Погляди конституційних роялістів на роль англіканської церкви в питанні зміцнення влади короля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляди конституційних роялістів на роль англіканської церкви в питанні зміцнення влади короля

Івченко Ольга - здобувач кафедри всесвітньої історії Одеського національного університету

Анотація

Мета дослідження - проаналізувавши політичні трактати Джона Спелмена та Джона Бремхола, представників такого ідейного напрямку англійської політичної думки середини XVII ст. як конституційний роялізм, дослідити їхні погляди на необхідність збереження існуючого устрою англіканської церкви. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу, методах аналогії і порівняння. Використовувалися також спеціально-історичні методи історичного дослідження: ретроспективний, історико-генетичний, історико-порівняльний. Наукова новизна полягає в тому, що на сьогоднішній день релігійне питання в подіях Англійської революції середини XVII ст. висвітлене в недостатній мірі. В даній статті вперше досліджуються погляди окремих представників політичної думки вказаного періоду на роль англіканської церкви. Висновки. Англіканська церква в усіх питаннях підпорядковувалась королю як частина державного апарату і сприяла поширенню серед населення думки про неприпустимість повстання проти влади монарха. Англіканське духовенство потребувало захисту корони, оскільки в цей період переживало кризу і стояло на межі розколу: виділилась група тих, хто виступив за поглиблення Реформації, очищення церкви від залишків католицьких догматів. Мова йде про пуритан. Саме до таких ідей схилявся і Парламент, в той час, як Яків І та Карл І виступали на підтримку єпископальної англіканської церкви, категорично засуджуючи всіх тих, хто прагнув внести зміни до неї. Таким чином, Англійська революція мала релігійне підґрунтя. Важливо встановити, яких саме ідей дотримувались представники різних напрямків політичної думки вказаного періоду і, насамперед, - конституційних роялістів, які виступали з ідеєю правління Короля в Парламенті (так звана «змішана монархія») і зазначали, що тільки король може керувати церквою і саме монарх повинен вберегти англіканство від остаточного розколу. Такі ідеї яскраво простежуються в трактатах Джона Спелмена та Джона Бремхола.

Ключові слова: англіканська церква, духовенство, конституційний роялізм, «змішана монархія».

Abstract

конституційний рояліст англіканська церква

THE VIEWPOINTS OF CONSTITUTIONAL ROYALISTS ON THE ROLE OF ANGLICAN CHURCH IN TERMS OF STRENGTHENING THE KING'S POWER

IVCHENKO Olga - doctoral student of the Department of World History Odessa I.I. Mechnikov National University

The current study investigates the viewpoints of John Spellman and John Broomhall on the necessity of preserving the established order of the Anglican Church, leaning on the beforehand investigated political treatises of the representatives of the given ideological direction of English political thought in the middle of the seventeenth century. The research methodology is based on general scientific methods of analysis, synthesis, methods of analogy and comparison. Special historical methods of research were also used as a retrospective, historical-genetic and comparative-historical. The scientific novelty involves the fact that up to this day the religious question about the events of the English Revolution of the mid-seventeenth century is not elucidated. In the given article we examine for the first time the views of some representatives of the political thought of this period on the role of the Anglican Church. Conclusions. The Church of England in all matters was subordinate to the king as part of the government machinery and contributed to the spread of the population of the idea of the inadmissibility of rebellion against the royal authority. The Anglican clergy needed the protection for the crown because during the given period they underwent the crisis and were on the verge of the split: the group of those who supported the intensification of the Reformation, the purification of the church from the remnants of the teachings of the Catholic Church. It is about the Puritan. The Parliament supported the given ideas, while James I and Charles I stood up for the Episcopal Church and throw stones at those who tried bringing changes into it. Thus, the English Revolution had religious grounds. It is difficult to define, which of the following ideas was supported by the representatives of different political views of the mentioned period and foremost constitutional royalists who initiated the reign of the King in Parliament (so-called “mixed monarchy “) and mentioned that only the King could control the church, and it was the monarch who had to protect Anglicanism from the final division. The very ideas can be traced back to the treatises of John Spellman and John Broomhall.

Key words: Anglican Church, clergy, constitutional royalism, mixed monarchy.

Постановка проблеми

XVII століття для історії політичного устрою Англії було ключовим, оскільки саме в цей час остаточно сформувались ті ідеї, які визначили розвиток владних структур в країні в майбутньому. Власне цей період характеризується появою трьох основних політичних ідей: абсолютизму, парламентаризму та конституційного роялізму, які могли отримати розвиток тільки в тих умовах, що склались в Англії на початку XVII ст. Після смерті королеви Єлизавети І Тюдор (1588-1603 рр.) у 1603 р. династію Тюдорів на англійському престолі змінила шотландська династія Стюартів - король Шотландії Яків VI став новим королем Англії під ім'ям Якова І Стюарта. Загальною тенденцією внутрішньої політики Стюартів було посилення королівської влади спочатку в рідній Шотландії, а з 1603 р. і в королівстві Англії. Особливе місце в системі англійського абсолютизму посідала церква.

Аналіз джерел та останні дослідження

В історіографії, як в зарубіжній, так і в вітчизняній, вплив англіканської церкви на процес посилення влади короля залишається недостатньо висвітленим. Історики в загальних рисах описували становище англіканської церкви в роки революції середини XVII ст. і не досліджували безпосередньо погляди абсолютистів, парла- ментаристів і, тим більше, конституційних роялістів на вказане питання. До таких робіт належать дослідження Дж. Монкріф (Moncrief, 1910), В. Хаттон (Hutton, 1913), А. Пламер (Plummer, 1904), Х. Спенс (Spence, 1900), М. Естлі- Боден (Astley-Boden, 2014). А дослідники, що вивчали погляди конституційних роялістів - Д. Сміт (Smith, 1994), М. Джадсон (Judson, 1975), Р. Крокс- дейл (Croxdale, 1972), Дж. Соммервіль (Sommerville, 1953) - не зосереджували свою увагу на аналізі їхніх поглядів на становище англіканської церкви.

Мета статті

Той вплив, що здійснив напрямок конституційного роялізму на становлення сучасної британської системи влади, вимагає детального вивчення поглядів представників даного ідейного напрямку щодо всіх сфер життя суспільства і особливо - щодо значення англіканської церкви в процесі зміцнення королівської влади. Це обумовлює актуальність даного дослідження. В зв'язку з цим поставлено наступні завдання:

- дослідити питання релігійного підґрунтя конфлікту між королем та парламентом;

- висвітлити погляди конституційних роялістів щодо місця англіканської церкви в суспільстві та її значення для зміцнення влади короля.

Виклад основного матеріалу

Реформація в Англії та створення англіканської церкви на чолі з королем зіграла значну роль в послабленні повноважень парламенту та зростанні абсолютистських тенденцій, оскільки в результаті цього процесу все монастирське майно перейшло до рук монарха, а це, в свою чергу, зробило його матеріально більш незалежним від парламентських субсидій (Кареев, 2009, с. 65). Крім того, це дало йому змогу поширити свій вплив серед знаті, наділяючи її новими землями та маєтками (Кареев, 2009, с. 65).

Основи англіканства були закладені при Єлизаветі І в останній чверті XVI ст. і перейшли до Стюартів у спадок. Найсміливіше було вирішено питання про ставлення церкви до держави: Єлизавета формально майже відмовилася від «верховенства» над церквою, але на ділі в якості «верховного правителя» зберегла всі повноваження свого батька і в духовенстві державної церкви бачила служителів корони. Англіканська церква знаходилася в найсильнішому підпорядкуванні державі. Священики повинні були поширювати серед населення думку про те, що влада короля - недоторканна, що монарх - помазаник Божий і весь народ повинен беззаперечно коритись волі правителя.

Власне в Англії проповідь про необмежені права та повноваження монарха отримала богословське забарвлення. Теорія про божественне походження королівської влади зробилась вченням «високої церкви», тобто вищих представників англіканського духовенства і докторів богослов'я. У зв'язку з цим, проголошувалось, що монарх отримав свою владу від Бога, а тому і підкорюватись, відповідно, мав тільки йому. Крім того, англіканське духовенство висловлювало думку про те, що людська природа потребує керування. Оскільки Бог є творцем природи, то, відповідно, він є також творцем правління і влади (Smith, 1994, р. 12). Таким чином, божественне походження королівської влади ставило монарха вище людських законів.

Ще задовго до того, як Яків І посів трон в Англії, духовенство визнало короля верховним правителем Англіканської церкви (Judson, 1975, р. 171). Англіканська церква вбачала в правителеві свого главу. Вона була зацікавлена в посиленні влади короля, оскільки це сприяло б і її зміцненню. Тому серед священиків дуже легко поширюються ідеї про королівську прерогативу - особливі права короля, на які не міг претендувати Парламент. Англіканське духовенство розуміло, що тільки в співпраці з урядом може зберегти свій авторитет і свої прибутки, а також усвідомлювало, що тільки влада короля може вберегти англіканство від розколу (Савин, 2000, с. 63). Уже в XVI столітті виділяється група тих, хто прагнув «очистити» церкву від залишків «римських забобонів», - формується напрямок, що отримав назву «пуританізм». В XVII столітті це протистояння посилюється і набуває нових, яскраво виражених проявів. І Яків І, і Карл І підтримували єпископальну Англіканську церкву, в той час, як Парламент тяготив до континентального протестантизму, бажаючи очистити країну від впливу католицизму (Савин, 2000, с. 93). Це викликало різку критику з боку монарха. Так, Яків І на одній із конференцій з духовенством ще в січні 1604 р. заявив про те, що пуритани відрізняються від інших не стільки релігійними переконаннями, як своєю руйнівною політикою і вимогами рівності. «Нема єпископа - нема і короля», - так обґрунтував Яків І необхідність захищати єпископальну англіканську церкву від вимог пуритан (Косминский, 1954, с. 82). Грізна критика державної релігійної політики заповнює більшу частину останньої сесії останнього передреволюційного парламенту 1629 року (Савин, 2000, с. 94).

Англіканська церква, зберігаючи багато характерних для католицизму ознак, стала надійною підтримкою для монархії та сприяла встановленню абсолютної влади. Роялістська політична думка підкреслювала особливе значення церкви для утвердження королівської влади та посилення позицій монарха. Таку ж точку зору розділяли і конституційні роялісти.

Конституційний роялізм як ідейна течія виникає в Англії в 40-х роках XVII ст. як спроба примирити дві ворогуючі сили - роялістів та парламента- ристів. Прибічники даного політичного напрямку виступали з ідеєю «mixed monarchy» («змішаної монархії»), що означало правління короля в Парламенті: монарх залишав за собою особливі повноваження (королівську прерогативу), однак при цьому погоджувався правити відповідно до прийнятих законів. Парламент жодним чином не мав права обмежувати короля, але повинен був допомагати останньому приймати справедливі закони. Найяскравішими представниками теорії конституційного роялізму були Джон Спелмен то Джон Бремхол. Вивчення трактатів цих мислителів дає можливість зробити висновки про основні аспекти їхніх політичних ідей, в тому числі - і на роль та значення Англіканської церкви для укріплення влади короля.

В своєму самому ранньому трактаті - «A Protestant Account of his Orthodox Holding in Matters of Religion» («Протестантське значення його правовірного вкладу в питання релігії») Джон Спелмен критикує тих, хто висловлювався за корінні реформи в Англіканській церкві, називаючи їх «борцями проти Святого Духа» (Spelman, 1642, р. 2). Крім того, як і багато хто з інших конституційних роялістів, Спелмен в своєму трактаті доводив положення про те, що загальний закон співпадає з законом Божим. Мислитель зазначав також, що «богослужіння нашої Церкви було встановлене законами на-шого королівства» (Spelman, 1642, р. 2). Тому закони Англії спираються «як на єпископство, так і на молитовник» (Spelman, 1642, р. 2).

Джон Спелмен засуджував католицьку церкву, заявляючи, що вона «помилково вважає себе безгрішною і залишає за собою виключне право тлумачити Святе Письмо» (Spelman, 1642, р. 3). Мислитель зауважує також, що католики «.. .вводять в оману, кажучи, що їхня церква є основою та опорою істини на землі. і помилково вчать нас, що не можна підтримувати вчення окремих людей, якщо вони не визнані Церквою» (Spelman, 1642, р. 3).

Спелмен підкреслює необхідність визнавати владу короля і в усьому виявляти покору його велінням: «.але оскільки послух - це те, чого навчається сам Спаситель, це свідчить про те, що ми всі повинні цьому вчитися. той, хто противиться владі, противиться закону Божому і приймає на себе прокляття» (Spelman, 1642, р. 8). Автор виступає з різким осудженням тих, хто прагне внести зміни до богослужінь, закликає вберегти єпископальну церкву Англії: «Хіба є щось в обрядах нашої Церкви такого, що порушує Слово Боже? Якщо є, то нехай ображені вкажуть на це!» (Spelman, 1642, р. 9).

Наприкінці трактату Спелмен знову висловлював свою точку зору щодо церковного управління в Англії і заявляв про те, що католицизм «вразив багатьох радників та військових командирів, які за допомогою папістської Армії змусили багатьох залишити власні домівки, щоб стати на захист встановленої протестантської релігії» (Spelman, 1642, р. 9). Мало того, «король повинен зректися своїх підданих - папістів, відмовитися від їхньої служби та допомоги. а також заборонити приймати їх до лав своєї армії, щоб захистити своє королівство» (Spelman, 1642, р. 9).

В трактаті «A Case of our Affairs.» Джон Спелмен знову підкреслює: «. важко повірити в те, що папісти можуть бути дійсно зацікавлені в укріплені влади короля та в утвердженні справжньої протестантської церкви» (Spelman, 1643, p. 24). Таким чином, мислитель розділяв точку зору решти конституційних роялістів і висловлювався за збереження існуючої структури Англіканської церкви та захисту країни від впливу католицизму.

Схожі ідеї висловлює і Джон Бремхол. Його головною роботою є трактат The Serpent-Salve («Зміїний бальзам») - послідовне спростування «Observations upon some of his majesty's late answers and expresses» («Спостереження на деякі з пізніх відповідей і висловлювань Його Величності») Генрі Паркера. У своєму трактаті мислитель заявляє, що величезне значення в державі займає церква. Всі закони, що забезпечують існування «обмеженої монархії», підкріплюються церквою - «церква цементує наші закони» (Bramhall).

Ще в одному своєму трактаті «A Just Vindication of the Church of England» («Просто підтримка церкви Англії») Джон Бремхол стверджує, що діяльність «... Папа Римський здобув на наших землях без нашої згоди - це тиранія і узурпація.» (Bramhall, 1660, p. 53) і «Король, за підтримки Церкви і Королівства, зробив все для того, щоб обмежити папську владу і захистити населення від зазіхань» (Bramhall, 1660, p. 53). Автор пропонує «підстави для захисту діючої церкви Англії від будь-яких змін», які наводить дуже послідовно. В першу чергу мова йде про те, що «не протестанти стали ініціаторами відокремлення церкви Англії від Риму, але самі римо-католики, що зрозуміли помилковість своїх суджень» (Bramhall, 1660, p. 54). Далі Бремхол зауважує: «Звільнившись від закону Риму, вони не створили власного закону, але відновили старі закони своєї землі і заявили, що Свобода заповідана їм предками і захищає їх від зазіхань Римського суду» (Bramhall, 1660, p. 84) Мислитель допускає думку про те, що «і Король, і Церква мали достатньо прав та підстав, щоб відмовитись від послуху Риму, і зробити це належним чином» (Bramhall, 1660, p. 85). Джон Бремхол, врешті-решт, приходить до висновку, що «Церква Англії та інтереси держави - пов'язані.. Той, хто претендує на зміни в церкві - виступає проти волі Короля і порушує закони Божі» (Bramhall, 1660, p. 86).

Висновки

Таким чином, аналіз політичних трактатів Джона Спелмена та Джона Бремхола дає можливість стверджувати, що конституційні роялісти, виступаючи за зміцнення влади короля, за розширення його прерогатив- них прав, прагнули зберегти англіканську церкву без змін. Свою позицію мислителі аргументували зв'язком церкви та королівської влади: духовенство залежало від милості короля, а отже зміцнення монархії означало і зміцнення та забезпечення інтересів церкви. Конституційні роялісти засуджували прагнення Парламенту до реформування англіканства, звільнення церкви від залишків католицьких догматів. Тільки в збереженні існуючої англіканської церкви представники вказаного напрямку політичної думки вбачали можливість зміцнення королівської влади та обмеження претензій з боку Парламенту.

Список використаних джерел і літератури:

Кареев, Н. И. (2009). Западноевропейская абсолютная монархия XVI - XVIII вв. Москва, 245 с.

Косминский, Е. А. (1954). Английская буржуазная революция XVII в. (в 2-х тт., Т. 1). Москва: Издательство Академии Наук СССР, 493 с.

Савин, А. Н. (2000). Лекции по истории Английской революции. Москва: «Крафт+», 536 с.

Astley-Boden, M. J. (2014). “God is pleased to be called a man of Warre”: Religious Violence in the English Civil War, 1642-1646. Queensland, 181 p.

Bramhall, J. (1660). A Just Vindication of the Church of England. The works of the John Bramhall. Dublin, 1050 p.

Bramhall, J. The Serpent Slave. URL: http://archive.org/stream/worksjohnbramha 01bramgoog/worksjohnbramha01bramgoog_djvu.txt (дата звернення: 05.01.2021).

Croxdale, R. (1972). Constitutional theories of kingship during the English revolution 1637-1660. Texas, 148 p.

Judson, M. A. (1975). The Crisis of the Constitution. London, 349 р.

Hutton, W. H. (1913). The English Church. From the accession of Charles I to the death of Anne (1625-1714). London, 366 p.

Moncrief, J. W. (1910). The English Church under James I. The American Journal of Theology, Vol. 14, (4), p. 641-645.

Plummer, A. (1904). English Church History. Edinburg, 179 p.

Smith, D. L. (1994). Constitutional Royalism and the search for settlement. 1640-1649. Cambridge University Press, 315 p.

Sommerville, J.P. (1953). Politics and ideology in England, 1603-1640. London, 485 p.

Spelman, J. (1642). A Protestants Account of His Orthodox Holding in Matters of Religion, at this Present Indifference in the Church: For His Own and Others Better Confirmation Or Rectification in the Points Treated On, Humbly Submitted to the Censure the Church of England. Printer to the University of Cambridge, 45 p.

Spelman, J. (1643). The Case of our affaires in Law, Religion, and other circumstances briefly examined, and presented to the conscience. Oxford, 29 p.

Spence, H. D. M. (1900). A history of the English Church. London, 250 p.

References:

Kareev, N. I. (2009). Zapadnoevropeiskaia absoliutnaia monarkhyia XVI - XVIII vv. [The absolute monarchy of the 16th - 18th centuries in Western Europe]. Moskva, 245 p. [in Russian].

Kosminskij, E. A. (1954). Anhlyiskaia burzhuaznaia revoliutsyia XVII v. [The English bourgeois revolution of the 17th century]. (in 2 vols., Vol.1). Moskva: Izdatel'stvo Akademii Nauk SSSR, 493 p. [in Russian].

Savin, A. N. (2000). Lektsyy poystoryy Anhlyiskoi revoliutsyy [Lectures on the history of the English Revolution]. Moskva: «Kraft+», 536 p. [in Russian].

Astley-Boden, M. J. (2014). “God is pleased to be called a man of Warre”: Religious Violence in the English Civil War, 1642-1646. Queensland, 181 p. [in English].

Bramhall, J. (1660). A Just Vindication of the Church of England. The works of the John Bramhall. Dublin, 1660, 1050 p. [in English].

Bramhall, J. The Serpent Slave. URL: http://archive.org/stream/worksjohnbramha 01bramgoog/worksjohnbramha01bramgoog_djvu.txt (application date: 05.01.2021). [in English].

Croxdale, R. (1972). Constitutional theories of kingship during the English revolution 1637-1660. Texas, 148 p. [in English].

Judson, M. A. (1975). The Crisis of the Constitution. London, 349 p. [in English].

Hutton, W. H. (1913). The English Church. From the accession of Charles I to the death of Anne (1625-1714). London, 366 p. [in English].

Moncrief, J. W. (1910). The English Church under James I. The American Journal of Theology, Vol. 14, (4), 641-645 р. [in English].

Plummer, A. (1904). English Church History. Edinburg, 179 p. [in English].

Smith, D. L. (1994). Constitutional Royalism and the search for settlement. 1640-1649. Cambridge University Press, 315 р. [in English].

Sommerville, J. P. (1953). Politics and ideology in England, 1603-1640. London, 485 р. [in English].

Spelman, J. (1642). A Protestants Account of His Orthodox Holding in Matters of Religion, at this Present Indifference in the Church: For His Own and Others Better Confirmation Or Rectification in the Points Treated On, Humbly Submitted to the Censure the Church of England. Printer to the University of Cambridge, 45 p. [in English].

Spelman, J. (1643). The Case of our affaires in Law, Religion, and other circumstances briefly examined, and presented to the conscience. Oxford, 29 р. [in English].

Spence, H. D. M. (1900). A history of the English Church. London, 250 p. [in English].

Размещено на Allbest.ru