До питання про систему культурної спадщини України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філософської освіти і науки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова

До питання про систему культурної спадщини України

УДК930.8(477)

Ткаченко I. В. кандидат історичних наук, доцент кафедри культурології

Україна, Київ

Анотації

Розглядається культурна спадщина України як структурний елемент загальнолюдської системи культурної спадщини. Підкреслюється, що існуючий у сучасній науці підхід, який відштовхується “від реальної дійсності”, часом є необґрунтованим, оскільки аналіз рольової участі, значення та впливу культурної спадщини на історико-культурний розвиток нації має носити системний підхід, а культурну спадщину доцільно розглядати як єдину, цілісну й динамічну систему.

Ключові слова:культура України, історія культури України, культурний спадок України, система культурних цінностей України.

Ткаченко И. В., кандидат исторических наук, доцент кафедры культурологии, Институт философского образования и науки Национального педагогического университета им. М. П. Драгоманова (Украина, Киев), vladimir1303@yandex.ru

К вопросу о системе культурного наследия Украины

Рассматривается культурное наследие Украины как структурный элемент культурного наследия человечества. По мнению автора, применяемый в современной науке подход к анализу “от реальности" здесь неприемлем, а анализ роли, значения и влияния культурного наследия на историко-культурное развитие нации должен иметь системный подход, и само культурное наследие, при этом, должно рассматриваться как единая, целостная и динамичная система.

Ключевые слова: культура Украины, история культуры Украины, культурное наследие Украины, система культурных ценностей Украины.

Tkachenko I. V., Ph.D., Associate Professor of Cultural Studies, Institute of Philosophy of Education and Science of the National Pedagogical University named after M. P. Drahomanova (Ukraine, Kiev), vladimir1303@yandex. ru

On the system of cultural heritage of Ukraine

The article discusses the cultural heritage of Ukraine, a structural element of the Cultural Heritage of Humanity. According to the author used in modern science approach to the analysis from “reality " here is unacceptable, and the analysis of the role, importance and impact of cultural heritage on the historical and cultural development of the nation should have a systematic approach, and the very cultural heritage, thus, should be considered as a single, holistic and dynamic system.

Keywords: culture of Ukraine, the Ukrainian cultural history and cultural heritage of Ukraine, the Ukrainian system of cultural values.

Конституція України у ст. 54 проголошує, що культурна спадщина нашого народу охороняється державою, що забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, які становлять культурну цінність [1]. Наявність саме цієї норми в Основному Законі нашої держави є повністю обґрунтованою, оскільки національна культура українського народу через її самобутність є невід'ємною складовою світової культури. Культура нашого народу своїм корінням сягає в сиву давнину, коли й було закладено підвалини нашого сталого культурного розвитку. Тут показовим є навіть той факт, що нині лише на державному обліку перебуває 152 тис. пам'яток культурно-історичної спадщини, з яких 56 тис. - пам'ятки історії, 7 тис. - пам'ятки монументального мистецтва, близько 15 тис. - пам'ятки містобудування та архітектури [2].

У той же час,у теоретичному та науково-практичному аспектах, об'єктивно наявною є недостатність розробки проблемних питань сприйняття культурної спадщини українського народу, саме як цілісної системи. Це, на наше переконання, обумовлено відсутністю належного визначення на науковому рівні основних факторів впливу в контексті сучасного стану трансформації культури та сприйняття культурної спадщини українського народу як єдиної, цілісної історико-культурологічної системи.

Актуальність теми дослідження безпосередньо обумовлена об'єктивно наявною позитивною тенденцією до збільшення зацікавленості значного прошарку національно свідомого корінного населення нашої держави до культурної спадщини українського народу та його рольової функції у світовому культурному спадкові. Культурна спадщина народу є найважливішою частиною його культури, її корінням, базисом, фундаментом. Нажаль, сприйняття нашої культурної спадщини через певні соціальні, економічні та політичні чинники постійно трансформується, а її значення, як це не прикро констатувати, постійно нівелюється через штучні й політично заангажовані підходи певних суб'єктів політичного протистояння у державі.

Досить часто сьогодні, як і протягом усієї радянської доби, об'єкти культурної спадщини, незалежно від їхньої реальної цінності, набувають певного політичного підтексту, залежно від політичної кон'юнктури. Це призводить до зміни оцінки (переважно у тимчасовому сприйнятті народу) їх історико-культурного значення, їхньої цінності для нації, що вочевидь є неприпустимим. Залежно від політичних уподобань, що тимчасово превалюють у суспільстві в цілому чи у певних його прошарках, конкретні об'єкти культурної спадщини набувають позитивного або негативного сприйняття. І хоча таке сприйняття у подальшому, як правило, зазнає суттєвих змін, самі культурні цінності, що належать до культурної спадщини народу,теж зазнають штучних трансформацій, а в багатьох випадках і непоправних втрат. Отже, вочевидь, виникає негайна потреба в збереженні культурної спадщини українського народу як єдиної, самобутньої, взаємопов'язаної системи, яка є однією із базових підсистем світової культурної спадщини.

У питаннях сприйняття культурної спадщини як цілісної системи досі відсутня єдність поглядів науковців, попри те, що проблеми вивчення культурної спадщини мають давні філософські традиції. Тут варто погодитись із висновками А. О. Мазанкової про те, що сучасне розуміння культурної спадщини формувалося поступово. На початковому етапі воно мало вигляд абстрактних роздумів про культуру взагалі, й тільки з часом культурний спадок було виокремлено в самостійний об'єкт дослідження [3, с. 8].

Варто зауважити, що загальне ототожнення понять “спадок”, “традиція” та “культура”, яке, на наше переконання, є необгрунтованим, мало місце у наукових працях таких вчених, як А. Кребер, К. Клакхон, Р. Лінтон, Дж. Мурта ін. Помилкову концепцію сприйняття культурної спадщини як анахронізму культури, що гальмує суспільний розвиток, було запропоновано російськими вченими Л. Кшивицьким і К. Добровольським, які зазначали, що низка явищ культури, успадкованих народом, є абсурдом, а інші отримують повністю нове радикальне визначення. Зовсім іншу позицію щодо сприйняття культурної спадщини, як залишку культури, що має цінність для нащадків,висловлювали С. Оссовський, Б. Суходольський, М. Головиньський, Е. Гуссерлемта ін.

У контексті історичного сприйняття поняття “культурний спадок” варто констатувати, що воно досить широко застосовувалося у наукових працях ХІХ століття. Зокрема, це стосується праць Т. Гоббса, Д. Дідро, Г. Гегеля, Ф. Ніцше, О. Шпенглера, Н. А. Бердяєва, І. Герцена, М. Я. Данилевського, П. Б. Струве, C. Соловйова та ін.

Метою представленої праці є обґрунтування на основі аналізу базових напрацювань культурології та історичної науки загалом норм, пов'язаних із визнанням культурного спадку українського народу єдиною, нерозривною та цілісною єдністю елементів культурної спадщини, невід'ємним структурним елементом світового культурного надбання.

Одним із базових, проте й досі найбільш невизначеним елементом у галузі історії культури, є поняття культурної спадщини. Це поняття та визначення його дефініції залишається дискусійним. Як наслідок, дискусійним залишається й поняття не лише світової культурної спадщини загалом, а і спадщини українського народу, зокрема.

Маємо констатувати, що за висновками вчених таке базове поняття, як культурна спадщина, на сьогодні в історичній науці є однією з “найбільш розмитих категорій” [4], хоча загалом культурний спадок сприймається як “частина матеріальної та духовної культури, створеної пращурами, випробованої часом, переданої наступним поколінням як певна цінність, що заслуговує на повагу” [5].

На думку Л. І. Клімова,не дивлячись на те, що більшість музейних досліджень, як таких, що перебувають у площині теорії, так і націлених на аналіз практики, зачіпаючи розгляд категорії “культурний спадок” тим не менш не можуть надати єдиної дефініції цьому поняттю, саме через відсутність єдиного підходу, адже зміст виявляється залежним від конкретного контексту та, у переважній більшості, виявляється оказійним [4]. Проте, важливо зазначити, що обов'язковою ознакою будь-якого об'єкту культурної спадщини є його інформативність, незалежно від того є цей об'єкт матеріальним чи нематеріальним. На нашу думку, саме інформаційний ресурс культурної спадщини й зумовлює її цінність, яка з часом усе більше зростає. В той же час, необхідно відмежовувати об'єкт культурної спадщини від предмету культурної спадщини - її носія, що дозволяє зберегти та передати потрібну інформацію суспільству.

На практиці найбільше значення має безпосереднє вилучення у придатній для сприйняття формі інформації з предмету культурної спадщини, тобто через інтерпретацію чи презентацію. При цьому розумовий процес усвідомлення конкретного матеріального чи нематеріального об'єкту саме як об'єкту культурної спадщини здійснюється через створення певного його змістовного навантаження на підставі структурних і концептуальних характеристик. У той же час ці характеристики не можуть бути надані уособлено, без урахування всієї сукупності культурних та історичних явищ, через які й завдяки яким і було створено конкретний об'єкт культурної спадщини.

Складність і багатогранність культури, феномену суспільного життя й першоджерела культурного спадку, проявляється не тільки через її внутрішню структуру, а й через її історичні форми. Крім того, в історичному процесі культура через об'єкти культурного спадку відіграє важливу функцію у збереженні людського досвіду й напрацювань, що передаються з покоління в покоління. Культуру (культурний спадок) слід розглядати як цінність, у якій знаходить свій прояв сутність людини (індивіду), реальний процес життєдіяльності в усьому її розмаїтті.

На наше переконання неможливо ігнорувати і той факт, що джерелом культура є не тільки реальна дійсність. В суспільстві відбувається послідовний процес розвитку культури, створення культурного спадку, що використовується нащадками для подальшого розвитку культури з наступним створенням культурного спадку нації, народу, людства.

Таким чином, ми маємо говорити саме про системність виникнення культурних явищ, культурної спадщини та культури взагалі, безпосередній вплив попередніх напрацювань для створення нових культурних надбань.

Ми стверджуємо, що культурний спадок треба розглядати саме як систему, тобто сукупність взаємопов'язаних елементів, відокремлених від середовища, яка взаємодіє з ним як ціле [6, с. 5]. При цьому, зазначена система постійно та динамічно функціонує, розвивається, чинить вплив на суспільство та зазнає його впливу.

У сучасних умовах світової глобалізації система культурної спадщини українського народу є структурним елементом (підсистемою) культурної спадщини людства. Проте, саме багатовіковий вплив культурного спадку української нації, як самобутньої, цілісної, єдиної, динамічної системи, зумовив культурно-історичний розвиток нашого народу, який, зберігаючи, використовуючи та застосовуючи цей спадок, здійснював і здійснює його примноження. культурний спадщина історичний

Ми вважаємо, що при визначенні рольової участі, значення та впливу культурної спадщини застосування наявного у сучасній науці підходу “від реальної дійсності” є необгрунтованим. Аналіз рольової участі, значення та впливу культурної спадщини на історико-культурний розвиток нації має носити системний підхід, а сама культурна спадщина українського народу має розглядатися як єдина, цілісна, динамічна система, що взаємодіє з суспільством, впливаючи на нього та отримуючи від нього своє примноження.

Список використаних джерел

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Культурна спадщина / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrmap.su/uk-g4/18.html.

3. Мазенкова А. А. Культурное наследие как самоорганизующаяся система: дис. ... канд. філософ. наук : 24.00.01 / Мазенкова Анна Алексеевна; Тюмен. гос. ун-т. - Тюмень, 2009. - 151 с.

4. Климов Л. А. Культурное наследие как система [Электронный ресурс] / Л. А. Климов. - Режим доступа: http://history.spbu.ru/index.php?chpu=Voprosy_museologii/1819/184 4.

5. Культурное наследие: Материал из Википедии - свободной энциклопедии / [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki.

6. Перегудов Ф. И. Введение в системный анализ / Ф. И. Перегудов, Ф. П. Тарасенко. - М. : Высш. шк., 1989. - 367 с.

References

1. Konstytucija Ukrai'ny: pryjnjata na p'jatij sesii' Verhovnoi' Rady Ukrai'ny 28 cherv. 1996 r. // Vidomosti Verhovnoi' Rady Ukrai'ny. - 1996. - № 30. - St. 141.

2. Kul'turna spadshhyna / [Elektronnyj resurs]. - Rezhym dostupu : http://ukrmap.su/uk-g4/18.html.

3. Mazenkova A. A. Kul'turnoe nasledie kak samoorganizujushhajasja sistema: dis. ... kand. filosof. nauk : 24.00.01 / Mazenkova Anna Alekseevna ; Tjumen. gos. un-t. - Tjumen', 2009. - 151 s.

4. Klimov L. A. Kul'turnoe nasledie kak sistema [Jelektronnyj resurs] / L. A. Klimov. - Rezhim dostupa : http://history.spbu.ru /index.php?chpu=Voprosy_museologii/1819/1844.

5. Kul'turnoe nasledie: Material iz Vikipedii - svobodnoj jenciklopedii / [Jelektronnyj resurs]. - Rezhim dostupa : http://ru.wikipedia.org/wiki.

6. Peregudov F. I. Vvedenie v sistemnyj analiz / F. I. Peregudov, F. P. Tarasenko. - M. : Vyssh. shk., 1989. - 367 s.

Размещено на Allbest.ru