Відображення особливостей діяльності органів політичного управління радянськими збройними силами у документах серії збірників "Русский Архив. Великая Отечественная"

Keywords: the Great Patriotic War, the Main Political Administration, political organs, agitation, propaganda, education at the front, forcement and explanation at the front, former prisoners of war.

Політоргани РСЧА проводили в життя політику та рішення комуністичної партії, добиваючись її абсолютного впливу в армії та флоті. Всі ланки величезної військової машини були пронизані організаційними структурами партії та комсомолу, повсякденне керівництво якими здійснювали армійські політоргани. Провідну роль при цьому виконували Головне політичне управління Червоної Армії та Військово-Морського флоту, яке працювали на правах відділів ЦК ВКП(б). Такий статус забезпечував їм всеосяжний вплив на армію та флот.

Метою статті є вивчення документів та матеріалів збірників та аналіз висвітленої в них інформації щодо виявлення закономірностей та особливостей діяльності партійних та політичних органів у роки війни, визначення їх місця у загальній системі органів управління.

Переважна більшість радянських дослідників вивчала історію війни в історико-партійному руслі, що відповідним чином позначилося на об'єктивності загально-історичних публікацій [1; 3].

Фактично в будь-якому досліджені важливе місце при цьому відводилось висвітленню позитивної діяльності компартії та її визначної, більш того вирішальної ролі в перемозі над ворогом, що визнавалося в радянській історіографії найактуальнішим дослідницьким напрямком в розробці військової теми [2; 3]. Дана тенденція позначилася й на характері збірників документів, які висвітлювали діяльність партійних організацій та армійських політорганів у роки війни [4; 5; 6]. Це зокрема, стосується і кількох збірок - "Коммунистическая партия в Великой Отечественной войне" [7], "Работа партийных организаций в период Великой Отечественной войны 1941-1945 годов: Документы и материалы" [8]. Документи даних збірників не дозволяють здійснити об'єктивний аналіз діяльності політорганів в роки війни. Між тим ігнорувати його ніяк не слід, оскільки їх вплив на всі ланки армійського механізму був дуже потужним і всепрониклим.

`Для розуміння особливостей діяльності вищих органів партійно-політичного та воєнного керівництва СРСР в роки війни важливим є об'єктивне з'ясування ролі та місця політорганів армії та флоту у загальній системі боротьби з ворогом. Ця тематика також знайшла своє відображення у матеріалах окремого збірника із серії "Русский Архив. Великая Отечественная" - "Главные политические органы вооруженных сил СССР в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг." [9].

В опублікованих у ньому документах висвітлюється як практично здійснювалась політорганами агітаційно-пропагандистська, організаційно-партійна робота, показано їх вплив на добір і розстановку кадрів, якими шляхами та методами вирішувались завдання зміцнення політико-морального стану воїнів, мобілізація їх на досягнення перемоги.

Вивчення та аналіз даних документів дозволяє визначити роль та місце головних політичних управлінь армії та флоту у загальній системі органів управління Збройних Сил. Документи збірника розкривають зміст, направленість, конкретні форми і методи роботи політорганів та партійних організацій із забезпечення політичного впливу на життя та бойову діяльність радянських воїнів, її еволюцію у відповідністю зі змінами потреб військового часу (документ № 36, 55, 205, 242) [9, с. 41-44, 69, 216-217, 260].

Значення функціонування армійських політорганів можна оцінити, лише визначивши їх реальний вплив на стан справ на фронтах Великої Вітчизняної війни. Комплексний аналіз документів збірника дає підстави твердити, що вони здійснювали доволі суттєвий вплив не лише на певне коло осіб, які безпосередньо відповідали за організацію та спрямованість партійно-політичної роботи, але й на командний склад армії та флоту в цілому, в тому числі і на ту його частину, яка безпосередньо вирішувала бойові завдання. Слід відзначити і таку їх функцію як всеосяжний контроль за діяльністю командних кадрів всіх рівнів, заохочення їх до ефективного виконання конкретних бойових завдань, що диктувалися військовою обстановкою.

Сповнені трагічного драматизму надважкі умови початкового етапу війни з Німеччиною владно вимагали корінного поліпшення партійно-політичної роботи у військах. Початковою основою цієї перебудови стала директива РНК СРСР та ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 р. "Партійним та радянським організаціям прифронтових областей", в якій головним напрямком партійно-політичної роботи було визначено роз'яснення справедливих цілей Вітчизняної війни, викриття сутності фашизму, виховання у воїнів армії та флоту стійкості та мужності, в боях за Батьківщину, їх заклик до жертовної боротьби з ворогом, неухильному виконанню наказів.

Діючі в цьому руслі у перші тижні війни Головне управління політичної пропаганди РСЧА направило у війська та на флоти ряд директив, в яких було викладено конкретизовані вимоги до військових рад, фронтів та армій політорганів, партійних організацій про швидку перебудову політико-виховної роботи з мирного на військовий лад, повному підпорядкуванню всієї роботи основному завданню - розгрому німецько-фашистських загарбників. Слід однак зазначити, що в цілому зазначені директиви, правильно орієнтували щодо змісту і спрямування заходів, які необхідно проводити у зв'язку з початком війни, вимагали підвищенню пильності, стійкості, дисципліни військ, рішучої боротьби з провокаційними чутками (документ № 1, 10) [9, с. 17, 25].

Разом з тим, не можна відзначати того неспростовного факту, що неупереджений аналіз змісту цих документів часто свідчить і про їх поверховість, формалізм, намагання видати бажане за дійсність. Реалії надважкого початку війни укладачі директив все ще намагались якось оминути. Більш того, доволі часто зміст документів свідчить про те, що закликаючи всіх повністю перебудувати своє життя, присвятили його одній головній темі - перемозі над ворогом, самі вони продовжували діяти в установленому руслі казенного показного патріотизму пустопорожніх лозунгів і гасел, які не находили собі дороги до розуму і сердець бійців.

Лише з часом належна увага у партійно-політичній роботі почала зосереджуватись на викритті бандитського характеру фашистської армії, людиноненависницького характеру дій окупантів на захопленій території, вихованні справедливої ненависті до агресорів, формуванні у воїнів армії та флоту впевненості у перемозі над ворогом.

Тяжкі умови перших днів війни вимагали підвищення відповідальності політорганів та політпрацівників за результати бойової діяльності частин та підрозділів. З цією метою почали здійснюватись заходи, спрямовані на зміцнення політорганів та партійних організацій. Вони отримали значно ширші завдання і функції. Про це зокрема, свідчить те, що управління та відділи політпропаганди фронтів та армій були реорганізовані у політичні управління та відділи, а в усіх дивізіях, полках, на кораблях в штабах, військово-навчальних закладах було відновлено інститут військових комісарів, а в батальйонах, ротах, ескадронах, в ротах, батареях, на малих кораблях, - політруки (документ № 14) [9, с. 27]. Політпрацівники тепер повинні були не обмежуватись пропагандою та агітацією, а поряд з організацією політико-виховної роботи, відповідали і прямо за результати бойової діяльності своєї частини чи підрозділу.

Аналіз документів збірника вказує, що після певної розгубленості у перших тижнів війни у діяльності політорганів почала проступати більш реальна оцінка обстановки на фронтах, конкретизувався характер завдань, їх зміст почав більше відповідати особливості кожного періоду війни. Так, вже в кінці 1941 р., більш значна увага почала приділятись політичній організаторській роботі безпосередньо у бойових підрозділах. При цьому наголошувалось на вихованні бойової стійкості, підвищенні військової майстерності, зміцненню дисципліни, прагненні виконати наказ командира (документи № 31, 35, 37, 58, 91) [9, с. 38, 40-41, 46, 64, 90].

Багато документів цього періоду свідчать про постійну увагу Головного політичного управління до підвищення морального духу бійців, формуванню високих бойових якостей не лише бійців, але й командирів (документ № 72, 78) [9, с. 74, 78].

В документах Головного політичного управління все частіше почала звертатися увага на те, щоб орієнтувати командирів та політпрацівників, партійні та комсомольські організації на диференційний підхід у роботі з особовим складом, підкреслювалось, чого раніше не було необхідності враховувати специфіку бойової діяльності різних видів та родів армії та флоту. Особлива увага почала приділятися тим родам військ, з' єднанням та частинам, які на даному етапі війни вирішували головні бойові завдання. Так, ГПУ Червоної Армії зосередило увагу підлеглих політорганів про направлення на вирішальні ділянки фронту політбійців, про зміцнення розвідувальних підрозділів, про підбір особового складу в танкові екіпажі, про мобілізацію в армію комуністів-шоферів, про правильну розстановку політбійців (документи № 40, 52, 56, 69, 71, 90) [9, с. 47, 57, 61, 72, 73, 87].

Серед цілого ряду заходів, спрямованих на підвищення відповідальності бійців і командирів за виконання бойових завдань, важливе місце відводилось посиленню партійного впливу, через зміцнення партійних організацій в частинах діючої армії шляхом прийому в партію обраних бійців і командирів із передової. Також в армію та на флот з початком війни прийшло багато комуністів та комсомольців, призваних по загальній мобілізації. Всі вони, будучи окрім природного патріотизму, офіційної присягою, скутими ще й залізною, партійною дисципліною, направлялись у якості політбійців на особливо важкі та відповідальні ділянки фронту.

Надалі ж зміцнення партійних організацій частин та кораблів підрозділів Червоної Армії та Флоту шляхом поповнення їх за рахунок прийому в партію кращих воїнів стало домінуючим (документи № 68, 92) [9, с. 71, 90].

Зміст наведених документів свідчить, що у складній обстановці, початкового періоду війни політоргани прагнули добитись того, щоб самі політпрацівники, комуністи особистим прикладом стійкості та мужності спонукали бійців до безумовного виконання свого військового обов'язку. З цією метою у липні 1941 р. у війська були направлені директиви (документи № 35, 36), в яких зобов'язували політпрацівників та партійні організації підвищити зусилля щодо забезпечення особистого прикладу комуністів та комсомольців, ширше популяризувати зразки мужності та героїзму, боротися з панікою [9, с. 40-41, 42-43].

В документах постійно йшлось і про необхідність удосконалення форм та методів роботи з особовим складом у бойовій обстановці. Значну групу документів складали директиви про зміст та форми роботи по зміцненню військової дисципліни (документи № 2, 10, 42, 124, 159, 184) [9, с. 17, 25, 48-50, 126-127, 160-161, 192]. На спеціальну увагу заслуговує група документів де наголошувалось на тому, що у зв'язку з посиленням з боку деяких командирів "необґрунтованих репресій до підлеглих, захопленням адміністративними методами, це нерідко призводить до зворотних результатів у політико-моральному стані військ", у директивах ГПУ (документ № 76). В зв'язку з цим від командирів та політпрацівників вимагалося вжити "всіх заходів до рішучого повороту від адміністративного стилю в роботі до методів переконання, не підміняти повсякденну виховальну роботу адмініструванням та репресіями, вести рішучу боротьбу з незаконними явищами рукоприкладства та самосуду" [9, с. 78]. У грудні 1941 р. спеціальною директивою закріплювався основний напрямок виховної роботи з воїнами: масово-політична агітація з її формами - бесідами, політінформаціями, мітингами, читанням газет, зведень Інформбюро, листівок. радянський армія політорган управління

Основною фігурою в цій роботі повинні були ставати агітатори. Вони були введені в штат політорганів всіх рівнів від Головного політуправлінь РСЧА до полку. Головне політуправління постійно орієнтувало всі підлеглі йому армійські політоргани на проведення цілеспрямованої виховної роботи з кожним військовослужбовцем. Це зокрема відображено в ряді документів де йшлось про роботу по роз'яснення наказу Народного комісара оборони № 227 від 28 липня 1942 р. (документи № 153, 157, 159) [9, с. 153, 159, 160].

Важливе місце у ході війни приділялось роботі політорганів Червоної Армії з воїнами поповнення, яке прибувало з середньоазіатських та закавказьких республік СРСР. Багато з них дуже слабко або взагалі зовсім не володіли російською мовою. В цьому зв'язку за вказівками Головного політуправління РСЧА в тилових і фронтових частинах повсюдно було організовано навчання російській мові, була розгорнута робота із забезпечення частин які формувались за рахунок вказаних контингентів національними кадрами політпрацівників. Це, зокрема, відображено у спеціальній директиві Головного політичного управління від вересня 1942 р. (документ № 168) [9, с. 173-174]. Як показує аналіз всієї сукупності документи, не зменшувалась увага до цієї проблеми протягом всієї війни (документ № 137, 232, 246, 248) [9, с. 139, 244, 269, 263-264, 266-267].

Важливе місце у матеріалах збірника займає проблема пов'язана з тим, що з переходом радянських військ від оборонних до наступальних дій головна увага політорганів армії та флоту була націлена на формування та нарощування у воїнів наступального духу (документи № 78, 92) [9, с. 90]. У боях першого періоду війни командні кадри набули значного досвіду організації та управління військами. В цих умовах у жовтні 1942 р. був ліквідований інститут військових комісарів, а у травні 1943 р. - й інститут політруків рот, батарей та інших підрозділів. З введенням повного єдиновладдя ще більше зросла роль партійних організацій, парторгів. Політоргани отримали подальші директиви, які спрямовували їх на тісне ув'язування партійно-політичної роботи з конкретними бойовими завданнями (документи № 94, 98) [9, с. 78, 91, 94].

Спеціальне відображення отримало те, що з перенесенням бойових дій за межі СРСР Головне політуправління направило у війська цілий ряд директив, в яких вимагалась приділяти більшу увагу патріотичному та інтернаціональному вихованню воїнів, роз'ясненню політики СРСР відносно звільнених країн, конкретних завдань по виконанню визвольної місії радянських військ. Як добре видно із наведених документів спеціальне місце посіла проблема організації роботи з колишніми полоненими та воїнами, призваними з районів, звільнених з окупації. На виховання у цього поповнення високої політичної пильності, на підготовку їх до виконання "військового обов'язку та викорінення провокаційних думок про радянський лад" Головні політуправління Червоної армії та флоту постійно націлювали підлеглі армійські та флотські політоргани.

Так, у розпал весняного наступу 1944 р. Головпур спеціально вивчав стан партійно-політичної роботи у військах 2-го Українського фронту. На засіданні Ради військово-політичної пропаганди 15 червня 1944 р. була заслухана доповідь начальника політуправління фронту генерал-лейтенанта А. Тевченкова, за результатами обговорення якої була розроблена особлива директива (документ № 270). В ній всім армійським політорганам пропонувалося невідкладно посилити політичне виховання червоноармійців та командирів, з урахуванням нової обстановки, мобілізувати їх на швидкий розгром ворога, "забезпечити гідне поводження радянських воїнів за межами Батьківщини" [9, с. 292-295].

Окреме місце в документах Головного політичного управління Червоної Армії займають матеріали пов'язані із розгортанням та підтримкою партизанського руху. Так ще у серпні 1941 р. у політоргани була направлена директива (документ № 65) згідно якої з метою впорядкування політичного керівництва партизанським рухом в Головному політуправлінні, а також у політуправліннях фронтів створювались спеціальні відділи з партійно-політичної роботи серед населення та військ Червоної Армії, що діяли на території зайнятій противником. Працівники цих відділів надсилалися в тил ворога для організації партійно-політичної роботи. Вказаними відділами видавалася спеціальна література (пам'ятки, газети, листівки, звернення) для розповсюдження серед населення окупованих областей (документи № 47, 93, 95, 98, 114, 125) [9, с. 54, 91, 92, 94, 116, 128].

Одним з напрямків діяльності Головного політуправління РСЧА було керівництво політичною роботою серед військ, а з часом і серед населення противника. Аналіз документів показує, що основним змістом цього керівництва була безпосередня участь робітників Головпуру в організації та проведенні заходів із спецпропаганди, надання безпосередньої допомоги політуправління фронтів, політвідділам та армій у проведенні спецпропаганди серед військовослужбовців противника (документи № 119, 126, 224) [9, с. 122, 129, 245].

Окреме місце в документах збірниках посідають матеріали, що відображають роботу Головпуру з кадрами політскладу, їх підготовці, розстановці, створенню резервів. Під його постійним наглядом знаходилась діяльність Військово-політичної академії, яка в ході війни була реформована у Вищі загальноармійські військово- політичні курси Головного політуправління Червоної Армії, а також 43 середніх військово-політичних навчальних закладів. Головна увага зосереджувалась в першу чергу на оволодіння бойовим досвідом, а також практичним досвідом безпосереднього ведення партійно- політичної роботи у фронтових умовах (документи № 51, 143, 163, 191, 213) [9, с. 56, 146, 167, 198, 226].

Значна група документів висвітлює повсякденну діяльність Головпуру, політуправлінь фронтів і флотів, політвідділів армій, у політичному, військовому вихованні особового складу. На середину 1944 р. у Діючій армії та на флоті нараховувалось понад 2600 різних політорганів. Питання ідеологічної, організаційно- партійної роботи політорганів, роботи з кадрами політскладу, прийому в партію, розподілу комуністів, забезпечення їх особистого прикладу у боях, організації взаємодії та багато інших, як свідчить більшість документи, були предметом постійної уваги з боку Головного політичного управління. У збірнику вміщені документи, які характеризують практично всі інші напрямки діяльності політорганів, спрямовані на підвищення морального духу бійців та командирів з'єднань, частин та кораблів. Так, ряд документів розкриває зміст політико- виховної роботи з підвищення пильності (документи № 10, 128, 186, 192, 263) [9, с. 25, 131, 194, 199, 283286]. Окремі блоки присвячено вивченню та роз'ясненню наказів Наркому оборони (документи № 113, 117, 130) [9, с. 115, 120, 132], організації політико-партійної роботи з пораненими у госпіталях (документи № 53, 104, 166) [9, с. 58-59, 101, 172], турботі про матеріально-технічне забезпечення та культурне обслуговування військовослужбовців (документи № 161, 183, 257, 287) [9, с. 164, 191, 275, 320]. Ряд документів висвітлює зусилля спрямовані на зміцнення зв'язків з місцевими партійними та радянськими органами, працівниками тилу. В ряді документів отримала відображення організація роботи кіно документальних груп, кореспондентів газет, виїзди на фронти та кораблі делегацій робітників, бригад артистів, письменників, турбота про родини фронтовиків, вирішення інших багатьох питань знаходились також під постійною увагою політорганів.

В цілому можна констатувати, що документи збірника свідчать про конкретність та цілеспрямованість у роботі армійських і флотських політорганів на чолі з Головним політичним управлінням, про їх всебічний і доволі значний вплив на життя та бойову діяльність військ у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Поглиблене знайомство з ними допоможе не лише глибше вивчити, але й об'єктивно оцінити значення, діяльність політорганів в складних умовах Великої Вітчизняної війни. Так, на спеціальну увагу заслуговує аналіз таких напрямів організація та контроль прийому та навчання поповнення, спрямування воїнів на вивчення бойової техніки, морально-політична підготовка до дій в складних умовах бою, підвищення пильності, зміцнення дисципліни та багато інших заслуговують уваги аспектів армійського життя у фронтових умовах.

Комплексне вивчення документів тематичного збірника "Главные политические органы Вооруженных сил СССР в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг." дозволяє глибше з'ясувати як практично здійснювалася робота головних політорганів армії та флоту, якими шляхами та методами їх працівники вирішували завдання зміцнення політико-морального стану особового складу, надихали воїнів на забезпечення перемоги, яким був механізм повсякденного політичного та партійного керівництва в Збройних Силах країни, як вирішувались питання забезпечення особистого прикладу фронтових комуністів та комсомольців у бою, підготовки резерву політскладу, як здійснювалась організаторська, агітаційно-пропагандистська, культурно-масова робота на фронтах, флотах та в арміях, як удосконалювались засоби, форми та методи цієї різнопланової роботи в різних умовах фронтової обстановки.

Список використаних джерел

1. Гареев М.А. Об изучении истории Великой Отечественной войны // Новая и новейшая история. 1992. - № 1. - C. 3.

2. Горохов Н.А. Идеологическая работа Коммунистической партии на фронте в годы Великой Отечественной войны // Вопросы истории КПСС. - 1980. - № 5. - C. 12-23.

3. КПСС - вдохновитель и организатор победы советского народа в Великой Отечественной войне (Историографический очерк). - М., 1973.

4. Горелик Я.М. Документальные публикации по истории Великой Отечественной войны 1941-1945 годов // История СССР. - 1980. - № 3. - C. 119-127.

5. Кудрявцев И.И. Деятельность государственных архивных учреждений СССР по публикации документов Великой Отечественной войны в 1940-х - 1970-х годах. - М., 1986.

6. Баженов A.H., Барсуков В.И. О документальной базе по истории Великой Отечественной войны // Новая и новейшая история. - 1992. - № 5. - C. 184-189.

7. Коммунистическая партия в Великой Отечественной войне (июнь 1941-1945 г.). - М., 1970.

8. Работа партийных организаций в период Великой Отечественной войны 1941-1945 годов: Документы и материалы: В 2 т. - М., 1982.

9. Русский Архив: Великая Отечественная. Главные политические органы вооруженных сил СССР в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. - M. : TEPPA, 1996. - Т.17 (1-2). - 672 с.

Размещено на Allbest.ru