Шлюбно-сімейні відносини в православній повсякденній культурі Росії XVIII ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Шлюбно-сімейні відносини в православній повсякденній культурі Росії XVIII ст.

07.00.02 - всесвітня історія

Петренко Ірина Миколаївна

Науковий консультант

доктор історичних наук, професор

Мордвінцев В'ячеслав Михайлович

Київ - 2011

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Держархів Дніпропетровської обл. - Державний архів Дніпропетровської області.

Держархів Одеської обл. - Державний архів Одеської області.

Держархів Полтавської обл. - Державний архів Полтавської області.

Держархів Харківської обл. - Державний архів Харківської області.

Держархів Чернігівської обл. - Державний архів Чернігівської області.

Держархів м. Києва - Державний архів м. Києва.

ІР НБУВ - Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.

ПЕВ - Полтавские епархиальные ведомости.

ПСЗРИ - Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года.

РГАДА - Российский государственный архив древних актов, г. Москва.

РГИА - Российский государственный исторический архив, г. Санкт-Петербург.

РПЦ - Російська Православна Церква (Православна Кафолицька Греко-російська Церква).

ЦДІАК України - Центральний державний історичний архів України, м. Київ.

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення Української держави, прогресивний розвиток суспільства істотно залежать від міцності шлюбно-сімейних відносин, які перебувають під впливом соціальної політики, а також економічних, культурних, освітніх умов, що дають можливість родині відтворюватися як соціальній спільності й ретранслятору норм моралі і права. Зважаючи на корінні зміни в реалізації вітчизняної соціальної політики необхідно враховувати і тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин, їх еволюцію протягом історичного поступу соціуму.

З огляду на це актуальності набувають дослідження з історії шлюбно-сімейних відносин, їхня трансформація в контексті історії повсякденності. На сучасному етапі розвитку науки історія повсякденності стала одним із найбільш актуальних методологічних напрямків наукових досліджень. Формування нової парадигми студіювання історії викликало значну зацікавленість вітчизняних і зарубіжних учених проблемами соціальної історії на мікрорівні. Слід зазначити, що брак праць з історії шлюбу і сім'ї гостро відчувається в сучасній українській історичній науці. Через різні об'єктивні і суб'єктивні причини шлюбно-сімейні відносини довго залишалися поза фаховими інтересами дослідників. Проте вивчення специфіки шлюбно-сімейних відносин дає можливість зрозуміти не лише суспільні, культурні, моральні цінності минулого, але й деякі закономірності сьогодення.

У дисертаційній роботі історія повсякденності розглядається як галузь історичного знання, предметом вивчення якої є сфера буденного життя в історико-культурних, політико-подієвих, етнічних і конфесійних контекстах. У центрі уваги історії повсякденності - реальність, яка інтерпретується людьми і має для них суб'єктивне значення як життєвого світу. Під православною повсякденною культурою розуміється складне соціокультурне явище, яке відображає сукупність матеріальної і духовної сторін існування православного соціуму, розмаїття приватного життя людини, яке визначалося суспільним статусом, ментальними установками, смаками, звичками, традиціями, семіотичним контекстом і перебувало в тісному зв'язку з її діяльністю, виявлялося безпосередньо у стереотипах поведінки щоденного життя і формах буденного спілкування індивідуумів.

Зв'язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в рамках науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Українська нація в загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» (державний реєстраційний номер 11 БФ 046-01).

Об'єктом дисертації виступають соціальні інститути шлюбу і сім'ї в ранньомодерному соціумі Російської держави.

Предметом дослідження є еволюція повсякденних шлюбно-сімейних відносин соціуму Росії протягом XVIII ст.

Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі наявної джерельної бази реконструювати, виявити особливості і показати розвиток шлюбно-сімейних відносин на теренах Російської держави у XVIII ст. крізь призму православної повсякденної культури.

Досягнення названої мети передбачається через розв'язання наступних завдань:

– визначити рівень наукової розробки проблеми та узагальнити її історіографічні здобутки;

– виявити, проаналізувати інформаційний потенціал джерельної бази дослідження й охарактеризувати методологію проблеми;

– порівняти традиційний, релігійний і світський характеристики шлюбу та подружнього життя;

– розкрити значення сільської громади і церковної парафії у шлюбно-сімейних відносинах мирян;

– охарактеризувати практику поширення вінчальних та невінчаних шлюбів;

– розглянути основні умови і порядок формування сім'ї;

– реконструювати внутрішньосімейні відносини, показати реалії подружнього життя у всіх їх складностях і суперечностях;

– проаналізувати основні приводи (перелюб, двоєженство і двоємужжя, тривала відсутність, хвороба одного з подружжя, прийняття чернецтва) і порядок розлучення;

– висвітити причини і наслідки поширення «розлучних листів»;

– визначити роль духовенства у розв'язанні шлюбно-сімейних конфліктів мирян;

– показати протистояння між місцевими повсякденними практиками і модернізаційною шлюбно-сімейною політикою монархів Російської імперії.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1721 р. по 1805 р. Нижня хронологічна межа обумовлена набуттям чинності Духовного регламенту Петра І, на основі якого було взято курс на створення моделі консисторської системи єпархіального управління, відповідно до цього запроваджено духовні консисторії і правління, до компетенції яких належав розгляд шлюбно-сімейних справ. Верхня хронологічна межа обумовлюється проголошенням указу, що істотно обмежив повноваження духовних консисторій у шлюбно-сімейних справах.

Географічні межі дослідження охоплюють південно-західні єпархії Російської Православної Церкви (далі - РПЦ): Білгородську, Слов'яно-Херсонську (з 1786 р. - Катеринославсько-Херсонську), Київську (мала статус митрополії, крім 1722-1743 рр., коли її було понижено до архієпископії), Переяславсько-Бориспільську (до 1733 р. як вікарна підлягала Київській кафедрі і мала назву «Переяславська», з 1785 р. удруге стала вікарною), Чернігівську (з 1785 р. - Чернігівська і Новгород-Сіверська), Слобідсько-Українську (з 1799 р. - Харківська). На зазначені території поширювалися загальноімперські та спеціальні імператорські і синодальні укази.

Методологічною основою дисертації є міждисциплінарний підхід, оскільки тема дослідження тісно пов'язана з предметами таких наук, як демографія, соціологія, етнографія, історія сім'ї, право, релігієзнавство тощо. Підгрунтям роботи також стали цивілізаційний підхід і методологія соціальної історії. В роботі застосовано системний, комплексний, історико-культурологічний, історико-антропологічний, аксіологічний, гендерний підходи. У дисертаційному дослідженні використано принципи історизму, системності, всебічності. Для досягнення поставленої мети і розв'язання означених завдань здійснювався синтез різноманітних дослідницьких методів, а саме: проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, періодизації, формально-юридичний, порівняльно-правовий, умовно-документознавчий, граматично-дипломатичний, текстології.

Наукова новизна дисертації зумовлена постановкою і розробкою історичної проблеми, що досі не була виокремлена як предмет спеціального наукового дослідження в історіографії. Оригінальність концептуального замислу полягає в тому, щоб виявити ціннісні аспекти шлюбно-сімейних відносин у Росії XVIII ст. у контексті православної повсякденної культури.

Уперше в історіографії проаналізовано шлюбно-сімейні відносини православного населення Російської держави XVIII ст. із позицій історії повсякденності.

На основі опрацювання документів уперше детально розглянуто вплив церковного, звичаєвого і світського права на повсякденні шлюбно-сімейні відносини, виявлено їх специфіку. Уточнено уявлення про вплив РПЦ на родинні відносини мирян XVIII ст. Уперше указано на обумовленість шлюбно-сімейних відносин інтересами Російської імперії. Реконструйовано процес втручання світської влади у шлюбно-сімейні відносини, який виявився в тому, що з початку XVIII ст. основним джерелом шлюбного права була не лише Кормча книга, а й постанови Синоду й укази імператорів, які коригували канонічне право.

У дисертаційній роботі отримало додаткового підтвердження взаємозв'язок універсальної тріади - сім'ї, общини і парафії, яка управляла повсякденними відносинами соціуму. Набуло подальшого розвитку дослідження суперечливості жіночого повсякдення, що свідчить про потребу звільнення від стереотипу романтично-ідилічних взаємовідносин між чоловіком і жінкою у внутрішньосімейних відносинах, захоплення міфологізованим минулим із завищеними оцінками стосовно високого і привілейованого статусу жінки, її рівноправності з чоловіком у сім'ї в умовах патріархального суспільства.

Доведено, що поширення «розлучних листів» пояснювалося обмеженою кількістю офіційних приводів для розлучення. Їх поширенню сприяли священнослужителі, які отримували з цього матеріальний зиск. Показано, що подружжя найчастіше вдавалося до «розлучних листів» через хворобу одного з них.

Реконструйовано роль духовенства у повсякденних практиках мирян, виявлено їхнє тяжіння до усталених шлюбно-сімейних традицій протягом XVIII ст. З'ясовано, що парафіяльні ієреї не завжди сумлінно виконували свої обов'язки, порушували шлюбно-сімейні приписи, чим подавали негативні приклади мирянам. Підкреслено, що, порушуючи або не виконуючи шлюбно-сімейні приписи, панотці створювали для мирян можливість укладати незаконні шлюби, нехтувати офіційне шлюбно-сімейне законодавство.

У дисертаційному дослідженні вперше показано протистояння між місцевими повсякденними практиками і модернізаційною шлюбно-сімейною політикою правителів Російської держави. Встановлено, що така політика призводила до деморалізації родинного життя, гострих подружніх конфліктів, ігнорування і відвертого невиконання офіційного законодавства як духовенством, так і мирянами.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається необхідністю осмислення і розробки нового напрямку в сучасній гуманітаристиці - історії повсякденності. Історико-аналітичні матеріали дисертації можуть бути використані в курсах, як-от: історія Росії й України, історія повсякденності, соціальна історія, етнологія, правознавство, релігієзнавство, культурологія, історія української культури у вищих навчальних закладах. Фактичний матеріал і теоретичні висновки дисертації використовувалися автором під час читання лекцій та проведення семінарських занять у Полтавському університеті економіки і торгівлі. Крім того, результати дослідження можуть використовуватись у діяльності відповідних державних установ.

Апробація результатів дисертації. Окремі аспекти обраної теми, а також основні результати дослідження доповідалися на наукових конференціях, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Українсько-ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем» (Івано-Франківськ, 2008); XVIII, XIX, XX Міжнародній конференції «Історія релігій в Україні» (Львів, 2008, 2009, 2010); VI, VII, VIII Міжнародній науковій конференції «Церква - наука - суспільство: питання взаємодії» (Київ, 2008, 2009, 2010); V Міжнародній науковій конференції «Юг России и Украина в прошлом и настоящем: история, экономика, культура» (Бєлгород, 2009); Міжнародній науковій конференції «The history of families and household: comparative European dimensions» (Лондон, 2010); Міжнародній науковій конференції, присвяченій пам'яти преподобного Трифона В'ятского (1546-1612) (Кіров, 2010); Міжнародній науковій конференції «Историческая память. Люди и эпохи» (Москва, 2010).

Публікації. Викладені в дисертації положення відображені у двох монографіях «Шлюбно-сімейні відносини українців у другій половині XVIII ст.» (Полтава, 2009) (7,4 друк. арк.), «Шлюбно-сімейні відносини в повсякденному житті мирян Російської держави XVIII ст.» (Полтава, 2010) (Ч. І. - 17,3 д.а.); (Ч. 2. - 19,1 д.а.), 27 статтях у фахових виданнях, 25 статтях, які додатково відображають результати дослідження загальним обсягом понад 25 друк. арк.

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Історіографія проблеми

Спеціальних узагальнюючих розвідок з історії шлюбно-сімейних відносин мирян у XVIII ст. у вітчизняній історіографії досі немає, проте окремі аспекти даної проблеми розглядалися в працях дослідників. Їх сукупність дозволила визначити стан і особливості розробки проблеми, з'ясувати основні тенденції її розвитку. Тому у реалізації основних дослідницьких завдань дисертант спирався на існуючі досягнення історіографії.

Зважаючи на специфіку шлюбно-сімейної тематики, відмінність політичних, соціально-економічних умов, в яких працювали науковці, зміни характеру впливу держави на історіографічний процес, кадровий потенціал істориків, оволодіння ними методикою наукового пізнання, опрацювання джерел, рівня теоретичного осмислення досліджуваних проблем чітко простежуються три хронологічні періоди: 1) з ХІХ ст. до 1917 рр.; 2) 1918 р. - кінець 80-х рр. ХХ ст.; 3) з кінця 80-х рр. ХХ ст. до сьогодення.

Розпочинаючи характеристику робіт першого хронологічного етапу - з ХІХ ст. до 1917 р. - слід указати, що дослідницька традиція починається ще на початку ХІХ ст., коли з'явилися праці народознавців, які виявили інтерес до сім'ї, сімейного побуту, звичаєвого права вцілому. У першій половині ХІХ ст. була закладена традиція письмової фіксації родинних обрядів, тим самим сформувався «фольклорно-етнографічний напрямок» у дослідженні проблеми. Зокрема, традиції укладання шлюбу і формування сім'ї знайшли відображення в роботі О.Терещенка Терещенко А. Быт русского народа / Александр Терещенко. - СПб. : Типография Министерства внутренних дел, 1848. - 509 с. , присвяченій народній побутовій культурі.

Пік найвищого інтересу до повсякденності припадає на останню третину ХХ ст. Однак окремі аспекти повсякдення стали предметом інтересу істориків ІІ половини ХІХ ст. Тоді з'явилися праці, присвячені побуту, моральності, звичаям народу, зокрема, роботи М.І.Костомарова, І.Є.Забєліна з етнології російського і українського народів Костомаров Н. И. Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа в XVI-XVII столетиях / Николай Иванович Костомаров. - М. : Республика, 1992. - 303 с.; Забелин И. Е. Домашний быт русских цариц в XVI и XVII ст. / Иван Егорович Забелин. - М., 1869. - 858 с. . Для вказаних розвідок був характерний фактографічно-описовий підхід. У полі зору дослідників першої хвилі зацікавлення повсякденням опинилися макро- і мікросередовище проживання: природа, місто, село, житло (зовнішній і внутрішній простір, включно з інтер'єром, меблі, начиння тощо); турбота про тіло і зовнішній вигляд (фізичні вправи, гігієна, лікування, вбрання); ключові, соціальнозначимі моменти життя людини (народження і хрещення дитини, створення родини (весілля), смерть (похорони); сім'я, сімейні відносини, міжособистісні відносини; дозвілля (ігри, розваги, свята). Учені зверталися до зовнішнього, предметно-матеріального боку життя, більше акцентували увагу на тому, що і як було прийнято робити, ніж на тому, які установки свідомості, моральні цінності стояли за певними вчинками і діями.

Серед дореволюційних дослідників шлюбно-сімейних відносин українців слід назвати студії видатного історика народницької течії, етнографа, правознавця, археографа й архівіста, блискучого знавця звичаєвого права О.І.Левицького Левицький О. Невінчані шлюби на Україні в XVI-XVII ст. / О. Левицький // Записки Українського наукового товариства в Києві. - 1909. - Книга ІІІ. - С. 98 - 107; Його ж. О семейных отношениях в Юго-Западной Руси в XVI-XVII веках // Русская старина. - 1880. - № 11. - С. 549 - 574; Його ж. Обычные формы заключения браков в Южной Руси в XVI-XVII ст. // Киевская старина. - 1900. - № 1. - С. 1 - 15; Його ж. Очерк народной жизни в Малороссии во второй половине XVII ст. // Киевская старина. - 1901. - № 1. - С. 1 - 36; № 2. - С. 180 - 216; № 3. - С. 368-395; № 5. - С. 149 - 182; № 7-8. - С. 169 - 209; № 9. - С. 401 - 430; № 10. - С. 45 - 76; № 11. - С. 223 - 255; № 12. - С. 424 - 471; Його ж. «Сговор малолетних» (страница из истории брачного права на Украине XVІ ст.) // Киевская старина. - 1906. - № 1. - С. 64 - 72; Його ж. Про шлюб на Україні-Русі в XVI-XVII ст. - Львів : З друкарні Наукового Товариства імені Шевченка, 1906. - 62 с.. Учений завдяки участі у різних археографічних комісіях спромігся зібрати велику кількість документів і на цій основі провів глибокі дослідження народного побуту і соціальних відносин в українському суспільстві в XVI-XVIII ст. Це відбилося у великій кількості публікацій на різноманітні теми. Заслуговують на увагу його розвідки, присвячені вивченню народних звичаїв у шлюбно-сімейних відносинах, родинного побуту, весільної обрядовості. Ці праці не втратили своєї актуальності і нині, адже вони вписали помітну сторінку в історію, культуру і менталітет українського народу.

Серед багатьох малодосліджених проблем історії України минулих епох увагу О.І.Левицького привернули питання родинних відносин, які до нього вивчалися переважно в фольклорно-етнографічному аспекті. Основні свої роботи вчений присвятив дослідженню шлюбно-сімейних відносин у Правобережній Україні, оскільки там збереглося багато актових книг, які є основним джерелом для їхнього вивчення.

Частина праць О.І.Левицького присвячена історії шлюбно-сімейного судочинства і родинним відносинам у Гетьманщині XVIIІ ст., і стосується життя як вищих, так і нижчих верств українського суспільства Його ж. Несподіваний шлюб // Степ. Письменство, наука і громадське життя. - Одеса, 1916. - С. 7-31; Його ж. По судах Гетьманщини. - Х. : Рух, 1930. - 256 с..

Вступна частина до цього видання «Черты семейного быта в Юго-Западной Руси в XVI-XVII вв.» підбиває підсумок того, що О.І.Левицький зробив для аналізу родинного побуту і сімейного права в Україні. Історик уперше розкрив на актовому матеріалі весь процес колонізаційної політики Речі Посполитої в Україні у XVI-XVII ст., показав, як окатоличувалися українські шляхетські роди Його ж. Черты семейного быта в Юго-Западной Руси в XVI-XVII вв. // Архив Юго-Западной России. - К., 1909. - Ч.8, Т.III. - С. 1 - 120. .

Аналізуючи шлюбно-сімейні відносини, О.І.Левицький виділив кілька найважливіших питань, а саме: становище жінки, її статус в родині і суспільстві; на підставі значної кількості документів учений розкрив усі етапи українського весілля: змовини, заручини і саме весілля, а також церковне вінчання; розглянув майнову і матеріальну основу родини, що складалася з частки подружжя - „віно” і „посаг”. Учений дослідив усі варіанти поділу майна у зв'язку з розлученням, охарактеризував їх причини тощо.

У статті, опублікованій у часопису „Киевская Старина”, О.І.Левицький розглянув один унікальний український звичай, а саме право дівчини визволяти злочинця, засудженого на смерть, шляхом одруження на собі. Такі випадки, вчений вважав поодинокими і запозиченими із звичаєвого права західноєвропейських країн (Німеччини, Франції) Його ж. Обычай помилования преступника, избранного девушкой в мужья // Киевская старина. - 1905. - № 1. - С. 89 - 97..

У своїх працях О.І.Левицький присвятив багато уваги розлученням подружніх пар та ставленню до цього Церкви. На основі широкого джерельного матеріалу історик довів, що церковний шлюб суперечив звичаєвому праву і народним уявленням про шлюб, які розуміли його як звичайну угоду, яку можна добровільно укласти і розірвати. На основі актових документів учений показав, що у XVIІ - на початку XVIII ст. навіть в очах духовенства церковне вінчання без виконання весільного обряду не мало ніякого значення, а виконувалося лише як релігійний акт. Найбільшій канонічній регламентації було піддано розлучення, значно обмежено їх свободу і причини, що суперечило старим козацьким традиціям.

Аналізуючи праці О.І.Левицького слід нагосити на тому, що вчений дещо ідеалізував становище українських жінок у шляхетському соціумі, вказуючи на їх «привілейоване», «рівноправне» з чоловіками становище. Збережені ж актові книги свідчать про нерідкі судові позови, суперечки, сварки, конфлікти між подружжям, які іноді доходили до злочинів, що аж ніяк не вказує на захищеність жінки.

Професор церковної історії Харківського університету А.С.Лебедєв присвятив свої студії розгляду приводів для розлучення серед православного населення на основі архівних документів Харківської і Курської духовних консисторій Лебедев А. О брачных разводах по архивным документам Харьковской и Курской духовных консисторий / А. Лебедев // Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских. - 1887. - Книга ІІ. - С. 1 - 31; Його ж. Сведения о некоторых архивах духовного ведомства в губерниях Курской и Харьковской. - Х. : Типография «Печатное дело» кн. К.Н. Гагарина, 1902. - 99 с.. Історик вважав, що приводів до розлучень було п'ять: неможливість мати дітей через хворобу одного з подружжя, багатоженство, неповноліття, перелюб, взаємна згода подружжя на розлучення. Кожну із цих причин А.С.Лебедєв яскраво проілюстрував фактами з соціальної дійсності XVIII ст.

У статтях церковного історика М.Руднєва розкрито еволюцію судочинства у справах про розірвання шлюбу Руднев М. Церковное судопроизводство по делам о расторжении брака / М. Руднев // Христианское чтение. - 1901. - № 9. - С. 405 - 427; № 10. - С. 511 - 529; № 11. - С. 658 - 686; 1902. - № 1. - С. 97 - 125; № 2. - С. 231 - 246.. Автор ґрунтовно проаналізував приводи до розірвання шлюбу, особливо звернувши увагу на таку підставу, як подружня невірність.

В історіографії кінця ХІХ ст. почалося активне вивчення звичаєвого права в селянському середовищі. З'явилася можливість порівняти схожість і відмінність норм офіційного і звичаєвого права. В основу досліджень селянської сім'ї було покладено інститут шлюбно-сімейних відносин у різних взаємозв'язках - родинних, господарських, майнових відносинах тощо. Так, наприкінці ХІХ ст. помітний внесок в осмислення шлюбно-сімейних відносин у селянському середовищі зробили праці прихильників «трудової теорії» О.Я.Єфименко, П.С.Єфименко В.І.Семевського Ефименко А.Я. Исследования народной жизни. Обычное право / Александра Яковлевна Ефименко. - М. : «Русская» типо-литография, 1884. - XIV, 380 с.; Ефименко П.С. Сборник народных юридических обычаев Архангельской губернии : [в 2 кн.] / Петр Савич Ефименко.- Архангельск : Губернская типография, 1869. - Кн. I. - 336 с.; Семевский В.И. Домашний быт и нравы крестьян во второй половине XVIII века / В. И. Семевский // Устои. - 1882. - № 2. - С. 63 -107. . У них простежуються певні тенденції: сім'я була переважно господарським союзом, шлюбно-сімейні відносини формувалися на основі господарської потреби, являючи собою різновид майнової угоди з метою залучення додаткових робочих рук (невістки) в сім'ю чоловіка, хоча при цьому і не виключалася можливість прихильності і кохання між подружжям.

Такі погляди критикував С.В.Пахман у двохтомній праці «Обычное гражданское право в России» Пахман С.В. Обычное гражданское право в России / Семен Викентьевич Пахман : [в 2 т.] - СПб. : Типография Второго Отделения Собственной Е. И.В. Канцелярии, 1879. - Т.2. - 1, 7, 400 с.. Він заперечував погляд на шлюб як на звичайну угоду між подружжям і підкреслював роль індивідуально-особистісних мотивів при укладанні шлюбного союзу. Однак учений не відкидав трудове начало у селянській родині, хоч і вбачав у ній передусім родинний, а не господарський союз.

Загалом прихильники «трудової теорії» (О.Я.Єфименко, П.С.Єфименко, В.І.Семевський), відстоюючи самобутню роль звичаєво-правових відносин у селянському середовищі, були ближчими до поглядів слов'янофілів. Прихильники ж західницького напрямку (С.В.Пахман) відзначали схожість писаного і звичаєвого права та визнавали необхідність поширення на селян норм цивільного світського права.

Своєрідним компромісом між цими двома течіями були праці історика І.Г.Оршанського, в яких розглянуто взаємодію в селянському середовищі звичаєвого і писаного права Оршанский И.Г. Исследования по русскому праву семейному и наследственному / Илья Григорьевич Оршанский. - СПб. : В типографии В. Безобразова и комп., 1877. - 498 с.; Його ж. Исследования по русскому праву, обычному и брачному. - СПб. : Типография А.Е. Ланау, 1879. - 453 с. .

Дослідник звичаєвого права О.О.Смирнов присвятив свої нариси з'ясуванню шлюбно-сімейних відносин у різних регіонах Російської держави Смирнов А. Очерки семейных отношений по обычному праву русского народа / Александр Смирнов. - М. : В университетской типографии, 1877. - 259 с.; Його ж. Народные способы заключения брака // Юридический вестник. - 1878. - № 5. - С. 661- 693. . Учений проаналізував звичаєві традиції укладання і розірвання шлюбу в середовищі селян та порівняв їх із писаним правом.

Особисті взаємовідносини членів родини, їх гендерні ролі розглядалися дослідниками залежно від концептуальних установок, відповідно до яких становище жінки оцінювалося широко - від пригніченого до рівноправного. Прихильники «трудової теорії» тлумачили статус жінки в селянській родині як безправний, такий, що ґрунтувався на традиційних патріархальних відносинах Ефименко А.Я. Исследования народной жизни. Обычное право / Александра Яковлевна Ефименко. - М. : «Русская» типо-литография, 1884. - XIV, 380 с.; Її ж. Народные юридические воззрения на брак // Знание. - 1874. - № 1. - С. 1 - 45.. Цю точку зору поділяла більшість дослідників. Знавець звичаєвого права С.В.Пахман, коригуючи дану позицію, на матеріалах волосних судів (початку ХІХ ст.) довів, що вони нерідко виступали на захист прав жінок. Тому говорити про повну безправність жінок не зовсім правильно. Письменнк-народник і публіцист І.М.Харламов, розвиваючи цю думку, визнав жінку рівноправною з чоловіком у майнових і особистісних відношеннях в умовах общинного устрою Харламов И. Женщина в русской семье / И. Харламов // Русское богатство. - 1880. - № 3. - С. 59 - 107. .

Історик М.І.Костомаров у нарисах домашнього життя і моральності російського народу, вказував на принижену роль жінки в суспільстві, де відносини тривалий час будувалися на основі патріархального «Домостроя», який пропагував низький соціальний статус жінки, її затворництво, покірність чоловікові Костомаров Н.И. Очерк домашней жизни и нравов великорусского народа в XVI и XVII столетиях / Николай Иванович Костомаров. - М. : Республика, 1992. - 303 с. . Натомість соціальний статус українських жінок учений оцінював високо, спираючись на традиції козацького демократизму.

Незважаючи на пропольський характер своїх праць Антоній (Йосип Ролле) високо оцінював суспільний статус української жінки і відрізняв її від росіянок та полячок Антоний (Ролле И.). Украинские женщины / Антоний // Киевская старина. - 1883. - № 6. - С. 268 - 309; Н.М. Женщины при Чигиринском дворе во второй половине XVII века. Д-ра Антонія І / Н. М. // Киевская старина. - 1894. - № 1. - С. 107 - 126; № 2. - С. 282 - 304; № 3. - С. 512 - 529. .

Дослідник С.Горський у роботі «Русская женщина XVIII века» проаналізував суспільний статус жінки Горский С. Русская женщина XVIII века / С. Горский. - М. : Дело, 1912. - 95 с. . Він зазначив, що завдяки петровським перетворенням жінка вирвалася з терему, перед нею відкрився життєвий простір, вона відчула себе вільніше. Проте такі зміни стосувалися жінок привілейованих верств суспільства, а життя незаможних змінювалося повільно, тому селянка XVIII і ХІХ ст. мало чим відрізнялася від попередніх історичних періодів.

Аналізуючи розвідки, присвячені конкретним сюжетам у рамках визначеної проблеми дослідження, слід відзначити роботи істориків О.М.Лазаревського, М.Ф.Сумцова, В.Демидова, О.О.Фотинського Демидов В. Церковно-судебная практика по делам брачным в Белгородской епархии / В. Демидов // Харьковский сборник. - 1891. - Вып. 5. - С. 53 - 92; 1895. - Вып. 9. - С. 100 - 128.. Вони вказували на самобутність шлюбно-сімейних відносин українців, характеризували негативні впливи норм російського права на еволюцію традиційних уявлень про родину, з'ясовували причини сімейних конфліктів і особливості їх розв'язання.

Історик О.М.Лазаревський свої студії присвятив дослідженню побуту українських земель XVIII ст. Лазаревский А. Очерки из быта Малороссии XVIII века / А. Лазаревский // Русский архив. - 1871. - № 11. - С. 1884 - 1905; Його ж. Люди старой Малороссии. Миклашевские // Киевская старина. - 1882. - № 8. - С. 243 - 258.. У статті про українську козацьку сім'ю Миклашевських учений розглянув відносини двох представників цього роду - Михайла й Івана. На конкретних прикладах він показав складну процедуру розлучення подружжя через перелюб.

Дослідник Слобожанщини М.Ф.Сумцов, не оминув увагою і родинні відносини. Учений осмислив релігійно-міфологічне значення українського весілля, порівняв його з російським, виявивши в них суттєві відмінності в обрядах; проаналізував вплив грецького, римського, візантійського ритуалів на українське весілля, продемонстрував яскраві приклади збереження в ньому язичницьких пережитків Сумцов Н.Ф. О свадебных обрядах, преимущественно русских / Николай Федорович Сумцов. - Х. : Типография П.В. Попова, 1881. - 206 с.; Його ж. Религиозно-мифическое значение малорусской свадьбы. - К. : «Киевская старина», 1885. - 20 с.; Його ж. К вопросу о влиянии греческого и римского свадебного ритуала на малорусскую свадьбу. - К. : Типография Г.Т. Корчак-Новицкого, 1886. - 24 с..

Краєзнавець, історик Церкви, архівіст О.О.Фотинський свою розвідку присвятив характеристиці сімейних відносин козацтва в останній період існування Запорозької Січі Фотинский О. К характеристике семейных и общественных отношений казачества в последние годы существования Сечи Запорожской / О. Фотинский // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. - 1901. - Кн. 15. - С. 3 - 13. . Він проілюстрував конкретними прикладами дійсності відмінність у поглядах на шлюб звичаєвого і писаного права, а також навів яскраві приклади шлюборозлучних колізій.

Шлюбно-сімейні відносини перебували в полі наукових зацікавлень етнографів. Так, В.Ю.Охримович присвятив свої студії дослідженню народних звичаїв у родинних відносинах (зокрема, системи спорідненості і свояцтва, вінчання, одруження вдови і вдівця тощо) в українському суспільстві Галичини. Не залишилося поза його увагою і значення українських весільних обрядів і пісень в еволюції сім'ї Охримович В. Значение малорусских свадебных обрядов и песен в истории эволюции семьи / В. Охримович // Этнографическое обозрение. - 1891. - № 4. - С. 44 - 105; Його ж. Знадоби для пізнання народних звичаїв та поглядів правних // Життє і слово. - 1895. - № 3. - С. 387 - 401.. Отже, завдяки розвідці В.Ю.Охримовича маємо можливість порівняти погляди на шлюб українців східних і західних земель.

У коло наукових інтересів відомого етнографа Ф.К.Вовка входили обряди сватання, заручин і весілля українців Волков Ф. Этнографические особенности украинского народа / Ф. Волков // Украинский народ а его прошлом и настоящем: [в 2-х т.]. - Петроград : Типография общества «Общественная польза», 1916. - Т. 2. - С. 455 - 647. . Учений дійшов висновку, що весільні обряди росіян піддавалися змінам через проникнення туди сторонніх, головним чином, азіацьких елементів. Крім того, Ф.К.Вовк відзначив, що церемоніал весіль московських царів більше схожий на українське весілля, ніж на російське, оскільки при дворі князів і царів тривалий час зберігалася київська традиція.

Відомий український етнограф і історик П.П.Чубинський присвятив свою працю дослідженню народних юридичних звичаїв українського народу - укладанню і розірванню шлюбу, ступеням споріднення, дозволу на шлюб батьків наречених, значенню весілля тощо Чубинский П.П. Краткий очерк народных юридических обычаев, составленный на основании прилагаемых гражданских решений / П. П. Чубинский // Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорский Русским географическим обществом. - 1872. - Т. 6. - С. 29 - 80. .

Аналіз шлюбно-сімейних відносин передбачає і вивчення правового поля, в якому вони функціонували у XVIII ст. Розгляд шлюбно-сімейного законодавства необхідний у зв'язку з важливістю правової сфери в житті сім'ї. При цьому найбільш актуальним моментом видається осмислення законодавства про шлюб, правового регулювання шлюбно-сімейних відносин.

Історики права звернулися до дослідження формування й еволюції шлюбно-сімейних відносин, починаючи з їх виникнення і до початку ХХ ст. Їх правовому регулюванню в Російській імперії присвятили свої студії відомі історики права М.Ф.Владимирський-Буданов, В.І.Добровольський, О.І.Загоровський, К.О.Неволін, Д.І.Азаревич, В.М.Латкін та ін. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / Михаил Флегонтович Владимирский-Буданов. - К. : Издание книгопродавца Н.Я. Оглоблина, 1909. - 699 с.; Добровольский В.И. Брак и развод. Очерк по русскому брачному праву / В. И. Добровольский. - СПб. : Типография Санкт-Петербургского товарищества печатного издательского дела «Труд», 1903. - 247 с.; Загоровский А. О разводе по русскому праву / Александр Загоровский. - Х. : Типография М.Ф. Зильберберга, 1884. - 490 с.; Його ж. Курс семейного права. - Одесса : Экономическая типография, 1902. - 460 с.; Неволин К.А. История Российских гражданских законов / К. А. Неволин : [в 3 т.]. - СПб. : Типография Академии наук, 1851. - Т.I. - 456 с.; Азаревич Д. Брачные элементы и их значение. Историко-юридическое исследование / Дмитрий Азаревич. - Ярославль : В типографии Г. Фальк, 1879. - 242 с.; Його ж. Русский брак // Журнал гражданского и уголовного права. - 1880. - Кн. 5. - С. 82-132; Латкин В.Н. Учебник истории русского права периода империи (XVIII и XIX ст.) / В. Н. Латкин. - СПб. : Типография Санкт-Петербургской тюрьмы, 1899. - 532 с. . У працях правознавців церковно-державна модель шлюбно-сімейного права розглядалася різнобічно. З одного боку, досліджувалися загальні норми сімейного права, кодифіковані на момент їх опису, а з другого - вивчався процес історичного формування шлюбно-сімейних норм із найдавніших часів до початку ХХ ст. Крім того, в роботах істориків права простежується не лише трансформація сімейного законодавства Російської держави, але й еволюція законодавства загалом.

Внеском у розробку проблеми дослідження законодавчого регулювання шлюбно-сімейних відносин за імператора Петра І є праця професора В.М.Нікольського Никольский В. Н. Обзор главнейших постановлений Петра I-го в области личного семейного права: Речь, произнесенная на торжественном собрании Демидовского лицея (ноября 10 дня 1857 года) / Владимир Николаевич Никольский. - Ярославль : В Губернской типографии, 1857. - 118 с. . У формі промови, виголошеній на урочистому засіданні в Демидівському ліцеї в 1857 р., автор зробив огляд і проаналізував найважливіші постанови Петра І у сфері сімейного права.

Канонічне сімейне право було предметом дослідження церковних істориків - І.С.Бердникова, О.С.Павлова, М.С.Суворова, М.І.Горчакова Бердников И.С. Краткий курс церковного права / Илья Степанович Бердников - Казань : Типография Императорского университета, 1888. - 483 с.; Його ж. О восприимничестве при крещении и духовном родстве, как препятствии к браку. - Казань : Типография Императорского университета, 1892. - 67 с.; Його ж. Брак, рассматриваемый в своей природе и со стороны формы его заключения. - Х. : Типо-литография Императорского Казанского университета, 1896. - 22 с.; Павлов А.С. 50-я глава Кормчей книги, как исторический и практический источник русского брачного права / Алексей Степанович Павлов. - М. : В университетской типографии, 1887. - 452 с.; Його ж. Курс церковного права. - Свято-Троицкая Сергиева Лавра : Лаврская типография, 1902. - 539, VI с.; Його ж. Брачное право православной церкви // Богословский вестник. - 1901. - № 4. - С. 597-616; № 5. - С. 1-29; № 6. - С. 253-283; Суворов Н.С. Гражданский брак / Николай Семенович Суворов. - СПб. : Издание Я. Канторовича, 1896. - 152 с.; Його ж. Учебник церковного права. - М. : Товарищество «Печатня С.П. Яковлева», 1912. - 531 с.; Горчаков М. О тайне супружества / М. Горчаков. - Спб. : Типография В.С. Балашева, 1880. - 384, 54 с.; Його ж. Церковное право. Краткий курс лекцый. - СПб.: Типография И. Флейтмана, 1909. - 338 с. . Вчені розглядали вплив візантійського права на шлюбно-сімейне право Росії, визначали й аналізували ступінь запозичення правових норм, встановлювали співвідношення церковного і світського права, аналізували церковно-правові норми, які регулювали умови укладання і розірвання шлюбу.

Дослідники історії Церкви П.М.Лебедєв і С.Невський проаналізували споріднення як перешкоду для укладання шлюбу в Росії Лебедев П. Кормчая книга и ея предписания о родстве по отношению к брачным союзам. - [Б.м.], [б.и.], [б.г.]. - 86 с.; Невский С. Родство как препятствие к браку в России / Сергей Невский. - М. : Типография М. Г. Волчанинова, 1894. - 35 с.. П.М.Лебедєв розглянув зміст слов'янської Кормчої книги щодо припустимих ступенів споріднення. Учений виділив п'ять видів споріднення (кровне, двоюрідне, троюрідне, набуте через хрещення і всиновлення). С.Невський поділив споріднення на шість видів (кровне, свояцтво, споріднення зведене, духовне, цивільне і кровне - незаконне).

Отже, в історіографії ХІХ ст. - 1917 рр. розглядалися різні аспекти шлюбно-сімейних відносин, зокрема форми укладання і припинення шлюбу, правове поле, в якому існували шлюб і сім'я, внутрішньосімейні відносини, родинний побут, взаємодія народної і православної традицій та формування на цій основі історико-культурного комплексу народного православ'я.

У другий період історіографії - 1918 р. - кінець 80-х рр. ХХ ст. - фактично поза увагою дослідників залишилися питання інституту шлюбу як частини православної традиції. Це пояснюється негативним ставленням радянської влади до Церкви взагалі, а також тим, що сімейне право перебувало під ідеологічним впливом держави, яка активно пропагувала створення нового типу сім'ї - соціалістичної. Радянські вчені обґрунтовували марксистсько-ленінські погляди на роль сім'ї у суспільстві. Одним із найважливіших векторів культурної політики Радянської держави була її антирелігійна спрямованість. Декрет «Об отделении церкви от государства и школы от церкви» 23 січня 1918 р. задекларував основні принципи законодавчого забезпечення свободи совісті в Радянській Росії: відділення Церкви від держави, відділення школи від Церкви, створення рівних умов для прихильників усіх релігій і надання громадянам свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної. На практиці ж упровадження цього декрету в Росії набуло антиправославної спрямованості, призвело до жорстокого контролю держави над церковною діяльністю, до витіснення Церкви зі сфери культури, побуту, моралі.

Радянською історичною наукою до кінця 1980-х рр. усе, що стосувалося повсякденності, розглядалося з ідеологічних позицій, вважалося другорядним, неважливим і таким, що не становить цінності для історичної науки. Доступ до багатьох архівів був закритим, що не дозволило об'єктивно реконструювати весь спектр проблем повсякденного життя людей.

У перші роки радянської влади нові підходи до шлюбу і сім'ї зіграли певну роль у становленні шлюбно-сімейних відносин. Як наслідок цього з'явилися наукові роботи з виразним ідеологічним спрямуванням. До таких таких праць слід віднести дослідження Я.Н.Бранденбурзького, В.К.Нікольського Бранденбургский Я.Н. Брак и его правовые последствия / Я. Н. Бранденбургский. - М. : Юрид. Изд-во НКЮ, 1926. - 37 с.; Никольский В.К. Семья и брак в прошлом и настоящем / В. К. Никольский. - М. : Гос. соц.-экон. изд-во, 1936. - 88 с. , в яких проаналізовано інститут шлюбу і розлучення попередніх епох, але зроблено це з точки зору їх невідповідності вимогам пролетарської держави.

Нещадній критиці було піддано інститут церковного шлюбу і роль жінки в християнстві в працях В.М.Ковалева, Ю.Когана, В.О.Потапової Ковалев В.Н. Историческое развитие быта женщины, брака и семьи / В. Н. Ковалев. - М.: Изд. Прометей, 1931. - 184 с.; Коган Ю. О церковном браке / Ю. Коган. - М. : ОГИЗ Государственное антирелигиозное из-во, 1940. - 55 с.; Потапова В.А. Отношение религии к женщине / В. А. Потопова. - Ставрополь : Ставроп. книжное изд-во, 1954. - 28 с.. Автори зазначили, що Церква освячувала рабське становище жінки в сім'ї, викривали недоліки патріархального родинного укладу, натомість пропагуючи соціалістичну модель сім'ї.

Аналізуючи розвідки про конкретні сюжети у рамках проблеми, слід назвати роботи радянський етнографів, опубліковані у журналі «Советская этнография». Зокрема, І.Ф.Симоненко присвятив свою роботу вивченню пережитків патронімій у шлюбно-сімейних відносинах українців Закарпаття Симоненко И.Ф. Пережитки патронимий и брачные отношения у украинцев Закарпатской области / И. Ф. Симоненко // Советская этнография. - 1947. - № 1. - С. 75 - 83. . Його колега А.І.Козаченко дослідив великоруський весільний обряд Козаченко А.И. К истории великорусского свадебного обряда / А. И. Козаченко // Советская этнография. - 1957. - № 1. - С. 57 - 71. .

Починаючи з 60-70-хх рр. ХХ ст., наукові студії не відзначалися таким войовничим атеїзмом і критикою Церкви в регулюванні шлюбно-сімейних відносин, як це було в попередні роки. Очевидно, причиною цього було те, що дослідження шлюбно-сімейних відносин перемістилося в етнографічну площину.

Монографія російського історика й етнографа Н.А.Міненко Миненко Н.А. Русская крестьянская семья в Западной Сибири (XVIII - первой половины XIX в.) / Нина Адамовна Миненко. - Новосибирск : Наука, 1979. - 350 с. присвячена історії селянської родини в Західному Сибіру XVIII - першої половини XIX ст. Особливу увагу дослідниця акцентувала на сільській громаді, яка консервувала патріархальні звичаї і мораль.

У роботі Л.М.Семенової з історії побуту і культурного життя Росії в першій половині XVIII ст. проаналізовано вплив реформ початку століття на культуру, побут і мораль російського суспільства Семенова Л.Н. Очерк истории быта и культурной жизни России (Первая половина XVIII в.) / Лидия Николаевна Семенова. - Л. : Наука, 1982. - 280 с. . У центрі уваги авторки опинилися основні стани населення - селяни, посадські люди і дворянство. Л.М.Семенова детально розглянула структуру сім'ї, її формування, майнові відносини подружжя, особливості дозвілля тощо. Робота дала можливість скласти уявлення про людей XVIII ст., відтворити їх повсякденне життя, ідеали, поведінку тощо.

Серед праць, присвячених ключовим проблемам досліджуваної теми, слід назвати студії істориків В.О.Александрова, М.М.Громико, в яких розглянуто різні аспекти побуту селян XVIII ст. Заслуга В.О.Александрова полягає в розробці питання про ділення традиційної російської сім'ї на два основні типи - малу і нерозділену з виокремленням підтипів. Учений розглянув розвиток сімейних форм у селян протягом тривалого періоду: з кінця XV до середини XIX ст., пов'язавши зміни форм сім'ї з соціально-економічними умовами її існування Александров В.А. Сельская община в России (XVII - начало XIX в.) / Вадим Александрович Александров. - М. : Наука, 1976. - 323 с.; Його ж. Семейно-имущественные отношения по обычному праву в русской крепостной деревне XVIII - начала ХIX века // История СРСР. - 1979. - № 6. - С. 37 - 54; Його ж. Типология русской крестьянской семьи в эпоху феодализма // История СРСР. - 1981. - № 3. - С. 78 - 96; Його ж. Обычное право крепостной деревни России XVIII - начало XIX в. - М. : Наука, 1984. - 255 с. .

Історик і етнограф М.М.Громико зробила помітний внесок у дослідження шлюбно-сімейних відносин селян Громыко М.М. Традиционные нормы поведения и формы общения русских крестьян XIX в. / М. М. Громыко. - М. : Наука, 1986. - 274 с.; Її ж. Семья и община в традиционной духовной культуре русских крестьян XVIII-XIX вв. / Русские: семейный и общественный быт / [отв. ред. М. М. Громыко, Т. А. Листова]. - М. : Наука, 1989. - С. 7 - 24; Її ж. Мир русской деревни. - М. : Молодая гвардия, 1991. - 445 с.. На основі документальних свідчень XVIII ст. авторка розкрила зміст родинних традиційних цінностей селян, показала багатство їх знань та інтересів, соціальний досвід і високу культуру.

У колективній монографії «Русские: семейный и общественный быт» Русские: семейный и общественный быт : [сб. ст. ; отв. ред. М. М. Громыко, Т. А. Листова]. - М. : Наука, 1989. - 334 с. досліджується роль сім'ї й общини у збереженні, передачі і трансформації традицій XVIII-XIX ст. Автори розглянули процес функціонування родини «зсередини», визначити місце сім'ї й общини в уявленнях самих селян, описали їх роль у розвитку традиційної духовної культури та ін.

Як уже було зазначено вище, шлюбно-сімейні відносини були сферою зацікавлення етнографів, фольклористів, дослідників матеріальної культури. Серед етнографічних розвідок слід назвати монографію Н.І.Здоровеги, в якій досліджено народну весільну обрядовість в Україні Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні / Н. І. Здоровега. - К. : Наукова думка, 1974. - 160 с. . Студія О.М.Кравець присвячена історико-етнографічному аналізу побуту і звичаїв українського народу Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: історико-етнографічний нарис / О. М. Кравець. - К. : Наукова думка, 1966. - 198 с.. В.К.Борисенко вивчила весільну обрядовість українців Борисенко В.К. Нова весільна обрядовість у сучасному селі (на матеріалах південно-східних районів України) / Валентина Кирилівна Борисенко. - К. : Наукова думка, 1979. - 136 с. .

Етнограф П.Ф.Дарманський присвятив свою розвідку з'ясуванню ролі обрядів у житті людини Дарманський П.Ф. Обряд у житті людини / П. Ф. Дарманський. - К. : Політична література, 1974. - 200 с. . Праця написана з атеїстичних позицій. Автор піддав критиці найголовніші християнські сімейно-побутові обряди - хрещення, вінчання і поховання, дослідив упровадження в життя радянських людей нових безрелігійних обрядів - урочистої реєстрації новонароджених, шлюбу та поховання.

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. шлюбні звичаї українців, внутрішньосімейні відносини, обряди дослідив у монографії етнограф А.П.Пономарьов Пономарев А.П. Развитие семьи и брачно-семейных отношений на Украине / Анатолий Петрович Пономарев. - К. : Наук. думка, 1989. - 320 с. . Названа робота стало важливою віхою у розвиткові історії сім'ї, як напряму соціальної історії в Україні. Особливо важливим було те, що науковець показав розвиток шлюбно-сімейих відносин у динаміці, взявши до розгляду час від ХІХ - до 80-х рр. ХХ ст.

Шлюбно-сімейні відносини перебували в сфері зацікавлення й науковців діаспори. Зокрема, української закордонний церковний діяч І.І.Огієнко (митрополит Іларіон) Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Дохристиянські вірування українського народу / Іван Огієнко. - Вінніпег : Волинь, 1981. - 424 с.; Його ж. (Митрополит Іларіон). Таїнство хрещення Православної Церкви. Богословсько-історична студія. - Вінніпег : Українське наукове православне Богословське товариство, 1956. - 128 с., глибоко досліджуючи історію Церкви, порівняв погляди на шлюб і подружнє життя язичництва і християнства, а також присвятив богословсько-історичну студію таїнству хрещення в Православній Церкві.

Повсякденність як культурнозначимий феномен є відкриттям науки ХХ ст. і була пов'язана з іменами тих учених, у працях яких формується нова, культурологічно орієнтована історична наука. Передусім це засновники французької «Нової історичної науки» (школи «Анналів») Л.Февр і М.Блок. Її представники М.Блок, Ф.Бродель, Л.Февр та інші твердо обстоювали людинознавчу концепцію історії, вважаючи, що вона не може відбуватись поза людьми та їхньою свідомістю, вона проходить крізь них, за їхньої участі. Ментальність, ідеологія та соціальна поведінка людей є невід'ємною складовою історичного дослідження, одним із важливих аспектів для розуміння історії певного періоду. «Аннали» відкрили людину в оточенні, в глибинах повсякдення, відмовившись від дослідження заплутаних подій політичної історії.

За словами відомого вченого, спеціаліста з історії середніх віків Ю.Л.Безсмертного: „Відмінність „Анналів” виражається у своєрідності підходу. Якщо мовити гранично схематично, то вона виявляється в тому, що досліджується не тільки (і не стільки) індивідуальна свідомість, а й масове, притаманне так званій „безмовній більшості” суспільства, а головне - що подібне дослідження не є самоціллю і майже цілковито підпорядковане з'ясуванню важливої ролі цієї свідомості у функціонуванні суспільної системи загалом” Бессмертный Ю.Л. «Анналы»: переломный этап / Ю. Л. Бессмертный // Одиссей. Человек в истории. - М. : Наука, 1991. - С. 8. .

Французькі історики школи «Анналів» створили фундаментальні праці з соціальної історії, відокремлюючи матеріальну цивілізацію від економічного життя. Учені запропонували відділяти два рівня у розвитку суспільства: життя матеріальне й нематеріальне (людська психологія). У передмові до другого тому праці Ф.Броделя „Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV-XVIII вв.” - „Структуры повседневности: возможное и невозможное” історик Ю.М.Афанасьєв зауважив: „Виступаючи за оновлення історії, М.Блок і Л.Февр доводили, що до числа історичних фактів належать не тільки „події” зі сфери політичного життя, але й передусім явища, у тому числі соціально-економічного розвитку. „Аннали” М.Блока і Л.Февра виступали за розробку „історії мас” на противагу „історії зірок”, вони обстоювали людину-трудівника, історію, видиму не „зверху”, а „знизу” Афанасьев Ю.Н. Фернан Бродель и его видение истории / Ю.Н. Афанасьев // Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV-XVIII вв.: [в 3-х т.] - М. : Прогресс, 1986. - Т. 1.: Структуры повседневности: возможное и невозможное. - С.8. .