Видатні українські економісти та їх внесок у розвиток світової економічної науки

Варіант 3

1.Основні суб'єкти міжнародного бізнесу

Міжнародний бізнес (міжнародна підприємницька діяльність) становить собою науково-технічне, виробниче, торговельне, сервісне та інше співробітництво господарських суб'єктів двох або більше країн. В сучасних умовах він зв'язаний з міжнародною торгівлею товарами і послугами та міжнародним рухом і використанням факторів виробництва.

Основними суб' єктами міжнародного бізнесу виступають фізичні та юридичні особи, їх інституціональні та добровільні об'єднання, є держави та міжнародні організації.На підставі розмежування суб'єктів господарювання за ознакою форм власності розрізняють два типи міжнародного бізнесу: приватний і державний. Приватний бізнес здійснюють фізичні та приватні юридичні особи. Державний бізнес здійснює держава та її представники.

2. Реалізація зовнішньоекономічної політики України

Зовнішньоекономічна діяльність України регулюється законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України. Серед них у першу чергу необхідно назвати такі: "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", "Про єдиний митний тариф", "Про захист іноземних інвестицій" та ін.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ухвалений 16 квітня 1991 p., закріплює принципи зовнішньоекономічної діяльності, визначає її суб'єктів і види, встановлює основи правового і економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридичну відповідальність. Цей Закон належить до законів прямої дії, що дає можливість підприємцям безпосередньо застосовувати його норми в процесі здійснення зовнішньоекономічних зв'язків. У ньому наведено перелік фізичних і юридичних осіб, що мають право на таку діяльність, а також усіх можливих видів і форм зовнішньоекономічної діяльності. Закон вводить правові основи її державного регулювання, включаючи питання ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, розподілу виручки від зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті. В ньому сформульовані принципи оподатковування при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, її митного регулювання і страхування зовнішньоекономічних операцій. У законі визначені спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності, заходи щодо захисту прав і законних інтересів держави та інших суб'єктів зовнішньоекономічної і господарської діяльності України.

Закон України "Про єдиний митний тариф" базується на прийнятих міжнародних нормах, у першу чергу на рекомендаціях і рішеннях ГАТТ. Він спрямований на забезпечення максимальної відповідності нашого законодавства загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи та являє собою систематизований перелік тарифних ставок, які встановлюються на товари й інші предмети, якщо вони ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Закон визначає такі головні види мита: адвалерне, що розраховується у відсотках до тарифної вартості товарів і інших предметів; специфічне, що обчислюється у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, за які сплачується мито; комбіноване - об'єднує обидва зазначені вище види мита.

Законом вводиться порядок обчислення ввізного, вивізного і сезонного мита. Визначається також сфера застосування особливих видів мита: спеціальних, антидемпінгових і компенсаційних. Спеціальні статті закону регулюють порядок обчислення й оплати мита, тарифні пільги і преференції.

Обкладання митом товарів й інших предметів при їхньому ввезенні на митну територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. Товарна класифікаційна схема Митного тарифу України базується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів; у ній класифікуються практично всі товари, що наявні в міжнародній торгівлі. Товарна номенклатура будується на основі Гармонізованої системи і Комбінованої номенклатури ЄС.

У зовнішній торгівлі України використовується також Загальна система преференцій, прийнята на II Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) у 1968 р. Починаючи з 1993 p., Україна включена до числа країн, для яких Європейським Союзом встановлений тарифний преференційний режим.

Отже, зовнішньоекономічні зв'язки України постійно й неухильно трансформуються в ринковий режим функціонування, забезпечуючи органічне включення господарської системи країни в міжнародний поділ праці.

5.Задача

Сполучені Штати Америки є стратегічним партнером України. Як відомо, 6 травня 1992 року була підписана угода про торговельні відносини між Україною і Сполученими Штатами Америки. Можливо згідно з цією угодою і відбувається експорт товарів з Ураїни в США. Наприклад, даним товаром може бути метал. США сприяє Україні в торгівлі. Вона полягає в ефективному використанні експортного потенціалу українських підприємств. Американський ринок є одним із наймісткіших у світі. Слід також зазначити, що розвиток експорту в США має не тільки суто економічне значення. Це завдання політичне, адже від реалізації цього зовнішньоекономічного сектора залежить досягнення стратегічних цілей соціально-культурного розвитку України.

1.Теоретичне питання

Видатні українські економісти та їх внесок у розвиток світової економічної науки.

Одним з найвидатніших українських економістів є Михайло Іванович Туган-Барановський. Він був теоретиком економічної науки, міністром фінансів Центральної Ради Української Народної Республіки, професором Київського університету, академіком АН України. Економіста-теоретика такого масштабу Україна не знала ні до, ні після нього. Вчений зробив помітний внесок у розвиток теорії кооперації, грошового обігу.

Світове визнання М.І.Туган-Барановський отримав за дослідження з теорії ринку й економічних криз, розробку концепцій економічної кон'юнктури, яку високо оцінили економісти багатьох країн ще за життя вченого. Але найвищим досягненням в його теоретичній спадщині є номіналістично-кількісна, або кон'юнктурна теорія грошей, яку він виклав в праці "Паперові гроші і метал" (1917р.). Туган-Барановський цією теорією на п'ятдесят років випередив кількісну теорію грошей американського професора Мілтона Фрідмена. Важливе значення для становлення економічної теорії як науки має його підручник "Політична економія. Курс популярний" (1919 р.). У ньому автор по-своєму розкриває багато відомих економічних категорій і понять, як капітал, капіталістичне господарство, обмін і ціни, торгівля, гроші, кредит та банки, кооперація та її види.

М.І.Туган-Барановський є першим українським ученим, якого визнали економісти всього світу. М. Туган-Барановський став першовідкривачем сучасної інвестиційної теорії циклів. Ще у 1894 p. він опублікував працю «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя», яку захистив як магістерську дисертацію у Московському університеті. Це дослідження (доповнене й перероблене) було згодом видане майже всіма європейськими і навіть японською мовами. Туган-Барановський критично проаналізував сучасні йому теорії ринку та криз і високо оцінив теоретичні засади «теорії реалізації» Сея, яка стверджувала, що пропозиція породжує попит.

На його праці не лише й досі посилаються численні західноєвропейські та американські економісти, а й плідно розвивають його ідеї. Схвально ставився до теорії М. Туган-Барановського Кейнс. Зокрема він майже цілком сприйняв ідею М. Туган-Барановського про «заощадження -- інвестиції» як головну рушійну силу економічних активностей. Глибоко обізнаний із різними західноєвропейськими економічними школами, М. Туган-Барановський, однак, не став прямим послідовником будь-якої з них.

Уже 1890 р. у «Вченні про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності» він зробив порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про можливість їхнього синтезу. На Заході цю ідею здійснив Маршалл у праці «Принципи економічної науки» (1890), що ознаменувала початок неокласичного напрямку в політичній економії.

Висновки з теорії криз М.І. Тугана-Барановського є дуже важливими для нас і ними можна скористатися на практиці в нашій країні для виходу на новий рівень розвитку після затяжної кризи середини 90-х років, що спричинила важкі соціально-економічні наслідки.

2.Тестові завдання

1. Альтернативна вартість вимірюється:

А) урядом країни;

Б) за допомогою індексу споживчих цін;

В) ціною придбаного продукту;

Г) тим, чим пожертвувати для придбання товару або послуги.

2. Вкажіть, яку потребу Ви задовольнили, придбавши пляшку води в спекотну погоду:

А) матеріальну, особисту, першочергову;

Б) Духовну особисту, перспективну;

В) Духовну, колективну, поточну;

Г) матеріальну, суспільну, другорядну.

3.Чому інформацію останнім часом включають до факторів виробництва:

А) бо за неї платять;

Б) тому, що існують окремі фірми, які збирають за гроші потрібну інформацію;

В) тому, що для окремих підприємств інформація є важливою складовою виробничого процесу;

Г) правильної відповіді немає.

4. Оскільки, потреби людей є безмежні, а ресурси для їх задоволення обмежені, суспільство прагне ефективно використовувати наявні ресурси. Це означає, що суспільство повинно:

А) балансувати доходи та видатки;

Б) обмежувати використання ресурсів;

В) зберігати якомога більше грошей;

Г) використовувати ресурси таким чином, щоб отримувати максимальну віддачу.

5. Витрати на додаткову одиницю продукції називають:

А) змінними;

Б) граничними;

В) середніми;

Г) загальними.

3. Задача

Щорічно ділянка землі приносить 40тис.грн. чистого доходу. Якою буде рівно вигідна для покупця і продавця ціна ділянки, якщо ставка проценту дорівнює 20%

Розв'язок

Щоб знайти ціну землі, яка буде рівно вигідна для покупця і продавця скористаємося формулою:

Ціна землі =

Підставимо числові значення у формулу ( земельна рента = 40000грн.,ставка проценту = 20%)

Ціна землі = = 200000грн = 200тис.грн.

Отже, ціна землі складе 200тис.грн.

Література

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ельга, 2000.

2. Мочерний С.В., Симоненко В.К., Секретарюк В.В., Устенко А.А. Основи економічної теорії. - К.: Знання, 2000.

3. Основи економічної теорії за ред.. д-ра економічних наук, професора К. Кривенка - К.: КНЕУ, 2001.

4. Гальчинський А.Є., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. - К.: Вища школа, 1999.

5. Макконнелл К.Р. Брю С.Л. Мікроекономіка. - Львів: Просвіта, 1999.