Вплив європейських революційних рухів 1918-1920-х рр. на розвиток ідей європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив європейських революційних рухів 1918-1920-х рр. на розвиток ідей європейської інтеграції

О.М. Скрипник

кандидат історичних наук, доцент кафедри загальної історії Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

У даній статті проаналізовано розвиток революційних рухів у країнах Європи після Першої світової війни. Визначено причини та характер революцій. Охарактеризовано вплив, який мали європейські революції даного періоду на розвиток євроінтеграційних ідей. Здійснено аналіз праць Р. Куденхове-Калергі та Т. Масарика щодо об 'єднання європейських країн.

Ключові слова: революція, євроінтеграція, Європа, Р. Куденхове-Калергі, Т. Масарик.

революційний рух євроінтеграційний масарик

Introduction. In this article to analyzes the development of revolutionary movements in Europe after First World War. This period was characterized by a significant revolutionary upsurge caused a revolution in Russia. Revolution took place in Germany, Hungary, Czechoslovakia, Poland, Ukraine, and Finland, the peoplesrevolted in France, Great Britain and Italy. Also, the rise of the national liberation movement observed in the colonies and dependent countries. All revolutionary movements of the early twentieth century had mixed consequences for countriesand for international relations as a whole. But we note that at this time, a arise number of ideas, which contributed to the future of European integration, and the impact of the emergence of these ideas were too revolutionary movements that took place in Europe.

Purpose. The aim is to explore and analyze the features of the influence of European revolutionary movements of the early twentieth century to the development and formation of the idea of European integration.

Results. With the proclamation of the Republic of Austria, in November 1918 the famous Austrian politician and scholar R. Coudenhove-Kalergiclearly creates and promotes the idea of supranational political alliances and the concept of European unity. In the early 20's. he pointed to the great danger intra hatred of what can happen on a new world war. It is necessary tonoted that the European integration idea has significant influence and revolution in Russia.

Originality. To investigated the idea of European integration T. Masaryk, namely the idea of forming a "United States of Eastern Europe." To determined the features of the emergence of pan-European Union.

Conclusion. As a result of World War I, the collapse of the Russian, Austro-Hungarian, Ottoman, German empires, aggravation of social problems and disappointment in the existing power structures - Europe has seized a powerful revolutionary movement. Great influence on the revolutionary movement in Europe and had a revolution in Russia. These revolutionary developments prompted a number of leading Europeans talk about the union of European states,for the purpose of the economic recovery of Europe after the First World War,prevent a new war and particularly confrontation bolshevik progress in Europe.

Key words: revolution, European integration, Europe, R. Coudenhove-Kalergi, T. Masaryk.

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській історіографії праць, в яких досліджується вплив європейських революцій на євроінтеграцію немає, проте є ряд досліджень про розвиток євроінтеграційних ідей початку ХХ ст., насамперед це праця С. В. Віднянського та А. Ю. Мартинова «Об'єднана Європа: від мрії до реальності» [1] в якій досить ґрунтовно досліджено біографії Р. Куденхове-Калергі та Т. Г. Масарика. Дослідження ідей європейського об'єднання знаходимо у працях А. О. Корочанської [2], [3]. Діяльність та ідеї Т. Масарика досліджували О. Кравчук [4], М. Нагорняк [5], Богуслав Бакула [6].

Метою є дослідити та проаналізувати особливості впливу європейських революційних рухів початку ХХ ст. на розвиток та формування ідей європейської інтеграції.

Виклад основного матеріалу

Після Першої світової війни Європа переживала не найкращі роки свого економічного розвитку, адже саме Європа була основним полем битв Першої світової війни, що призвело до економічної розрухи та соціально-політичної нестабільності в багатьох європейських країнах. Все частіше в політичних колах говорили про загальну європейську кризу. Одним із характерних проявів такого песимістичного погляду на майбутнє Європи була книга німецького філософа О. Шпенглера «Закат Європи».

Провідні індустріальні держави зіткнулися з глибокою економічною і політичною кризою, зумовленою проблемами повоєнної структурної перебудови. З розпадом Австро- Угорщини незалежність проголосили Чехословаччина, Югославія, Австрія, Угорщина. В Австрії та Угорщині скинуто монархії, проголошено республіки. В листопаді 1918 р. австрійський уряд підписав умови перемир'я, що були продиктовані Антантою. У вересні німецький уряд звернувся до США з проханням перемир'я, а 3 листопада 1918 р. у Кілі (Німеччина) відбулися демонстрації матросів, солдатів і робітників, що переросли в революцію. Імператор Німеччини втік, новий уряд очолили соціал-демократи, Німеччина проголошена республікою [7]. Саме на фоні таких революційних змін і з'являються перші ідеї щодо відродження європейських країн, яке мало б відбуватися за рахунок об'єднання їхніх сил.

З проголошенням Австрії республікою у листопаді 1918 р. відомий австрійський політик та науковець Р. Куденхове-Калергі чітко формує та популяризує ідеї наднаціональних політичних союзів та концепцію європейського єднання [1, 20]. Уже на початку 1920-х рр. він вказував на велику небезпеку внутрішньоєвропейської ворожнечі, через яку може відбутися нова світова війна [8].

Розпад Австро-Угорщини та створення нових держав також мали значний вплив на розвиток євроінтеграції. Адже з часом серби, хорвати і словенці зрозуміли, що самостійно захищати свій суверенітет вони не в змозі, тому і об'єднуються у Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, до його складу згодом увійшла Чорногорія. Дане об'єднання наглядно продемонструвало, що на той час могутність та сила окремих народів і націй можлива лише за їхнього об'єднання.

Слід зауважити, що на європейську інтеграційну ідею значний вплив мала і революція в Росії. Адже «більшовицький переворот», як деякі історики називають дану подію [9, 193], та швидке поширення соціалізму і комунізму викликали занепокоєння у ряді західноєвропейських держав.

Наприклад, Р. Куденхове-Калергі говорив, що зростання впливу Росії може значно ослабити вплив європейських країн на міжнародній арені. Більшовицьку революцію він розглядав як загрозу політичній системі Європи: «Радянська Росія становить небезпеку для Європи, проти якої єдиним захистом може бути лише об'єднання європейських країн. Основною метою європейської політики має бути недопущення російського нашестя. Тому історія ставить Європу перед вибором: або, не дивлячись на всю міжнаціональну ворожнечу, об'єднатися в єдиний союз держав, або в певний час стати жертвою російського завоювання. Третього Європі не потрібно» [10, 39]. Також Р. Куденхове-Калергі зауважував, щоб уникнути нової війни потрібно оточити Росію мініатюрними державами Малої Антанти та створити панєвропейську військову організацію. Саме на основі цих його ідей і виник «Панєвропейський союз» [1, 24].

Вагомий вплив на розвиток євроінтеграційних ідей здійснила і національно-визвольна боротьба чехів та словаків, на чолі якої був Томаш Масарик. Свої погляди на європейську ідею він сформулював у праці «Нова Європа. Слов'янська точка зору», в якій закликав до демократизації всієї Європи через форму федерації незалежних народів і дотримання прав меншин. Він зазначав, що власне Центральна Європа є тим тереном, на якому ця проблема стала однією з найболючіших [11. 25]. Т. Масарик відкидав ліберальні і марксистські погляди на народ і на відносини між народами як безрезультатні і неправильні. Звільнення народу є одночасно кроком до об'єднання людства як природного живого організму, який складається з клітин - окремих народів [6, 17]. Щодо його ставлення до більшовицької революції, то спостерігаючи за нею, він дійшов висновку про неприйнятність для чехів і європейців загалом такого російського взірця, насамперед через антидемократичний і антигуманний характер діяльності більшовиків [1, 56].

Загалом Т. Масарик був прихильником федерації, і добровільної, а не нав'язаної згори. У праці «Нова Європа» він детально визначив право малих європейських народів на самовизначення, і лише потім добровільне об'єднання для можливості спільного протистояння ворогові. Національним меншинам як характерному явищу Східної і Центральної Європи випало б завдання підтримки і розвитку міжнародних стосунків. Духовним фундаментом федеративної співпраці мала бути турбота народів про своє моральне і культурне удосконалення як основу єдності в різноманітті. Держави для Т. Масарика є засобом і гарантією розвитку щораз більшої свободи й організації народу [12, 180].

Загалом революційні рухи початку ХХ ст. дали змогу пригнобленим народам заявити про себе, про своє бажання утворити власну державу і такі держави виникають. Проте поступово стає зрозумілим, що вирішення на національному рівні багатьох економічних, оборонних та екологічних проблем є неможливим, внаслідок чого і виникає необхідність у наднаціональних європейських структурах з відповідними повноваженнями національних представництв, здатних обмежувати владу вищих інститутів і забезпечувати інтереси та потреби кожного учасника.

Саме в цей час і з'являються перші федеративні ідеї об'єднаної Європи, і як наслідок виникає Панєвропейський союз. Панєвропейський Союз заявляє, що він є прихильником Європейського патріотизму, торжества національних ідентичностей всіх європейців. Беручи до уваги взаємозалежність і загальносвітові виклики лише сильна Європа, яка є політично об'єднаною, може гарантувати майбутнє для її народів і етнічних спільнот [2, 300].

Також в цей час виникла ідея утворення «Сполучених Штатів Східної Європи», які мали замінити в Центральній Європі Австро-Угорщину, а згодом - утворити політичне ядро Сполучених Штатів Європи. Проект СШСЄ обговорювався у грудні 1918 р. у Парижі Т. Масариком, румунським міністром закордонних справ Т. Іонеску і грецьким прем'єром Е. Венізелосом. Йшлося про федерацію 13 держав, розташованих між Німеччиною і Росією, яка б з півночі на південь охоплювала країни від Фінляндії до Греції. За винятком ініціаторів, передбачувані члени СШСЄ виступили проти утворення цього об'єднання, надавши перевагу збереженню національної незалежності. Федеративні програми в повоєнній Європі не могли бути реалізовані, оскільки новостворені держави Центрально-Східної Європи прагнули утвердити власну державність [4, 52].

Висновки

Таким чином, внаслідок Першої світової війни, розпаду Російської, Австро-Угорської, Османської, Німецької імперій, загострення всіх соціальних проблем та розчарування в існуючих структурах влади - Європу охопив могутній революційний рух. Великий вплив на революційний рух в Європі мала і революція в Росії. Всі ці революційні події підштовхнули ряд провідних європейців заговорити про об'єднання європейських держав з метою економічного відновлення Європи після Першої світової війни, недопущення нової війни і особливо протистояння більшовицькому просуванню в Європу.

Список використаних джерел і літератури

1. Віднянський С. В. Об'єднана Європа: від мрії до реальності. Історичні нариси про батьків- засновників Європейського Союзу / С. В. Віднянський, А. Ю. Мартинов. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянської академії», 2011. - 395 с.

2. Корочанська А. О. Пан'європейський проект Р. Куденхове-калергі у 1920 - 1930-ті рр.: аналіз основних положень / А. О. Корочанська // Наукові праці історичного факультету запорізького національного університету, 2014, Вип. XXXVIII С. 299 - 302.

3. КорочанськаА. О. «Ініціатива Бріана» на рубежі 1920- 1930-х рр. як етап у формуванні

наднаціональної свідомості вЄвропі / А. О.Корочанська // Наукові праціісторичного факультету Запорізького

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npifznu_2014_40_61

4. Кравчук О.Європейськаідея Томаша Масарика /Олександр Кравчук // Проблеми

слов'янознавства. - 2013. - Випуск 62. - С. 47 - 57.