Міжнародна економічна інтеграція: сутність, види та особливості

Таблиця 2.10

Експортно-імпортні операції держав Співдружності (мільйонів доларів США) [23]

	2000	2006	20071
	Взагалі	Країни СНД	Інші країни	Взагалі	Країни СНД	Інші країни	Взагалі	Країни СНД	Інші країни
	Експорт
Білорусь	7326	4399	2927	19734	8609	11125	21788	10117	11671
Казахстан	8812	2337	6475	38250	5574	32676	42579	7148	35431
Росія	103125	13856	89269	301465	42320	259145	314170	46970	267200
Україна	14573	4498	10075	38368	12664	25704	44449	16912	27537
	Імпорт
Білорусь	8646	6070	2576	22351	14512	7839	25441	16870	8571
Казахстан	5040	2732	2308	23677	11064	12613	29770	13272	16498
Росія	33879	11604	22275	137699	22363	115336	177383	29953	150430
Україна	13956	8040	5916	45039	20185	24854	54041	23031	31010
	Сальдо
Білорусь	-1320	-1671	351	-2617	-5903	3286	-3653	-6753	3100
Казахстан	3772	-395	4167	14573	-5490	20063	12809	-6124	18933
Росія	69246	2252	66994	16776	19957	143809	136787	20017	166770
Україна	617	-3542	4159	-6671	-7521	850	-9592	-6119	-3473

¹ Січень-листопад

Таким чином, Росія є найбільш активним членом СНД за загальними експортом та імпортом. Друге місце посідає Україна, як за загальним експортом, так і за загальним імпортом. Протягом останніх років Білорусь має негативне загальне сальдо, у України загальне сальдо стало негативним у 2006 р. і досі залишається таким. Позитивне загальне сальдо мають Казахстан та Росія.

Неодноразове перенесення зустрічей на найвищому рівні лідерів країн СНД свідчить про їхнє прохолодне ставлення до майбутнього Співдружності. Фактично країни СНД мають між собою мало спільного, крім історичного минулого. Вектори пріоритетних інтересів окремих країн СНД все більше набувають відцентрового від СНД спрямування. Інтеграція країн пострадянського простору за європейським взірцем має відбуватися з одночасним розвитком механізмів інтеграції з європейською спільнотою. Але цей процес має відбуватися за схемою конвергентного, а не паралельного або конфронтаційного руху. Це досить тривалий і важкий шлях, якщо подивитися на історію становлення європейської спільноти. Це шлях розбудови нової системи "знизу", з самого фундаменту, а не "згори", директивно, вольовими рішеннями.

Висновки до розділу ІІ

Серед усіх інтеграційних об'єднань, що зараз існують у світі, найбільш розвиненим за усіма показниками є Європейський союз. З часом ця інтеграційна спільнота продовжує розширюватися та розвиватися. ЕС дає вагому долю у експорті на світовий ринок. Зараз існують негативні тенденції у динаміці ВВП, що викликано низкою причин. Зараз ЄС знаходиться на другому місці по ВВП у світі, і це найбільше інтеграційне групування за кількістю країн-учасниць.

Цілі НАФТА полягають у тому, щоб позбутися перешкод у торгівлі, створити умови для справедливої конкуренції, збільшити доцільність інвестування, спільно захищати права інтелектуальної власності, запровадити ефективний механізм співпраці та розв'язання суперечностей, а також розвивати тристороннє, регіональне та багатостороннє кооперування. Країни-учасниці отримали як позитивний ефект, так і негативний від свого членства. НАФТА посідає перше місце у світі по ВВП.

Щодо СНД, то його країни-учасниці мають досить різнорідні інтереси, тому виникла необхідність створення деяких альтернативних інтеграційних варіантів на території СНД. У цілому, спостерігається щорічний ріст обсягу ВВП по країнам-учасницям, але багато з них мають негативне зовнішньоторговельне сальдо. Країнами з найбільшими обсягами загального експорту і імпорту на 2007 р. є Росія (314170 млн. дол. і 177383 млн. дол.) і Україна (44449 млн. дол. і 54041 млн. дол.). У 2007 року по деяким країнам СНД спостерігається збільшення індексу фізичного обсягу ВВП у зв'язку з значним збільшенням видобутку нафти та газу. Негативною рисою співдружності є те, що багато згод та договорів виконуються тільки на папері, а не на практиці, і відсутня узгоджена мета інтеграції. Тому розвиток цього інтеграційного групування носить суперечливий характер і результати економічної діяльності не завжди є стабільними.

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

3.1 Основні цілі і наслідки міжнародної економічної інтеграції

Цілі міжнародної економічної інтеграції залежать від тієї форми, у якій відбувається інтегрування. При формуванні зони вільної торгівлі і митного союзу (ці дві форми зараз є найбільш розповсюдженими) країни-учасниці прагнуть забезпечити розширення ринку і створення сприятливого середовища для торгівлі між собою, одночасно перешкоджаючи просуванню на ринок конкурентів з третіх країн.

Європейський Союз - вища на даний період часу форма інтеграції - має ціллю створення на його території триєдиного союзу: економічного, валютного, що має єдину валюту євро, і політичного. Передбачається проведення збалансованої довгострокової соціальної і економічної політики.

Розвиток економічної інтеграції без сумніву має позитивний ефект на сторони, що приймають участь в інтеграції, і певні негативні наслідки. Так, формування інтеграційних блоків значно посилює їх економічний потенціал, сприяє розширенню товарообігу і коопераційно-виробничих зв'язків. Це підтверджується розвитком багатьох інтеграційних групувань, у тому числі ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР та ін.

Крім того, економічне зближення країн у регіональних рамках створює сприятливі умови для фірм країн-учасниць економічної інтеграції, захищаючи їх в певній мірі від конкуренції з боку третіх країн. Це також сприяє розповсюдженню передової технології.

Далі, інтеграційна взаємодія дозволяє її учасникам спільно вирішувати найбільш гострі соціальні проблеми, такі, як вирівнювання умов розвитку найбільш відсталих регіонів, пом'якшення стану на ринці праці, проводити науково-технічну політику, що характерно для країн-членів ЄС. До переваг міжнародної економічної інтеграції також належать збільшення розміру ринку - ефект від масштабів виробництва (для країн з малою місткістю національного ринку), на цій основі виникає необхідність визначення необхідного розміру підприємства; забезпечення кращих умов торгівлі; розширення торгівлі паралельно з покращенням інфраструктури; посилення конкуренції між країнами.

Проте, взаємодія національних господарств відбувається з різним ступенем інтенсивності, в різних масштабах, проявляючись більш чітко в окремих регіонах. Для більш відсталих країн це приводить до відтоку ресурсів (факторів виробництва), відбувається перерозподіл на користь більш сильних партнерів. Не можна не відмітити наявність олігопольної змови між ТНК країн-учасниць, що призводить до підвищення цін. Ще одним негативним наслідком є ефект втрат від збільшення масштабів виробництва при дуже сильній концентрації.

Більш того, періодично виникають суперечності інтересів країн-учасниць і всередині групувань.

Вироблений теорією і практикою інструментарій та методи інтеграційної взаємодії спрямовуються на максимізацію ефекту від взаємного поділу і кооперації праці.

Загальний інтегральний ефект міжнародної економічної інтеграції - це сукупність різноманітних ефектів як у короткостроковому, так і довгостроковому періодах. Крім переваг, пов'язаних із врегулюванням торгових балансів, країни отримують вигоди від спеціалізації, економії на масштабах та зростанні добробуту. Економія на масштабі, як відомо, означає, що в довготривалій перспективі витрати на виробництво одиниці продукції будуть зменшуватись із збільшенням обсягів виробництва. Економія на масштабі прямо пов'язана з розмірами ринків, які збільшуються вже зі створенням зони вільної торгівлі, митного союзу та ін. Скорочення витрат і відповідне зниження цін на товари сприяє піднесенню як внутрішнього, так і зовнішнього попиту, що, своєю чергою, стимулює інноваційну діяльність та зумовлює підвищення загальних темпів економічного зростання. Друга перевага - це пожвавлення міжфірмової конкуренції, яка загострюється внаслідок усунення бар'єрів на шляху торгівлі. Максимізація названих ефектів досягається в масштабах функціонування єдиного внутрішнього ринку інтеграційного об'єднання, економічного і валютного союзу. Третя група переваг створюється у сфері досліджень та технологічного розвитку. Технологічне оновлення відбувається в результаті концентрації ресурсів у межах зростаючих фірм (злиття і поглинання) та реалізації міжнародних наукових і технологічних програм.

Макроекономічний ефект інтеграції залежить від таких головних чинників, як:

· збільшення обсягу і вдосконалення структури торгівлі товарами та послугами між партнерами;

· поліпшення торгового балансу;

· створення робочих місць у країнах, що інтегруються;

· зміна ставок заробітної плати;

· трансформація реального політичного курсу;

· коливання цін;

· акумуляційний ефект (людський та фізичний капітал);

· створення нових товарів і послуг;

· зростання прямих іноземних інвестицій;

· відновлення відсталих країн (регіонів);

· зміни у ВНП.

Міжнародна економічна інтеграція передбачає два типи доходів і збитків: 1) статичні доходи та витрати внаслідок перерозподілу існуючого капіталу, праці та інших ресурсів економік-учасниць і 2) динамічні ефекти, що впливають на виробничі потужності, продуктивність та зростання економік-учасниць. При застосуванні названих ефектів увага зосереджується на теорії митних союзів, яка аналізує статичні, одноразові зміни в торгівлі та добробуті, зумовлені формуванням митного союзу або зони вільної торгівлі.

Оскільки митний союз передбачає вільну торгівлю між країнами-учасницями (лібералізація) і, одночасно, обмеження на імпорт країн, що не входять у союз, або третіх країн (протекціонізм), він може справляти як позитивний, так і негативний вплив на торгівлю. Позитивний ефект відбувається тоді, коли скасування внутрішніх тарифів та інших бар'єрів стимулює приріст обсягів торгівлі між країнами-учасницями, який не витісняє імпорт третьої країни. Іншими словами, митний союз зумовлює надання переваги виробнику, якому притаманний низький рівень затрат у межах союзу. Такий ефект називається розширенням торгівлі. Коли ж країни-учасниці купують одна в одної ті товари (послуги), які вони недавно купували у третіх країн, виникає негативний торговельний ефект. Він відомий під назвою «зміна напрямів торгівлі» і постає тому, що переваги надаються не виробнику з низькими затратами поза союзом, а виробнику з високими затратами в межах союзу.

Така перспектива може виникнути і в України, якщо вона підпише угоду про митний союз із країнами ЄЕП, у яких рівень затрат на виробництво товарів, особливо в контексті матеріало- та енергомісткості, в декілька разів перевищує аналогічні показники країн ЄС.

За яких обставин митний союз розширює торгівлю, а не змінює її? Це відбувається тоді, коли економіки країн-учасниць надзвичайно конкурентоспроможні й мають багатопрофільні моделі виробництва. Відтак є безліч можливостей для спеціалізації та торгівлі між ними. І навпаки, коли економіки до союзу були комплементарними (взаємодоповнюючими), спеціалізованими одна відносно до одної, тоді можливості для нової торгівлі обмежені. Її розширення прямо залежить від розмірів митного союзу (його частки у світовій торгівлі та виробництві): чим вони значніші, тим більшою є імовірність того, що виробники з низькими затратами входитимуть у цей союз. І навпаки, митний союз невеликого економічного розміру веде до зміни напрямів торгівлі. Чим більшими були мита країн до входження в союз, тим вищою є вірогідність розширення торгівлі тими товарами, які раніше мали захист від імпорту. Нарешті, чим меншою є відстань між країнами-учасницями, тим більше можливостей для розширення торгівлі (внаслідок низьких витрат на фізичне переміщення).

Найбільш очевидним наслідком митного союзу є розширення ринку. Виробники (та споживачі) користуються вільним доступом до національних ринків усіх країн-учасниць, тоді як раніше він був блокований імпортними обмеженнями. Розширення ринку сприяє економії масштабу в багатьох галузях, яка не може бути досягнута на вузьких національних ринках. До того ж більш місткий ринок пожвавлює конкуренцію, змушуючи виробників зменшувати витрати, активніше виготовляти та продавати нові продукти.

Поєднання економії масштабу і посиленої конкуренції також сприяє збільшенню розмірів компаній - або в результаті внутрішнього зростання, або шляхом об'єднання (поглинання). Великі фірми, своєю чергою, мають більшу здатність фінансувати наукові дослідження та розробки, а відтак ефективніше конкурувати у сфері інновації продуктів.

Щоб скористатися новими ринковими можливостями і вистояти в дедалі гострішій конкуренції, фірми змушені робити інвестиції у підприємства та устаткування, які безпосередньо створюють нові робочі місця і доход. Понад те, якість інвестиції підвищуватиметься, оскільки рішення щодо її внесення приймаються з огляду на витрати та ринкові умови в союзі загалом. Форсуючи розвиток індустріальних центрів, що обслуговують більші ринки, митний союз також спричиняє економію зовнішніх ресурсів; взаємодія між багатьма спеціалізованими фірмами у цих центрах знижує витрати для них усіх. Окрім того, більший ринок залучає нові інвестиції в інфраструктуру (транспорт, енергетику, комунікації та ін.), яка, своєю чергою, стимулює загальне підвищення економічної ефективності й економічне зростання. Необхідно також відзначити зниження ризику та невпевненості для підприємців. Із забезпеченим доступом на ринки країн-учасниць внутрішні торговельні операції більше нагадують внутрішню міжрегіональну торгівлю. Завдяки меншій невпевненості підприємці союзу заохочуються до інвестування в підприємства та наукові дослідження, щоб мати користь від розширення ринків із зміною торгових потоків, і водночас формують внутрішні ринки, де надають дедалі більші переваги всім країнам, які здійснюють торговельні операції.

Таким чином, міжнародна економічна інтеграція на сучасному етапі є всезростаючим фактором світового господарства. З огляду на це вигоди, які отримує національна економіка від участі в інтеграційних процесах, а також втрати, яких вона може зазнати, слід враховувати, розробляючи й реалізовуючи зовнішньоекономічну політику країни.

3.2 Головні проблеми світової економічної інтеграції

Окрім позитивних наслідків розвитку світової економічної інтеграції існують і негативні, що стосуються як світового співтовариства в цілому, так і окремих національних економік. До основних, глобальних економічних проблем варто віднести:

1.Посилення взаємозалежності національних економік і, як наслідок цього процесу, зменшення стабільності світової фінансової системи.

2. Суттєвою перепоною для поглиблення міжнародної економічної інтеграції є різний рівень (ступінь) розвитку економік країн, що інтегруються, внаслідок чого конкурентноздатність національних економік країн, що розвиваються, виявляється очевидно меншою, в порівнянні з економіками розвинутих капіталістичних країн. За умов послаблення митних бар'єрів це призводить до нездатності виробників країн, що розвиваються, конкурувати з виробниками економічно розвинутих країн.

3. Ще однією проблемою, що є наслідком міжнародної інтеграції, може стати поглиблення спеціалізації національних господарств на окремих видах виробленої продукції (послуг), що надалі може призвести:

а) до створення потужних транснаціональних монополій;

б) зменшення мобільності національних економік.

Яскравим прикладом наслідків порушення стабільності світової фінансової системи є Азіатська валютно-біржова криза, що заподіяла помітний негативний вплив на ринок капіталів розвинутих країн. У його основі лежало декілька причин.

У результаті спільної дії цих чинників почалася криза на валютних і фондових біржах країн Південно-Східної Азії, що виявилося в падінні курсу їхніх валют і цінних паперів, насамперед, акцій, що потягло за собою ланцюгову реакцію банкрутства ряду банків і інших кредитно-фінансових інститутів.

Оскільки існує глобалізація ринків капіталу через переплетення ринків цінних паперів і інвестицій, азіатська фінансова криза торкнулася також і багатьох інших країн, включаючи головні західні. Це виявило себе, насамперед, у падінні курсу акцій на Нью-Йоркській й інших значних фондових біржах західних країн (Лондонській, Паризькій, Франкфуртській).

Дозволити собі достатню відкритість режиму зовнішньої торгівлі може лише сильна у конкурентному плані держава, яка здатна знайти собі гідне місце на світовому ринку. Надзвичайно багату інформацію дає знайомство з матеріалами світового звіту про конкурентоспроможність окремих національних економік за 2007 рік. Звіт є результатом досліджень великої групи вчених з різних країн світу, серед яких Джефрі Сакс, Майкл Портер та інші відомі економісти.

Концентрованим результатом дослідження є зведений індекс конкурентоспроможності різних країн світу у 2007 році.

Методологію дослідження у Світовому звіті проаналізував Ендрю Уорнер. [30] При побудові індексу комбінувалося два основних види даних. Перший - кількісні дані: вони є індикаторами економічного стану країни, технологічних можливостей і інфраструктури, які зібрані у широкому колі виданих джерел. Другий вид даних - дані спостережень (експертні дані): огляд вимірює сприйняття ситуації провідними представниками ділових кіл (більше ніж 3000 респондентів із 53-х країн, що представлені у звіті). Інформація від цих спостережень охоплює такі факти щодо кожної країни, які кількісними даними в достатній мірі не вимірюються.

Для огляду стану справ у світі щодо конкурентоспроможності було відібрано 53 країни, серед них з країн колишнього СРСР - Україну і Росію. Ранжування конкурентоспроможності у 2007 році показано у Додатках Б і В (вибірково).

Глобальні проблеми світової економічної інтеграції є певнім чином продовженням регіональних інтеграційних проблем, до яких слід віднести проблеми окремих інтеграційних групувань.

Так, наприклад, у ЄС, на відміну від колишніх етапів розширення, які здійснювались через компроміси при певних зустрічних корективах в механізмі самого Євросоюзу (наприклад, з Великобританією по сільському господарству, з Фінляндією і Швецією - через спеціальний режим сприяння в розвитку їх північних територій тощо), від нинішніх претендентів вимагають стовідсоткового і безумовного прийняття вимог Євросоюзу. Тим самим робиться крок назад і в порівнянні з колишніми "європейськими угодами" цих держав з ЄС, які були до певної міри індивідуалізованими. До нинішніх претендентів при їх вступі застосовується єдиний і стандартний підхід, що не залишає місця для врахування їх національної специфіки. "Новобранців" чекає в ЄС і заздалегідь відоме суттєве обмеження їх владних повноважень. З посиланнями на некерованість конгломерату, що утвориться з 26 країн-членів Євросоюзу, знову-таки ще до його розширення, планується завершити адміністративну реформу, тобто замінити правила представництва окремих країн-членів в органах Співтовариства. Отже, нове розширення виглядає вже не як злиття, а швидше як поглинання ЄС чергової партії держав, що приєднуються. Не випадково ряд спостерігачів спеціально застерігають його лідерів від імперських амбіцій, входження в роль метрополії Європи. Щоб не виглядати як колонізатор, вважають вони, Євросоюз не повинен створювати враження, що приєднання означає просте копіювання в даних країнах правопорядку, політик і структур Співтовариства і що від самобутності, що склалася в іншій Європі, не залишиться нічого, що заслуговує на збереження.

Створення Єдиної Валютної системи (ЕВС) також породжує цілий ряд проблем як для самого ЄС, так і для його економічних партнерів. Досі ще не існувало тривалого монетарного союзу між суверенними державами без сильної політичної інтеграції. Крім того економіка «євро»-зони не є чимось добре відомим, і колишні регуляції поведінки можуть змінитися з більш широким розповсюдженням «євро». Тому важко напевне сказати, які економічні ефекти будуть переважати з введеннями «євро».

Подальша інтеграція в рамках Європейської спілки створила певну ейфорію, що згладила деякі серйозні міждержавні протиріччя у сфері валютної і фінансової політики. Проте очевидно, що надалі забуття інтересів малих країн більш великими може призвести до оберненого процесу, тобто дезінтеграції. Але як воно буде, здатне показати тільки майбутнє.

У рамках НАФТА не створені поки-що спеціальні механізми, які регулюють співробітництво, подібно тим, що існують у ЄС (Комісія, Суд, Парламент і т.п.).

Головною проблемою АТЕС є те, що воно не має механізму прийняття рішень і багато в чому зберігає риси консультативної групи.

В АТЕС існують серйозні протиріччя між «азіатськими» і «неазіатськими» учасниками угруповання.

В ЮДЕАК зберігаються численні перешкоди на шляху міждержавного руху товарів, капіталів і робочої сили. До основних причин, що перешкоджають розширенню інтрарегіональної торгівлі, у першу чергу , варто віднести:

* загальний низький рівень розвитку її учасників;

* однотипність їхньої спеціалізації в міжнародному поділі праці;

* відсутність розвинутої транспортної мережі в регіоні.

Яскравим прикладом перспектив економічної інтеграції є зміни, на які очікують найближчим часом в ЄС.

Введення загальноєвропейської валютної одиниці: в січні 1999 р. розпочався третій, завершальний етап введення єдиної європейської валюти “євро”¹¹ Після тривалих суперечок філологів та фінансистів було досягнуто домовленості про те, що “євро”- чоловічого роду. в 12 (з п'ятнадцяти) державах ЄС, спочатку в безготівковій, а з липня 2002 р. і в готівковій обіг²² На початку 1999 р. 30 тис. вантажівок почали розвозити по банках 50 тис. т. нових грошей -- 12,1 млрд. монет загальною вартістю в 3,8 млрд. "євро".

. Очікується що в недалекому майбутньому «євро» забезпечить чисельні переваги для країн-членів. Якщо перехід до єдиного внутрішнього ринку ЄС вже до 1996 р. дозволив створити в Західної Європі від 300 тис. до 900 тис. нових робочих місць, підняти рівень середніх прибутків на душу населення на 1,1-1,5%, знизити інфляцію на 1- 1,5%, збільшити промисловий експорт на 20- 30%, скоротити розсів внутрішніх цін у різноманітних країнах ЄС на товари з 22,5% до 19,6%, а на послуги - із 33,7% до 28,6%; залучити в ЄС 44% усього міжнародного вивозу капіталу (проти 28% у 1992 р.), то введення “євро” здатне принести ще більш помітні макроекономічні переваги. Серед них: зниження операційних витрат, пов'язаних з торгівлею та фінансовою діяльністю з іншими країнами «Євро»-зони; відсутність у межах «Євро»-зони ризику, пов'язаного з обмінним курсом; більша загальна цінова стабільність і більш чітка цінова прозорість. Нижчий ризик щодо обмінного курсу означає також меншу премію за ризик, що закладатиметься у рівні процентної ставки, а отже, зменшаться витрати, пов'язані з запозиченням у багатьох країнах. Це, на додаток до спільного ринку товарів та послуг, закладе основи довгострокової ефективності, пов'язаної із спільним ринком. (Дев'ять років тому Європейська Комісія оцінювала прямі статичні вигоди монетарного союзу, пов'язані з нижчими операційними витратами, біля 0,5 % ВВП ЄС, що дорівнює приблизно 40 млрд.$ щорічно. Сучасні дослідження показують навіть більші вигоди - до 1 відсотка ВВП).

У випадку успіху “Євро” зробить колосальний вплив на світові фінанси. Експерти міжнародного банківського концерну «Дойче Морган Гренфелл» вважають, що з уведенням єдиної євровалюти в 12 державах ЄС виникає другий за розмірами ринок цінних паперів у світі. Вони оцінили, що сукупна вартість цінних паперів держав Європейської валютної спілки склала до 1998 р. 5,256 трлн. ЄКЮ (1 ЄКЮ еквівалентно 1,12 $), що перевершує японський фондовий ринок, але поступається американському, оцінюваному в 10,8 трлн. ЄКЮ. За розрахунками банківських спеціалістів «Дрезднер Клянворт Бенсон», об'єднаний ринок акцій країн, що переходять на Євро, складе 79% сукупних фондових капіталів держав - членів ЄС. Отже, введення єдиної валюти може стати ключовою подією європейської інтеграції за останні 40 років.

3.3 Місце України в процесах світової економічної інтеграції

Рівень економічного розвитку України, як і будь-якої іншої країни, тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються у всесвітньому господарстві, Від ступеню участі в міжнародному поділі праці залежить вирішення багатьох проблем української економіки.

Існують головні економічні чинники, як позитивні, так і негативні, які впливають на швидкість процесу входження України у світовий економічний простір (Додаток Г).

В якості стратегічних напрямів інтеграції України в світове господарство необхідно виділити:

1. Входження України в перспективі до структур Європейського Союзу (ЄС).

У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу одне з найбільш приоритетних направлень української інтеграції є поглиблення зв'язків з країнами-членами Європейського Союзу. Необхідність інтеграції Україні до ЕС випливає з ряду об'єктивних обставин:

* Україна представляє собою одну з найбільших, як за чисельністю населення, так і за територією, європейських країн;

* Інтеграція відкриває перед Україною значні можливості щодо використання свого вигідного географічного положення.

* Орієнтація на співробітництво з Європейським Союзом змусить українських товаровиробників підтягуватися до високих європейських стандартів. Саме через європейський ринок ми зможемо отримувати новітні технології, за допомогою яких виготовлятимемо продукцію, конкурентноспроможну на ринках Європи, Азії, Росії, країн СНД.

* Забезпечення недискримінаційного доступу основних товарів експорту України на ринки ЄС. Треба врахувати, що європейський ринок - це понад 500 млн. потенційних споживачів, що мають високу платоспроможність.

* Україна вже зараз може сподіватись на певну підтримку з боку ЄС та його країн-членів в питанні приєднання України до Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю ГАТТ/СОТ, одержання доступу до Загальної системи преференції ЄС.

Втім, процесу інтегрування України до ЄС заважають суттєві обставини:

- Країни, що претендують на повноправне членство в ЄС, повинні мати ринкову економіку, яка вже функціонує (тобто не перехідну до ринку, а саме ринкову). В Україні на цей час ринкової економіки немає, а процес переходу до неї затягується та ускладнюється багатьма негативними процесами (спад виробництва, падіння життєвого рівня населення, жорстка криза платежів, наростаюча криміналізація економічної діяльності та процвітаюча корупція, практична відсутність інвестицій, тощо); Україна найбільш “безладна” країна серед тих, які ЄС будь-коли розглядав як можливого кандидата на членство.

- Країни ЄС повинні застосовувати правила та регулюючі принципи, встановлені в рамках ЄС, а нормативно-правова база, що сьогодні існує в Україні суттєво відрізняється від єдиних правил ЄС.

Рівень міжнародної конкурентоспроможності основної маси українських підприємств на сьогодні відстає від рівня ЄС. Багату інформацію щодо конкурентоспроможності Української економіки дає знайомство з матеріалами світового звіту про конкурентоспроможність окремих національних економік за 2008 рік. Вкрай невтішне місце України у зведеному рейтингу і в усіх групах показників, звичайно, можна частково списати на роздратування залучених експертів станом справ у європейській країні, який є гіршим, ніж вони могли сподіватись (може через це деякі африканські країни мають вищі рейтинги). Слід також пам'ятати, що біля ста країн світу не потрапили до звіту, і не всі з них випередили б Україну в разі свого включення до нього. Однак наведені об'єктивні кількісні дані також дають невтішну оцінку щодо конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Це підтверджує результати тих досліджень, які на додаток до традиційних ситуацій неспроможності державної влади, що притаманні і країнам з розвиненою економікою, додають специфічні проблеми новостворених держав, через це Україна має гірші стартові умови, порівняно з центральноєвропейськими перехідними економіками.

Таблиця 3.1

Криза в уряді й управлінні: ранжування звіту (найнижчі рейтинги)

Рейтинг	Поширені неунормовані платежі	Ухилення від сплати податків процвітає	Організована злочинність примушує бізнес до значних витрат	Поліція не надає ефективних гарантій особистої безпеки
53	Україна	Україна	Колумбія	ПАР
52	Індонезія	Росія	ПАР	Україна
51	Філіппіни	Італія	Україна	Мексика
50	В'єтнам	Греція	Росія	Колумбія
49	Венесуела	Бразилія	Словаччина	Росія

Навіть поверхневий огляд відповідних рейтингів свідчить про слабкі місця, провали у різних напрямах української державної політики, за яку повинна бути відповідальна не лише виконавча, але й законодавча і судова влада всіх рівнів. Лише в галузі технологій по окремих показниках Україна має пристойні позиції (рівень шкільної освіти, стан фундаментальної науки), незважаючи на катастрофічно низький рівень їхнього бюджетного фінансування. Україна явно недостатньо використовує географічні вигоди свого розміщення, що повинно давати конкурентні переваги (тут Україна має 13-й рейтинг, вищий за всі країни з перехідною економікою).

Україна повільно, але робить поступові крокі інтеграції до ЄС. Першим з них стало законодавче врегулювання з боку України своїх відносин з Європейським Співтовариством та державами-членами шляхом укладення Угоди про партнерство і співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 року (що замінила Угоду про торгівлю та комерційне й економічне співробітництво, яку Європейське Співтовариство і Радянський Союз підписали в 1989 році). В економічному аспекті УПС є важливим кроком щодо залучення України до правового поля єдиного європейського ринку та ГАТТ/СОТ. Положення УПС, що регулюють питання переміщення товарів, послуг, робочої сили та капіталів значною мірою визначатимуть правове поле регулювання відповідних відносин, впливаючи на внутрішнє законодавство обох Сторін і особливо України, оскільки нормативні акти ЄС здебільшого відповідають всім правилам, визначеним в УПС.

Одним з наступних кроків на шляху інтеграції до ЄС має стати вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ), членами якої є 81 країна світу. Прямими загальноекономічними наслідками від членства України в цій організації будуть забезпечення гарантованого доступу до світових ринків товарів, робіт, послуг за рахунок отримання відповідних прав для захисту своїх інтересів на світових ринках, значне розширення обсягів іноземних інвестицій, що залучаються, і захист інтересів національного товаровиробника. Членство України в СОТ є передумовою початку переговорів з ЄС про асоційоване членство.

На першому засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та Європейським Союзом, що відбулося в середині 1998 року в Люксембурзі, вперше офіційно було заявлено про намагання України отримати статус асоційованого членства в ЄС. Угодою про ЄС передбачені два типи асоційованого членства, один з яких чітко визначає можливість країни стати в майбутньому повноправним членом ЄС, а інший не обумовлює такої можливості. Домагаючись статусу асоційованого членства в ЄС, Україна, насамперед, розраховує на юридичне визнання з боку ЄС можливості країни за певних умов стати повноправним членом.

Таким чином, Україна перебуває лише на першій інституційній сходинці в побудові відносин з ЄС - укладеного договору про партнерство і співробітництво. Це найбільш проста форма взаємодії, яку від повного членства віддаляють ще дві сходинки - угода про вільну торгівлю та статус асоційованого члена ЄС.

Нині розвиток співробітництва України з ЄС охоплює близько 30 галузей народногосподарського комплексу. ЄС є другим після СНД торговельним партнером України і найбільшим джерелом фінансової допомоги. Товарообіг України з ЄС становив у 1999 р. більше 50% загального обсягу її торгівлі із усіма країнами Європи. Але процес інтеграції до Європейського Союзу досить тривалий і важкий, а одних декларацій щодо вибору європейського шляху розвитку для його досягнення недостатньо. Завдяки великій кількості невирішених проблем Україна в черзі кандидатів до ЄС виявилася навіть позаду Боснії та Македонії, тобто так далеко, як це тільки можна собі уявити. Це підтверджують і результати Гельсінського самміту голів країн-членів ЄС. На ньому питання щодо вступу України до вказаного об'єднання практично не розглядалось. Українська тема на зазначеному самміті фактично звучала як у 1994 р. Основна причина в тому, що Україна практично не просунулася в напрямку здійснення ринкових реформ і демократичної трансформації суспільства.

2. Співробітництво з країнами СНД

У регіональному аспекті одним з пріоритетних напрямів у зовнішньоторговельній діяльності України є співробітництво з країнами СНД, що обумовлено історичними зв'язками, взаємопов'язаністю економік, подібністю економічних проблем.

Перспективним напрямом розвитку зовнішньої торгівлі з країнами СНД є налагодження прямих зв'язків з окремими її регіонами. Такі зв'язки вже розвиваються з Башкоторстаном, Татарстаном, Дагестаном, Бурятією, Якутією, Санкт-Петербургом.

У межах СНД існують умови для подальшого розвитку торгівлі з Білоруссю і Молдовою, а також поглиблення відносин з країнами Центральної Азії, насамперед, з Узбекистаном, Туркменистаном, Казахстаном, які мають великі природні ресурси (зокрема, паливно-енергетичні та мінерально-сировинні). Серед інших країн СНД привабливими є зв'язки з країнами Закавказзя, які сприяють виходу України на ринки Центральної Азії і Близького Сходу.

Інтеграція у рамках СНД має окрім беззаперечних переваг, декілька суттєвих недоліків:

* Неможливість вирішення у даному економічному середовищі одного з основних перспективних питань - технологічного прориву.

* Інтеграцію намагаються здійснити в умовах економічної кризи, що охоплює усі без винятку країни СНД, що ставить під сумнів її практичну реальність. Загроза економічного краху окремих країн СНД спонукає їх до певного двостороннього зближення, що дає підстави характеризувати дану модель як інтеграцію виживання на відміну від економічної інтеграції зростання.

* Суперечності економічної інтеграції в СНД привели до того, що цей процес практично загальмувався. У зв'язку з цим зовнішньоекономічна політика України щодо країн СНД буде направлена на розширення та поглиблення двосторонніх зв'язків. З цією метою вже підписані Міждержавні програми довгострокового співробітництва з Російською Федерацією, Республікою Молдова, Республікою Бєларусь, Казахстаном і Грузією, розробляються аналогічні програми довгострокового економічного співробітництва з Туркменистаном, Азербайджанською Республікою, Республікою Узбекистан і Вірменією.

Однім з перспективних напрямів співробітництва в межах екс-СРСР слід також зазначити забезпечення взаємовигідних і стабільних торговельних зв'язків з країнами Балтії, в перспективі в режимі вільної торгівлі.

3. Чорноморський економічній басейн.

Інтереси України як морської держави вимагають надання пріоритетного значення активізації її участі у Чорноморському Економічному Співробітництві (ЧЕС), де вона є однією з 11 країн-засновників. З метою поглиблення економічного співробітництва з країнами-учасниками ЧЕС Україна вживає конкретних заходів для розробки, розвитку і виконання проектів у таких галузях як транспорт і зв'язок, торгівля і промисловий розвиток, обмін економічно-комерційною інформацією, сільське господарство, наука тощо. Серед основних пріоритетів - поглиблення економічних відносин з Туретчиною - для забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту сировини для легкої промисловості, Грецією - розвиток судноплавства в басейні Середземного моря, Болгарією та Румунією - розвиток торгівлі в Придунайському регіоні.

4. Північноамериканській регіон

Необхідно розвивати позитивну тенденцію для збільшення обсягів торгівлі з країнами Північноамериканської зони вільної торгівлі, особливо з США та Канадою.

5. Латинська Америка

У розвитку торговельних відносин з країнами Латинської Америки перспективним є співробітництво з такими країнами як Бразилія, Аргентина, Чилі, на нову фазу взаємин виходять відносини з Панамою та Перу, відновлюються зв'язки з Кубою.

6. Африка

Зростає роль торговельно-економічних зв'язків з країнами Африки, Азії та Тихоокеанського регіону. Україна буде продовжувати активну співпрацю з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс) і західної Африки (Гвінейська Республіка, Нігерія), з Південно-Африканською Республікою.

7. Східній регіон

Найперспективнішим партнером України на Далекому Сході є Японія, яка включила Україну до Генеральної системи преференцій. Необхідно активізувати співробітництво з Новими індустріальними країнами (НІК), з країнами АСЕАН, Китаєм і Індією, країнами Південно-Західної Азії (Близького та Середнього сходу) такі, як Ліван, Кувейт, Туреччина, Сирія, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати. Вони мають велике значення з точки зору забезпечення економіки України джерелами енергоносіїв і споживання інженерно-технічних послуг України у спорудженні промислових та цивільних об'єктів, транспортної і комунальної інфраструктури. За певних умов доцільне співробітництво у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв'язку. Українські підприємства ВПК можуть одержати в цьому регіоні необхідні для конверсії кошти від торгівлі воєнною технікою, озброєнням та надання ремонтних послуг.

Китай і Індія - основні партнери України в зовнішній торгівлі. В перспективі це ринки для значного збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій, насамперед, для реконструкції об'єктів, збудованих колишнім СРСР.

Країни АСЕАН - потенційні партнери України в XXI столітті. Вони можуть стати значними ринками для вітчизняної машинобудівельної продукції, інженерно-технічних послуг, підготовки кадрів. Україна може взяти участь у будівництві великих об'єктів енергетичного та промислового значення. Збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (металопрокат, виробництво важкого металобудування, верстати, мінеральні добрива та інша хімічна продукція), імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів.

Виходячи з викладеного, бачимо:

а) нагальну необхідність інтеграції Україні у систему світового економічного господарства;

б) Україну - як досить цілісну соціально-економічну систему, яка має вагомий потенціал для перспективного входження в світову економічну систему;

в) несприятливу економічну ситуацію, що склалася в державі, яка суттєво заважає інтеграції України у світогосподарські структури.

Висновки до Розділу ІІІ

Основними цілями міжнародної економічної інтеграції є розширення ринку і створення сприятливих умов для торгівлі між країнами. До позитивних наслідків інтеграційних процесів можна віднести посилення економічного потенціалу країн, розширення товарообігу і кооперативно-виробничих зв'язків, захист від конкуренції з боку третіх країн та ін. Негативні включають у себе відтік ресурсів з більш відсталих країн, підвищення цін, виникнення суперечностей серед країн-учасниць інтеграційних процесів.

Основними проблемами світової економічної інтеграції є посилення взаємозалежності національних економік і зменшення стабільності світової фінансової системи, конкурентноздатність національних економік країн, що розвиваються, виявляється очевидно меншою, в порівнянні з економіками розвинутих капіталістичних країн, поглиблення спеціалізації національних господарств на окремих видах виробленої продукції (послуг).

Україна є досить перспективню країною для інтеграції у різноманітні групування завдяки своєму геоекономічному потенціалу для процесів світової інтеграції, але щоб вступити до якого-небудь інтеграційного групування країні ще потрібно досягти певного економічного і соціального рівня розвитку.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє узагальнити основні результати міжнародної економічної інтеграції і зробити певні висновки.

Перш за все слід відзначити, що економічна інтеграція є об'єктивним процесом, який оснований на інтернаціоналізації господарського життя і міжнароднім поділі праці. При цьому взаємодія відбувається як на макро-, так і на мікрорівні. Міжнародні інтеграційні процеси у все більшому ступені визначаються не чисто торгівельними зв'язками, а довгостроковим співробітництвом окремих фірм, перш за все що входять у системи різноманітних ТНК. Існує п'ять основних форм розвитку регіональної економічної інтеграції: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз і політичний союз. Регіональні інтеграційні групування світу знаходяться на різних ступенях розвитку і тільки Європейський союз наближається до найвищого ступеню - політичного союзу. Міжнародна економічна інтеграція має у своїй основі фундаментальні теоретичні основи та теорії, закладені у ХХ - початку ХХІ століття представниками різноманітних європейських шкіл. Основними інтеграційними теоріями є неолібералізм, корпораціоналізм, структуралізм, неокейнсіанство і диріжистські напрямки.

У світовому господарстві виділяються регіони, де процеси економічної інтеграції найбільш виражені: Західноєвропейський, Північноамериканський, Азіатсько-Тихоокеанський, менш виражені ці процеси у Східноєвропейському регіоні. Проте механізм та ступінь інтегрування у кожному з регіонів мають свої особливості.

Найбільш зрілою формою економічної інтеграції є Європейський союз, який сформувався на основі низки договорів та угод. У рамках ЄС не тільки скасовані бар'єрину шляху руху товарів та послуг, капіталу і робочої сили, а й створюється економічний, валютних, та політичний союз. ЄC за ВВП посідає друге місце у світі (12,025,415 $US).

Економічна угода НАФТА діє з 1984 року і є одним з найбільш крупних регіональних об'єднань. Чисельність населення дорівнює понад 430 млн. чоловік, у ЄС - понад 496 млн. чоловік. За ВВП у наш час НАФТА займає перше місце у світі, і він дорівнює 12,889,900 $US. За своєю будовою та структурою НАФТА є протилежною ЄС.

Інтеграція у СНД опирається на такі об'єктивні фактори, як поділ праці, технологічна взаємозалежність, елементи спільного культурно-цивілізаційного простору. Головні перепони інтеграції: острах у країнах-членах СНД обмежити свій суверенітет, економічні труднощі, незавершеність будування нової соціально-економічної системи. Організаційні рамки інтеграційних процесів визначаються розгалуженою системою органів Співдружності. Крім того, на пострадянському просторі виникла велика кількість союзів економічного, політичного та гуманітарного характеру між окремими країнами-членами СНД, метою яких є розвиток внутрішньорегіональної співпраці - інтеграції «різних швидкостей». Результати інтеграції у СНД виявилися суперечливими: було досягнуто багато домовленостей, але більшість з них не було виконано. Одночасно, Співдружність не розпалася і в цілому доказала доцільність свого існування.

Основні цілі, наслідки, ефекти, проблеми та перспективи світової економічної інтеграції розглянено у третьому розділі даної курсової роботи. Що стосується місця України в інтеграційних процесах, то головний висновок майже очевидний: необхідно якомога швидше просуватися у напрямку здійснення ринкових реформ, демократичної трансформації суспільства та покращання економічної ситуації в країні шляхом усунення вищеозначених негативних чинників.

Щодо глобальної (світової) економічної інтеграції, можна зробити висновок про її бурхливий розвиток в останні декілька десятиліть, які дають підстави стверджувати, що позитивні наслідки економічної інтеграції в світовому масштабі явно переважають деякі негативні прояви цього процесу. На теперішній час існують суттєві передумові для подальшого поглиблення світової економічної інтеграції. Можна сподіватися на те, що вона, як складова загальносвітових інтеграційних тенденцій (політичних, культурних, тощо), буде сприяти подальшому суспільному розвитку та вирішенню глобальних світових проблем.

Таким чином, міжнародна економічна інтеграція буду і далі розвиватися прискореними темпами, сприяючи при цьому все сильнішій інтернаціоналізації національних господарств і всесвітнім процесам глобалізації.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Международная экономическая интеграция. http://www.diptime.ru/readydetail.aspx?work=1941.

2. Международная экономическая интеграция. http://book4student.info/index.php?p=45.

3. Сущность и исключение международной экономической интеграции. http://www.referat-bank.ru/subject28/article31.html.

4. Международная экономическая интеграция. http://rudiplom.ru/lekcii/economika/Mirovaya_ekonomika_i_mezhdunarodnye_ekonomicheskie_otnosheniya/3.html.

5. “Международные экономические отношения». Е. Ф. Жукова и др.; Москва, Изд. «Юнити-Дана», 2000.

6. «Міжнародні економічні відносини”. А. С. Філіпенко та інші; Київ, від. “Либідь”, 1994.

7. Экономика: Учебник. Под ред. Булатова А. С. - М.: Экономист, 2003.

8. Кудров В. М. «Мировая экономика»: Учебник. - М.: Изд. «БЕК», 2002.

9. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие.- 4-е изд., перераб. и доп.- М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999.

10. Основні форми інтеграційних процесів. http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=8094&Itemid=399.

11. Экономическая интеграция. http://www.krugosvet.ru/articles/115/1011524/1011524a1.htm.

12. Политическая экономия и история экономических учений: Учебник. - Под общ. ред. Поршнева А. Г., Денисова Б. А.: ГУУ, 2004.

13. Европейский Союз. http://ru.wikipedia.org/wiki/Европейский_Союз.

14. Международная интеграция в Европе. Европейский Союз (ЕС). http://book4student.info/index.php?p=46.

15. Шишков Ю.В. Інтеграційні процеси на порозі ХХІ століття. Чому не інтегруються країни СНГ. М., 2001.

16. Юданов Ю. І. Боротьба за ринки у Західній Європі. М., 1962.

17. Стратегические показатели - динамика ВВП в странах мира. http://www.stplan.ru/pokaz.htm.

18. НАФТА - Североамериканская зона свободной торговли. http://e-reports.hut.ru/info/nafta.htm.

19. Північноамериканська зона вільної торгівлі. http://uk.wikipedia.org/wiki/Північноамериканська_зона_вільної_торгівлі.

20. Североамериканская зона свободной торговли. http://ru.wikipedia.org/wiki/Североамериканская_зона_свободной_торговли.

21. Европа и Россия: опыт экономических преобразований: Изд. - М., 1996.

22. Индексы физического объема валового внутреннего продукта(в постоянных ценах). http://www.cisstat.com/rus/macro02.htm.

23. Экспортно-импортные операции государств Содружества (миллионов долларов США). http://www.cisstat.com/rus/mac8_an.htm.

24. «International economics». Peter H. Lindert, Thomas A. Pugel; USA, 1996.

25. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу / Урядовий Кур'єр, 18 червня 1998.

26. Сіденко В. Економічне трансформування в країнах Центральної та Східної Європи. Економіка України, №12, 1998.

27. Jovanoviс M.N. International Economic Integration. Limits and Prospects. London and New York, 1998.

28. European Integration: Trade and Industry. Edited by Winters L.A., Venables A.J. Cambridge, 1991.

29. The Developing Economies, XLII-1, March, 2004.

30. Warner, Andrew M. Methodology. - The global competitiveness report 1998.

31. Соколенко С. И. Глобальные рынки XXI столетия: Перспективы Украины. Киев: Логос, 1998.

32. «Україна на шляху європейської інтеграції», науково-практичний збірник матеріалів Міністерства економіки Україні, 1999.

33. Журнал «Бізнес - огляд», березень 2000, Київ.

34. Токарев О. ПАР - наш новий зовнішньоекономічний партнер. Економіка України, №5, 1998.

ДОДАТОК А

Експортно-імпортні операції держав Співдружності (мільйонів доларів США)

	2000	2006	20071
	Взагалі	Країни СНД	Інші країни	Взагалі	Країни СНД	Інші країни	Взагалі	Країни СНД	Інші країни
	Експорт
Азербайджан	1745	235	1510	6372	930	5442	5462	1005	4457
Вірменія	300	73	227	985	121	773	1061	325	736
Білорусь	7326	4399	2927	19734	8609	11125	21788	10117	11671
Грузія	323	129	194	993	395	598	1116	419	697
Казахстан	8812	2337	6475	38250	5574	32676	42579	7148	35431
Киргизстан	504	207	297	794	379	415	1017	513	504
Молдова	472	276	196	1052	424	628	1215	500	715
Росія	103125	13856	89269	301465	42320	259145	314170	46970	267200
Таджикистан	784	374	410	1399	186	1213	1342	206	1136
Туркменістан	2506	1314	1192	…	…	…	…	…	…
Україна	14573	4498	10075	38368	12664	25704	44449	16912	27537
	Імпорт
Азербайджан	1172	375	797	5268	2098	3170	5000	1673	3327
Вірменія	885	174	711	2192	696	1496	2871	963	1908
Білорусь	8646	6070	2576	22351	14512	7839	25441	16870	8571
Грузія	709	229	480	3681	1404	2277	4511	1589	2922
Казахстан	5040	2732	2308	23677	11064	12613	29770	13272	16498
Киргизстан	554	298	256	1718	991	727	2146	1353	793
Молдова	776	260	516	2693	1021	1672	3277	1186	2091
Росія	33879	11604	22275	137699	22363	115336	177383	29953	150430
Таджикистан	675	560	115	1725	1100	625	2213	1376	837
Туркменістан	1785	678	1107	…	…	…	…	…	…
Україна	13956	8040	5916	45039	20185	24854	54041	23031	31010

Продовження Додатку А

	Сальдо
Азербайджан	573	-140	713	1104	-1168	2272	462	-668	1130
Вірменія	-585	-101	-484	-1207	-484	-723	-1810	-638	-1172
Білорусь	-1320	-1671	351	-2617	-5903	3286	-3653	-6753	3100
Грузія	-386	-100	-286	-2688	-1009	-1679	-3395	-1170	-2225
Казахстан	3772	-395	4167	14573	-5490	20063	12809	-6124	18933
Киргизстан	-50	-91	41	-924	-612	-312	-1129	-840	-289
Молдова	-304	16	-320	-1641	-597	-1044	-2062	-686	-1976
Росія	69246	2252	66994	16776	19957	143809	136787	20017	166770
Таджикистан	109	-186	295	-326	-914	588	-871	-1170	229
Туркменістан	721	636	85	…	…	…	…	…	…
Україна	617	-3542	4159	-6671	-7521	850	-9592	-6119	-3473

¹ Січень-листопад

… Дані відсутні (не надані)

ДОДАТОК Б

Зведений рейтинг конкурентоспроможності країн світу у 2006-2008 рр.[35]

Країна	2007-2008	2006-2007
	Індекс конкурентоспроможності	Місце у рейтингу	Місце у рейтингу
США	5,67	1	1
Швейцарія	5,62	2	4
Данія	5,55	3	3
Сінгапур	5,45	7	8
Естонія	4,74	27	26
Чехія	4,58	33	31
Литва	4,49	38	39
Словаччина	4,45	41	37
Латвія	4,41	45	44
Угорщина	4,35	47	38
Польща	4,28	51	45
Хорватія	4,20	57	56
Росія	4,19	58	59
Казахстан	4,14	61	50
Узбекистан	4,13	62	-
Азербайджан	4,07	66	62
В'єтнам	4,04	68	64
Шрі-Ланка	3,99	70	81
Бразилія	3,99	72	66
Україна	3,98	73	69
Румунія	3,97	74	73
Грузія	3,83	90	87
Вірменія	3,76	93	80
Молдова	3,64	97	86
Таджикистан	3,37	117	96
Киргизстан	3,34	119	109
Чад	2,78	131	121

При відборі кількісних даних і питань для огляду автори цього звіту керувалися двома головними обставинами. Для кількісних даних обирались індикатори, що дають всебічне уявлення щодо стану економіки країни, макроекономічні і мікроекономічні дані включно, але зі спеціальним акцентом на даних, що є суттєвими в економічному зростанні (згідно з дослідженнями в науковій літературі). Ці дослідження підтверджують зв'язок між економічним зростанням країни і такими показниками як відкритість до міжнародної торгівлі, якість урядової політики, якість фінансових інституцій, ефективність ринків праці, підготовка робочої сили тощо.

Зібрані кількісні дані і дані спостережень класифікуються і розподіляються по групах - чинниках конкурентоспроможності. Ці вісім чинників - відкритість, уряд (державна влада), фінанси, інфраструктура, технологія, управління, праця (людські ресурси) і інститути. Вісім груп чинників включають більше двохсот окремих індикаторів.