Деякі аспекти будення учительства Української РСР перших повоєнних років (друга половина 1940 - початок 50-х років)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Деякі аспекти будення учительства Української РСР перших повоєнних років (друга половина 1940 - початок 50-х років)

Лаврут О. О., кандидат історичних наук, доцент,

доцент кафедри історії, суспільно-гуманітарних

дисциплін та методики їх викладання

Анотація

Учительство відіграє провідну роль у освітній підготовці підростаючого покоління. Поряд із цим воно виконує суспільне замовлення. Повоєнний період став черговим випробуванням для населення УРСР. Учительство було активним його учасником. Метою нашого дослідження є вивчення деяких аспектів буденності педагогів, спираючись на архівні матеріали та усну історію. На основі вивчення історіографічної та деякої джерелознавчої спадщини, зазначимо, що воно жило та співжило у специфічному повоєнному соціальному оточенню, яке фактично диктувало відповідну соціальну поведінку. У повоєнний період педагоги мали ще відбудовувати втрачений потенціал. Не дивлячись на лихоліття, воно продовжувало виконувати власні функції.

Ключові слова: учитель, педагог, УРСР, заходи, забезпечення, одяг, побут, житло, проблема.

Annotation

Teaching plays a leading role in the educational preparation of the younger generation. Along with this, it executes a public order The postwar period became another test for the population of the Ukrainian SSR. The school was active by its participant. The purpose of our study is to study some aspects of the routine of educators, based on archival materials and oral history. On the basis of the study of historiographical and some source heritage, we should note that it lived and co-operated in a specific post-- war social environment, which actually dictated the corresponding social behavior. In the post-war period, educators had to rebuild their lost potential. Despite the tribulation, it continued to perform its own functions.

Keywords: teacher, USSR, measures, provision, clothing, life, housing, problem.

Виклад основного матеріалу

Повоєнний період став черговим випробуванням для населення УРСР. Учительство було активним учасником відбудовчого періоду. Як жилося йому у тих умовах? Яким чином воно вирішувало власні нагальні проблеми? Намагаємося з'ясувати у нашій роботі. Це дозволить вирішити нагальні питання їх соціального забезпечення уже сучасної України.

Питання життя учительства повоєнних років розглядали різні дослідники. Перша група праць присвячена соціальній історії [1] та історіографії вказаного періоду [6, с. 79-86], де дослідники зосередили свою увагу на процесах соціальної стратифікації та життя різних груп населення, їх світогляду, ставлення до суспільних трансформацій. Друга група - характеристиці життя власне учительства: його соціальному обличчю, поглядів та забезпеченню [5, с. 66-70; 9]. Проте, деякі питання залишилися осторонь. Тому, метою нашого дослідження є подолання цих прогалин. Задля досягнення її необхідно виконати такі завдання:

- вивчити історіографічну та джерельну базу,

- з'ясувати рівень забезпечення учительства,

- охарактеризувати роль інтерв'ю у процесі вивчення нашого питання,

- окреслити перспективи дослідження.

Джерелами до написання статті стали Збірники наказів та розпоряджень Міністерства освіти Української РСР, які з офіційної позиції відзначили позицію державних органів влади до учительства вцілому та вирішення його нагальних проблем, зокрема [2]. Матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України дозволили з'ясувати рівень пенсійного забезпечення та зарплати педагогів в залежності від їх стажу, навантаження, типу освітнього закладу та місцевості [7; 8]. Наблизити дослідника до буденного життя учителя дозволили інтерв'ю із вихідцями з такої сім'ї, які емоційно розповіли про їх життя [3; 4].

Як зазначають автори монографії «Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба» рівень забезпечення житловою площею на душу населення у містах країни катастрофічно впав, близько однієї третини (31,8%) міського населення мали житлову площу, меншу 5 м². На одну квартиру в середньому припадало 1,5 сім'ї. Майже 10 млн. людей залишилися без даху над головою. Загалом за п'ятирічку 1946-1950 рр. в селах було збудовано 650,6 тис. хат при плані 1,2 млн., тобто план житлового будівництва на селі було виконано лише наполовину; низькою була якість житла. Корисна площа такого житла на цілу сім'ю становила 1822 м2. Однак і таким оселям селяни були раді, бо на 1 березня 1949 р. в УРСР у землянках залишалися жити 48,7 тис. сімей колгоспників, а ще 51 тис. - на чужій житловій площі [1, с. 337].

Проблема із забезпеченням існувала у всіх куточках республіки. Оскільки бракувало житлового фонду, то часто на один будинок, квартиру, кімнату було по декілька претендентів. Тому, траплялися випадки виселення педагогів із квартир та будинків. Вони звертались із клопотаннями вирішити це питання. Тоді органи влади мали дивитись на соціальні категорії та заслуги можливих претендентів. Учителям, які не мали даху над головою, пропонували зайняти кімнати у різних будівлях, непристосовані до життя. Педагоги жили і у шкільних приміщеннях, лабораторіях тощо. Квартплата для них складала аж 200 крб. Деякі відмовлялись, деякі брали із собою квартирантів, щоб менше було платити. Паливом учителі були забезпечені незадовільно. Для шкіл колгоспи могли виділяти солому, проте «половину із того, що привозять розкрадали» [5, с. 66-70].

Педагоги, які прибували за рознарядкою мали забезпечуватись житлом та іншими побутовими умовами. Проте вони також страждали від невирішення цих питань. Радянський уряд приймав відповідні рішення. Але постанова Ради Міністрів УРСР «Про будівництво житлових будинків для вчителів при початкових і семирічних сільських школах УРСР в 1949 р.» №651 від 25 березня 1949 р. відмічала, що інша постанова Ради Міністрів УРСР від 16 червня 1948 р. №1086 виконана незадовільно - «Про пільги та переваги для вчителів початкових і семирічних шкіл УРСР». У 1948 р. тут збудували 209 будівель, розпочали будівництво 319 відповідно. Перебудовано, капітально відремонтовано, закріплено за сільськими школами 4.203 житлових будинки, у тому числі у західних областях: Ізмаїльській, Чернівецькій та Закарпатській - 2.821 будинок (або 53% трирічного плану, встановленого для цих областей). У Ворошиловградській, Київській, Кіровоградській, Харківській - будівництво відбувалось самоплинно, без систематичної дійової допомоги з боку виконкомів обласних і районних Рад депутатів трудящих. Так, у Харківській області замість 214 будинків звели 20, у Київській - 28, у Кіровоградській - із 202 побудували 5 і вже 7 будувалися. У Ворошиловградській області зовсім не велись роботи. У документах зазначалося, що така ситуація обумовлена «бездієвістю колгоспів» (які у цей період переживали наслідки страшного голоду), невиконаннями вказівок вищих органів. Кожен об'єкт мав бути забезпечений земельною площею, лісоматеріалом, місцевим будматеріалом, коштами із сум самообкладання, транспортом та робочою силою; а все це опиралось на фінансування. Не менш гостро постала проблема з харчовим забезпеченням та забезпеченням промисловими товарами [5, с. 66-70]. Як зазначає І. А. Якименко у ряді районів і областей УРСР вчителі нерегулярно отримували норму (600 г на працівника і 300 г на утриманця) хліба. Траплялося багато фактів зменшення хлібної норми навіть до 180 г або заміна печеного хліба на борошно. За вказівкою Наркомторгівлі сільські вчителі мали отримувати згідно норми цукор, жири, овочі, гас, сіль, мило, але і ці вказівки більшість районів не виконувала [9].

Підтвердженням цього стало й інтерв'ю у вихідців із сім'ї сільської інтелігенції, мати яких (Герасименко Євгенія Власівна, 1932 року народження) закінчила Мар'їнське педагогічне училище (здобувши кваліфікацію учительки початкових класів), Сталінський педагогічний університет (нині - Донецький національний університет імені Василя Стуса у м. Вінниці) (здобувши фах учителя української мови і літератури) і на початку 1950-х років працювала у Ганнівській семирічній школі Марийського району, що на Донеччині. Герасименко Валерій Васильович (її молодший син), народився 28 вересня 1959 р., с. Веселий Гай, Мар'їнського району, Донецької області звернув увагу на сімейні фото [3]. Необхідно відзначити, що фотографічні знімки є документами своєї епохи, які несуть певну інформацію, засновану на здатності камери до точної фіксації дійсності. Однак від автора залежить вибір предмета, моменту, просторових характеристик фотодокументування, а також можливості внесення змін в остаточний результат зйомки в процесі підготовки до друку і друкування знімка. Згідно сучасним підходам фото не говорить саме по собі і потребує інтерпретації, що символізує поворот від соціальної історії макропроцесів до мікроаналізу повсякденності, досвіду «маленьких людей» задля висвітлення загальної картини буття певної соціальної чи професійної верстви. Інтерв'юер відзначив, що після Другої світової війни жили бідно, виживали, і ніхто не моднічав: учитель повоєнний навантаження історіографічний

«Так, мама носила сукні або спідниці, кофти з воротниками. На ноги, мабуть, одягали чулки, або темні чи коричневі колготи і тряпчані тапки. Волосся було підібране - чоло відкрите. Дівчата ходили скромно. Водночас вони показували власну красу. Зачіски у всіх були майже однаковими - підібране волосся, а позаду - розпущене або зібране у гульку, хвіст чи косу. Сукні (у старшокласниць, а пізніше і у студенток педагогічного училища) були з великими, але строгими (гострими) воротниками, посередині яких були великі ґудзики, банти, рідше - брошки. Мама з подругами любила фотографуватися на лоні природи - у садку, парку, де квітли дерева. І, не дивлячись, що її фото уже більше 70 років, можна це помітити. Дівчата любили природу, з одного боку, з іншого - де ще шукати гарну «картинку»? Ще - вони були сільськими дівчатами, тому - це, цілком, природньо. Проте, є й фото, де вони позують на фоні, мабуть, якогось килима зі східними мотивами - видно пальми, море, замок та гори серед білих хмар.

Будучи вже випускницею училища, мама зі своїми одногрупницями намагалися виглядати дещо старше свого віку. Стояли - як дами - у сукнях нижче коліна, рукава - «ліхтариком» (що робило їх дещо ширшими); під пояс - тонкий, який зав'язували назад. Дівчата на лівій руці носили годинники - майже однакові. Сукні - або однотонні - або у квіти, полоску; могли бути прикрашені чимось. Молоді учительки на ногах носили світлі панчохи - приспущені, щоб здавалися короткими. Взували темні туфлі - типу балеток. Обличчя були відкриті. Мабуть, косметикою не користувалися або мало користувалися» (Інтерв'ю з Герасименко Валерієм Васильовичем, 1959 р. н., м. Слов'янськ, 13 січня 2019 р. Особистий архів автора) [3].

Випускниці Мар'їнського педагогічного училища (початок 1950-хроків). Фото із особистого архіву

Інтерв'юер згадує:

«Дітей у школі було мало, у тому числі у класі навчалися учні різного віку, бо пропустили заняття через воєнні лихоліття. Одні своєчасно пішли, інші наздоганяли - то так і вийшло. Судячи із фото, які залишилися, можна сказати, що й учителів було небагато. Один педагог викладав щонайменше дисципліни. Через це ще більше були вдячні один одному та поважали...Жили бідно та невибагливо. В одній одежині могли ходити, доки вона не зноситься. Одяг був скромним. І вдома, і на роботі, але міг бути й різним. Мама носила сукню або блузку зі спідницею, кофту, чи піджак, косинку - теплу або не дуже - в залежності від пори року. Мабуть, чулки або колготи, штанів точно вона тоді не носила; туфлі, а вдома - тапки, калоші, чоботи. Верхнім одягом у жінок у холодну пору року було пальто із широким воротом - розлягався на плечі. Без кишень, воно йшло по талії, теж застібалося на великі гудзики. На голову, як і влітку одягали хустки. Взимку - одяг та взуття, звичайно, тепліші - усі довші за коліно» (Інтерв'ю з Герасименко Валерієм Васильовичем) [3].

Герасименко Олександр Васильович (старший брат попереднього інтерв'юера), народився 21 грудня 1955 р., с. Веселий Гай, Мар'їнського району, Донецької області казав:

«Будинки у кращому випадку, обносили дерев'яною загостреною загорожею або із гілок дерев робили її, обрізали рівно. Фактично, доріг не було, а лише - грушівка. Коли була суха погода - то нічого, може пиляка, але, коли дощило, то і жінки і чоловіки взували чоботи. Чоловіки заправляли у чоботи штани. Останні були широкими, як у козаків. На сорочку одягали піджаки (вони були довгими), які застібали на великі гудзики» (Інтерв'ю Герасименко Олександром Васильовичем, 1955 р. н., с. Костянтинівка, Мар'їнський район Донецької області, 23 грудня 2018 р.). Особистий архів автора) [4].

Діяльність педагога формально підкріплювалась матеріальними ресурсами. В залежності від рівня освіти, педагогічного стажу, категорії та місця роботи визначалась заробітна платня та пенсії. Необхідно відмітити, що система нарахування заробітної плати була встановлена ще в 1920-30- ті роки. Рада Міністрів СРСР прийняла постанову «Про затвердження роз'яснень ВЦРПС «Про Порядок примінення Постанови Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) від 10 лютого 1948 р. №245 у частині призначення пенсій учителям за вислугу років» №2554 від 18 червня 1949 р. Вона називала категорії педагогів, їх стаж, навантаження, які впливали на їх пенсійне забезпечення за відпрацьований період. Виплати призначалися учителям, директорам (завідувачам), завідувачам навчальної частини початкових, семирічних, середніх шкіл (не залежно від підвідомчої підпорядкованості), середніх, музичних та художніх шкіл-десятирічок системи Комітету у справах мистецтв при Раді Міністрів СРСР, спеціальних середніх шкіл військово-повітряних сил системи Міністерства освіти; шкіл з особливим режимом для розумово-відсталих, глухонімих, сліпих, слабобачучих, нервових дітей, для дітей- психоневротиків - за наявності у них 25-річного стажу педагогічної роботи. Зміни почалися із лютого 1948 р. [7, арк. 32-35зв].

Як показує таблиця 1 учителі міських та селищних початкових шкіл, які мали І розряд і середню педагогічну освіту отримували забезпечення 575 - 759 крб. щомісяця за умов педагогічного стажу від 5 до 25 і більше років, розряду - 520 - 759, ІІІ розряду - 4б8 - 628,55 крб. У сільських школах ці показники коливалися від 520 до 698,5 крб., від 490 до 698,5 і 490,5 до 598,95 крб. відповідно. Тобто, різниця за першим показником забезпечення учителів міських і сільських шкіл складала від 55 до 70 крб.; за другим - від 30 до 70 і за третім - від 27 до 30 крб. відповідно. Не дивлячись на освіту ті педагоги, які мали І і ІІ розряд і стаж 25 і більше років отримували однакові гроші - і в сільських і міських закладах.

Щодо учителів 5-7 класів, які викладали російську і рідну мови, математику, фізику, географію, історію, Конституцію СРСР, природознавство, фізичну культуру та іноземну мову у міських школах та мали І розряд (вищу освіту), то забезпечення їх складало від 690 до 874,5 крб., розряд (тобто закінчили учительські інститути та заклади, які прирівняні до них) - 660 - 841,5 крб., розряд - 594 - 757,35 крб. У сільській місцевості ці показники коливалися від 635 до крб.; від 605 до 781 і від 544,5 до 702,9 крб. відповідно. Різниця у забезпеченні педагогів міських і сільських закладів за першим показником коливалася від 55 до 66 крб.; за другим - від 55 до 60, за третім - від 50 до 55 крб. відповідно. Учителі креслення, малювання, музики, співів та трудового навчання закладів міст та робітничих селищ із першим розрядом отримували від 610 до 759 крб., із другим - від 575 до 720,5 крб., із третім - 517,5 до 648,45 крб. Для учителів сільської місцевості ці показники були такими: від 575 до 720,5 крб.; від 540 до 671 крб., від 486 до 603,9 крб. відповідно. Різниця між забезпеченням міських і сільських учителів складала за першим показником - 35 - 39 крб., за другим - 25 - 51, за третім - 41 - 45 крб. відповідно.

Учителі 8 - 10 класів середніх шкіл російської, рідної мов, математики, астрономії, фізики, хімії, історії, Конституції СРСР, естетики, військової підготовки, фізичної культури, іноземної мови, стенографії, логіки та психології міських закладів першого розряду зі стажем від 5 до 25 і більше років мали від 710 до 935 крб., ІІ розряду - від 690 до 874,5 крб. Учителі сільських шкіл - відповідно - від 660 до 841,5 крб., і від 635 до 808,5 крб. Різниця за першим показником складала від 50 до майже 90 крб., за другим - від 65 крб. відповідно. Учителі креслення, малювання, музики, співів, рукоділля та трудового навчання міських закладів з І розрядом отримували від 635 до 808,5 крб., з ІІ розрядом - від 600 до 759 крб. Щодо забезпечення педагогів сільської місцевості, то ці показники

Таблиця 1

Пенсійне забезпечення учителів УРСР у кінці 1940 - початку 1950-х років

були такими: від 605 до 759 крб. та від 575 до крб. відповідно. Різниця перших показників дорівнювала від 30 до 49 крб., других - 25 - 60 крб. відповідно.

Учителі початкових шкіл і І - IV класів 7-річних і середніх шкіл, котрі мали загальну середню освіту і стаж більше 15 років прирівнювалися до першого розряду [8, арк. 38зв]. Окремо вводились ставки для завідувачів, директорів, завідувачів навчальною частиною шкіл, що демонструє наступна таблиця [7, арк. 39-42зв].

Як показує таблиця 2 у закладах з числом учнів до 80 осіб ставки завідувачів початкових шкіл у міських закладах зі стажем від 5 до 25 років і більше складали від 690 до 874,5 крб., у сільських - від 635 до 808,5 крб. відповідно. Різниця показників міських і сільських шкіл склала від 65 до 62 крб. У школах із числом дітей від 80 до 160 осіб завідувачі початкових шкіл у міських закладах отримували від 710 до 902 крб., натомість - у сільських - від 660 до крб. Різниця їх забезпечення склала 50 крб. У початкових школах із числом учнів більше 160 осіб у містах та селищах отримували від 765 до 968 крб., а у сільських - від 710 до 902. Різниця ставок складала 55 та 66 крб. відповідно. У школах з числом учнів до 180 осіб завідувачі навчальною частиною початкових шкіл у містах та селищах зі стажем від 5 до 25 років і більше отримували від 605 до 781 крб., у сільській місцевості - від 545 до 709,5 крб. Різниця складала від 55 до 72 крб. відповідно.

У школах із числом учнів до 280 осіб директори семирічних шкіл І розряду з вищою освітою зі стажем менше 5 років і більше 10 років у містах і селищах отримували від 735 до 882 крб., у сільських закладах - від 69 до 828 крб. відповідно. Різниця у забезпеченні за першим показником складала від 45, за другим - 66 крб. відповідно. Педагоги із ІІ розрядом у міських закладах отримували від 690 до 828 крб., у сільських - від 635 до 732 крб. Різниця за першим показником склала 55 крб., за другим 66 крб. У цих же школах завідувачі навчальною частиною семирічних шкіл І розряду, маючи вищу освіту, у міських закладах отримували від 520 до 624 крб., сільських - від 470 до 564 крб. Різниця у забезпеченні складала 50 - 60 крб. відповідно. Педагоги цих же закладів із ІІ розрядом у міських школах отримували 470 - 564 крб, сільських - 415 498 крб., відповідно їх різниця склала 55 і 66 крб.

У школах із числом учнів 280 - 560 осіб (більше 7 класів) директори семирічних шкіл із І розрядом у міській місцевості отримували від 820 до 984 крб., у сільській - 765 - 918 крб. Тобто, різниця їх у забезпеченні складала у першому випадку 55 крб., у другому - 44 крб. відповідно. Директори з другим розрядом, які працювали у міських закладах, отримували від 765 до 918 крб., у сільських - від 710 до 852 крб. Різниця складала 55 крб та 66 крб. відповідно. Завідувачі навчальною частиною семирічних шкіл І розряду у школах з числом учнів 280 - 560 осіб у містах та селищах отримували від 605 до 726 крб., у сільських - від 545 до 654 крб. Їх різниця складала від 60 до 70 крб. відповідно.

Завідувачі із ІІ розрядом, які працювали у міських та селищних закладах отримували від 545 до 654 крб., у сільських - 450 - 588 крб. Різниця між ними склала 55 - 66 крб. відповідно.

У школах із числом учнів більше 560 осіб зі стажем педагогічної роботи від менше 5 років до 10 і більше років директори семирічних шкіл І розряду з вищою освітою у міських та селищних закладах отримували від 910 до 1092 крб., у сільських 850 1020 крб. Різниця між забезпеченням складала 60 - 72 крб. У сільській місцевості ці показники коливалися від 850 до 1020 крб. відповідно. Різниця складала від 60 до 72 крб. відповідно. Педагоги ІІ розряду у містах і робітничих селищах отримували від 850 до 1020 крб., а у селах - від 795 до 954 крб. Різниця цих показників становила від 55 до 68 крб. Завідувачі навчальною частиною семирічних шкіл І розряду, які мали вищу освіту у міських та селищних закладах отримували від 690 до 828 крб., у сільських - 635 до 762 крб. відповідно. Різниця між ними складала 65 - 66 крб. Завідувачі з ІІ розрядом у міських школах отримували від 635 до 762 крб., а у сільських - від 575 до 690 крб. відповідно. Різниця цих показників складала 60 крб. та 72 відповідно.

У школах з числом учнів до 400 осіб (які мали 10 класів) директори середніх шкіл І розряду, котрі мали педагогічний стаж до 5 років і більше 10 років у містах та селищах отримували від 850 до 1020 крб. відповідно, а у сільських закладах від 795 до 954 крб. Тобто, директори міських та селищних шкіл отримували на 55 та 66 крб. більше за сільських колег. Директори міських та селищних шкіл II розряду - від 795 до 954 крб., сільських - 735 і 882 крб. відповідно. Різниця перших показників склала 60 крб., других - 72 крб. відповідно. Завідувачі навчальною частиною середніх шкіл І розряду у містах та селищах отримували від 690 до 828 крб., у сільській місцевості - 635 - 762 відповідно. Тобто, педагоги міських та селищних закладів отримували на 55 та 66 крб. більше відповідно. Учителі із ІІ розрядом у міських школах отримували від 635 до 762 крб., у сільських - від 575 до 690 крб. відповідно. Різниця у ставках зарплатні складала від 60 до 72 крб. відповідно.

У школах із числом учнів 400 - 880 осіб, які мали більше 10 класів, директори І розряду зі стажем менше 5 років і більше 10 років у містах та селищах мали від 1010 до 1212 крб. відповідно, а у селах - від 910 до 1092 крб. Тобто, різниця у забезпеченні перших та других складала від 100 до 120 крб. відповідно. Директори ІІ розряду у міських закладах отримували від 910 до 1092 крб., у сільських - від 850 до 1020 крб. відповідно. Так, забезпечення педагогів міських шкіл було більшим за сільських у першому випадку на 60 крб., у другому - на 72 крб. відповідно. Завідувачі навчальною частиною середніх шкіл І розряду зі стажем до 5 років і більше за 10 років у міських закладах отримували від 795 до 954 крб., у сільських - від 735 до 882 крб. відповідно. Тобто, різниця між першими і другими показниками

Таблиця 2

Ставки зарплатні завідувачів, директорів, завідувачів навчальною частиною шкіл

становила 60 та 72 крб. відповідно. А завідувачі навчальною частиною ІІ розряду у міських та селищних школах отримували від 735 до 882 крб., у сільських - 690 - 8282 крб. відповідно. Різниця між першим і другим показником складала 45 - 56 крб. відповідно.

У середніх школах з числом учнів більше 880 осіб (які мали більше 22 класи) директори розряду міських та селищних закладів зі стажем менше 5 років - більше 10 років отримували від 1150 до 1380 крб., у сільських - 1070 - 1284 крб. відповідно. Різниця перших та других показників склала від 80 до 96 крб. відповідно. Директори розряду у міських та селищних школах отримували від 1070 до 1284 крб., у сільських - 1010 - 1212 крб. відповідно. Різниця за першим показником складала 60 крб., за другим - 72 крб. відповідно. Завідувачі навчальною частиною середніх шкіл І розряду у школах міст та селищ мали від 910 до 1092 крб., у сільських - від 85 до 1020 крб. відповідно. Тобто, завідувачі міських закладів отримували більше за сільських від 60 до 72 крб. Завідувачі ІІ розряду у міських та селищних закладах отримували від 850 до 1020 крб., у сільських - 735 - 882 крб. відповідно. Різниця між першим і другим показником між міськими і сільськими школами складала 125-138 крб. відповідно.

Задля ідеологічної проробки учителів та моральної підтримки, візуального показу того, що держава про них турбується, галузеве Міністерство пропонувало організувати екскурсії для учителів, директорів та завідувачів шкіл по УРСР і СРСР, провести науково-практичні конференції, лекції, різні культурно-масові та спортивно-оздоровчі заходи [2, с. 2-5].

Отже, повоєнні роки виявились нелегким випробуванням для українського учительства. Вони жили та співжили у специфічному повоєнному соціальному оточенню, яке фактично диктувало відповідну соціальну поведінку. У повоєнний період педагоги мали ще відбудовувати втрачений потенціал. Вони й самі страждали від суспільно-політичних та економічних негараздів Української РСР. Їм бракувало житла: вони жили у непристосованих приміщеннях, з невеликою площею. Одяг та харчі не були вибагливими. Їх забезпечення залежало від місця роботи, навантаження, стаду та освітньої підготовки. У грошовому еквіваленті педагоги міських та селищних шкіл були ліпше забезпечені за сільських колег. Перспективою нашого дослідження є розширення хронологічних меж зазначеного.

Список використаних джерел

1. Даниленко, ВМ., ред., 2015. `Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська ера: колективна монографія', Київ: Інститут історії України НАН України.

2. `Збірник наказів і розпоряджень Міністерства освіти УРСР', 1950, Київ, 6, с.2-5.

3. `Інтерв'ю з Герасименко Валерієм Васильовичем, 1959 р.н.' (м. Слов'янськ, 13 січня 2019 р. Транскрибований аудіозапис), Особистий архів автора.

4. `Інтерв'ю з Герасименко Олександром Васильовичем, 1955 р.н.' (с. Костянтинівка, Мар'їнський район Донецької області, 23 грудня 2018 р. Транскрибований аудіозапис), Особистий архів автора.

5. Лаврут, ОО., 2015. `Учительство УРСР першого післявоєнного десятиліття: деякі аспекти антропологічного вимірювання', Гілея: науковий вісник, 100, с.66-70.

6. Лаврут, ОО., 2016. `Реалізація освітньої політики в УРСР у другій половині 1940-х - першій половині 1980-х років: історіографія проблеми', Гілея: науковий вісник, 106, с.79-86.

7. `Центральний державний архів Вищих органів влади та управління України', Ф. Р166, Оп.15, Спр.557.

8. Там само, Спр.558.

9. Якименко, ІА., 2018. `Стан постачання вчителів сільської школи продовольчими та промисловими товарами в початковий період реконструкції народного господарства (1943-1945)'. [online]. Доступно: http: //www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ro=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN &S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=njuu_all&C21COM = I = &S21STR =% D0% 9674055% 2F2012% 2F5.

Размещено на Allbest.ru