Населеність домогосподарств парафіяльних священиків Пирятинської протопопії у 50-70-х рр. XVIII ст.

Annotation

Dmytrenko Vitaliy. Population ofhouseholds of parish priests of Pyriatyn District in 50-70s of XVIII century. The article analyzes the population of the parishes of the parish priests of Pyriatyn District in the 1950s and 1970s. The main source of the study was the confession lists. Despite some inaccuracies, they contain important information about the numbers, family ties, age structure of the people who lived in the households of parish priests. The regularity of this documentation and its relatively good conservation status make it possible for its demographic analysis. For our research we have selected the confessions of ten settlements, namely: Bubny, Hrabarivka, Hurbyntsy, Kruchi, Mytchenko, Prykhodki, Usivka, Kharkivtsy, Skuraty, Yatsiny. There was one church in each of these villages. This is 15.4% of the maximum number of churches that have been in district during the period under study. Thus, this percentage is representative of historical and demographic studios and allows us to draw conclusions on district as a whole. It is established that the average population of the court of the priests was in the 50s - 14, in the 60s - 12,2, and in the 70s - 10,8 people. The average population of Jewish households in the study period was 12.3. This indicator is consistent with the results obtained by other researchers and allows us to speak about the common demographic characteristics inherent in the Jewish courts of the Kyivan Metropolitanate. There is a tendency to decrease the number of people in the households of priests. An analysis of the family affinity of the members of the court shows that in the 1950s, priesthood households were dominated by unrelated affinity with boots. However, for the next two decades, we have witnessed the preference in the priestly courts for persons of blood affinity. The proportion is 6.9 to 5.3 in the 60's and 7.8 to 3 in the 70's, respectively. This phenomenon is explained by the attempt to combine the new requirements for applicants for the priesthood with the established practice of following the parish.

Keywords: household, historical demographics, Metropolitanate of Kyiv, Pyryatyn district, priest, confessions.

Виклад основного матеріалу

Важливою складовою вивчення ранньомодерного соціуму України є дослідження домогосподарств, у яких мешкала більшість тогочасного населення. Домогосподарство в термінології офіційних документів XVIII ст. позначалося поняттям «двор». На думку більшості істориків він був основою господарського і родинного життя тогочасної людини. Пріоритет у вивченні демографічних характеристик домогосподарств належить Пітеру Ласлетту¹, Міхаелю Міттерауеру², Борису Миронову³, Цезарію Кукльо⁴. Ці науковці розробили тео- ретико-методологічні основи демографічних досліджень, займалися питаннями класифікації домогосподарств і родин, розглядали проблему взаємозв'язку родини і домової спільноти, простежували зміни поколінного складу мешканців, які населяли двори у XVIII столітті. Втім, населення українських земель не потрапило до орбіти їх уваги.

Серед досліджень демографічних аспектів функціонування домогосподарств на теренах ранньомодерної України відзначимо праці Арнольда Перковського⁵, Миколи Крикуна⁶, Олександра Сакала⁷ та Юрія Волошина⁸. Попри вагомий внесок вищеозначених істориків у розробку демографічної тематики зауважимо, що вони є лише першими ластівками сучасних історико-демо- графічних студій, що й обумовлює необхідність подальших досліджень. Зокрема, вважаємо, що слабо розробленими є демографічні покажчики домогосподарств парафіяльного духовенства Київської митрополії в цілому та окремих її прото- попій, зокрема. Створення ж цілісного демографічного портрету ранньомодер- ного українського суспільства можливе лише за умови врахування особливостей демографічних процесів у окремих її регіонах і соціальних групах. Ось чому вивчення людності домогосподарств парафіяльних священників Пирятинської протопопії, котрі до цього в поле зору науковців не потрапляли, є актуальною.

Метою дослідження є аналіз населеності домогосподарств ієреїв Пирятинської протопопії 50-70-х років XVIII століття. Відповідно до неї, сформульовані наступні завдання:

- встановити чисельність осіб у домогосподарствах священників;

- з'ясувати ступінь родинної спорідненості членів двору;

- проаналізувати динаміку змін людності в ієрейських домогосподар- ствах протопопії.

Насамперед, зазначимо, що протопопія - це церковно-адміністративний округ. Саме на такі округи розподілялася Київська митрополія/єпархія у другій половині XVIII ст. Головною задачею функціонування протопопії було покращення управління та впровадження на місцях розпоряджень вищого церковного керівництва. Розміри протопопій не були сталими. Аналізуючи кількість церков/парафій, котрі знаходилися на території Пирятинської про- топопії, відзначимо, що за даними Афанасія Грановського, станом на 1758 р., їх налічувалося 43⁹. За підрахунками Оксани Прокоп'юк, у 1770 р., до складу протопопії входило 65 церков¹⁰. У досліджуваний період це була одна з найбільших протопопій Київської митрополії.

Джерелом дослідження є сповідні розписи. Це документи церковного обліку населення, котрі інтенсивно запроваджувалися в Київській митрополії у ХVШ столітті. Головною метою їх створення була фіксація факту відвідування парафіянами таїнства сповіді та причастя. Дана процедура мала відбуватися не рідше одного разу на рік і була обов'язковою для всього православного населення старшого семи років. Згідно з указом 1737 року до розписів уписували усіх жителів парафії з зазначенням їхнього віку. Запис проводився постаново, подвірно та посімейно. Записи мали оновлюватися щорічно. Складати сповідні розписи повинні були парафіяльні священники¹¹.

Отож, ці документи містять важливі демографічні відомості (чисельність осіб у парафії, їх вік, стать, родинний статус, тощо). Проте, як і в будь-якому дослідженні, постає питання про достовірність інформації, вміщеної у цьому джерелі. Безперечно, записи не мають статистичного характеру й містять неточності. Найпоширенішими з них є помилки при фіксації віку, погрішності у написанні прізвищ й імен, упущення зі списку окремих осіб¹². Утім, оскільки сповідні розписи вів саме парафіяльний ієрей, вважаємо, що дані про членів їхніх домогосподарств представлені в них повно. Крім того, ці документи не мали прямого фіскального призначення. Священницькі двори в той час узагалі не обкладалися податками і були позбавлені рекрутської повинності, тож приховувати кількість осіб, які в них мешкали, як і свідомо спотворювати відомості про них, просто не було сенсу.

Для дослідження ми обрали сповідні розписи по десяти населених пунктах, а саме: Бубни¹³, Грабарівка¹⁴, Гурбинці¹⁵, Кручі¹⁶, Митченки¹⁷, Приходьки¹⁸, Усівка¹⁹, Харківці²⁰, Шкурати²¹, Яцини²². Такий вибір обумовлений станом збереженості джерел, який забезпечує наявність хронологічного ряду, необхідного для аналізу демографічних процесів. У кожному з цих сіл була одна парафія. Це становить 15,4% від максимальної кількості парафій, котрі діяли у протопопії в 50-70-х роках ХУІІІ століття. Такий відсоток є репрезентативним у історико-демографічних студіях і дозволяє зробити узагальнюючі висновки по протопопії.

Для аналізу населеності домогосподарств ієреїв дані по них із джерел узагальнимо в таблиці (табл. 1). Зауважимо, що у випадку перебування на парафії декількох ієреїв, які мешкали в окремих дворах дані по них подані окремо. До таблиці не включені відомості про домогосподарства померлих панотців, головою яких були вдови-паніматки, хоча в розписах вони й записані до стану духовенства. У першій колонці зазначено загальну кількість осіб, записаних до двору священника, до другої занесено число людей, які були родичами панотця незалежно від ступеня спорідненості, в третю графу вписана кількість інших осіб, які належали до двору, проте не були пов'язані з ієреєм родинними узами.

Табл. 1

Населеність домогосподарств священників Пирятинської протопопії