Український та російський народи у творчій спадщині М.І. Костомарова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український та російський народи у творчій спадщині М.І. Костомарова

Єгоров В. В.

кандидат історичних наук, доцент кафедри політичних наук, Київський національний університет будівництва і архітектури (Україна, Київ)

На основі дореволюційної, радянської та сучасної історіографії розглядаються уявлення відомого вченого М. І. Костомарова про український та російський народи. В частині досліджень була негативно оцінена федеративна теорія вченого, положення вченого про безкласовість українців. Виокремлені вченим риси російського та українського народів розцінювались як їх протиставлення. Водночас, визначення М. І. Костомаровим тези про тяглість української народоправної традиції від Давньої Русі до періоду козацтва, на думку дослідників сприяло розвитку українського національного руху.

Дослідники переважно спиралася на роботи "Две русские народности ", "О федеративном начале в Древней Руси". Поза увагою залишалося твори вченого котрі містили розлогіші характеристики вказаних народів. Зміст цих творів вченого є предметом даної статті.

Публіцистичні, історичні, історико-літературні твори доповнюють зміст положень вченого про характеристики українського народу -- федеративні риси держави, народоправні традиції в її управлінні. Вони зберігались в традиціях українського козацтва. Ці риси відрізняли українців від єдиновладдя та державної централізації російського народу. Висновки вченого про відмінності між українським та російським народами, сприяли процесу національного самоусвідомлення українського народу.

Ключові слова: М. І. Костомаров, український народ, російський народ, народоправство, козацтво, самодержавство, український національний рух.

костомаров безкласовість українець народ

Теоретичні та практичні проблеми державотворення в Україні потребують вивчення і наукової оцінки діяльності науковців, громадських діячів, які формували самосвідомість українського народу. Предметом даної статті є проблема відображення в творчій спадщині відомого вченого та публіциста М. І. Костомарова (18171885) особливостей громадського побуту, організації влади та держави українського та російського народів. Дана проблема знайшла вагоме відображення в історіографії. Сучасники вченого наголошували, що теза про окремішність українського народу була сформульована вченим в Харківському університеті [64, с. 136; 15, с. 224, 238; 59, арк. 1]. Вона була розкрита в статті "Две русские народности" (1861 р.) розглядом етнотериторіальних особливостей Давньоруської держави, ця стаття започаткувала вивчення обласної історії [3, с. 5455, 61; 1, с. 26-27; 10, с. 484-485].

На думку сучасника вченого О. М. Пипіна, положення статті та ідеї статті "Две русские народности" російське суспільство середини XIX ст. не розуміло та не сприймало ідеї М. І. Костомарова про окремішність зв'язок Південно-руських (українських) традицій народного життя та їх зв'язок з новгородськими [72, с. 699; 15, с. 225, 238; 73, с. 509, 514]. Також критично сприймались положення М. І. Костомарова про грубість в сімейному побуті та громадському житті великоросіян, жорстокість московських законів доби середньовіччя [4, с. 712-715; 61, с. 304, 309, 311, 318, 329, 347; 60, с. 352, 365, 369; 73, с. 509, 514; 15, с. 225].

В українській історіографії 1920 поч. 30-х рр. загалом позитивно оцінювалась концепція М. І. Костомарова про особливості українського та російського народів з точки зору виокремлення рис українського народу, що сприяло формуванню засад українського національного руху [8, с. 6-11; 9, с. 20; 62, с. 37-39; 6, с. 68; 78, с. 227229, 235].

В радянській історіографії критично оцінювалась федеративна концепція вченого, де змішувалося поняття народності з територіально-політичним поняттям землі [76, с. 47-48]. Виокремлення вченим рис українського та російського народів розуміли як протиставлення цих народів з точки зору антинаукових положень М. І. Костомарова про безкласовість українського суспільства та про суто українське походження козацтва, котре було показано вченим як неоднорідне явище [74, с. 9; 14, с. 19; 7, с. 111, 141; 66, с. 110].

В новітніх дослідженнях української історіографії увагу дослідників привернула ідея вченого про історію як боротьбу федеративного начала та абсолютистського чинників, як протиставлення українського народу російському [5, с. 9, 10, 11, 126; 12, с. 30].

На думку Ю. А. Пінчука М. І. Костомаров у теорії про федеративні особливості Давньої Русі протирічив слов'янофільській концепції російської історіографії, а зміст політики гетьманів П. Дорошенка та І. Самойловича вчений виклав як сподівання українців створити свою самобутню державу [5, с. 65-67; 13, с. 63-69; 68, с. 220, 224; 70, с. 184-189].

Діяльність М. І. Костомарова по виокремленню національних особливостей російського та українського народу як спільноти з демократичними традиціями, світоглядом сучасні дослідники визначають як частину процесу українського націєтворення (українського народу), що відбувався у відповідь на процес націєтворення російського народу 60-х рр. XIX ст. [11, с. 22, 2425, 32, 40]. Водночас, більшість дослідників засновували свої висновки на найбільш знаних творах вченого ("Две русские народности", "О федеративном начале в Древней Руси"), а не на широкому масиві історичних, науково-публіцистичних та літературних творів історика. Саме на ці роботи вченого звернено увагу в даній статті.

Один з найбільш відомих виступів вченого "Две русские народности", стосувався особливих рис етнічного походження, культури й суспільного побуту українського народу з'явився у 1861 р. [2, с. 632; 63, с. 654; 25, с. 33]. В цій роботі М. І. Костомаров наголошував, що для натури південнорусів характерною була відсутність насильства й холодного розрахунку у внутрішньому житті, відносинах із іншими народами, що було характерним для східно-руської народності [25, с. 6061]. Вчений визнавав, що джерела не дають можливості дослідити, наскільки влада князя Давньої Русі поглинала владу народу. Яскравим виявом українського народоправства була Давньоруська держава з федеративними рисами, історичний огляд якої вчений здійснив у дослідженні "Черты народной Южнорусской истории" [29, с. 116-123; 20, с. 13; 26, с. 121, 123, 132]. Народ (український) був активним учасником формування великокнязівської влади саме в період послаблення самодержавних тенденций на Русі другої половини XIXII ст. [25, с. 50, 53-55]. Так було, зокрема у другій половині XI та 1113 р. при обранні князя Володимира Мономаха [20, с. 61, 67, 74]. Як зазначав вчений, підконтрольність князя народові залишалася в силі і у Галицько-Волинському князівстві [45, с. 242; 20, с. 78]. Істотно, на думку вченого різнилися зміст родинного та релігійного життя українців та росіян [25, с. 57, 59, 72].

До кінця XI ст. на півдні Русі на руський народ впливали тюркські народи, що входили в "руське життя й склали частину південноруського народонаселення". Вони, зокрема, брали участь у боротьбі за київський стіл нащадка князя Володимира Мономаха Юрія Долгорукого [17, с. 59; 32, с. 220; 20, с. 75; 45, с. 256]. Сусідство руського народу з кочовиками не сприяло об'єднанню народу [44, с. 47, 38, 50, 61, 69; 45, с. 238].

Саме в період міжкнязівської боротьби в XII ст., як зазначав учений, було здійснено спробу принизити значення Києва представником "східно-руської народності" володимирським князем Андрієм Боголюбським [46, с. 71, 42, 76, 88, 89]. У XII початку XIII ст. ця "народна стихія" поширилась на схід. Тоді ж виявились риси великорусів згуртування сил у власній землі, розширення своїх жител, підкорення собі інших земель та народів [46, с. 72, 96; 64, с. 142-143]. "...Завдяки своїм колонізаторським здібностям росіяни потрапили на Далеку Північ й Схід, але росіянин завжди зберігав свою народність, підпорядкував чужі елементи.", у нього "утворилась така риса, що якщо росіянин не задоволений середовищем., то тікав, шукаючи нової батьківщини" [64, с. 145; 25, с. 41, 61; 49, с. 539, 541-545].

До XIII ст. права давньоруського князя залежали від волі бояр, народу, удачі у боротьбі з суперниками. З татарських часів князювання отримувалось від хана. В цей час вічове право у встановленні князівської влади, зникло. В таких умовах закріплювався принцип єдиновладдя, котрий добре накладався на риси російського народу [48, с. 221, 237-238]. Висвітлення особливостей його життя історик здійснив у розвідці "Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа" (1860 р.), звернувши увагу на тяжке соціальне становище російського народу, котрий від кінця XV ст. залишався в невігластві [22, с. 9, 28-29, 96, 67, 121; 47, с. 301].

Проте після татарської навали, на думку вченого, саме південноруський спосіб зберігся в Новгороді та Пскові [55, с. 594; 32, с. 171, 183]. У боротьбі з ними виявилися самодержавні риси правління московського князя Івана III та "звірства" Івана IV в XVI ст., від чого на Московщині міг панувати рабський страх перед силою влади, а не повага до закону [47, с. 291, 315-316; 54, с. 318, 319; 41, с. 527-529]. Риси російського самодержавства М. І. Костомаров виклав у дослідженні "Старинные русские соборы" наголосивши, що вони не сприяли зміні народних "звичок", появі людинолюбства [58, с. 461, 524; 51, с. 137, 168, 181; 52, с. 350].

Проявом народного життя росіян були повстання за участі холопів та волоцюг [65, с. 98-100; 54, с. 300, 302]. Бунтівною участю російського народу були сповнені й події Смутного часу початку XVII ст. викладені в роботі "Смутное время Московского государства 16041613" [36, с. 122, 349]. Однією з причин подій Смути, на думку М. І. Костомарова, було "...невігластво усіх станів московського народу.." [37, с. 220; 50, с. 750]. Аналізуючи події Смутного часу, М. І. Костомаров доходить висновку про їх зовнішній характер, оскільки у внутрішньому житті росіян після кількалітнього струсу з обранням Михайла Романова на царство все повернулося на свої місця [36, с. 319-321, 349, 352, 370].

Іншим шляхом розвивалося соціально-політичне життя прямих нащадків жителів Давньоруської держави-українців. М. І. Костомаров звернув увагу на промовисту рису давньоруського життя відсутність розмежування станів та їх привілеїв. Це стало причиною виникнення козацтва. На думку М. І. Костомарова, українські нащадки Давньоруської держави на період XVII ст. створили відносини, котрі були уособленням свободи поряд з деспотизмом московського та польського типу [20, с. 62; 23, с. 18; 25, с. 47, 49].

Тема українського козацтва у XV-XVIII ст. як реалізації українських політичних традицій була однією з провідних у дослідженнях вченого [58, с. 233; 54, с. 120, 122; 19, с. 5]. Загальна оцінка козацтва в історії України у розвідках М. І. Костомарова є доволі суперечливою [35, с. 60; 56, с. 411, 489; 55, с. 532; 21, с. 69-70, 80]. Вчений наголошував, що козаки боролися за православну віру тому козацтво було справжньою концентрацією народних потреб, хоч і визнав те, що під час виступу с. Наливайка, козаки прикривалися знаменом віри [28, с. 56; 18, с. 73; 27, с. 152, 160]. Вчений визнавав: "Релігійні питання в казацких повстаннях загалом грали другорядну роль" Висновок про другорядність релігійного питання в повстанні козаків суперечив тезі вченого про релігійну боротьбу, розроблену ученим у творі "Богдан Хмельницький" (1857 р.). Автор визнавав, що козацькі повстання були заявкою козацтва на владарювання в Україні. Серед найважливіших цілей повстання Богдана Хмельницького М. І. Костомаров убачав задоволення вимог козацтва, котре хотіло мати привілеї шляхти [18, с. 61-62; 23, с. 21; 77, с. 20, 23, 61]. Проте, на переконання вченого, саме "епоха Хмельницького являла один з тих випадків історії, коли народна маса за інстинктом бачила, що слід в даний час робити" [24, с. 62; 30, с. 213; 90, с. 40; 19, с. 14, 19-20; 20, с. 1, 45]. М. І. Костомаров визнавав, що розбійництво, котре неодноразово супроводжувало повстання було житті народу явищем тимчасовим [58, с. 438, 524; 54, с. 298; 21, с. 80; 35, с. 83; 19, с. 11-14; 20, с. 212].

В своїх дослідженнях з історії козацької України доби після повстання Богдана Хмельницкого М. І. Костомаров показав згасання та деградацію козацтва як народного явища. З погляду становища простолюду М. І. Костомаров оцінив гетьманство Івана Виговського (1861 р.). Союзники гетьмана через "постої" в українських землях надмірно обтяжили простолюд, а Гадяцький трактат розбурхав пристрасти [31, с. 114; 23, с. 23; 39, с. 161, 169; 69, с. 37-38; 70, с. 184-189]. З цієї ж точки зору у монографії "Мазепа" (1882 р.) вчений розглянув правління гетьмана, котрий зважаючи на поспольство намагався його не обтяжувати на тлі пограбування російськими та українськими військами в Гетьманщині в період російсько-швецької війни [56, с. 394-395, 411, 489-490, 562, 541, 554, 636, 675]. Вчений виклав характеристику українсько-російських взаємин початку XVIII ст. позначених ворожим ставленням українців до росіян через плани перетворити український простолюд на холопів. Втім, союз І. Мазепи та запорожців з шведським королем на тлі гострих українсько-російських відносин не був визнаний простолюдом Гетьманщини [56, с. 678, 640; 74, с. 721]. Адже, на думку М. І. Костомарова навіть у сучасників І. Мазепи була зрозумілою нездійсненність створення окремої української держави [57, с. 267, 720].

Козацтво, на думку вченого, в період другої половини XVII-початку XVIII ст. перетворилося в свавілля на виборних козацьких посадах стосовно українського поспольства, а згодом перейшло у формування станового суспільства в Україні не характерним для українського народу [31, с. 114; 43, с. 39-40; 18, с. 15-20; 80, с. 150165]. Саме тому вчений у творах "Черниговка", "Приключение по смерти" сформулював характеристику українця. Він може "завжди бути тільки мужиком", котрого "...експлуатують "кращі люди" [33, с. 679; 34, с. 412; 40, с. 867]. Втім, вчений визнавав, що в душі думаючого малороса спить Виговський, Дорошенко, Мазепа [75, с. 53; 58, с. 394-395, 411, 489, 636, 716].

Отже, у розвідках М. І. Костомарова з історії Давньої Русі, Галицько-Волинського князівства, Новгородської республіки та українського козацтва було розкрито риси "народоправного ідеалу" українського народу у творах вченого. На переконання вченого, головною рисою історії цих держав була участь народу в управлінні та формуванні влади.

На думку М. І. Костомарова, спосіб організації влади сформований у північній Русі, виходив з основ народного життя великоросів, серед котрих була схильність до постійної експансії та концентрація московськими князями влади. Риси громадсько-політичного життя обох народів мали безпосередній зв'язок з природніми умовами життя та родинною організацією. Виклавши особливості народного життя великоросів, вчений долучився до процесу усвідомлення широким читаючим загалом тогочасної Росії тези про відмінності українського та російського народів. Наукова спадщина М. І. Костомарова сприяла формуванню етнокультурних засад українського національного руху XIX ст., діяльність М. І. Костомарова була підґрунтям творення національно-культурного образу українського народу в державній, релігійній та мовній сферах життя.

Список використаних джерел

Антонович В. Б. Н. И. Костомаров как историк Малороссии / В. Б. Антонович // Киевская старина. 1885. № 5. Т. 12. C. 26-34.

Белозерская Н. А. Н. И. Костомаров 1857-1875 / Н. А. Белозерская // Русская старина. 1886. Т. 49. № 3. C. 609-636.

Бестужев-Рюмин К. Н. Русская история / К. Н. БестужевРюмин. М. : "Вече", 2007. 448 с.

Буслаев Ф. Сравнительное изучение народного быта и поэзии / Ф. Буслаев // Русский вестник. 1872. № 10. Т. 101. C. 645-727.

Ващенко В. В. Лекції з історії Української історичної науки другої половини XIX поч. XX ст. (М. І. Костомаров, В. Б. Антонович, М. С. Грушевський) / Ващенко В. В. : навчальний посібник / В. В. Підгаєцький (ред.) Дніпропетровський Держ. у-т. Дніпропетровськ : ДДУ, 1998. 140 с.

Возняк М. Кирило-Методієвське братство / М. Возняк. Львів, 1921. 240 с.

Горленко В. Ф. Становление Украинской этнографии конца XVIII первой половины XIX ст. / В. Ф. Горленко. К. : "Наукова думка", 1988. 216 с.

Грушевський М. С. М. Костомаров і Новітня Україна / М. С. Грушевський // Україна: науковий двохмісячник українознавства. 1925. № 3. C. 3-20.

Грушевський М. С. Етнографічне діло Костомарова / М. С. Грушевський // Етнографічні писання Костомарова. Зібрані заходом Академічної комісії укр. історіографії / іст. Секція Всеукр. АН ; ред. М. Грушевський. К. : Державне видавництво України, 1930. C. 9-24.

Драгоманов М. П. Чудацькі думки про українську національну справу / М. П. Драгоманов // Драгоманов М. П. Вибране / упор. та іст. біогр. нарис Р. С. Міщук ; примітки Р. С. Міщука, С. Шандри. К. : Либідь, 1991. C. 461-558.

Земський Ю. С. Соціальний проект для України за світоглядними переконаннями українофілів середини XIX ст. / Ю. С. Земський // УІЖ. 2011. № 2. C. 21-40.

Козачок Я. Панорама і характер ретро-і перспективи в національному концепті Миколи Костомарова / Я. Козачок // Київська старовина. 2006. № 5. C. 28-35.

Киян О. Кафедральне "Вірую" Володимира Антоновича. З неопублікованої спадщини / О. Киян // Київська старовина. 1992. № 3. C. 63-69.

Коваленко Л. А. Історіографія історії Української РСР від найдавніших часів до Великої Жовтневої Соціалістичної Революції / Л. А. Коваленко. К. : Гол. Ви-во вид. об'єднання "Вища школа", 1983. 120 с.

Корсаков Д. Из воспоминаний о Н. И. Костомарове и С. М. Соловьеве / Д. Корсаков // Вестник Европы. 1906. Кн. 9. C. 221-272.

Костомаров Н. И. Записки о Южной Руси изд. П. Кулиша Т-1й Рец. / Н. И. Костомаров // Отечественные записки. 1857. Т. 114. № 9. C. 1-26.

Костомаров Н. И. Об историческом значении русской народной поэзии / Н. И. Костомаров // Костомаров М. І. Слов' янська міфологія. Упор., приміт. І. П. Бейко, А. М. Полотай ; вступна ст. М. Т. Яценка. К. : Либідь, 1994. C. 44-200.

Костомаров Н. И. О причинах и характере Унии в Западной России / Н. И. Костомаров // Науково-публіцистичні і полемічні писання М. Костомарова. Зібрані заходом Академічної комісії укр. історіографії / іст. Секція Всеукр. АН ; ред. М. Грушевський. К. : Державне видавництво України, 1928. - 1-38.

Костомаров Н. И. Богдан Хмельницький / Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования. Т. 9. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1884. Т. 1. -380 с.

Костомаров Н. И. Черты народной Южнорусской истории

Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. Сост. и ист.-биогр. Очерк

А. Замлинского ; примеч. И. Л. Бутича. 2-е изд. К. : Лыбидь, 1990. C. 8-107.

Костомаров Н. И. Ответ г. Падалице і Н. И. Костомаров

Науково-публіцистичні і полемічні писання М. Костомарова. Зібрані заходом Академічної комісії укр. історіографії і іст. Секція Всеукр. АН ; ред. М. Грушевський. К. : Державне видавництво України, 1928. C. 68-74.

Костомаров Н. И. Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Собрание сочинений исторические монографии и исследования. СПб : Тип. М. М. Стасюлевича, 1905. Кн. 8. Т. 19. 176 с.

Костомаров М. Письмо до видавця "Колокола" з передмовою М. Драгоманова. Переклав Р. Гнатюк і М. Костомаров. Львів : Друкарня НТШ, 1902. Літературно-наукова бібліотека. - Ч. 33. 40 с.

Костомаров Н. И. О казачестве. Ответ Виленскому вестнику (1860 р.) і Н. И. Костомаров іі Науково-публіцистичні і полемічні писання М. Костомарова. Зібрані заходом Академічної комісії укр. історіографії і іст. Секція Всеукр. АН ; ред. М. Грушевський. К. : Державне видавництво України, 1928. - 57-68.

Костомаров Н. И. Две русские народности і Н. И. Костомаров іі Основа. 1861. № 3. C. 33-80.

Костомаров Н. И. Мысли о федеративном начале Древней Руси. Письмо редактору і Н. И. Костомаров іі Основа. 1861. № 1. C. 120-158.

Костомаров Н. И. Южная Русь в конце XVI века і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. Сост. и ист.-биогр. Очерк В. А. Замлинского; Примеч. И. Л. Бутича. 2-е изд. К. : Лыбидь, 1990. C. 108196.

Костомаров Н. И. Замечание на статью Г. Соловьева "Малороссийское казачество до Богдана Хмельницького" і Н. И. Костомаров іі Науково-публіцистичні і полемічні писання М. Костомарова. Зібрані заходом Академічної комісії укр. історіографії і іст. Секція Всеукр. АН ; ред. М. Грушевський. К. : Державне видавництво України, 1928. C. 53-57.

Костомаров Н. И. Иудеям і Н. И. Костомаров іі Науковопубліцистичні і полемічні писання М. Костомарова. Зібрані заходом Академічної комісії укр. історіографії і іст. Секція Всеукр. АН ; ред. М. Грушевський. К. : Державне видавництво України, 1928. C. 111-123.

Костомаров Н. И. Лекции по истории Западной России М. Каяловича і Н. И. Костомаров іі Науково-публіцистичні і полемічні писання М. Костомарова. Зібрані заходом Академічної комісії укр. історіографії і іст. Секція Всеукр. АН ; ред. М. Грушевський. К. : Державне видавництво України, 1928. C. 211-215.

Костомаров Н. И. Гетманство Выговского і Н. И. Костомаров іі Основа. 1861. № 6. C. 67-14.

Костомаров Н. И. Севернорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1904. Кн. 3. Т. 7-8. 498 с.

Костомаров Н. И. Черниговка. Быль второй половины XVII в. і Н. И. Костомаров іі Костомаров М. І. Твори у 2-х томах. К. : Дніпро, 1990. Т. 2: Повісті і упор., передм. та приміт. В. Л. Смілянська. C. 582-739.

Костомаров Н. И. Приключения по смерти. Рассказ одного слобожанина і Н. И. Костомаров іі Костомаров М. І. Твори у 2-х томах. К. : Дніпро, 1990. Т. 1: Поезії; Драми; Оповідання і упор., передм. та приміт. В. Л. Смілянська. C. 412-420.

Костомаров Н. И. Сын. Рассказ из времен XVII века

Н. И. Костомаров іі Костомаров М. І. Твори у 2-х томах. К. : Дніпро, 1990. Т. 2: Повісті і упор., передм. та приміт. В. Л. Смілянська. C. 6-118.

Костомаров Н. И. Смутное время Московского государства 1604-1613. Московское разоренье і Н. И. Костомаров

Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования. Т. 6. СПб. : Изд. Т-ва М. О. Вольф, 1888. Т. 3. 375 с.

Костомаров Н. И. Смутное время Московского государства 1604-1613. Царь Василий Шуйский и воры і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования. - Т. 5. СПб. : Изд. Т-ва М. О. Вольф, 1888. Т. 2. 410 с.

Костомаров Н. И. Смутное время Московского государства 1604-1613. Царь Димитрий і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Исторические монографии и исследования. Т. 5. СПб. : Изд. Т-ва М. О. Вольф, 1888. Т. 1. 446 с.

Костомаров Н. И. Гетманство Юрия Хмельницького і Н. И. Костомаров іі Вестник Европы. 1868. Т. 3. № 5. C. 150-212.

Костомаров Н. И. Последние годы Речи Посполитой і Н. И. Костомаров. СПб., 1870. 870 с.

Костомаров Н. И. Личность царя Ивана Васильевича Грозного і Н. И. Костомаров іі Вестник Европы. 1871. Т. 5. № 10. C. 499-571.

Костомаров Н. И. История раскола и раскольников і Н. И. Костомаров іі Вестник Европы. 1871. Т. 2. № 4. C. 469-536.

Костомаров Н. И. Руина 1663-1687 Гетманство Демьяна Многогрешного Ч. II і Н. И. Костомаров іі Вестник Европы. 1879. Т. 5. № 9. C. 39-40.

Костомаров Н. И. Князь Владимир Мономах і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1880. Т. 1. C. 36-69.

Костомаров Н. И. Князь Данило Романович Галицкий і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография. Сост. и ист.-биогр. Очерк В. А. Замлинского ; примеч. И. Л. Бутила. 2-е изд. К. : Лыбидь, 1990. C. 238262.

Костомаров Н. И. Князь Андрей Боголюбский і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. СПб. : Тип.

М. М. Стасюлевича, 1880. Т. 1. C. 70-96.

Костомаров Н. И. Великий князь Иван Васильевич (III) і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1880. Т. 1. C. 245-317.

Костомаров Н. И. Князь Дмитрий Иванович Донской

Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. СПб. : Тип.

М. М. Стасюлевича, 1880. Т. 1. C. 208-238.

Костомаров Н. И. Ермак Тимофеевич і Н. И. Костомаров

Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1880. Т. 1. C. 536-551.

Костомаров Н. И. Козьма-Захарыч Минин-Сухоруков и кн. Дмитрий Иванович Пожарский і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1880. Т. 1. C. 738-750.

Костомаров Н. И. Императрица Анна Иоанновна і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. Господство Дома Романовых до вступления на престол Екатерины II. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1893. Т. 2. C. 135-212.

Костомаров Н. И. Императрица Елизавета Петровна і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. Господство Дома Романовых до вступления на престол Екатерины II. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1893. Т. 2. C. 213-350.

Костомаров Н. И. Преподобный Сергий Радонежский

Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Русская история в жизнеописаниях главнейших ее деятелей. СП.б. : Тип.

М. М. Стасюлевича, 1880. Т. 1. C. 198-204.

Костомаров Н. И. Кудеяр. Историческая хроника в трех книгах і Н. И. Костомаров іі Костомаров М. І. Твори у 2-х томах. К. : Дніпро, 1990. Т. 2: Повісті і упор., передм. та приміт. В. Л. Смілянська. C. 119-349.

Костомаров Н. И. Автобиография і Н. И. Костомаров

Костомаров Н. И. Исторические произведения. Автобиография.

К. : "Либидь", 1990. C. 425-651.

Костомаров Н. И. Мазепа і Н. И. Костомаров

іі Костомаров Н. И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1905. Кн. 6. Т. 16. C. 5-718.

Костомаров Н. И. Мазепинцы і Н. И. Костомаров іі Костомаров Н. И. Собрание сочинений. Исторические монографии и исследования. СПб. : Тип М. М. Стасюлевича, 1905. Кн.6. Т.16. C. 719-789.

М. Костомаров: віхи життя і діяльності іі Енцикл. довідник / Смолій В. А., Пінчук Ю. А., Ясь О. В. ; за заг. ред. А. Смолія. К. : Вища школа, 2005. 543 с.

Костомарова А. Л. Поправки к статье И. У. Палимпсестова напечатанной в журнале "Русское богатство" июль стр. 155-180 под загл. "Из воспоминаний о Н. И. Костомарове". ІР НБУВ. Ф. 22. Спр. 445. 6 арк.

Курйозы иностранной литературы о России / Т. // Русский вестник. 1866. № 5-6. Т. 63. C. 349-376.

Ланге Н. Древнерусское право в истории Г. Костомарова / Н. Ланге // Русский вестник. 1876. № 5. Т. 123. C. 303347.

Міяковський В. М. Костомаров в Рівному. Листи

І. М. Сементовському ; М. Костомаров у Петербурзькій громаді / В. Міяковський // Україна: науковий двохмісячник українознавства. 1925. № 3. C. 28-66.

Мордовцев Д. Л. Н. И. Костомаров / Д. Л. Мордовцев // Русская старина. 1885. Т. 48. № 12. C. 637-662.

Неслуховский Ф. Из моих воспоминаний / Ф. Неслуховский // Исторический вестник. 1890. № 4. - 116-154.

Перрі М. Історичний роман М. І. Костомарова "Кудеяр": факт, вигадки, фольклор / М. Перрі // УІЖ. 1990. № 10. C. 98-102.

Пінчук Ю. А. Про трактування М. І. Костомаровим возз'єднання України з Росією / Ю. А. Пінчук // УІЖ. 1979. № 7. C. 108-112.

Пінчук Ю. А. Відображення елементів української національної ідеї в науковій творчості М. І. Костомарова / Ю. А. Пінчук // УІЖ. 2007. № 2. C. 78-88.

Пінчук Ю. А. Аналіз студії М. Костомарова "Гетьманство Самойловича" в аспекті впливу на розвиток національного самоусвідомлення / Ю. А. Пінчук // Історіографічні дослідження в Україні // гол. редкол. В. А. Смолій [відп. ред. О. А. Удод]. К. : НАН України. Ін-т. іст. Укр., 2008. Вип. 19. C. 212-227.

Пінчук Ю. А. Студія М. І. Костомарова "Гетманство Многогрешного" в контексті творення української національної ідентичності / Ю. А. Пінчук // Історичний журнал. 2009. № 2. C. 36-44.

Пінчук Ю. А. Питання національного самоусвідомлення у студії М. Костомарова "Гетманство Брюховецкого" / Ю. А. Пінчук // УІЖ. 2010. № 1. C. 179-189.

Письма П. А. Кулиша к М. В. Юзефовичу 1843-1861 рр. // Киевская старина. 1899. № 3. C. 303-324.

Пыпин А. Польский вопрос в русской литературе / А. Н. Пыпин // Вестник Европы. 1880. Т. 5. № 10. C. 681711.

Полевой П. Историк-идеалист / П. Полевой // Исторический вестник. 1891. № 2. C. 501-520.

Полухін Л. К. Формування історичних поглядів Миколи Івановича Костомарова / До критики буржуазно-поміщицької історіографії на Україні / Л. К. Полухін. К., 1959. 128 с.

Рецензія на кн.: Иван Сергеевич Аксаков в его письмах Т.4. Письма 1858-1886 // Киевская старина. 1897. № 11. C. 49-57.

Рубинштейн Н. Н. И. Костомаров / Н. Рубинштейн // Исторический журнал. 1940. № 10. C. 40-50.

Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність / Переклад з англійської Петра Таращука / Ентоні Сміт. К. : "Основи", 1994. 210 с.

Срезневський І. І. Листи до матері 1829-1834 рр. // Шамрай А. Харківська школа романтиків / А. Шамрай. Харків: Державне видавництво України, 1930. Т. 1. C. 226-229.

Хлебников Л. М. Сожженая диссертация / Л. М. Хлебников // Вопросы истории. 1965. № 9. C. 213-215.

Ясь О. В. Історія як міф. Гетьман-відступник у рецепції М. І. Костомарова / О. В. Ясь // Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. Збірник наукових праць. [відп. ред. В. А. Смолій, відп. секретар О. О. Ковалевська]. К. : Ін-т. іст. України НАНУ, 2008. C. 145-169.

Размещено на Allbest.ru