Структурна характеристика духовно-літературного журналу "Листокъ": із фондів періодичних видань наукової бібліотеки Ужгородського національного університету

Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРУКТУРНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДУХОВНО-ЛІТЕРАТУРНОГО ЖУРНАЛУ «ЛИСТОКЪ»: ІЗ ФОНДІВ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Медведь М.М.

Наукова бібліотека Ужгородського національного університету - унікальна та найбільша книгозбірня Закарпаття. Особливою гордістю бібліотеки, поряд з колекціями рукописів та стародруків (зібрання рукописних та друкованих пам'яток XV-XІX ст.), є унікальний фонд періодичних видань який сягає XVIII століття і є свідоцтвом культурних традицій, історичних подій, ідей, поглядів минулого. Саме вони ілюструють важливі етапи розвитку історії не тільки Закарпаття, але і Центральної Європи. Згадані колекції можна розглядати не тільки як зібрання рідкісних і цінних книг чи часописів минулого часу, але і як колекційну книжкову пам'ятку, яка формувалася протягом декількох століть. Багато видань колекцій мають цінні прикмети часу: екслібриси, автографи, маргінальні записи видатних особистостей, не менш цінними є пожовклі сторінки часописів, що зберігають важливі відомості про минуле краю. Пресу Закарпаття називають унікальним явищем, яке дослідники називають пізніми дослідженнями. Посилаючись на історико-бібліографічне твердження Василя Габора про те, що серед наукових досліджень закарпатської преси другої половини XIX ст. - першої половини XX століття привертають увагу праці видатних постатей: громадсько-політичного діяча А.Волошина, одного з найсумлінніших дослідників закарпатської журналістики А.Животка, а також Ф.Скраля, М.Лелекача, І.Гарайди, Й.Камінського, Л.Бачинського, а також сучасні дослідження П.Лісового та О.Рудловчак. [2. с. 8].

До слова, особисту бібліотеку та повний науковий архів видатної дослідниці карпатознавства - Олени Рудловчак в 2015 році зі Словаччини передано до бібліотеки Ужгородського національного університету, єдиною спадкоємицею вченої - донькою Марією Дуфковою-Рудловчак.

Зародженням закарпатської преси вчені вважають 1856 рік, в якому виходить в світ видання «Церковная Газета». Ця подія стала початком першої доби, яку визначив Аркадій Животко і назвав добою австро-угорської державності (1856-1919 рр.) [2. с. 9]. Саме в цей нелегкий історичний період для Закарпаття, в 1885 році побачив світ духовно-літературний журнал «Листокъ», єдине тогочасне видання для місцевого населення, яке хоч і виходило «руською мовою» і мало русофільський вплив, все ж таки пропагувало слов'янську єдність, активно протидіючи мадяризації закарпатського населення. Опираючись на дослідження Петра Лінтура, «Листокъ» - є друкарським органом для місцевого уніатського духовенства і був зобов'язаний пропагувати в першу чергу церковно-християнське віросповідання, відстоювати церковно-християнські догми і вести полеміку з матеріалістичними і атеїстичними поглядами [9. с. 34 -37].

Редактором журналу став, зі слів сучасного дослідника преси Закарпаття XIX- XX століть Юрія Бедзілі, сільський священник, талановитий публіцист і літератор та й загалом людина доволі освічена, але зі складним суперечливим світоглядом - Євгеній Андрійович Фенцик (05.10.1844. - 05.12.1903).

Випускник теологічного факультету Віденського університету, який свої студентські роки провів у австрійській столиці в обстановці підйому слов'янського визвольного руху, Євгеній із захопленням вивчав слов'янські мови та літератури, захоплювався колларівською ідеєю слов'янського єднання, яке посяде центральне місце в його майбутній творчості. Є.Фенцик проявив громадянську мужність критикуючи сильних світу, світських сатрапів, церковних ієрархів, які зосереджували всю владу в своїх руках, він закликав своїх земляків пам'ятати предків - словян Київської Русі [8. с. 179].

Та хоча редактор-видавець «Листка» був духовною особою, але публікував у журналі не тільки матеріали релігійного характеру, але й соціально-економічного [1. с. 8].

Чому ж своє життя журнал розпочав в глухому закарпатському селі Порошково (нині Перечинського району) та продовжив його в селах Великий Раківець (нині Виноградівського району) та Горінчево (нині Хустського району) Закарпаття, а не в центральному місті краю Ужгороді, серед постатей інтелігенції? Видання «Листка» в верховинських селах характеризують історичні обставини в Закарпатті на межі двох століть. Є.Фенцик не мав можливості облаштуватися в Ужгороді чи Мукачеві, де б він знайшов кращу фінансову базу і зустрів би кращих співробітників, бо видання часто викликало грубі політичні нападки на його редактора зі сторони шовіністичних кругів та місцевих опортуністів [9. с. 35].

Чому Євгеній Фенцик взявся за цю справу, передбачаючи всю складність і відповідальність за вихід в світ такого видання як «Листокъ»?

Чітку відповідь знаходимо на сторінках самого «Листка» присвяченого десятиріччю діяльності журналу. Ось як про це написав сам редактор журналу: «С удовольствиемъ смотримъ на наше десятил?тнее д?йствование и по той причине, ибо въ такую пору, когда шовинизмъ всей силой кинулся на насъ, чтобы стерти съ лица земли и пам'ять нашу, мы съ самоотвержением защищали свій языкъ, - и тога, когда, увы, изъ среди насъ самыхъ повстали такія люди, которые, поддавшися духовенію модерняго ватра, зачали выт?сняти нашу дорогую азбуку изъ употребления и заміняти ее неспособнымъ для нашого язика абецадломъ: мы защищали и продолжаем защищати ваши, древності о священныя, Кириллическія письмена [12. с.205-207].

З 1891 року починає виходити «Додаток» до «Листка» народною мовою: «Чтобы и простому народу дати въ руки соотв?тствующее легкое чтение. Додаток жадно читается нашимъ простымъ народом. Часто читаетъ его один въ слухъ, а тридцять-пятьдесятъ прислушиваются его чтенію. Изъ чего и явствуетъ его польза [Там само].

Журнал «Листокъ» проіснував до 1903 року. Протягом цього часу сам редактор опублікував в ньому близько 200 статей і був ключовою фігурою «Листка», виступаючи на його сторінках як під власним прізвищем, так і під псевдонімом Владиміръ та криптонімом Е.Ф. Всі витрати на видання фінансував Є.Фенцик, встановлюючи збиткову для себе ціну, та завдяки його фанатичній відданості ідеям просвітництва, журнал виходив в світ протягом 19 років, викликаючи невдоволення влади, яка всіляко перешкоджаючи виданню журналу, так і не змогла завадити залишити важливий культурний слід в історії Закарпаття, як спадок майбутнім поколінням.

Відслідковуючи «Листокъ» за хронологією виходу в світ, у фондах Наукової бібліотеки Ужгородського національного університету знаходяться такі його випуски: 1885 (Р. I ч.1-6); 1886 (Р.II ч.1-17); 1888 (Р. IV ч.1-24); 1889 (Р.V ч.1-24); 1890(Р.VI ч.1-24); 1891(Р. VII ч.1-24); 1892(Р.XVIII ч.1-24); 1893 (Р. IX ч.1-24); 1894 (Р.X ч.11, 17, 20); 1895 (Р.XI ч.1-24); 1896 (Р.XII ч.6, 8, 10, 11, 15, 20); 1897 (Р.XIII ч.9, 12, 19-24); 1898 (Р.XIV ч.1-6, 10-24); 1899 (Р. XV ч.1-14, 16-24); 1900 (Р. XVI ч.14); 1901(Р. XVII ч.14-17, 19-24); 1902 (Р.XVIII ч.2, 10, 12-18; 20, 22, 24); 1903 (Р.XIX ч.1, 4, 21, 23, 24).

Даючи структурну характеристику журналу «Листокъ», звернемось до визначення структури видання, яке тлумачить його, як складники видання і зв'язок між ними. Оскільки видання являє собою одночасно: витвір книжкового мистецтва, апарат для різноманітного використовування читачем надрукованих у ньому творів, носій і передавач творів писемності та (або) графіки, тож його змістовне і художнє ціле, приналежність видання до того або іншого виду зумовлює підпорядкування структурним законам і закономірностям будови літературних творів різних жанрів і видів літератури, а також стандартам мистецтва книги [11. с. 703].

За матеріальною конструкцією «Листокъ» відноситься до журнальних видань, хоча й має дещо подібність до газетного видання. Об'єднує їх періодичність виходу в світ, ілюстративність деяких видрукованих матеріалів та цільове призначення. Відмінність журналу «Листокъ» від газети полягає у певному форматі, обсязі, що містить в собі відповідну кількість оригінальних творів, об'єднаних певним тематичним змістом. У вихідних відомостях «Листка» редактор Є. Фенцик відносить його до категорії духовно-літературного журналу, вказуючи вихідні дані видання, а саме: рік та місце видання, назву та власника друкарні яка друкувала журнал, число та частину часопису, зазначає періодичність та дату місяця видання. Саме завдяки вихідним даним видання науковцями реконструйовано місце знаходження редакцій в селах Закарпаття, видавництва в м.Ужгороді, якими були книгопечатня Ст. Іосифа Фейшиша въ Унгвар? з 1885 по1889 рік, книгопечатня «Келетъ» з 1890 по1893 рік, книгопечатня Варфоломея Іегера з 1893 по 1903 рік. Євгеній Фенцик з поміж інших завдань, які ставив перед своїм журналом, виокремлювалось найголовніше - «…хочемо образовати свій языкъ, и по силам своїм быти двигателями народного просвещения».

Журнал виходив з друку два рази на місяць, як вказувалось на титульній кожного номеру « 1-го и 15-го числа каждаго м?сяца въ объеме одного печатного листа». Тут також повідомлялось «подписная ц?на: На годъ» журналу. Наприклад, в 1885 році вона складала 4 гульдени та передплатник міг отримувати «Листокъ» на півроку за 2 гульдени, та навіть на чверть року заплативши всього 1 гульден. На титульній сторінці редактор пропонував «Подписку и разныя статьи адресовати сл?дуетъ редактору в Порошково (Porosko Ungmegye). Інвентарний супровід журналу в бібліотеці засвідчує, що на офіційний облік «Листокъ» в фонді книгозбірні отримав 25липня 1962 року. На жаль, відсутні супровідні документи які б підтвердили джерело з якого бібліотека отримала це унікальне періодичне видання. На багатьох номерах збереглися тогочасні поштові штемпелі та фрагменти поштових марок, що можуть слугувати окремою темою дослідження.

Заглядаючи на пожовклі від часу сторінки, ми бачимо перевагу в них духовної тематики. Це недільні та святкові проповіді, переважно самого Є.Фенцика, та майже в кожному з чисел журналу поряд зі статтями про актуальні церковні справи, підіймались питання освіти, історії, літератури, писемності. Особливу цінність представляють історичні статті та дослідження, що мали продовження в наступних журналах (іноді продовж декількох років).

Характеризуючи структуру журналу можна відмітити таку закономірність: на початку кожного числа «Листка» друкувалась найактуальніша стаття, яка визначалась редактором, далі статті входили у визначені редакцією розділи, які змінювались, розширювались іншими розділами, або навпаки об'єднувалися. Важливим є факт бібліографічних спроб систематизувати статті змісту видання. Першим таким редакторським намаганням є «Оглавленіе статей находящихся въ 1885, 1886 и 1887 годовыхъ изданіяхъ Листка», яке виокремлює такі рубрики: «Передовыя статьи о разныхъ повседневных вопросахъ», «Статьи Богословскаго содержанія», «Стихотворенія», «Изъ історія литературы и изъ общей исторіи», «Повести, разсказы», «Описанія», «Біографіи», «Государственные законы и опред?ления властей, касающіяся церковныхъ д?лъ», «Пропов?ди въ праздничные дни», «Слова в разные случаи», «Надгробныя слова», «Новости, см?сь, корреспонденціи, обозр?нія, оглашения поразбросаны по всему изданію». В своїх дослідження Петро Лінтур, власні статті Є.Фенцика поділяє на: 1) статті про соціально-економічний стан сільського населення Закарпаття, 2) статті про народну освіту, 3) статті про рідну мову, 4) статті викривального характеру, 5) статті про історичне минуле Закарпаття, 6) літературно критичні статті, 7) етнографічні та фольклористичні дослідження, 8) статті, спрямовані проти мадяризації і латинізації (проти примусового запровадження угорської культури тощо [8. с. 179].

На сторінках «Листка» часто друкувались рекламні оголошення про різноманітні газети і журнали, що в ту пору виходили не тільки на Закарпатті, але й за його межами. Причиною цих публікацій стала фінансова скрута самого видавця та редактора.

Номер «Листка» виглядав приблизно так: на початку друкувалася актуальна передова стаття, далі широко висвітлювалися різні події під рубрикою «Полум?сячное обозр?ние». В кожному номері вміщувалися також різні дослідження, художні твори (проза друкувалася з продовженням) та церковні проповіді. Під рубрикою «Корреспонденція» зустрічаємо дописи читачів, а під рубрикою «Новости и см?сь» - короткі повідомлення про різні події в державі та світі [2. с. 132].

На особливу увагу заслуговує монографічне дослідження Євгенія Фенцика «Очерк унгро-русской письменности», яке автор публікував у «Листку» протягом декількох років (з 1892 до 1896 років). Автор знайомить читачів з відомими діячами закарпатського письменництва: В.Довговичем, О.Духновичем, А.Болудянським, С.Мустяновичем, І.Дулішковичем, О.Павловичем, Ю.Венеліним, А.Кралицьким, О.Митраком, М. і О.Гомічковими, І.Чурговичем, І.Рошковичем, А.Чопеєм, К.Сабовим, П.Азарі, І.Сільваєм, В.Кімаком, І.Раковського, А.Бачинського [5. с. 41].

Титульну сторінку журнал отримав на п'ятому році від часу заснування, особливою прикрасою яких стали графічні роботи. На яких були зображені крім постатей святих та видатних людей, зображення церковних храмів та навіть пересічних людей в моменти їх повсякденного життя. Завдяки цим ілюстраціям до нащадків дійшли унікальні зображення церковної, історичної, архітектурної тематики. Цікавим видається факт про те, що журнал «Листокъ» має не одну, а дві титульних обкладинки: на першій подаються всі відомості про видання та передплату, на другій - лише назва, підназва та графічні роботи. Першою графічною роботою вміщеною в «Листку» стало зображення «Кафедральный храмъ ч. и животворящого креста въ Унгвар?», вміщеного в журналі в 1889 році.

Лише протягом перших десяти років існування на сторінках журналу було вміщено понад 270 гравюр та фотографій. Найчисленніша група ілюстрацій - пам'ятники архітектури (157 ілюстрацій). Переважають тут сюжети видів Ужгорода. Значна частина гравюр - зображення монастирів Закарпаття, а саме: «Хуст-Боронявський монастир», «Монастиръ Мукачевский» та ін. [10. с. 56].

Графічні роботи вміщені на сторінках «Листка» дивовижно зачаровують його читача. Це зображення Андрія Первозванного, святих Кирила і Мефодія, цісаря Франца-Йосифа, короля сербського Олександра I, портрети просвітителів Закарпаття - О.Духновича, О.Павловича, А.Бачинського, І.Раковського та ін.

Окремо хочеться зазначити пагінацію видання. Огляд досліджуваних чисел журналу констатується фактом про те, що часописи 1885 та 1886 років мають наскрізну нумерацію сторінок, всі інші числа річника мають порядкову нумерацію.

Велике значення «Листка» в тому, що він доніс до сучасників тогочасні літературні твори. Це поезія як закарпатських письменників О.Духновича, О. Павловича, Ю.Жатковича, А.Кралицького, так і українських письменників М.Костомарова, Б.Дідицького, а також російських О.Пушкіна, М.Лермонтова, Ф.Глінки, А.Фета. На його сторінках представлені поетичні переклади зі словацької, старослов'янської, чеської, словенської, болгарської, лужицької, сербської, хорватської мов. Особливо цінні фольклорні твори, які досі дивують своєю невичерпною красою слова та людської мудрості. Серед таких публікацій є: «Мистеріи или духовныя драми», «Колядки гуцульскія», «Коляды. Коляда, записаная Уріоломъ Метеоромъ въ сел? Скал?», «Народные колядки. Гуцульскія», «Лопатка. Игры унгрорусскаго народа в Мараморышскомъ комитат?, въ Терешул? и Дубовомъ» та ін. Впродовж двох років друкуються в «Листку» «Обрядъ, календар, азбука».

Спроба відчайдушного будителя та просвітителя закарпатської землі Євгена Фенцика донести до своїх земляків «добре та мудре» було надто не простою. Журнал в основному фінансувався своїм редактором, його наклад зменшувався з кожним видавничим роком, та попри все редактор не відступив від ідеї просвітництва до самої смерті. Вражає його звернення, вже важко хворого та непохитного в своїй справі, до передплатників передостаннього номеру свого журналу: «Прежде всего прошу извинения отъ почтенних своїх читателей, что редигированье «Листка», в 1903 году очень много оставило желати, но все это произошло по тяжкой бол?зни расширения сердца, которое уже отъ двухъ годовъ страдаю» [7. с. 1].

В цьому році журнал отримав лише 25 передплатників, при тому що в 1886 році їх було 150, хоча в 1887 виходило лише 100 екземплярів (відомості про тираж «Листка» відслідковуються лише з публікацій, де причиною зменшення тиражу є фінансування журналу). Часті звернення редактора до передплатників з проханням продовжити підписку друкуються майже в кожному з випусків журналу, та все ж «…кончина редактора положила конецъ и «Листку», который симъ часом не может пад?ятися на иного бдаготворителя» [4. с. 268].

Особливої полеміки набуває сьогочасний погляд на мову видання. Посилаючись на працю Євгенія Недзельского «Очерк карпаторусской літератури», що є виданням Підкарпаторуського Союзу в тогочасному Ужгороді, «…Фенцик в своєму виданні поєднував знання провінційної мови з російською літературною мовою, в той час інші прояви наближення до «народної мови» виявляли у авторів різноманітні омадяризовані жаргони, які сприймалися за мову простого народу…» [3. с. 226].

В.Крайняница, в питанні літературної мови Закарпаття кінцяx XIX століття визначив Є.Фенцика одним з перших захисників закарпатської мови та послідовником Духновича, адже в їх творах виокремлюються три стилі - високий, середній та нижчий. Високий призначений для творів культа, середній - для художніх творів, нижчий - твори для простого народу (в цьому стилі чисто народний, закарпатський діалект) [6. с. 59].

Враховуючи етнічну складність свого краю, Є Фенцик друкує «Листокъ» на «русскомъ язык?», відмовляючись надати перевагу «простостонародному нар?чію», бо вважає що він не має права надавати перевагу якомусь із діалектів. Виходячи в світ на «простомъ нар?чію» «Листокъ» може путати «правдивое преусп?ваніе» і «Мараморшкое или Берегское или Земплинское никогда не узнают свое».

Переглядаючи графічно-історичні свідчення «Листка», навіває думка про те, що вкладаючи в кожен номер журналу частинку свого серця, мудрий «приходській священникъ порошковкій» - Євгеній Фенцик віддав йому все до краю. Саме тому духовно-літературний журнал «Листокъ» і досі залишається неоціненним скарбом для нащадків, слугує читачам нашої книгозбірні, викликаючи все більший інтерес до досліджень минулого Закарпаття. Шаною земляків до знаного просвітителя карпатської землі є встановлення пам'ятника Євгенію Фенцику в місті Ужгороді (1926 р.), яким засвідчено глибоке визнання його особистої непересічності, підтвердженням якого є унікальне видання «Листокъ».

духовний літературний журнал листокъ

Список використаних джерел:

1. Бідзіля Ю. Преса Закарпаття XIX- XX століть: [посібник для журналістів] / Юрій Бідзіля. - Ужгород: МП «Ліра», 2001. - 80 с.

2. Габор В. Українські часописи Ужгорода (1867-1944 рр.): історико-бібліографічне дослідження / Василь Габор. - Львів: Львівська обласна книжкова друкарня, 2003. - 564 с.

3. Евгеній Недз?льскій. Очеркъ карпаторусской літературы: издание Подкарпаторусского Народопросв?тительного Союза въ Ужгород?. - Ужгородъ, Типография «Школьной помощи», 1932. - 289 с.

4. Заявление отъ редакціи // Листокъ: духовно-литературній журналъ. - Унгваръ, 1903. - Нръ 23. Годъ XIX (15 декабря). - С.268.

5. Керецман В. Скалки минувшини / Василь Керецман // Карпатський край. - 1995. - № 1-4. - С.40-43.

6. Крайняница В.И. Особенности глагольных форм в художественных произведениях Е.А.Фенцика / В.И. Крайняница // Доповіді та повідомлення.-№2. - Ужгород, Ужгородський державний університет, 1958. - С.59 - 61. - (Серія філологічна).

7. Листокъ: духовно -литературній журналъ. - Унгваръ, 1903. - Нръ 21. Годъ XIX (1 ноября). - С.1.

8. Лінтур П.В.Євген Андрійович Фенцик /Владимир/ 1844-1903. / П.Лінтур // Хрестоматія нової закарпатської української літератури (Друга половина XIX сторіччя). - Bratislava: Slovenske pedagogicke nakladatelstvo, 1964. - 282 с.

9. Лінтур П.Закарпатский журнал «Листок» (1885-1903) / П.Лінтур // Тези доповідей та повідомлень XVII наукової конференції (квітень 1963 р.). - Ужгород, Ужгородський державний університет, 1963. - С.34 - 37. - (Серія філологічна).

10. Мазурок І.О. Журнал Є.А.Фенцика «Листок» (1885-1903) як історичне джерело / І.О.Мазурок // Актуальні питання історії Закарпаття: збірник наук. студентських робіт. - Ужгород, Ужгородський університет, 1992. - 56 с.

11. Український тлумачний словник видавничо-поліграфічної справи[ уклад. П.Киричок та ін.]. - К.: НТУУ «КПІ», 2011. - 896 с.

12. Фенцык Е. По поводу десятил?тія издаванія «Листка» / Е. Фенцык // Листокъ: духовно-литературній журналъ. - Унгваръ, 1895. - Нръ 18. Годъ XI (15 сентября). - С.205-207.

Размещено на Allbest.ru