Процеси глобалізації в світі та Україні: історичний контекст та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Процеси глобалізації в світі та Україні: історичний контекст та перспективи

Сергій Набока

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії світового українства

м. Київ, Україна

Анотація

У статті, зроблена спроба крізь призму історії, висвітлити причини, особливості, проблематику й перспективи процесів глобалізації в світі. Розглянути пов'язані з цим культурні, політичні, військові, економічні, соціальні зміни та наслідки в історії країн та цивілізацій. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, об'єктивності й логічності.

Вказана актуальність даного дослідження, обумовлюється тими обставинами, що роль, хід та перебіг інтеграційних перетворень в історії, не лише визначально впливали на життя людей та держав у минулому, але й у величезній мірі визначають сьогоднішній розвиток людської цивілізації.

В ході дослідження зазначеної проблематики, автором виділені основні «глобалізаційні проекти» в історії людства. Визначені періоди та цивілізації, котрі служили «локомотивами» глобалізаційних процесів. Висвітлені причини, характерні риси, відмінності, специфіку та наслідки інтеграційних процесів притаманних для того часу. Відзначені чинники, що гальмували, обмежували розвиток та детермінували їх обмеженість в минулому.

Розкрито передумови та головні рушійні сили глобалізаційних процесів. Зазначено, що якщо для греко-римської цивілізації основою інтеграційного розширення, була військово-адміністративна та культурно-торгівельна експансія. А в період Нового часу з великих географічних відкриттів, європейці під прапором християнства почали розвиток світової торгівлі та колонізацію, які також містили в собі тенденції глобалізації. То фундаментальною причиною сучасних процесів глобалізації, що почалися в XIX ст. є ліберально-ринкова капіталістична економіка.

В результаті проведеного аналізу, автором визначені основні фактори, ключових суб'єктів та головні риси процесів глобалізації в сучасному світі. Відзначено, закономірності, проблеми, позитивні та негативні наслідки інтеграційних процесів другої половини XX - початку XXI століття. Висвітлено вплив на основні сфери життя, динаміку, специфіку та перспективи процесів глобалізації та інтеграції в пострадянських країнах європейського простору. Розглянуто роль, особливості, місце та перспективи України в сучасних процесах глобалізації.

Ключові слова: вестернізація, глобалізація, космополітизм, компрадорська буржуазія, політкоректність, політична еліта, транснаціональні корпорації, ринкова економіка, інтеграція, глобальні проблеми.

Abstract

Sergiy Naboka

Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of the History of World Ukrainians, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

GLOBALIZATION PROCESSES IN THE WORLD AND IN UKRAINE: HISTORICAL CONTEXT AND PERSPECTIVES

The article makes an attempt through the prism of history to highlight the causes, specifics, problematics and perspectives of globalization processes in the world. The related cultural, political, military, economic, social changes and consequences of the history of countries and civilizations are considered. The methodology of the study is based on the principles of historicism, scientificity, objectivity and logic.

The mentioned relevance of this study is caused by the circumstances that the role and pace of integrational transformations in history have not only determined the impact on the lives of people and states in the past, but also to a significant extent determine the current development of human civilization.

In the research of this issue, the author has identified the main "globalization projects" in the history of mankind. The periods and civilizations that were the driving forces of globalization processes were identified. The reasons, characteristics, differences, specifics and consequences of integration processes typical for that time were clarified. The noted retarding factors limited the development and determined their limitations in the past.

The preconditions and the main driving forces of globalization processes are disclosed. It is noted that military-administrative and cultural-trade expansion was the basis of integrational expansion for the Greek-Roman civilization. And during the Early Modern period, beginning with great geographical discoveries, Europeans under the banner of Christianity actively developed world trade and colonization, which also contained the trends of globalization. At the same time, the fundamental reason of modern processes of globalization, which began in the XIX century, is the liberal-market capitalist economy.

As a result of the analysis the author defined the main factors, key actors and main features of globalization processes in the modern world. Patterns, challenges, positive and negative consequences of integrational processes of the second half of XX - the beginning of XXI century are marked out. The influence on the main spheres of life, dynamics, specificity and perspectives of globalization and integration in European post-Soviet countries are reflected. The role, specifics, place and perspectives of Ukraine in the modern processes of globalization are considered.

Keywords: westernization, globalization, cosmopolitanism, comprador bourgeoisie, political correctness, political elite, multinational corporations, market economy, integration, global problems.

Постановка проблеми

Сучасний період світової історії характеризується процесами інтеграції та глобалізації, які протікають бурхливо, болісно та неоднозначно. Без аналізу історичних предумов, політичних подій, економічних причин, соціальних рухів неможливо зрозуміти закономірності формування нового геополітично ландшафту. глобалізація економічний цивілізація

В представленій статті, зроблена спроба проаналізувати основні риси і закономірності світових інтеграційних процесів в історії саме в сучасному контексті, а також висвітлити вплив глобалізації на суспільно-політичні події кінця XX-XXI ст. в Україні та східній Європі.

Актуальність вивчення даної проблематики, визначається тим міркуванням, що глобалізаційні процеси, реально та всебічно впливають на життя людей та еволюцію суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Частково і опосередковано, дослідженням даної тематики, займалися такі вчені як Дж. Стігліц [1],

З. Бауман [2], Т. Орлова [3] та інші. Однак в своїх працях, вони висвітлюють лише окремі аспекти цих процесів. Вивчення ж загальних закономірностей, а також водночас специфіки впливу представленого явища, потребує окремого дослідження.

Метою статті являється аналіз в історичному аспекті впливу на життя та еволюцію людського суспільства розвитку глобалізації та перспективи України в світових інтеграційних процесах.

Виклад основного матеріалу

Процеси глобалізації в історії людської цивілізації відбувалися неодноразово. Ще в античні часи, в період розквіту Римської імперії, проходили аналогічні сучасній глобалізації процеси романізації практично всієї відомої європейцям Ойкумени. Вони відбувалися під проводом греко-римської цивілізації, несли народам латинський спосіб життя, зразки римського права та грецької культури. Їх основою була війсково-адміністративна та культурно-торгівельна експансія греко-римського світу.

Починаючи з I тисячоліття до нашої ери й до падіння Західної римської імперії в V ст. н. е., проходила інтеграція африканських, європейських та близькосхідних країн та територій в орбіту греко-римської цивілізації. Спочатку це виразилось в утворенні імперії Олександра Македонського, а потім у встановленні домінування практично над усім відомими тоді землями - володінь Римської імперії - Pax Romana. Причому грецьку культури та греків (на відміну від навколишніх варварів чи деспотій Сходу), римляни прирівнювали собі й вважали їх невід'ємною частиною спільної цивілізації. Як висловлювались римляни, мовляв еліни привнесли культуру і філософію, а латиняни право та закон.

Можна відзначити три основні вектори процесів романізації, що мали місце в античний період. По перше, звичайно відбувалися або колонізація (утворення своїх колоній-поселень на пустельних землях), чи захоплення чужих країн військовими інструментами з допомогою залізних македонських фаланг чи непохитних римських легіонів, або поглинання союзників та сусідів політичним шляхом - керуючись відомим принципом: «Розділяй і владарюй» [4, С. 571]. Наступними напрямом утвердження завойованих регіонів, було проведенням якісних прямих доріг, налагодженням надійних комунікацій, утворенням місцевих проримських адміністративних структур, а головне побудова опорних пунктів - заснування міст (нерідко на місці військових таборів римських легіонів).

Однак звісно, як і існування будь'якої ефективної імперії, так і успішні процеси інтеграції, безумовно не можуть грунтуватися лише чисто на політичній та воєнно-адміністративній силі. Багнетами можна завоювати землі, але правити і опиратись тільки на них - неможливо. Відтак, багато земель та народів підпадали впливу греко-римського світу, завдяки саме принадності античної цивілізації. Торгівельні та культурні зв'язки, блиск античних міст, високий рівень та комфорт життя, наявність розвинутого права та законності (що гарантували захищеність особи та її власності)... - все це надзвичайно приваблювало як навколишніх варварів, так і відносно культурних інших сусідів, що бажали долучитись до цих благ. І якщо у варварів, це проявлялося не лише в торгівлі, але й у намаганні пограбувати чи захопити місцеві прекрасні землі, то інші - хотіли більш вигідно долучитись до Імперії. Так чи інакше, багато людей бажали стати частиною греко- римського світу. Статус та права римського громадянина - цінувалися надзвичайно високо. Римським громадянством нагороджували іноземців, його вислужували багаторічним перебуванням в римських легіонах. Недарма, навіть при падінні Західної римської імперії, германці довгий час намагалися копіювати імперські зразки.

Таким чином, глобалізація на основі греко-римського цивілізації відбувалася в багатьох аспектах. Основними опорними пунктами її розповсюдження - ставали колонії, нові дороги й міста засновані греками і римлянами. Вони були осередками цивілізації та культури, що приваблювали місцеву знать (якій далекоглядні римляни, щоб залучити на свій бік еліту, часто давали римське громадянство). Базою романізації служили: латинська мова, писемність та право - що були головними засобами комунікації, освіти та законності. Відбувалися процеси елінізації та латинізації приєднаних земель й інтегрованих народів.

Отже основою «греко-римської глобалізації» - все ж були військово- політичні, адміністративно-правові та культурно-освітні підвалини.

В XV-XIX століття, від початку великих географічних відкриттів, під прапором християнства, європейці почали розвиток світової торгівлі та колонізацію, які містили в собі й тенденції глобалізації. Виникають великі колоніальні імперії, котрі втягують в свою орбіту величезні території заморських земель та народів. Далекі континенти завойовуються та колонізуються. Причому метрополії намагаються утримати їх в своїй залежності, не тільки воєнно-адміністративними, але й політико- економічними методами - намагаючись їх використовувати в якості сировинних придатків та ринків збуту. Незважаючи на всю експлуатацію підкорених народів, расистську работоргівлю та жахи колоніальних завоювань, європейці запроваджують на нових землях нові зразки культури та цивілізації [5, С. 234]. Попри певні відмінності колоніальних імперій Нового часу - можна з деякою долею умовності, визначити наявність загальноєвропейських спільних глобалізаційних рис, характерних для цього періоду історії. Дані тенденції грунтувалися на християнській місіонерській релігії, колоніальній світовій торгівлі та військово-морських завоюваннях.

З другої половини XIX ст. зростання населення Землі, прогрес науки, транспорту, засобів зв'язку та технологій, а головне бурхливий розвиток та ускладнення капіталістичної економіки - невідворотно детермінували глобалістичні процеси. Однак, як і будь'який розвиток, еволюція глобалізації відбувалась нелінійно. Соціально-економічні та суспільно-політичні протиріччя, пов'язані з ломкою аграрного суспільства, промисловим переворотом та становленням національних держав - гальмували ці процеси.

На початку XX ст., одним з шляхів розв'язання гострих проблем породжених розвитком індустріальної ринкової економіки, стала перша світова війна. Дві світові війни та «велика депресія», на певний час загальмували процеси глобалізації. Хоча загалом, якщо розглядати явища глобалізації більш широко, можна відзначити, що національні індустріальні держави заряджені ідеологіями Новітньої доби, висували і просували свої глобальні імперіалістичні проекти, котрі намагалися реалізувати за допомогою військових, політичних та ідеологічних засобів. Шляхом війн, тотальної пропаганди, революцій та територіальних загарбань. Так, дослідники виділяють в XX ст. три політико-ідеологічні «проекти глобалізації»: соціалістично-комуністичний, нацистсько-фашистський та ліберально-демократичний [6, С. 251]. Перші два - як відомо, потерпіли фіаско. Однак вони, на деякий час, загальмували процеси глобалізації.

Проте, історія неухильно як річка, рухалася по магістральній лінії глобалізації, що визначалася перш за все, техно-економічними та суспільно- політичними чинниками. І після краху соціалізму в холодній війні, падіння «залізної завіси» та прогресу НТР в останньому десятилітті XX ст., процеси глобалізації надзвичайно інтенсифікувались, поглибились й розширились.

Сьогоднішня прискорена глобалізація, характеризуються приматом в суспільно-політичній сфері - демократичної моделі управління, що передбачає мінімум обмежень та максимально велику кількість свобод для громадян, різноманітних об'єднань, економічних суб'єктів та їх діяльності (що є дуже важливим для глобалізаційних процесів).

В соціально-економічній площині, нинішня глобалізація - детермінується ліберально-ринковою капіталістичною економікою. В фінансовій сфері - домінуванням світової розрахункової універсальної грошової одиниці - долару. В ідеологічно-правовій свідомості, вона характеризується - переважанням ліберальних цінностей та норм правової держави (що надійно захищає особу та приватну власність). В культурній - зростаючою «вестернізацією» населення Землі. Основною міжнародною мовою спілкування глобалізованого світу - виступає англійська.

Фундаментальною причиною сучасних процесів глобалізації, що почалися в XIX ст. являється ліберально-ринкова капіталістична економіка. Котра базується на пріоритеті непорушності прав приватної власності, масовому виробництві і потребі в нових ринках збуту й сировини. Велику роль в просуванні процесів глобалізації в економіці, відіграють ТНК (транснаціональні корпорації), передові розвинуті країни (наприклад США), впливові міжнародні організації (наприклад МВФ чи СОТ) [7, С. 199].

Головними умовами та каталізаторами сучасної глобалізації виступають такі чинники:

Інтенсивний розвиток сучасної економіки, на новому етапі вимагає більших можливостей та свобод в пересуванні між країнами людей, товарів, капіталів, сировини й виробничих потужностей.

Надзвичайний розвиток науково-технічного прогресу, транспортних та комунікаційних засобів з одного боку зменшують можливості урядів «закрити» свої країни, а з іншого - сприяють як швидкому обміну інформацією, науковими даними, спілкуванню, культурним зв'язкам так і спрощують й збільшують можливості людей в подорожах світом.

Наступною важливою умовою прискорення глобалізації, виступає обставина мінімізації можливості виникнення масштабної війни в світі, що при наявності ядерних потенціалів країн стає фактором стримування.

Важливим та необхідним чинником глобалізації - є визнання практично всіма країнами світу переваги, домінування та безальтернативності однієї вартої наслідування передової моделі розвитку. На сьогоднішній час таким прикладом виступає західно-атлантична цивілізація та її ліберально- демократичний суспільно-політичний устрій. І навіть ті країни та етноси, що її не визнають - не можуть запропонувати більш ефективний, успішний, вільний та привабливий для людей проект.

Рушійною силою глобалізації виступають транснаціональні корпорації (ТНК), котрі матеріально зацікавлені в її успішності. В сьогоднішній економіці 65 тисяч ТНК контролюють 50% світового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, 80% патентів та ліцензій, 90% інвестицій, 85% торгівлі сировиною та сільгосппродукцією. Їх ВВП дорівнює доходам середніх країн. На них працює понад 75 млн. людей. Ядро ТНК становлять близько 500 наймогутніших корпорацій. Щоденний обсяг фінансових транзакцій ТНК сягає одного трильйону доларів.

Загалом, глобалізацію можна визначити як загально-цивілізаційний процес, який полягає в розповсюдженні по всій планеті єдиних технологій і культури. І котрий проявляється в розвитку інтеграції, зміцненні взаємозв'язків і зростання взаємозалежності народів та країн, практично в усіх областях життя: економіці, політиці, культурі, екології, військовій сфері.

Невід'ємною й закономірною частиною глобалізації є закріплення в сучасних соціумах цінностей толерантності, політкоректності, рівності расових, національних, релігійних меншин та проведення політики мультикультуралізму. Адже в глобалізованій економіці, що передбачає високу мобільність населення, вільне й швидке пересування робочої сили, виробництв, товарів та капіталів - потрібно щоб в одному мегаполісі нормально уживалися й працювали люди різних націй, релігій, психотипів, цінностей...

Крім того, подальший розвиток демократії визначає становище, коли політики намагаючись отримати голоси зростаючих національних, релігійних, статевих чи соціальних меншин все більше враховують їх побажання та інтереси. Саме ці фактори в основному й детермінують вищенаведену політику й просування згадуваних цінностей.

Глобалізація, як і будь-яке явище, має свої позитивні й негативні результати та проблеми. Негативні наслідки глобалізації проявляються в ослабленні національних держав, втратою ними економічного суверенітету, відбувається зменшення соціальних здобутків модернових суспільств, проходить перенесення виробництв в більш сприятливі регіони і втрата країнами власної індустрії та робочих місць, йдуть процеси космополітизації національних еліт, збільшується розрив між багатими і бідними країнами, зростає залежність держав та народів від фінансових й економічних світових криз, відбувається розмивання та занепад національних культур, наплив іноземних мігрантів [8, С. 73]...

Внаслідок поділу праці, ефективної спеціалізації та спрощення циркуляції товарів, грошей й робочої сили - стимулюється розвиток та зростання продуктивності економіки. Мінімізується ймовірність виникнення масштабної світової війни. Відбувається інтенсифікація культурного та наукового обміну, що пришвидшує розвиток науки, зміцнюються культурні зв'язки між народами, навіть найвіддаленіші соціуми оперативно долучаються до новітніх світових здобутків.

Проте негативні наслідки глобальних процесів, породжують різноманітні процеси спротиву глобалізації - від руху антиглобалістів до міжнародного тероризму. І якщо рух антиглобалістів, що виник у Мексиці в штаті Чьяпас у 1996 р., характеризується відносно цивілізованими проявами, хоча й досить масштабними (наприклад у м. Сіетл антиглобалісти організували стотисячну демонстрацію). То міжнародний тероризм (як перш за все реакція традиційних суспільтсв, зокрема ісламського світу, на вторгнення «західно-ліберальних цінностей») є досить агресивним та небезпечним явищем. Крім того, багато держав намагаючись захистити свої інтереси в глобалізованому світі починають регіонально об'єднуватись по принципу спільності культур, економік, політичних систем... Прикладом такої регіоналізації може бути утворення Європейського Союзу. Подібні тенденції прослідковуються і в Південно-Східній Азії, Південній та Північній Америці, [9, С. 39].

Глобалізація відкрита практично для всіх країн, незалежно від їх економічних, політичних, ідеологічних систем, культури чи релігії. Виняток становлять хіба що агресивні військові чи теократичні режими, котрі проповідують масштабні війни та геноцид.

Однак, відсторонитися чи залишитися поза процесами глобалізації практично неможливо. Альтернативою виступає фактично самозакриття такої країни, що детермінує для неї гарантоване відставання в економіці, науці, освіті та прирікає до маргінального існування в сучасному світі.

Залучення держав до інтеграційних процесів, значною мірою визначається елітою країн. Загалом, більшість еліт, навіть в країнах що мають реакційні чи консервативні політико-економічні системи, також вимушені долучатись до процесів глобалізації. І не тільки від того, що «самозакриття» гарантує відсталість їх країн, але й тому, що більшість еліт й самі прагнуть отримати доступ до надбань світової медицини, освіти, культури, технологій, стандартів споживання, комфорту, безпеки, можливості мандрівок, прагнуть мати власність в інших куточках світу, інтегруватися у світову еліту...

Найбільші вигоди від глобалізації отримують країни, що першими включились в ці процеси й стали їх лідерами та засновниками. Вони закріплюють за собою максимальні переваги й преференції в економічній, технологічній, соціальній, фінансовій, політичній та правовій сферах.

Варто відзначити, що вирішальними умовами успішності інтеграції в світові глобалізаційно-інтеграційні процеси, виступає стан економіки, рівень суспільно-політичної організованості та реальної незалежності країни. Певним чинником, відносно успішної інтеграції, може виступати політико- географічний фактор. Наприклад, прибалтійські республіки, внаслідок невеликого розміру своїх держав, близькості до ЄС, тісним зв'язкам Європейським Союзом та політичним інтересам Заходу - змогли відносно успішно влитися до атлантичних світових структур.

Якщо розглядати в цьому контексті, перспективи глобалізації східноєвропейських країн пострадянського простору країни, то можна відзначити, що вигідних економічних чи політичних факторів для успішної інтеграції вони не мають. Економіка їх слабка та «сировинна», суспільство часто розколоте, політико-адміністративні системи цих країн вкрай неефективні, корумповані й переживають перманентні політичні кризи.

Крім того, місцева еліта намагаючись отримати підтримку світового істеблішменту, міжнародних організацій та західної громадськості й вітчизняного ліберального електорату, періодично намагається в своїх країнах активно утверджувати і впроваджувати досить сумнівні цінності глобалізації: мультикультуралізм, лобіювання інтересів сексменшин, ювенальну юстицію... Така політика тим охочіше проводиться місцевими елітами, що практично нічого їм не коштує[10, С. 181]. Адже розвивати до європейських демократичних стандартів національну судову систему чи приймати законодавчі антикорупційні заходи - набагато важче й невигідніше пострадянській правлячій еліті.

Однак найгіршим в цьому відношенні, для молодих східнослов'янських країн, являється той чинник, що для її космополітичної еліти набагато простіше й вигідніше «глобалізуватися» - вивозячи місцеві ресурси, кошти й свої сім'ї за межі своєї Батьківщини. Це продукує компрадорський характер пострадянської еліти, відсутність у неї потреби вкладатись в розвиток та майбутнє своєї країни. Фактично використовуючи можливості глобалізованого світу для власного облаштування, а ресурси й населення власної держави - розглядаються виключно як тимчасове місце заробітку та товар для вигідного гендлю [11, С. 263].

Розглядаючи в цьому контексті, наприклад таку країну як Білорусь - можна відзначити, що процеси інтеграції та глобалізації відбуваються тут досить повільно. Цьому сприяє як політичний чинник, наявності в цій державі авторитарного політичного режиму (котрий не бажаючи втратити владу, всіляко гальмує подібні процеси). Так і відсутність, потенційно привабливих місцевих ресурсів та товарів для міжнародного експорту - роблять республіку нецікавою для міжнародних глобальних гравців. Крім того, вплив Російської Федерації, що вважає Білорусь своєю сферою впливу, також визначає обмеження в активному залученні цієї країни до глобалізаційних інтеграційних світових процесів.

Подібні фактори та обставини «гальмування» інтеграційних процесів притаманні і для Молдови. Відсутність цікавих для світового ринку ресурсів та низька купівельна спроможність населення, детермінують економічну непривабливість цієї країни для активізації залучення її до процесів глобалізації.

Російська Федерація, як «сировинний придаток» зі своєю компрадорською елітами, активно інтегрувалася до глобалізованого світу. Проте згодом, зі зростання впливу та багатства російської еліти через підвищення світових цін на нафту-газ та укріпленні російської державності при Володимрі Путіні) - зросли амбіції російської владної еліти ввійти на рівних до лав світових політичних гравців, та утримати за собою свої «сфери впливу» [12, с. 274]. Це закономірно призвело РФ до конфлікту зі світовою спільнотою, що вилилося у агресивну війну в Україні й фактично перекреслює майбутні перспективи Росії до інтеграції.

Якщо в цьому контексті, проаналізувати становище України, то можна відзначити, що довгий час, вона виглядала класичним взірцем «компрадорської інтеграції» пострадянської країни в глобалізований світ. В той же час, політична влада в Україні належала олігархії, котра через різні джерела збагачення не була єдиною, що продукувало постійну боротьбу за владу її кланів. Котрі зверталися до українського суспільства намагаючись використати його потенціал у цих процесах. Що природньо сприяло розвитку громадянського суспільства в Україні. Економічна та політична залежність України та її еліти від Росії, що являється небезпечним та могутнім сусідом - також були досить високими. Ці чинники, визначали в Україні, як відсутність в ній політичної стабільності та демократичний устрій, так і неможливість встановлення тут авторитаризму та диктатури. До того ж, з огляду на геополітичне становище і розташування ринків збуту, українська еліта набагато більше залежить від Заходу та власного суспільства, повсякчас потребуючи їх підтримки [13, с. 34].

Роль цих факторів, зробили Україну ареною жорсткої боротьби як всередині країни, так і в міжнародному аспекті . Апогеєм стала розв'язана Російською Федерацією війна проти України. Незважаючи на величезні матеріальні та людські втрати, агресія РФ об'єднала Україну та спонукала до запеклого та ефективного опору загарбникам. Ці події зумовили величезну популярність українців у світі та всебічну підтримку України з боку міжнародної спільноти. Вони стимулювали, як бажання українського суспільства приєднатися до євроатлантичних структур, так і прискорюють інтеграцію України до сучасного глобалізованого світу.

Відтак, завершуючи аналіз явища глобалізації, можна резюмувати про закономірність та об'єктивність цього процесу, що визначається цілим рядом детермінованих економічних, технологічних, соціальних та культурних чинників.

Висновки

Таким чином, в результаті проведеного дослідження, в контексті розгляду історії цивілізації, виділено основні проекти глобалізаційних процесів. Визначено їх основні рушійні сили, головні передумови, характерні риси та вплив на життя людей. Розглянуто фундаментальні чинники, що детермінують сучасні процеси глобалізації в світі. В соціально-економічній площині, нинішня глобалізація - визначається ліберально-ринковою капіталістичною економікою. В фінансовій сфері, домінуванням світової розрахункової універсальної грошової одиниці - долару. В ідеологічно-правовій громадській свідомості, вона характеризується переважанням ліберальних цінностей та норм правової держави (що надійно захищає особу та приватну власність). В культурній - зростаючою «вестернізацією» населення Землі. Основною міжнародною мовою спілкування глобалізованого світу, виступає англійська.

Література

1. Стігліц, Джозеф. Глобалізація та її тягар. К.: Видавничий дім «Києво- Могилянська академія», 2003. 251 с.

2. Бауман, Зігмунд. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства. К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 107 с.

3. Орлова Т. Історія сучасного світу: Навч. посіб. К.: Знання, 2006. 551 с.

4. Ковалев С. История Рима. Москва: Директ-Медиа, 2008. 1810 с.

5. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХУ - XVII століття. Київ: Основи, 1995. 543 с.

6. Ильин И. Глобалистика в контексте политических процессов. М. : Изд-во МГУ, 2010. 302 с.

7. Лукінов І. Економічні трансформації (наприкінці XX століття). К., 1997. 235 с.

8. Дорошкевич А. С. Філософія глобальних проблем сучасності : консп. лекцій. Х.: ХНАДУ, 2014. 174 с.

9. Шергін С. Вплив чинників глобалізації та регіоналізації на зовнішню політику і дипломатію // Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2007. Вип. 13. С. 37-40.

10. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. М.:Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 321 с.

11. Орлова Т. Історія нових незалежних держав: Postsoveticum: навч. посіб. К.: Знання. 2010. 487 с.

12. Богданович В. Конфликты и войны после распада СССР. Житомир, 2006. 311 с.

13. Набока С. Закономірності, особливості та перспективи розвитку східноєвропейських країн пострадянського простору в контексті світових глобалізаційних процесів //Досвід та перспективи трансформації пострадянського простору в контексті інтеграційних та глобалізаційних процесів: збірник наукових праць. К.: Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України», 2019. С. 26-36.

References

1. Stihlits, D. (2003). Hlobalizatsiia ta yii tiahar [Globalization and its burden]. K.: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].

2. Bauman, Z. (2008). Hlobalizatsiia. Naslidky dlia liudyny i suspilstva [Consequences for man and society]. K.: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].

3. Orlova T. (2006). Istoriia suchasnoho svitu: Navch. Posib [History of the modern world: a study guide]. K.: Znannia [in Ukrainian].

4. Kovalev, S. I. (2008). IstoriyaRima [History of Rome]. Moskva : Direkt-Media [in Russian].

5. Brodel, F. (1995). Materialna tsyvilizatsiia, ekonomika i kapitalizm, KhV - XVII stolittia [Material civilization, economy and capitalism, XV- XVII centuries]. Kiev: Osnovi [in Ukrainian].

6. Ilin, I. (2010). Globalistika v kontekste politicheskih protsessov [Globalistics in the Context of Political Processes]. M.: Izd-vo MGU [in Russian].

7. Lukinov, I. (1997). Ekonomichni transformatsii (naprykintsi XX stolittia) [Economic transformations (at the end of XXcentury). K.: Znannia [in Ukrainian].

8. Doroshkevych, A. (2014). Filosofiia hlobalnykh problem suchasnosti: konsp. lektsii. [Philosophy of global problems of modernity: lecture notes]. Kh.: KhNADU [in Ukrainian].

9. Sherhin, S. (2007). Vplyv chynnykiv hlobalizatsii ta rehionalizatsii na zovnishniu polityku i dyplomatiiu [Influence of globalization and regionalization factors on foreign policy and diplomacy] // Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy [in Ukrainian].

10. Kara-Murza, S. (2002). Manipulyatsiya soznaniem [Manipulation of mind]. M.: Izd- vo EKSMO-Press [in Russian].

11. Orlova, T. (2010). Istoriia novykh nezalezhnykh derzhav: Postsoveticum: navch. Posib [History of the newly independent states: Postsoveticum: a textbook]. K.: Znannia [in Ukrainian].

12. Bogdanovich, V. (2006). Konfliktyi i voynyi posle raspada SSSR [Conflicts and wars after the collapse of the USSR]. Zhitomir: Osnovi [in Russian].

13. Naboka, S. (2019). Zakonomirnosti, osoblyvosti ta perspektyvy rozvytku skhidnoievropeiskykh krain postradianskoho prostoru v konteksti svitovykh hlobalizatsiinykh protsesiv [Patterns, Specifics, and Perspectives of the Development of Eastern European Countries of the Post-Soviet Space in the Context of World Globalization Processes]. Dosvid ta perspektyvy transformatsii postradianskoho prostoru v konteksti intehratsiinykh ta hlobalizatsiinykh protsesiv: zbirnyk naukovykh prats - Experience and prospects of the transformation of the post-Soviet space in the context of integration and globalization processes: a collection of scientific works. (pp. 26-36). K.: Derzhavna ustanova «Instytut vsesvitnoi istorii NAN Ukrainy» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru