Нововиявлені листи православних ієрархів XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нововиявлені листи православних ієрархів XVII століття

УДК 94 (477)

Анотації

У публікації представлено листи церковнослужителів, які розширюють джерельну базу вивчення історії православної церкви в Україні козацької доби. У поданих нижче матеріалах висвітлюється економічне становище монастирів, їх зв'язки з Білоруссю, стосунки з церковними братствами, взаємовідносини з підданими, мешканцями монастирських сіл та ін.

Ключові слова: ієрархи, листи, монастирі,, церковні братства, монастирське господарство.

This publication submit the priests' letters that increase the history researching source base of Orthodox Church in Ukraine of Cossack era. The materials entered below covers the economic situation of cloisters, their connections with Belarus, relations with brotherhoods, interrelations with subjects, cloisters villagers etc.

Keywords: hierarchy, letters, monastery, religious brotherhood, monastic economy.

Джерела з історії православної церкви в Україні козацької доби залишаються, на жаль, малодослідженими, хоча є надзвичайно цінними, адже проливають світло в тому числі й на економічну, політичну, культурну історію. Причини цього явища лежать на поверхні: насамперед через понад 70-річне панування у нашій країні безбожної комуністичної влади, яка до того ж проводила імперську політику, за котрої не було місця для вивчення традицій українського державотворення, національної самобутності українців. Дослідження історії православної церкви козацької доби активізувалося після проголошення незалежності України, однак відповідна джерельна база збагачується дуже повільно, особливо щодо документації вищих ієрархів (митрополитів, єпископів, ігуменів).

Типовим прикладом може служити ситуація зі спадщиною київського митрополита Петра Могили (1596--1647 рр.) -- видатного богослова, котрий дав новий поштовх розвитку Києво-Могилянської академії, що стала центром наукового та культурного життя не тільки України, а й усього православного світу XVII--XVIII ст. Ще наприкінці XIX ст. С.Т.Ґолубєв у другому томі своєї капітальної монографії, присвяченої життю й діяльності цього церковного діяча, опублікував комплекс документів (переважно про нього, а не його) Див.: Голубев С.Т. Киевский митрополит Пётр Могила и его сподвижники. -- Т.2. -- К., 1898.. Із того часу нових матеріалів відкрито практично не було. У нещодавно виданій монографії про Петра Могилу ми оприлюднили 10 нововиявлених документів, причому 7 із них -- це власне його листи Мицик Ю.А., Нічик В.М., Хижняк З.І. Святий Петро Могила. -- К., 2014.. Пізніше нам удалося віднайти листи митрополита: до князя Януша Радзивілла й молдавського господаря Василя Лупу -- до нього (друкується у «Працях Київської духовної академії), а потім ще 2 листи, котрі й наводяться нижче.

Набагато гірше виглядає справа з документацією сподвижників Петра Могили та вихованців Києво-Могилянської академії. Під час пошуків в архівах удалося дещо заповнити цю прогалину. У збірнику документів до історії Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря було надруковано грамоту митрополита Йоасафа Кроковського (1713 р.) й ряд матеріалів, які стосуються Ісаї Копинського, Йосифа Кононовича-Горбацького, Філофея Кизаревича та ін. Документальна спадщина Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві XVI-- XVIII ст. з фондів Національної бібліотеки України імені В.З. Вернадського / Уклад. Ю.А.Мицик, С.В.Сохань, Т.В. Міцан, ВЛ. Синяк, Я.В. Затилюк). - К., 2011.

Український історичний журнал. - 2014. - №6 Нині готується до друку другий том серії, вякому буде представлено документацію Свято-Михайлівського Видубицького і Спаського Максаківського (під Меною) монастирів, проводиться пошук матеріалів для запланованого Інститутом української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАН України фундаментального видання «Український православний дипломатарій XVI--XVIII ст.». Зокрема, нам удалося виявити понад 10 документів, які належать перу православних ієрархів, видатних діячів української культури. Усі вони були вихованцями та викладачами Києво-Могилянської академії, двоє навіть канонізовані як святі православної церкви (Петро Могила й Феодосій Углицький). Виняток становлять лише Єлисей Плетинецький (близько 1594--1624 рр.), який був випускником Острозької академії та Захарія Копистенський (?-1627 рр.), вихованець Львівської братської школи. Вони відзначилися також як архімандрити Києво-Печерської лаври (відповідно з 1599 та 1624 рр.), культурні діячі, письменники-полемісти (листи №1--3).

Документи, що наводяться нижче, певною мірою однобічно представляють їхніх авторів -- насамперед як адміністраторів, управителів монастирського господарства. Це відбиває особливості формування джерельної бази, оскільки монастирі в першу чергу зберігали, копіювали ті матеріали, котрі забезпечували права на землю, рухоме й нерухоме майно. Однак і це дуже важливо, оскільки проливає світло на їх економічне становище, зв'язки з Білоруссю, стосунки з братствами, із підданими залежних від монастирів сіл, іншими обителями тощо. Якщо про Петра Могилу і Єлисея Плетинецького ми коротко згадували, то Сильвестр Косов, сподвижник і спадкоємець Могили на митрополичій кафедрі (1647--1657 рр.), письменник, мав із Білоруссю особливо міцні контакти, адже сам був білорусом і неодноразово відвідував той край, про що свідчать, наприклад, листи №6 (написаний із Дятловського монастиря на Гродненщині) та №7 (в якому він звертався до монастирських підданих на Мозирщині, добиваючись від них належного внесення медової данини). Останній лист очевидно мав посилити послання до підданих аналогічного змісту авторства ігумена Видубицького монастиря Климента Старушича, імовірно родича (брата?) відомого проповідника та богослова Гната Оксеновича-Старушича (№8). Листи Антонія Радивиловського (початок XVII ст. -- 1688 р.), намісника Києво- Печерської лаври (1671--1683 рр.), ігумена Пустинно-Микільського монастиря в Києві (1683--1688), письменника, проповідника й теоретика ораторського мистецтва, було написано в його печерський період. Вони стосувалися господарських справ: дозволу на вирубки в належному Видубицького монастиреві лісі (№9--10). Найбільше ж представлено документи Феодосія Углицького (початок 1630-х рр. -- 1696 р.), ігумена Онуфріївського (1662--1664 рр.) в Корсуні й Видубицького в Києві (1664--1687) монастирів, єпископа чернігівського та новгород-сіверського (1692--1696 рр.), покровителя чернігівської друкарні (листи №11--14). Вони стосуються монастирських маєтностей на Київщині й Мозирщині (на північний захід від Мозиря, між Копаткевичами та Михновичами), заснування скиту на Мозирщині на чолі з намісником Йовом Опалинським та ін.

Не переказуючи змісту листів, нижче наводимо їх повний текст. Наприкінці публікації подаємо також два документи, які стосуються того ж Старушича й Лаврентія Горки (1671--1737 рр.), ігумена Видубицького монастиря (1713--1722 рр.), єпископа астраханського і терського (1723--1727 рр.), великоустюзького й тотезького (1727--1737 рр.).

При публікації використовувалися правила передачі тексту, розроблені Я.І.Дзирою Див.: Літопис Самовидця. - К., 1971. - С.39-41., однак титла не розкриваємо, оскільки вони стосуються загальновідомих слів (наприклад: Бг -- Бог, Дх -- Дух, мнстр -- монастир і т.д.). Слова, які не вдалося прочитати, позначено (...)*. Місця, написані власноруч авторами документів, підкреслено. Доктор історичних наук, професор Ю.А.Мицик (Київ)

№1

Елисєй Плєтєніцкий, архимандрит мнстря печерского києвского Атаману и всими подданим мнстра печерского, а меновите в селе Сварци и в селе Тетереви, Воронок и Перогови мешкаючих, дал ми тою справу его млеть отц Иосиф Быковский, игумен выдубицкий, иж якобы еще предки ваши и вы сами на црков Божую на мнетр святого архистратига Михаїла ви- дубицкого (...)* год меду пресного для свеч на одправоване хвали Божеє мели есте штос давати и подении; если бы то так было, теди я вам з зверхности моее розказую именем Божим вас упоминая, абы есте Богови Божое отдавали, не покладаючи того на душах предков своїх и на ваших самих хочете ли абы (...)* и вам Гспд Бг Вседержитель на том (?) свете грехи одпустивши всим добрим, а у пришлом веку душевним спасением оддати и нагородити рачил истиину млет Божая и благословенство Его светое нехай будет з вами и Тому вас поручаю.

Дата з монастиря печерского року 1604 меца генваря 5 дня

Національна бібліотека України імені В.Вернадського. - Інститут рукопису (далі - НБУВ ІР). - Ф.160. - №244. - Арк.242. Копія середини ХУІІІ ст. Наприкінці документа намальоване коло, усередині якого написано «місто печалити» і «С подлиним сводил иеромонах Иларион»

№2

21 (11) квітня 1611 р., Київ.

Квіт архімандрита Києво-Печерської лаври Єлисея Плетинецького щодо монастирської цегельні на Мозирщині

Елисєй Плетенецкий, архимандрит монастиря печерского києвского Ознаймую, иж што в року прошлом шестсот девятом стрихар тый Павел, робячи на потребу тою церковную цеглу, поставил был цеголню на кгрунте монастира видубицкого на водичах (?) з омилки, розумеючи, же на кгрунте монастиря печерского. Теды за жаданем моим отц Антоний, игумен виду- бицкий, позволил стрихару моєму Яну Вороні в том року шестсот одинадця- том в той цегелни цеглу робити, а потом, у восен, тую цеголню с того кгрун- ту знести роскажу и на тот дал сей мой квит под моею печатю и с подписом руки моее.

Писан в монастире печерском меця апреля 11 року 1611 рукою власною НБУВ ІР. - Ф.160. - №244. - Арк.370 зв. Копія середини ХУШ ст.

№3

Jasnie wielmozny msciwy panie wojewodo wilenski, panie, panie, mnie wielce mlsciwy.

Referowana mi jest wielmoznosci waszej, pana mego mlsciwego, laska w inte[...]jesowaniu przez jego kr. mlsci, pana mego mlsciwego, monasterzowi Pieczarskie[mu] malosci, laski і przywileju na archimandrytstwo, wdzieczen tego b^d^c wielmoznosci waszej, panu swemu mlsciwemu, dzi^kujQ і po wszystkie dni [zycia] mego pospolu z naboznymi zakonnikami za dobre zdrowie w. m., pana mego mlsciwego, [Pana Boga(?)] prosz^ і prosic nie przestan^, zadaj^c pokornie, aby za okazij^ kozdej mojej w s[pra]wach monasterza Pieczarskiego prozby, lask§ і dobro- dziejstwo wielmoznosci waszej moglem znac. A co si§ dotyczy pisania wielmoznosci waszej, pana milosciwego m., ktore acz pozno po dacie doszlo mie w Kijowie, w ktorym raczy pisac о sprawie na dobra Pieczarskiego pod M[...]lowem, monasterzowi Pieczarskiemu wiecznie nalez^ce, powazaj^c autoritatem [...] wielmoznosci waszej, pana mego m., radbym wolej w. m., mego m. pana, wygodzil [...] na mnie to jednym nalezy, druga, ze tych praw na to imienie od plenipotentow p[...] poboznej pami^ci wielebnego ojca Elizeusza Pleteneckiego, archimandryta, ni [...] о co і pro- testacyje s^_ zaniesione; raczej ze wszystkimi naboznemi zak[onnikami] і pokornie prosz^: racz nam dopomo[c] porowac jako znamienit^ wdziecznosc pokazacichmy gotowi, о czym p[...] zlecenie wielmozny mlsciwy panie, bogomodlstwo u naboz- nych oj[cow] we w wojewodztwie Kijowskim racz sobie chciec sprawic za zywota [...] we[g]o szcz^scia, inemu tego po sobie nie zostawuj^c raczej wielmoz[ny] nam zostawic dobrodziejstwo. Prosz^ jeszcze pilnie і pokornie [...] panem marszalkiem slonimskim, milosciwym dobrodziejem, racz namby [...] dam, iz nieslusznie nas turbuje і ubogich poddanych co rok zbytnie [...] zyto pozac, a w jesieni z gumien pobrac rozkazal, tocz^_ zawsze ubogdy [...] [wo]laj^c do P. Boga, toz і my z onymi czyniemy. Prozba moja і spraw^ [...] scienciej, gdyz juz po kilka kroc decretami trybunalskimi о t§ trzy wio[ski] na wiernosc jest zawarta. Za pokazan^ w tych sprawach lask§ і pomoc przy [...] przez nas wdziecznosc za dobre zdrowie і szczq- sliwe panowanie wielmoznosci [waszej] Pana Boga prosic і zaslugiwac ze wszystk^ braci^ winien b§d§. Oddawam [...] tym z modlitwami mojemi unizonymi w lask§ wielmoznosci waszej, [pana mego] mlosciwe[g]o.

W monasterze Pieczarskim kijowskim decembra 28 a[nn]o 1625.

Wielmoznosci waszej, pana p[ana] mego mlsciwego, bogomodlca ustaw[iczny] і sluga naniz[szy] Zachariasz Kopyste[nski, archi]mandryt monastyrza

[Pieczarskiego] m[anu] s.[criptum]

[Адреса] Jasnie wielmoznemu a mnie wielce msciwemu panu panu jeg[o] msci, panu panu Lwowi Sapiedzie Wielkiego Ksi^stwa Litewskiego wielkiemu hetmanowi, wojewodzie wilenskiemu, brzeskiemu, mohilewskiemu etc, etc, etc staroscie nalezy

Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі - ЦДІАК України). - Ф.48. - Оп.1. - №762. Оригінал із відірваною частиною листа, завірений особистим підписом З.Копистенського й печаткою

№4

12 (2) липня 1635 р., Слуцьк.

Стверджувальний привілей Петра Могили Слуцькому православному братству

Петр Могила млстию Божию православный архиепископ митрополит киевский, галицкий и всея России, экзарха святійшаго апостольского трону константинопольского, архимандрит печерский.

Всім вобец и кожному зосібна, кому бы о том відати належало. А мено- вите православным церкви стое восточное и нашого смирения в Святом Дусі умилованном сыном ознаймуем, иж мы з владзы нашей пастырской данной нам от Всесвятаго и Животворящаго Духа през рукоположение и благословение святіших православных восточных правдиве и старожитнє надлеж- ных святыя нашея православныя российския церкви пастырей, обовязаны будучи міти пилный дозор святых всіх в пан[с]твах наяснішого к[ороля] его милости, надіючихся церквы и их пристойных порядков, а навіжаючи за поводом, то есть пастырства нашого повинности містца нам до пастви з волі Бжое за привилеем его кр[олевской] милости, пану нам щасливе пануючого, повіреньїе, кгды и мы и Великим князстві Литовским до знаменитог[о] и старожитного бгоспасаемого міста Слуцка, державы ясне освецоного княжати его милости Криштофа Радзивилла, воеводы виленского и великого гетмана княз[ства] Лит[овского], щасливе завітали, приходило до покорности нашее братство православное слуцкое при церкви Преображения Гда нашого Ии[су] са Христа заложоное и фундованое благословением преосвященного святое памяти антецессора нашого отца Иова Борецкого, православного митрополита киевского, ствержоное все веспол духовного и свіцкого, так (описка; слово «так» повторено двічі -- Ю.М.) рыцерского, яко и міского стану, где и порядки свої братскиї и листы, так от святійшаго Феофана, патриярхи иерусалимского, на общее ншоторых все церкви нашея российское исправленное под датою року от Рождества Христова 1620, мсца юня 8 дня и всеизящнійшаго гспдна Арсения, стыя великия константинополския церкви екзархи, на тых же церковных обрядков исправление под датою того же року и мсца, а дня 26, яко и от выш помененного блаженной памяти гспдна Иова Борецкого, бувшого митрополита киевского, на фундоване братства их слуцкого под датою року 1629 мсца июля 10 дня собі наданые, пред нами покладали, жадаючи по смиренню нашому, абысмо мы з милости нашее митрополитанское тое поме- ненное святое их братство при своїх волностях, порядках и правах вцалі заховуючи листом нашим пастырским митрополитанским тые всі их помененные листы ствердили и аппробовали. Якож мы, видячи в том прозбу слушную, а поглядаючи на великую и душезбавенную, а иле в том зепсованом віку потребу закладаня и фундованя братств церковных, бы всі их, так братские порядки, яко и показанные нам от них листы, в всіх их пунктах цало приму- ем, похваляєм и в вганые часы моцно и ненарушоне заховатися им зычили и сим листом нашим митрополитанским и экзаршеским твердо змоцняем, так теж то и за сукцессоры нашы обецуем и по оных міти вічне хочем, абы тожвдалі нєодмінно заховали, закладаючи на кожного якогоколвєк стану зв'язок (?) того святого братства торгаючого и псуючого вічную там святых седми Вселенских Соборов и святіших патрияршах на востоді будучих, яко теж и смирення наше святійшеє столицы митрополиї Киевское каране, анафема и во віки неотпустной и непрощенной клятвы, што до відомости всіх донося- чи и абы то так трвало пилне зычачи, лист подписуем и столечную митрополиї нашее Киевской печат к нему притиснути казалисмы.

Писан в бгоспасаемом граді Слудку мда июля 2 дня року 1635.

Петр Могила, архиепископ митрополиї Киевския, рукою власною

НБУВ ІР. - Ф.160. - №596. - Арк.1-1 зв. Копія другої половини ХУШ ст. Наприкінці листа намальовано коло, в якому написано «М[ісце] п[ечати]» і поряд: «Сию копию свидітелствовал Павел, архимандрит слуцкий»

№5

30 (20) вересня 1644 р., Київ.

Лист київського митрополита Петра Могили до отця Іоанна Богуша

Петр Могила, млстию Бжиею архиепскоп митрополит киевский, галидкий и всея Россиї. екзарха стаго апстолского фетрону константинополского, архимандрит печерский.

Честному гспдну отду Иоанну Богушу в Стом Дху велебному сину блгосло- вение наше архиерейское.

Велебний гспдн отд игумен видубидкий, маючи от нас порученний себі монастыр стаго архистратига Михаїла к[иевский], посилает на тот час по звичайную дань в край мозирский, которая жоні (?) якую для давности часу мают препону, теди постарайся проше, велебност твоя, справу тую очистити, жеби земля монастирская не гинула и абыс дань сполняла, до чего ладно вел[ебность] твоя может приступити, порадившися данов прав- них тамошных, в которой справі если би и протестації потреба было, теди вел[ебности] твоей* пришлемо, именем моим учинь, а ми кошт за першим ознайменем вел[ебности твоїй]* (слова між зірочками дописано на марґіне- сі -- Ю.М.) пришлемо. Блгословение при том архиерейское твоей велебности препосилаем.

3 монастыра печерского 20 сентября року 1644.

Честности твоїй всіх блг зичливий отд и пастир, иже вышше рукою власною.

Посланному брату иеродиакону Онисиму честност твоя любов окажи и помошним во всем будь, прошу

№6

6 липня (26 червня) 1648 р., Дятловський монастир.

Лист київського митрополита Сильвестра Косова до слуцьких міщан і братства

Блгочєстивьім и хтолюбивым, мні в Дху Стом сном возлюлєнньім п. п. мєщаном и крестоносному брацтву слуцкому блгословєниє моє архиєрєйскоє.

Рєвност дому Божия и любов ко мні, пастьірєви вашєму, явнє оказала- ся тым в потрєбі цєрковной датком за даток Сам Гдь Бг нагородою: за любов сыновскую моя взаєм любов отцєвская и вдячност взыску (?); рєвност нєхай Дх Стий от вас болшую запаляєт, абысте на болшую ласку Божую заслужилисте и я ласкам вашим при благословєнстві моем упрєймє желаю.

З манастиря Дятловского року 1648 d. 26 юня.

Сторони замордованной жителки виразний лист писалєм до его мл. пана подстолиого.

Милостям вашим спасенне зычачый пастор Силвестр Косов, метрополит киевский, галицкий и всея России т, р.

ЦДІАК України. - Ф.220. - Оп.1. - №147. Ориґінал із власноручним підписом автора

№7

29 (19) вересня 1656 р., Київ. Грамота київського митрополита Сильвестра Косова до отамана та жителів сіл Волосовичі й Нестановичі

Силвестр Косов, млстию Бжию архиєпскоп митрополит киевский, галицкий и всея Россиї, екзарха стаго апостолского фтрону константинополского.

Атаману нєстановицкому и волосовицкому и всей громаді блгословєниє наше архиєрєйскоє.

Відомо вам чиню, иж за блгословєниєм нашим вєлєбний оц игумен ви- дубицкий посилаєт брата законного до вас отца Даниила Саноцкого по звичайную дань медовую и по десятину з власного их острова, которую абистє без вшєлякой зволоки оному до рук отдали и его там вшєлякими достатками вєдлуг давного звичаю подняли и тую дань зє збожєм вєдлуг повинности своей до Києва припровадили, не вимовляючися листом Шваба игумена, бо на тот час ещесте того острова не пахали, а тепер, гди десятини тому висланому брату сполна не отдасте, відайте, же за всі тие літа на свои маетности шкодовати незадолго мусіте. То вам предложивши и ознаймивши, на поминаю, абистє иначєй не чинили, гдиж вас никто не оборонит. Затим вас Гсду Бгу поручаю.

Дан з монастира стого Софиї року 1656 септеврия дня 19

№8

30 (20) серпня 1657 р., Київ. Грамота ігумена Свято-Михайлівського монастиря Климента Старушича до отамана та жителів сіл Волосовичі й Нестановичі

Климент Старушич, игумен стого архистратига Михаїла вндубицкого києвского.

Атаману нестановицкому и волосовицкому и всей громаді чиню сим писанием моїм и посилаю до вас брата моего законного иеромонаха Савву по звичайную дань медовую и по десятину з власного нашого острова, которую абы- сте без жадной звлоки оному до рук отдали и его так вшелякими достатками ведлуг давного звичаю пожняли (?) и тую дань зе збожем ведлуг повинности своей до Киева припровадили, не вимовляючися листом Шваба, игумена, бо на тот час есте того острова не пахали, а тепер, гди десятини тому висланному брату сполна не отдасте, теди відайте о том, же за всі тие літа на своей маетности шкодовати муситі, а я сам узичит ли мні Бг здорове, зиму у вас там буду и тие то вам предложивши и ознайомивши, напоминаю, абисте иначей не чинили, гдиж вас ничто (літеру «ч» закреслено й написано «х» -- Ю.М.) не оборонит. Затим вас Гсду Бгу поручаю.

Дан з монастира с. архистратига Михаїла видубицкого року 1657 мсця августа дня 20

НБУВ ІР. - Ф.160. - №244. - Арк.354 зв. Копія середини ХУШ ст. Наприкінці документа намальоване коло, посеред якого напис: «Місто печати». Запис копіїста: «В подлинном тако: “Вишреченный игумен рукою влас- ною”. С подлинным сводил иеромонах Иларион»

№9

Між 1671-1683 рр., Київ (?). Лист намісника Києво-Печерської лаври Антонія

Радивиловського до ігумена Свято-Михайлівського Видубицького монастиря

Przewielebny w Bogu msci ojcze ihumienie wydubicki, mnie w Chrystusie naj- milszy ojcze і bracie.

Dobry dzien w. m. p. zasylaj^c, zycze wszystkiego dobrego і za onegdajsz^ ucztQ unizenie p. waszej [m.] dzi^kujQ, niech Najwyszzy za modlami Jerzego s. w. m., mosci p , sowicie to nagrodzi. Przy tym w. m. upraszam, racz w swej puszczy pod Lesnikami w Hnileszczynie d^biny na kola mlynowe і st^py pozwolic wyr^bac і kartk^ albo piecz^c do lesniczych dac, modlami memi to w. m. msci p. і bratu zawdzi^cze і odsluze, z ktorem si§ nic nie w^tpi^c о milosci braterskiej jako najpil- niej polecaj^c zostawam zawsze przewielebnosci waszej, mego msciwego p., і w. m. mosci wielce milego brata cale zyczliwy bogomodlca і sluga Antoni Radiwilowski.

НБУВ ІР. - Ф.160. - №244. - Арк.261 зв. Копія середини ХУШ ст. Наприкінці документа на берегах напис: «Антоний Радзівиловский, бывий намісник киево-печерские лаври 1676 года, был того ж игуменом мнстря стителя Николая пустинного 1684 года мая 28» і «Z Mikolskiego», унизу документа рукою копіїста: «С подлиной сводил иеромонах Гавриїл»

№10

Між 1671-1683 рр., Київ (?). Лист намісника Києво-Печерської лаври Антонія Радивиловського до ігумена Свято-Михайлівського Видубицького монастиря

Przewielebny w Bogu msci ojcze ihumienie wydubicki, mnie w Chrystusie naj- milszy ojcze і bracie.

Wielce upraszam przew. waszej nie racz nam bronic w puszcze lesnickiej albo gdzie mozna na gruncie p. waszej drzewa z potrzeb^ nasz^_ na obr^cze nagotowac, jak^_ uczyniwszy wzajem za podan^ occasi^ przewiel. waszej odsluzyc obiecujemy. Oddawa msci^ zatym z powolnosci^ uslug moich milosci braterskiej przewiel. waszej, ktorego zoszawa zyczliwym bratem powolny slug^_ і bogomodlc^ ustawicznym

Antoni Radiwilowski, namiestnik pieczarski

НБУВІР. - Ф.160. - №244. - Арк.261. Копія середини ХУШст. Наприкінці документа запис копіїста «С подлиной сводил иеромонах Гавриїл»

№11

21 (11) вересня 1679 р., Київ. Лист Феодосія Углицького, ігумена Свято-Михайлівського монастиря, до війта та жителів сіл Волосовичій Нестановичі

Феодосий Углицкий, игумен монастыря стаго архистратига Михаїла на Выдубичах киевского.

Войтові волосовицкому и нестановичскому и обоим громадам от дому и обители стого архистратига Михаїла благословение и от мене молитвы и поздоровления.

Маючи я на вас взгляд през літ килканадцять належитости от вас мнас- тиреви ншему звічной не упоминалемся, леч слушного ожидалем часу, а до- ждашися якого такого, так рок одозвалемся до вас и упомнилемся належитой дани. Вы зась, не маючи готовой, просили о пождане до пришлой осени. Я и на тое позволивши, былем терпеливый. Тепер теды з умыслу посилая до вас брата монастиря нашого иеромонаха Иова Опалинского и приказую вам, абисте ничим не отмовляючися, дань сегорочную медовую и так рочную и позатакроч- ние дани и десятыни з поль отдали сему посланому нашому и ему вшелякую чест и поважане виразили, подвод не збороняли, а еслыбысте иначей учинили, будет тое вас за приїздом, даст Бг, в тые краї моїм, болшей коштовати и не меншой узнаете турбації, которой я вам не зичачи, повторе блгословение от дому стого архистратига Михаїла выдубицкого року 1679 септеврия 11 дня.

Вышейименований Феодосий Углицкий, игумен мнстыра стоМихайловского на Выдубичах киевского

№12

18 (8) листопада 1679 р., Київ.

Проїжджий лист Феодосія Углицького, ігумена Свято-Михайлівського монастиря, ченцям цієї ж обителі Геннадієві та Антонієві

Всім обще рицерского чина, духовним особам и всякого званя людєм, моїм великомилостивым гспном и добродієм при предложению всегдашних молитв и услуг моїх відомо чиню, иж вислал я в повіт Мозирский до грунта нашего власного по дань и десятини братию монастира нашего велебних Генадия и Антония, которим даби везді віра была данная и даби их нигді не стурбовано, паче же милостиво оних снабдівано, покорно прошу, зділайте тое в. м., м. м. гспда, з милостивой ласки своей, которую я со всею братиею моею непремінно молитвами и всякою возблагодарити должен буду поволностию, что и сего времени заліцаю.

Дан в Києві в монастиру стого Михаїла видубицкого 1679 года ноября 8 Д.[ня]

НБУВ ІР. - Ф.160. - №244. - Арк.355-355 зв. Копія середини XVIII ст., переклад із польської мови. Наприкінці документа намальоване коло, посередині якого напис «місто печати». Рукою копіїста зазначено: «Копия с пол- ского» (угорі), «В подлинном подписано по полску Феодосий Углицкий, игумен монастира видубицкого киевского» (унизу), «С подлиной сводил иеромонах Иларион» (ще нижче)

№13

9 квітня (30 березня) 1680 р., Київ.

Лист Феодосія Углицького, ігумена Свято-Михайлівського Видубицького монастиря, на заснування скиту в Мозирському повіті

Усмотрівши в иночестві искусного и обители нашой приязного брата, в речах зас вручених тщатливого брата нашого, чест[ного] иеромонаха Иова Опалинского, поручилисмо ему звічний грунт монастира нашего правом досконалим обварованним и никому не заведений в повіті Мозирском лежачий, названий остров Михаловщина; того острова ограничене таковое: от Божескої з верху реки Третлі обапол тое ж рекою ку Трояном поза островком Говійником у Третец, от Третця ку греблі и под лісьі, от греблі ку Кривой Лозі, от Кривой Лози на Березовец к Уличу, од Улича галом поза Липовец ку подъострову через мост погорілий и знову к Трояном у Третлю. В том ограниченю належат монастиру нашему бор, ліси, отчина и вшеля- кие пожитки поля и сіножати обапол реки Третлі, а поневаж положене того острова на скиток и монастирец барзо згодное, прето злецилисмо виш- менованному честному Иову Опалинскому, аби скиток люб и монастирок з помочю горливих и побожних церкви стой снов фундовал, в котором мает и будет зоставати до конца живота на местцу нашом намісником, братиї зас сколко можно держати ему волно будет, а жеби так ему самому, яко и при нем будучим, слушное виживене было, даємо в моц и завідоване поблизу другий остров Селец з полями и з сіножатми, з лісом и бором, з отчинами и всіма пожитками, з лісами и бором. Также волно будет для помочи собі и послуги подданих килка осадити, так теж и вшелякие промисли міти, то ест орати и сіяти, риб ловити, млини бодовати, котли горілчаниї для своей потреби держати. Ограничене зас вишименованого острова Селца починается с того болота, що идет от Горбова мосту мохами, от Муших и Нестановиз в Озерец, з Озерца галом ку Грабю топілами у Мошок, од Мошка дубровою долиною через дорогу грабницкую в ріку Переседалку и в Боронин, от поля Смоловкою (?) в мох, там же и поле переділ, от поля топілами в Красний Руг, з Красного Рогу топілами и мхами у гало против Вовковні и греблі Сокірицкой ку Сокіричом серединою и річкою округ острова про- межи Сокірици, а знову в тот же Озерец прилучает до тих же островов и взитиваня (?) даємо чест[ному] иером[онаху] Иову и иншие приналежносте и пожитки мнастиру нашему служащие, которие суть виражени в реви- зиї гродской Мозирской, яко то зводових каменей три меду з села Матви, каменей такъже три меду з села Михнович, а острова Котошинского кадь меду шерокая, где есть землі з зарослями на мірок шестнадцет, такъже и остров Солонізский и озеро, прозиватое Печерское, поблизу которого и село Ивашковичи на грунті монастира нашего осажено, тот остров Солонізский повіренний и в дозор данний был од антецессоров наших предков (це слово дописане - Ю.М.) Александра Колковца, священника колковского, од которого ми вишменованние острови з признанем его пред енералом повіту Мозирского Яном Хоминским и з иншими того острова мунімента в року 1676 одобрали. Тие грунта вишменование намісник наш в пилном дозорі своем міти будет и вшеляких пожитков без жадной од нас перешкоди през літ десят поживати мает, а по вистю десяти літ если хто осядет на отчині и поле будет пахати, повинен будет давати дві ведерки меду, а хто горілку будет робити - от казана по таляру и тисячу грибов поседілщини мает давати, що теж вишъменованний будет повинен у вшелякого права и суду ставати и порученних себі грунтов боронити, а если того потреба укажет, и то обецуем коштом и старанем нашим его в процесах правних вспо- могати должен теж есть до конца живота своего так он сам, яко и по нем наступуючие на тих грунтах намісники честь и послушенство монастиру с[вятого] в[е]л[икого] архис[тратига] Михаїла на Выдубичах киевскому и в нем зостаючому предстателю отдавати, под его юрисдикциею быти и до него во всем рефероватися, грунтов нікому не заводити, ані цессией кому чинити, ані сукцесора по себі без волі и відомосте его становити, а иж при том всем належит кождому и о смерти памятати, прето жадал и от нас чест[ной] иер[омонах] Иов, намісник наш, аби по доконченю живота его тіло его положено было в Києві в монастиру нашом и аби задушние млитви и офіри отправовани были так теж и имя его абы в синодик вписано было, таковое мы жадане охочо принявши, обіцуем по собі и по антецессорах наших, же тоє постановене ненарушеним будет. Которое аби в ліпшой памяти зостава- ло, сей наш лист при печати мнастирской з подписом рук видаємо.

Писан в Києві с[вятого] ар[хистратига] Михаїла видубицком року 1680 марта ЗО д.[ня]

НБУВІР. - Ф.160. - №244. - Арк.308-309. Копія середини XVIII ст. У кінці документа намальоване коло, посеред якого написано «місто печати». Запис копіїста: «В подлинном таков подпис: “Еже и вишей рукою власною”». Напис угорі документа: «Лист позволителний о фондоване скитка в повіті Мозирском иер[омонаху] Иову Опалинскому на грунт видан». Унизу: «Феодосий Углицкий, игумен монастира святого великого архистратига Михаїла видубицкого киевского, намісник митрополиї на тот час Киевской, зо всею еже о Х[рис]ті братиею»

№14

15 (5) травня 1686 р., Київ. Лист Феодосія Углицького, ігумена Свято-Михайлівського монастиря

Чиню відомо сим моїм листом, тепер и в потомние часы, иж учинилисте контракт з паном Максимом Василковским и позволилем ему греблю с сыпати и млин ставить на реці Веті, где кгрунт и береги обадва мнстря ншого, правни- ми на писмі оборонами закріплени межи Хотовом и Гвоздовом посред городища ніякогос даног[о], в которой и бывал негдись млын Волковицкого; тот млин мает и повинен будет пн. Максим, всім коштом и старанем своїм будовати и всі до него потребы спорядиты, до сыпаня зась греблі подданиї монастира нашего, лесничани, повинни будут помагати, а гди даст Бог тот млин зовсім совершити и мливо в нем міти, то на тот час половина пожитку мает ити пну Максиму и потомком его вічними часы, а половину монастиру. О лой, о желязо, и о иншие потребы до млина повинни будемо з обох рук старатися. Toe де постановлене абы в доброй памяти было и абы ліпшую повагу міло, даем сей мой лист пну Максиму з печатю руки моее.

Писан в монастиру стого архистратига Михаїла видубицкого року 1686 мая 5 дня.

Феодосий Углицкий, игумен монастира видубицкого киевского з братиею року 1686 мсца марта 8 д.[ня] за усилною и очевистою прозбою п. Димитрия Билиневича именем пна Максима Василковского вписую сей лист до книг міс- ких киевских принялем Ян Демидович Быковский, войт киевский, принялем

НБУВ IP. - Ф.160. - №244. - Арк.287. Копія середини XVIII ст. Наприкінці документа намальоване коло, посеред якого написано «місто печати». Запис копіїста: «В подлиной подпись таков: “И в том упевняю пна Максима и потомков его, же если бы любо з допущеня Бжого через огонь, любо через войну млина того не стало, місце знак млиновое при них вічними часы зостава- ти мает при монастиру”». Унизу документа зазначено: «С подлиним сводил иеромонах Иларион»

12 (2) лютого 1644 р., Горошки.

Випис із підкоморських книг Київського воєводства

Випис с книг подкоморских воєводства Києвского року тисяча шестьсот чотиридесят четвертого мсця февраля 2 дня.

Дєялос на кгрунте за Вінним озером над рекою Стугною там, где тепе (?) Андрея Кговарєвского, коморника граничного воєводства Києвского, вєлмож- ний его мл. пан Андрей з Домбровици Фирлєй, каштелян белзский, в справе своей з урожоним его мл. паном Максимилианом Брозовским, подстолим воєводства Києвского, постановили при одправованю того ж акту граничного и поновеню копцов од добр его мл. пана бєлзского Обухова и Обуховщини повода а добр урожоного его млости пана Брозовского, подстолего києвского, Триполє позваного, и по приволаню стенников, то ест законников монастира стого Михаїла видубицкого, становши обличне отец Дионизий Кгрекгорович, законник того ж манастиря, именем вєлєбного в Бозе его мл. отца (...)* Оксеновича Старушича, игумена манастиря стого Михаїла видубицкого и всєє капитули того ж манастиря, заносил протестацию о кгрунти того ж манастира под містечком Триполєм лежачие, и селища на них будучие, название Игнатово и Игнатовце, прєз певних особ на тот манастир наданиє и прєз святую патє(н) т короля его мл. Жигмонта полского року тисеча пєтьсот чотиридесят первого марциї пятого дня конфирмование* приповедаючи теди з правом своїм, на тие кгрунти служачим и постерегаючи целости права своего на тиє кгрунти наданую. Таковую протестацию занести просил аби была принята и до книг записана. Которую я, коморник, принявши, до книг записати казалем и есть записана, с котрих и тот випис под печатю подкоморскою воеводства Киевского есть видан. церковнослужитель православний козацький монастир

Писан в Горошках

НБУВІР. - Ф.160. - №244. - Арк.298. Копія середини XVIIIст. Наприкінці документа намальоване коло, посеред якого зазначено «місто печати». Запис копіїста: «В подлинним тако: “Андрей Кговаревский, комор[ник] и гран[ичний] киевский m[anu] s[ckriptum]'». Унизу документа: «С подлиного сводил иеромонах Иларион». Після * вставлено на марґінесі: «впр. мозирские подлинние привил[еї] потер[яны]»

25 (15) жовтня 1719 р., Київ.

Лист до архімандрита Києво-Печерської лаври Йоанникія

Превелебнійший отец Киево-Печерские лавры архимандрит Иоанникий. По его великого гсдря указу и по присланной грамоте ис посолской канцелярії по челобитию вашему Михайловского мнастиря игумена Лаврентия Горки велено их спорные земли с вашим Печерским мнстрем розмежевать и ваша превелебность прикажите на оную спорную землю обявить подлинные жалованные грамоты и привилиї, и декреты, и универсалы и с оних списав копиї, за руками подать в губернской канцелярії, а подлинные обявя, взять к себе с розпискою.

1719 году октябра 15 дня

НБУВІР. - Ф.160. - №244. - Арк.181. Копія середини ХУШ ст. Запис копіїста перед документом: «Копия о термини в к[иевской] губернской к[анцеля] риї при ділі имеющейся»

Размещено на Allbest.ru