Трансформація дозвілля дівчини-селянки в українському селі у 1920-х роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація дозвілля дівчини-селянки в українському селі у 1920-х роках

Полтавець Н. В.,

аспірантка кафедри археології та спеціальних

галузей історичної науки, Черкаський

національний університет ім. Богдана

Хмельницького (Черкаси, Україна),

The transformation of leisure activities of the country girl in the Ukrainian village in the 1920s

Poltavets N. V.,

PhD student of Department of Archaeology and special spheres of historical science, Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy (Cherkasy, Ukraine), e-mail: natasha_poltavets@ukr. net, ORCID:https://orcid.org/0000-000i-6963-7i39

The purpose of the article is to give the reader some information on the kinds of leisure activities of the country girls in the 1920s. Scientific novelty of the research is based on the fact that modern Ukrainian historiography reveals the course of distraction of the traditional forms of leisure activities of country girls and introduction of leisure activities popular in the USSR. The complicated process of the adjustment to innovations of the 1920s and development of a new gender type of a village girl was shown through kinds of leisure activities. This research proves that Ukrainian historiography has certain gaps in the investigation of the role and place of the country girls in the 1920s. The article reveals few main ways of how young country girls used to spend their free time. They are: to attend church, to gather till late time during autumn and winter seasons («dosvitok») and to spend time in open air during spring and summer seasons. Although along with traditional ways of leisure activities new kinds of it were spread with the help of Communist promotion and Komsomol active members during the 1920s. The article tells about the main issues and institutional organizations of the development of new kinds of Communist leisure activities. They were formed by party workers of the organization called LCSMU (Lenin Communist Association of the Youth of Ukraine). The article proves that alternative ways on how to spend free time were so called «silbud» (village special house), «hata-chytalnya» (it is special house for reading) and clubs which were formed with the Komsomol initiative. The article shows that active female Komsomol members took active part in the formation of the new kinds of leisure activities. The article also found out that Communist Party, specifically LCSMU, had important influential powers which were applied to purposeful promotion Communist ideology among young village women. As a matter of fact the success of administrative activities directly depended on the level of influence and activity of Komsomol members.

Keywords: rural youth, country girl, the 1920s, LCSMU, «silbud», «hata-chytalnya», leisure activities.

Мета дослідження полягає у тому, щоб розглянути існуючі впродовж 1920-х років форми дозвілля молодих селянок. Наукова новизна полягає у тому, що в сучасній українській історіографії розкрито хід руйнування традиційних форм сільського дівочого дозвілля і впровадження радянської практики проведення вільного часу. Через форми проведення дозвілля показано складний процес адаптації дівчини- селянки до нововведень 1920-х років та формування її нового гендерного типу. З'ясовано, що у сучасній українській історіографії існують певні прогалини у дослідженні ролі і місця дівчини-селянки у 1920-х роках. У статті показано, що у 1920-х роках сільські дівчата своє дозвілля проводили відвідуючи церкву, збираючись на досвітки у осінньо-зимовий час й на «вулицю»у весняно-літній період. Однак, поряд із традиційним дозвіллям впродовж 1920-х років засобами комуністичної пропаганди та комсомольської активності впроваджується нова практика проведення вільного часу для сільських дівчат. Висвітлено основні проблеми та організаційні заходи партійних провідників - організацій ЛКСМУ по формуванню нових форм радянського дозвілля. Доведено, що альтернативою традиційному дозвіллю ставали сільбуди, хати- читальні, «червоні досвітки» та гуртки, створювані за ініціативи комсомолу. Показано, що у роботі з формування нових дозвіллєвих практик активну участь брали комсомолки-активістки. Також з'ясовано, що радянська влада у особі організації ЛКСМУ, дбаючи про організацію сільського дівочого дозвілля отримувала дієві важелі впливу, які застосовувала для цілеспрямованої пропаганди комуністичної ідеології у середовищі молодих селянок. Проте, успішність адміністративних заходів напряму залежала від ступеня поширеності та активності членів комсомолу.

Ключові слова: сільська молодь, дівчина-селянка, 1920-ті роки, ЛКСМУ, сільбуди, хати-читальні, дозвілля.

селянка молодий дозвілля радянський

Постановка проблеми. Проблематика історії молоді завжди привертала до себе увагу дослідників. Не втрачає вона актуальність і в умовах сучасності. Україна на нинішньому етапі розвитку перебуває у руслі демократичних перетворень й формування сучасної концепції громадянського суспільства. Зрозуміло, що від ефективної молодіжної політики буде залежати перспектива сучасних тенденцій розвитку. Невід'ємною складовою молодіжного середовища є сільська молодь, й зокрема її дівоча частина. Наразі існує об'єктивна потреба в аналізі становища дівчини-селянки, зокрема в історичному минулому, передусім протягом 1920-х років. Оскільки у сучасних умовах, коли відбувається активне формування гендерних норм, важливо врахувати історичний досвід та результати емансипації жіноцтва у 20-х рр. минулого століття. Адже у 20-х роках XX ст. відбувався процес залучення жіноцтва до масової громадської роботи й впровадження принципу повноправного становища жінки у соціумі. Тому досліджуючи тему трансформації дозвілля дівчини-селянки 20-х років XX ст. можна прослідкувати витоки сучасного культурного зразка жінки та подальші шляхи формування гендерного портрету. Такими обставинами зумовлюється обрання теми представленої розвідки, яка покликана розкрити процес адаптації сільських дівчат до радянських нововведень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні спостерігається високий інтерес до гендерної проблематики та проблем історії жіноцтва. Наразі існує чимала кількість дисертаційних робіт та спеціальних досліджень, статей, публікацій, які присвячені проблемам жіноцтва. Значний вклад у дослідження жіночої історії зробили О. Р. Кісь [20], О. О. Коханова [21] та ін. Зокрема, О. Р. Кісь підготувала дисертаційне та монографічне дослідження, що стосується жінки у традиційній українській культурі другої половини XIX - початку XX ст. О. О. Коханова захистила дисертацію з проблем суспільно-політичного становища жінки у радянській Україні 20-30-х рр. XX ст. Шляхи соціалізації жіноцтва у 20-30-х рр. XX ст. розкриває у публікації Н. І. Земзюліна [16]. Питання утвердження рівних політичних, економічних, соціальних і побутових прав жінок і чоловіків розглядають у спільній статті Т. В. Грушева, А. Р. Рябчевська, А. С. Сєднєкова, С. В. Маркова у статті «Жіноче питання» висвітлює роль жіночої частини суспільства у якості соціальної бази більшовицької влади [25]. Розробка проблем соціального становища сільського жіноцтва 30-х рр. XX ст., зокрема освітнього рівня участі у громадсько-політичному житті УСРР- УРСР здійснене О. М. Новіковою [29].

Певний інтерес становить одна із останніх публікацій Ю. П. Присяжнюка, у якій історик однією із перспектив сучасних досліджень і ліквідації прогалин історичної науки визначає період кінця XIX - першої третини XX ст. [31]. Хоча стаття й не розкриває проблем сільської молоді, однак є важливою з точки зору селянознавчої тематики. Тож враховуючи надбання сучасної історіографії з історії жіноцтва питання, що стосуються сільської молоді - сільських дівчат залишаються недослідженим. Відсутні розвідки, які б розкривали практику культурного дозвілля та новації соціальної поведінки у 1920-х рр., що й зумовлює необхідність нашої статті.

Мета статті полягає висвітленні форм дозвілля, які побутували протягом 1920-х років у середовищі молодих сільських дівчат.

Виклад основного матеріалу. Впродовж 1920-х років сільські дівчата своє дозвілля проводили відвідуючи церкву, збираючись на досвітки у осінньо-зимовий час й на «вулицю» у весняно-літній період. Типовими місцями спілкування та проведення відповідних заходів були вулиця, левада, колодки, дубки, веснянки. Утім, найважливішими дівочими зібраннями були вечірні - досвітки. В усіх регіонах України такі заходи організовувались дівчатами. Це була їхня сфера спілкування, дозвілля та господарювання, і саме вони вирішували де і коли їх проводити. Проте, до цього роду дозвілля могли долучатися й хлопці. Зазвичай восени чи з літа гурт дівчат винаймав помешкання. Імовірніше це була хата вдови чи бездітного подружжя. Платили за помешкання гасом за світло чи дровами, щоб топити. Іноді у якості оплати слугували гроші і «півнитки», тобто господині хати за зиму дівчата віддавали половину пряжі [1, с. 18]. Старші за віком селянки частіше за все платили грошима, або натуральними продуктами [35, с. 34].

У 1920-х роках розрізняли два типи досвіток: робочі і святкові. На робочі досвітки сходились дівчата займатися виключно трудовою діяльністю. Святкові розпочиналися разом із циклом календарно-обрядових свят. Зокрема, відомо, що сільські дівочі громади в Українській Соціалістичній Радянській Республіці продовжували відзначати свята Андрія, Катерини, Колодія (Масниця) та запусти. Зазвичай святкування супроводжувалося ворожінням на дівочу долю та веселими забавами [40, с. 3]. Такі заходи мали радісну атмосферу. Дівчата вбиралися у святкове вбрання й зранку до вечора готувалися до гулянь. Слід зазначити, що чисельність досвітчаних зібрань залежала від населеного пункту. Приміром, у великих селах, як-от Волоське Дніпропетровської округи, що налічувало 1200 дворів і було розбите на 10 вулиць, на кожній із них молодіжні дівочі громади організовували свої досвітки [22, с. 2]. Так, адже дівчата лише свого кутка мали право приходили на них.

Дівочі громади, що являли собою самостійні соціальні групи однолітків, організовувались для спільної трудової діяльності й водночас задовольняли потребу у проведенні дозвілля.

Проте, традиційні форми проведення вільного часу сільської молоддю були віднесені до розряду пережиткових, ворожих до прогресу і соціалізму явищ. Окрім того ж, вони створювали конкуренцію новоствореним більшовиками установам і культивованим правлячою партією формам

дозвілля і соціальної поведінки. Тож важливим напрямком діяльності влади на селі була організація так званого «фронту боротьби проти досвіток». Зокрема, у Будаївському районі Київської

округи з цього приводу була скликана районна конференція членів Ленінської комуністичної спілки молоді України. Активістами була ухвалено й спеціальну резолюцію, що передбачала заборону дівчатам ходити на досвітки і до церкви [7, с. 4]. У селі Ківшовата Білоцерківської округи фронт боротьби передбачав влаштування при місцевому сільбуді щотижневих концертів для молоді. А в Уманській окрузі у селі Козацькому концертні програми відбувалися спеціально у час проведення календарно-обрядових свят, чим і створювали конкуренцію досвіткам [8, с. 6]. На порядку денному кожного осередку ЛКСМУ стояло питання включення дівчини до своїх лав. З цього приводу активістами влаштовувалися відповідні агітаційні кампанії. Приміром, на 1926 рік у ряді округ УСРР реалізовувалося офіційне гасло-вимога «До 1го січня ні одного осередка без дівчат!» [4, с. 1]. Слід зазначити, що на відміну від хлопців, дівчата майже не відвідували новоутворені комуністичні осередки, такі як хата-читальня, сільбуд, а у осередках ЛКСМУ дівчата становили незначну кількість. Наприклад, у селі Германівка Київської округи 1926 року у осередку ЛКСМУ налічувалося 44 хлопців і 5 дівчат [9, с. 3]. У 1920-х роках така ситуація була типовою для усіх округ УСРР.

Однією з причин низької активності сільських дівчат в участі громадського життя села була традиційна для українського суспільства патріархальна модель сім'ї. Для сільських дівчат залишався беззаперечний авторитет батьків, що багато в чому визначав їх особистий вибір. Часто батьки забороняли відвідувати сільбуд і хату- читальню, які вважали, що у подібних установах панує розпуста [34, с. 3]. До того ж дівчата нерідко піддавалися осоромленню й насмішкам з боку парубків та й безпосередньо членів комсомольських організацій. Наприклад, вступ до лав ЛКСМУ передбачав ряд запитань, що мали відображати розуміння особою, яка претендує на вступ до спілки, її основних постулатів. Дівчина, яка була неписьменною й достатньо далекою від громадського життя часто не могла дати відповіді на поставлені запитання. Селянка автоматично перетворювалась на об'єкт насмішок з боку хлопців. Також глузували над дівчиною, коли та приходила до сільбуду й брала до рук газету [9, с. 3]. Тож осоромлені привселюдно дівчата не виявляли бажання ні вступати до комсомолу, ні ходити до сільбуду чи хати-читальні. У цілому, сільська молодь, й дівчата зокрема, не розглядали подібні громадські організації, де можна було провести дозвілля. До прикладу, молодь села Ломовате

Черкаської округи скаржились на відсутність будь-яких розваг у осередках комсомолу й тому їх не відвідували [33, с. 53]. До того ж на досвітках дівчата виконували декілька потреб одночасно. По-перше, займалися рукоділлям: пряли, шили, в'язали, вишивали чим забезпечували себе предметами домашнього вжитку, по-друге мали змогу розважатися у колі однолітків. Партія ж розглядала жіночу частина суспільства важливим соціальним ресурсом для нових радянських перетворень.

Для того, аби долучити до масової роботи сільських дівчат, організаціями ЛКСМУ влаштовувались так звані «червоні досвітки». Так, один раз на тиждень до сільбудів скликали дівчат та жінок займатися рукоділлям, де читали книжки і газети. Іноді запрошували лікаря або вчителя, які консультували або читали лекції [10, с. 12]. Організація ЛКСМУ села Ушомір на Коростенщині питання залучення дівчат вирішили шляхом облаштування спеціального приміщення при місцевій хаті-читальні для проведення відповідних заходів. За ініціативи комсомольців дівчата збиралися увечері за вишиванням та кужелем й водночас їм проводили «голосні» читання книжок чи газет [39, с. 4]. Подібну роботу проводили серед дівочих громад куткові комсомольські організатори, які відвідували досвітки й проводили там ідеологічну роботу: влаштовували політчитання, вносили у дозвілля нові революційні пісні, агітували за вступ до сільбудів, комсомолу [34, с. 3].

Постійна робота комсомольського активу серед дівчат мала й свої успіхи. У ряді округ УСРР поширеними стали гуртки хатнього господарства, крою та шиття. Наприклад, у селах Київської округи: Ставах, Баришівці, Бабинцях - діяли гуртки хатнього господарства. Зокрема, у Баришівці гурток крою і шиття відвідувало понад 50 осіб. Заняття проводила місцева вчителька. За свою роботу отримувала зарплатню від сільбуду у розмірі 15 крб. на місяць. Тут навчалися кроїти одяг, шити, вишивати мереживо [6, с. 3]. Дівчата охоче слухали бесіди про правильне ведення господарства. У Ставах дівчата мали у своєму порядкуванні показовий город, з яким брали участь у Всеукраїнському сільськогосподарському конкурсі на кращу дослідницьку ділянку. За результатами конкурсу переможці отримали грошову винагороду й придбали швейну машинку. Окрім практичного значення, подібні гуртки із показовими городами повинні були прищеплювати дух колективізму та стверджувати успіхи розбудови нового радянського суспільства [17, с. 3].

У селі Миколаївка на Дніпропетровщині, аби відвернути увагу дівчат від церкви і досвіток та долучити до громадської роботи, бюро спілки ЛКСМУ за допомогою споживчої кооперації організували курси крою та шиття, які були розраховані на 3 місяці. Створили 4 групи, які забезпечили усім необхідним реманентом. Загалом на курсах працювало 62 дівчини [38, с. 4]. У Білоцерківській окрузі при Ротецькому сільбуді влітку 1926 року відкрили жіночу школу кравецтва. Впродовж червня 1926 по лютий 1927 рік у школі навчалося 215 учениць віком від 13 до 54 років. Вартість навчання залежала від матеріального стану особи й коливалась у межах 1-2 крб. За національністю серед учениць було 167 українок, 28 єврейок, 16 полячок та 4 росіянки. Окрім крою та шиття, викладали політграмоту та санітарію. Програма навчання Ротецької школи затверджувалась кравецькою спілкою та Білоцерківською районною політичною інспектурою [15, с. 57].

Школа крою та шиття з 1926 року запрацювала й у Первомайській окрузі у селі Маркове. Організацією навчання займався місцевий сільбуд, який виділив необхідне приміщення. Швейну машинку у користування, взамін на обслуговування одягом дітей, надав Первомайський дитячий будинок. Загалом у перший рік роботи школи навчалося 34 особи віком від 14 до 25 років. Заняття проходили 6 годин на тиждень. Поміж навчанням у швейній майстерності одна година відводилась на лекції політичної тематики, основ санітарії, гігієни та бесіди щодо правильного ведення домашнього господарства. Читали й художні твори. Зазвичай використовували українську класику, як-от «Микола Джеря» І. Нечуя-Левитського, за допомогою якої проводили бесіди аналізуючи державний лад та засуджуючи кріпацтво. Слід зазначити, що у відвідуваності школи існували перепони матеріального характеру, чи як називали у періодиці того часу «чобітна криза». Часто учениці не мали змоги відвідувати заняття через відсутність взуття. Тобто кількісний склад учасників таких заходів міг бути потенційно ширшим [14, с. 70].

У селі Подільки Роменської округи при сільбуді організували гурток крою і шиття. Вступний внесок становив 1,5 крб. на місяць. Для членів комсомолу і сільбудів діяла знижка 10%. Тож для деяких такий порядок міг стати мотивацією до вступу до санкціонованих владою організацій. Заняття проходили кожного вечора по 4 год. У розпорядженні гурток мав 7 швейних машин. Слід зазначити, що гуртки, які мали достатнє технічне забезпечення, користувались попитом та інтересом серед дівчат. Тут вони мали змогу шити одяг, створювати предмети домашнього вжитку. Шиття у гуртку поєднувалося із розвагами. Дівчата співали за роботою, читали газети й журнали, як- от «Селянка України», «Молодий більшовик». Обговорювали різні побутові теми, обмінювалися досвідом [19, с. 16]. Аналогічний гурток діяв у Лебедині на Київщині, який відвідувало 9 осіб. Дівчата тут шили й кроїли сорочки, кофтини, спідниці. Працював гурток кожні три дні [36, с. 6]. А у селі Потік Білоцерківської округи при сільбуді існувала спеціально відведена кімната для вишивання [32, с. 3]. У Кагарлику Київської округи працював вишивальний гурток. На його заняттях дівчата вивчали різні методики вишивання, зокрема так званий «церковний шов» [30, с. 3]. Таким чином, комсомольські осередки намагалися створювати культурно-інфраструктурні умови, покликані відволікати, створювати конкуренцію традиційному дозвіллю, щоб молодь села долучалася до сільбудів чи хат-читалень, а з ними - до нового світогляду.

Варто зауважити, що у роботі з трансформації дівочого дозвілля активну участь брали й дівчата- комсомолки. Ось наприклад, у селі Копилів на Київщині комсомолка Віра Довгич організовувала при хаті-читальні вечори вишивання для дівчат свого села. На таких вечірніх заходах, зокрема, вела розмови про зміни у правовому становищі жіноцтва, нові радянські звичаї, обряди. Скажімо дівчата дізнавалися про хрестини, які перетворювались у «звіздини», а також про «червоне весілля» [13, с. 3]. Із допису комсомолки Клавдії Макаркиної, у газеті «Молодий більшовик» дізнаємося, що нові радянські масові заходи, що в переважній більшості обмежувались читанням газети, не задовольняли культурні потреби більшості сільської молоді, й зокрема дівчат. Внаслідок цього, у селі Козелець на Ніженщині, при хаті-читальні були створені хорові та драматичні гуртки, які стали популярними серед молоді [24, с. 3].

Однак, не кожна округа чи село мала відповідне помешкання та інші матеріально-фінансові засоби для проведення масових заходів, що зумовлювало нові методи роботи серед дівочої молоді. Ось наприклад, комсомольці села Мотижин на Київщині, не маючи змоги облаштувати окремої кімнати при сільбуді для гурткових занять, відправляли на досвітки до дівчат куткових організаторів [2, с. 3]. Метою таких походів було привернути увагу молоді до радянських цінностей, а з ними до нових культурно-дозвіллєвих заходів. Були й інші варіанти вирішення матеріально- фінансових проблеми. Приміром, у селі Юріївка Уманської округи комсомольський актив вирішив адаптувати для своїх потреб традицію парубоцьких зборів - складчину. Комсомольці першими робили свої внески й залучали інших безпартійних хлопців до цієї справи. Потім за рахунок зібраних коштів винаймали помешкання, де влаштовували вечори розваг [11, с. 3].

Слід зазначити, що ефективність і результативність упровадження нових форм дозвілля по відношенню до сільських дівочих громад у більшій мірі залежав від ступеня поширеності осередків ЛКСМУ та роботи комсомольського активу. Так, погоджуючись із авторитетними істориками О. В. Михайлюком та В. В. Калініченком, які досліджуючи селянські громади доводять, що останні мали значний вплив на усіх рівнях суспільного життя селянства й у 19201930-х роках. За визначенням О. В Михайлюка: «Громади практично зосереджували в своїх руках майже все керівництво місцевими справами. І хоча громада формально не становила, як до революції, адміністративної одиниці, фактично вона залишалася в системі державного устрою» [27, с. 23]. Більше того, В. В. Калініченко доводить, що земельна громада доколгоспного українського села була: «.. .інститутом з широкими соціальними функціями, охоплювала не тільки господарську сферу, а й усю багатоманітність життя селян» [18, с. 19]. Тож, вочевидь і процеси трансформації дозвіллєвих практик дівчат залежали від стійкості традиційної селянської земельної громади, і навпаки від діяльності новостворених радянських партійних та громадських організацій, установ.

Висновки. Підсумовуючи слід зазначити, що протягом досліджуваного періоду відбулися зміни у дозвіллєвих практиках сільських дівчат. Здійснювалася широка й цілеспрямована організаційна робота комсомольськими осередками, ґрунтована на ідеологічних імперативах та наукових підходах, у напрямку трансформації проведення їх вільного часу. Молоді селянки долучалися до участі у роботі нових більшовицьких установах - сільбудів, хат-читалень та гуртків за інтересами. Найбільшої популярності серед селянок набули гуртки крою і шиття. Альтернативою традиційним дівочим досвіткам стали «червоні досвітки», де під контролем й за участі комсомольців для сільських дівчат створювали умови для проведення вільного часу й водночас відбувалася агітаційно-пропагандистська робота нової влади. Активну участь в емансипації молодих селянок відігравали комсомолки-активістки, які служили прикладом нового способу життя. Діяльність організацій ЛКСМУ по залученню сільських дівчат до громадської діяльності мало створювати ілюзію активної участі усіх верств населення у суспільному житті громади та мало наштовхувати на думку існування громадянського суспільства в УСРР. Це було невід'ємною суспільно-політичною складовою радянської держави, де вся влада, за ідеєю, належала «трудящим масам».

В аналізі процесів трансформації дозвілля сільських дівчат 1920-х років слід враховувати й те, що існуюча джерельна база порушеної проблеми у часи свого виникнення використовувалася не лише у якості способу поширення інформації, а й агітації за новий образ життя радянського суспільства. Тому можлива певна гіперболізація досягнень нового дозвілля. До того ж, важко судити про загальні показники поширення нових явищ. Однак, вони переконливо засвідчують готовність певної частини сільської молоді до модернізації життя, навіть на умовах платного користування послугами радянських установ.

Перспектива подальших досліджень означеної проблеми полягає у більш детальному аналізі системи ціннісних життєвих орієнтирів молодих селянок, що визначало їх мотивацію до вибору форм дозвілля. Ретельно дослідити ступінь охоплення новими практиками радянського дозвілля сільською молоддю та їх адаптацію до новацій. Окремого дослідження потребує й вивчення соціального становища дівчини-селянки впродовж 1920-х років.

Список використаних джерел

1. Ацеховський, І., 1926. `До нового життя (с. Горностаївка на Херсонщині)', Молодий більшовик, Ч.5 (18), с.18.

2. Баклан, Т., 1926. `Чи-ж так?' Молодий більшовик,Ч.88 (221), с.3.

3. Безпритульний, 1926. `Хулігани зривають роботу', Молодий більшовик, Ч.75 (208), с.3.

4. Беседін, 1926. `Сільський осередок, який він є тепер', Молодий більшовик, Ч.10 (143), с.1.

5. Бондаренкова, Н., 1926. `Виною всьому хлопці. З них треба починати', Молодий більшовик, Ч.31 (164), с.3.

6. В. П., 1927. `Хто-ж схоче йти на вечорниці? (Ще про Баришівський гурток крою і шиття)', Молодий більшовик, Ч.92 (225), с.3.

7. Вербуємо, 1925. `Вербуємо дівчат', Молодий більшовик, Ч.3 (46), с.4.

8. Вороний, 1927. `На фронті проти досвіток', Молодий більшовик, Ч.1 (229), с.6.

9. Глушко, 1926. `Що відбиває дівчину від комсомолу?', Молодий більшовик, Ч.75 (208), с.3.

10. Глущенко, І., 1927. `За дівчину-товариша', Молодий більшовик, Ч.4, с.12.

11. Горовий, Н., 1926. `Наймімо хату', Молодий більшовик, Ч.89 (222), с.3.

12. Грушева, ТВ., та ін. (2017). `Соціальний статус

жінки в радянській Україні у 20-30-ті рр. XX ст.', Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, Ч.47, с.119-123. [online] Доступно: http://

nbuv.gov.ua/UJRN/Npifznu_2017_47_24. pdf [Дата звернення 28.10.2018]

13. Довгич, В., 1926. `Організовуймо вишивальні гуртки (с. Копилів на Київщині)',Молодий більшовик, Ч.87 (220), с.3.

14. Жовтень, 1927. `Жовтень жінці світа показав', Селянський будинок, №9-10, с.70.

15. Захарченко, М., 1927. `Сельбуд жінок кравецтва навчає', Селянський будинок, №4, с.57.

16. Земзюліна, Н., 2009. `Шляхи соціалізації жінок в Радянській Україні 20-х - 30-х ХХ ст.', Гуржіївські історичні читання: Збірник наукових праць, Вип.3, с.324-329. [online] Доступно: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39934. pdf [Дата звернення 28.10.2018]

17. Зотич, М., 1927. `Про запеклого ворога селянської молоди', Молодий більшовик, Ч.4 (232), с.3.

18. Калініченко, ВВ., 2015. `Інститут земельної громади в доколгоспному селі Наддніпрянської України (1917-1930 рр.)': автореф. дис. ... докт. іст. наук / Одеськ. нац. ун-т ім.

І. І. Мечникова. Одеса, 36 с.

19. Кармелюк, І. 1927. `Досвітки', Молодий більшовик, Ч.2, с.16.

20. Кісь, О. 1999. `Особливості соціалізації дівчаток в українській сім'ї XIX - початку XX ст.', Етнічна історія народів Європи, Вип.2, с.49-55. [online] Доступно: http://nbuv. gov.ua/UJRN/eine_1999_2_13. pdf [Дата звернення 26.10.2018]

21. Коханова, ОО., 2015. `Суспільно-політичне становище жінки в радянській Україні': дис. ... канд. іст. наук / Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків, 208 с.

22. Л. П., 1927. `Вплинути на «найняті хати» (с. Волоське, Дніпропетров. р)', Майбутня зміна, Ч.2 (296), с.2.

23. Логвиненко, Ф., 1926. `Старому побутові протиставити хату-читальню', Молодий більшовик, Ч.38 (171), с.3.

24. Макаркина, К., 1926. `Шість днів на досвітках - раз у читальні',Молодий більшовик, Ч.87 (220), с.3.

25. Маркова, С., 2009. `«Жіноче питання» як фактор розширення соціальної бази радянської влади', (Турченко Ф. Г., Ред.), Наукові праці Запорізького національного університету, Вип.27, с.197-201.

26. Миронівська юнсекція, 1926. `Миронівська юнсекція висловлюється',Молодий більшовик, Ч.35 (168), с.3.

27. Михайлюк, ОВ., 2009. `Селянство Наддніпрянської України в перші десятиліття ХХ ст. (1900-1922 рр.): Соціокультурні трансформації': автореф. дис. ... докт. іст. наук / Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара, Дніпропетровськ, 36 с.

28. Некачало, 1926. `Один із фактів.',Молодий більшовик, Ч.30 (163), с.2.

29. Новікова, ОМ., 2014. `Сільські жінки радянської України 1930-х років: соціальний портрет': автореф. дис. . канд. іст. наук / Черкаськ. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького, Черкаси, 20 с.

30. Поліщук, Л., 1926. `Сільськогосподарську освіту селянській дівчині',Молодий більшовик, Ч.86 (219), с.3.

31. Присяжнюк, Ю., 2018. `Перспективи селянознавства як сфери досліджень сучасної української історіографії', Східноєвропейський історичний вісник, Вип.8, с.187-193. doi: 10.24919/2519-058x.8.143300

32. Сарана, В., 1926. `Хай у кожному сельбуді буде кімната для вишивання', Молодий більшовик, Ч.88 (221), с.3.

33. Серед молоді, 1925. `Серед молоді: Чим цікавиться молодь (с. Ломовате, Черкащина)', Молодий більшовик, Ч.10 (53), с.53.

34. Сквирський, Ю., 1925. `З досвіток в хату читальню', Молодий більшовик, Ч.14 (57), с.3.

35. Стелецький, Н., 1928. `Досвітки й політосвітробота', Селянський будинок, №10, с.34.

36. Хвиля, Г, 1927. `Нас не багато, але-ж ми перші', Молодий більшовик, Ч.1 (229), с.6.

37. Хоменко, Н., 1926. `Даймо розумну розвагу', Молодий більшовик, Ч.35 (168), с.3.

38. Четвериків, 1927. `Дівоцьке. Од досвіток до сельбуду', Майбутня зміна, Ч.12 (305), с.4.

39. Шахрайчук, 1926. `Перенести розвагу у хату-читальню (с. Ушомір на Коростенщині)', Молодий більшовик, Ч.85 (218), с.4.

40. Юнселькор 115, 1926. `Дівчата ще цупко держаться забобонів', Молодий більшовик, Ч.90, с.3.

References

1. Atsekhovskyi, I., 1926. `Do novoho zhyttia (s. Hornostaivka na Khersonshchyni) (To new life (v. Gornostaivka, Kherson region)', Molodyi bilshovyk Ch.5 (18), s.18.

2. Baklan, T., 1926. `Chy-zh tak? (Isn't it?)',Molodyi bilshovyk, Ch.88 (221), s.3.

3. Bezprytulnyi, 1926. `Khulihany zryvaiut robotu (The hooligans disrupted work)',Molodyi bilshovyk, Ch.75 (208), s.3.

4. Besedin, 1926. `Silskyi oseredok, yakyi vin ye teper (The life of the countryside of the modern time)', Molodyi bilshovyk, Ch.10 (143), s.1.

5. Bondarenkova, N., 1926. `Vynoiu vsomu khloptsi. Z nykh treba pochynaty (The boys are to blame for everything. We have to begin with them)', Molodyi bilshovyk, Ch.31 (164), s.3.

6. V P, 1927. `Khto-zh skhoche yty na vechornytsi? (Shche pro Baryshivskyi hurtok kroiu i shyttia) (Who would choose to join «vechornytzi» (evening rural entertainment). (More about sewing courses in Baryshivka)', Molodyi bilshovyk, Ch.92 (225), s.3.

7. Verbuiemo, 1925. `Verbuiemo divchat (We recruit young women)', Molodyi bilshovyk, Ch.3 (46), s4.

8. Вороний, 1927. `Na fronti proty dosvitok (They stand on the front line till dawn)', Molodyi bilshovyk, Ch.1 (229), s.6.

9. Hlushko, 1926. `Shcho vidbyvaie divchynu vid komsomolu? (What is the reason for a young woman to dislike Komsomol Party?)', Molodyi bilshovyk, Ch.75 (208), s.3.

10. Hlushchenko, I., 1927. `Za divchynu-tovarysha (To young woman-comrade)', Molodyi bilshovyk, Ch.4, s.12.

11. Horovyi, N., 1926. `Naimimo khatu (Let's rent a house)', Molodyi bilshovyk, Ch.89 (222), s.3.

12. Hrusheva, TV., Riabchevska, AR., Siedienkovata, AS. 2017. `Sotsialnyi status zhinky v radianskii Ukraini u 20-30-ti rr. XX st. (The social status of the woman in the Communist Ukraine in 2030s of the XXth century)', Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, Issue 47, s.119-123. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npifznu_2017_47_24. pdf

13. Dovhych, V., 1926. `Orhanizovuimo vyshyvalni hurtky (s. Kopyliv na Kyivshchyni) (Let's set up embroidery courses (v. Kopyliv, Kiev region)', Molodyi bilshovyk, Ch.87 (220), s.3.

14. Zhovten, 1927. `Zhovten zhintsi svita pokazav (October opened the world for women)', Celianskyi budynok, №9-10, s.70.

15. Zakharchenko, M., 1927. `Selbud zhinok kravetstva navchaie (The village house where women can learn sewing)', Celianskyi budynok, Ch.4, s.57.

16. Zemziulina, N., 2009. `Shliakhy sotsializatsii zhinok v Radianskii Ukraini 20-kh - 30-kh. XX st. (The ways to socialize woman in the Communist Ukraine in the 20-30s of the XXth century)', Hurzhiivski istorychni chytannia: Zbirnyk naukovykh prats, Issue 3, s.324-329. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/ handle/123456789/39934. pdf

17. Zotych, M., 1927. `Pro zapekloho voroha selianskoi molody (About a sworn enemy of the rural youth)', Molodyi bilshovyk, Ch.4 (232), s.3.

18. Kalinichenko, VV, 2015. `Instytut zemelnoi hromady v dokolhospnomu seli Naddniprianskoi Ukrainy (1917-1930 rr.) (The Institute of the Agrarian Community in the village of Naddnipryanska Ukraine, years before collective farms were built (1917-1930)', Extended abstract of Candidate S thesis, Odesa.

19. Karmeliuk, I., 1927. `Dosvitky («Dosvitok»)', Molodyi bilshovyk, Ch.2, s.16.

20. Kis, O., 1999. `Osoblyvosti sotsializatsii divchatok v ukrainskii simi XIX - pochatku XX st. (The characteristics of the socialization of girls in Ukrainian family of the XIX - beginning of the XXth centuries)', Etnichna istoriia narodiv Yevropy, Issue 2, s.49- 55. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/eine_1999_2_13. pdf

21. Kokhanova, OO., 2015. `Suspilno-politychne stanovyshche zhinky v radianskii Ukraini (The socio-political development of the woman in the Soviet Ukraine)', Candidate's thesis, Kharkiv.

22. L. P., 1927. `Vplynuty na «nainiati khaty» (s. Voloske, Dnipropetrov. r) (To influence «rent houses» (v. Voloske, Dnipropetrovsk region))', Maibutnia zmina, Ch.2 (296), s.2.

23. Lohvynenko, F., 1926. `Staromu pobutovi protystavyty khatu-chytalniu (The «Hata-chytalnya» against an old household)', Molodyi bilshovyk, Ch.38 (171), s.3.

24. Makarkyna, K., 1926. `Shist dniv na dosvitkakh - raz u chytalni (6 days is on the «dosvitok» and one time is in the «hata- chytalnya»)', Molodyi bilshovyk, Ch.87 (220), s.3.

25. Markova, S., (2009). `«Zhinoche pytannia» yak faktor rozshyrennia sotsialnoi bazy radianskoi vlady («Women's Issue» as a factor of the widening of social base of the Soviet Power)', F. H. Turchenko, Ed., Naukovi pratsi Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, Issue 27, s.197-201.

26. Myronivska yunsektsiia, 1926. `Myronivska yunsektsiia vyslovliuietsia (The Youth Organization of Myronivka speaks)', Molodyi bilshovyk, Ch.35 (168), s.3.

27. Mykhailiuk, OV., 2009. `Selianstvo Naddniprianskoi Ukrainy v pershi desiatylittia XX st. (1900-1922 rr.): Sotsiokulturni transformatsii (The life of the country folk of Naddnipryanska Ukraine in the first decades of the XXth century. (1900-1922)': Socio - cultural transformations, Extended abstract Phd thesis, Dnipropetrovsk.

28. Nekachalo, 1926. `Odyn iz faktiv... (One of the factors...)', Molodyi bilshovyk, Ch.30 (163), s.2.

29. Novikova, OM., 2014. `Silski zhinky radianskoi Ukrainy 1930-kh rokiv: sotsialnyi portret (The village women of the Soviet Ukraine of the 1930s': Social portrait, Extended abstract of Candidate's thesis, Cherkasy.

30. Polishchuk, L., 1926. `Silskohospodarsku osvitu selianskii divchyni (A country girl needs an agricultural education)', Molodyi bilshovyk, Ch.86 (219), s.3.

31. Prysiazhniuk, Yu., 2018. `Perspektyvy selianoznavstva yak sfery doslidzhen suchasnoi ukrainskoi istoriohrafii (The perspectives of the villager science as an area of the investigation of modern Ukrainian historiography)', Skhidnoievropeiskyi istorychnyi visnyk, Issue 8, s.187-193. doi: 10.24919/2519-058x.8.143300

32. Sarana, V., 1926. `Khai u kozhnomu selbudi bude kimnata dlia vyshyvannia (Let each «silbud» has room for embroidery courses)', Molodyi bilshovyk, Ch.88 (221), s.3.

33. Sered molodi, 1925. `Sered molodi: Chym tsikavytsia molod (s. Lomovate, Cherkashchyna) (Among the youth: What are the interests of the youth. (v. Lomovate, Cherkassy region)', Molodyi bilshovyk, Ch.10 (53), s.53.

34. Skvyrskyi, Yu., 1925. `Z dosvitok v khatu chytalniu (From the «dosvitok» to the «hata-chytaknya»)', Molodyi bilshovyk, Ch.14 (57), s.3.

35. Steletskyi, N., 1928. `Dosvitky y politosvitrobota (The «dosvitok» and politico-educational work)', Selianskyi budynok, Ch.10, s34.

36. Khvylia, H., 1927. `Nas ne bahato, ale-zh my pershi (There are few of us, but we are leaders)', Molodyi bilshovyk, Ch.1 (229). s.6.

37. Khomenko, N., 1926. `Daimo rozumnu rozvahu (Let's give smart entertainment)', Molodyi bilshovyk, Ch.35 (168), s.3.

38. Chetverykiv, 1927. `Divotske. Od dosvitok do selbudu (Female. From the «dosvitok» to the «silbuda»)', Maibutnia zmina, Ch.12 (305), s.4.

39. Shakhraichuk, 1926. `Perenesty rozvahu u khatu-chytalniu (s. Ushomir na Korostenshchyni) (To move entertainments to the «hata-chytalnya» (v. Ushomir, Korostenschynska area)', Molodyi bilshovyk, Ch.85 (218), s.4.

Yunselkor 115, 1926. `Divchata shche tsupko derzhatsia zaboboniv (The young women cling to the superstitions)', Molodyi bilshovyk, Ch.90, s.3.

Размещено на Allbest.ru