Зовнішньоекономічна діяльність: сутність, принципи та види

7

Зовнішньоекономічна діяльність: сутність, принципи та види

1. Поняття та зміст ЗЕД. Значення ЗЕД та її місце в господарській діяльності.

2. Механізм ЗЕД.

3. Сутність та класифікація зовнішньоекономічної діяльності. Форми та види ЗЕД.

4. Суб'єкти ЗЕД. Реєстрація суб'єктів ЗЕД.

Поняття та зміст ЗЕД. Значення ЗЕД та її місце в господарській діяльності

Згідно до Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” (ст. 1) власне ЗЕД - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, та має місце як на території України, так і за її межами.

Значення поняття ЗЕД розкривається у наступних положеннях:

1. ЗЕД - це процес розвитку господарських зв'язків між національними та іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України (наприклад, СП), що сприяє збільшенню інвестицій, створенню робочих місць, розвитку виробництва та інфраструктури, імпорту бізнес-культури.

2. ЗЕД - це процес розвитку господарських зв'язків між національними суб'єктами господарської діяльності України та їх іноземними контрагентами, які знаходяться на власній території (наприклад, експорт-імпорт), що дозволяє реалізувати класичні переваги міжнародної спеціалізації процесу праці та факторів виробництва.

3. ЗЕД - це процес розвитку господарських зв'язків між національними суб'єктами господарської діяльності України, що знаходяться за її межами, та їх іноземними партнерами, які знаходяться на власній території, що надає змогу отримувати прибуток від використання іноземних факторів виробництва та безпосередньо використовувати переваги факторонасиченості інших країн у власних інтересах.

4. ЗЕД - це процес розвитку господарських зв'язків між національними суб'єктами господарської діяльності України та їх іноземними партнерами на території третьої країни, що поглиблює участь України у міжнародному поділі праці та факторів виробництва.

Принципи - це встановлені закоренілі, загальноприйняті правила як господарської, так і зовнішньоекономічної діяльності, якими керуються їх суб'єкти, а також властивості економічних процесів. Отже, під принципами зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти вихідні положення теорії міжнародних економічних відносин, норми поведінки суб'єктів ЗЕД, особливості побудови механізму взаєморозрахунків між ними.

В теорії міжнародних економічних відносин та суспільній господарській практиці принципи, як правило, виконують синтезуючу функцію. В ній і проявляється специфіка принципу як форми наукового пізнання, здатності бути засобом організації пізнавального процесу міжнародних економічних відносин.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» для суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності встановлено шість основних принципів ЗЕД (ст. 2), а саме:

1. Суверенітету України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

§ виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

§ обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

§ праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

§ обов'язку додержуватися при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

§ виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

§ рівності перед законом всіх суб'єктів ЗЕД, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД;

§ забороні будь-яких, крім передбачених Законом України „Про зовнішньоекономічну діяльність” дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів ЗЕД, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

§ неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим законом.

4. Верховенства закону, що полягає у:

§ регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

§ забороні застосуванні підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

5. Захисту інтересів суб'єктів ЗЕД, який засвідчує, що Україна як держава:

§ забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно із законами України;

§ здійснює рівний захист всіх суб'єктів ЗЕД України за її межами згідно з нормами міжнародного права;

§ здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписання нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Принципу еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

1. Механізм зовнішньоекономічної діяльності

Завдання поставлені у Посланні Президента України до Верховної Ради України „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” щодо ефективного включення України у світове господарство і міжнародне співробітництво вимагають створення дійового, ефективного і принципово нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків, здатного регулювати взаємовідносини України з навколишнім світом на взаємовигідних засадах.

Старий механізм зовнішньоекономічної діяльності будувався на політико-ідеологічних пріоритетах, інтересах класової солідарності без глибокого врахування національних інтересів. Міжнародне співробітництво орієнтувалося головним чином на задоволення поточних народногосподарських потреб та населення і виважувалося зовнішнім платіжним балансом країни.

Звичайно, такий підхід не міг в повній мірі відповідати національним інтересам України та стимулювати мотивацію до міжнародного поділу праці. Тому, взятому курсу лібералізації зовнішньоекономічної діяльності, на відміну від адміністрування, повинен забезпечуватися абсолютний пріоритет товарно-грошових, тобто економічних важелів і регулюванні міжнародних економічних відносин. Саме вони в економічно розвинутих країнах ринкової економіки є головними елементами механізму господарської діяльності на національному і міжнародному рівнях.

Отже, виходячи з принципів міжнародного поділу праці, геополітичного становища України як транзитної держави, характеру розвитку її продуктивних сил, існуючого науково-технічного та ресурсного потенціалу, новий механізм зовнішньоекономічної діяльності має забезпечити реалізацію головної стратегічної мети у сфері зовнішньої політики - інтеграцію України у світову господарську систему і вирішення таких завдань:

1. Формування ринкової економіки в Україні на загальноприйнятих у світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах.

2. Перетворення зовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективного економічного зростання.

3. Використання можливостей світового ринку для завершення структурної перебудови економіки України.

4. Активне впровадження в економіку України інноваційно-інвестиційних процесів світового господарства.

5. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.

6. Створення сприятливого клімату для іноземного підприємництва та інвестування.

7. Розвиток взаємозв'язків між Україною і міжнародними економічними й валютно-фінансовими організаціями та інше.

В основу функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бути закладені принципи демократизації, демонополізації та деідеологізації міжнародних економічних відносин, що передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, надання суб'єктам ЗЕД широкої самостійності відповідно до міжнародної практики.

Під механізмом зовнішньоекономічної діяльності комплекс організаційних, правових, валютно-фінансових, економічних та інших методів, що забезпечують ефективну взаємодію національних суб'єктів господарської та іншої діяльності із світовими з метою прискореного розвитку продуктивних сил України та покращення соціально-економічних умов життя народу.

Практичні заходи щодо створення нового механізму зовнішньоекономічної діяльності передбачають вирішення трьох основних блоків проблеми:

§ формування необхідної законодавчої бази;

§ створення ринкового економічного середовища;

§ розвиток інституційних структур, що регулюють ЗЕД.

Проте вирішення цих проблем ще не означає вирішення справи. Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму ЗЕД в умовах ринкової системи є валютна, кредитна, депозитна, податкова, цінова та митно-тарифна політика. В Україні ці процеси ще повністю не відрегульовані і потребують подальшого вдосконалення.

Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічної діяльності є валютна політика, що являє собою сукупність заходів держави та національного банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити та ін.) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоспроможність національного виробництва.

Важливим фактором підвищення ділової активності серед національних товаровиробників і експортерів та іноземних інвесторів є формування сучасної податкової системи на експортно-імпортні операції, прибуток спільних підприємств. Значну роль у стимулюванні експорту відіграють податкові та інші пільги, що надаються виробникам за певних умов. Враховуючи жорстоку конкурентну боротьбу на світових ринках, важливо стимулювати податковими та іншими пільгами малий та середній бізнес у його намаганні завоювати відповідні зовнішні ринки та включитися у міжнародну господарську діяльність.

Дедалі очевиднішим є і той факт, що невирішеність ряду внутрішніх проблем стримує подальший рух до відкритої ринкової економіки. Такою проблемою виступає проблема цін та ціноутворення, оскільки наша внутрішня структура цін суттєво відрізняється від структури цін на світовому ринку.

Великою складовою частиною механізму зовнішньоекономічної діяльності є митна політика держави, що покликана виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Проблема рівня митних тарифів є досить складною і вимагає врахування не лише конкретної ситуації країни, але й загальних закономірностей міжнародного товарного обміну. Високі митні тарифи стримують імпорт, підвищуючи тим самим ціни на внутрішньому ринку і захищають неефективного місцевого виробника.

2. Сутність та класифікація зовнішньоекономічних зв'язків. Форми та види ЗЕД

Світова практика налічує в своєму арсеналі досить велику кількість різноманітних форм зовнішньоекономічної діяльності: зовнішня торгівля, спільне підприємництво, надання послуг, міжнародна співпраця, міжнародні об'єднання і організації, вільні економічні зони та ін.

Зовнішня торгівля -- найстаріша форма зовнішньоекономічної діяльності. З її допомогою здійснюється купівля -- продаж (експорт-імпорт) товарів широкого асортименту, устаткування, відбувається товарообмін (бартер) виробів, здійснюється купівля-продаж продукції інтелектуальної праці (ліцензій, „ноу-хау”, інжинірингу), консигнація, аукціони, ярмарки, торги.

Спільне підприємництво. Ця форма зовнішньоекономічної діяльності реалізується у вигляді інвестиційних проектів всіх галузей народного господарства, включаючи освіту, науку, охорону здоров'я, кредитно-фінансові сфери, страхування, факторинг.

Надання послуг. Великий розвиток у міжнародному бізнесі отримали; міжнародні перевезення вантажів, посередництво, банківські, біржові послуги, страхування, лізинг, туризм. Швидко розвиваються інформаційно-комп'ютерні послуги через систему Інтернет та ін.

Співпраця. Сьогодні в світовому господарстві і міжнародних відносинах все більшого поширення набувають науково-технічна, економічна, інформаційна та інші види співпраці.

Міжнародні об'єднання і організації. Ця форма ЗЕД відіграє дуже велику роль в організації співробітництва між країнами, регулюванні зовнішньоекономічної діяльності та міжнародної економічної співпраці. До найбільш важливого їх числа відносяться: ООН з багаточисельними комісіями та інститутами, Світова організація торгівлі (СОТ), Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародне агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) міжнародні товарні і валютні біржі, Європейський економічний союз (ЄЕС), „Паризький клуб” (створений промислово розвинутими країнами для обговорення проблем неплатоспроможності окремих країн), „Група п'яти” (США, Німеччина, Франція, Великобританія, Японія), «Група семи» (сюди, крім раніше перелічених країн, входить Італія і Канада).

Вільні економічні зони. Відповідно до документів Кіотської Конвенції ООН (1973р.) під вільною економічною зоною (або „зоною-франко”) розуміють частину території країни, на якій товари розглядаються як об'єкти, що знаходяться за межами національної митної території (принцип „митної екстериторіальності”), а тому вони не підлягають звичайному митному контролю і оподаткуванню. Таких територій з особливим правовим і економічним статусом в світі нараховується більше трьох тисяч. Від звичайних територій держави вільні економічні зони відрізняються такими факторами:

§ митним регулюванням експортно-імпортних операцій;

§ оподаткуванням;

§ ліцензуванням;

§ візовим оформленням;

§ майновими і податковими відносинами (в тому числі й тих, що стосуються прав власності на землю;

§ наданням концесій;

§ управлінням вільною економічною зоною;

§ іншими чинниками.

Створення в Україні економіки нової якості, розширення прав господарських суб'єктів і регіонів у здійсненні власної економічної політики (виходячи із державної стратегії розвитку) дає можливості для стимулювання економічної активності на регіональному рівні, зокрема шляхом створення особливих територіально-господарських формувань -- спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) або територій пріоритетного розвитку (ТПР).

Згідно із Законом України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України.

Територія пріоритетного розвитку -- це територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення, і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць та оздоровлення економіки території.

Основною відмінністю СЕЗ і ТПР є те, що вільні зони створюються з конкретною чіткою метою та на відносно невеликій території (припортова зона м. Маріуполь), тоді як території пріоритетного розвитку створюються в адміністративних межах районів, міст (ТПР у м. Шахтарську Донецької області) або областей (ТПР у Закарпатській області та ін).

У вільних зонах та територіях пріоритетного розвитку України створюються сприятливі умови підприємницької діяльності, митний, пільговий режим та оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування та державного інвестування.

Типовими для більшості СЕЗ і ТПР є податкові та митні пільги щодо:

1) ввізного мита - звільняються на 5 років;

2) податку на додану вартість - звільняються на 5 років;

3) податку на прибуток - встановлюється ставка 20% на весь термін реалізації інвестиційних проектів;

4) збору до фонду зайнятості - у деяких СЕЗ і ТПР передбачене звільнення від сплати цього збору на 5 років;

5) плати за землю - у деяких СЕЗ і ТПР передбачене звільнення на термін освоєння земельної ділянки, але не більше 3 років або не більше 5 років;

6) акцизного збору - у більшості СЕЗ передбачене звільнення від цього збору в разі експорту товарів, у ТПР такої пільги не має.

В основі міжнародних економічних зв'язків лежать різноманітні зовнішньоекономічні операції, що відображають комплекс дій учасників ЗЕД, оговорених міжнародним договором з метою здійснення торгового чи іншого обміну.

Різноманітність форм міжнародних відносин обумовлена великою кількістю видів зовнішньоекономічної діяльності. Чинним законодавством України дозволяється здійснювати більше 100 їх видів:

§ експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

§ надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі; виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності українським;

§ наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

§ міжнародні фінансові операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

§ кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбаченими законами України;

§ спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

§ підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

§ організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

§ товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

§ орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

§ операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та міжбанківському валютному ринку;

§ роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; робота іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

§ інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

3. Суб'єкти ЗЕД. Реєстрація суб'єктів ЗЕД

Суб'єкт - носій певного роду діяльності, джерело активності спрямованої на об'єкт. В юриспруденції суб'єкт - це особа, або організація, що має певні права і обов'язки. Суб'єктами права є люди та об'єднання людей або організацій. Перші, в законодавстві пойменовані фізичними особами, а другі - юридичними особами.

Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами ЗЕД вважаються фізичні і юридичні особи, об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, структурні одиниці суб'єктів ЗЕД (філії, відділення), спільні підприємства, інші суб'єкти господарської діяльності, Україна в особі її органів.

Фізичні особи. Це, в першу чергу, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають на її території.

Цивільний Кодекс України визначає під правоздатністю громадян здатність мати цивільні права і обов'язки. Цивільна правоздатність визначається в однаковій мірі за всіма громадянами України - виникає в момент їх народження і припиняється зі смертю. Під дієздатністю розуміється їх здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки. Цивільна дієздатність виникає у повному обсязі з настанням повноліття - досягнення 18-ти річного віку.

Юридичні особи. До їх числа відносяться юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на її території (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності. Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі і т.п.

В законодавстві і доктрині країн ринкової економіки розрізняють юридичні особи публічного права і юридичні особи приватного права. До юридичних осіб публічного права відносяться - держава, адміністративно-територіальні одиниці, державні підприємства, торгові і промислові палати. До юридичних осіб приватного права відносяться такі колективні формування, створення яких діючими цивільно-правовими актами надано приватним особам.

Об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність.

Структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності України, іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України.

Спільні підприємства (СП) створені на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних фірм, а також на спільному управлінні виробництвом і власністю, в тому числі розподілі прибутків.

Основною метою створення таких підприємств є:

1) привласнення більших прибутків на основі кооперації їх виробничої, збутової та наукової діяльності;

2) розширення діючих виробничих потужностей і зниження на цій основі витрат виробництва і посилення конкурентоспроможності продукції;

3) поглиблення спеціалізації та кооперації виробництва і на цій основі досягти прискореного оновлення асортименту товарів і послуг;

4) покращення організаційно-економічних відносин за рахунок обміну управлінським досвідом і удосконалення маркетингових досліджень;

5) послаблення ризиків (виробничих, збутових, інвестиційних та ін.);

6) проникнення на нові ринки збуту, доступ до нових джерел сиро-вини, енергії та інших ресурсів виробництва. Організаційно-правовою формою СП, як правило, є акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, а також підприємства засновані на власності фізичних осіб двох або декількох країн та ін.

Інші суб'єкти господарської діяльності, згідно із законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у ЗЕД, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи і дотримуються принципу верховенства чинних законів України на її території.

Державну реєстрацію суб'єктів ЗЕД запроваджено в Україні низкою законодавчих актів:

1. Закон України від 16.04.91 № 939-ХІІ „Про зовнішньоекономічну діяльність” зі змінами і доповненнями.

2. Цивільний Кодекс України від 16.01.03 р. №435-IV;

3. Господарський Кодекс України від 16.01.03.г. №436- IV;

4. Указ Президента України від 23.07.98 за № 817/98 „Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності”.

5. Постанова КМУ від 25.05.98 № 740 „Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності”.

Нормативні акти стосуються підприємств, що працюють на зовнішньому та внутрішньому ринках. Реєстрація суб'єктів ЗЕД здійснюється у Державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта.

Алгоритм реєстрації суб'єкта ЗЕД наведений на рисунку 1.

Рисунок 1 - Алгоритм реєстрації підприємства як суб'єкта ЗЕД

Місцезнаходження суб'єкта (юридичної особи) може визначатися за місцезнаходженням одного із засновників або за іншою адресою, яка підтверджується договором, що передбачає передачу у власність або оренду приміщення чи його частки.

Суб'єкт ЗЕД зобов'язаний, в разі зміни місцезнаходження, у семиденний термін з моменту настання такої зміни подати до органів державної реєстрації реєстраційну картку з внесеними до неї відповідними змінами та оригінал свідоцтва про державну реєстрацію. Невиконання цієї вимоги у зазначений термін є підставою для звернення органу державної реєстрації до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта ЗЕД.

Однією з підстав для оформлення експортно-імпортних вантажів у митних органах України є проведення акредитації суб'єкта ЗЕД. Процедура акредитації полягає у представленні до митниці за місцем знаходження (проживання) певного пакета документів та отриманні відповідної облікової картки, скріпленої особистою номерною печаткою інспектора митниці, що засвідчує факт акредитації.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених Законом про ЗЕД, у тому числі і шляхом видання підзаконних актів, що створюють для її здійснення умови гірші, ніж встановлені в дійсному Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке заборонено.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у виді тимчасового призупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення діючих законів України, що стосується цієї діяльності, у відповідності зі статтею 37 Закону про ЗЕД.

Ніякі положення ст. 5 Закону про ЗЕД („Право на здійснення ЗЕД”) не можуть тлумачитися як заборона фізичним, юридичним особам і іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою які-небудь відносини, що не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права й інші результати, має право володіти, користатися і розпоряджатися ними на свій розсуд.

Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника в якій-небудь оплатній чи безоплатній формі без його згоди заборонено, за винятком випадків, передбачених законами України.

Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав відповідно до законів цих держав.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію зазначених представництв здійснює Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України протягом шістдесятьох робочих днів із дня представлення іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію. Для реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності на території України необхідно представити:

§ заяву з проханням про реєстрацію представництва, що складається в довільній формі;

§ виписку з торгового (банківського) реєстру країни, у якій іноземний суб'єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору;

§ довідку від банківської установи, у якому офіційно відкритий рахунок подавця;

§ доручення на здійснення представницьких функцій, оформлену відповідно до закону країни, у якій офіційно зареєстрована контора іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їхньої видачі і легалізовані належним образом у консульських установах, що представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачене інше. За реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності з них стягується платня в розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України і який не повинний перевищувати фактичних витрат держави, зв'язаних з цією реєстрацією.

У випадку відмовлення Міністерства економіки та з питань європейської реєстрації України зареєструвати представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шестидесятиденний термін іноземний суб'єкт господарської діяльності може оскаржити таке відмовлення в судових органах України.

Забороняється жадати від іноземного суб'єкта господарської діяльності повторної реєстрації перереєстрації раніше зареєстрованого представництва на території України.

У випадку зміни найменування, юридичного статусу, юридичної адреси чи оголошення іноземного суб'єкта господарської діяльності неплатоспроможним чи банкрутом, його представництво на території України зобов'язано сповістити про це Міністерству економіки та з питань європейської реєстрації України в семиденний термін.

Господарська, у тому числі зовнішньоекономічна, діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України. Якщо зазначена діяльність зв'язана з іноземними інвестиціями, вона регулюється відповідними законами України.

Додаток А

Облікова картка №_______

суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності,

взятого на облік у _______________ відділі __________________ митниці

Повна назва підприємства _____________________________________________

Код ЗУКПО____________ Код СПАТО____________ Код ЗКФВ_____________

Юридична адреса ____________________________________________________

Фактична (поштова) адреса ____________________________________________

Свідоцтво про державну реєстрацію _____________________________________

____________________________________________________________________

Прізвище, ім'я, по батькові керівника підприємства, тел./факс, підпис

____________________________________________________________________

Прізвище, ім'я, по батькові головного бухгалтера підприємства, тел., підпис

____________________________________________________________________

Податкова інспекція (назва, адреса, тел.) ________________________________

____________________________________________________________________

Гривневий поточний рахунок: назва банку

____________________________________________________________________

Юридична адреса ____________________________________________________

Код ЗУКПО _________________________________________________________

Валютний рахунок: назва банку

____________________________________________________________________

Юридична адреса ____________________________________________________

Код ЗУКПО _________________________________________________________

Прізвище, ім'я, по батькові осіб, уповноважених на роботу з митницею, тел., підпис ______________________________________________________________

____________________________________________________________________

При зміні даних, зазначених у цій картці, зобов'язуюсь в тижневий термін повідомити про це митний орган ________________________(підпис)

М.П. ___________________ підпис керівника підприємства, дата

М.П. ___________________ підпис інспектора

Література

1. Закон України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.2008 №959-ХІІ зі змінами та доповненнями.

2. Порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах. Затверджений Наказом Державної митної служби України від 31.05.2009№237.

3. Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”. Затверджене Наказом Міністерства економіки України від 17.04.2009 № 52 зі змінами та доповненнями.

4. Гражданский кодекс Украины. - Харьков: Одиссей, 2009. - 400 с.

5. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2009. - 384 с.

6. Коломацька С.П. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні: правове регулювання та гарантії здійснення: Навчальний посібник. - К.: ВД «Професіонал», 2009. - 288 с.

7. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие /Под ред. Н.А. Саниахметовой. - Харьков: Одиссей, 2008. - 560 с.