Болонський процес та ECTS

19

Зміст

1. Загальна характеристика ECTS

2. Кредити ECTS

3. Болонський процес та ECTS

4. Заходи щодо впровадження ECTS в університетах України

1. Загальна характеристика ECTS

ECTS (European Credit Transfer System) - Європейська система накопичення і перезарахування кредитів була розроблена у 1989-1990 рр. у формі пілотного 5-ти річного проекту, в якому брали участь 145 європейських ВНЗ таких академічних напрямів: бізнес-адміністрування, історія, хімія, інженерна механіка і медицина [3]. Пізніше практика ECTS була рекомендована до широкого використання вищими навчальними закладами Конференції Ради Європи (Мальта,1994 р.), Конвенцією Ради Європи ЮНЕСКО з визнанням кваліфікацій у вищій освіті в європейському регіоні, і підтримана низкою міжнародних професійних неурядових організацій, наприклад, Європейською Асоціацією Міжнародної освіти, до якої входять представники більше 50 країн.

Незалежна експертиза ECTS визнала потенціал системи і Європейська комісія включила ECTS до своєї програми SOCRATES (академічна мобільність студентів університетів ЄС). Сьогодні ECTS рухається від своєї експериментальної стадії до загальноєвропейського використання як елементу транснаціонального масштабу у вищій освіті (табл. 1.3).

Таблиця 1.3.

Використання системи академічних кредитів у деяких країнах ЄС [1, 3, 4]

Країна	Наявність кредитної системи у завершеному вигляді	Наявність національної системи та використання ECTS
1	2	3
Австрія	Немає	ECTS використовують лише окремі ВНЗ.
Бельгія	Немає	ECTS використовують лише окремі ВНЗ.
Великобританія	Використовується кредитна система SCOTCATS	Застосовується кредитна система CATS, а в окремих ВНЗ використовується також ECTS.
Греція	Немає	Національної системи немає, а ECTS використовують деякі ВНЗ.
Данія	Немає	Багато ВНЗ використовують власні кредитні технології чи ECTS.
Ірландія	Немає	Національної системи немає. Деякі ВНЗ використовують ECTS.
Ісландія	Є система сумісна з ECTS	ECTS використовують багато ВНЗ.
Іспанія	Є система сумісна з ECTS	Національна система певною мірою сумісна з ECTS.
Італія	Немає	Закон регламентує введення ECTS в національну систему вищої освіти.
Нідерланди	Є система сумісна з ECTS	ECTS використовують багато ВНЗ.
Німеччина	Немає	Введена з 1998 р. ECTS використовується багатьма ВНЗ.
Норвегія	Є кредитна система, сумісна з ECTS	Національна система повною мірою сумісна з ECTS. Багато ВНЗ використовують ECTS.
Польща	Немає	Національної системи немає. ECTS використовують багато ВНЗ.
Португалія	Немає	Національної системи немає. ECTS використовують окремі ВНЗ.
Франція	Немає	Національна система створюється. ECTS використовують деякі ВНЗ.
Швеція	Має	ECTS використовується поряд із національною кредитною системою.

За станом на 2004 рік ECTS використовують більше 6 тис. університетів в 46 країнах Європи, у тому числі [3,8,9]:

· Австрія - 84% · Великобританія - 45 % · Греція - 80% · Данія - 93 % · Ірландія - 92% · Норвегія - 90% · Польща - 82% · Румунія - 87%	· Туреччина - 58% · Фінляндія - 82% · Швеція - 80% · Франція прийняли · Німеччина закони про · Італія обов'язковість · Угорщина ECTS · Словаччина

Більшість дослідників одностайні у тому, що ECTS, як наднаціональна система, надає чисельні переваги як вищому навчальному закладу, так і викладачам та студентам [1,3,9]. На наш погляд вони полягають у наступному:

а) Для вищого навчального закладу:

· сприяє розвитку автономізації та самоуправління;

· відкриває нові можливості для взаємовигідної співпраці з іншими ВНЗ, у т.ч. зарубіжними;

· сприяє розвитку прямих зв'язків між ВНЗ;

· стимулює підвищення якості навчального процесу;

· підвищує рівень і якість мобільності викладачів та студентів.

б) Для професорсько-викладацького складу:

· свободу і диверсифікацію викладання;

· комунікативність;

· покращує зміст і якість навчальних програм;

· підвищує якість навчального процесу;

· підвищує результативність навчання.

в) Для студентів, аспірантів, докторантів:

· розширює можливості навчання за кордоном;

· дозволяє самостійно формувати програму навчання;

· надає можливість скоротити терміни навчання;

· визнає результати навчання за кордоном;

· гарантує визнання професій, кваліфікацій, дипломів;

· сприяє працевлаштуванню на європейському ринку праці.

До недоліків ECTS, на наш погляд, в першу чергу слід віднести: фрагментацію отримуваних знань, сегментацію процесу навчання, зменшення участі студентів у наукових дослідженнях в процесі навчальної діяльності тощо.

З погляду на масове впровадження елементів ECTS в національні освітні системи, більшість дослідників приходять до висновку, що у недалекій перспективі ECTS може трансформуватись у міжнародний стандарт вищої освіти, який буде визнаний у Європі.

ECTS забезпечує інструментом, щоб гарантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів через використання загальнозрозумілої системи оцінювання -- кредити і оцінки -- а також забезпечує засобами для інтерпретації національних систем вищої освіти.

Система ECTS базується на трьох ключових елементах: інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємної угоди (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/навчального контракту і переліку оцінок дисциплін. Більш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід'ємною частиною освітнього досвіду.

За своєю суттю ECTS жодним чином не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це є питаннями якості, яка повинна визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання угод про співпрацю, двосторонніх чи багатосторонніх. Кодекс хорошої практики, що називається ECTS, забезпечує тих дійових осіб інструментами, щоб створити прозорість і сприяти визнанню освіти.

Повне визнання навчання є необхідною умовою для втілення програми обміну студентами в рамках програм “Сократес” чи “Еразмес”. Повне визнання навчання означає, що період навчання за кордоном (включаючи іспити чи інші форми оцінювання) заміняє порівнюваний період навчання у місцевому університеті (включаючи іспити чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:

1. Кредити ECTS, які є числовим еквівалентом оцінки, що призначається розділам курсу, щоб окреслити обсяг навчального навантаження студентів, необхідний для завершення курсу (див. частину “Кредити ECTS”);

2. Інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання і розділів курсу (див. частину “Інформаційний пакет”);

3. Перелік оцінок з предметів, який показує здобутки студентів у навчанні у спосіб, який є всебічним і загальнозрозумілим, і може легко передаватися від одного закладу до іншого (див. частину “Перелік оцінок дисциплін”);

4. Навчальний контракт, що стосується навчальної програми, яка буде вивчатися, і кредитів ECTS, які будуть присвоюватись за успішне її закінчення, є обов'язковим як для місцевого і закордонного закладів (home and host institutions), так і для студентів (див. частину “Форми заяв для студентів/навчальний контракт”).

Хороше спілкування і гнучкість також необхідні, щоб сприяти визнанню навчання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому координатори ECTS повинні відіграти важливу роль, оскільки їхніми основними завданнями є займатися навчальними і адміністративними аспектами ECTS (див. частину “Координатори ECTS”).

Повний діапазон розділів курсу факультету/закладу, який користується ECTS, повинен, у принципі, бути доступним для студентів, які навчаються за програмою обміну, включаючи розділи курсів, що читаються на рівні докторантури. Студентам слід давати можливість проходити звичайні розділи курсу -- і ті, що спеціально для них розроблялися -- і не слід позбавляти можливості дотримуватися вимог для одержання ступеня чи диплому закордонного закладу.

ECTS також дає можливість для подальшого навчання за кордоном. З ECTS студент не обов'язково повернеться назад до місцевого закладу після періоду навчання за кордоном; він/вона може віддати перевагу тому, щоб залишитися у закордонному закладі - можливо, щоб здобути ступінь - чи навіть перейти до третього закладу. До компетенції закладів належить вирішувати прийнятне це чи ні, і які умови студент повинен виконати, щоб одержати диплом чи реєстрацію перезарахування. Перелік оцінок дисциплін є особливо корисним за цих умов, оскільки він показує історію навчальних здобутків студентів, яка допоможе закладам приймати ці рішення. ECTS може мати успіх лише за умов добровільної участі, прозорості, гнучкості і клімату взаємної довіри і упевненості. Штат працівників потрібно інформувати і готувати до застосування норм і механізмів ECTS.

Основними вимогами є:

· Призначення координатора ECTS від навчального закладу.

· Призначення координаторів ECTS з числа працівників кафедр (факультетів) за дисциплінами на усіх факультетах, що мають намір користуватися ECTS.

· Призначення кредитів ECTS для блоків курсу.

· Випуск інформаційного пакета щодо усіх навчальних предметів/дисциплін, у яких ECTS буде використовуватись/ використовується, рідною мовою та однією з поширених мов країн ЄС.

· Використання форм заяв для студентів, перелік оцінок дисциплін і навчальних контрактів.

2. Кредити ECTS

Європейська кредитно-трансферна система у своїй основі використовує поняття кредиту ECTS.

Кредити ECTS є числовим еквівалентом оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення. Вони відображають кількість роботи, якої вимагає кожен блок курсу відносно загальної кількості роботи, необхідної для завершення повного року академічного навчання у закладі, тобто лекції, практичні заняття, семінари, консультації, виробнича практика, самостійна робота -- в бібліотеці чи вдома -- і екзамени чи інші види діяльності, пов'язані з оцінюванням. ECTS, таким чином, базується на повному навантаженні студента, а не обмежується лише аудиторними годинами.

Кредити ECTS -- це скоріше відносне, а не абсолютне мірило навчального навантаження студента. Вони лише визначають, яку частину загального річного навчального навантаження займає один блок курсу в закладі чи факультеті, який призначає кредити.

У ECTS 60 кредитів становить навчальне навантаження на один навчальний рік, і, як правило, 30 кредитів на семестр, і 20 кредитів на триместр.

Кредити ECTS забезпечують відповідність програми з точки зору навчального навантаження на період навчання за кордоном.

Два приклади:

1. Студент, чий вибір блоків курсу веде до навчальної програми, що становить 120 кредитів ECTS на навчальний рік, був би змушений працювати удвічі більше, ніж звичайний студент закордонного навчального закладу.

2. Студент, чия програма навчання становить 30 кредитів ECTS за весь навчальний рік, взяв би на себе набагато менше роботи, ніж середній місцевий студент і навчався б, по суті, без відриву від виробництва.

Кредити ECTS потрібно розподіляти за принципом “від найбільшого до найменшого”. За відправну точку слід брати повну структуру програми і звичайну модель курсів, які студент повинен буде пройти у навчальному році, щоб завершити кваліфікацію в рамках офіційної тривалості навчання. Розподіл кредитів для індивідуальних блоків курсу на основі принципу “від найменшого до найбільшого” є дуже складним і може збільшити кількість кредитів до 60 на рік, роблячи, таким чином, перезарахування кредитів дуже важким.

Слід уникати використання дробових чисел у рейтингах кредитів (наприклад, 1,82 кредитів) або, принаймні, обмежувати до використання половинок кредитів. Хоча з математичної точки зору це, можливо, і правильно, така точність може створити проблеми, оскільки навряд чи більшість навчальних закладів вважатимуть за необхідне визначати кредити з такою точністю.

Процес призначення кредиту ECTS спонукає заклади широко охарактеризувати структури своїх навчальних програм, але не вимагає ніяких змін для тих структур. За певних обставин призначення кредиту ECTS може бути простою математичною чи механічною дією, за інших воно спочатку може викликати потребу у важливих переговорах на рівні факультету чи закладу.

У модульних програмах, де всі розділи курсу є рівно важливими, або де діє система кредитів, що базується на навчальному навантаженні студента, все, чого вимагається - це коефіцієнт конверсії. Наприклад, норвезька ступенева система є модульною і кредитною, що базується на 20 кредитах на навчальний рік. Щоб конвертувати норвезькі кредити у кредити ECTS, треба просто помножити числову величину норвезького кредиту на коефіцієнт 3, щоб одержати еквівалент оцінки кредиту ECTS.

Для інших систем кредитів, що базується виключно на годинах аудиторної роботи, застосування коефіцієнта конверсії може ще бути доречним, за умови врахування усіх інших вищеназваних елементів навчального навантаження.

Часом існує нерівноцінний розподіл навчального навантаження між семестрами в межах одного навчального року, але це не повинно становити основну проблему, за умови, що навчальний рік становить 60 кредитів. Якщо таке має місце, запис про це в інформаційному пакеті допоможе уникнути несподіванок студентам, які розробляють програму навчання за кордоном, куди входять розділи курсу, що викладаються протягом різних років навчання.

Концепція ECTS повинна забезпечувати гнучкість, і це стосується розподілу кредитів. До компетенції закладів належить демонстрація цілісного підходу до розподілу кредитів між схожими програмами навчання.

Кредити ECTS слід призначати всім наявним розділам курсу -- обов'язковим або факультативним. Кредити слід також виділяти на дипломний проект, кваліфікаційну роботу і виробничу практику, де ці ”розділи” є офіційною частиною програми з присвоєнням відповідного кваліфікаційного ступеня, включаючи вчені ступені, поки триває процес оцінювання успішності.

Зв'язок між кредитами ECTS і рівнем чи складністю розділу курсу

Немає жодного зв'язку між цими двома поняттями. Рівень розділу курсу не може визначатися кредитами ECTS. У ECTS рівень розділу курсу описується в інформаційному пакеті закладу що запрошує. Там ви знайдете інформацію про цілі й завдання курсу, необхідні знання, якими повинен володіти студент, методи, що застосовуються у процесі викладання та навчання, форму оцінювання і опис змісту курсу. Ці елементи доповнюються, де необхідно, особистими контактами між викладачами. Все це допомагає студентові і координаторові від закладу, що відправляє, оцінити придатність конкретного розділу курсу до перезарахування, і рівня, на якому це буде визнаватися програмою місцевого закладу. До повної компетенції викладачів відноситься оцінювання навчального навантаження, а таким чином і розподілу кредитів. Однак курс вищого рівня не повинен містити в собі більше кредитів ECTS, ніж той, що є на нижчому рівні, лише через його рівень.

Зв'язок між кредитами ECTS й кількістю аудиторних годин

У найпростішому випадку, -- так, існує, але пам'ятайте, що кредити ECTS не базуються на самих аудиторних годинах, а на загальному навчальному навантаженні, яке генерує аудиторні години. Коли один рік курсу у закладі повністю складається з традиційних лекцій, консультацій та іспитів, цілком імовірно, що аудиторні години безпосередньо пов'язані із навчальним навантаженням студента і, отже, з кредитами ECTS для кожного розділу курсу. Сама природа стосунків може змінюватися у ході курсу; це буде очевидним, якщо наступні роки курсу матимуть різну кількість аудиторних годин, хоча кожен рік має становити 60 кредитів ECTS. Сусідні навчальні заклади, які навчають студентів з різними здібностями, можуть вибирати різні методи навчання, наприклад: один заклад може викладати 5-кредитний блок курсу, а саме: 24 години на лекції, 6 годин на консультацій і 60 годин на самостійну роботу перед перевіркою й екзаменами, тоді як інший заклад може викладати той самий 5-кредитний блок курсу за 24 лекційні години, 36 годин консультацій і 30 годин самостійної роботи. Обидва заклади у цьому прикладі досягають порівнюваних результатів з таким самим навчальним навантаженням і призначають таку саму кількість кредитів ECTS, навіть незважаючи на те, що кількість аудиторних годин дуже відрізняється.

”Складніше, коли курс включає в себе великі блоки аудиторного часу, присвяченого контрольованій лабораторній роботі чи заняттям з проектування. Зрозуміло, що обсяг роботи, виконаний за одну з цих аудиторних годин, не є таким самим, як протягом однієї традиційної лекційної години, і було б неправильно переводити це у кредити ECTS, так ніби робота є однаковою. Лабораторну годину слід оцінювати між чвертю і половиною лекційної години, залежно від прийнятої практики у закладі. Коли робота над дипломною роботою, значною мірою, не контролюється, найлегше розглянути питання про те, яку частину року потрібно використати, щоб завершити проект на базі денної форми навчання, тобто мислити “тижнями”, а не “годинами”.

Часом один і той самий розділ курсу є спільним для студентів, які проходять різні ступеневі програми, але загальний розрахунок навчального навантаження пропонує різні рейтинги кредиту, залежно від ступеневої програми. Факультети, що є новачками у розподіленні кредитів, могли б встановити різні рейтинги кредиту як тимчасове рішення, але стосовно більш тривалого терміну, навчальні заклади напевно віддадуть перевагу, чи справді наполягають на одному рейтингу кредиту для одного розділу курсу.

Факультативні розділи повинні розподіляти кредити за тими самими лініями, що й для основного чи обов'язкового розділу курсу, тобто на базі тієї частини навчального навантаження, яке воно становить відносно загального навчального навантаження для одного року навчання. Той розділ курсу, що є факультативним в одному закладі, може цілком бути основним або обов'язковим в іншому. У деяких закладах факультативні розділи не включаються в офіційну програму навчання, але можуть вивчатися додатково. Кредити ECTS у цьому випадку слід призначати для факультативних розділів згідно з навчальним навантаженням, яке вони б становили, якби були включені у дану програму.

Що потрібно робити, коли офіційна тривалість навчання є меншою, ніж середній час використаний студентами для його завершення?

У деяких системах вищої освіти середня тривалість часу, використаного студентами для завершення їхнього навчання, є більшою, ніж офіційна тривалість періоду навчання. Кредити ECTS завжди слід розподіляти для офіційної тривалості навчання за програмою з отриманням кваліфікаційного ступеня (ступеневою програмою), а не для середнього терміну, за який місцеві студенти могли б завершити навчання за цією програмою.

Це може створити проблеми для приїжджих студентів, оскільки їхня 60-кредитна програма навчання може розумітися ними як така, що вимагає від них значно більшого обсягу роботи, ніж це вимагається від середнього місцевого (home) студента.

Також у деяких закладах студентам дозволяють розділити іспити між різними екзаменаційними періодами чи навіть відстрочити їх доти, поки вони відчуватимуть, що можуть здати їх з найбільшим успіхом. Приїжджі студенти, як правило, не володіють цією гнучкістю, оскільки вони повинні досягнути результатів для того, щоб розпочати заняття з початку навчального року у своєму рідному закладі. Там, де будь-яка з цих ситуацій могла б поставити приїжджих студентів у гірші умови в плані успішності порівняно з місцевими студентами і створити труднощі в одержанні 60 кредитів, точку зору з цього приводу слід чітко пояснити в інформаційному пакеті, щоб студент і координатори могли розробити програму, яка є реалістичною з перспективи навчального навантаження, але не ставитиме у невигідне становище на іспитах студента, який навчається за програмою обміну.

Кредити ECTS призначаються для розділів курсу, але присвоюються лише студентам, які успішно завершили курс, задовольняючи всі необхідні вимоги стосовно оцінювання. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять чи проведення часу за кордоном - вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у закордонному закладі, щоб продемонструвати, що вони виконали заявлені навчальні завдання для даного розділу курсу. Процедура оцінювання може проводитися у різноманітних формах: письмові чи усні екзамени, курсова робота, поєднання цих двох чи інших засобів таких, як презентації на семінарах, інформацію про які слід включити в інформаційний пакет.

Деякі програми з одержання кваліфікаційного ступеня складаються з інтегрованих навчальних моделей, розтягнених на більше ніж один навчальний рік, впродовж якого студенти повинні завершити всі елементи перш ніж їм дозволять складати екзамени в кінці курсу. Така система може створити проблеми для приїжджих студентів, які проводять або один семестр, або рік у закордонному закладі. Вони зможуть пройти лише частину розділу курсу, і не зможуть бути ані оціненими з нього, ані отримати кредити ECTS від закордонного закладу, оскільки вони не завершили курсу.

Практичне рішення:

У такому випадку заклади, якщо вони бажають користуватися ECTS, можуть вирішити переробити свої ступеневі програми так, щоб вони стали більш доступними для приїжджого студента. Якщо вони зберігатимуть статус кво, рекомендується деяка гнучкість з їхнього боку у розподілі кредитів ECTS для різних розділу курсу і організації проміжного оцінювання для приїжджих студентів.

Як заявлено раніше, повне визнання освіти передбачає не лише той факт, що період навчання за кордоном заміняє порівняльний період навчання вдома, але також, що закордонні екзамени (чи інша форма оцінювання) заміняє екзамен у місцевому закладі. Досвід програми “Іразмус” і ECTS показує, що більшість навчальних закладів має можливість гарантувати своїм студентам повне визнання навчання. Часом екзамени, що проводяться у місцевому закладі, охоплюють ширший діапазон предметів і не можуть бути замінені офіційно. У таких випадках місцевий заклад повинен дати гарантію студенту, що екзамени у закордонному закладі будуть якнайповніше взяті до уваги, наприклад через надання часткових пільг на складання екзаменів у місцевому закладі.

Для всіх розділів курсу результати навчання і методи оцінювання повинні бути описані в інформаційному пакеті. Або правила закордонного закладу переважатимуть, або у цих випадках може розглядатися питання про спільне оцінювання місцевим і закордонним закладами (і промисловістю).

Кредити надаються не лише за хороші оцінки - загальна кількість кредитів на один курс є фіксованою і однаковою для всіх студентів, які досягають успіху в цьому оцінюванні. Якість роботи студентів над програмою навчання визначається через виставлення оцінок (див. частину “Шкала оцінювання за ECTS”).

Перезарахування кредитів ECTS

Місцеві і закордонні заклади готують інформацію і обмінюються переліком оцінок дисциплін (див. частину “Перелік оцінок дисциплін”) для кожного студента, який бере участь у ECTS до і після навчання за кордоном. Копії цих переліків додаються до особистої справи студента. Місцевий навчальний заклад визнає загальну суму кредиту, одержаного його студентами у закладах-партнерах за кордоном, щоб кредити для пройденого блоку курсу замінили кредити, які у протилежному випадку були б отримані у їхньому місцевому закладі. Навчальний контракт дає студентові гарантію авансом, що кредити для затвердженої програми навчання будуть перезараховані (див частину “Форма заяви ECTS/Навчальний контракт”).

Діють дві моделі, що дають позитивний результат.

Деякі місцеві заклади дотримуються моделі курсу „рік за роком” чи „семестр за семестром”. Тут навчальний контракт між закладом і студентом дозволить блок вибраних розділів курсу замінити роком чи семестром у місцевому закладі. Успішний студент після повернення одержить блок кредитів, який можна занести в офіційні документи студента і така інформація матиме для нього вагоміше значення, аніж перелік індивідуальних розділів курсу. Таким чином, дається повне визнання навчання.

Інші місцеві заклади визначають свою кваліфікацію з точки зору переліку розділів курсу, які необхідно засвоїти і здати протягом певної кількості років. У навчальні контракти будуть внесені списки розділів курсу чи групи розділів курсу, які відповідають розділам курсу у місцевому закладі і на які буде даватися офіційне визнання освіти. Розділи місцевого курсу могли б справді бути записаними у навчальному контракті поруч з розділами із закордонного курсу (host course). Після повернення успішному студентові присвоюється кредит, що стосується розділів курсу місцевого закладу. Загальну кількість кредитів, визнаних у такий спосіб, слід зіставити із загальною кількістю, присвоєних закордонним закладом. Таким чином, дається офіційне визнання освіти.

Ця друга модель є більш складною для використання, але перезарахування “розділ за розділом” потрібне для деяких державних систем і на особливі вимоги деяких професій. Там, де місцевий курс (home course) включає в себе факультативний матеріал як вимогу навчальної програми, перезарахування кредиту щодо цих компонентів може бути особливо простим. Справді, заклади можуть використовувати програму з обміну студентами з ECTS, щоб розширити діапазон можливих варіантів вибору, доступних для їхніх студентів.

Присвоєння кредиту є обов'язком закладу, що приймає (host institution), а студенти часом повертаються додому з меншими кредитами, ніж вони сподівалися. Якщо закордонний заклад надає таку можливість своїм студентам, то і приїжджий студент повинен теж мати на це право. Після закінчення питання студентської успішності належить до компетенції їхнього місцевого закладу і вирішується відповідно до його правил.

У випадку серйозної невдачі, студент може потребувати повторення навчання у вітчизняному закладі, продовжуючи курс студента. Кредит слід перенести для будь-яких розділів курсу, у якому студент досягнув успіху. У випадку часткової невдачі вітчизняний заклад може дозволити студенту пройти їхнє власне оцінювання і може потім присвоїти свій кредит. Правила закладу є дуже різноманітними щодо цього.

a. Координатори ECTS

Навчальні заклади, які користуватимуться ECTS, повинні призначити координатора ECTS від закладу і від кожного задіяного факультету, їхня роль полягатиме у тому, щоб займатися адміністративними й академічними аспектами ECTS і надавати консультації студентам.

Ця частина в загальних рисах описує роль, яку координатори ECTS відіграють у втіленні в життя процесу ECTS, хоча певний розподіл обов'язків між координаторами від закладу і факультету і може змінюватися від закладу до закладу. До компетенції закладу належить прийняття рішень стосовно розподілу завдань між координаторами ECTS та іншими колегами, які займаються міжнародними зв'язками [4].

Координатор ECTS від закладу

Важливість ролі координатора від закладу полягає в тому, щоб гарантувати виконання зобов'язань закладу перед нормами ECTS і механізмами реалізації.

До загальних обов'язків координатора належатиме сприяння поширенню ECTS як на рівні закладу, так і за його межами, наприклад в рамках міжнародних програм про співпрацю, сприяння практичному втіленню ECTS і надання підтримки координаторам від факультетів. Особливо у великих закладах важливо, щоб координатором від закладу була особа достатньо високого рангу, яка матиме міцні зв'язки як з навчальною, так і з адміністративною структурами закладу.

Більш конкретними завданнями буде інформувати студентів про ECTS і узгоджувати підготовку, виробництво і доставку партнерам пакетів інформації з координаторами від факультетів. Координатор від закладу також буде відповідальним за договірні заходи з Європейською комісією і з Державним органом присвоєння грантів.

Координатор ECTS від факультету

Координатор від факультету, звичайно, буде тією особою, яка підтримуватиме ділові зв'язки із студентами та викладацьким складом кафедри чи факультету і займатиметься, більшою мірою, практичними й навчальними аспектами реалізації ECTS.

Він більш детально інформуватиме студентів про ECTS, наприклад забезпечуватиме студентів інформаційними пакетами, що надійшли від закладів-партнерів, допомагатиме студентам заповнити форму заяви, пояснюватиме процедуру визнання освіти і оформлення документів (навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін) і т.д. Координатор від факультету спрямовуватиме студента на розробку програми навчання, поєднуючи навчальні вимоги з індивідуальними інтересами.

Зв'язок між місцевими і закордонними закладами офіційно здійснюється координаторами від факультетів, які обмінюються формами заяв і підписаними копіями, обговорюють програми навчання, готують перелік оцінок дисциплін для студентів, що від'їжджають на навчання, а також для тих, хто повертається після завершення навчання у їхньому закладі.

Координатори від факультетів інформуватимуть своїх колег про ECTS і її втілення з точки зору розподілу кредитів для всіх курсів кафедри/факультету. Він готуватиме ту частину інформаційного пакета, яка стосуватиметься їхньої кафедри/факультету.

Обидва координатори гарантуватимуть плавну інтеграцію приїжджих студентів на рівні їхніх закладів.

Вони також забезпечуватимуть, щоб студенти, які від'їжджають, досягли успіхів у закордонних закладах шляхом підтримання з ними постійного контакту.

Координатори ECTS від випускової кафедри

На наш погляд, що відповідає і баченню Міністерства освіти і науки України, координатори ECTS мають бути і від випускових кафедр. Функції координаторів можуть бути покладені на кураторів з числа професорів або доцентів, ґрунтовно ознайомлених з системою ECTS, кредитно-модульною системою навчання та вимогами відповідних галузевих стандартів вищої освіти України. При виконанні своїх функцій куратор має бути підпорядкований координатору ECTS від факультету, який відповідає за формування індивідуального навчального плану студента.

На куратора-координатора ECTS від випускової кафедри покладається виконання таких основних завдань [2,4]:

· ознайомлення студента з нормативно-методичними матеріалами, які регламентують організацію навчального процесу за кредитно-модульною системою (інформаційний пакет, навчальний план, графік навчального процесу, правила внутрішнього розпорядку тощо);

· надання студентам рекомендації щодо формування їх індивідуального навчального плану з урахуванням засвоєних змістових модулів навчальних дисциплін за час перебування в інших навчальних закладах України, або за кордоном;

· погодження індивідуального навчального плану студента та подання на затвердження декану факультету (директору інституту);

· контроль за реалізацією індивідуального навчального плану студента на підставі відомостей про зараховані студенту залікові кредити з поданням пропозицій щодо продовження навчання студента або щодо його відрахування;

· подача пропозицій декану факультету (директору інституту) щодо переведення студента на наступний рік навчання, заохочення, надання матеріальної допомоги, поліпшення навчального процесу та діяльності кураторів.

Про свою роботу куратор щосеместрово має звітуватись на засіданні кафедри, а періодично - на засіданні вченої ради факультету (інституту). Нормативами Міністерства науки і освіти України куратору за керівництво передбачено 4 години на кожного студента за навчальний рік.

b. Інформаційне забезпечення ECTS

Демократизація вищої освіти означає якомога повнішу поінформованість абітурієнтів не лише про умови прийому, а й про навчальні плани і програми, особливості методів та технології навчання, організації навчальних і виборчих практик, системи оцінювання знань, можливості вибору навчальних дисциплін, інфраструктуру університету, дозвілля, медичне обслуговування тощо.

Хорошою практикою європейських університетів є щорічний випуск інформаційних пакетів, в яких подаються усі оперативні дані про ВНЗ, які можуть зацікавити потенційних партнерів, студентів, викладачів. Інформаційні пакети випускаються рідною мовою, та однією з поширених мов країн ЄС, переважно англійською [3,8].

З нашої точки зору доцільним є розміщення інформаційних пакетів в Інтернеті. При цьому вони мають бути легкодоступними для користувачів, а, отже, це повинні бути чіткі документи з пропозиціями, в яких викладено те, що ВНЗ пропонує у такий спосіб, аби студенти, орієнтовані координаторами ECTS та кураторами, могли реально оцінити, що із запропонованого підходить їм найкраще.

Рекомендується такий зміст інформаційного пакета:

Вступ. У вступі в доступній формі лаконічно розкривається сутність ECTS та кредитно-модульної системи організації навчального процесу, основні їх вимоги, що забезпечать успішне навчання студента у ВНЗ.

1. Навчальний заклад. Окрім назви й адреси подається стисла інформація про заклад (історична довідка, статус інфраструктура, склад викладачів та студентів), академічний календар, координаторів (прізвище, ім'я, по-батькові, контактні адреса, телефон, телефакс, електронна пошта), процедуру реєстрації (терміни подачі заяв, документів, складання вступних випробувань, лінгвістичні вимоги, наявність підготовчих курсів, можливі фінансові витрати студентів тощо).

2. Загальна практична інформація. Описуються формальності, прийняті в Україні для студенів-іноземців, порядок і місце реєстрації, надається інформація про проїзд, вартість проживання в гуртожитку та в приватному помешканні, забезпечення житлом, умови страхування, медичного обслуговування, навчання, позапрограмна діяльність, дозвілля, банківське обслуговування тощо.

3. Факультет (інститут). Надається загальна інформація про факультет чи інститут і характерні особливості, що є загальним для усіх курсів, зазначаються координатори ECTS, контактна інформація, стислий опис і структури, основні напрями наукових досліджень, умов для навчання (бібліотеки, комп'ютерні центри, лабораторії, майстерні), перелік запропонованих програм з присвоєнням ступенів і тривалості навчання за кожною з них, шкала оцінювання знань, кваліфікації, які можна отримати. Опис індивідуальних розділів курсу повинен бути ідентифікованим (назва і код), мати чіткий опис змісту кожного, вимоги до рівня попередніх знань, обов'язковість вивчення, бібліографію. Наводиться інформація про викладацький склад, тривалість навчання, методи навчання та оцінювання знань, мова викладання, розподіл кредитів ECTS.

4. Термінологічний словник. Наводиться словник термінологій, що використовується в інформаційному пакеті, для уникнення непорозумінь. Наприклад, термін „курс” в Україні більше сприймається як рік навчання, а в Європі - як навчальна дисципліна. Термін „кредит” в Україні сприймається як фінансовий, а в системі ECTS - як трудомісткість видів навчальної діяльності студента.

5. Приклад хорошої практики. Наводяться приклади успішної діяльності ВНЗ, ділових та політичних кар'єр випускників, перемог студентів на всеукраїнських та міжнародних предметних олімпіадах, спортивних змаганнях, успішної співпраці з зарубіжними університетами тощо.

Серед інших документів інформаційного забезпечення ECTS слід визнати потребу і в опису:

1. Структури курсу з присвоєнням ступенів.

2. Навчального плану на ступінь.

3. Предмета курсу.

4. Дисципліни курсу.

Наводимо приклади, які у вітчизняній педагогічній літературі з питань Болонського процесу, стали класичними [3,8].

Приклад опису структури курсу з присвоєнням ступенів (degree course)

Програма: Управління міжнародним бізнесом (Болонський університет).

Метою програми “Управління міжнародним бізнесом” є підготувати студента для виконання професійних завдань, що мають міжнародне спрямування, у бізнесі, в державній адміністрації чи міжнародних організаціях.

Програма створена, щоб передбачити інтеграцію мовних курсів з адміністрування бізнесу/економіки/економічної географії. Студенти спеціалізуються з однієї із таких мов: французької, німецької, японської чи іспанської.

Програма включає в себе шість з половиною семестрів вивчення обов'язкових курсів, що відповідає 195 кредитам, в той час як півтора семестра або 45 кредитів відведено одному із таких спеціальних напрямів (спеціалізацій):



Міжнародний маркетинг Кафедра маркетингу
Міжнародний контроль Кафедра адміністративної
за управлінням виробництвом економіки
Міжнародна економіка Кафедра економіки
Вид навчання: лекційні заняття, практичні заняття.
Вид контролю: письмовий екзамен.
Рік І, Семестр І (Осінь)
Економічна географія 7.5 кредита	Вступ до фінансового обліку 7.5 кредита
Англійська мова 15 кредитів
Рік І, Семестр ІІ (Весна)
Бухгалтерський облік 7.5 кредита	Статистика 10.5 кредита
Економічна історія 4.5 кредита
Мовна спеціалізація 7.5 кредита
Всього за перший рік: 60 кредитів
Рік ІІ, Семестр ІІІ (Осінь)
Основи мікроекономіки 7.5 кредита	Основи макроекономіки 7.5 кредита
Мовна спеціалізація 7.5 кредита	Основи економіки підприємства 7.5 кредита
Рік ІІ, Семестр ІV (Весна)
Комерційне право 7.5 кредита	Економічна політика 7.5 кредита
Мовна спеціалізація 15 кредитів
Всього за другий рік: 60 кредитів
Рік ІІІ, Семестр V (Осінь)
Вступ до маркетингу 7.5 кредита	Системи бухгалтерського обліку 7.5 кредита
Мовна спеціалізація 15 кредитів	Фінансовий облік 7.5 кредита
Рік ІІІ, Семестр VІ (Весна)
На вибір 7.5 кредита	Упр. Бізнесом/Економіка 7.5 кредита
Мовна спеціалізація 7.5 кредита
Всього за третій рік: 60 кредитів
Рік ІV, Семестр VІІ (Осінь)
Міжнародний менеджмент 7.5 кредита	Спеціалізація 17.5 кредита
Мовна спеціалізація 7.5 кредита	Спеціалізація 17.5 кредита
Рік ІV, семестр VІІІ (Весна)
Спеціалізація 17.5 кредита	Дипломний проект 15 кредитів
Спеціалізація 27.7 кредита
Всього за четвертий рік: 60 кредитів
Всього за період навчання: 240 кредитів

Приклад опису навчального плану на ступінь

Програма навчання - Англійська філологія

Перший курс
Перший семестр Кредити ECTS	Другий семестр Кредити ECTS
Іспанська мова. Фонетика (Іспанська)	4	Іспанська мова. Морфосинтаксис1 (Іспанська)	4
Загальна лінгвістика 1 (Іспанська/Баскська)	4
Теорія літератури (Іспанська/Баскська)	5	Загальна лінгвістика ІІ (Іспанська)	4
Друга мова і література1 Німецька/Французька/Італійська (Іспанська)	5	Англійська фонетика (Англійська)	5
Англійська мова 1 (Англійська)	5	Друга мова і література ІІ Німецька/Французька/Італійська (Іспанська)	5
Англійська література. Загальний вступ (Англійська)	5	Англійська мова ІІ (Англійська)	6
За вибором	2	Англійська література. Загальний вступ (Англійська)	4
		За вибором	2
Разом 30		Разом 30
Другий курс
Перший семестр Кредити ECTS	Другий семестр Кредити ECTS
Теорія літератури	5	Курс порівняльної літератури	4
Друга мова і література ІІІ Німецька/Французька/Італійська (Іспанська)	3	Загальна і професійна етика	3
Англійська мова ІІІ	6	Англійська мова ІV	6
Англійська література - ХІХ століття І	4	Англійська література - ХІХ століття І	5
Англійська лінгвістика ІІ	5	Англійська лінгвістика ІІ	5
Переклад	4	Американська література І	4
За вибором	3	За вибором	3
Разом 30		Разом 30
Третій курс
Перший семестр Кредити ECTS	Другий семестр Кредити ECTS
Іспанська мова ІІІ Семантика і лексикографія (Іспанська)	3 6	Англійська мова ІV(Англійська)	7
		Англійська література. (Англійська)	4
Курс Іспанської і порівняльної літератури (Іспанська)	6	Англійська лінгвістика (Англійська)	7
Англійська мова ІІІ (Англійська)	3	Вибіркові (Виберіть один курс)
Американська література (Англійська)	2	- Німецька мова І (Німецька)	3
Англійська література (Англійська)	6	- Американська література (Англійська)	3
Германська лінгвістика (Німецька)	5	- Прикладна лінгвістика. Методи викладання в англійській мові (Англійська)	3
Сучасна мова	5	- Історія Британії	3
Разом 30		Разом 30
Четвертий курс
	Кредити ECTS
Англійська мова V (Англійська)	30
Американська література ІІ (Англійська)
Англійська лінгвістика ІІ (Історія Англійської мови) (Англійська)	5
Вибіркові (Виберіть один курс)	25
- Німецька мова ІІ (Німецька)
- Американська література ІІ (Англійська)
- Методи лінгвістичного аналізу (Англійська)
Разом 60
Повний курс навчання: 240 кредитів

c. Оцінювання в системі ECTS

Система ECTS гарантує визнання навчання за кордоном і використовує для оцінювання навчальних досягнень студентів так звану „полегшену шкалу” [8].

Таблиця 1.4.

Шкала оцінювання ECTS

Оцінка ECTS	Процент студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Визначення
A	10	ВІДМІННО - відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
B	25	ДУЖЕ ДОБРЕ - вище середнього рівня з кількома помилками
C	30	ДОБРЕ - в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D	25	ЗАДОВІЛЬНО - непогано, але зі значною кількістю недоліків
E	10	ДОСТАТНЬО - виконання задовольняє мінімальні критерії
FX	-	НЕЗАДОВІЛЬНО - потрібно додатково працювати перед тим, як отримати залік
F	-	НЕЗАДОВІЛЬНО - необхідна серйозна подальша робота

Однією з основних засад цієї шкали оцінювання є те, що вона досить чітко пристосована для того, щоб ВНЗ могли прийняти рішення з приводу її застосування. Спосіб визначення відповідності балів місцевого ВНЗ до шкали оцінювання ECTS такий [3]:

1. Розглядається розподіл балів, присвоєних студентам, для того, щоб отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками якої відповідали б 10%, 35%,65% та 90% загальної кількості встигаючих студентів.

2. Неможливо визначити статистичну межу оцінки, яку отримали 10% кращих студентів. Шкала має міцне загальноєвропейське статистичне підкріплення, яке повинно бути поєднане із реалістичним підходом до результатів оцінювання в конкретних країнах.

3. Кількість оцінок в шкалі ECTS є компромісною і в жодному разі не є універсальною. Визначення п'яти рівнів прохідних оцінок було обрано для максимізації значень оцінок „А” та „Е”.

4. Оцінки шкали від „А” до „Е” присвоюються студентам за умови здачі екзамену (заліку), і оцінки „FX” та „F” - у випадку нездачі. Відмінність між „FX” та „F”, на думку розробників шкали, сприятиме визначенню складності майбутнього навчального плану для деяких не встигаючих студентів. Якщо ВНЗ не спроможний розрізнити рівні незадовільних оцінок, то може застосовуватись тільки оцінка „F”.

5. Коли місцевий і закордонний ВНЗ вирішать, що їхні бали відповідатимуть оцінкам системи ECTS, відбувається перезарахування оцінок. Наприклад, студент з України склав екзамен у Нантському університеті (Франція) і отримав 13 балів з 20 (у Франції діє 20-ти бальна система). У цьому закладі 13 балів означає, що екзамен складено добре і відповідає оцінці „С” у системі ECTS. На основі цієї інформації місцевий український ВНЗ присвоює студенту 4 бали за національною шкалою та „ВС” за шкалою, наближеною до ECTS [3,8].

Таким чином, місцеві і зарубіжні ВНЗ вільні застосовувати шкалу оцінювання системи ECTS найбільш доцільним, на їхню думку, чином.

3. Болонський процес та ECTS

Реалізація принципів Болонського процесу, спрямованого на створення до 2010 року загальноєвропейського освітянського та наукового простору ставить перед ects нове завдання - перетворення її в систему не лише перезарахування (трансферу), але й накопичення (акумулювання) кредитів (друга фаза реалізації ects ІІ). В заключному комюніке зустрічі Міністрів вищої освіти країн Європи в Празі у 2001 році відзначено, що:

Роль ects підкреслювалась також на наступних зустрічах Міністрів в Берліні (2003 р. )та Бергені (2005 р.), внаслідок чого ects сьогодні стає загальновизнаною всеєвропейською системою перезарахування та накопичення кредитів та одним із ключових інструментів для створення спільного європейського освітянського простору.

Розвиток ects в напрямку функціонуючої в повному обсязі кредитної акумулюючої системи є процесом, який вже сьогодні відбувається як природна еволюція першої фази ects, але стикається із проблемою відсутності повного взаєморозуміння в концептуальних підходах.

Оскільки використання кредитного оцінювання значно полегшує мобільність студентів, то очевидною є потреба створення всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів, яка б відповідала наступним вимогам: була ненав'язливою та зберігала регіональну та національну автономію, мала можливості розширення доступу, сприяла вирішенню проблем працевлаштування та підвищення конкурентоспроможності європейської системи освіти.

В рамках проекту tuning сформовані та запропоновані до реалізації наступні підходи до створення всеєвропейської акумулюючої системи.

-- Цілі всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів

Метою створення всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів є:

* Надати можливість студентам (громадянам, працедавцям тощо) Європи отримати глибоке розуміння щодо повного набору та взаємозв'язків між існуючими на національних на регіональних рівнях кваліфікаційними рівнями вищої освіти.

* Сприяти забезпеченню доступу, гнучкості, мобільності, співробітництву, прозорості, взаємовизнанню та інтеграції поміж навчальними системами європейських країн.

* Зберегти різноманітність освітніх програм та методів їх реалізації, а там самим - академічну автономію на національному, локальному та регіональному рівнях, а також на рівні окремого навчального закладу.

* Підвищити конкурентноздатність та ефективність європейської системи вищої освіти.

-- Суть всеєвропейської системи трансферу та накопичення кредитів

В цілому всеєвропейська система трансферу та накопичення кредитів повинна забезпечувати прозорість та взаємозв'язки поміж різними освітніми системами. Тому вона повинна мати такі основні характеристики:

* Можливість застосування для всіх секторів та рівнів вищої освіти.

* Охоплювати всі форми навчання.

* Можливість виходу на ринок праці з різних рівнів.

* Можливість узгодження із іншими, неєвропейськими освітніми системами.

* Сприяти мобільності студентів, громадян та їх кваліфікацій.

* Сприяти використанню навчальних технологій, орієнтованих на студента.

* Дозволяти визнання та зарахування попередньої освіти та попереднього практичного досвіду.

* Уможливлювати інтегрування нових програм та методів навчання.

* Забезпечити чітке визначення рівнів та типів кредитів.

* Зберігати національну та інституційну академічну автономію.

Всеєвропейська система трансферу та накопичення кредитів повинна забезпечити кредитний вимір у всіх типах навчальних програм, а не лише бути системою перезарахування кредитів для студентів стаціонарної форми навчання, як це було в ects і.

-- Кредити у всеєвропейській системі

* Кредити є лише системою для вираження еквівалентності (обсягу) виконуваної

навчальної роботи.

* Кредити присвоюються лише за успішні результати навчання.

* Кредити, присвоєні одним навчальним закладом, можуть бути перезараховані іншим закладом, але остаточне рішення завжди залишається за навчальним закладом, до якого студент звертається із проханням про перезарахування.

* Кредити обчислюються, виходячи із постулату про 60-кредитний вимір одного року навчання, але ця мірка є достатньо наближеною і потребує подальшого уточнення.

* Пов'язання кредитів із компетенціями та результатами навчання полегшує можливість їх порівняння.

* Всезростаюча важливість неформального (практична робота) та неінституційного (життєвий досвід) навчання, які визнаються європейською системою акредитації попереднього практичного навчання (арel), підкреслює важливість поєднання обидвох підходів: часового та основаного на компетенціях.

-- Кредити та їх рівні

* Кредитні рівні надають інформацію про складність, творчість, наукомісткість та глибину навчання, що уможливлює визначення ступеню виконання навчальної програми в межах кваліфікації або рівня навчання.

* Рекомендується, щоб існуючі національні та регіональні кредитні системи надавали пояснення щодо власних визначень рівнів, використовуючи Додаток до диплому, Опис навчальних досягнень та інші інструменти.

-- Кредити та забезпечення якості

* Важливо поєднати кредити із механізмами забезпечення якості, що підвищує практичну зачимість перших, перетворюючи їх у всеєвропейську "валюту".

* Для забезпечення якості необхідним є пов'язання кредитів із академічними стандартами, критеріями оцінювання, результатами та методами навчання.

* Довіра до якості кредитів на міжнародному рівні є можливою лише у випадку, коли національні механізми забезпечення якості є строго визначеними, відкритими, прозорими та ефективними.



Отже:

є основними завданнями другої фази ECTS у світлі реалізації принципів Болонської декларації та створення умов для підвищення конкурентноздатності спільного Європейського освітнього простору.

4. Заходи щодо впровадження ECTS в університетах України

Розроблено Міністерством освіти і науки України нормативну базу з питань кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Видано накази МОН України № 812 від 20.10.2004 р. "Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу" та № 774 від 30.12 2005 р. "Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу", які є організаційно-правовою основою для широкого впровадження "Європейської кредитно-трансферної системи" (ects) у всіх вищих навчальних закладах України. Для інтенсифікації цього процесу пропонуємо такі заходи:

-- 1 етап. Впровадження ECTS як системи трансферу кредитів

а) поповнення нормативної бази:

- рекомендації щодо типової структури опису модуля/навчальної дисципліни;

- затвердження форм документів, необхідних для впровадження ECTS.

б) організаційно-методична робота:

- тлумачний словник для узгодження термінів ects;

- навчальний семінар для координаторів ects у вищих навчальних закладах;

- методика оцінювання навчального навантаження студента;

- типова інструкція координатора ects вищого навчального закладу та факультету.

-- 2 етап. Впровадження ECTS як системи накопичення кредитів

а) поповнення нормативної бази:

- рекомендації щодо структури освітньо-кваліфікаційної характеристики як сукупності компетенцій, сформульованих на основі прийнятого в ects підходу;

- рекомендації щодо реформування галузевих стандартів вищої освіти на основі компетентнісного підходу та ects.