Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905—1914 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru

Сумський відділ Союзу 17 жовтня: формування та діяльність (1905--1914 рр.)

Дмитро Кудінов

доктор історичних наук, професор, кафедра історії України,

Сумський державний педагогічний університет ім. А.Макаренка

Владислав Пархоменко

доктор історичних наук, доцент, кафедра історії,

Миколаївський національний університет ім. В.Сухомлинського

Dmytro KUDINOV

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,

Department of History of Ukraine,

Sumy State Pedagogical University named after A.Makarenko (Sumy, Ukraine),

Vladyslav PARKHOMENKO

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent,

Department of History,

V.Sukhomlynskyi Mykolaiv National University (Mykolaiv, Ukraine)

The Sumy Section of the Union of 17 October: Formation and Activity (1905--1914)

Abstract

The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the formation and functioning of the Sumy branch of the Union of 17 October. The goal is detailed with tasks: a) to characterize the political, organizational and law-making activities of the leaders of the party branch - P.Matiunin and N.Savych; b) find out the personnel potential of the regional organization; c) evaluate the activity of the Sumy branch of the Union of 17 October during the State Duma elections, as well as in the inter-election period. The research methodology is based on the principles of historicity, complexity, systematicity, criticality, representativeness. The following special methods were used: historical-systemic, comparative-analytical, historical- genetic, historical-biographical, descriptive. For the first time, a comprehensive analysis of the functioning of the Sumy Octobrist Party organization during the First Russian Revolution and during the reign of the June Third Monarchy regime was carried out. Conclusions. The response of politically moderate people in Sumy county to the revolutionary movement was their rallying around the local branch of the Union of 17 October. The Lawyer P.Matiunin and the landowner N.Savych played a prominent role in its organization. The cell was formed during the first Duma campaign and continued to be active, primarily during the State Duma elections. The elections to the Third Duma proved successful for the Sumy Octobrists and provided them with two parliamentary seats (P.Matiunin and N.Savych). Duma activities of both leaders of the Sumy branch of the party, on the one hand, distracted them from the management of the organization, and on the other hand, allowed to maintain its image and status, despite the reduction in the number of party members and the transition of some of them to the right camp.

Keywords: Union of 17 October, Octobrists, N.Savych, P.Matiunin, Sumy county, State Duma, Kadets, elections.

Анотація

Мета статті - розкрити особливості формування та функціонування сумського відділу Союзу 17 жовтня. Мета деталізована завданнями: а) схарактеризувати політичну, організаційну та законотворчу діяльність лідерів осередку - П.Матюніна, Н.Савича; б) з'ясувати кадровий потенціал регіональної організації; в) оцінити її активність на період проведення виборів до Державної думи, а також у міжвиборчий період. Методологія дослідження базується на принципах історичності, комплексності, системності, критичності, репрезентативності. Використано спеціальні методи: історико-системний, порівняльно-аналітичний, історико-генетичний, історико-біографічний, описовий. Уперше здійснено комплексний аналіз функціонування сумської організації октябристів у період російської революції 1905-1907 рр. та під час режиму Третьочервневої монархії. Висновки. Відповіддю поміркованих за політичними поглядами осіб у Сумському повіті на революційних рух стало їх гуртування довкола місцевого відділу Союзу 17 жовтня. Помітну роль в його організації відігравали юрист П.Матюнін і землевласник Н.Савич. Осередок конституювався під час першої думської кампанії й надалі проявляв свою активність передусім під час виборів до Державної думи. Успішними для сумських октябристів виявилися вибори до ІІІ Думи, які забезпечили їх двома депутатськими місцями (П.Матюнін і Н.Савич). Думська діяльність обох лідерів сумського відділу партії, з одного боку, відривала їх від управління організацією, а з іншого - дозволяла підтримувати її статус, незважаючи на скорочення складу партійців і перехід деяких із них у правий табір. матюнін сумський відділ союз

Ключові слова: Союз 17 жовтня, октябристи, Н.Савич, П.Матюнін, Сумський повіт, Державна дума, кадети, вибори.

Історико-партологічні дослідження - вельми популярний напрям вітчизняної історіографії. Нині доволі детально розкриті різні сторони функціонування українських, загальноросійських та деяких національних партійних організацій на українських теренах Російської імперії. Утім, ще залишаються суттєві пробіли в розгляді діяльності регіональних структур, зокрема організацій Союзу 17 жовтня. При цьому не можна стверджувати, що формування мережі вказаної партії, а також її активність - абсолютно упущена проблема вітчизняної історичної науки. Навпаки, цю політсилу доволі рясно згадували дослідники політичної боротьби на Наддніпрянщині початку минулого століття. Однак подані характеристики статусу й позицій октябристів (від рос. назви партії - «Союз 17 октября») на громадській ниві, їхньої політичної програми, а також дій здебільшого відзначаються узагальненістю, сухою схематичністю, навіть рефератив- ністю думок. Це й не дивно, беручи до уваги той факт, що основні джерела з вивчення партійних структур (матеріали архівних фондів губернських жандармських управлінь, загалом органів МВС Росії, канцелярій губернаторів) фактично не містять повідомлень про цю лояльну до влади партію. Листування з місцевими осередками Союзу 17 жовтня, що мало б висвітлювати їхню діяльність, нині складає частину справ фонду зазначеної партії в Державному архіві Російської Федерації. Звісно, знайомство вітчизняних фахівців із подібними документами нині ускладнено.

Автори послуговуються нагодою опрацювання двох справ саме з ДАРФ - із фондів Союзу 17 жовтня (ф.115) та «Колекція речових доказів, узятих жандармськими установами при обшуках редакцій, газет й окремих осіб» (ф.1167). їх використання, по-перше, вможливило написання цієї статті, а по-друге - розширило уявлення про діяльність провінційних структур октябристів за революції 1905-1907 рр. Активність сумського відділу під час виборів до ІІ Державної думи відзначена в одній зі справ фонду Харківського Губернського жандармського управління (ф.336) Центрального державного історичного архіву України в м. Києві. Персональний склад місцевого осередку партії станом на 1913 р. частково з'ясований завдяки справі щодо проведення виборів земських гласних у Харківській Губернії з фонду Харківського Губернського у земських і міських справах присутствія (ф.19) Державного архіву Харківської обл. Документи значною мірою доповнюють матеріали преси - повідомлення, статті місцевих видань («Будущее», «Волна», «Накануне», «Рада», «Сумской вестник», «Утро»), де вміщено інформацію про гуртування правого фланґу лібералізму в регіоні, пропагандистську активність октябристів у Сумському повіті, перебіг проведення виборів до Державної думи, думську діяльність членів Сумської групи Союзу 17 жовтня тощо. Важливим джерелом для усвідомлення розходжень у ліберальному таборі у Сумах стали опубліковані спогади думця ІІІ та IV скликань Н.Савича.

Вагомі фактичні дані, виважені оцінки діяльності октябристів репрезентовані в узагальнюючих працях радянських, українських і російських істориків. Стосовно виділеного нами поля дослідження - аналізу діяльності сумських партійців - корисною виявилася монографія В.Шелохаєва, в якій він докладно схарактеризував тактику політичної боротьби «союзників», їх участь у думських виборах, відтворив загальну картину розвитку територіальної мережі партії та мобілізації до неї членів, у тому числі в межах Харківської губернії Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. - Москва, 1987. - 157 с.. Наведені у цій праці дані щодо чисельності октябристів повторено (з деякими уточненнями) в іншій студії цього автора, виконаній у співавторстві з І.Кисельовим і А.Кореліним Киселёв И.Н., Корелин А.П., Шелохаев В.В. Политические партии в России в 1905-1907 гг.: численность, состав, размещение (Количественный анализ) // История СССР. - 1990. - №4. - С.74-75..

В.Шелохаєв у своїй монографії окреслив необхідність подальших регіональних досліджень на основі залучення даних місцевих архівів і матеріалів преси. Це мало б, у тому числі, уточнити реальну чисельність та соціальний склад Союзу 17 жовтня. У пострадянській російській історіографії одним із перших здійснив це завдання Д.Павлов, який підтвердив оцінку кількості «союзників», дану В.Шелохаєвим, але суттєво розширив уявлення про їх соціальну репрезентацію Павлов Д.Б. «Союз 17 октября» в 1905-1907 гг.: численность и социальный состав // Отечественная история. -. Уже разом ці фахівці підготували главу до тематичного збірника, де узагальнили основні підходи російської історіографії до бачення ролі та місії Союзу 17 жовтня, а також уточнили основні факти щодо його функціонування Политические партии России: история и современность / Под ред. проф. А.И.Зевелева, проф. Ю.П.Свириденко, проф. В.В.Шелохаева. - Москва, 2000. - С.109-121..

У 1990-2010-х рр. в українській історіографії з'явилася низка праць, в яких порушувалося питання конституювання та діяльності місцевих осередків октябристів. Зокрема їх становлення та активність у цілому по Україні вивчали П.Шморгун,

Павко, С.Донченко Донченко С.П. Ліберальні партії України, 1900-1920 рр.: Автореф. дис. ... д-ра іст. наук. - Дніпропетровськ, 2006. - 32 с.; Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: наприкінці XIX - початок XX ст.: зародження, еволю-ція, діяльність, історична доля. - К., 1999. - С.185-190; Шморгун П.М.. Політичні партії України на початку ХХ ст.: соціальний склад, чисельність, типологія // Наукові праці з питань політичної історії. - Вип.172: Політичні партії на Україні (1905-1925 рр.). - К., 1992. - С.17-18., на Чернігівщині - О.Кривобок Кривобок О.П. Діяльність політичних партій та організацій на півночі Лівобережної України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.: Дис. ... канд. іст. наук. - К., 2009. - С.116-125.. Участь партії у виборах до І Державної думи на українських теренах досліджена М.Циганюком Циганюк М.А. Партія «Союз 17 октября» у виборах до І Державної думи в Україні // Наукові праці Кам'янець- Подільського національного університету ім. Івана Огієнка: Історичні науки. - Т.25. - Кам'янець-Подільський, 2015. - С.325-334.. Згадані автори суттєво розширили уявлення про локацію, чисельність, соціальний склад провінційних структур Союзу 17 жовтня, виявили регіональну специфіку політичної діяльності октябристів. Примітно, що українські історики здебільшого спиралися на узагальнюючі праці, в тому числі на статтю М.Ясира, котра й досі залишається чи не єдиним конкретно-історичним дослідженням діяльності партії в Україні Ясир М.Д. З діяльності партійних осередків октябристів на Україні в 1905-1907 рр. // Наукові праці з питань політичної історії. - К., 1992. - Вип.172: Політичні партії на Україні (1905-1925 рр.). - С.54-61..

Вагому роль в оформленні праволіберального табору у Сумському повіті відігравали П.Матюнін і Н.Савич. Наведемо стислі біографічні довідки про них. Павло Гаврилович Матюнін (1852 - після 1917 рр.) походив зі спадкових дворян Казанської губернії. У 1869 р. він закінчив Імператорський Олександрівський ліцей, що мав юридичний напрям освіти, і працевлаштувався в канцелярію Державного контролю. Потім служив у судовому відомстві в Петербурзькій, мировим посередником в Ольгопільському повіті Подільської губерній, був управителем канцелярії при подільському губернаторові

Ілінці. У 1892 р. П.Матюнін вийшов у відставку та переїхав у Суми, де до 1907 р. працював присяжним повіреним округу Харківської судової палати Кудинов Д. Правый октябрист и опытный юрист: Павел Гаврилович Матюнин - забытый сумской парламента-рий // Ваш шанс. - 2021. - №13. - С.22Б; Памятная книжка лицеистов: Издание собрания курсовых представителей Императорского Александровского лицея: 19 октября 1811-1911. - Санкт-Петербург, 1911. - С.83; 3-й созыв Государственной думы: портреты, биографии, автографы. - Санкт-Петербург, 1910. - Табл.29.. Деякі гучні процеси за його участі мали відгуки у пресі, він зажив слави успішного адвоката Коник О.О. Депутати Державної думи Російської імперії від губерній Наддніпрянської України (1906-1917 рр.). - Дніпропетровськ, 2013. - С.176-177; Судебная хроника // Киевлянин. - 1902. - 14 марта. - С.3; Харьковская судебная палата (иск к казне в 365 тыс. руб.) // Право. - 1907. - №10. - Стб.768..

Спадковий дворянин Никанор Васильович Савич (1869-1942 рр.) народився в батьківському маєтку у с. Біловоди Сумського повіту. Закінчив фізико-математич- ний факультет (відділення природничих наук) Санкт-Петербурзького університету. У 1895 р. повернувся на батьківщину. Обирався гласним (від 1895 р.) й секретарем повітового земського зібрання, але за визначенням ідейних противників у земстві, «діяльності своєї ніде ще не проявив» Корреспонденции // Волна. - 1906. - 12 января. - С.3.. Політичну кар'єру, як згадував сам Н.Савич, він розпочав виступом на одному із зібрань у приміщенні земства 1905 р. (вірогідно, на з'їзді землевласників у листопаді), коли виголосив промову проти відчуження приватної землі Обзор деятельности Государственной думы третьего созыва: 1907-1912 гг. - Ч.1: Общие сведения. - Санкт- Петербург, 1912. - С.46; Савич Н.В. Воспоминания. - Санкт-Петербург; Дюссельдорф, 1993. - С.13-16; 3-й созыв Государственной думы: портреты, биографии, автографы. - Санкт-Петербург, 1910. - табл.21.. З цього моменту гостре неприйняття лівих лібералів стало невід'ємною частиною його світогляду. Колега по роботі в думі Я.Глинка характеризував Н.Савича саме як принципового противника кадетів Глинка Я.В. Одиннадцать лет в Государственной думе: 1906-1917: Дневник и воспоминания. - Москва, 2001. - С.169-170..

Як відомо, Союз 17 жовтня постав за доволі стислий термін у ході проведення двох нарад ідеологів поміркованого лібералізму в Москві й Петербурзі, а також під час земсько-міського з'їду (жовтень - листопад 1905 р.). Сумську організацію можемо визвати одним із піонерів партійної структури в Україні, що з'явилася за першої думської кампанії та у відповідь на загрозу з боку революції.

Для Сум вірна думка В.Шелохаєва про те, що ядром провінційних осередків партії слугували земські й міські органи самоврядування Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. - С.36.. Сприятливими обставинами організації правих лібералів слугувала нейтралізація лівих сил і сумської групи Партії народної свободи у грудні 1905 р. - лютому 1906 р., що збіглося з часом переведення Сумського повіту на правовий режим воєнного стану й запровадження суворого військово-поліцейського контролю. Відбулися арешти земських службовців, пов'язаних з очільником Сумської повітової земської управи та лідером місцевої організації кадетів П.Линтварьовим (спочатку заарештований, а потім відсторонений від посади у земстві). Загалом узимку 1905-1906 рр. у Сумському, Охтирському та Лебединському повітах було заарештовано до 350 осіб. Чимало причетних до демократичного руху переховувалися Линтварёв Г. Что делается в Сумском уезде // Волна. - 1906. - 21 января. - С.3; Державний архів Сумської обл. (далі - ДАСО). - Ф.Р-2362. - Оп.1. - Спр.6. - Арк.116; Спр.11. - Арк.193; Кудинов Д. Сумские либералы в российском освободительном движении, 1901-1906 гг.: региональное измерение. - Сумы, 2013. - С.119-120; Центральний дер-жавний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.1682. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.7.. Недовіра до земської інтеліґенції була настільки високою, що у Сумах від учителів початкових шкіл вимагалася розписка в тому, що вони не вступатимуть у партії, лівіші за Союз 17 жовтня Кр-ль М.А. Как прошли выборы в Государственную думу. - Санкт-Петербург, 1906. - С.12..

На тлі цих подій більшість земських гласних, частина з яких пізніше приєднаються до октябристів, зайняла проурядову позицію, чому, вочевидь, сприяв не лише страх перед революцією, але й напучування сумського тимчасового ґенерал-ґуберна- тора М.Ходоровича на особистій зустрічі з земцями. На земському зібранні 4 січня 1906 р. було переобрано управу, яку тепер складали представники поміркованого табору, у тому числі майбутні октябристи В.Краснянський (тимчасовий голова) і Н.Савич Корреспонденция // Волна. - 1906. - 11 января. - С.4; Корреспонденции // Там же. - 12 января. - С.3.. Розмежування сумського «общества» підтвердив і колишній член управи кадет Г.Линтварьов - частина привілейованої верстви населення, перелякана за долю свого майна, взяла на себе роль «святої інквізиції» й усіляко сприяла виявленню та переслідуванню «небезпечних елементів» Линтварёв Г. Что делается в Сумском уезде // Там же. - 21 января. - С.3..

15 січня 1906 р. у приміщенні міського училища відбулося організаційне засідання за участю гласних разом зі своїми «знайомими виборниками». Вирішувалося питання про те, до якої партії слід приєднатися. Було заслухано програми. Більшість схилилася до підтримки Союзу 17 жовтня. Тут же обрали бюро міського відділу останнього у складі 12 осіб під головуванням П.Матюніна Корреспонденции // Будущее. - 1906. - 5 февраля. - С.4.. 28 лютого конституювався повітовий осередок партії Там же. - 10 марта. - С.3.. До кінця 1906 р. вона залишалася єдиною леґальною політичною організацією в реґіоні, що мала керівний склад і проводила аґітацію. Решта партійних структур вимушено діяли в підпіллі, в тому числі кадети, що підтверджувало Харківське губернське жандармське управління ЦДІАК України. - Ф.336. - Оп.1. - Спр.2258. - Арк.20..

М.Ходорович уважно стежив за тим, аби діяльність сумських октябристів не виходила за рамки допустимого. Наприклад, коли нотаріус В.Смирнов, присутній на згаданому установчому зібранні міського осередку Союзу 17 жовтня, висловився за необхідність скасування воєнного стану та здійснення вільної агітації, розпорядженням очільника адміністрації його було вислано за межі Харківської ґубернії Корреспонденции // Будущее. - 1906. - 10 марта. - С.3.. Іноді члени місцевого відділу партії заступалися за декого, звільненого волею ґенерал- ґубернатора. Зокрема міський голова В.Золотарьов просив М.Ходоровича відновити на посадах санітарного лікаря С.Трамбицького й машиніста Ф.Супруна, за якими він «не помічав нічого антиурядового» ЦДІАК України. - Ф.1682. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.43..

Щодо чисельності сумського осередку Союзу 17 жовтня, маємо різні дані, винятково з матеріалів преси. Так, дописувач газети «Будущее» Д.Асмолов зазначав, що на партійному зібранні 1 березня 1906 р. вже висувалося питання про обрання місцевого комітету, а це, відповідно до §9 статуту партії, ставало можливим за умов перевищення кількості членів у реґіоні в понад 100 осіб. Кореспондент указав цифру у близько 160, яку, вочевидь, озвучили самі учасники заходу, на який прибули до 400 осіб. Коли ж присутнім тут не членам союзу запропонували приєднатися до нього, то «бажаючих знайшлося небагато», а ще один учасник узагалі заявив про вихід із партії Государственный архив Российской Федерации (далі - ГАРФ). - Ф.1167. - Оп.1. - Д.1253. - Л.1; Корреспонденции // Будущее. - 1906, 9 марта. - С.4; Устав общества под названием «Союз 17-го октября». - Москва, 1906. - С.4.. Зважаючи на пасивність присутніх, котрі навіть зрештою не спроміглися обрати комітет, викликає сумнів реальність зазначеної кількості партійців.

Можна припустити, що повітова організація в період піднесення своєї активності в перший рік існування відповідала середньому значенню подібних структур - від 100 до 300 членів Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. - С.37.. Д.Павлов типовий розмір повітової організації октябристів визначив у 363 особи Павлов Д.Б. «Союз 17 октября» в 1905-1907 гг.: численность и социальный состав. - С.181.. Подібна цифра відповідає кількості учасників розширеного партійного зібрання 15 січня 1907 р., на яке прибули 300 учасників. Утім частина присутніх була просто співчуваючими чи контактерами партійців Корреспонденции // Утро. - 1907. - 18 января. - С.3.. Ураховуючи той факт, що організація партії в губернському Харкові в 1906 р. становила приблизно 200 осіб, можемо суто умоглядно оцінити реальну чисельність сумського відділу орієнтовно у 100 осіб Донченко С.П. Ліберальні партії України, 1900-1920 рр. - С.16.. При цьому партійний актив у Сумах навряд чи перевищував позначку 20 осіб.

Питання «мертвих душ» цілком стає зрозумілим при знайомстві зі способами кооптації нових членів. Основу сумської партійної організації становили гласні міської думи. Останнім пропонувалося на чергові партійні засідання, які найчастіше відбувалися в умовах виборчої кампанії («у цілях об'єднання для агітації»), залучати «добрих знайомих». Наприклад, у березні 1906 р. міський голова зобов'язав депутатів привести по 15 таких Корреспонденции // Будущее. - 1906. - 10 марта. - С.3.. Вочевидь, можливості «рекрутинґу» нових членів багато у чому залежали від репутації партійних активістів із кадрової основи відділу - громадських діячів і благодійників. Так, чимало октябристів була членами Товариства піклування про бідних, піклувальних рад місцевих середніх і початкових закладів освіти, Сумського комітету товариства Червоного Хреста, повітового комітету піклування про народну тверезість. Звісно, ваги партії додавала постать відомого своєю доброчинністю цукрозаводчика П.Харитоненка.

Мінусом подібного підходу до партійного будівництва («кум - брат - сват») було те, що він не забезпечував як ідеологічну цілісність осередку, так і його високу активність. Утім багато у чому визначав соціальний склад організації. Переважну більшість октябристів становили освічені (найчастіше вища юридична чи загалом гуманітарна освіта) заможні люди з високим статусом у суспільстві - чиновники V-VIII класу, підприємці, добре оплачувані працівники торгово-промислових установ, спадкові дворяни та почесні громадяни, купці, земле- або домовласники та ін. Павлов Д.Б. «Союз 17 октября» в 1905-1907 гг.: численность и социальный состав. - С.183.

Подібну картину соціального обличчя октябриста спостерігаємо й на прикладі Сумського повіту, де за ними тягнулися як селяни-землевласники, так і поміщики Савич Н.В. Воспоминания. - С.17.. До Союзу 17 жовтня приєдналися насамперед люди освічені, статечні, успішні - поміщики Н. і М. Савичі, О.Ігнатьєв, В. та М. Де-Коннор, Б.Золотницький,

Линтварьов, В. фон Лоретц-Еблін, керуючий сумським Олександрівським селянським сільськогосподарським банком В.Краснянський, член Сумської міської управи М.Крамаренко, власники механічного заводу П.Гольберт і лісового складу Л.Харченко, земський агроном та директор міського громадського банку І.Сазанов, управляючий Терновською економією І.Кабештов, міський голова В.Золотарьов, повітовий предводитель дворянства І.Траскін, цукрозаводчики П.Харитоненко й М.Лещинський, купець і головноуправляючий маєтками Харитоненка М.Ка- лашников, викладач Сумської Олександрівської гімназії М.Степанов, священики

Дмитрієв (Суми) та К.Сперанський (Миколаївська церква с. Старе).

Представників нижчих верств населення в партійній організації було обмаль. Відомо, що членом Союзу 17 жовтня деякий час був селянин с. Стецьківка Сумського повіту М.Іваненко К выборам в Харьковской губернии // Утро. - 1907. - 23 января. - С.3.. Вочевидь, він належав до невеликої групи хліборобів, поміченої серед засновників сумського відділу партії у середині січня 1906 р. Корреспонденции // Будущее. - 1906. - 5 февраля. - С.4. На установчому повітовому з'їзді 28 лютого до нього також записалися кілька селян. Утім більшість присутніх землеробів відмовилися вступати в партію, побоюючись арештів Там же. - 10 марта. - С.3.. У складі Сумського повітового земського зібрання, обраного 1913 р., жодного гласного від сільських товариств із числа октябристів обрано не було, хоча в «панській» частині зібрання їх не бракувало Державний архів Харківської обл. (далі - ДАХО). - Ф.19. - Оп.1. - Спр.142. - Арк.272-273..

Коли урядові вдалося придушити революційні виступи, зменшився і стимул для представників еліт удаватися до політичної діяльності Черменский Е.Д. Буржуазия и царизм в революции 1905-1907 гг. - Москва; Ленинград, 1939. - С.198.. Вочевидь, скорочення кількості сумських партійців відповідало процесу зменшення чисельності Союзу 17 жовтня в 19061908 рр. Киселёв И.Н., Корелин А.П., Шелохаев В.В. Политические партии в России в 1905-1907 гг.: численность, состав, размещение (Количественный анализ). - С.74-75; Карнишин В.Ю. «Союз 17 октября» в 1907-1913 гг.: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. - Москва, 1992. - С.20. А після виборів до ІІІ Державної думи сумський відділ загалом існував лише «на папері» (як і більшість тодішніх партійних осередків) Политические партии России: история и современность. - С.118-121.. Особливо це помітно на прикладі переходів «союзників» до інших політсил. Зокрема вже 1907 р. П.Харитоненко, В.Золотарьов, В.Де-Коннор, І.Дмитрієв і В.Краснянський приєдналися до табору правих. Там само згодом опинився й селянин М.Іваненко. Пізніше дехто повертався (Де-Коннор у 1910-х рр. знов значився у складі Союзу 17 жовтня) Корреспонденции // Утро. - 1907, 13 января. - С.3; Кудинов Д. Правый октябрист и опытный юрист: Павел Гаврилович Матюнин - забытый сумской парламентарий. - С.22Б; ДАХО. - Ф.19. - Оп.1. - Спр.142. - Арк.280-286.. Примітно, що в публікаціях часопису «Утро» на початку 1907 р. деякі громадські діячі фігурували як серед чорносотенців, так і серед октябристів Выборы // Утро. - 1907. - 25 сентября. - С.3; К выборам в Харьковской губернии // Там же. - 23 января. - С.3; Корреспонденции // Там же. - 13 января. - С.3; Корреспонденции // Там же. - 18 января. - С.3.. Подібна ситуація не була дивною, зважаючи на те, що частина сумських октябристів до 1906 р. входила до складу Російського зібрання ГАРФ. - Ф.1167. - Оп.1. - Д.1253. - Л.1; Корреспонденции // Будущее. - 1906. - 9 марта. - С.4.. Дехто з союзників, надалі перебуваючи в ліберальній партії, поводився по-чорносотенному. Наприклад, Л.Харченко відзначався відверто антисемітськими поглядами Областной отдел. Перед выборами // Утро. - 1912. - 17 мая. - С.5.. Можливість перебувати відразу в кількох партіях випливала з самого статуту Союзу 17 жовтня, членами якого могли бути особи, «котрі належать до партії, що не приєдналася своїм загальним своїм складом до Союзу» Устав общества под названием «Союз 17-го октября». - Москва, 1906. - С.1-3.. Подібна розмитість формулювання щодо членства надавала сумським октябристам право перебувати у складі інших політичних сил. Звідси й різні ідентифікації одних і тих самих діячів. Наприклад, П.Харитоненко водночас по- зиціонувався як «октябристом», так і «правим» чи «прогресистом».

Не маючи джерел, які переконливо засвідчили б мотивацію «перебіжчиків», можемо припустити, що факт плинності партійних кадрів зумовлювався, по-перше, браком партійної дисципліни, чіткої організації, доручень та обов'язків; по-друге, на місцевому рівні могло допускатися подвійне партійне членство, що дозволяло маневрувати на виборах залежно від настроїв виборців і підтримки з боку влади; по-третє, намаганням використовувати партійні структури у власних цілях; по-четверте, доволі тісними відносинами між «правими» та «центристами» в невеликому провінційному місті, де члени обох таборів не лише добре знали один одного, але й постійно взаємодіяли у приватних справах і навіть товаришували. А головне, приклади переходів із Союзу російського народу до Союзу 17 жовтня та навпаки, висування одних і тих самих виборників від обох цих сил засвідчували відсутність для членів партії як чітких організаційних, так й ідеологічних рамок.

Відповідно, не можна визнати сумський відділ згуртованою структурою. Як і більшість осередків Союзу 17 жовтня, він був типовим для партії, котра, за словами В.Шелохаєва, являла собою «розпливчате об'єднання різнорідних елементів», а її «організаційна структура [...] була досить рихлою та аморфною» Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. - С.38, 41.. У результаті кількісне зростання осередків не підтверджувалося якістю їхньої роботи. Неодмінно з'являвся «баласт» із більшості формальних членів, які швидко втрачали організаційний зв'язок із партією.

Подібну ситуацію змальовують і сумські дописувачі харківської преси: відсутність спільної думки місцевих октябристів, «відпадіння вправо» вже в перші місяці існування партії, кулуарність ухвалення рішень, неспроможність обрати кандидатів у виборників на партійному зібранні в березні 1906 р., низька явка на вибори комітету партійного відділу у січні 1907 р., нечисленність партійних зібрань і публічних виступів керівників Корреспонденции // Будущее. - 1906. - 9 марта. - С.4; 10 марта. - С.3; Корреспонденции // Утро. - 1907. - 13 ян-варя. - С.3; 18 января. - С.3; 1910. - 8 октября. - С.5.. Доповнює цю картину визнання Н.Савича щодо відсутності керівництва та «правильної» партійної організації, принаймні на період перших думських виборів Савич Н.В. Воспоминания. - С.20.. У нашому випадку справедливим буде й зауваження про те, що октябристи спрямовували свою активність «не на постійну роботу з виборцями, а на думську діяльність», тоді як «місцеві відділи виконували функцію допоміжного апарату для завоювання місць у Державній думі» Карнишин В.Ю. «Союз 17 октября» в 1907-1913 гг. - Москва, 1992. - С.20..

На плаву сумський осередок Союзу 17 жовтня утримувало те, що його ядро складалося із земсько-міських діячів, котрі мали досвід управління та політичної комунікації. Певною мірою це нівелювало вади партійної організації. На момент виборів до Сумського повітового земського зібрання восени 1913 р. місцева організація спромоглася провести до органу самоврядування 9 своїх членів із 39 від загальної кількості гласних ДАХО. - Ф.19. - Оп.1. - Спр.142. - Арк.265-270.. Утім на той момент її важко визначити за структуру, яка виходила б за межі гуртка близьких за духом громадських діячів.

Особливістю функціонування провінційних структур Союзу 17 жовтня була їх мобілізація на час думських, земських і міських виборів та фактичне «заморожування» в період між виборами. Сам факт створення сумської організації октябристів був продиктований потребою оформлення помірковано-правого табору земсько-міських діячів напередодні виборів І Думи. Значний поштовх виборчій кампанії партії надав її І з'їзд 8-12 лютого 1906 р. в Москві, в якому взяли участь 389 делеґатів. Партія міцно зайняла центристську позицію, не підтримуючи ані реакцію, ані революцію Шелохаев В.В. Контрреволюционная тактика партии октябристов в 1905-1907 гг. // Исторические записки. - Вып.111. - Москва, 1984. - С.162-163.. На заході були присутні посланці сумського відділу. Серед них - І.Кабештов, який виступив доповідачем на звіті делеґації перед членами партійного осередку 1 березня 1906 р. Відомо, що сумські представники зайняли консервативну позицію, голосуючи проти резолюції, яка засуджувала репресивні дії уряду ГАРФ. - Ф.1167. - Оп.1. - Д.1253. - Л.1..

Напередодні виборів до І Думи октябристи розгорнули жваву аґітаційну діяльність, видаючи окремі брошури мільйонним накладом Политические партии России: история и современность. - С.117; Шелохаев В.В. Контрреволюционная тактика партии октябристов в 1905-1907 гг. - С.166-167.. Сумська організація також друкувала заклики до міських діячів. Зокрема поширювала прокламацію «Обращение к избирателям» і брошуру «Аграрный вопрос». У зверненні вістря критики спрямовувалися не проти курсу уряду, а проти найближчих політичних конкурентів - кадетів, котрих звинувачували в потуранні національним почуттям «бідних маленьких народностей» (передусім поляків) ГАРФ. - Ф.115. - Оп.1. - Д.97. - Л.7.. Побудова виборчої кампанії не стільки на діалозі з владою, як на нищівній критиці Партії народної свободи загалом було характерною рисою перших двох думських кампаній октябристів. Центральне бюро Союзу 17 жовтня навіть випустило окремою брошурою роз'яснення виборцям, чому не слід підтримувати кадетів. Вони, мовляв, мають нежиттєздатну програму, що ґрунтується на «літературних деклараціях» і «теоретичному фанатизмі», та марно обіцяють народові «земний рай», насправді бажаючи заволодіти стерном управління державою і встановити однопартійну систему Чего же хочет конституционно-демократическая партия? - Москва, 1906. - 10 с.. У такому дусі витримувалися й словесні нападки на представників ПНС на губернських передвиборчих зібраннях. Зокрема в березні 1906 р. у Харкові П.Матюнін цілком у дусі програми Союзу 17 жовтня звинуватив кадетів у бажанні посприяти національному сепаратизму та й загалом ліквідувати монархію Предвыборное собрание выборщиков губернского избирательного собрания // Накануне. - 1906. - 28 марта. - С.3; Полный сборник платформ всех русских политических партий. - Санкт-Петербург, 1906. - С.97-99..

Консервативно представив анонімний сумський автор Припускаємо, ним був Н.Савич, близько знайомий із ситуацією довкола земельного питання. згаданої брошури й аграрно-селянське питання. Потреба її видання диктувалася як активною громадянською позицією місцевого селянства, яке у значній мірі підтримувало Всеросійський селянський союз, так і лапідарним (а отже незадовільним) описом вирішення «селянського питання» у програмі партії Полный сборник платформ всех русских политических партий. - С.101-102.. Визнаючи біди селянства від малоземелля й низькопродуктивного господарювання, автор змалював чорну картину економічного хаосу та загального занепаду внаслідок відчуження землі у великих господарств, що обернеться бідами для самого селянства, обтяженого викупними виплатами. Альтернатива вбачалася не в «механічному збільшенні землеволодіння», а в «підвищенні земельної культури» й «сільськогосподарської техніки» за умов панування приватного селянського землеволодіння, що неможливо без руйнації «общини», а також у налагодженні переселенського руху в багаті вільними землями реґіони імперії ГАРФ. - Ф.115. - Оп.1. - Д.97. - Л.9-26.. Звісно, подібний аналіз, здійснений з опорою на статистичні дані, узагальнення окремих економістів, був розрахований не на селянство, а на освіченого читача, який мав прийти до виборчих дільниць. Відсутність доступного та невеликого за обсягом звернення до селян, зрештою, згубно відбилося на обох перших виборчих кампаніях сумських октябристів.

15 березня 1906 р. на з'їзді землевласників виборниками було обрано чотирьох представників, усі - члени Союзу 17 жовтня: Никанор і Микола Савичи, І.Траскін, В.Де-Коннор. Наступного дня відбулися вибори по курії міських виборців, де знов перемогу здобули октябристи - з шести місць вони взяли чотири. Тут обраними виявилися Харитоненко, Золотарьов, Степанов, Матюнін. Особливо велику кількість голосів зібрав перший - 787 з орієнтовно 4,5 тис. максимально можливих. Успіх октябристів їхні противники пояснювали репресіями проти «лівих», фальшуванням голосів неграмотних виборців із боку членів виборчої комісії, монополією Союзу 17 жовтня на проведення агітації, адже опозиційні партії були цього позбавлені Ход выборов // Накануне. - 1906. - 20 марта. - С.2.. Останнє вірне лише частково. П.Матюнін у листі до ЦК указував, що воєнний стан також згубно відбивався на виборчій аґітації октябристів: у січні сумський тимчасовий ґенерал-ґубернатор заборонив їм проводити зібрання, друкувати й розсилати заклики, поки він не матиме «довіри з боку урядових органів». Лише після того, як очільник організації відправив міністрові внутрішніх справ скаргу, сумський відділ не мав перепон із боку місцевої влади ГАРФ. - Ф.115. - Оп.1. - Д.97. - Л.1; ЦДІАК України. - Ф.1682. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.53; ЦиганюкМ.А. Партія «Союз 17 октября» у виборах до І Державної думи в Україні. - С.330..

Попри успіхи у Сумах, другий тур виборів виявився для октябристів невдалим. Ще при голосуванні по нотатках для балотування у члени Думи на передвиборчих зібраннях 24-25 березня 1906 р. Н.Савич отримав лише 40, П.Матюнін - 30 голосів, що було набагато менше, ніж в їхніх основних конкурентів. Ганебним виявився результат для «батька Сум» Харитоненка, за чию кандидатуру було подано всього 2 голоси. Таким чином, від Союзу 17 жовтня з семи його кандидатів отримали право обиратися двоє сумчан, які, указував П.Матюнін, усвідомлювали, «що не пройдуть». Дійсно, під час балотування 26 березня 1906 р. вони отримали неґативний результат: за кандидатуру П.Матюніна було вкинуто 53 кулі, проти - 95; за Н.Савича - 52, проти - 96 ГАРФ. - Ф.115. - Оп.1. - Д.97. - Л.3; Предвыборное собрание выборщиков губернского избирательного собрания. - С.3..

Причина низького результату партії на перших думських виборах самі октябристи пояснювали недостатньою активністю й невмілою аґітацією, відсутністю політичної реклами та міцного зв'язку з виборцями, а також підтримкою курсу непопулярного в народі уряду Черменский Е.Д. Буржуазия и царизм в революции 1905-1907 гг. - С.244.. В поразці партії на виборах у Харківській губернії Н.Савич звинувачував «просякнуту соціалістичними ідеями дрібну служилу інтеліґенцію», котра мала право голосу, недалекоглядність розробників виборчого закону, що багато голосів віддали селянам, які, своєю чергою, підпали під вплив лівих партійних гасел, розшарування земців між різними політичними таборами, нарешті кадетів, що не йшли на поступки, і до того ж, на відміну від октябристів, мали дисципліновану партійну структуру Савич Н.В. Воспоминания. - С.17-23.. П.Матюнін у неуспіху партії на виборах звинувачував «підпільну агітацію» Партії народної свободи (цей факт був відомий поліції та сумському тимчасовому ґенерал-ґубернатору ЦДІАК України. - Ф.1682. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.117.), котрій удалося провести двох своїх виборників, з яких один, зрештою, був обраний у Думу (Г.Линтварьов), запізнілий початок партійної аґітації внаслідок обмежень, установлених властями, погану організацію роботи партії по ґубернії. А головне, програш був зумовлений опозиційними настроями селянських виборників Харківщини, «залишками спогадів про селянський союз», які на передвиборчих дебатах «усіляко підігрівали» кадети, котрі, на його переконання, селян-виборників просто «нагло ошукали» ГАРФ. - Ф.115. - Оп.1. - Д.97. - Л.1-4; З українського життя // Рада. - 1906. - 19 грудня. - С.2..

Подібні нарікання викликали зловтіху в демократичній пресі, яка залюбки кепкувала з того, що правих лібералів «завше б'ють ріжні кадети» Нові мученики // Рада. - 1906. - 24 грудня. - С.2.. Цей факт пояснювався статистикою виборників. За чинним до 3 червня 1907 р. виборчим законом, їх загальна кількість у Харківській ґубернії становила 157 осіб. За куріями був такий розподіл: по 43 - від землевласників і від міських обивателів, 64 - від селян, 7 - від робітників. За подібної схеми перевагу отримували представники опозиції, котрі спиралися на підтримку демократичних кіл населення Избирательная арифметика // Утро. - 1912. - 9 августа. - С.4.. Тому програш «союзників» був запрограмований і під час другої думської кампанії. І це при тому, що участі Союзу 17 жовтня у виборах сприяло втручання з боку місцевих адміністрацій шляхом виключення зі списків виборців, переслідування опозиційних кандидатів, заборони аґітації лівих партій, застосування касацій та ін. Шелохаев В.В. Партия октябристов в период первой российской революции. - С.115. Так, зі списків виборців було виключено кадета, в минулому директора Степанівського цукрового заводу інженера М.Піцкера. Причому на прохання правління товариства цього підприємства. Тут, імовірно, проявилися продумані дії цукрозаводчика Харитоненка проти конкурента Союзу 17 жовтня, який у минулій думській кампанії якраз був обраний виборником за міською курією ДАСО. - Ф.778. - Оп.1. - Спр.6. - Арк.1-3..

У Сумському повіті передбачалося обрати 14 виборників: 2 - від селянської курії, 4 - від землевласників, 8 - від міської курії ГерманГ.О. Выборы во II Государственную думу на Украине: Дисс. ... канд. ист. наук. - К., 1948. - Прил.1.. Результат виборів від з'їзду землевласників був прогнозовано сприятливий для октябристів. У списку виборників Сумського повіту всі четверо були їхніми представниками - Траскін, Сперанський, Іваненко, Савич. На зібранні 14 січня 1907 р. сумські партійці висунули за міською курією своїми кандидатами Харитоненка, Матюніна, Золотарьова, Де-Коннора, Крамаренка, Калашникова, Сазанова, Кабештова, Гольберта. Утім виборці у Сумах обрали виборником від Союзу 17 жовтня лише одного Харитоненка В «Харьк. вед.» напечатан список выборщиков в харьковское губернское избирательное собрание, назна-ченное высочайшим указом на 6 февраля 1907 г. По выборам членов в Государственную думу // Утро. - 1907. - 6 февраля. - С.3; До виборів по Україні // Рада. - 1907. - 27 січня. - С.3; К выборам в Харьковской губернии // Утро. - 1907. - 23 января. - С.3; І ЦДІАК України. - Ф.336. - Оп.1. - Спр.2863. Ч.1. - Арк.13; Ясир М.Д. З діяльності партійних осередків октябристів на Україні в 1905-1907 рр. - С.61.. Невдачі спіткали октябристів і на ґубернському виборчому з'їзді. Тут із 43 виборників за землевласницькою курією 17 осіб віддали свої голоси октябристам. Із 64 вибор- ників селянської курії - лише 3. Стільки ж голосів надала октябристам міська курія (43 особи). У результаті з 11 депутатів, обраних до Думи від Харківської губернії, жоден не належав до Союзу 17 жовтня ГерманГ.О. Выборы во II Государственную думу на Украине. - С.129, 147, 166, 238..

Технічною стороною поразки було те, що октябристи, як правило, не мали успіху на публічних виступах і дебатах, отримуючи гідну відсіч від лівих та кадетських аґітаторів. Громадськість сприймала їх переважно неґативно. Наприклад, на передвиборче зібрання у січні 1907 р. прибули ледь більше півсотні осіб. Такі нечисельні зібрання «союзників» спостерігалися й у наступні думські кампанії (зокрема містяни знехтували публічними лекціями П.Матюніна та Н.Савича у вересні 1912 р.) Корреспонденции // Утро. - 1907. - 13 января. - С.3; По областному отделу // Там же. - 1912. - 28 сентября. - С.6..

Після зміни виборчого закону 3 червня 1907 р., який ґарантував дві третини місць провладним силам, влаштовувати велелюдні зібрання не було потреб. В умовах провінційного міста апеляція до курій виборців землевласників і 1-го міського з'їзду фактично зводилася до приватних розмов та домовленостей Избирательная арифметика // Утро. - 1912. - 9 августа. - С.4.. Оскільки серед інших груп виборців важко було розраховувати на порозуміння в усному спілкуванні, до них партійці зверталися через друковану агітацію, вдаючись до дискредитації противників. Так, під час виборів до IV Думи у Сумському повіті поширювалася листівка «Предвыборные размышления неизвестного автора», яка містила «філіппіки» проти безпартійного прогресиста С.Линтварьова, основного конкурента П.Матюніна на виборах по 2-му з'їзду виборців Сум. Натомість останнього вихваляли як «патріота міста», котрий палко захищав прерогативи нижньої палати парламенту, брав участь у розробці закону про місцевий суд, допомагав у реалізації «спеціальних інтересів рідного міста» Октябрист П.Г.Матюнин // Там же. - 9 октября. - С.7..

За новим законом вибори до ІІІ Думи для октябристів відбувалися в більш сприятливих умовах (Н.Савич згадував, що нові правила він та його оточення зустріли «з неприхованим тріумфуванням» Савич Н.В. Воспоминания. - С.27.). Відтепер у Харківській губернії обирали депутатів на Губернському зібранні 134 виборники, нерівномірно розподілені за п'ятьма куріями: 71 - від землевласників, 17 - від 1-го міського з'їзду, 12 - від 2-го міського з'їзду, 30 - від селян, 4 - від робітників. Незважаючи не те, що виборники 2-го міського з'їзду у цілому були налаштовані опозиційно, вони віддали голос П.Матюніну, що стало несподіванкою думської кампанії в регіоні. Вибори за цією курією відбувалися двічі. Спочатку лідер виборів, представник прогресистів, на голосуванні 23 вересня не набрав потрібної кількості голосів. 7 жовтня за умов низької явки виборців перевагу здобув П.Матюнін До виборів у третю Думу // Рада. - 1907. - 12 жовтня. - С.3; Избирательная арифметика // Утро. - 1912. - 9 авгу-ста. - С.4; От чего зависит исход выборов // Там же. - 5 августа. - С.5.. Натомість обрання представників Союзу 17 жовтня - Харитоненка й Золотарьова - в 1-й курії міських виборців виглядає закономірним, також попри низьку явку (з 360 виборців на виборчі дільниці з'явилися лише 136) Выборы // Утро. - 1907. - 25 сентября. - С.3.. Уже на губернському виборчому зібранні П.Матюнін і Н.Савич, виборник від курії землевласників, були обрані депутатами нижньої палати російського парламенту.

Державна дума відкрила широкий простір для застосування своїх талантів обох сумських громадських діячів. П.Матюнін став «найактивнішим думцем-законодав- цем», часто виступав із трибуни як доповідач комісій, у складі яких перебував. При цьому здатність презентувати проекти пояснюється його успішною попередньою адвокатською діяльністю Кирьянов И.К. Российские парламентарии начала ХХ в.: новые политики в новом политическом пространстве: Дисс. ... д-ра ист. наук. - Пермь, 2009. - С.235.. Сумчанин очолював редакційну комісію 4-ї та 5-ї сесій (із 15 жовтня 1910 до 13 травня 1911 рр., із 15 жовтня до 9 червня 1912 р.), що здійснювала вичитку всіх ухвалених законопроектів. Крім того, П.Матюнін був секретарем 3-го відділу Думи Обзор деятельности Государственной думы третьего созыва: 1907-1912 гг. - С.114-115..

Із думської трибуни він вимагав скасувати «виняткове становище» в місцевостях, де «громадське життя повернулося у своє природне мирне річище», одночасно виступаючи на захист застосування смертної кари до осіб, які, «забувши свої обов'язки російських громадян, посягають на святу святих російської державності» Кудинов Д. Правый октябрист и опытный юрист: Павел Гаврилович Матюнин - забытый сумской парламентарий. - С.23Б.. Велику роботу депутат здійснював у галузі законотворчості, будучі автором або співавтором 17 законопроектів. Думці, віддаючи належне невтомності та професіоналізму сум- чанина, неодноразово винагороджували його «шумними оваціями», «тривалими оплесками». Конструктивність П.Матюніна підкреслював і правий депутат професор Харківського університету А.Вязигін, котрий відносив колеґу-октябриста до тих обранців, які «відстоювали безумовне дотримання існуючих законоположень, усуваючи абсолютно партійні міркування, які вносять політику у суто юридичне питання» Вязигин А.С. «Гололобовский инцидент» (Страничка из истории политических партий в России). - Х., 1909. - С.15-16..

Хоч П.Матюнін і належав до провладної фракції, це не заважало йому голосувати «прогресивно» з деяких болючих для російської влади питань. Зокрема він підтримав бажаність розгляду законодавчої пропозиції «про скасування обмеження євреїв у праві обрання місцеперебування та пересування з одного місця на інше», заяву про запит голові уряду щодо виключення учнів, «винних у заворушеннях» та заборони студентських зборів Доклад по вопросу отмены смертной кары // Утро. - 1910. - 24 января. - С.2; Телеграммы // Там же. - 1909. - 21 мая. - С.2.. Заслуговують уваги й інші ініціативи. Так, за його пропозицією навесні 1909 р. думці проголосували за збільшення утримання поштово-телеграфних чиновників Закрытие заседаний // Там же. - 25 марта. - С.3.. Своє депутатське становище П.Матюнін використовував і для вирішення конкретних завдань на запит сумських виборців - добився «височайшого» помилування для засудженого на тривале ув'язнення за вбивство свого родича юнака, сприяв перетворенню чоловічої приватної школи на заклад середньої освіти, виділенню коштів на зведення у Сумах «палацу правосуддя» для місцевого окружного суду Григорьев В. В Сумской думе // Там же. - 1913, 11 октября. - С.7; ДАСО. - Ф.354. - Оп.1. - Спр.46. - Арк.9; Местная жизнь // Утро. - 1909. - 13 июня. - С.4; Мужская частная гимназия в Сумах // Сумской вестник. - 1913. - 4 декабря. - С.3; Телеграммы // Утро. - 1908. - 18 ноября. - С.3..

Не менш активно діяв у Думі Н.Савич. Зазвичай його пропозиції мали конструктивний характер. 24 березня 1908 р. він представив на розгляд нижньої палати російського парламенту законопроект про спорудження Амурської залізниці. Депутат не лише детально окреслив вагоме стратегічне значення, економічні вигоди від її прокладання, але й обгрунтував необхідність будівництва магістралі «винятково працею російських робітників» Избранные выступления депутатов Государственной думы с 1906 г. до наших дней. - Москва, 2013. - С.43-50; Партия «Союз 17 октября»: Протоколы съездов, конференций и заседаний ЦК: В 2 т. - TII: Протоколы III съезда, конференций и заседаний ЦК: 1907-1915 гг. - Москва, 1996. - С.24.. Значну роботу Н.Савич здійснював у складі бюджетної та комісії з оборони (від 1912 р. - з військових і морських справ). Особливо помітною виявилася його діяльність у питанні розвитку флоту. Він та його колеги по комісії шукали порозуміння з військовим командуванням, наполягаючи на раціональному підході до планів будівництва кораблів (спочатку обґрунтований проект, заснований на можливостях промисловості, а потім фінансування), на необхідності вирішення питання заборгованості морського міністерства перед підприємствами, на посиленні Чорноморського флоту. Очоливши бюджетну комісію у IV Думі, Н.Савич продовжив активно працювати в рамках членства в комісії з військових і морських справ. А восени 1913 р. він був одним з ініціаторів реформи губернського земства, що мала б призвести до обмеження його повноважень і фінансування Бескровный Л.Г. Армия и флот России в начале ХХ в.: Очерки военно-экономического потенциала. - Москва, 1986. - С.194-195; Обзор деятельности Государственной думы третьего созыва: 1907-1912 гг. - С.436; По телеграфу и телефону // Утро. - 1913. - 13 июня. - С.3; Савич Н.В. Воспоминания. - С.37-51.. Подібний почин знайшов відгук і серед його однопартійців у Сумах, у чому можемо побачити злагодженість дій депутата та партійного відділу в його окрузі. На підтримку ідеї ліквідації ґубернського земства виступили гласні Сумського повітового земського зібрання І.Траскін і В.Золотарьов Боязнь света и общественного мнения // Утро. - 1913. - 30 ноября. - С.2..