Робота друкарні православного Почаївського монастиря в ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Робота друкарні православного Почаївського монастиря в ХІХ ст.

Наприкінці 1831 р. Почаївський монастир від Унійної, переходить у підпорядкування Православної Церкви московської патріархії. Перші кроки монастиря як відновленої православної обителі відбувались досить складно, проте державна влада підтримувала запровадження православних звичаїв та традицій, утвердження яких проходило паралельно з поступовою ліквідацією в обителі «духу» уніатства. В зв'язку з цим Почаївська монастирська друкарня, від початку своєї діяльності в православній обителі випускала не релігійну літературу. Її одними з перших дрібних друків були розпорядження керівника Російської держави. Так, зокрема, в листопаді 1832 р. на монастирському папері були надруковані 100 царських указів та 1000 маніфестів з нагоди народження великого князя Михайла Миколайовича [1, арк. 19] .

Надалі більшість видань почаївської друкарні все ж таки мали церковне спрямування. У березні 1833 р., члени Духовного Собору, продовження друкарської справи в монастирі вбачали в тому «…щоб тут аж ніяк не друкувати нових книг, видання яких вимагало б попереднього розгляду цензури, а обмежувалось тільки передрукуванням в необхідній кількості ... для Церковного вживання книг ... Катехізисів, Скороченої Священної Історії та Букваря» [2, арк. 2]. Також передбачалось продовжити започатковане василіанами тиснення на атласі ікон. Цього вимагають «…прибулі в Почаївську Обитель Богомільці які звикли отримувати ікони, надрукувані ними на атласі та папері…, - їх друк мав проходити, - …по погодженим нашою Церквою зразкам» - відзначали члени Духовного Собору [3, арк. 1 зв.-Арк. 2].

Як свідчить доповідь монастирського друкаря Василія Міхневича Волинському єпископу Інокентію, 1 червня 1833 р.: «…надруковані дві публикації: 1. Про оповіщення жителів Волинської Єпархії, що в 28 день серпня має бути святкуватися кожного року в Почаївській Обителі набуття Мощей Преподобного о. Іова Ігумена почаївського; та 2. Про поділ парафій Волинської Єпархії на три розряди» [4, арк. 6]. 15 червня цього ж року він доповідає в Духовний Собор, вже про друк книг: «…в Лаврі надруковано 2000 екземплярів розлого Катехизу, 3000 екземплярів Російського Букваря… по зразкам та повністю дійсно з Московським Синодальним друком» [5, арк. 26]. Вони стали першими об'ємними виданнями монастирської друкарні православного періоду. Початок її роботи був досить подібним до унійної доби, коли початкові друки також були дрібними, посеред іншого присвячені Йову Желізу та передували виданню книг необхідних для потреб власної Церкви. Відмінним від перших друків василіан, став випуск видань для потреб російської держави.

Почаївська лавра продовжила розвивати справи, започатковані василіанами. Річний звіт монастиря за 1834 р. (перший повний рік у статусі Лаври) вказує, що обитель використовувала ту економічну базу, що сформувалась в попередню добу її історії. Найбільші прибутки приносили монастирські фільварки [6, арк. 13 зв.-17]. Також працювали свічковий завод та друкарня, започаткованні почаївськими василіанами [7, арк. 10]. «Внутрішній економ, доглядач свічкового заводу і Типограф» ще в 1832 р. мали «майстрових, які належали Лаврі» та зобов'язані були вимогливо спостерігати за їх роботою [8, арк. 146 зв.-147]. Скоріш всього ці майстри, які працювали на монастир, провадили роботу ще з василіанського часу.

Духовний Собор постійно слідкував за функціонуванням обох монастирських підприємств. Це засвідчують протоколи зібрань цього органу управління Почаївською лаврою, який особливу увагу приділяв роботі друкарні. У зв'язку з тим, що соборний священник Василій Мехович не займався в монастирі «священнослужінням за прикладом інших своїх побратимів, хоча Друкарня протягом минулих десяти місяців досить мало принесла доходу (в тексті «бариша» О. Б.) Лаврі», члени Духовного Собору 9 жовтня 1832 р. сподівались, що Мехович зробить все для «…приведення Друкарні в кращий стан, і отже великого множення від неї прибутків» [9, арк. 120]. 1841 р. Духовним Собором слухались рапорти лаврського економа про роботу свічкового заводу та прибутки від продажу ікон Почаївської Божої Матері випущених друкарнею [10, арк. 89, 166]. Друк образу, який вважався головною святинею обителі, постійно зростав, що можна пояснити збільшенням кількості монастирських прочан та ймовірним поширенням цієї ікони поза Лаврою. 1857 р. цієї ікони на атласі та папері було надруковано 43478 одиниць [11, арк. 5].

Після того як почаївська обитель отримала офіційний статусу Лаври (жовтень, 1833 р.), їй - окрім планованих передруків, дозволено друкувати значно більше число церковних видань. Духовний Собор та члени Консисторії «на розсуд Св. Синоду вказали: В Друкарні Почаївської Лаври на перший раз дозволити друкування одних церковних книг і власне які до Богослужіння відносяться, як то: Псалтиря, Часослова, Загальної Мінеї, Служебника, Требника, Апостола, і Тріоді пісної і цвітної ... прийняти до друкування всі ці книги згідно зразків, що друкуються в Московській Синодальній Друкарні... Якщо ж буде потрібно, приступити до надрукування інших богослужбових книг понад вище зазначених то просити на це кожен раз дозволу Святійшого Синоду» [12, арк. 10-10 зв.].

Обладнання, на якому друкували свої перші доробки ченці в православній Почаївській обителі вичерпало власний ресурс користування. Монастирська друкарня передана василіанами православним потребувала покращення її матеріальної бази. Чотири станки були старі, вони знаходились у недоглянутому стані. Проте документи монастирського архіву, наголошують, що залишені від уніатів «…друкарські верстати та інші прилади, за винятком деяких повністю стерті, можуть ще бути використанні без значних витрат на їх полагодження» [13, арк. 2].

У зв'язку з цим проходила модернізація друкарського устаткування, що залишили василіани. У цій роботі приймав участь острозький шрифт-писар Лейзор Моргулець. Як свідчить рапорт лаврського типографа Василія Міхневича від 3 квітня 1834 р., вилитий острожанином схоластичний шрифт «…виявився досить акуратний і в усьому схожий на Петербурзький найкращий-новітній шрифт» [14, арк. 13].

Почаївській обителі «Указом Синоду від 27 січня 1839 р., за № 244 наказано по закінченню кожного року надавати в Синод відомості, про надруковані в типографії Почаївської Лаври книги і зображення святих разом з їх примірниками» [15, арк. 4]. Як свідчать монастирські звіти, на початку роботи відновленої православної друкарні кількість видань була не значною. Так, зокрема, 1845 р. в обителі було надруковано лише молитовник «Збірник або зібрання деяких молінь на всякий день потрібних» та декілька зображень святих [16, Арк. 5].

Монастирська друкарня православної доби, почала активно працювати, коли священноархімандритом Почаївської лаври був Арсеній Москвин (1848-1860 рр.) [17, с. 112]. За час його архирейства, вона «…отримала нові вдосконаленні верстати, відлила триста пудів букв, придбала кращі палітурні пристосування» [18, с. 112]. Тут друкувались Тріоді, навчальні Псалтирі, акафістники та інші богослужбові книги.

Попит і на іншу друкарську продукцію, яку випускав монастир. 1858 р. друкарня отримала чотири нові станки. Для їх обслуговування лаврський типограф ієромонах Амфілохій звертався до священноархімандрита Почаївської лаври з пропозицією запрошувати через Волинську консисторію на навчання друкарській справі молодих людей віком від 10 до 20 років. Як приклад він вказував на Печерську лавру, де працювали такі помічники [19, арк. 1-2]. Саме з київським спеціалістом друкарні Печерської лаври було укладено контракт на проведення робіт у почаївській типографії, згідно якого машиніст Іван Валасевич зобов'язувався працювати «на швидкодрукарській машині і доглядати за роботами на чотирьох ручних верстатах протягом року» [20, арк. 3].

З 1867 року в Почаївській друкарні розпочато регулярний випуск часопису «Волинські Єпархіальні Відомості». Укладена умова між редакцією журналу та монастирською друкарнею передбачала «…друкування зазначених відомостей, слов'янським шрифтом, надалі до придбання типографією цивільних шрифтів ... Кожен № Єпархіальних відомостей буде друкуватися в числі 1400 примірників» [21, арк. 2]. У подальшому журнал виходив у двох частинах (офіційна та неофіційна). З метою релігійно-морального «повчання» простого люду 1887 року в Лаврі починає друкуватися щотижневий журнал «Почаївський Листок» [22, с. 125].

1890 р. помічник типографа та завідувач лаврською книжковою лавкою були відрядженні в московську синодальну типографію «для ознайомлення з веденням друкарської справи та операцій з продажу книг в Московській Синодальній Друкарні» [23, с. 261]. Налагодженні зв'язки сприяли тому, що на початку 90-х рр. ХХ ст. Почаївська лавра закріпилась на ринку книготоргової продукції Російської держави. Найбільшим попитом користувався «Буквар слов'янський». Ще 1889 р. цієї книги було надруковано в кількості 99 600 екземплярів [24, арк. 4]. На початку 1892 р. типограф монастирської друкарні Михаїл Палевич звертався до Духовного Собору з проханням надрукувати ще 100 000 примірників цього видання. Відповідно дорадчий орган Лаври повідомляв єпископу Волинському та Житомирському Модесту, що Буквар потребують великими партіями, переважно московські книготорговці [25, арк. 4 зв.].

1894-1897 рр. пройшло масштабне переобладнання друкарні, її активна робота була розгорнута на початку ХХ ст. [26, с. 323]. Саме тоді розпочався потужний випуск не тільки богослужбових, але й видань морально-виховного значення. Проте досягнути мистецьких вершин своїх попередників, які творили в обителі в XVIII ст. тогочасним почаївським друкарям не вдалось.

На зламі віків лаврським священноархімандритом був архієпископ Модест Стрельбицький (1889-1902 рр.), який вніс значний вклад у розбудову обителі [27, с. 671]. Саме при ньому збудовано нову друкарню, яка розвинула свою активну роботу вже при архієпископі Антонії Храповицькому (1902-1914 рр.).

Якщо у ІІ-й половині ХІХ ст. почаївській братії вдалось протистояти ідеї створенню при обителі братства, яка була привнесена із-за меж Лаври, то на початку ХХ ст. подібна ідея зародилася та реалізувалася вже в самому монастирському середовищі. Створене братство спеціалізувалось на друкарському виробництві. Причинами його постання, які декларували самі майбутні братчики, стала необхідність вирішення проблем, що виникли, в більшості, наприкінці ХІХ ст.:

1. Отримання нових ринків збуту, які мали сприяти ефективній роботі монастирської друкарні.

2. Справедливе розподілення прибутків, які отримувала Лавра, завдяки друкарському виробництву.

3. Спрямування монастирських видань на народні маси, задля прищеплення їм християнських чеснот та патріотичних почуттів до російської держави [28, арк. 45].

Від початку 30-х рр. ХІХ ст., окрім богослужбових книг, вихід яких був дозволений Почаївській друкарні, поступово розширювався напрямок продукції, що створювалась у її стінах. Це був закономірний процес, цим шляхом йшли також почаївські василіани. 80-ті - перша половина 90-х рр. ХІХ ст. стали періодом потужної видавничої діяльності насельників Почаївської Гори. Наклади їхніх книг доходили до 100 000 примірників. Ними активно торгували московські та київські купці Морозови, Салаєви та Губанови. За рахунок отиманих від продажу власної продукції коштів, у монастирській друкарні було модернізовано обладнання, активно продовжувався випуск книг, проте їх збут значно зменшився наприкінці ХІХ ст. Це пов'язано з тим, що синодальні друкарні на місцях, користуючись підтримкою духовної влади витіснили друковану продукцію Почаївської лаври з місцевих ринків [29, арк. 46 зв.].

Протягом ХІХ ст. православна монастирська друкарня поступово нарощувала свою потужність. Найпродуктивнішим для неї була остання чверть століття. Проте, з середини 90-х рр. почаївські видання почали втрачати можливість вільного розповсюдження на теренах Російської імперії та не мали змоги конкурувати з продукцією петербурзьких друкарень та їх філій. Головне завдання, яке ставилось перед монастирськими друкарями ХІХ ст. - отримання значних прибутків. Покращення видавничого рівня друкарської продукції, її довершеності в почаївських видавців не вимагалось. Дослідникам ще належить комплексно вивчити роботу лаврської друкані протягом ХІХ ст., зосереджуючи увагу, як на документальних джерелах, що стосуються монастирського друкування, так, власне і самих тогочасних виданнях.

Джерела та література

друкарня почаївський монастир

1. Державний архів Тернопольської області (далі ДАТО). Ф. 258. Оп. 1. Спр. 446. 631 арк. Доклад типографа Василія Михневича Єпископу Інокентію.

2. ДАТО. Ф. 258.Оп. 3. Спр. 44. 28 арк. Справа про синодальний дозвіл на друкування церковних книг в Почаївській друкарні.

3. Там само.

4. ДАТО. Ф. 258. Оп.1. Спр. 446. 631 арк. Доклад типографа Василія Михневича Єпископу Інокентію.

5. ДАТО. Ф. 258. Оп. 3. Спр. 44.

6. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 541. 67 арк. Річний звіт Лаври за 1834 р.

7. Там само.

8. Центральний державний історичний архів у м. Львові. Ф. 684. Оп. 1. Спр. 3274. 177 арк. Книга протоколів розгляду вхідних паперів на засіданнях так званого собору Почаївської лаври за 1832 р.

9. Там само.

10. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 1073 а. 381 арк. Протоколи зібрань Духовного Собору за 1841 р.

11. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 2093. 6 арк. Відомості про матеріали надруковані в лаврській друкарні за 1857 р.

12. ДАТО. Ф. 258. Оп. 3. Спр. 44.

13. Там само.

14. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 387. 62 арк. Рапорт типографа священника Василія Міхневича в Духовний Собор.

15. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 1274. 7 арк. Рапорт ієрея Дорофея, донесення та відомості Духовного Собору про надруковані в лаврській типографії книги та ікони.

16. Там само.

17. Объятия Отча… Очерки по истории Почаевской Лавры. Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2000. 192 с.

18. Там само.

19. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 2204. 32 арк. Справа про запрошення осіб духовного звання для вступу в лаврську друкарню.

20. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 2395. 12 арк. Справа про укладення контракту з машиністом Києво-Печерської лаври Іваном Валасевичем на проведення робіт в почаївській друкарні.

21. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 2748. 14 арк. Рапорт друкаря ієромонаха Єроніма про укладений договір на друкування щотижневих відомостей, припис і рішення Духовного Собору та листування.

22. Обьятия отча…

23. Хойнацкий А. Почаевская Успенская Лавра. Историческое описание. Испр. и доп. Г. Я. Крыжановским. Почаев, 1897. 524 с.

24. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 3745. 5 арк. Справа про друкування в лаврській типографії слов'янського Букваря та опис Лаври, а також кишенькового молитвослова та житія Преподобного Йова.

25. Там само.

26. Іларіон Митрополит. Фортеця Православія на Волині Свята Почаївська Лавра. Вінніпег, 1961. 398 с.

27. Крыжановский Г. Почаевская Успенская Лавра под управлением Священно-Архимадрита Высокопреосвещенного Модеста, Архиепископа Волынского // Волынские епархиальные ведомости. 1897. № 22-26. Ч.Н. С. 619-630; 639-648; 659-674; 705-724; 763-776.

28. ДАТО. Ф. 258. Оп. 2 Спр. 1827. 104 арк. Історична довідка... про роботу лаврської друкарні.

29. Там само.

Размещено на Allbest.ru