Міжнародна підприємницька діяльність

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра обліку і фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємств»

на тему: Міжнародна підприємницька діяльність: сучасний стан

та перспективи розвитку.

Керівник роботи

Ст. Викладач

Головко О.Г.

Студент факультету банківської справи,

обліку і фінансів,

ІІ курсу, групи 25-Ф,

спеціальності"Фінанси"

Літвінова К.С.

Харків - 2008

Анатоція

Актуальність теми полягає в необхідності регулювання міжнародної підприємницької діяльності та визначення нових пріорітетів у залученні іноземного капіталу до українського бізнесу для підвищення ефективності підприємницької діяльності в Україні та економіки держави в цілому.

Метою наукової роботи є:

визначення теоретичних основ міжнародної підприємницької діяльності;

визначення місця спільних підприємств в системі міжнародного бізнесута аналіз діяльності конкретного підприємствав Україні;

розгляд основних тенденцій та проблем розвитку МСП в Україні.

Згідно з метою дослідження були поставлені такі задачі:

розглянути основи й механізм функціонування спільного підприємства в Україні;

проаналізувати фактичний стан міжнародної підприємницької діяльності України;

визначити основні напрямки удосконалення діяльності СП.

Об'єктом дослідження - міжнародна підприємницька діяльність та діялбність спільного підприємства.

В результаті проведеної роботи були досліджені тенденції розвитку та перспективи розвитку як міжнародної підприємницької діяльності вцілому, так і дільність окремої її ланки.

Наукова робота складається із вступу, трьох розділів та висновків, містить 26 наукових джерела інформації, 5 додатків. Загальний обсяг роботи без додатків - 26 сторінок.

Ключові слова: СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО, МІЖНАРОДНА ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ, БІЗНЕС.

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Міжнародний бізнес: поняття, види, суб'єкти, види

1.2 Спільні підприємства в системі міжнародного бізнесу

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МСП В УКРАЇНІ

2.1 Тенденції і проблеми розвитку МСП в Україні

2.2 Функціонування СП

РОЗДІЛ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Розрахунок показника ефективності функціонування спільного підприємства

3.2 Досягнення конкурентностійких позицій на ринку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Вступ

Важливою стратегічною тенденцією є інтернаціоналізація національних економік і різних суб'єктів господарювання. Проголошення незалежності України породило докорінні зміни у взаєминах між нею та іншими зарубіжними країнами. Почали формуватися нова концепція, прогресивніші форми зовнішньоекономічних відносин.[3]

Тепер виникли принципово інші можливості економічного розвитку і трансформації зв'язків між Україною та світовим співтовариством. Однією з характерних особливостей світового суспільного розвитку на сучасному етапі є все більша взаємозалежність різних країн і господарських територіальних утворень. Без залучення будь-якої країни до тісних світогосподарських зв'язків неможливий її ефективний і соціально спрямований економічний розвиток.

Формування ринкової системи господарювання діалектично зв'язано зі світовою економікою, процесами інтернаціоналізації господарської діяльності, здійснюваної на рівні інституціональних органів управління та окремих фірм з окремими формами власності.[7] У першому випадку зовнішньоекономічна діяльність спрямована на встановлення міжнародного (міждержавного) співробітництва, створення належного правового поля з метою стимулювання розвитку і підвищення ефективності економічних зв'язків, а у другому - вона виявляється в укладенні та виконанні певних угод, договорів, контрактів. Усім підприємствам і організаціям надано право безпосередньо здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на основі самофінансування і валютної самоокупності.

На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення (вже протягом двох десятиліть) економічної, правової та соціальних структур. Будь-які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, наша економіка не може забезпечити достатній рівень інвестування. Внутрішні інвестиції гальмуються нерозвинутістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальною вже протягом довготривалого періоду часу. Незважаючи на це, ситуація з зовнішніми капіталовкладеннями теж складається не кращим чином - внаслідок не найсприятливішого інвестиційного клімату та нестабільністю законодавства. Хоча спостерігаєть тенденція до збільшення об'ємів зовнішніх інвестиційних потоків, все одно країна відчуває їх нестачу.

Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Україна вступила в наступний інвестиційний період. Підставою для такого розподілу стала вже усталена думка про те, що до 1996 року макроекономічні вимоги просто не відповідали вимогам здійснення інвестиційної діяльності як такої[5]. Інфляція, мляві приватизаційні процеси, “зародковий стан” фондового ринку, завдяки якому в ринковій економіці відбувається залучення капіталів і перерозподіл інвестиційних потоків, все це сприяло тому, що рівень прямих іноземних інвестицій у 1997-1998 роках був близько 219,4 млн. доларів США. Вже у 2000 році їх рівень зріс до 264,1 млн., в 2002р. - 413,4 млн., в 1996 - 526,3 млн., в 2004 - 759, 2 млн., а протягом 2008 року їх рівень зріс до позначки у 922,4 млн..

Як бачимо, об'єм припливу іноземних капіталів значно зріс, проте ніхто не каже про те, що сучасний рівень інвестування є достатнім.

Це відбувається внаслідок того, що дані інвестиційні ресурси використовуються не найефективнішим способом. Досягти ефективності можна за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури[16].

Таки варіант розв'язку проблеми може запропонувати міжнародне спільне підприємництво. А саме одна з його складових - спільні підприємства.

РОЗДІЛ 1. Теортетичні основи міжнародної підприємницької діяльності

1.1 Міжнародний бізнес: поняття, суб'єкти, типи, види

У нинішніх ринкових умовах розвитку світової економіки все більших масштабів набуває міжнародна підприємницька діяльність (бізнес), тобто сфера практичної реалізації форм міжнародних економічних відносин.

У прагматичному значенні міжнародну підприємницьку діяльність (бізнес) можна трактувати як діяльність, що передбачає науково - технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу співпрацю господарських суб'єктів двох або більше країн. Міжнародний бізнес трактується також як співробітництво між країнами світу, окремими підприємствами і суб'єктами господарювання на взаємовигідних умовах. Він базується на подальшому розвитку і міжнародному поділі праці. Це зумовлено структурою розміщення найрізноманітніших природних багатств, географічним положенням, кліматичними умовами, історичними традиціями виробництва, розмірами трудових ресурсів та іншими факторами.[1]

Сучасний міжнародний бізнес фактично охоплює всі сфери діяльності людей, пов'язані з переміщенням і взаємопроникненням головних чинників виробництва (трудових ресурсів, засобів та предметів праці), товарів і послуг через національні кордони.

Загальними мотивами, що спонукають окремих суб'єктів господарювання брати участь у міжнародному бізнесі, є можливість розширення продажу товарів, придбання (використання) нових джерел ресурсів, диверсифікація виробництва. Постійна присутність на міжнародному ринку дає змогу підприємствам (фірмам) значно збільшувати свій зиск, отримувати великі прибутки. Розвиток міжнародної підприємницької діяльності може бути зорієнтований і на реалізацію довгострокових власних інтересів, коли цілі забезпечення і збереження повної прибутковості не є пріоритетними.

Виробничі можливості будь-якого підприємства можуть бути обмежені зменшенням обсягу внутрішнього (національного) ринку через недостатню кількість споживачів або низьку купівельну спроможність. За сприятливої кон'юнктури на світовому ринку національна фірма має можливість нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів через вихід на міжнародний ринок. Як свідчить досвід господарювання, великі корпорації у наш час понад 40 % обсягу продажу власних товарів здійснюють поза межами національних ринків.

Розширювати і збільшувати ринки збуту (і відповідно свої прибутки) те чи інше підприємство може за рахунок купівлі за кордоном певних видів первинної сировини, напівфабрикатів тощо. У деяких випадках вирішальне значення мають унікальні властивості закордонних товарів або послуг, які використовуються вітчизняними підприємствами.[14]

Різким коливанням у виробничій і комерційно - торгівельній діяльності можна зарадити диференціацією підприємства, за якої підтримуються оптимальні обсяги продажу продукції (на випадок економічного спаду у своїй країні або фірмі) за рахунок виходу ринки інших країн, економіка котрих перебуває на стадії пожвавлення і піднесення. Крім того, підприємство стає менш залежним від кон'юктури внутрішнього ринку, якщо певну частину ресурсних компонентів і напівфабрикатів воно одержує по імпорту з - за кордону.

Суб'єктами міжнародного бізнесу є його учасники, спроможні активно і незалежно працювати з метою реалізації своїх економічних інтересів. До основних суб'єктів такої господарської діяльності належать фізичні та юридичні особи, інституціональні й добровільні об'єднання останніх, держави та міжнародні організації. Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами такої діяльності можуть бути[3]:

– фізичні особи -- громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають громадянську дієздатність і правоздатність;

– юридичні особи, що зареєстровані в Україні та мають на її території постійне місцезнаходження;

– об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України;

– структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

– спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

До цього слід додати, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України при господарюванні мають дотримуватись таких принципів:

– суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

– свободи зовнішньоекономічного підприємництва;

– юридичної рівноправності та недопущення дискримінації;

– верховенства закону;

– захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

– еквівалентності обміну, недопустимості демпінгу в процесі ввезення і вивезення товару.

Виходячи з мотивації та особливостей здійснення міжнародної підприємницької діяльності (бізнесу), можна виокремлювати певні її (його) типи і види (Додаток А).

Як видно із рисунка, є два основні типи бізнесу -- приватний і державний міжнародний бізнес. Таке виокремлення типів міжнародного бізнесу здійснюється на основі розмежування суб'єктів господарювання за ознакою форм власності. Зараз у країнах із перехідною економікою домінує тенденція до поступового збільшення частки приватного міжнародного бізнесу.

За галузево-технологічною і функціональною ознаками розрізняють певні види міжнародного бізнесу: промисловий, аграрний, промислово-аграрний, будівельний, торговельний, транспортно-комунікаційний, фінансовий. Найбільш швидкими темпами розвиваються промисловий, торговельний і фінансовий міжнародний бізнес.

Форми міжнародної підприємницької діяльності. У міжнародній практиці підприємницької діяльності розрізняють певні форми та рівні інтернаціоналізації різних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що показано у додатку Б.

Першою і найнижчою за рівнем інтернаціоналізації формою підприємницької діяльності є здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій -- експортно-імпортних, лізингу, посередницьких, консультаційних і маркетингових послуг.

Другою формою підприємницької діяльності є різноманітна промислова кооперація -- науково-технічна (в галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських, випробувальних робіт), виробнича, збутова, сервісна (технічне обслуговування і ремонт після продажу).

Третя форма міжнародної підприємницької діяльності -- це достатньо широкомасштабна організація спільного підприємства, яка має високий рівень інтернаціоналізації і охоплює створення та функціонування спільних підприємств, ліцензування, управління за контрактом.

Четверта форма міжнародної підприємницької діяльності з найвищим рівнем інтернаціоналізації суб'єктів господарювання -- це територіально-виробничі комплекси з багатосторонніми міжнародними зв'язками. Прикладами таких форм господарських зв'язків можуть бути прикордонна і прибережна торгівля, різні консорціуми, реалізація концесійних угод тощо.

Економічні зв'язки з зарубіжними фірмами реалізуються переважно шляхом здійснення комерційних операцій, тобто певних технічних і організаційних процедур для підготовки і здійснення міжнародного співробітництва. Найбільш поширеною, традиційною формою зовнішньоекономічної діяльності є зовнішньоторговельні операції -- імпортні та експортні.

Імпорт -- завезення товарів з іншої країни і реалізація їх на внутрішньому ринку.

Експорт -- продаж товарів, вивезених із країни іноземному покупцю.

Надвисокий рівень інтернаціоналізації є важливим чинником зростання ефективності зовнішньоекономічної діяльності будь-якого суб'єкта господарювання; досягається лише в межах четвертої форми міжнародного бізнесу. У цій формі фактично інтегруються всі інші форми міжнародної підприємницької діяльності, в тому числі створення спеціальних (вільних) економічних зон, міжнародних консорціумів, концесій тощо.

Щоб реалізувати окремі форми міжнародної підприємницької діяльності, рекомендуються два основні шляхи[6]:

1) встановлення міжнародних відносин між партнерами, без створення нового підприємства, що мають регулюватися відповідними економічними угодами або контрактами, чинними законодавчими актами про міжнародну торгівлю та кооперацію;

2) створення нового спільного підприємства або зарубіжної філії (представництва), тобто нового суб'єкта господарювання і міжнародного бізнесу.

Ці шляхи передбачають обґрунтування всіх факторів, що впливають на вибір відповідної форми бізнесу.

1.2 Спільні підприємства в системі міжнародного бізнесу

Міжнародна підприємницька діяльність зумовлена об'єктивними процесами інтернаціоналізації окремих суб'єктів господарювання та національної економіки в цілому. Вона може мати різноманітний характер, типи, види, форми. За масштабами та ефективністю впливу на міжнародний бізнес слід виокремити спільне підприємництво.

Спільне підприємство -- підприємство, діяльність якого базується на співпраці вітчизняних та іноземних партнерів, солідарному ризику її здійснення, спільному розподілі прибутків. Необхідні передумови такої діяльності створюються у процесі інтернаціоналізації суб'єктів господарювання, розвитку експортно-імпортних операцій.[1]

Міжнародне спільне підприємство (МСП) є формою співробітництва і поєднання зусиль різнонаціональних партнерів стосовно інвестування, управління, виробництва продукції (надання послуг, торгівлі), розподілу підприємницьких доходів і ризиків.

Серед найважливіших ознак міжнародного спільного підприємства варто виокремити насамперед те, що воно є [8]:

1) формою міжнародного бізнесу і специфічним його суб'єктом;

2) формою і способом виходу на зарубіжний ринок;

3) різновидом прямого іноземного інвестування;

4) однією з нових форм господарювання для країн з економікою, що активно трансформується на ринкових засадах.

Мотивація і процедура створення міжнародних спільних підприємств формується на макро- і мікрорівні. Для промислове розвинених країн вирішальним макроекономічним чинником експортної орієнтації підприємницького капіталу є насамперед баланс імпорту й експорту інвестиційних ресурсів. Його формування і фактичний стан визначаються певними політико-, ресурсо-, та загальноекономічними чинниками, до яких можна віднести: стабільність політичної системи, ступінь втручання уряду в економіку, рівень інфляції та кон-вертованість валюти, стан платіжного балансу, розвиненість фондового ринку, систему оподаткування тощо.[22]

Привабливість міжнародних спільних підприємств зумовлена:

– збільшенням матеріальних та фінансових ресурсів, виробничих потужностей;

– сприянням розвитку національної науково-дослідної бази, поширенням передової технології та управлінського досвіду, підвищенням кваліфікації керівних кадрів і спеціалістів-менеджерів;

– стимулюванням конкуренції! Пов'язаними з нею позитивними явищами (підриванням позицій місцевих монополій, підвищенням якості імпортозамін-ної продукції та зниженням цін на неї);

– нарощуванням експортних надходжень у вигляді податків на прибутки спільних підприємств.

Основними мотивами формування й функціонування спільних підприємств як стратегії виходу на міжнародний ринок є:

– зниження питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику за створення і використання нових потужностей;

– розширення діючих виробничих потужностей;

– реалізація переваг меншої вартості факторів виробництва і в першу чергу збереження ресурсів;

– можливість уникнення сезонної нестабільності виробництва і пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції;

– підвищення ефективності маркетингу і находження нових каналів збуту;

– проникнення на конкретний територіальний ринок і набуття управлінського досвіду на нових ринках.

Мотивація діяльності безпосередніх партнерів формується внаслідок узгодження їхніх інтересів -- виробничо-економічних, маркетингових, екологічних, престижних та особистих. Домінуючими є виробничо-економічні й маркетингові мотивації діяльності партнерів. Проте слід враховувати й інші (мало декларовані та рідко досліджувані) мотиви: екологічні, коли розв'язуються нагальні завдання виведення з експлуатації екологічно брудних (небезпечних для здоров'я людей і довкілля) виробництв; пропагандистські престижі, що притаманні діяльності великих корпорацій (компаній, фірм) за кордоном і міжнародному бізнесу в окремих невиробничих сферах (туризм, сервіс); особисті (персональні), коли спільні підприємства засновуються партнерами однієї національності або на родинних засадах.[11]

Створення спільних підприємств базується на чинному законодавстві України. Цей процес охоплює узгоджені в часі етапи (Додаток В).

Ухваливши заснування міжнародного спільного підприємства, уточнюють (вибирають) сферу його діяльності. Спільне підприємство має задовольняти потреби ринку в певній продукції і її належній якості.

Оцінювання вітчизняного партнера здійснюється за сукупністю показників, що характеризують:

1) рівень якості продукції її конкурентоспроможність на світовому ринку;

2) технічний рівень устаткування, наявність окремих будівель, споруд, вільних виробничих площ, що можуть бути зараховані до статутного фонду при його формуванні;

3) професійну підготовку і спеціалізацію персоналу, необхідного для забезпечення функціонування створюваного спільного підприємства;

4) місце розташування підприємства щодо постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих, забезпечення транспортними комунікаціями;

5) можливий ринок збуту товарів (внутрішній і зовнішній), його обсяги, номенклатуру та прогнозну перспективу.

РОЗДІЛ 2. Ефективність діяльності спільного підприємства

2.1 Тенденції і проблеми розвитку МСП в Україні

Україна як незалежна держава, що продекларувала і активно здійснює курс ринкових перетворень, має порівняно невеликий досвід здійснення спільного підприємництва на власній території [24]. За 2004 - 2008 роки створено понад 3 тисячі спільних підприємств різної галузево-функціональної спрямованості. Найбільша кількість (майже 90 %) МСП створена на двосторонній основі і функціонує у промисловості України. Частка українських партнерів у статутному фонді МСП коливалися від 40 до 90 % і в середньому дорівнювала 57 %.[16]

У створенні МСП на території України взяли участь майже 40 країн світу. Найбільш активні (за кількістю створених спільних підприємств) - США, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Польща, Угорщина, Болгарія, Італія, Канада.

Зараз уже можна констатувати певні тенденції щодо розвитку МСП в Україні [22]. До таких тенденцій належать:

– відносно висока динаміка процесів створення, розширення масштабів, видів і сфер підприємницької діяльності;

– переважання партнерів по спільному підприємництву, які належать до промислово розвинених країн, що зумовлено потужністю, стратегічною організацією і мобільністю капіталу цих країн;

– створення МСП переважно на двосторонній основі і заради здійснення промислової діяльності;

– орієнтація МСП на продукування видів продукції, якими світовий ринок практично насичений (наприклад, комп'ютерна техніка певних класів, офісні меблі) та сферу різноманітних послуг;

– обмеженість іноземних партнерів щодо великих за обсягом інвестицій (особливо в обробну промисловість), зумовлена відсутністю надійних гарантій їхнього правового захисту, стратегією виходу на практично малознайомий і тривалий час закритий український ринок;

– активна участь у формуванні МСП малих зарубіжних фірм і компаній, зорієнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або комерційну вигоду від разових операцій, нерідко суто посередницьких чи відверто спекулятивних;

– зосередження МСП передовсім у науково - технічних і виробничо - промислових центрах і регіонах України, зокрема Києві, Київській, Львівській, Донецькій та Одеській областях, бажання і намагання формувати більш - менш потужні центри підприємницької діяльності.

Заслуговує на увагу виявлена аналітичним шляхом низка причин недостатньо високої результативності діяльності МСП з погляду вирішення організаційно - економічних завдань і пріоритетів України у сфері спільного підприємництва [17]. Ці причини можна звести до такого:

– потенціал іноземного інвестування виробництва більшості товарів споживчого призначення обмежений загальною експортною орієнтацією найконкурентноспроможніших корпорацій на світовому ринку;

– участь іноземних інвесторів у активній структурній перебудові економіки України є зараз ненадійною, оскільки триває їхня заінтересованість у місцевій сировині, металі та продуктах первинної обробки;

– масштабне технолого - технічне переоснащення виробництва насамперед у пріоритетних галузях народного господарства ускладнюється завдяки внутрішній орієнтації інвестиційної політики іноземних фірм, використання МСП як каналу доступу до науково - технічного потенціалу українських суб'єктів господарювання;

– переваги використання традиційної товарної й територіальної (географічної) структури експортно - імпортної діяльності обмежують участь МСП у необхідній прискореній диверсифікації виробництва багатьох господарських утворень;

– підготовка та підвищення кваліфікації національних кадрів, здатних ефективно керувати підприємницькою діяльністю, входять у певне протиріччя із природним прагненням іноземних партнерів використовувати в основному наявних місцевих працівників високої кваліфікації, не вкладаючи відповідні кошти у формування дійової системи управління персоналом.

Практика сучасного господарювання свідчить про наявність політико-правових, організаційно- структурних та соціально- психологічних проблем створення і функціонування МСП на різних рівнях управління спільним підприємництвом - внутрішньовиробничому, галузевому, регіональному, державному та міжнародному (Додаток Г). Вирішення цих проблем вимагає формування зовнішнього і внутрішнього середовища спільної підприємницької діяльності, власної стратегії розвитку, ефективної системи управління МСП.

2.2 Функціонування СП (на прикладі ЗАТ “У-Пейдж)

Компанія “У-Пейдж" була створена в 1996 році у формі СП асоціацією “Діловий Мир" (Україна: 51 % акцій) і компанією PTT Telecom (Нідерланди, 49 % акцій), а 8 жовтня 1997 року з'явилася на ринку Києва. Статутний капітал компанії - 1000000 дол. Компанія “Пейдж" працює у новому міжнародному високошвидкісному стандарті Ermes. Вона задумана як загальноєвропейська система передачі радіоповідомлень, Ermes ( The European Radio Message System ) була розроблена групою експертів: до складу якої увійшли представники виробників пейджингового обладнання і європейських фірм-операторів: під егідою Європейського інституту по стандартах в області телекомунікацій ( The European Telecommunication Standard Institute - ETSI ).

Отже, компанія функціонує на ринку пейджингових послуг вже майже 10 років. Ефективність її інвестиційно-інноваційной діяльності насамперед залежить від реальних наслідків інвестування капіталу, які можна описати такими категоріями як: “ефект” та “ефективність інвестицій”.

Ефект - це кінцевий результат, що очікується або фактично досягається за рахунок здійснення інвестицій. Він може виражатись у додатковій сумі товарообігу (обсягу продажу), валового або чистого доходу (прибутку), грошового потоку, тобто суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань з вартості матеріальних і нематеріальних активів фірми.

Ефективність характеризує кількісне співвідношення показників, результатів і витрат на їх досягнення.[12]

Оцінка результатів інвестування повинна включати в себе наступні принципи:

1) оцінка повернення інвестованого капіталу у вигляді грошового потоку. При цьому показник грошового потоку може бути диференційованим по окремих роках експлуатації об'єкта інвестиційного проекту або беруть його середню величину за рік.

2) обов'язкове приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до теперішньої вартості.

На перший погляд може видаватися, що інвестовані кошти завжди виражені через нинішню вартість, оскільки значно передують у часі їх поверненню (відшкодуванню) у вигляді грошового потоку. Але інвестування у більшості випадків здійснюється не одномоментно, а протягом певного періоду (кількох років). Тому всі наступні (крім першого року) інвестовані суми треба приводити до теперішньої вартості диференційовано за кожний рік циклу інвестування. У такий спосіб потрібно приводити до теперішньої вартості й усі грошові потоки.

3) характеризує вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтної ставки) для дисконтування грошового потоку від реалізації різних інвестиційних проектів. Розмір доходу від інвестицій (грошовий потік) формується з урахуванням таких впливових чинників: середньої реальної депозитної ставки; темпу інфляції;премії за ризик і низьку ліквідність. У зв'язку з цим при оцінці інвестиційних проектів з різним рівнем ризику та неоднаковою тривалістю загальних періодів інвестування (ліквідністю інвестицій) варто диференціювати дисконтну ставку.

4) за змістом зводиться до варіації форм використовуваної ставки відсотка для дисконтування залежно від мети оцінки здійснюваних інвестицій. При розрахунках показників ефективності інвестицій за дисконтну ставку можна братии[19]:

· середню депозитну або кредитну ставку;

· індивідуальну норму дохідності інвестицій з урахуванням рівня (темпів) інфляції, ризику і ліквідності інвестицій;

· альтернативну норму дохідності для інших можливих видів інвестицій;

· норму дохідності від поточної господарської діяльності тощо.

РОЗДІЛ 3. Ефективність діяльності спільного підприємства

3.1 Розрахунок показника ефективності функціонування спільного підприємства

Існує декілька показників розрахунку ефективності, серед яких можна використовувати більш загальний показник стійкість організації (Z) [23, с.7]:

Z = 1.2 Х1 + 1.4 Х2 + 3.3Х3 + 0.6 Х4 + 1.0 Х5, (1)

де Х1 - показник ефективності робочого капіталу;

Х2 - показник ефективності нагромадженого капіталу;

Х3 - рентабельність виробництва;

Х4 - показник заборгованості;

Х5 - показник ефективності активів.

Окш - Окр

X1 = ------------ , (2)

А

де Оср - оборотні кошти;

Окр - короткострокові зобов'язання;

А - загальні активи;

Кнаг

Х2 = -------- , (3)

А

де Кнаг - нагромаджений капітал (залишок минулих років)

Пбал

X3 = ------------- , (4)

А

де Пбал - балансовий прибуток;

К

Х4 = ---------- , (5)

Б

де К - капітал фірми (основні фонди плюс нематеріальні активи);

Б - загальний борг фірми;

V

Х5 = --------- , (6)

A

де V -- загальний обсяг продажів.

На основі поданих у Додатку Д фінансових показників діяльності підприємства можна провести наступні розрахунки.

Виходячі з вищенаведених формул ( 1-6 ) маємо:

Z=5,258865716 Рекомендоване значення - більше 3.

X1= 0,000311332

X2=0,089749998

X3=0,006776148

X4=8,230598998

X5=0,172121432

Аналізуючи наведені вище розраховані значення, можна сказати, що стійкість та ефективність даного підприємства за роки функціонування входить у рекомендовані межі. Співвідношення між власними та залученими коштами виглядає досить непогано, хоча така ситуація спостерігалась незавжди: у компанії були злети і падіння. Крім того, залучені кошти використовуються з досить великою ефективністю, що допомагає підприємству зайняти одне з лідируючих місць на українському ринку пейджингових послуг.

3.2 Досягнення конкурентностійких позицій на ринку

Функціонування компанії - оператора пейджингового зв'язку на ринку зв'язку України якщо і не неможливо без участі іноземного партнера ( внаслідок інноваційності даного виду діяльності, а отже: відсутності вітчизняної моделі функціонування даного виду компаній, відсутність власного виробництва обладнання необхідного технічного рівня, рідкість спеціалістів по ремонту та наладці цих самих технологічних систем та інші проблеми “нестачі” перехідної економіки), то в крайньому випадку - досить складно. [14]

Внаслідок цього, майже усі сучасні пейджингові компанії мають у своєму статутному фонді певну частку іноземних інвестицій. Найпліднішим роком для створення компаній пейджингового зв'язку став 1995 рік( близько 80 % компаній отримали ліцензії у 1995 році).

Внаслідок цього стрибка різько виріс рівень конкуренції у галузі. Хоча по окремим областям ( Вінницька, Донецька, Житомирська, Миколаївська, Чернігівська ) компанії, що працювали на їх території мали 100 - відсоткову вагу від всього ринку послуг в регіоні, проте в деяких областях ( Львівська, Дніпропетровська, Харківська ) декілька компаній ділили ринки між собою майже на рівних умовах.

Внаслідок таких зрушень, єдиними надійними методами конкуренції у галузі стала конкуренція якості та просування товару. Для підвищення ефекту від інвестованих коштів, компанія “У-Пейдж” необхідно зробити акцент на обох напрямках завоювання та утримання конкурентних позицій у сфері пейджингу.

Найважливішою перевагою стало те, що компанія єдина на київському ринку працює у стандарті ERMES. Ця інноваційна для нашої країни технологія ( за кордоном вже у січні 1990 року 23 зацікавлені європейські компанії підписали Меморандум про Взаєморозуміння ERMES, але на сьогоднішній день цей документ підписан вже багатьма компаніями з різних країн світу, в число яких входить і Україна) надає, окрім переваг для користувачей ції сіті, переваги операторам системи ERMES, а також для виробників обладнання[26].

Для забезпечення подальшого існування компанії та збільшення прибутковості необхідно застосуватинаступні основні переваги операторів пейджингового зв'язку:

1) відкритий стандарт;

2) значне збільшення ємності каналів;

3) сумісність з існуючими телекомунікаційними системами;

4) більш низька вартість використання та обслуговування сітьового обладнання;

5) сітьова сумісність з іншими пейджинговими стандартами.

В результаті використання даного стандарту, компанія “У-Пейдж” крім того, що вонавже зараз здійснює автомаичний роумінг з Дніпропетровськом, Харковом, Одесою та ін., використовувати послугу відсилання повідомлення через сайт фірми у інтернеті та відправку повідомлень обходячі послуги операторського центру - за допомогою голосової пошти (яка підвищує ступінь конфіденційності інформації при передачі повідомлення та може використовуватися як з цифровими, так і з літеро-цифровими пейджерами).

Звісно, ефективність даних нововведень не набуде значного обсягу, якщо ці інновації не знаходитимуть підтримку у сфері маркетингу та реклами. Тому основний акцент все ж таки необхідно зробити на рекламі.

Висновки

Вивчаючи стан міжнародного спільного підприємництва на Україні, можна зробити висновки про те, що у цієї сфери міжнародного співробітництва все попереду. До такого результату підводять нас як широкомасштабні інтеграційні процеси в межах всього світу, так і наші нагальні внутрішні потреби у припливі іноземних капіталів.

Співробітництво у межах спільних підприємств передбачає не тільки залучення капітальних вкладень, матеріально-технічних та фінансових вкладень, але й сучасних форм організації та управління даними капіталами. Переймаючи досвід зарубіжних підприємств, вітчизняні фірми стають на шлях у напрямку до стабілізації. За подібних умов фірма в питаннях управління та координації виробничо-комерційної діяльності може використовувати не лише оперативне, а й стратегічне планування[8].

Недостатня швидкість розвитку економічної системи на Україні багато в чому пояснюється несприятливим економічним кліматом. Звісно, спільні підприємства не ставлять на меті формування сприятливого інвестиційного клімату у макромасштабі, але, переслідуючи свої власні інтереси, вони позитивно впливають на інвестиційну сферу. Функціонування СП на Україні призводить до орієнтації не лише на програми з точковою або короткостроковою співдією, але й на більш тісні взаємовідносини.

Хоча, звісно як і у кожній справі, при створенні СП виникають певні негативні моменти, як розбіжності цілей інвесторів з пріоритетами держави, розвиток монополізму в галузях тощо, але вони наближають Україну до міжнародного процесу інтеграції, а це досить приваблива річ, щоб за неї поборотися[21].

Ефективність функціонування економіки починається з ефективності у діяльності підприємств. Саме тому необхідним є дослідження цих суб'єктів економічної діяльності на рівні визначення їх результативності.. Визначення ефективності у минулому періоді, аналіз ризиків та загроз з боку конкурентів допоможе запобігти подібним негараздам трапитися в майбутньому.

Оцінка ефективності реальних інвестицій є найважливішим і найвідповідальнішим етапом процесу прийняття відповідного рішення щодо інвестування конкретних об'єктів. Від того, наскільки об'єктивно і всебічно буде проведена така оцінка, залежать темпи розвитку фірми і строки повернення вкладеного капіталу. Аналізуючи показники на підприємстві ЗАТ “У-Пейдж”, можна зробити висновки про досить вдалі на даний момент результати функціонування. Таким чином, будемо сподіватися, що вдале поєднання інвестиційно-інноваційних процесів на підприємстві “У-Пейдж” з продуманою стратегією маркетингу забезпечать даній компанії достойне місце серед операторів пейджингового зв'язку.

Список використаних джерел

Господарський кодекс України від 15 березня 2006 року N3541-IV, ОВУ, 2006 р., N 15, ст. 1066

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 22.12.98 р. N 335-XIV

Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 20 травня 1993 року N 55-93

Економіка підприємств / за редакцією Покропивного С. Ф. В 2 т. - К.: Хвим - Прес, 2004 - 782с.

Горфинкель В. Я. и др. Экономика предприятия. Учебник для вузов - М. ЮНИТИ, 2000. - 742с.

Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навчальний посібник. -- К.: КНЕУ, 2002. - 352с.

Спільні підприємства в Україні: організація і умови ефективного розвитку: Підручник для студентів ун-в, екон. вузів та фак. / Д.Г.Лук'яненко, В.А.Білошапка, О.І, Пестрєцова; Київський держ. економ. ун-т. - К.: Хвиля- Прес, 2004.

“Экономика и бизнес (теория и практика предпринимательства)”. Под ред. В.Д. Камаева, М., 1999г.

Иностранные инвестиции в современных условиях: статистика, опыт, проблемы / Ю.В. Макагон, В.И. Ляшенко и др.; Донецк. управление статистики. - Преп. докл. - Донецк, 1999. - 38 с.

Клименко К.О. Створення спільних підприємств як засіб включення України у світогосподарські зв'язки.: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.03 / НАН Укр.. Ін-т світ. економіки та міжнародних відносин. - К., 2004. - 24 с.

Меякулов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций и финансирования инвестиционных проектов. - М.: ДКС, 1999. - 160 с.

Моисеева Н.К., Анискин Ю.П. “Современное предприятие: конкурентоспособность, маркетинг, обновление”, т. 1 и 2, М. “Внешторгиздат”, 2003г.

Портер М. Международная конкуренция - С-инфо, М, 2005 г.

Серегин А.М. “Эффективность малого бизнеса”, М. “Экономика”, 1999г.

Современная инвестиционная политика Украины и способы стимулирования зарубежных инвесторов / УДЭНТЗ о-ва “Знання” Украины. - К., 2004.

Функционирование СП в Украине: Теоретические и практические аспекты / Томилин Н.А., Киржнер Л.А., Лепейко. - Х.: Основа, 2001 - 80 с.

Хучек М. “Инновации на предприятиях и их внедрение”, М. “Луч”, 2003г.

Беренс В., Хавранек П. Руководство по оценке эффективности инвестиций: - Новое и доп. изд. - М., 2001 - 528 с.

Инвестиции в Украине / С.И. Вакарин (ред.); Рекламно -Информ Компания “ІDA” К.: Конкорд, 2004. - 94 с.

Дедіков О.І. Інвестиції та їх роль у формуванні економічних пропорцій: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.01 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003, - 21 с.

Бріль М.С. Організація і функціонування спільних підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01. / Харківський економ. ун-т. - К., 1997. - 26 с.

Экономика и жизнь. // 2005 - №2.

www.ewreka.ru

www.pronovosti.com.ua.

webmaster@rbc.ua



ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Основні типи і види міжнародної підприємницької діяльності.

Т и п и

В и д и

ДОДАТОК Б

Форми міжнародної підприємницької діяльності та рівні інтернаціоналізації

Рівні

інтернаціоналізації

ДОДАТОК В

Етапи створення спільного підприємства.

ДОДАТОК Г

Проблеми створення і функціонування МСП на сучасному етапі формування економіки України.

Рівні

Проблеми	Політико - правові	· Велика ймовірність порушення політичної стабільності
		· Відсутність і недосконалість необхідних закордонних актів
	Організаційно - технічні	· Слабка гнучкість організаційних структур
		· Консерватизм в оцінці пропозицій, багато-ступінчастість і повільність прийняття рішень
		· Нерозвинутість внутрішньонаціональної інфраструктури
		· Недостатньо активне входження України у міжнародні політичні та економічні структури
	Економічні	· Деформоване і з порушенням ринкових принципів ціноутворення
		· Недостатня конвертованість валюти
		· Надмірно жорстка система забезпечення матеріально - технічними і фінансовими ресурсами
		· Відсутність активно - діючої системи економічних стимулів
	Соціально - психологічні	· Філософія утриманства та рвацтва
		· Інерційність економічного мислення та брак досвіду високопрофесійного менеджменту
		· Несприйняття певними прошарками суспільства окремих форм іноземної участі у спільному підприємництві
		· Мовно - культурологічні перешкоди

ДОДАТОК Д

Фінансові показники діяльності підприємства.

Таблиця

Показники	Позначення	Значення
Оборотні кошти, тис.грн	Окш	14,7
Короткострокові зобов'язання, тис. грн	Окр	13,27
Загальні активи тис.грн	А	4593,17
Балансовий прибуток, тис. грн	Пбал	31,124
Капітал фірми (Основні фонди + нематеріальні активи), тис. грн	К	4113,39
Нагромаджений капітал (залишок минулих років), тис.грн	Кнаг	412,237
Загальний борг фірми тис. грн	Б	499,768
Загальний обсяг продажів тис. грн	V	790,583