Створення публічних просторів для дітей наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.: практика громадського управління Одеси

старший науковий співробітник,

відділ історії України ХІХ -- початку ХХ ст.

Анотація

Спеціально відведені території для активного відпочинку дітей з'явилися у середині ХІХ ст. Їх появу визначили три ключові фактори: розвиток психолого- педагогічних знань, індустріальна революція та стрімка урбанізація, формування модерного способу міського життя. Щоб якось упорядкувати і контролювати дозвілля найменших мешканців міст, влада та громадськість намагалися прибрати їх з вулиць, відділити від “світу розпусти”, безхатченків, злочинців, жебраків, “поганого товариства ”, забезпечивши певні умови для ігор, фізичного і духовного розвитку. Зусиллями органів місцевого самоврядування, громадських організацій, окремих осіб у великих містах Західної Європи і Північної Америки було облаштовано дитячі пісочниці, сади і майданчики.

У1887р. подібна ідея виникла в Одесі. Міська дума підтримала пропозицію члена торгово-господарського відділу управи О. Чижевича, у результаті чого впродовж п'яти наступних років було створено Дитячий сад у центральній частині міста, дитячий майданчик у Дюківському саду та арену для шкільних ігор в Олександрівському парку -- на околицях. Ці публічні простори для дітей стали першими в Російській імперії.

Дії одеського громадського управління цілком відповідали тогочасним світовим тенденціям. Орієнтуючись на досвід провідних європейських країн, дума та управа адаптували його до місцевих реалій. Незважаючи на певні хиби, муніципальна влада Одеси досить успішно виконувала свою соціальну функцію, організаційно та фінансово забезпечуючи впродовж кількох десятиліть існування місць для дозвілля юного покоління.

Ключові слова: публічний простір, дитячий майданчик, спортмайданчик, сад, арена, громадське управління, Одеса, модерне місто, ексклюзія. одеса дитячий відпочинок майданчик

Annotation

V. V. Shevchenko Candidate of Historical Sciences (Ph.D. in History), Senior Research Fellow, Department of the History of Ukraine ХІХ -- early ХХ century, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine)

CREATION OF OPEN PUBLIC SPACES FOR CHILDREN IN THE LATE XIX -- EARLY XX CENTURY: THE PRACTICE OF ODESA SELF-GOVERNMENT BODIES

Special areas for active recreation of children appeared in the middle of the nineteenth century. Three key factors identified their emergence: the development of psycho-pedagogical knowledge, industrial revolution and rapid urbanization, the formation of a modern way of urban life. To somehow organize and control the leisure of the smallest urban residents, authorities and the public tried to remove them from the streets, was separate from the “world of debauchery”, homelesses, criminals, beggars, the “bad company”, providing certain conditions for games, physical and intellectual development. Bodies of local self-government, public organizations, individual citizens have arranged children's sandboxes, gardens and playgrounds in cities in Western Europe and North America.

In 1887, such an idea arose in Odessa. The City Duma supported the proposal of the member of the trade and economic department of the Board of O. Chyzhevych. As a result, a Kinder Garden was created in the central part of the city, a playground in Diukivskyi Garden and an arena for school games in Oleksandrivskyi Park, over the next five years. These open public spaces for children were the first in the Russian Empire.

The actions of the Odessa public self-government fully corresponded to the then world trends. The City Duma and the Uprava adapted the relevant experience of the leading European countries to local realities. Odessa Municipal authorities successfully performed its social function, providing existence of the places for leisure young generation for several decades, despite some shortcomings.

Keywords: public space, playground, sports ground, garden, arena, public selfgovernment, Odessa, modern city, exclusion.

Виклад основного матеріалу

Останніми роками в Україні відбулися значні зміни у життєдіяльності міст. Постійний приріст міського населення поставив на порядок денний низку питань щодо створення комфортного і привабливого для проживання простору, котрий сприяв би не тільки ефективній трудовій діяльності людини, а й її відпочинку та відновленню ресурсів. Водночас суттєві можливості для їх вирішення відкрила реформа децентралізації влади. Запровадження бюджетів ініціатив, проведення громадських слухань, новітні урбаністичні практики -- все це активізувало участь громадян у процесах містопланування та прийняття рішень. Дедалі більше уваги приділяється розвиткові публічних/громадських просторів, у яких відбуваються щоденні соціальні взаємодії. Серед них важливе місце займають дитячі ігрові та спортивні майданчики. Саме з їх облаштуванням пов'язана значна частина громадських проектів і програм. Незважаючи на це, історія дитячих майданчиків як соціокультурного явища донині залишається мало відомою не лише для пересічних громадян, а й для науковців. І якщо західні дослідники вже мають певні напрацювання Erickson A. The Politics of Playgrounds, a History. Fights over how kids play have been going strong since the early 1900s [Електронний ресурс]. -- URL: http://www.citylab.com/ design/2012/03/politics-playgrounds-history/1480/; Frost J. L. A History of Children's Play and Play Environments: Toward a Contemporary Child-Saving Movement. Taylor & Francis eLlibrary, 2009; The Playground Project / Ed. Gabriela Burkhalter. -- 2nd ed. -- Zurich: Ringier, 2018., то на пострадянському просторі, зокрема й в Україні, вони практично відсутні. Незначну інформацію із заявленої теми можна знайти на окремих веб-сайтах (історичних, урбаністичних, батьківських), у науково-популярних виданнях та статтях з педагогічної проблематики Див.: Корцуб П. Історія розвитку місця, де діти себе розважають [Електронний ресурс]. -- URL: http://www.diepys.in.ua/zaklad-dlya-ditey/#; Мейсак Л. Детские площадки в контексте социальных и городских изменений [Електронний ресурс]. -- URL: http://urbanist.by/детские-площадки-в-контексте-социаль/; Кондратьева С. От сараев к замкам: история детских площадок в России [Електронний ресурс]. -- URL: https://strelkamag.com/ru/article/history-of-russian-playgrounds; Статкус К. Откуда взялись детские площадки и как они изменились со временем [Електронний ресурс]. -- URL: https://n-e-n.ru/playgr/; Парки і сквери Одеси очима художників і архівістів: книжка- альбом / авт.-упорядн.: Л. Г. Білоусова, Є. О. Волокін, В. В. Левчук [та ін.]. -- Одеса, 2017; Корнієнко Т. М. Організація дозвілля школярів у літній період у другій половині ХІХ -- на початку ХХ століття [Електронний ресурс] // Педагогічна освіта: теорія і практика: зб. наук. пр. -- Кам'янець-Подільський, 2015. -- Вип. 18. -- С. 420-425. -- URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/znppo_2015_18_75..

Метою пропонованої розвідки є висвітлення процесів створення та функціювання публічних просторів для дітей в Одесі у період формування модерного способу життя, а також з'ясування ролі в них громадського управління міста.

Спеціально відведені території для активного відпочинку дітей з' явилися відносно недавно -- у середині ХІХ ст., коли зусиллями органів місцевого самоврядування, громадських організацій, окремих осіб у великих містах Західної Європи і Північної Америки було облаштовано дитячі пісочниці, сади і майданчики. Їх появу обумовили три ключові фактори. По-перше, з розвитком психолого-педагогічних знань посилилася увага до дитини, її природи, потреб, навчання, виховання, самореалізації тощо.

Педагоги-реформатори пропагували важливість керованої спільної ігрової діяльності, а також вірили, що змалку “неправильно” соціалізовані особи можуть стати загрозою для суспільства. Зокрема відомий російський педагог і психолог П. Каптерев у 1898 р. писав: “потрібно наполягати на відведенні у кожному місті і містечку майданчиків і садів для дитячих громадських ігор Під поняттям “громадські ігри” розуміли групові, колективні ігри багатьох дітей з родин різного соціального походження.. Вони мають бути невід'ємною частиною кожного благоустроєного міста і містечка, що виражатиме увагу мешканців до молодого покоління і розуміння однієї з найважливіших потреб дитинства” Каптерев П. Ф. Избранные педагогические сочинения / Под ред. А. М. Арсеньева. -- Москва, 1982. -- С. 142.. По-друге, індустріальна революція спричинила стрімку урбанізацію, а заодно й збільшення чисельності незаможного населення, надмірно зайнятого у промисловому виробництві. Батьки, котрі працювали цілими днями, залишали дітей фактично напризволяще і вони робили все, що завгодно. По-третє, забавки на вулицях у модерному місті становили подвійну небезпеку. Власне для дітей, оскільки ті у будь-який момент могли потрапити під колеса повозок, автомобілів, трамваїв, а також для пішоходів і транспорту, рухові котрих вони перешкоджали, інколи, навіть зумисно Див.: МейсакЛ. Указ. соч.. Тому влада намагалася якось упорядкувати та контролювати ці процеси -- прибрати неповнолітніх з вулиць, відділити їх від “світу розпусти”, безхатченків, злочинців, жебраків, “поганого товариства”, забезпечивши певні умови для ігор, фізичного і духовного розвитку.

У 1887 р. подібна ідея виникла в Одесі й була досить швидко реалізована. Річ у тім, що саме тоді закінчився строк оренди актором і підприємцем В. Форкатті муніципального саду, розташованого на схилах унизу Миколаївського бульвару (нині -- Приморський бульвар). Міська управа оголосила торги на його чергову оренду для “улаштування розваг та лікування мінеральними водами”, котрі мали відбутися 1 квітня. Натомість член торгово-господарського відділу управи О. Чижевич запропонував перетворити означену місцевість на центр дитячого дозвілля. Обґрунтовуючи свою пропозицію, він заявляв, що наявність у місті спеціального простору для дітей є суспільною необхідністю, оскільки їхні ігри на бульварі заважають рухові по ньому, водночас не даючи самим дітям тієї безпеки і свободи, яку може гарантувати перебування в саду. Крім того, потрібно забезпечити підліткам можливість розвивати свої фізичні якості засобами гімнастики та ігор на свіжому повітрі у вільний від навчання час.

Ініціатора -- Осипа Осиповича Чижевича, -- його ж сучасники називали одним із найвизначніших громадських діячів міста. Він був предводителем дворянства Одеського повіту, директором-засновником Херсонського земського банку й більше 20 років присвятив службі в міській думі та управі. Здобувши освіту у Рішельєвському ліцеї та багато подорожуючи Західною Європою, він мав досить прогресивні погляди на організацію життєдіяльності міста й доклав чимало зусиль для благоустрою Одеси. “Перший проект конки,... улаштування боєнь,... дитячого і Дюківського саду, притулку для малолітніх злочинців -- все це не тільки його ініціатива, а й енергійна діяльність з розроблення проектів, кошторисів та одержання відповідних дозволів” -- зазначалося в ювілейному виданні на честь 100-річчя Одеси Ведомости Одесского городского общественного управления. -- 1887. -- № 24. -- С. 1; № 28. -- С. 3; Объяснительная записка к отчёту Одесской городской управы за 1887 г. по торгово-хозяйственному отделению. -- Одесса, 1888. -- С. 14. Федоров Н. Столетие Одессы. С портретами административных и общественных деятелей и с видами Одессы. -- Одесса, 1894. -- С. 64-65. Чижевич О. О. Одесское городское хозяйство. Сборник статей по разным отраслям городского хозяйства. -- Одесса, 1895. -- С. 7, 9. Там же. -- С. 36-38.. Сам О. Чижевич вважав, що виборні особи мають бути наділені такими якостями, як здоровий глузд, добра воля, завзятість, чесність, а головне -- повинні любити свою справу, віддаватися їй, навіть на шкоду власним інтересам.

Замислюючи облаштування в Одесі місць для дозвілля дітей та їхнього фізичного розвитку, О. Чижевич керувався потребами міської громади та практичним досвідом інших країн. На розгляд управи і думи він представив фактично готовий план, у якому пропонував встановити за рахунок міського бюджету різні дитячі атракціони (гойдалки, “гігантські кроки” “Гігантські кроки” -- атракціон, у якому до високого стовпа з вертушкою вгорі кріпили міцні мотузки (канати) з лямками. Сидячи в лямці, гравці розганялися, відштовхувалися ногою від землі і підстрибуючи, кружляли навколо стовпа.), гімнастичні споруди, лавки для сидіння, а також обладнати майданчик для крокету Крокет -- гра, в якій кожен з учасників команди ударами молотка по дерев'яній кулі намагається швидше провести її через відповідно поставлені на майданчику дужки. із закупівлею необхідного спорядження. З метою забезпечення надходження коштів для подальшого утримання саду в належному стані передбачалося надання в оренду приватним підприємцям місць для улаштування каруселі, кегельбану, тиру, торговельних павільйонів (для продажу морозива, молока, кумису, кефіру, мінеральної води, фруктів тощо), буфету та кондитерської Ведомости Одесского городского общественного управления. -- 1887. -- № 28. --

С. 3.. Прораховуючи фінансові наслідки задуму, О. Чижевич зауважував, що попри невеликий дохід від запланованої оренди, місто нічого не втратить, а, навпаки, отримає більше вигід, порівняно з контрактом Форкатті (400 руб. на рік) Там же. -- № 36. -- С. 3..

Упродовж місяця міська дума розглянула і схвалила цей проект, виділивши на його практичну реалізацію 500 руб. із екстраординарних коштів. Керівництво усіма процесами доручили О. Чижевичу Там же. -- № 30. -- С. 4-5.. Роботи в саду почали з упорядкування території та найнеобхіднішого ремонту. За лічені дні було нівельовано ями та вибоїни, полагоджено паркани (зі сторони моря і саду Воронцових), перила, ворота, будиночок сторожа, павільйон для музикантів, будку для касира, приміщення колишнього кафешантану. Із Міського саду перенесено будку для наглядача, огороджено майданчик перед музичним павільйоном, установлено і пофарбовано 24 лавки довжиною від 1,4 до 6,4 м. Згодом відремонтували будівлю для продажу молока, ресторан із кухнею та спорудили переносну дощату платформу для танців. Над двома входами прилаштували нові вивіски з написом “Детский садик”. Також було придбано і встановлено спортивно-ігрове обладнання, а саме: два комплекти для крокету, дві підвісні гойдалки, гойдалку-ваги (балансир), гімнастичний комплекс, бруси, стійку з гачком для метання кілець, стовп і канат для атракціону “гігантські кроки”. Загалом на облаштування та утримання Дитячого саду в 1887 р. з міського бюджету було витрачено 1918 руб. 65 коп. Там же. -- № 36. -- С. 2-3; Объяснительная записка к отчёту Одесской городской управы за 1887 г. по торгово-хозяйственному отделению. -- С. 14.

Одночасно з благоустроєм займалися добором працівників. Спочатку для охорони майна найняли лише сторожа, а потім, для догляду та прибирання саду, ще й різнороба з щомісячною платнею 20 руб. кожному. Завідувати садом повинен був спеціальний наглядач, причому з освітою. Винагорода за його працю впродовж літнього сезону становила 250 руб. Ведомости Одесского городского общественного управления. -- 1887. -- № 34. -- У своїй діяльності наглядач мав керуватися посадовою інструкцією, затвердженою міською управою. Серед його основних обов'язків були: забезпечення порядку; недопущення на територію саду безпритульних, непристойно одягнених і нетверезих осіб; видача ігрового спорядження та відкриття спортивних снарядів у визначені години; контроль за дотриманням черговості користування інвентарем; попередження відвідувачів про закриття саду; контроль якості продукції, що продавалася в орендованих павільйонах і ятках тощо (див. дод. А).

До 1 травня 1887 р. одеська міська управа встигла розробити тимчасові правила користування садом. Зокрема було визначено режим його функціювання -- зранку і до заходу Сонця в літню пору та з 10 до 16 год восени і взимку. Перебувати у саду могли як діти, так і дорослі незалежно від віку та статі. Вхід був безплатним, окрім днів, коли влаштовували гуляння з музикою й танцями. Вільно проходити через сад можна було й відвідувачам оздоровчого закладу “морських теплих ванн”, розташованого неподалік. Дітям дозволяли бавитися не тільки на алеях і майданчиках, а й на траві поміж дерев. Водночас суворо забороняли витоптувати штучно висіяний газон, квіти та інші рослини. Відповідальність за псування зелених насаджень, ігрового приладдя та спортивних конструкцій покладали на осіб, що супроводжували дітей. Також у саду не можна було перебувати з собаками. Виняток становили лише песики маленьких порід, яких носили на руках, або тримали на мотузочку (дод. Б). Ці правила, зазнавши деяких несуттєвих змін та уточнень, залишалися чинними впродовж багатьох наступних років (див., для прикладу, дод. В).

Наразі точну дату відкриття саду не з'ясовано. Проте достеменно відомо, що на початку літа він вже функціював, а з кінця червня адміністрація запровадила уроки танців для дітей двічі на тиждень (понеділок і п'ятниця, пізніше -- вівторок і субота). Заняття відбувалися під керівництвом досвідченого педагога. Першим учителем був представник відомої в Одесі танцювально-спортивної родини Цорн (син) Засновником танцювально-спортивної династії Цорн був Фрідріх Альберт Якоб (у джерелах трапляються ініціали Ф. А. й А. Я., найуживаніше імення -- Альберт Якович), який переїхав до Одеси з Німеччини і 1839 р. відкрив першу в місті танцювальну школу. Він працював балетмейстером театру, викладачем танців і гімнастики у Рішельєвському ліцеї, давав приватні уроки. Як теоретик написав працю “Граматика танцювального мистецтва і хореографії", опубліковану німецькою (1887 р., Лейпциг), російською (1890 р., Одеса) та англійською (1905 р., Бостон) мовами. 2011 р. цей твір перевидало російське видавництво "Лань”. Справу батька продовжив син Олександр, який також викладав танці в одеських гімназіях та був капітаном-розпорядником Одеського товариства велосипедистів-любителів. Судячи з рекламного оголошення, де значилися “А. А. Цорн (отец) и А. А. Цорн (сын)”, вважаємо за ймовірне, що в Дитячому саду заняття проводив внук Альберта Яковича. Підготовлено за матеріалами: Знаменні і пам'ятні дати Одещини. 2019 рік: календар. -- Одеса, 2018. -- С. 14; Кобзарь Н. Спортивные забавы одесситов в конце 19-го -- начале 20-го веков [Електронний ресурс]. -- иКЬ: http://odesskiy.com/chisto-fakti-iz-zhizni-i-istorii/sportivnye-zabavy-odessitov-v-kontse-19- go-nachale-20-go-vekov.html; Об Одессе с любовью! Проект Ю. Парамонова [Електронний ресурс]. -- URL: http://obodesse.at.ua/publ/rishelevskij_licej_vospominanija_o_licee/ 1-1-0-274; URL: https://www.livelib.ru/author/704954-aleksandr-albertovich-tsorn. У такі дні сад відкривали о 15 год. Танці ж починалися о 16 год і тривали до сутінок. При цьому за вхід потрібно було заплатити 10 коп. з особи. Безкоштовно впускали тільки дітей до 7-ми років та їхніх супроводжувачів Ведомости Одесского городского общественного управления. -- 1887. -- № 44. --

С. 1.. У планах було й улаштування хору під управлінням учителя співів. Задля цього у місцевій пресі розмістили оголошення із закликом до вихованців навчальних закладів записуватися в конторі наглядача саду Там же. -- № 46. -- С. 3.. Очевидно публіка не відгукнулася на цю ідею й бажаючих виявилося занадто мало, позаяк не знаходимо ніяких згадок про подібні заняття у подальшому.

Оскільки затія зі створенням публічного простору для дітей була новою і незвичною для Російської імперії, громадське управління вирішило докладніше ознайомити мешканців Одеси з практикою європейський міст у цій сфері, опублікувавши у “Ведомостях Одесского городского общественного управления” дайджест “свіжої” статті з віденської газети “Neue Freie Presse” Оригінальну статтю було вміщено у вечірньому випуску газети під назвою “Kinderspielplдtze” (з нім. -- дитячі майданчики). Див.: Kugler J. Kinderspielplдtze // Neue Freie Presse. Abendblatt. -- 1887. -- № 8239 (4 August). -- S. 4 [Електронний ресурс]. -- URL: http://anno.onb.ac.at/cgi-content/anno?aid=nfp&datum=18870804&seite=20&zoom=38. У дописі такого собі Жозефа Куґлера йшлося про значну користь від улаштування у великих містах громадських майданчиків та садів для дитячих ігор. Переймаючись відсутністю у Відні подібних просторів, автор закликав співгромадян створювати їх, беручи за зразок досвід кількох німецьких та британських міст. Він зазначав, що в Берліні і Брауншвейзі такі сади організовують і утримують органи місцевого самоврядування, в Кобленці ними опікується німецька імператриця, а в Бремені -- громадська організація. В Англії ця справа поширилася завдяки діяльності національних товариств охорони здоров'я (National Health Society та Ladies Sanitary Association) і розробленню відповідного законодавства. Саме з цим Ж. Куґлер пов'язував існування значної кількості дитячих майданчиків і садів у Лондоні (28), Манчестері (11), Бірмінгемі (9), Бредфорді (7) і Лідсі (5). При цьому він зауважував, що скрізь публічні простори влаштовано так, щоб залучити якомога більше дітей, під керівництвом та наглядом фахівців урізноманітнити їхнє дозвілля рухливими іграми, танцями, гімнастичними вправами, футболом, фехтуванням, маршируванням тощо (докладніше див. дод. Г).

У підсумку експеримент одеського громадського управління виявився вдалим у різних аспектах. Діти отримали безпечне місце для забав, оздоровчо-спортивної діяльності та соціальної адаптації. Міська управа, затративши відносно невеликі кошти, доходами від вхідної плати (869 руб. 80 коп.) та оренди (690 руб. 50 коп.) майже перекрила видатки на ремонт. Дорослі мешканці позитивно сприйняли і підтримали починання, надіславши після закриття літнього сезону на ім'я міського голови (тоді ці обов'язки виконував Г. Маразлі) відкритого листа з подякою. У ньому, зокрема, зазначалося: “вважаючи улаштування міського дитячого саду внизу Миколаївського бульвару... дуже корисним нововведенням, що слугує не тільки для розваг після навчальних занять, а й для розвитку фізичних сил молоді, -- ми щиро дякуємо міському громадському управлінню і маємо честь просити ваше превосходительство клопотатися перед міською думою про подальшу його підтримку, а за можливості, то і про влаштування подібного саду на околицях міста” Объяснительная записка к отчёту Одесской городской управы за 1887 г. по торгово-хозяйственному отделению. -- С. 14-15. Ведомости Одесского городского общественного управления. -- 1887. -- № 84. --

С. 2..

Усе вказане вище сприяло тому, що Дитячий сад в Одесі успішно профункціював понад 20 років, відкриваючись на літній сезон із 1 травня до 1 жовтня. Упродовж цього часу вхід залишався безкоштовним, а плата в дні танців -- незмінною (10 коп. з особи). За даними міської управи наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. сад у різні роки щодня відвідувало від 200 до 700 осіб, а у вихідні та свята ця кількість могла збільшуватися до 3 тис. Загалом за сезон своє дозвілля у саду проводили від 60 до 80 тис. людей. З 1906 р. спостерігалося поступове зменшення кількості відвідувачів, що пояснюється певною нестабільністю в умовах революційних подій 1905-1907 рр. (див. табл. 1).

Основними відвідувачами саду були діти та підлітки від 2-х до 17-ти років. Під наглядом завідувача та вихователів (переважно це були так звані фребелічки Фребелічка -- вихователька дітей дошкільного віку за методом німецького педагога Фрідріха Фребеля. Слухачка/випускниця відповідних курсів або вищого жіночого педагогічного закладу.), яких наймала міська влада, вони розважалися на різних атракціонах та активно відпочивали на свіжому повітрі. Особливу увагу приділяли рухливим іграм, які організовували щодня, крім вихідних та свят, коли було занадто людно. На дітей старшого віку були розраховані майданчики зі спортивними снарядами. А тим, хто полюбляв займатися гімнастичними вправами дозволяли, навіть, влаштовувати змагання.

Таблиця 1

Динаміка відвідування Дитячого саду за сезон наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст.