Участь мешканців в управлінні містом. Досвід Львова від заснування міста до 1939 року
Особливості участі мешканців в управлінні містом на прикладі Львова. Розвиток магдебурзького права, статутного права та місцеве самоврядування Львова у складі Другої Речі Посполитої Польщі. Роль населення в запровадженні демократичних звичаїв врядування.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 12.12.2023 |
| Размер файла | 50,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інститут адміністрування, державного управління та професійного розвитку, Національний університет «Львівська політехніка»
УЧАСТЬ МЕШКАНЦІВ В УПРАВЛІННІ МІСТОМ. ДОСВІД ЛЬВОВА ВІД ЗАСНУВАНУВАННЯ МІСТА ДО 1939 РОКУ
Лукашевський Юрій Олегович аспірант
кафедра державної політики та врядування
Анотація
мешканець управління місто львів
В сучасних умовах низка територіальних громад в Україні, незважаючи на наявність законодавчо передбаченого права, стикаються з проблемами щодо вирішення питань місцевого значення. Основним і дієвим інструментом вирішення проблем є децентралізація та фінансова самостійність місцевих громад. Історичний аналіз свідчить, що місцеве самоврядування в Україні пройшло складний і суперечливий шлях становлення. Важливим етапом на шляху започаткування місцевого самоврядування, зокрема актуалізації участі громадськості в цьому процесі є дорадянський період. В статті досліджено особливості участі мешканців в управлінні містом на прикладі міста Львова, зокрема, проаналізовано такі історичні етапи, як: розвиток магдебурзького права, статутного права та місцеве самоврядування Львова у складі Другої Речі Посполитої Польщі. Цей період залишив свій слід в управлінні містом Львовом вплив на досвід, що характеризувався впливом західних правових систем на стародавні традиції українців. Досліджуваний історичний період супроводжувався отриманням досвіду громадян щодо керування містом, розвитку міського господарство, обрання та контролювання влади, зміцнення безпеки, встановлення правил відносин з центральною владою тощо. Таким чином, українські міста, зокрема місто Львів, створювали сприятливі умови для проживання людей і розвитку громади, поступово входячи в єдиний європейський культурно-правовий простір. Активність населення в запровадженні демократичних звичаїв врядування спроможне розв'язати низку складних проблем в різних сферах суспільства, які виникають перед державою та суспільством.
Ключові слова: участь мешканців, місцеве самоврядування, магдебурзького права, статутного права, історичний період залучення громади в управлінні містом.
Annotation
Lukashevskyi Yurii Olehovych PhD student, Department of Public Policy and Governance, Institute of Public Administration, Governance and Professional Development, Lviv Polytechnic National University
INHABITANTS' PARTICIPATION IN CITY MANAGEMENT. LVIV'S EXPERIENCE FROM THE FOUNDATION OF THE CITY TO 1939.
In modern conditions, a number of territorial communities in Ukraine, despite the existence of a legally enshrined right, face problems in addressing local issues. The main and effective tool for solving these problems is decentralisation and financial independence of local communities. Historical analysis shows that local self-government in Ukraine has gone through a difficult and controversial path of development. The pre-Soviet period was an important stage on the way to establishing local self-government, in particular, the actualisation of public participation in this process. The article examines the peculiarities of residents' participation in city management on the example of Lviv. In particular, the author analyses such historical stages as the development of Magdeburg law, statutory law and local self-government of Lviv as part of the Republic of Poland; Second Republic. This period left its mark on the governance of the city of Lviv, influencing the experience characterised by the impact of Western legal systems on the ancient traditions of Ukrainians. The historical period under study was accompanied by the experience of citizens in managing the city, developing the urban economy, electing and controlling the authorities, strengthening security, establishing rules of relations with the central government, etc. Thus, Ukrainian cities, including Lviv, created favourable conditions for people's living and community development, gradually entering the single European cultural and legal space. The activity of the population in introducing democratic governance practices can solve a number of complex problems in various spheres of society that the state and society face.
Keywords: participation of residents, local self-government, Magdeburg law, statutory law, historical period of community involvement in city management.
Постановка проблеми
Дослідження реформ децентралізації в умовах розвитку публічного управління, що розпочалися в Україні, є важливим етапом забезпечення їхньої якісної реалізації. Оскільки, децентралізація передбачає комплектне реформування органів місцевого самоврядування, зокрема залучення громади в управлінні містом. Громадяни є джерелом життя своєї громади і нерозривно пов'язані з його подальшим існуванням і процвітанням. Участь громадян в управлінні своїм містом є важливою, оскільки вони знають про проблеми громади, де вони живуть і працюють, і можуть оцінити дії міської влади.
Врахування широкого спектру думок допомагає особам, які приймають рішення, краще зрозуміти взаємозв'язки та природу проблем, що стоять перед містом. Участь громадськості означає досягнення консенсусу, що значно посилює політичну взаємодію між громадянами та громадянами та урядом, а також підвищує легітимність процесу планування [12]. У цьому контексті може бути цікавим досвід Львівської міської ради щодо створення відповідних організаційних та правових умов для реалізації мешканцями свого права на участь [11]. Досвід Львова у створенні умов для участі громадян у місцевому самоврядуванні вирізняється на загальнонаціональному рівні. Про це свідчать чільні позиції міста одразу у кількох загальноукраїнських індексах, які вимірюють публічність та прозорість діяльності органів місцевого самоврядування, а також рівень участі громадян у прийнятті рішень.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Питання місцевого самоврядування вже тривалий час привертає увагу як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. У наукових дослідженнях висвітлено досить широке коло питань із цієї проблематики. Дослідження проблем історичного становлення місцевого самоврядування стали об'єктом наукового інтересу наступних учених: Гошко Т. Д., Заяць О., Когут І., Мохнацький Е. та інші. Праці цих дослідників заклали теоретичне та історичне підґрунтя для формування участі громадян у місцевому самоврядуванні. Проте доволі відчутним є брак праць, які б розкривали історичний досвід органів місцевого самоврядування України у сфері залучення громадян до вирішення питань місцевого значення.
Метою статті є дослідження історичного контексту участі мешканців в управлінні містом від заснування Львова до часів радянського періоду.
Виклад основного матеріалу
Розвиток держави неможливий без розвитку громад. Важлива роль у демократичній державі належить місцевому самоврядуванню - головному елементу саморегуляції та самоуправління громадян. Історичними періодами залучення мешканців в управлінні містом у Львові, в тому числі й доктринального розуміння доцільно вважати наступні періоди.
Таблиця 1
Історичні етапи участі мешканців в управлінні містом (приклад м. Львова)
|
Історичний етап |
Період, рік |
Документ |
|
|
Розвиток магдебурзького права |
1256 - 1772 |
Збірник законів магдебурзького права |
|
|
Статутне право. АвстроУгорський період |
1772-1918 |
Статуту королівського міста |
|
|
Місцеве самоврядування Львова у складі Речі Посполитої Польщі. |
1919-1939 |
Міський статут королівського столичного міста Львова |
Писемні згадки про заснування та княжий період історії Львова є доволі скупими. Ключова причина - пожежа в міській ратуші 1381 року, яка знищила практично усі тогочасні документи. Отож, перша відома писемна згадка про Львів датується 1256 роком - запис у Галицько-Волинському літописі про пожежу у місті Холм [1, с.10]. Також відомо, що засновниками міста були король Данило Романович та його син Лев - правителі Галицько-Волинської держави у середині 13 століття. Коли ми говоримо про заснування міста, то очевидно мова йде про насамперед будівництво оборонних споруд (фортеці та мурів) поблизу існуючого поселення. Адже археологічні знахідки на території міста говорять про існування слов'янських поселень на цій території ще з VI століття н.е. [2].
Про управління містом у ці часи є не так і багато інформації. Відомо, те що невдовзі після заснування місто стає столицею Галицько-Волинського князівства і очевидно присутність королів в місті мала величезний вплив на становлення та розвиток Львова.
Маємо різні припущення щодо кількості та складу населення давнього Львова. Найбільш ймовірно йде мова про кілька тисяч мешканців. Очевидно, що за такої невеликої кількості мешканців, тогочасні львів'яни мали б добре один одного знати та пізнавати в лице. Попри це склад населення міста був багатонаціональний та різноконфесійний, до прикладу католики - поляки та німці, не католики - русини (українці) та вірмени, нехристияни - євреї, татари, сарацини. Кожна етнічна група формувала свою окрему дільницю в місті та мала право на вирішення внутрішніх питань за власними традиціями та законами [3]. За часів короля Лева в місті домінувало руське право, але інші етнічні групи мали певну автономію. Зокрема, місцеві німці керувалися Магдебурзьким правом, яке повторно у 1356 році підтвердив польський король Казимир III. Маємо збережені джерела, які побіжно про це свідчать, а саме - привілей вже згадуваного Казимира III нащадкам львівського війта Бертольда Штехера (німця за походженням) від 22 серпня 1352 року. Привілей містить підтвердження права внуків війта Львова на володіння селом Малі Винники у передмісті Львова, які були даровані йому «великим володарем, блаженної пам'яті Львовом князем Русі, за його вірну службу». До речі, цей документ є першою письмовою згадкою про місто Винники Львівської громади [1, с.15].
Важливо розуміти, що «Магдебурзьке право» - це сукупність привілеїв правителів держави, до складу якої входило місто в часи Середньовіччя та Відродження, в яких прописувалися додаткові чи особливі права та обов'язки громади конкретного міста.
Отож, магдебурзьке право різних міст навіть в межах однієї держави могло мати суттєві відмінності. Ключовими ознаками магдебурзького права було те, що мешканці міста користувалися повноваженнями мати власну виборну владу, приймати власні локальні закони, здійснювати судочинство, встановлювати податки та мита, карбувати власну монету тощо. Львівський магістральний устрій був чи не еталонним до автентичного німецького права у порівнянні із іншими українськими містами. Зрештою нічого дивного, адже варто пам'ятати, що Львів був найбільшим містом України у XIV -XVI ст. і точно слугував зразком для інших.
Традиційно львівський магістрат складався з ради як адміністративного органу, та лави, яка займалася кримінальними справами. До складу ради входили радники та бургомістр, склад лави формувався з лавників та війта. Львівський магістрат мав велике значення для інших міст - він був апеляційним центром для Руського воєводства і Поділля. А це означало, що мешканці руських (українських) міст і містечок мали подавати апеляції спершу львівським лавникам, і лише після цього звертатись до вищого Королівського суду в Кракові [4].
Міське громадянство сприймалося як певні права та обов'язки (як майнові, так і політичні). Права конкретного громадянина були безпосередньо пов'язані із правами усієї громади, тому, що більшим, потужнішим і багатшим було місто, то більшими були його привілеї і тим привабливішим - його громадянство. Львів же за значимістю належав до першорядних міст держави й отримував від свого власника - польського короля численні привілеї, які й були правовим підґрунтям для комплексу прав та обов'язків львівських міщангромадян [5].
Статутне право. Австро-Угорський період. Наприкінці XVIII ст. австрійська влада позбавила магістрат самоврядного статусу, тривалий час бурґомістрів призначало цісарське намісництво. У 1786 році імператор Йосиф II видав декрет про нову організацію міської влади, який скасував попередні органи влади та муніципальні установи [6]. Відповідно до цього декрету було оголошено конкурс на посади в Магістраті, в тому числі на посаду Президента міста, віце-президента, 16 радників, та на решту посад Магістрату.
Наступним важливим документом, який регулював діяльність міського самоврядування було «Тимчасове положення для реорганізації міського Департаменту для королівського столичного міста Львова» від 20 липня 1848 року. Положення містило 22 розділи, які деталізували процедури обрання складу міського Департаменту, про право голосу та процедури виборів, а також регламентував в загальних рисах повноваження Міського Відділу [7].
Львів'яни значно розширили свої права на участь у місцевому самоврядуванні із наданням Львову Статуту королівського міста від 14 жовтня 1870 року. Статут визначав організацію та повноваження міської ради та інших міських урядових органів у місті. Він також визначав, хто може бути членом громади міста, а також які права та обов'язки мають учасники громади (табл.2).
Таблиця 2
Статуту королівського міста (м. Львів)
|
Основні положення статуту |
Опис |
|
|
Визначення членів громади міста |
У громаду входили особи, які мали право приналежності до громади, а також особи, які володіли нерухомістю на території міста або сплачували податок в казну міста від своєї господарської діяльності. Що цікаво, що за такої умови до членів громади також належали юридичні особи, наприклад корпорації, товариства, установи та фонди [8]. Міська рада мала вести реєстр громадян міста і такий реєстр мав бути доступним для усіх мешканців. Також передбачалося, що міська рада може брати плату за надання права приналежності до громади міста у розмірі не більше 30 злотих (приблизно 21 грам чистого золота) [9]. |
|
|
Визначення органів місцевого самоврядування |
Інтереси громади у всіх її справах представляла міська рада, яка керувала містом сама або через Магістрат чи інші міські урядові організації |
|
|
Визначення повноважень міської ради |
До ключових повноважень міської ради належали управління майном громади, забезпечення безпеки мешканців та їхнього майна, будівництво та утриманням комунальних доріг, мостів, вулиць, площ, тощо, поліцейські функції, функції санстанції, нагляд над виробництвом, поліцейський нагляд за суспільною мораллю, догляд за бідними, запобігання жебрацтву, пожежна служба, нагляд за будівництвом та надання дозволу на будівництво, середня освіта. Поліцейські функції Магістрату було достатньо широкими, аж до можливості накладання грошових штрафів та арешту. Цікаво, що штрафи мали визначене цільове призначення - мали скеровуватися на допомогу бідним |
|
|
Визначення складу та обрання депутатів |
Загальна кількість депутатів становить 100 чоловік, яких обирали на виборах раз на три роки. Обраним до міської ради міг бути громадянин міста, який досяг 30 років та проживав у місті. Також Статут містив обмеження, щодо тих, хто не міг стати депутатом, а саме посадовці намісництва імператора, міські посадовці та працівники міських установ та підприємств, особи, які перебувають в судовому спорі із міською радою, боржники громади, а також орендарі міського майна чи отримувачі доходів з бюджету міста |
Згідно Статуту депутати із свого числа обирали Президента міста, якого мав затвердити імператор. Рішення приймалися більшістю голосів від присутніх на засіданні Ради. Головуючий не мав права голосу. Також визначалося, що засідання ради мали відбуватися публічно. Також статут містив норму, яка врегульовувала конфлікт інтересів депутатів при прийнятті рішень, зокрема заборонялося брати участь в голосуванні та навіть бути присутнім в залі, якщо розглядалося питання, яке стосувалося депутата, його дружини, рідних першого чи другого ступеня споріднення.
Як бачимо, в Статуті Львова 19 століття досить чітко були описані норми, які б мали запобігати виникненню конфлікту інтересів у депутатів, а значить мінімізувати корупційні ризики в управлінні містом.
Також важливо розуміти, що 19 століття в Європі ознаменувалося поширення ідей націоналізму, які стали своєрідною ідеологічною основою Першої світової війни і як наслідок утворення національних та багатонаціональних держав внаслідок розпаду Австро-Угорської, Німецької, Османської та частково Російської імперій. Політичне життя Львова не стало винятком, а швидше яскравим прикладом національних змагань українців та поляків за свій національний Львів. Участь мешканців в розвитку в управлінні містом дуже часто визначалося через призму націоналізму. А зважаючи на те, що участь українців до міського самоврядування дуже сильно була обмежена та непропорційною до кількості мешканців. В місті виникали паралельні до урядових та міських організації та установи, метою яких було задовольнити потребу українських мешканців в культурній та національній самореалізації. До прикладу, Головна руська рада (1848), газета «Зоря Галицька» (1848), українські наукові та освітні організації «Просвіта» (1868), Наукове товариство ім. Шевченка (1873), спортивне товариство «Сокіл» (1884), українські кредитні спілки та кооперативний рух.
Статут міста Львова від 1870 року діяв до 1918 року, коли у Львові було створено Західно Українську Народну Республіку, а пізніше в результаті українсько - польської збройної боротьби місто увійшло до складу Другої Речі Посполитої у 1919 році.
Місцеве самоврядування Львова у складі Речі Посполитої Польщі. 1919-1939. На рубежі 1918 - 1919 років припадає створення перших нормативно-правових актів інститут територіального (місцевого) самоврядування. Місцеві вибори до міської ради проводилися кожні три роки. Право голосу мали громадяни Польщі, яким виповнилося 21 рік.
У цьому періоді мешканці Львова мали певні можливості для участі в управлінні містом, зокрема через громадські об'єднання та партії, які представляли їх інтереси. Проте на практиці участь місцевого населення в управлінні містом була обмеженою, оскільки рішення про управління містом приймалися головним чином центральною владою. З розвитком диктатури в Польщі під керівництвом Юзефа Пілсудського, демократичні права були суттєво обмежені.
Основний документ, який регулював міське самоврядування у Львові у цей період був «Міський статут королівського столичного міста Львова» від 1935 року [10]. Цей статут встановлював організацію та функціонування міської влади, зокрема міської ради, Президента міста та Магістрату, а також регулював багато інших аспектів міського життя, включаючи комунальне господарство, дорожнє господарство, культуру, освіту та охорону здоров'я.
Основні зміни в порівнянні зі статутом міста від 1870 року полягали в тому, що було змінено структуру та функції міської влади. Насамперед, суттєво розширено поняття члена громади міста. Так, відповідно до статуту членами громади міста Львова визначалися мешканці міста, які мали громадянство Речі Посполитої Польщі, які стало проживають в місті не менше року. Кількість депутатів міської ради залишилася незмінною - 100 депутатів. Виборче право належало до членів громади, яким виповнилося 24 роки і які вміли писати та читати польською. Натомість, обраним до складу міської ради міг бути член громади, який мав право голосу та якому виповнилося 30 років. Як бачимо, статут містив дискримінаційну норму щодо українців та євреїв та представників інших національних меншин тогочасного Львова. Також в Статуті описано категорії посад, які не можна було поєднювати із статусом депутата, а саме: службовці уряду воєводського, поліції, а також працівники Магістрату та інших установ та підприємств, засновником яких була міська рада.
Каденція міської ради тривала 5 років. В частині забезпечення участі мешканців в управлінні місто є норма, яка зобов'язувала Магістрат оприлюднювати проєкт міського бюджету, а мешканці могли подавати свої зауваження та пропозиції, які мали бути розглянуті.
Загалом треба зазначити, що порівняно із Статутом 1870 року, міське самоврядування було суттєво узалежнено від центральної влади. До прикладу вимоги затверджувати бюджет міста із державним відділом нагляду чи зобов'язання міської ради погоджувати вибір Президента міста із міністром внутрішніх справ. Також міністр внутрішніх справ Речі Посполитої мав право розпустити міську раду Львова.
Статут міста Львова діяв до вересня 1939 року, коли Львів був захоплений радянськими військами та увійшов в буремні часи Другої світової війни і до складу УРСР після її завершення.
Висновки
Місцеве самоврядування є невід'ємною частиною історії Львова та характеризує його успіх на різних історичних етапах. Історичний процес становлення участі громадян в місцевому самоврядуванні цілком релевантний до тогочасних загальноєвропейських тенденцій та політико-філософським трактуванням. До деяких практик управління містом середини 19 століття ми повертаємося на початку 21. До прикладу, визначення поняття «конфлікту інтересів», відкритість засідань міської ради чи громадське обговорення бюджету міста, тощо.
Активність жителів в запровадженні демократичних звичаїв врядування спроможне розв'язати низку складних проблем в різних сферах суспільства, які виникають перед державою та суспільством. Знання і аналіз історичних подій та досвіду слугуватиме можливості сучасникам в ретроспективі виокремити ключові пріоритети та напрями подальшої співпраці мешканців з органами місцевого самоврядування, і що не менш важливо, це можливість уникнення тих самих помилок на відповідному етапі історичного розвитку.
Література
1. Історія Львова в документах і матеріалах: збірник документів і матеріалів. (1986). / Упорядн.: У. Я. Єдлінська, Я. Д. Ісаєвич, О. А. Купчинський, О. А. Кірсанова, Я. С. Лялька, Ф. І. Стеблій, С. М. Трусевич, Л. С. Федоришин. Ред. кол.: М. В. Брик (відп. ред.), Н. Ф. Врадій, Я. Д. Ісаєвич, С. А. Макарчук, Л. М. Мінаєва, Ф. І. Стеблій (заст. відп. ред.), М. П. Тесленко. АН Української РСР. Інститут суспільних наук; Центральний державний історичний архів УРСР у м. Львові; Державний архів Львівської області. Наукова думка, 424.
2. Шиян, О. (2021). Де насправді зародився Львів? https://zaxid.net/istoriya_lvova_ novi_znahi dki_arheol ogiv_rezultati_rozkopok_n1528836
3. Лозинський, Р. (2005). Етнічний склад населення Львова. Львівський національний університет ім. І. Франка. 358.
4. Гошко, Т. Д. (2002). Нариси з історії магдебурзького права в Україні (XVI -- початокXVIIст.). Львів: Афіша, 255.
5. Заяць, О. (2012). Громадяни Львова XIV-XVIII ст.: правовий статус, склад, походження. Львів: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. 77.
6. Mochnacki, Edmund (1896). Miasto Lwow w okresie samorzqdu 1870-1895. Lwow: z drukarni W. A. Szyjkowskiego, nakl. Gminy Krol. Stol. Miasta Lwowa, 88, 98.
7. STATUT krol. stol. miasta LWOWA. Ustawa., z dnia 14. pazdziernika 1870. nadany. WE LWOWIE. Nakladem Karolr. Wilda. 1871. 4.
8. Glabiiski, Stanislaw (1890). Waluta w Austry i dazenie do jej reformy. Lwow: Nakladem Redakoyi „PRZEGL SAD J ADM." Czcionkami Drukarni Ludowej, 11.
9. Муніципальний акт королівської комуни. стіл. місто Львів. [Municipal Act of the Royal Commune]. Львів: онкл. Королівська комуна. Таблиця. Міста, [1935] (Lwow: Druk. Mieszczanska). https://polona.pl/item/ustawa-miejska-gminy-krol-stol-miasta-lwowa,NzA1NzY5Njk/ 2/#info:metadata
10. Інформаційний портал депутатів Львівської міської ради. https://www.lvivrada.gov.ua/ component/k2/item/297-deputaty-lvivskoi-miskoi-rady-2-sklykannia-1994-1998
11. Когут, І. (2008). Специфіка розвитку і функціонування публічної влади у Львові в Австрійську добу. Ефективність державного управління, 215-223.
12. Лукашевський, Ю. (2022). Нормативно-правові засади участі мешканців у місцевому самоврядуванні. Актуальні питання у сучасній науці, (3 (3)).
References
1. Istoriia Lvova v dokumentakh i materialakh: zbirnyk dokumentiv i materialiv. [History of Lviv in documents and materials: a collection of documents and materials]. (1986). / Uporiadn.: U. Ya. Yedlinska, Ya. D. Isaievych, O. A. Kupchynskyi, O. A. Kirsanova, Ya. S. Lialka, F. I. Steblii, S. M. Trusevych, L. S. Fedoryshyn. Red. kol.: M. V. Bryk (vidp. red.), N. F. Vradii, Ya. D. Isaievych, S. A. Makarchuk, L. M. Minaieva, F. I. Steblii (zast. vidp. red.), M. P. Teslenko. AN Ukrainskoi RSR. Instytut suspilnykh nauk; Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv URSR u m. Lvovi; Derzhavnyi arkhiv Lvivskoi oblasti. Naukova dumka, 424.
2. Shyian, O. (2021). De naspravdi zarodyvsia Lviv? [Where was Lviv actually born?]. https://zaxid.net/istoriya_lvova_novi_znahidki_arheologiv_rezultati_rozkopok_n1528836
3. Lozynskyi, R. (2005). Etnichnyi skladnaselennia Lvova. [Ethnic composition of Lviv's population]. Lvivskyi natsionalnyi universytet im. I. Franka. 358.
4. Hoshko, T. D. (2002). Narysy z istorii mahdeburzkoho prava v Ukraini (XVI -- pochatok XVII st.). [Essays on the history of Magdeburg law in Ukraine (XVI - early XVII centuries)]. Lviv: Afisha, 255.
5. Zaiats, O. (2012). Hromadiany Lvova XIV-XVIII st.: pravovyi status, sklad, pokhodzhennia. [Citizens of Lviv of the XIV-XVIII centuries: legal status, composition, origin]. Lviv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevskoho NAN Ukrainy. 77.
6. Mochnacki, Edmund (1896). Miasto Lwow w okresie samorzqdu 1870-1895. [The City of Lviv in the Period of Self-Government 1870-1895.]. Lwow: z drukarni W. A. Szyjkowskiego, nakl. Gminy Krol. Stol. Miasta Lwowa, 88, 98.
7. STATUT krol. stol. miasta LWOWA. Ustawa., z dnia 14. pazdziernika 1870. nadany. WE LWOWIE. Nakladem Karolr. Wilda. 1871. 4.
8. Glabiiski, Stanislaw (1890). Waluta w Austry i dazenie do jej reformy. Lwow: Nakladem Redakoyi „PRZEGL SAD J ADM. " Czcionkami Drukarni Ludowej, 11.
9. Munitsypalnyi akt korolivskoi komuny. stil. misto Lviv. Lviv: onkl. Korolivska komuna. Tablytsia. Mista, [1935] (Lwow: Druk. Mieszczanska). https://polona.pl/item/ustawamiejska-gminy-krol-stol-miasta-lwowa,NzA1NzY5Njk/2/#info:metadata
10. Informatsiinyi portal deputativ Lvivskoi miskoi rady. [Information portal of Lviv city council deputies]. https://www.lvivrada.gov.ua/component/k2/item/297-deputaty-lvivskoi-miskoirady-2-sklykannia-1994-1998
11. Kohut, I. (2008). Spetsyfika rozvytku i funktsionuvannia publichnoi vlady u Lvovi v Avstriisku dobu. [Specifics of the Development and Functioning of Public Power in Lviv in the Austrian Era ]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnia, 215-223.
12. Lukashevskyi, Yu. (2022). Normatyvno-pravovi zasady uchasti meshkantsiv u mistsevomu samovriaduvanni. [Regulatory and legal framework for residents' participation in local self-government]. Aktualnipytannia u suchasnii nautsi, (3 (3)).
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Повсякденні практики міського самоврядування на території України у XIV–XVIII cт. Досвід діяльності міського самоврядування міста Києва. Міська реформа 1870 р. та її вплив на життя мешканців українських міст, а також механізм реалізації та особливості.
дипломная работа [100,7 K], добавлен 22.12.2012Поняття "архів" і "архівний документ". Аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні традиційних форм використання документної інформації в архівах. Специфіка роботи архівів міста. Центральний державний історичний архів Львова.
контрольная работа [69,7 K], добавлен 01.03.2011Передумови, причини та здійснення першого поділу Речі Посполитої. Політична ситуація в 1770-х – 1780-х роках та другий поділ Польщі. Реформи сеймів та стан земель, окупованих Австрією, Росією та Пруссією. Третій поділ Польщі та ліквідація Речі Посполитої.
дипломная работа [80,0 K], добавлен 06.07.2012Поширення магдебурзького права у Володимирі. Характеристика соціально-економічного розвитку м. Володимира литовсько-польської доби. Огляд господарської діяльності та побуту місцевої людності. Аналіз суспільно-політичних аспектів життя населення міста.
статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017Аналіз особливостей соціальної й етнічної структури поселень частини українських земель, які перебували в складі Польщі до Люблінської унії 1569 р. Характеристика українського населення з незначною частиною іноетнічних мешканців в таких поселеннях.
статья [21,7 K], добавлен 17.08.2017Дослідження перебування Східної Галичини у складі Другої Речі Посполитої. Денаціоналізація самоідентифікації українців. Збереження української мови та освіти у період окупації. Переселення неблагонадійних учителів у центральні та західні райони Польщі.
статья [20,0 K], добавлен 10.08.2017Особливості становища Речі Посполитої до початку першого розподілу, обґрунтування його причин. Дослідження передісторії та історії розділів, роль у них російської, австрійської і прусської сторін. Визначення здобутків союзників та втрат Речі Посполитої.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 17.01.2010Заселення та розвиток Півдня України. Етнічний склад, вірування та населення Бесарабії та Буджака до початку ХІХ століття. Заснування міста Арциз. Руйнування Запорізької Січі. Соціально-економічний розвиток, культурне і духовне життя міста в ХІХ столітті.
дипломная работа [2,8 M], добавлен 11.03.2011Діяльність української скаутської організації Пласту на Галичині протягом міжвоєнного періоду 1920-1939 р. в умовах перебування території під владою Другої Речі Посполитої. Його відносини з польською владою, роль у молодіжному русі й суспільному житті.
курсовая работа [89,6 K], добавлен 25.06.2015Поразка Росії у Кримській війні. Реформа 1861 року. Скасування кріпосного права. Особливості аграрної реформи. Міська реформа 1870 року. Судова реформа 1864 року. Зміни у складі населення. Формування національної інтелігенції. Інтерес до марксизму.
презентация [3,4 M], добавлен 19.04.2015
