з урахуванням способу сплати: рівномірними рівними долями; із тими, що збільшуються і зменшуються розмірами (у залежності от фінансового стану лизингоотримувача й умов договору).

Лізинг вважається міжнародним, якщо його суб”єкти належать двом або більше країнам. Обсяг міжнародних лізингових операцій у світі за рік стано-вить 300-500 млрд.$. Міжнародний лізинг поділяється:

1.За терміном дії оренди:

- Рентинг - від 1 години до 1 місяця, особливість: лізингова фірма забезпечує технічне обслуговування і страхування предмета оренди.

- Хайринг - від 1 місяця до 1 року, використовується у випадку оренди

унікальних видів вимірювальних пристроїв та іншого обладнання. Технічне обслуговування та страхування лізингова фірма бере на себе тільки в окремих випадках.

- Довгостроковий лізинг - більше 1 року, використовується по відношен-ню до сучасного авіаційного, енергетичного, електронного обладнання, при умові технічного обслуговування орендарем і страхуванням на користь орендо-давця.

2. За окупністю:

- Оперативний лізинг - при ньому плата за оренду лише частково компен-сує початкову ціну об”єкта лізингу і по закінчені строку дії лізингу. Об'єкт (автомобіль,копіювальна техніка,ПЕОМ) повторно здається в оренду(можливо іншому орендарю).Орендодавець несе всі обов”язки по технічному обслуговуванню та страхуванню обладнання.

- Фінансовий лізинг - при ньому орендар отримує на довгий строк об'єкт

оренди, сплачує періодично вартість об”єкту і проценти лізингу. В кінці строку оренди орендар може або купити об”єкт по його залишковій ціні, або поверну-ти орендавцю. При фінансовому лізингу період оренди відповілає строку еко-номічного життя об”єкта, Всі обов”язки по страхуванню та обслуговуванню належать орендареві.

3. За суттю експортно-імпортних операцій:

- Експортний лізинг - виробник і лізингова компанія знаходяться в одній країні, а орендар в іншій.

- Імпортний лізинг - лізингова компанія і орендар знаходяться в одній країні, а виробник в іншій.

- Транзитний лізинг - всі учасники знаходяться в різних країнах.

4. За формою надання оренди:

- Звичайний лізинг - „Виробник-Лізингова Компанія-Орендар”.

- Зворотній лізинг - при якому виробник одночасно є і орендарем: лізин-гова компанія віддає куплений об”єкт в оренду тій же компанії, у якої його купила.

- Лізинг постачальника - виробник продає об”єкт лізинговій компанії, бере його в оренду і віддає в суборенду іншому орендареві.

- Розподільчий лізинг - при ньому, лізингова компанія розділяє об”єкт лізингу на двох і більше орендарів.

5. Фактори розвитку міжнародного лізингу:

- Скорочення обсягу ліквідних коштів.

- Загострення конкуренції, що вимагає оптимізації інвестицій.

- Зменшення прибутків підприємств.

- Сприяння розвитку лізингових операцій з боку держави і фінансового світу в цілому, з метою стимулювання економічного зростання, зростання інвестицій.

6. Значення міжнародного лізингу.

- Полегшується доступ до високих технологій.

- Оперативно замінюється старе обладнання на нове.

- Зекономлені кошти спрямовуються на інші цілі.

- Відбувається оптимальний розвиток світової економіки.

Правове регулювання міжнародного лізингу в Україні здійснюється 5-ма основними законодавчими актами :

Законом України „Про фінансовий лізинг” [1];

Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” [3];

Законом України „Про податок на додану вартість” [4];

Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” [2];

Цивільним Кодексом України [9].

Згідно Закону України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” [2] до основних видів зовнішньоекономічної діяльності належать - орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Згідно з законом України „Про фінансовий лізинг” [1] - Фінансовий лі-зинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із дого-вору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у корис-тування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за вста-новлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспо-живна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб'єктами лізингу можуть бути:

- лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та корис-тування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право во-лодіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізинго-давець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізинго-одержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” [3]:

Лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

А) Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Б) Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юри-дичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендо-давцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) до-говір містить одну з таких умов:

- об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначени-ми статтею 8 Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у влас-ність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фон-дів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його сервіс-ної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути біль-шою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

- майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замов-ленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового дого-вору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

В) Зворотний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юри-дичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Згідно Закону України „Про податок на додану вартість” [4] :

1.Оподатковуєма поставка товарів - це будь-які операції передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу).

Не належать до поставки операції з оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

2. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу);

- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отриман-ня робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або спожи-вання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилан-ня) майна за договорами оренди (лізингу);

3. Практичні завдання

3.1 Задача №1

За умовами домовленності підприємство-експортер надає іноземному покупцеві розстрочку платежу 50% вартості контракту на 4 роки з розрахунку 6 % річних. Сума контракту складає 200 доларів США.

Погашення кредиту відбуватиметься рівними піврічними внесками (у вигляді виписаного комплекту тратт) через півроку після поставки товару, відвантаженого разовою партією.

У даний момент між контрагентами ведуться переговори щодо способу нарахування процентів. Проценти можуть бути нараховані :

1. Із суми заборгованості до дати наступного платежу;

2. Від дати видачі до дати оплати чергової тратти;

3. Підрахуванням загальної суми процентів і поділенням її на рівні частини за числом тратт.

Завдання :

1. Розрахувати суму валюти, яка буде зарахована на поточний гривневий та валютний рахунки підприємства на момент погашення 8-ї тратти.

2. Визначити загальну суму належних до оплати процентів за всіма варіантами.

3. Визначити найбільш вигідний варіант нарахування процентів з точки зору експортера.

4. Виходячи із зазначених умов підготувати проект розділу контракту “Умови платежів”.

Рішення

1. Згідно умов завдання сплата загальної суми товару по контракту в 200 дол.США обумовлена як :

а) готівкова сплата 50% суми контракту (200 дол.США) в момент поставки товару, що дорівнює сумі 100 дол.США;

б) виписування 8 векселів (тратт) на залишок суми, тобто на загальну суму в 100 дол.США, рівними сумами сплати по 100 дол.США/8=12,5 дол.США у півріччя + погоджена схема процентів за наданий кредит на момент сплати чергового векселя.

2. Розраховуємо необхідні проценти за кредит при розрахуванні за схемою № 1

“ Із суми заборгованості до дати наступного платежу” (схема а)) :

за 1 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 100 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 1 векселем становить:

,

тобто 3,0% від початкової суми боргу 100 дол.США;

за 2 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 87,5 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 2 векселем становить:

,

тобто 2,63% від початкової суми боргу 100 дол. США;

за 3 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 75,0 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 3 векселем становить:

 ,

тобто 2,25% від початкової суми боргу 100 дол.США;

за 4 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 62,5 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 4 векселем становить:

,

тобто 1,88% від початкової суми боргу 100 дол. США;

за 5 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 50,0 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 5 векселем становить:

,

тобто 1,5% від початкової суми боргу 100 дол.США;

за 6 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 37,5 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 6 векселем становить:

,

тобто 1,13% від початкової суми боргу в 100 дол.США;

за 7 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 25,0 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 7 векселем становить:

 ,

тобто 0,75% від початкової суми боргу в 100 дол.США;

за 8 півріччя сума непогашеної заборгованості кредиту становитиме 12,5 дол.США, а, відповідно, нарахована сума процентів, яка повинна бути сплачена разом з 8 векселем становить:

,

тобто 0,38% від початкової суми боргу в 100 дол.США

Таким чином, загальна сума процентів за 4 роки по схемі № 1(а) становитиме = 13,52 дол.США, тобто 13,52% від початкової суми боргу в 100 дол.США.

3. Розрахунок процентів за кредит при розрахуванні за схемою № 2 “ Від дати видачі до дати оплати чергової тратти” (схема б)проводиться окремо для кожного векселя, тобто розраховується сума процентів за строк від видачі векселя до його погашення :

за 1 півріччя сума нарахованих процентів з 1-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 1-м векселем через 1 півріччя становитиме:

,

тобто 0,38% від початкової суми боргу в 100 дол. США;

за 2 півріччя сума нарахованих процентів з 2-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 2-м векселем через 2 півріччя становитиме:

 ,

тобто 0,75 % від початкової суми боргу в 100 дол.США;

за 3 півріччя сума нарахованих процентів з 3-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 3-м векселем через 3 півріччя становитиме:

,

тобто 1,13 % від суми початкового боргу в 100 дол.США;

за 4 півріччя сума нарахованих процентів з 4-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 4-м векселем через 4 півріччя становитиме:

,

тобто 1,5% від суми початкового боргу в 100 дол. США;

за 5 піврічь сума нарахованих процентів з 5-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 5-м векселем через 5 піврічь становитиме:

,

тобто 1,88% від суми початкового боргу в 100 дол. США;

за 6 піврічь сума нарахованих процентів з 6-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 6-м векселем через 6 піврічь становитиме:

 ,

тобто 2,25% від суми початкового боргу в 100 дол.США;

за 7 піврічь сума нарахованих процентів з 7-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 7-м векселем через 7 піврічь становитиме:

,

тобто 2,63% від суми початкового боргу в 100 дол.США;

за 8 піврічь сума нарахованих процентів з 8-го векселя номіналом в 12,5 дол.США, яка повинна бути сплачена разом з 8-м векселем через 8 піврічь становитиме:

,

тобто 3,0% від суми початкового боргу в 100 дол.США;

Таким чином, загальна сума процентів по схемі № 2 (б) становитиме за 4 роки 13,52 дол.США, тобто 13,52% від суми початкового боргу в 100 дол. США.

Як видно, загальні суми процентів по схемі № 1 та № 2 рівні.

4. Розрахунок процентів по схемі № 3 “ Підрахуванням загальної суми процентів і поділенням її на рівні частини за числом тратт”(схема с)до кожної тратти виконується з розрахунку початкової суми боргу в 100 дол.США на строк боргу в 4 роки, як :

,

або 24% від початкової суми боргу в 100 дол. США.

За схемою с) необхідно з кожним із 8 векселів при погашенні через півріччя сплачувати по 24%/8=3% процентів, тобто по 3 дол.США.

5. Для експортера найбільш вигідною схемою сплати процентів (ранжування за зниженням цінності) є :

- схема № 3 (с) - оскільки загальна сума процентів 24% значно перевищує суми процентів по схемам № 1 та № 2, але схема № 3 не може бути прийнята імпортером, оскільки суперечить умовам погашення суми боргу частковими сумами рівномірно через півріччя, тобто такі % можна сплачувати при поверненні всієї суми боргу в 100 дол.США через 4 роки;

- поток платежів по схемі № 1 “ Із суми заборгованості до дати наступного платежу”, оскільки він дає найбільшу дисконтовану “пренумерандо” сумму сплачених процентів, враховуючи здешевлення коштів в часі.

6. Таким чином, вірогідно, що проект розділу контракту “Умови платежів” буде погоджений із змістом:

а) часткова оплата суми контракту здійснюється готівковим платежем на момент відгрузки товару в сумі 50% від вартості контракту перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок “Продавця”;

б) “Продавець” надає “Покупцю” комерційний кредит на суму 50% від загальної суми контракту строком на 4 роки під 6 % річних від суми залишку боргу за період між частковими поверненнями основної суми боргу, яка оформлюється 8 переказними векселями(траттами) номіналом по 6,25% від суми контракту з відповідними строками погашення через 6,12,18,24,30,36,42,48 місяців після відгрузки товару, додатково включаючи в суму оплати векселя відповідні нараховані суми процентів за користування кредитом (за методом “ Із суми заборгованості до дати наступного платежу”);

7. Всього за контрактом “Продавець” отримає суму - 213,52 дол.США. Оскільки у 2005 році в Україні відмінений обов”язковий продаж 50% валютної виручки на МВРУ, продавець може отримати:

- 213,52 доларів США - на валютний розрахунковий рахунок в банку;

- 213,52 дол.США *5,05грн./1дол = 1078,28 грн. - на гривневий розрахунковий рахунок в банку після вільного продажу валютної виручки на МВРУ;

3.2 Задача №2

Німецька фірма планує експортувати кухонний мікропроцесор до США на умовах ФОБ Гамбург. В результаті вивчення американського товарного ринку були отримані наступні дані:

1. Роздрібна ціна продажу аналогічного товару споживачеві на внутрішньому ринку США - 560 доларів США, включаючи податок з продажу 8,25 % від розрібної ціни.

2. Націнка експортера - 54 % від обсягу продажів;

3. Націнка імпортера - 80 % від обсягу продажів;

4. Націнка оптовика - 32 % від обсігу продаж імпортера;

5. Націнка роздрібного торгівця - 48 % від обсягу продаж оптовика;

6. Митний збір - 3% від ціни ФОБ;

7. Вартість отримання вантажу з митниці і складування по прибуттю - 3 % CIF;

8. Вартість накладних витрат (фрахт, транзит, страхування) - 15% ФОБ

Завдання :

1. Розрахувати ціну пропозиції ФОБ.

2. Розрахувати ціну пропозиції CIF.

3. Сформулювати проект розділу “Ціна і загальна вартість товару”:

4. Огрунтувати цінову стратегію експорту кухонного мікропроцесора до США.

Рішення

1. FOB - FREE ON BOARD (... named port of shipment) - ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження) [8].

Термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.

Покупець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності у зв'язку з імпортом товару, а також, у разі необхідності, з його транзитним перевезенням через будь-яку країну.

Покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.

2. CIF - COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination)- ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення) [8].

Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ПРОТЕ, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Продавець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для експорту товару.

Покупець зобов'язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і вико-нати, де це належить, усі митні формальності, необхідні для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну.

3. Враховуючи умови вихідних даних, для сплати рознічним продавцемв США податку в 8,25% та отримання розраховуємого прибутку в 48% при рознічній ціні продажу прилада 560 дол.США, він повинен купити прилад у оптового торгівці по ціні не більше :

4. Відповідно, для отримання розраховуємого прибутку в 32%, оптовик в США повинен купити у імпортера США прилад по ціні не більше :

5. Враховуючи прогнозований прибуток імпортера США в 80%, собівартість ціни прилада для імпортера для отримання розраховуємого прибутку повинна бути не більше :

6. Оскільки для імпортера в США ціна доставки по території США та величина митних зборів дані в % долі від цін FOB та СIF приладу, составляємо систему рівнянь по умовам вихідних даних :

З наведеної системи рівнянь розраховуємо ціну FOB-Гамбург та СIF-Гамбург, виходячи з знання ціни собівартості прилада для імпортера США.

Для отримання вище розрахованої ціни собівартості прилада для імпортера США при схемі FOB, ціна контрактної покупки прилада на FOB-Гамбург повинна бути не вище (згідно умов FOB,CIF та митного імпортного оформлення в США та доставки по території США):



7. Враховуючи прогнозний розрахунковий прибуток експортера в 54%, та приймаючи експортний митний збір в Німеччині в 3%, рівний імпортному митному збору в США, собівартість покупки приладу у виробника в Німеччині для експортера не повинна бути вище, ніж :