Зміни в організаційній структурі перемишльської греко-католицької єпархії У 20-30-их рр. ХХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94 (438: 456.31)

Анотація

католицький єпархія апостольський

У статті проаналізовано основні зміни у адміністративно-територіальній структурі Перемишльської греко-католицької єпархії у 20-30-их роках ХХ ст. Визначено, що збільшення кількості деканатів у 1920 р. позитивно вплинуло на душпастирську діяльність духовенства. Встановлено, що негативним явищем в історії розвитку Перемишльської єпархії ГКЦ було створення у 1934 р. Апостольської адміністрації Лемківщини, яка формально перебувала у складі єпархії, але фактично підпорядковувалася безпосередньо Апостольському Престолу. Автор звертає увагу на той факт, що новоутворена Апостольська адміністрація Лемківщини розглядалася польською владою як чинник протистояння поширенню впливу ГКЦ на території Лемківщини.

Ключові слова: Перемишльська греко-католицька єпархія, Апостольська адміністрація Лемківщини, єпископ, деканати, парафії.

Аннотация

В статье проанализированы основные изменения в административно-территориальной структуре Перемышльской греко-католической епархии в 20-30-х гг. ХХ в. Определено, что увеличение количества деканатов в 1920 г. положительно повлияло на пастырскую деятельность духовенства. Установлено, что негативным явлением в истории развития Перемышльской епархии ГКЦ было создание в 1934 году Апостольской администрации Лемковщины, которая формально входила в состав епархии, но фактически подчинялась непосредственно Апостольскому Престолу. Автор обращает внимание на тот факт, что новообразованная Апостольская администрация Лемковщины рассматривалась польскими властями как фактор противостояния распространению влияния ГКЦ на территории Лемковщины.

Ключевые слова: Перемышльская греко-католическая епархия, Апостольская администрация Лемковщины, епископ, деканаты, приходы.

Annotation

Keywords: Przemysl Greek Catholic diocese, Lemko Apostolic Administration, bishop, deaneries, parishes.

Українська Греко-Католицька Церква за кількістю своїх вірних є однією з найбільших східних церков та має безперервну історичну традицію. Станом на 2016 р. до складу УГКЦ входять 4 архієпархії, 6 єпархій та 3 екзархати. На одній із конференцій глава УГКЦ Святослав Шевчук у своїй промові наголосив на тому, що “сьогодні наша Церква крок за кроком у розбудові своїх структур прямує до патріархату”¹. Як зазначив Блеженніший Святослав “я думаю, це є справа наших вірних, нашого духовенства будувати патріархат, що ми й робимо кожного дня”². Зважаючи на той факт, що розвиток церковних інституцій має безпосередній зв'язок з історичним минулим, зазначимо, що досить актуальним є вивчення історичного досвіду розвитку та змін адміністративно-територіальної структури Перемишльської єпархії як складової частини ГКЦ.

Проблемі організаційної структури ГКЦ, яка бере свій початок ще з часів Берестейської унії, у сучасній вітчизняній історіографії приділяється значна увага. Дослідники історії Церкви Ю. Федорів³, М. Гайковський⁴, М. Димид⁵, Г. Степанюк⁶ та ін. висвітлюють особливості адміністративно-територіальної структури ГКЦ. Сучасний дослідник історії Церкви Руслан Делятинський⁷ зазначає, що історики часто використовують різноманітні терміни, подібні за змістом, але досі не уніфіковані. Дослідник пропонує ввести в науковий обіг новий термін - “адміністративно-канонічна структура Церкви”. Даний термін, на думку Р. Делятинського, дає можливість врахувати два основних аспекти: “горизонтальний” рівень - територію та “вертикальний” - ієрархічну природу Церкви⁸. На думку І. Пилипіва⁹, виходячи з давньохристиянських традицій, розвиток організаційної структури ГКЦ відбувався на двох рівнях: адміністративно-територіальному та ієрархічному або адміністративно-управлінському. Зазначимо, що незважаючи на значний історіографічний масив який значною мірою висвітлює особливості організаційної структури ГКЦ, все ж таки відсутнє комплексне дослідження вказаної проблематики.

Перемишльська греко-католицька єпархія у важкий післявоєнний час діяла в умовах активізації українського національного руху, який значно впливав на визначення пріоритетів суспільної та релігійної діяльності духовенства. За таких умов єпископ Й. Коциловський велику увагу приділяв відновленню організаційно-управлінської структури єпархії та формуванню нового покоління духовенства, яке б сприяло відродженню національного життя українства на принципах християнської віри.

Процес інтеграції Східної Галичини до складу Польщі супроводжувався запровадженням у 1920-1921 рр. нового політико-адміністративного поділу краю на три воєводства - Львівське, Станиславівське і Тернопільське¹⁰. Межі державно-адміністративних одиниць не співпадали з поділом Галицької митрополії ГКЦ, тому польська влада нерідко втручалася в організаційні питання заміщення парафій. Так, територія Перемишльської єпархії буда поділена між Станиславівським та Львівським воєводствами. На території Станиславівського воєводства знаходилося 5 деканатів та 48 парафій Перемишльської єпархії. Зважаючи на невідповідність співвідношення адміністративного поділу Східної Галичини та Галицької митрополії досить умовно можна сказати, що Перемишльська єпархія займала західну частину митрополії площею 40 тис. км. кв. Територія єпархія піддавалася постійним змінам. На сході вона межувала з Турчанським, Дрогобицьким і Рудецьким повітами та займала невелику територію південно-західного регіону Львівського повіту. На північному сході “Злучення єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької” межувало з Жовківським та Сокальським повітами. На півночі територія єпархії доходила до лінії колишнього кордону між Австро-Угорською монархією та Росією. На півдні межі єпархії співпадала з державним кордоном.

Двоступенева територіальна організація єпархії включала деканати, а ті у свою чергу поділялися на парафії. Незадовго до Першої світової війни Перемишльська греко-католицька єпархія об'днувала 40 деканатів¹¹, а наприкінці війни (1918) - 41 деканат¹². У шематизмі Перемишльської єпархії за 1918 р. як окремий деканат вказується парафія у Кракові, яка перебувала під безпосереднім керівництвом єпископа Й. Коциловського. Д-р. С. Стемпєнь вважає, що включення парафії у Кракові під протекторат перемишльського єпископа було зроблено з метою продемонструвати вплив та значення ГКЦ у цьому, віддаленому від української території, регіоні¹³.

Територія, яку займали деканати, залежала від кількості греко-католицького населення в певному регіоні. Центр, так би мовити “столиця”, деканату найчастіше розташовувався у повітових містах. Інколи в тих же містах знаходилися і резиденції римо-католицьких владик. Не завжди кількість парафій була однаковою у різних деканатах. Напередодні Першої світової війни у 1914 р. Перемишльська єпархія налічувала 40 деканатів та 1 парафію у Кракові. Кожен деканат охоплював, у середньому, 17 парафій (30940 вірних). Однак, були деканати, у яких кількість парафій перевищувала 20, а саме Дрогобицький - 32 парафії, Старосамбірський - 28, Ярославський - 27, Яворовський - 26 парафій¹⁴. У 1918 р. деканат, в середньому, також налічував 17 парафій (29305 вірних), але інколи міг об'єднувати понад 30 парафій¹⁵.

Парафіяльна структура Перемишльської єпархії, сформована ще у ХІХ ст., у період між двома світовими війнами була добре розвинена та забезпечувала стабільність організації душпастирської діяльності. Парафії були центрами не тільки релігійного, а й культурного життя українського суспільства. Однак, д-р. С. Стемпєнь зазначає, що у міжвоєнний період культурні функції перебрали на себе такі товариства, як “Просвіта”, “Рідна Школа” та ін.¹⁶. Варто зазначити, що велика кількість парафій значно погіршувала співпрацю деканальних урядів та призводила до дезорганізації деканатів. У зв'язку з цим у 1920 р. відбулися деякі зміни, а саме, зросла кількість деканатів з 40 до 54. Кожен деканат нараховував у середньому 13 парафій (26000), а найбільший - Рава - 17 парафій¹⁷. Протягом 1925-1928 рр. Перемишльська єпархія налічувала 53 деканати, 688 парафій та 1284 церкви з 832 священиками¹⁸. У 1930 р. діяло 54 деканати, проте зменшилася кількість священиків за рахунок переходу до інших єпархій¹⁹.

Греко-католицькі парафії об'єднували одне-два, а то і більше сіл та за площею були набагато меншими, ніж римо-католицькі. У міжвоєнний період Перемишльська єпархія налічувала 688 парафій, з них 189 складалися з одного села, 235 - з двох сіл, 162 - з трьох, 63 - з чотирьох, 1 парафія включала 9 сіл і 1 - 11 сіл. У 1914 р. на одну парафію у середньому припадало 1820 вірних, у 1918 р. - 1723, а у 1928 р. - 2000 вірних²⁰.

Отже, зміни в адміністративно-територіальній структурі єпархії відбулися з ініціативи єпископа Й. Коциловського у 1920 р., коли кількість деканатів була збільшена до 54. Внаслідок таких структурних змін кількість парафій значно зменшилася, а це у свою чергу сприяло вдосконаленню організації душпастирської роботи та співпраці деканатів.

У 1934 р. через посилення “старорусинської агітації”, спрямованої проти “українізаційної” діяльності Й. Коциловського, відбулися неабиякі зміни в організаційній структурі Перемишльської єпархії. Значна частина греко-католицького духовенства, під впливом агітаційних заяв москвофілів просила Апостольського нунція у Варшаві посприяти у створенні окремої єпархії²¹. Створення Апостольської адміністрації Лемківщини (ААЛ) попередили різні заходи польського уряду в Римі, місцевих польських адміністраційних чиновників та врешті-решт москвофільських діячів. Останні думали, що відокремлення Лемківщини від Перемишльської єпархії дасть їм змогу посилити москвофільську течію, а поляки у свою чергу прагнули до повного ополячення краю²². Стосовно цього, спираючись на архівні матеріали, о. д-р Б. Прах зазначає: “Польська влада прагнула зробити ААЛ інструментом роз'єднання лемків і галичан та поступової полонізації Лемківщини”²³.

Влітку 1933 р., коли Папський нунцій Ф. Мармаджі перебував у лемківській місцевості Криниці, у нього з'явилася делегація русофілів, яку очолили д-р Орест Гнатишак (однокласник міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького), учитель Методій Трохановський (укладач першого друкованого “Лемківського букваря”) і о. Іван Полянський, наближений до “Лемко-Союзу”, керівництво якого підтримувало ідею окремої греко-католицької єпархії для лемків. Делегація вручила нунцію прохання, щоб Апостольська столиця створила для Лемківщини окреме єпископство, бо мовляв “населення не хоче признавати за свого зверхника перемиського єпископа Кир Йосафата Коциловського”²⁴. Новосандецький староста Лах у таємному листі до краківського воєводи від 20 жовтня 1933 р. писав, що “відокремлення Лемків від перемиського єпископа буде корисне для спольщення Лемків”²⁵.

Згодом до Апостольського нунція прибула делегація Й. Коциловського, в складі о. Івана Качмара, пароха Злоцького, о. Олекси Білика, д-ра Володимира Голонського з Перемишля. Делегація вручила нунцію меморіал у справі релігійних відносин на Лемківщині. Конгрегація для Східних Церков 10 лютого 1934 р. опублікувала декрет, згідно з яким з-під канонічної юрисдикції Перемишльської єпархії Галицької митрополії ГКЦ було вилучено 9 деканатів (Буківський, Дуклянський, Дунівський, Горлицький, Грибівський, Короснянський, Мушинський, Романівський, Сяніцький), які об'єднували 111 парафій та 11 незалежних вікаріатів. О. д-р. Богдан Прах зазначає: “Декрет Конгрегації Східних Церков був прийнятий без погодження з галицьким митрополитом кир Андреєм Шептицьким. Тому створення ААЛ можна розглядати не стільки церковною, скільки політичною акцією”²⁶. Таким чином, дана канонічна територія вийшла з-під юрисдикції митрополита Галицького та перемишльського єпископа²⁷.

Д-р С. Стемпєнь акцентує увагу на тому, що створення ААЛ викликало шквал критики серед українського духовенства, однак призупинило ті негативні тенденції, які ширилися серед українського суспільства Галичини під впливом москвофільської пропаганди та підривали авторитет ГКЦ²⁸. Апостольська адміністрація Лемківщини проіснувала до 1947 р., коли внаслідок акції “Вісла” було депортовано українців з етнічних територій - Лемківщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини, - в північно-західні регіони Польщі.

Отже, значні зміни в організаційній структурі єпархії відбулися у 1934 р., коли внаслідок створення Апостольської адміністрації Лемківщини кількість парафій зменшилася з 688 до 577.

З метою вдосконалення парафіяльної структури та покращення функціонування деканатів створювалися так звані вікаріати, тобто територіальні одиниці, які були тимчасовою структурою єпархії. Вікаріати переважно створювалися там, де не було достатніх умов для створення єпархії і очолював їх вікаріат-єпископ, який однак, не був правлячим архієреєм, а знаходився під юрисдикцією єпископа. Протягом 20-их рр. ХХ ст. у Перемишльській єпархії було створено 35 вікаріатів, а вже на початку 30-их рр. їх налічувалося 69.

Значні зміни у 20-30-их рр. відбулися і в адміністративних органах управління єпархією. Управління єпархією здійснював єпископ, на обрання та призначення якого не мав жодного впливу король Другої Речі Посполитої. Єпископ греко-католицького обряду, як і латинського, зосереджував у свої руках законодавчу (правову), судову, адміністративну та пастирську владу. Відповідно до чинного канонічного права у випадку відсутності митрополита чи єпископа керівництво єпархією здійснював генеральний вікарій. На основі шематизмів Перемишльської єпархії за 1918-1939 рр. можна зробити висновок, що тільки в окремих парафіях працювали вікарії. Загалом у міжвоєнний період у єпархії нараховувалося від 60 до 80 вікаріїв²⁹. Варто зазначити, що генеральні вікарії мали досить обмежену, на відміну від єпископів, владу, адже були простими священиками. Відтак не мали права висвячувати нових священиків та брати участь у вирішенні важливих питань релігійного життя. Тому, вже з середини 20-их рр. ХХ століття почала формуватися зовсім нова практика призначення єпископів-помічників.

Так, з 1926 р. у справі керування єпархією єпископу Й. Коциловському допомагав єпис- коп-помічник Григорій Лакота³⁰. Якщо для Львівської архієпархії дана практика не була новою, адже протягом всього XIX століття Римський Апостольський Престол на прохання митрополитів призначив їм помічників з єпископським саном, з метою полегшення управління величезною архієпархією, то у Перемишльській єпархії до ХХ століття подібних прецедентів не було. Остаточно посада єпископа-помічника, основні обов'язки якого визначалися відповідними декретами про його призначення, була утверджена на початку 30-х рр. ХХ ст.

Середньою ланкою управлінського рівня були деканальні уряди, а найнижчою - парафіяльні. Декан виступав своєрідним посередником між єпископом та кліром. Декан виконував ряд важливих функцій. Зокрема, до його обов'язків належали: нагляд за дотриманням дисципліни серед вірних та священиків, проведення регулярних візитацій у парафіях свого деканату, контроль за виконанням душпастирських обов'язків, введення на посади нових парохів та співробітників парафіяльних урядів, турбота про хворих священиків. У період між двома світовими війнами кожен декан мав власного заступника, який допомагав йому в процесі управління деканатом³¹.

Управляли парафіями парохи, яких призначав безпосередньо єпископ. На початку Першої світової війни на одного пароха відводилася приблизно 1 парафія та 1991 вірних. У 1918 р. на одного пароха припадало 1300-1500 вірних. Після створення у 1934 р. Апостольської Адміністрації Лемківщини значно зменшилася кількість парафій. Поряд з цим, з метою оптимізації та покращення управління єпархією ряд парафій було об'єднано, а відтак, наприкінці 30-х рр. ХХ ст. на одного пароха припадало вже 2000-2400 вірних³². Основним обов'язком пароха було відправлення Служби Божої. У міжвоєнний період склалася така ситуація, що один парох повинен був обслуговувати кілька церков одночасно, що часто було йому не під силу. Особливо це стосувалося зимового періоду, адже парафіяльні церкви могли знаходитися на досить великих відстанях одна від одної і до них було важко дістатися.

Таким чином, у 20-30-их рр. ХХ ст. адміністративно-територіальна структура Перемишльської єпархії зазнала значних змін. Якщо наприкінці Першої світової війни єпархія налічувала 40 деканатів та 1 парафію у Кракові, то у 1920 р., в результаті змін, зініційованих особисто єпископом Й. Коциловським, кількість деканатів значно зросла, з 40 до 54. У порівнянні з попереднім, воєнним період, у 20-30-их рр. ХХ ст. кожен деканат в середньому налічував не 1725 парафій, а тільки 13. Так, зменшення кількості парафій значно оптимізувало роботу деканальних та парафіяльних урядів. Проте, найістотніші зміни в організаційній структурі Перемишльської єпархії відбулися у 1934 р., коли з-під юрисдикції єпископа Й. Коциловського було вилучено 9 деканатів та створено Апостольську адміністрацію Лемківщини, підпорядковану безпосередньо Римському Апостольському Престолу.

Література

¹ Історія УГКЦ. Церква сьогодні [Електронний ресурс] - Режим доступу : Українська Греко-Като- лицька Церква [офіційна сторінка] // http://ugcc.ua/official/ugcc-history/xii_tserkva_sogodnl_76329.html.

². Там само.

3 Федорів Ю. Організаційна структура Української Церкви / о. д-р. Ю. Федорів. - Торонто : НТШ в Канаді, 1990. - 210 с.

4 Гайковський М. УГКЦ в часи митрополитування Андрея Шептицького / М. Гайковський // Київська Церква. - 2001. - № 2-3. - С. 32-48.

5 Димид М. Єпископ Київської Церкви (1589-1891) / М. Димид. - Львів : Інститут канонічного права ЛБА, 2000. - 248 с.

6 Степанюк Г. Організаційна будова Галицько-Львівської митрополії УГКЦ у міжвоєнний період / Г. Степанюк // Історія релігії в Україні : матеріали Х Міжнародної наукової конференції. - Львів, 2000. - Кн. 1. - С. 351-360.

7 Делятинський Р. Організаційна структура УГКЦ: проблема термінологічних визначень / Р. Делятин- ський // Науковий вісник ІФБУ УГКЦ “Добрий Пастир”. - 2014. - Вип. 5. - С. 267-270.

8 Там само.

9 Пилипів І. Розвиток адміністративно-територіальної структури Галицької греко-католицької митрополії (1918-1939 рр.) / І. Пилипів // Вісник Прикарпатського університету. Історія. - 2010. - Вип. 18. - С. 37-44.

10 Український вісник. - 1921. - Ч. 166. - С. 1; Ч. 169. - С. 1.

11 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1914. - Перемишль, 1914. - 398 с.

12 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1920. - Перемишль, 1920. - 413 с.

13 St^pien S. Organizacja i struktura terytorialna greckokatolickiej diecezji przemyskiej w latach 1918-1939 / S. St^pien // Polska-Ukraina. 1000 lat s^siedztwa. T.3. - Przemysl, 1996. - S. 192

14 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1920. - Перемишль, 1914. - С. 394-395

15 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1918. - Перемишль, 1918. - 395 с.

16 St^pien S. Organizacja i struktura terytorialna greckokatolickiej diecezji przemyskiej w latach 1918-1939 / S. St^pien // Polska-Ukraina. 1000 lat s^siedztwa. T.3. - Przemysl, 1996. - S. 217

17 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1920. - Перемишль, 1920. - С. 37-43

18 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1928. - Перемишль : Відбито в печатні греко-катол. Капітули, 1928. - 420 с.

19 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1930. - Перемишль : Відбито черенками печатні греко-катол. Капітули, 1930. - 260 с.

20 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1914. - Перемишль, 1914. - 398 с.

21 Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської, Сяніцької на рік Божий 1928. - Перемишль : Відбито в печатні греко-катол. Капітули, 1928. - 420 с.

22 Paul J. Best. Apostolska Administracja Lemkowszczyzny (1934+1944) // Polska - Urraina: 1000 lat s^siedzt- wa. - T. 4: Katolickie Unie Koscielne w Europie Srodkowej i Wschodniej - idea a rzeczywistosc / Pod red. S. St^pnia. - Przemysl, 1998. - S.249.

23 Прах. Б. Апостольська Адміністрація Лемківщини: соціокультурні передумови і канонічне підґрунтя / Б. Прах // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Історичні науки”. - 2014. - Вип. 22. - С. 260-275.

24 Там само.

25 Шематизм греко-католицького духовенства Апостольської Адміністрації Лемковщини. - Львів : Накладом Ап. Адміністрації Лемковщини, 1936. - С. 6-7.

26 Prach B. Apostolska Administracja Lemkowszczyzny / B. Prach // Lemkowie w historii i kulturze Karpat. - Rzesz?w, 1992. - S. 301.

27 Прах. Б. Апостольська Адміністрація Лемківщини: соціокультурні передумови і канонічне підґрунтя / Б. Прах // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія “Історичні науки”. - 2014. - Випуск 22. - С. 267

28 Шематизм греко-католицького духовенства Апостольської Адміністрації Лемковщини. - Львів : Накладом Ап. Адміністрації Лемковщини, 1936. - С. 6-7/

29 St^pien S. Organizacja i struktura terytorialna greckokatolickiej diecezji przemyskiej w latach 1918-1939 / S. St^pien // Polska-Ukraina. 1000 lat s^siedztwa. T. 3. - Przemysl, 1996. - S. 191-219.

30 Шематизми за 1918-1939 рр.

31 Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини : у 2 т. Т. 1 : Біографічні нариси (1939-1989) / Б. Прах. - Львів : Вид-во Україн. катол. ун-у, 2015. - С. 274-275/ Пилипів І. Греко-католицька церква у суспільно-політичному житті Східної Галичини (19181939 рр.) : монографія / І. Пилипів. - Тернопіль : Економічна думка, 2011. - С. 136.

32 Шематизм греко-католицького духовенства Апостольської Адміністрації Лемковщини. - 1937. - 145 с.

Размещено на Allbest.ru