Устав церковної служби: Білостоцький устав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Устав церковної служби: Білостоцький устав

С.А. Волощенко

Здійснено кодикологічний опис рукописного Церковного Уставу першої чверті XVII ст., який походить із Білостоцького Хресто-Воздвиженського чоловічого монастиря, що на Волині, зокрема досліджено його структуру, матеріал та обсяг; проаналізовано організацію сторінок, тип письма, оздоблення, зміст; описано оправу та покрайні записи; визначено стан збереженості рукописного кодексу; реконструйовано історію написання та побутування.

Ключові слова: Устав церковної служби, Білостоцький Устав, рукописний Устав XVII ст.

The article provides general characteristics of Cyrillic manuscript church statutes, in particular the Study statutes, into the type of which we classify the investigated Bitostok Statute. Marginal notes, stamps and labels, revealing the history of the codex existence, are investigated. In the 17-18th centuries it belonged to the Bilostok monastery, in the 19th century it was deposited in the library of the Volyn Ecclesiastical Seminary, and from the 30s of the 20th century - in VNLU. The specifics and peculiarities of the artifact structure and content are demonstrated. Comparison of the Bilostok Statute with a much older printed Statute of 1610 has allowed to reveal the following distinctions: the codex starts with the very statute of daily service; then Mark chapters totaling 81 units follow (in the printed version - 144); in the main part there are placed the Menology, the services of the Lent, of the Pentecost and of the Fast of Peter and Paul. It was determined that in printed variants of a book of this type the rubrics depicting norms of monastic life did not feature, in particular those concerning the monastic cell statute, general prayer, fasts, bows, general meal and various monastic needs, and also preaching and rules of Saint Fathers.

Key words: Statute of Ecclesiastical Service, Bilostok Statute, Bilostok, manuscript Statute of the 17th century.

В статье предлагается общая характеристика кириллических рукописных Церковных Уставов, в частности Студийских, к типу которых относится предложенный для исследования Белостокский Устав. Изучены записи на полях, штампы и наклейки, раскрывающие историю бытования кодекса: в XVH-XVIn в. он принадлежал Белостокскому монастырю, в ХІХ в. хранился в библиотеке Волынской духовной семинарии, с 30-х годов ХХ в. - в НБУВ. Раскрыты особенности и специфика структуры и содержания памятника. При сравнении Белостокского Устава с наиболее старым печатным Уставом 1610 г. выявлены следующие отличия: кодекс начинается собственно уставом богослужений суточного круга; далее следуют Марковы главы общим количеством 81 (в печатном - 144); в основной части помещены Месяцеслов, богослужения Четыредесятницы, Пятидесятницы и Петропавловского поста. Установлено, что в печатных вариантах этого типа книги не зафиксированы рубрики, касающиеся норм монашеской жизни: келейного устава, общей молитвы, постов, поклонов, общей трапезы и разного рода монашеских потребностей, а также поучений и правил Святых Отцов.

Ключевые слова: Устав церковной службы, Белостокский Устав, Белосток, рукописный Устав XVII в.

Серед чималого корпусу збережених кириличних рукописних книг, які побутували в українських землях, є Церковні Устави (Студійський та Єрусалимський, які ще називають Типіконом і Типіком). Коло наших зацікавлень обмежене дослідженням списків Єрусалимського Уставу. У цій книзі подається чітко визначений склад, порядок і чин звершення церковних служб добового кола, місячного, богослужінь Чотиридесятниці та П'ятидесятниці [1, с. 763]. За характером вона належить до церковно- дисциплінарного жанру, її тексти не читаються у часі звершення служб, проте слугують певним «регулятором» церковного богослужіння.

Детальне вивчення кодикологічних аспектів окремих списків Церковних Уставів та змістового наповнення рубрик дозволить класифікувати структуру згаданих пам'яток писемності. Цей тип книг відзначається повторюваністю своїх текстів, проте в окремих випадках трапляються цілком унікальні рубрики, як, скажімо, у Церковному Уставі з с. Білосток, що на Волині. Саме питанню історії побутування, кодикологічним аспектам і детальному простеженню рубрик цього кодексу присвячується дана публікація.

Серед кириличних списків Церковних Уставів, збережених у фондах Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі ІР НБУВ), нас зацікавив один Устав [2], який був покладений до Хресто-Воздвиженського монастиря с. Білосток Луцького р-ну Волинської обл. (далі Білостоцький Устав). Кодекс зберігається у фонді І «Літературні матеріали» (комплексний фонд), під № 4054. Про історію побутування досліджуваного рукопису дізнаємося із покрайніх записів, штампів і наклейок, уміщених на кодексі.

Оскільки детального кодикологічного дослідження Білостоцького Уставу на сьогодні немає, доцільно буде з'ясувати особливості та специфіку структури і змісту тексту пам'ятки.

Білостоцький Устав переписаний церковнослов'янською мовою української редакції. Кодекс складається із 306 аркушів, згрупованих у 37 зшитків, переважно по 8 аркушів: 18--208, [і]8, 228-338, [і]8, 358-368, [і]9. Нумерація зшитків проставлена кириличними цифрами, коричневим атраментом. Вони розташовані внизу зовнішнього берега на останньому аркуші кожного зшитка. При проставленні сигнатур було пропущено нумерацію між 20 і 22, 33 і 35 зшитками, а також вона відсутня на останньому зшиткові. Кодекс пронумерований у 30-х роках ХХ ст., арабськими цифрами, чорнилом, у правому верхньому куті кожного з аркушів - від 1 до 306.

Білостоцький Устав написаний на ганчір'яному папері білого кольору, in F° (300 х 190 мм), який можна датувати 20-ми роками XVII ст.: на папері виявлено водяний знак - двоголовий орел - подібний до знаку № 1010 у альбомі філіграней Діанова, Костюхіна, датованого 1623 р. [3].

Розмір поля тексту складає 230 х 125 мм; на сторінках розміщено по 30 рядків, висота рядкових літер 2-3 мм, виносних угору 1-4 мм, униз 13 мм, при цьому ширина вузьких літер становить 1-2 мм, широких 34 мм, розмір міжряддя до 5 мм.

Рукопис переписаний півуставом першої чверті XVII ст. Літери чіткі, дрібні, з легким нахилом управо, з елементами скоропису. Почерк один, текст писано коричневим атраментом і кіновар'ю. Книга оздоблена простими видовженими ініціалами (ломбардами), заввишки у три-чотири рядки, писаними кіновар'ю. Заголовки виписані в'яззю, кіновар'ю; заголовні літери та перші букви речень теж писані кіновар'ю.

Досліджуваний кодекс має оправу, яку можна датувати XVIII ст. Вона суцільнокрита, шкіряна, з тисненням. Шиття блоку здійснене на 3-х одинарних шнурах, між якими для міцності приклеєні прямокутні смужки пергаменту та ганчір'яного паперу із залишками стародрукованих текстів. Каптали прості, із прямим розташуванням стібків, плетені нитками білого кольору. Обрізи фарбовано у синій колір. Форзаци приклейні, суцільні, із ганчір'яного паперу білого кольору, вилучені з іншого рукопису із записаними фрагментами із Мінеї служебної на 2-ге травня - служби Афанасію

Великому, патріархові Александрійському. Оправа із двома застібками на накладні пробої, дошки оправи розміром 318 х 195 х 8 мм, із кантами та рантами, поволочені шкірою коричневого кольору, оздобленою тисненням.

Оправа оздоблена блінтовим тисненням на обох дошках і корінці. Схема розміщення тиснення на дошках різна. На верхній дошці рамка, утворена із відтисків рослинних похилих штампів і облямована з боків потрійними лініями дорожника (шириною лінії до 1 мм); у середині внутрішнього простору контурний середник із сюжетним зображенням «Розп'яття із предстоячим», розміром 45 х 22 мм, навколо якого хрестовидний і квітчастий штампи, а у внутрішніх кутах - відтиски штампу «французька лілія». На нижній дошці складне обрамлення, рамка утворена ідентично до верхньої дошки та облямована з боків дорожником; внутрішній простір щільно заповнений вертикальними смугами, утвореними штампами «французька лілія»; вгорі та знизу від смуг вузькі горизонтальні поля, розділені дорожником й оздоблені штампами «французька лілія». На корінці бинти, відтиснуті з боків дорожником, який ділить корінець на чотири проміжки, в яких відтиснуті хрестовидні штампи, і «французьку лілію»; вздовж рантів - дорожник.

Книга повна, проте має незначні розриви та втрати паперу по краях аркушів; загальне поверхневе забруднення, плями від вологи, воску, жиру, клею, кіноварі, атраментів та іржі, із ентомологічними пошкодженнями; атрамент бляклий; верхній каптал пошкоджений, із втратами ниток. Покриття оправи із незначними втратами шкіри, розривами, тріщинами, потертостями, із ентомологічними пошкодженнями; нижня дошка відокремлена від книжкового блоку; втрачено вільний аркуш форзаца біля нижньої дошки оправи, а також ремені із наконечниками.

Кодекс реставровано у XVIII ст. Втрати паперу по краях аркушів були нарощені ганчір'яним папером білого кольору, розриви зміцнені смужками того ж паперу. Книжковий блок наново перешитий, обрізані й пофарбовані обрізи, додані каптали, вставлені форзаци, виготовлено нову оправу із застібками.

У рукопису виявлено чимало маргінальних записів, очевидно залишених користувачами Білостоцького Уставу під час підготовки до богослужінь або ж і в часі власне служб. Їх можна поділити на дві групи - історичного та релігійного характерів.

До першої категорії належать написи, що висвітлюють історію побутування досліджуваного рукопису (провінієнції). На нижньому березі арк. 258 коричневим атраментом, скорописом XVII ст. записано: «Сия Книга Глаголемая уставъ Мона^гира Білостоцкаго власная Нехай єя Нікто Неважил Красти», на арк. 286 цей запис продовжується частковим повторенням заключної частини попереднього: «Нехай нікто єя Неважил Красти Тоєй Книги». Дещо пізнішим є запис на нижньому березі арк. 302, написаний коричневим атраментом, скорописом XVIII ст.: «Tаiest Xi^ga ustaw wlasna Monastyra Bialostockiego kto by іц. mal ukrast niech na wieky Tyi nie: Dowiecznych Przepasci». У ХІХ ст. Білостоцький Устав зберігався у фондах Фундаментальної бібліотеки Волинської духовної семінарії, про що свідчить штамп округлої форми, фіолетового кольору: «ФУНДАМЕНТ. БИБЛИОТЕКА ВОЛЫНСК. ДУХ. СЕМИНАРІИ» та паперовий друкований суперекслібрис прямокутної форми на верхній дошці оправи у лівому верхньому куті: «Фунд. библ. Волын. духов. Семинаріи. Русск. отд. № 842». З 30-х років минулого сторіччя рукопис зберігається в ІР НБУВ.

Записи травня 1644 і 1645 рр. ілюструють певні відомості щодо історії монастиря, в який було вкладено рукопис. На звороті арк. 306, коричневим атраментом, уміщено, скорописом першої половини XVII ст., запис про закладення монастирського храму: «року ахмд (1644). Мсца. мая. За- ложе быст црков великая В манастыру білостоцком от фундатора тогож стго міста. от єго. мл. Селивестра. Гулевича Воютинского Єппса Премыскаго и самборскаго начест и хвалу гду бгу В троци Єдиному». Згаданий Сільвестр Гулевич походить із Волині, з гілки роду Воютинських. Він був єпископом Перемишльським, до прийняття чернечого постригу обіймав посаду луцького земського писаря [4, 12]. Одначе єпископ не дочекався остаточної побудови фундованого ним храму. Із запису, розміщеного нижче на тому ж звороті арк. 306, вписаного іншим писарем, коричневим атраментом, скорописом, датованого травнем 1645 р., йдеться про таке: «Тотъ же вышереченный Єпспь преставися от житї сего мало временнаго року ахмє (1645) мсца мая. л (30) на отданїє празника стго дха о полудню. нескончив- ши и цркви тылко двери зобохь сторонь засклепиль. которому бже дай єму покой вічньій сь стыми вь црстві своємь». Цей запис є вагомим для істориків Церкви, адже точна дата смерті Сильвестра Гулевича досі не була відомою в літературі.

Не менш важливим, на наш погляд, є автограф на тому ж звороті арк. 306, виконаний коричневим атраментом, скорописом XVII ст.: «Митрофань Радзімінскїй». Імовірно, це ієромонах Митрофан Радзімін- ський, який був делегатом від Спаського монастиря (село Спас Старосам- бірського р-ну Львівської обл.) на зустрічі із перемишльським владикою Ін- нокентієм Винницьким 12 листопада 1678 р. у самбірському замку в справі врегулювання кількості світського духовенства у Самбірській Економії. У 1691 р. він уже фігурує як ігумен Лішнянського монастиря (село Лішня Дрогобицького р-ну Львівської обл.) і є присутнім на Самбірському соборі [5, 10-11]; у 1698 р. він згадується також як економ Перемишльського єпископа; у ревізії дрогобицьких парафій 17 березня 1708 р. згадується як: “nieboszczyka WO Metrofana Radziminskiego ihumena niegdy Lisznianskiego O. Ekonoma episkopiey naszej” [6, 474].

Із проаналізованих записів релігійного характеру можна виокремити ті, що взяті із Старого і Нового Завітів, Псалтиря, Часослова, Тріоді пісної та різних повчань. Найбільше цитат походить із Псалтиря, зокрема уривок із кафизми 16, псалма 109, вірша 1, вписаний внизу арк. 297, коричневим атраментом, скорописом XVII ст.: «Рече господ Господеви моєму Сіди во десную мен дондеже Положу враги По® ногами Тоями»; тим самим почерком внизу арк. 299 цитата із кафизми 17, псалма 118, вірша 132: «Призри на мя и помилуй мя» і внизу арк. 279 із кафизми 18, псалма 131, вірша 1: «Помяни Господи Давида и всю кротость єго». Польськомов- ний варіант останнього уривка вписаний іншим користувачем книги внизу арк. 192, коричневим атраментом, скорописом XVII ст.: «Pomni Panie na dawyda y na pokore onego», він також вписав на цьому аркуші й цитату із кафизми 18, псалма 120, вірша 2: «Pomoc moia od Pana Boga ktorzy Stworyl niebo y zemie», цей уривок є й на арк. 192. Із Книги Притч Соломонових глави 9, вірша 1 запис внизу звороту арк. 306, виконаний коричневим атраментом, скорописом XVII ст.: «Премудрост Созда Себі храм». Унизу звороту арк. 302, коричневим атраментом, іншим користувачем, скорописом XVII ст., уміщено цитату із Євангелія від Матфія глави 25, вірша 34: «Прийдіте Блословеніи отца Моєго Наслідуте». Про турботу за долю померлих вважаємо запис на арк. 105, виконаний коричневим атраментом, скорописом XVII ст.: «Помяни Господи яко Благ Раба Своя и єли Согршилъ Прсти», уривок взятий із Часослова, із тропаря за померлих на «Слава», глас 2, який співається в суботу на Літургії. Із Тріоді пісної походить цитата на зовнішньому березі звороту арк. 306; це уривок із кондака на глас 6 Неділі Си- ропусної: «Премудрости наставниче І мислудавче несмисленних Наказателю И нищих защитетелю», написаний коричневим атраментом, скорописом XVII ст. І насамкінець пара записів-сентенцій XVII ст., якими рясніють аркуші давніх кодексів: «Воюно^ги Нехотящей Труждтися Востарости злі По- страдет» (арк. 291), «Творите усупшим Третины Вопсалмех и во молитвах: Воскресшаго ради Тридневно: и девятины Навоспоминаниє» (арк. 303 зв.).

Про часте користування книгою, окрім значної кількості покрайніх записів, також свідчить загальний стан кодексу - пошкодження механічного характеру, зокрема розриви на краях аркушів, плями від крапель воску та забруднені жиром кутики аркушів книжкового блоку.

Тепер перейдемо до аналізу змісту Білостоцького Уставу, який будемо порівнювати із найдавнішим друкованим Уставом 1610 р. (відомий ще як Око церковне, виданий у Москві Онисимом Радишевським) та з Уставом середини ХІХ ст., друкованим також у Москві в 1859 р.

Традиційно Устав складається із основної частини, яка майже у всіх списках цього типу книг однакова, та додаткової, складова якої відзначається варіативністю та може свідчити про локальні традиції. Основна частина Білостоцького Уставу розпочинається власне уставом (44-ма главами) щодо богослужінь добового кола літургійного життя Церкви: «Утавъ црковній службі иже въ Ієрслимі стыя лавры Прпдбнаго и бгоноснаго отца нашего савы. іміа всю службу и устав црковный. Сій же устав, И служба бываєтъ. и прочїих сущихъ въ ієрслимі чстных монастырех» (арк. 1-34 зв.). Із аналізу цієї рубрики добовим колом богослужінь можна вважати чітко визначену послідовність різноманітних церковних служб протягом однієї доби. Богослужебний день розпочинається з вечора за прикладом біблійного обчислення часу. Тому першою службою кожного дня є вечірня (мала, велика, велика з литією), але за часом вона звершується наприкінці дня - ввечері. Далі служаться повечір'я (мале, велике), полуношниця, утреня, часи (перший, третій, шостий і дев'ятий) і літургія.

На відміну від досліджуваного Уставу, друкований Устав 1610 р. розпочинається повчаннями святих апостолів і богоносних отців про ти- пік (арк. 1-6 зв. 2-го рах.); передмовою (арк. 6 зв.-7 зв. 2-го рах.); переліком глав уставу преподобного Сави Освяченого (арк. 8-10 зв. 2-го рах.); уривками із Патерика Федора Освяченого (арк. 11-11 зв. 2-го рах.) і лише тоді подається власне «Устав црквнеи служб» (арк. 1-134 зв. 3-го рах.) [7]. Усього глав там нараховується 57. Варто відзначити, що в Уставі (Типіко- ні) 1859 р. цих же глав уже нараховується 47 (арк. 1-40 зв. 2-го рах.) [8].

Наступною складовою рукописного Уставу є так звані Маркові глави: «Марка иЕром°н ха списаніє трудолюбезно от недовідомьіх уставу» (арк. 37-68 зв.), які містять вимоги щодо порядку звершення служб у випадках збігу нерухомих церковних свят із рухомими, із днями седмично- го і річного богослужебних кіл. Указівки Маркових глав полягають у поєднанні послідувань Мінеї з послідуваннями Тріоді пісної чи Тріоді цвітної. У книзі також подано перелік цих глав для зручності в користуванні під назвою: «Главы Марка иєромонаха. списанію трудолюбезному от не^вщомыхъ уставу» (арк. 35-36 зв.), яких налічується 81. Згадані частини подібно вміщені і в Уставі 1610 р., проте їх зафіксовано 144 (арк. 1-186 зв. 4-го рах.), і вони доповнені ще двома рубриками: церковний білостоцький рукописний устав

«Указъ о стыхъ великихъ імущи полїелеос. іли бдінїє всенощноє. иже в велицеи росїи, новых чюдотворцевъ празднуємых» (стосуються святкувань днів пам'яті таких святих: митрополита Київського Іони, Євфи- мія Суздальського, Зосими Соловецького, єпископа Пермського Стефана, єпископа Новгородського Никити, Пафнутія Боровського, князів Бориса та Гліба, Антонія та Феодосія Печерських, архієпископа Мирлікійського

Миколая, Ісидора Ростовського юродивого, єпископа Ростовського Ісаї, Єфросина Псковського, Єфрема Новгородського, митрополита Київського Олексія, єпископа Ростовського Леонтія, Никити Переяславського стовпника, Макарія Колязинського, єпископа Ростовського Ігнатія, Івана Устюжського юродивого, Діонісія Вологодського - арк. 187-204 4-го рах.);

«Сказанїє ізвістно главам, иже о храміх стго. іли стеи. с мсца сентября до ндли, мытаря, і фарисея. от начала же, мытаря. до понедлника, а я (1-я), ндли, стго поста. во всю, четыредесятницу. і до самого пресвітлаго, і тридневнаго хва воскрснїя. і во всю світлую ндлю. до новыя, ндли. от новыя же, ндли, по пасце. во всю, н цу (50-цу). даж, до ндли всіх стых. како служба поєтся, храму стго, іли стеи. вечер, і утро. і на литргїи.» (арк. 205-238 зв. 4-го рах.) [7].

У Типіконі 1859 р. Маркові глави подаються в Місяцеслові (арк. 41295 зв. 2-го рах.), є також і так звані «главы о храм^ъ», які надруковані після прокименів, апостолів, алилуя, євангелій і причасних на всяку потребу (арк. 411-426 зв. 2-го рах.) [8]. У Білостоцькому Уставі ці рубрики відсутні.

В основній частині Білостоцького Уставу вміщено й Місяцеслов під заголовком: «Послідованіє цръковнаго сьбраніа По уставу Иже въ ієрслимі стыя лавры. Прпдбнаго И бгоноснаго отца нашего савы» (арк. 69-167 зв.). Він містить календар церковних свят, а також змінні частини деяких богослужінь річного кола, вказівки на особливості богослужіння в той чи інший день та іншу інформацію щодо днів літургійного року (в друкованому Уставі 1610 р. згадана рубрика відсутня).

Наступні частини Білостоцького кодексу пов'язані з приписами стосовно богослужінь Чотиридесятниці (період від Неділі про митаря та фарисея до вечора суботи Страсної седмиці): «Въсл^°ваню свтыя м ци (40- ци)» (арк. 171 зв.-205 зв.), П'ятидесятниці (від Пасхальної утрені до Неділі Всіх святих), яка розпочинається словами возгласу Пасхальної утрені: «Слава стій и єдиносущній і животорящей И неразделимой троци, Всегда і нні і прсно» (арк. 205 зв.-237 зв.) - подібні рубрики є й у друкованих варіантах 1610 р. (арк. 1-195 зв. 5-го рах.) [7] і 1859 р. (арк. 296-381 2-го рах.) [8].

Закінчується основна частина рукопису приписами стосовно богослужінь Петро-Павлівського посту: «Зачало стго поста, стых апслъ, иж и позавіщ нію стых апслъ узаконо положися» (арк. 237-239), які також є у виданнях 1610 р. (арк. 196-203 зв. 5-го рах.) [7] і 1859 р. (арк. 381-381 зв. 2-го рах.) [8].

Додаткові ж частини Уставів, в тому числі Білостоцького Уставу та Уставів 1610 та 1858 рр., доповнюють основну частину та слугують допоміжним матеріалом для церковнослужителів при звершенні вечірні, повечір'я, полуношниці, утрені, часів і літургії, а також містять переліки відповідних читань при згаданих богослужіннях із Старого та Нового Завітів. Ці додатки, в свою чергу, поділяються на три складові.

До першої групи відносимо:

«Богородичны поємьія на слава, и нні по троприх, стым противу Гласа Тропрю» (арк. 168-168 зв.), у друкованому Уставі 1610 р. ця рубрика на арк. 221-222 зв. 5-го рах. [7], а в Уставі 1859 р. на арк. 393-396 2-го рах. [8];

«Указ о ставшим Апслом и Євгліємъ непразнуємом стым» (арк. 168 зв. 170 зв.), у друкованому виданні 1610 р. - на арк. 203 зв.-207 зв. 5-го рах. [7], у виданні 1859 р. - на арк. 406-408 2-го рах. [8];

«Апслы и Євглія, на различныя потребы ^ковныя» (арк. 170 зв.-171), у виданні 1610 р. - на арк. 207 зв.-210 зв. 5-го рах. [7], у Типіку 1859 р. - на арк. 408-411 2-го рах. [8];

Покажчики воскресних євангелій на утрені та літургії (арк. 239 зв. 240), у виданні 1610 р. - на арк. 231 зв.-232 зв. 5-го рах. [7], у виданні 1859 р. - на арк. 392-392 зв. 2-го рах. [8];

«Тропари въскрсны, і ипакои. и про1™ въскрсны» (арк. 240 зв.- 243 зв.), у виданні 1610 р. - на арк. 210 зв.-216 зв. 5-го рах. [7]; «Тропри и кондкы, и світилна, дневная» - на арк. 244-245 зв., у виданні 1610 р. - на арк. 216 зв.-220 зв. 5-го рах. [7], у виданні 1859 р. - на арк. 381 зв.-391 зв., 396-398 зв. 2-го рах. [8];

«Пініа тройчная их же поємъ въ великым пост-» (арк. 246-247), у виданні 1610 р. - на арк. 222 зв.-225 зв. 5-го рах. [7], у виданні 1859 р. - на арк. 404-406 2-го рах. [8];

«Подобаєт відти како должно єст ієрею отпустъ твори™, на кождо днь През всю недлю. І праздникы всег літа» (арк. 247-249), у виданні 1610 р. - на арк. 226-231 5-го рах. [7].

Другу групу в додатках Білостоцького Уставу становить великий розділ, який стосується норм чернечого життя, келійної та загальної молитви, постів, поклонів, спільної трапези та різного роду чернечих потреб, повчань і правил Святих Отців, а також про сповідування православної віри: «Преданіє уставом иже на внішьній страні пребывающимъ инокомъ, Рекше скитскаго житїя Правила. о келейном трезвенїи, И катадневном пі- тїи» (арк. 250-305).

Остання, третя, група рукописного Уставу присвячена ролі та обов'язкам ігумена монастиря, на якого також покладається зобов'язання дотримуватися уставу: «О єже съ всякым тщанюмъ храни™ ігумену Непре- зирати єму въ уставі положеная вся, і єже непребывати єму вні монастыря. Кромі великыя нужда» (арк. 305 зв.-306 зв.).

Виокремлені рубрики другої групи додаткової частини Білостоцько- го Уставу не зафіксовані в друкованих варіантах цього типу книги, що вкотре підсилює вагомість подібних студій, адже ними залучається новий джерельний матеріал для дослідників богослужіння Православної Церкви, а також і тих, хто цікавиться особливостями молитовних практик у монастирях спільнотного типу життя та регламентацій їхнього побуту в окремих обителях.

Підсумовуючи наше дослідження, можемо резюмувати таке. Серед збережених на сьогодні окремих списків Єрусалимського Уставу, якими послуговувалися в українських храмах у часі богослужінь починаючи з

ст. й до XVnI ст., був і Білостоцький Устав. З'ясовано, що пам'ятка складається із основної та додаткової частин. Під час дослідження Біло- стоцького Уставу було з'ясовано, що він переписаний у першій чверті

ст. (відомостей про особу переписувача та місце створення книги на сьогодні не маємо). За обсягом рукопис містить 306 аркушів. Устав складається з основної частини та додаткових, які її доповнювали і слугували допоміжним матеріалом при церковних службах. Книга має оправу, яку можна датувати XVIII ст. Наявність чималої кількості покрайніх записів і значне забруднення кутиків паперу книжкового блоку свідчать про інтенсивне користування рукописом.

У процесі нашого дослідження було здійснене порівняння рубрик даної рукописної книги із відповідними рубриками в друкованих виданнях Уставу 1610 і 1859 рр. Перший друкований Устав 1610 р., на відміну від рукописного, містив вступні рубрики - різноманітні повчання та передмову. Відрізнялися вони між собою й кількістю глав власне Уставу церковної служби, у Білостоцькому Уставі їх налічувалося 44, у виданні 1610 р. їх 57, а в друці 1859 р. - 47. Кількість Маркових глав також суттєво відрізнялася, у рукописі їх 81, в Уставі 1610 р. - 144, а у виданні 1859 р. Маркові глави подаються серед Місяцеслова. При цьому варто відзначити відсутність деяких частин додаткових розділів у друкованих виданнях 1610 і 1859 рр., натомість присутніх у рукопису. Мова йде про дві рубрики: 1) у одній зафіксовано приписи стосовно норм чернечого життя, молитовних практик, постів, поклонів, спільної трапези та різного роду чернечих потреб та ін.; 2) у другій йдеться про обов'язки ігумена монастиря та покладається обов'язок дотримуватися уставу.

Подальші кодикологічні студії цього типу книг, а також детальний аналіз текстологічного характеру окремих списків сприятимуть кращому розумінню даної книги в ширшому контексті. Бо саме Устав і його зміна в церковній традиції можуть слугувати дороговказом, який дає змогу простежити склад та типологічні характеристики збережених до наших днів церковних богослужебних книг.

Список використаних джерел

1. Дьяченко Григорий, свящ. Полный церковно-славянский словарь. Репр. воспроизведение изд. 1900 г - М., 1993. - XXXVIII, 1120 c. ІР НБУВ, ф. І, № 4054.

2. Водяные знаки рукописей России XVII в. : по материалам Отдела рукописей ГИМ / сост. Т. В. Дианова, Л. М. Костюхина. - М., 1980. - 172, [1] с.

3. Довбищенко М. Гулевичі у суспільно-релігійному житті Православної Церкви в кінці XVI - середині XVII століть // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. - К., 2007. - Вип. 11. - С. 9-13.

4. Стецик Ю. Перехід до унії православних монастирів Перемишльської єпархії (кінець XVII ст.) // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль, 2008. - Вип. 1. - С. 7-12.

5. Тимошенко Л. Документи до церковної історії Дрогобича (друга половина XVII - початок XVIII ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2005. - Вип. 9. - С. 467-476.

6. НБУВ, відділ стародруків і рідкісних видань, Кир. 5525п.

7. Там само, К. д. 193.

8. Diachenko, G. (1993). Polnyi tcerkovno-slavianskii slovar [Complete Church Slavonic dictionary] (Reprinted edition). Moscow. [In Russian].

9. Fond 1, Unit 4050. Institute of Manuscript of V I. Vernadsky National Library of Ukraine. [In Ukrainian].

10. Dianova, T. V, Kostiukhina, L. M. (1980). Vodianye znaki rukopisei Rossii XVII v.: po materialam Otdela rukopisei GIM [Watermarks of the manuscripts of the 17th century Russia: based on the materials of the Department of Manuscripts of Moscow State Historical Museum]. Moscow. [In Russian].

11. Dovbyshchenko, M. (2007). Hulevychi u suspilno-relihiinomu zhytti Pravo- slavnoi Tserkvy v kintsi XVI - seredyni XVII stolit [Hulevychi in the public religious life of Orthodox Church in the late 16th - mid-17th centuries]. In Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriia: Ukrainoznavstvo [Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Ukraine Studies], Is. 11, pp. 9-13. Kyiv. [In Ukrainian].

12. Stetsyk, Yu. (2008). Perekhid do unii pravoslavnykh monastyriv Peremyshl- skoi yeparkhii (kinets XVII st.) [Transfer to the union of Orthodox monasteries of the Peremyshl eparchy (late 17th. century)]. In Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatiuka. Seriia: Istoriia [Scientific notes of Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Series: History], No 1, pp. 7-12. Ternopil. [In Ukrainian].

13. Tymoshenko, L. (2005). Dokumenty do tserkovnoi istorii Drohobycha (druha polovyna XVII-pochatok XVIII st.) [The documents on the church history of Drohobych (the second half of the 17th - early 18th centuries)]. In Drohobytskyi kraieznavchyi zbirnyk [Drohobych regional studies], No 9, pp. 467-476. Drohobych. [In Ukrainian].

14. Cyr. 5525p. Department of Old Printed Books and Rare Editions of V I. Vernadsky National Library of Ukraine. [In Ukrainian].

15. C. d. 193. Department of Old Printed Books and Rare Editions of V I. Vernadsky National Library of Ukraine. [In Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru