Неопублікований родовід С.Д. Носа

Життя громадського діяча, одного із засновників Чернігівської громади, лікаря за фахом, історика, етнолога, краєзнавця за покликанням С.Д. Носа. Неопублікований нарис, впорядкований С.Д. Носом у 1894 році, про генеалогію його козацько-старшинської родини.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 20.07.2018
Размер файла 16,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Неопублікований родовід С.Д. Носа

Вікторія Шекун

Анотації

У статті на підставі неопублікованого нарису, впорядкованого С.Д. Носом у 1894р., йдеться про генеалогію цієї козацько-старшинської родини.

Ключові слова: С.Д. Ніс, генеалогія, родовід, козацька старшина.

В статье на основании неопубликованного очерка, составленного С.Д. Носом в 1894 г., речь идет о генеалогии этого казацко-старшинского семейства.

Ключевые слова: С.Д. Нос, генеалогия, родословная, казацкая старшина.

The is based of unpublished essay, organized by S. D. Nis in 1894, in wich speech goes about genealogy of this Cossack sergeant.

Key words: S. D. Nis, genealogy, pedigree, Cossack sergeant.

Основний зміст дослідження

Відомий громадський діяч, один із засновників Чернігівської громади, лікар за фахом, історик, етнолог і краєзнавець за покликанням С.Д. Ніс (1829 - 1900) повсякчас цікавився генеалогією своєї родини. Ще у 1859 р. він оприлюднив на сторінках "Черниговских губернских ведомостей" "Историческую справку о лицах, принадлежащих к фамилии Нос", в якій навів відомості про кількох носіїв цього прізвища, але встановити зв'язок між ними йому не поталанило [1]. Водночас С.Д. Ніс цілком слушно наголосив на потребі дослідження так званої "фамільної історії": "Если бы семейные памятники ценились снисходительным внимание самой семьи, какие бы можно составлять фамильные истории, как бы приятно было любознательному потомку прочесть деяния, поступки и происхождение своих предков, которые весьма часто отличаются оригинальностью, остротою, своевременным характером и складом душевным. В них то мог он изведать, какие способности проявлялись в его роде, какой дух, какой характер существовал. Заботясь об уяснении фамильных принадлежностей, мы уясняем и жизнь целого народа. Разве сведения о части не пополняют сведения о целом?" [2].

До речі, фахівці відзначають, що на сторінках неофіційної частини "Черниговских губернских ведомостей" побачили світ численні публікації, які містили цінну генеалогічну інформацію [3].

Згодом С.Д. Ніс опублікував у журналі "Основа" розлогий нарис під назвою "Людська пам'ять про старовину. Шворин рід", який являв собою белетризовану історію кількох поколінь його предків, опрацьовану на підставі родинних переказів [4]. Редакція "Основи" віддала авторові належне: "Добре той робить, хто з старосвітськими людьми розмовляє та все стародавнє списує: се він готує на дальші часи скарб такий, що дається не всякому. Може й інші письменні люди, вслід за Носом, що так гарно вміє старого чоловіка розпитати, те ж саме чинитимуть і вихоплять, мовляв, із Лети, що досі ще не потонуло" [5].

Через несприятливі обставини (арешт, ув'язнення, адміністративне заслання і подальші життєві незгоди та поневіряння), що унеможливили продуктивні наукові студії, С.Д. Ніс повернувся до історії своєї родини лише в останні роки життя, коли він у 1891 р. перебрався до м. Городні, що на Чернігівщині, де обійняв посаду міського лікаря ("городового врача") [6].

16 березня 1894 р. датований рукопис неопублікованої розвідки дослідника під назвою "Родословное древо врача и оператора Степана Даниловича Носа", ще зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України [7]. Спираючись на документи з архіву Чернігівського губернського дворянського зібрання та свідчення старожилів, він стисло переповів відомості про представників чотирьох поколінь своїх предків по чоловічій лінії (прапрадіда Філона, прадіда Антона, діда Григорія та батька Данила) і згадав споріднені родини по жіночій лінії (Андрієвські, Швори, Мовчани). Проте загалом складається враження, що С.Д. Ніс з якоїсь причини не зміг систематизувати зібрані відомості й обірвав розповідь на півслові.

Тим не менше, наведені в цьому нарисі факти становлять значний інтерес з огляду на брак родоводу С.Д. Носа, а також у контексті нерозв'язаного досі питання щодо його приналежності до дворянського стану.

Археографічне опрацювання рукопису здійснено у відповідності до усталених едиційних практик. Текст передано мовою оригіналу згідно з сучасними правописними нормами зі збереженням мовних і стилістичних особливостей. Розділові знаки, великі й малі літери проставлено з наближенням до правил сучасного правопису. Орфографічні помилки й очевидні описки виправлено без застережень. У примітках наведено стислі відомості про деякі згадані в тексті топоніми, установи та події.

родовід ніс генеалогія козацька родина

Родословное древо врача и оператора Степана Даниловича Носа Родился 1829 году, апреля 26 дня, в селе Понорах (Конотопского уезда, на побережье реки Ромна). Дворянского звания; учился у дяка Антипа, а потом у казака, по прозванию Пердохвата, далее в Полтавской гимназии и Киевском университете (примітка С. Д. Носа).

Сообщаемые здесь сведения о предках врача и оператора Степана Даниловича Носа взяты из Черниговского дворянского собрания 1, в котором находятся акты на утверждение в дворянстве рода Нис (Сечевой аттестат войскового асаула Пышмича Василия 2), по документам позднейшим Нос. Слово Нос в степной части Полуденной Руси произносится Нис, в Полесье Украинском - Нос (Черниговская и другие губернии).

Первый из рода нашего, поставивший в известность родословное древо при доказательстве дворянства 1788 года, был "бившего Запорожского Войска 3 товарищ куреня Рогевского 4" (Сечевой аттестат Василия Пышмича) Григорий Антонович Нис, впоследствии полковый хорунжий, "звания козачего пришед в бывшее Запорожье в 1756 году и с того времени, вступя во отправление. всероссийскому престолу службы, как оную, так войсковую и куренную (22 года), бивая в разних тогда в внутренних и пограничных командах и недавно минувшей турецкой войны 5, при походном

Коше6, в стороне Очаковской крепости 7 и других тамошних местах в 1769-м, 1772-м, 1773-м и 1774-м годов, в походах. Где в партиях, подъездах и в самых с неприятелем сражениях, не закривая себя, противу оного мужественно стоял, по примечанию других" (1778, апреля 29 дня). Высше изложенные сведения взяты от сослуживца по Кошу Запорожскому от армии подполковника Василия Пышмича, через три года после добровольной сдачи Сечи Запорожской генерал-поручику Петру Текели 8.

Не позволю, запорожци,

Вам на башти стати,

Щоб кров вірну християнську Марне проливати

(Запорожская песня)

За ненахождением в наличности главного кошевого начальства - Петра Калны - шевского 9, Глобы 10 и прочих, предок мой Григорий Нис, прослужив после сдачи Сечи три года до 1778 под ведением генерала Текели, по слабости здоровья оставляет службу и для получения документа о службе своей просит генерал-поручика Петра Текели о выдаче такового. Генерал Текели, не желая сноситься с главным начальством, по дальности расстояния - с Калнышевским в Соловки, а с Глобою - в Вятскую губернию 11, для полности сведений о службе в Запорожском Кошу, запрашивает сослуживца моего предка, уже состоявшего, как и он, в общеармейских войсках, от армии подполковника Василия Пышмича о пройденной службе: "По неимению от бившего Коша засвидетельствования, елико по бытности моей в оном Войске войсковым асаулом, о всем там сведущего". Генерал-поручик, получив заверение от Василия Пышмича о протекшей службе в Кошу, упоминал о ней в аттестате, выданном моему предку "во уважение его понесенных трудов и через оные полученной в здоровье слабости, сообразуясь данному мне от команды дозволению, за добропорядочную и беспорочную его службу с награждением чином Этот второй чин - от генерал-поручика Текели, а первый имел в Запорожском Войске: Запорожского Войска товарищ (войсковый товарищ куреня Рогевского) (примітка С. Д. Носа)., по роду службы бывшего Войска Запорожского полковым хорунжим 12, уволен мною от службы (доказательство службы в общеармейских войсках), где в Новороссийской 13 или Азовской 14 губерниях жить пожелает. Дан в шанце Новомиргородском 15, мая 20 1778 году. Петр Текели" (вичислены ордена и прочие принадлежности).

Сей предок мой, Григорий Антонович Нис, заручившись аттестатом от Петра Текели, не сопутствовал тем, которые

Посидавши на човны

Та й махнули на ялы -

В Туреччину загули.

Не оставался и во Новороссийской и Азовской губерниях ввиду желания заселить степные места, а вернулся на родину, к родному дедовскому очагу в Хорольском уезде 16, к своим предкам, которые по показанию 12-ти дворян Хорольского уезда Киевского наместничества 17 (бывших старшин Гетьманщины 18) для удостоверения в шляхетском происхождении моего рода, показали следующее: "Дед Григория Антоновича Носа, Филон Нос, был сотником Городищенским 19 (что на Днепре), имел и другое прозвание, по уличному: Шликовий (Шлик, Шличок-колпачок); о котором Городище говорит пословица: "Городище - висче, а Власивка низче", на Днепре; в каковом чине (сотника), будучи в походе с командою при Елисаветградской ставке 20, и умре; отец же, Антон, переселясь в бывший Полтавский полк 21, на житье на имение жены своей, служил там многие в воинской службе годы и, происходя разными чинами, наконец выслужил чин полкового асаула". Вернувшись на родину, Григорий Нис не жил на материном имении (в бывшем Полтавском полку), а на дедовском - в Хорольском же уезде (бывший Миргородский полк 22, полагаю) в Рубливци (Рублевке 23) (по преданию, там его знали). Познакомившись в городе Хороле 24 с врачем (лекарем) Карповским, сыном прилукского полкового писаря, родом с Красного Колядина 25 (сначала Роменского 26, а потом Конотопского уезда 27), женился на сестре его и тут в имении жены своей умер: "Прорвалась кровь горлом, саме на Спаса и вмер, як мак ризали". Собранными документами он доказал свое дворянское достоинство и получил грамоту на дворянство в 1791 г. "Определили: Принять его, Носа с его детьми, в число дворян здешней губернии и внесть в дворянскую родословную Киевского наместничества книгу, а затем выдать на дворянство грамоту" (Свидетельство из Дворянского собрания Киевского наместничества 1789 г. марта 23 дня).

Полковый хорунжий Григорий Нис не был изучен грамоте. Кроме доброй памяти о себе, осталось предание, что он любил детей и когда было идет Красным Коляди - ном в своем запорожском наряде, куча детей всегда следует за ним, а он, розсыпая им фикги, родзинки, орехи, любуется ими. От самого Григория Носа установились сведения о необыкновенной телесной силе его и нашего рода, которая не оставляла и до дальнейших потомков, о благозвучном голосе и крупных размерах костей. Отец мой на свою ногу не мог подобрать готового сапога, если и пошьют было по заказу, то и то нередко с мылом приходилось обувать. При занятиях было, для сокращения времени, зубами проволоку отламывает. О зубной боли не имел понятия: "Де таки можно, щоб кистка да болила, я не повирю!". В отнощениях с людьми: "Слово свято! Документы - то жидивська выдумка!". Сильный, мужественный голос при крике на дворе, по хозяйству, вызывал дребезжание стекол в комнате. Прозвание Носа в Красном Колядине, а потом и в селе Понорах мало было известно. Предка Григория и дальнейших потомков именовали Булекгами (не от слова ли булка? Голова бритая, как булка). Дальнейшая родовая связь следовала по женской линии с Андриевскими (священнослужительского звания); далее с родом войскового товарища Прилуцкого полка 28 Федора Осиповича Шворы в селе Понорах 29; далее родство, тоже по женской линии, с родом войскового товарища Нежинского полка 30 Якова Павловича Мовчана, который по матери приходится мне дедом; умер на 94 году жизни, выдающаяся черта его характера - вспыльчивость: "Було побье чоловика та зараз и одийде: Иди сюды, Иване, на, выпий чарку, да не зайде сонце во гниви вашем, сказано в Писании!". Богу любив молиться в саду литом, був хазяин хороший и детей в люди повиводив.

Література

1. Нос С.Д. Историческая справка о лицах, принадлежащих к фамилии Нос // Черниговские губернские ведомости. Часть неофициальная.1859. - № 37. - С.282-285.

2. Там само. С.282.

3. Лобко Н. "Черниговские губернские ведомости" як джерело генеалогічної інформації // Генеологічні записки Українського геральдичного товариства. Львів, 2004. - Вип. IV. - С.87-89.

4. Ніс С.Д. Людська пам'ять про старовину.І. Шворин рід // Основа. - 1861. - №10. - С.26-42.

5. Там само. - С.26.

6. Шекун В.О. Нові відомості до біографії С.Д. Носа (1829-1900) // Сіверянський літопис. - 2016. - №6. - С.187.

7. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України, ф.170, №582, арк.1-2.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Основні етапи життя і наукової діяльності археолога, етнолога, історика, директора Музейного містечка у Києві, професора Українського Вільного університету в Мюнхені, одного із засновників Української Вільної Академії Наук, Петра Петровича Курінного.

    статья [23,1 K], добавлен 07.11.2017

  • Вульфіла як перший єпископ готів, легендарний творець готського алфавіту, короткий нарис його життя. Літературні та культурні погляди даного діяча, його ідеологічна приналежність та місце в історії. Етапи створення готської мови та її використання.

    доклад [15,9 K], добавлен 23.04.2011

  • Короткий нарис життя, етапи особистісного та кар’єрного становлення Петра Столипіна як видатного російського суспільного та політичного діяча. Значення Столипіна в історії, сутність і зміст його реформ в аграрній сфері, оцінка отриманих результатів.

    презентация [887,7 K], добавлен 03.12.2014

  • Селянські громади в Україні. Громадське життя і його форми дозвіллєвої діяльності в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Сутність українських громад у селі. Звичаєві норми спілкування й дозвілля селян. Колективна взаємодопомога і колективне дозвілля.

    курсовая работа [59,5 K], добавлен 27.03.2014

  • Заснування та поширення громад як прояву національно-культурного руху. Мета їх створення. Виникнення "Громади" у Чернігові, напрями її діяльності. Роль громадівців у культурно-освітньому розвитку міста та краю. Значення чернігівського товариства.

    реферат [17,1 K], добавлен 03.06.2011

  • Коротка біографічна довідка з життя Винниченко. Становлення майбутнього громадського і політичного діяча. Розквіт політичної кар’єри: керівник уряду Центральної Ради 1917-1918 рр., на посаді голови Директорії. Науково-видавнича діяльність Винниченко.

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 14.11.2011

  • Ранні роки, періоди навчання Лук'яненка Левка Григоровича - українського політика та громадського діяча, народного депутата України. Створення підпільної партії "Українська Робітничо-Селянська Спілка". Повернення після заслання, політична діяльність.

    презентация [305,3 K], добавлен 24.02.2014

  • Розгляд твору Тіта Лівія "Римської історії від заснування міста", його основні погляди та концепції. Біографія історика та епоха його життя. Особливості мови та викладення матеріалу. Відношення Лівія до релігії, влади та зовнішньої політики Риму.

    реферат [31,2 K], добавлен 12.02.2015

  • Жан Кальвін як французький богослов,засновник кальвінізму, короткий нарис його життя та напрямки діяльності. Лист до Едуарда IV та його значення в історії. Реформатори Женеви: Г. Фарель, Ж. Кальвін, Т. Беза, Д. Нокс. Тридентський собор, його діяльність.

    презентация [636,8 K], добавлен 21.10.2014

  • Боротьба за Київський престол. Розквіт Русі при Ярославі Мудрому, короткий біографічний нарис життя та володарювання даної історичної особи. Церква і релігія при Ярославі, закладення монастирів. Митрополит Іларіон та головні напрямки його діяльності.

    реферат [21,4 K], добавлен 14.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.