Херсонський порт та чорноморська торгівля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський порт та чорноморська торгівля

Юлія Головко

Кандидат історичних наук, доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету

У статті розглядаються особливості бачення авторами проектів та записок загального стану, перспектив та проблем у розвитку торгівлі Херсонського порту як складової чорноморської торгівлі у цілому в останній чверті XVIII - на початку ХІХ ст.

Ключові слова: Херсонський порт, чорноморська торгівля, записки, проекти.

В статье рассматриваются особенности видения авторами проектов и записок общего состояния, перспектив и проблем в развитии торговли Херсонского порта как составляющей черноморской торговли в целом в последней четверти XVIII - в начале Х1Х вв.

Ключевые слова: Херсонский порт, черноморская торговля, записки, проекты

In the article are considered the particularities of vision of the authors of the projects and notes about general state, prospects and problems in development of the Kherson port' commerce as a component of the Black Sea commerce as a whole in the last quarter of XVIII - at the beginning of XIX centuries

Keywords: Kherson port, Black Sea commerce, notes, projects

В останній чверті XVIII - на початку ХІХ ст. чорноморська торгівля переживала період, який багато в чому визначив особливості її подальшого розвитку, у той же час, хоча зміни внутрішніх та зовнішніх умов торгівлі не забезпечували необхідної для торгівлі стабільності та визначеності, але створювали підґрунтя для роздумів про перспективи розвитку чорноморської торгівлі, у тому числі одного з провідних чорноморських портів - Херсонського порту. Найбільш яскраве втілення подібних роздумів можна знайти в проектних документах (записках, пропозиціях і т. д.), автори яких, як правило, мали безпосереднє відношення до чорноморської торгівлі. На інформативні можливості проектів як історичного джерела звертали увагу С.Я. Боровий [3], Н.І. Яковкіна [24], І.С. Шаркова [23], Ф. Вентурі [4], Дж. Леві [9], Ф.К. Караджа [7], які вивчали не тільки змістовну складову, але й історико-політичний та дипломатичний контекст походження окремих проектних документів. У проектах розвитку чорноморської торгівлі Херсонський порт посідає помітне місце, особливо у 80-90-х рр. XVIII ст., до активного включення в чорноморську торгівлю Одеси. У значній частині виявлених проектних документів увага саме на херсонській торгівлі не акцентувалася, скоріше, передбачалася у контексті чорноморської торгівлі у цілому. У даній розвідці ми зупинимося на проектах, які найбільш наближені до херсонської торгівлі, розвитку Херсонського порту як складової чорноморської торгівлі, адже в останній чверті ХVШ - на початку ХІХ ст. саме цей порт уособлював перспективи всього чорноморського напрямку, акцентуючи увагу на інформативних можливостях виявлених проектних документів з метою їх якнайширшого залучення до наукових досліджень з історії чорноморської торгівлі останньої чверті ХVШ - початку ХІХ ст.

На початку 80-х рр. ХVШ ст. перспективи чорноморської торгівлі автори більшості виявлених проектів напряму пов'язували з розвитком Херсонського порту та херсонської торгівлі, що спричинило появу, так би мовити, «херсонських проектів» розвитку чорноморської торгівлі. Один з таких проектів на початку 1780 р. розглядала Комісія про комерцію, а саме подання російського посланника в Константинополі О.С. Стахієва [12, л. 129-136; 17, л. 97-109], який у якості дієвих заходів для розвитку чорноморської торгівлі пропонував переселення торгуючих іноземців до Херсону та Таганрогу, організувати в Новоросійській губернії комерційну та страхову контори, побудувати склади та карантинні доми, стежити за якістю експортованих товарів, оголосити вільну торгівлю в Керчі та Єнікале [19, л. 23]. Особливо російський посланник підкреслював значення якості експортованих товарів, боротьби з корупцією на митницях та невтручання місцевої адміністрації у зовнішню торгівлю [19, л. 26].

Значну увагу автори проектів приділяли купецьким компаніям, які мали б сприяти розвитку торгівлі: так, було виявлено проект невідомого автора про створення комерційної компанії в Херсоні («Projet pour l'йtablissement d'une compagnie du commerce а Cherson»), який змістовно та структурно був пов'язаний з іншим документом («Observation sur le commerce de la Mer Noire», 1781, Л.Д. Еллерман). Автор першого проекту підкреслював необхідність встановлення російських консульств в Середземномор'ї та створення російських комерційних компаній для чорноморської та середземноморської торгівлі [10, л. 205-208]. У другому документі дана думка конкретизується на прикладі акціонерної компанії у Херсоні для зовнішньої та внутрішньої торгівлі, закупівлі товарів для експорту в Туреччину, Єгипет, країни Європи і т. д. У перспективі діяльність компанії потребувала відкриття комерційної палати в Херсоні для контролю усієї чорноморської комерції [10, л. 209-211].

На початку 1780-х рр. один з таких «херсонських проектів» був представлений Г. О. Потьомкіну. Автор, ймовірно австрійський купець, відзначав переваги Херсонського порту у порівнянні з Таганрогом та Єнікале, можливість здешевлення доставки австрійських товарів до азовських та чорноморських портів для їх подальшого вивезення в Середземномор'я та в російські губернії за умови належної організації торгівлі у Херсоні [16, л. 2]. Для розвитку чорноморської торгівлі потрібні були капітали, тому автор пропонував на державному рівні підтримати іноземних купців, які торгували в чорноморських портах та відкривали там торгові доми [16, л. 4].

Певний інтерес становлять не тільки безпосередньо проектні документи, але й їх обговорення, як у випадку з «Проектом торгового договору між Його Величністю королем Сардинії та її Величністю імператрицею всієї Русі» Дж. де Міллера, детально проаналізованому в дослідженні І.С. Шаркової [23]. Один з учасників дискусії абат Ф. Галіані, викладаючи свою точку зору в записці, серед проблем розвитку чорноморської торгівлі відзначав відсутність значних комерційних контор, складність та багатоетапність доставки товарів, взаємну недовіру між російським та іноземним купецтвом, які пропонував вирішити російсько-неаполітанською домовленістю про надання купцям можливості безкоштовно зберігати товари в пакгаузах при митницях (російські товари в Мессіні, неаполітанські - у Херсоні). З неаполітанських купців пропонувалося призначити торгових агентів до Санкт-Петербургу та Херсону, вони ж могли виконувати обов'язки неаполітанських консулів [13, л. 15-32]. торгівля порт чорноморський

Залучити іноземне купецтво до співробітництва пропонувалося у проекті невстановленого автора «Rйflexions sur le commerce extйrieur de la Russie ou avantages que la Russie peut retire du commerce avec 1е commerce par la Mer Noire», який додавався до невиявленої реляції 1784 р. Найважливішим напрямком чорноморської торгівлі автор проекту вважав торгівлю Херсона з Марселем та Тулоном, у тому числі, українським тютюном. Полегшити російсько-французьку торгівлю, з точки зору автора «Роздумів», могла б уніфікація російських та французьких одиниць вимірювання, використовуваних, у першу чергу, для зерна та вина [14, л. 11].

У середині 1780-х рр. у низці проектів розвитку чорноморської торгівлі перспективного значення набула ідея влаштування польського транзиту через Херсонський порт - можливості реалізації подібних проектів розглядалися на вищому рівні [5]. Один з таких проектів («Suite des observations relatives au commerce de la ville de Kherson») належав, можливо, марсельському купцеві Антуану де Сен-Жозефу (1784-1785) [3; 8]: автор записки відзначав недоліки організації доставки товарів та митного контролю в Херсоні, пропонував розвивати експорт кримської солі та польську транзитну торгівлю через Херсон, підтримувати торгове судноплавство та торгові компанії на Чорному морі [15, л. 1-3].

До цього ж напрямку відносився й проект абата М. Оссовського («Начертание, содержащее в себе некоторые замечания, касающиеся до нужного распоряжения по распространению и приращению как херсонской, так и таврических портов торговли, служащего», 1786), незазначеним адресатом якого міг бути Г.О. Потьомкін [6, л. 356]. Автор звертав увагу на значення надійної організації комерційного листування з Європою, яке Херсон міг вести через Польщу, а збільшення кількості поштових станцій між Херсоном та Ольвіополем прискорило б доставку листів. Суттєвою перепоною для розвитку херсонської торгівлі М. Оссовський вважав відсутність в Херсоні комерційного суду або купецької розправи, що змушувало купців обмежувати кредит та звертатися за вирішенням суперечок до Кременчука [6, л. 357]. Вирішення згадуваних проблем відкривало перспективи для поставок кримської солі до Польщі та можливості для вивезення сільськогосподарської продукції Брацлавщини (жита, круп, борошна і т. д.) до Херсону, Севастополя або Акерману, по суті створюючи стабільний та взаємовигідний товарообіг з Польщею [6, л. 358].

Чергова російсько-турецька війна вплинула не тільки на саму чорноморську торгівлю, але й на розуміння сучасниками її перспектив, у тому числі, ролі Херсонського порту в умовах просування на південь кордону Російської імперії. У 1792 р. управляючому Імператорським кабінетом В.С. Попову був представлений проект («Примечание на заведение черноморской торговли») колишнього російського повіреного в Константинополі П. А. Левашова, складений на основі зібраних ним за час служби матеріалів про торгівлю в Константинополі та Херсоні [11, л. 180]. Автор пропонував організувати при підтримці держави купецьку компанію та поєднати державні інтереси з приватною користю торгуючого купецтва, забезпечивши, таким чином, баланс цін на російські та іноземні товари. Залучити до російської торгівлі «людей знаючих та освічених» допомогло б облаштування карантинів, налагодження надійного поштового зв'язку, відкриття російських купецьких контор в іноземних портах [11, л. 182].

Автором кількох проектів щодо розвитку чорноморської торгівлі був генуезький купець В. Галлера [23, с. 305], пропозиції якого (1792) були представлені віце-канцлеру І.А. Остерману [6, л. 56] та включені у доповідь імператриці [1,л. 37]. Інший проект В. Галлери («Courtes rйflexions sur le commerce de la Mer Noire», 1793) був опублікований серед паперів адмірала М.С. Мордвинова [2, с. 141]. Автор проектів, в основному, звертав увагу на розвиток кримської торгівлі та залучення кримських портів до середземноморської торгівлі, розширення російського експорту, надання чорноморській торгівлі державної підтримки [1, л. 59]. Крім того, В. Галлера зважував на комерційні перспективи західного чорноморського узбережжя у зв'язку з близькістю річок Дністер, Буг, Синюха до портів у Херсоні, Миколаєві та Очакові, а також у перспективі Хаджибею, що дозволяло організувати транзит від Англії до Сибіру [2, с. 147].

На початку ХІХ ст. Херсонський порт залишався у колі інтересів торгуючих, хоча й поступово втрачав провідні позиції. Так, на рубежі ХУШ - ХІХ ст. були складені два проектні документи за підписом «королівського польського надвірного радника Ноти Хаймовича Ноткіна». Перший проект («О умножении на Черном море купеческих кораблей и о распространении купеческой торговли») являв собою план організації торгової компанії для чорноморської торгівлі. Враховуючи подвійне оподаткування євреїв в Російській імперії, яке приводило до скорочення державних доходів, оскільки купці-євреї переписувалися в нижчу гільдію або взагалі виписувалися у міщани, Н.Х. Ноткін не пропонував зменшити податки, а лише раціонально їх використовувати: половину податку відправляти у казну, а за рахунок іншої половини підтримати торгове суднобудування на Чорному морі - створити купецьку компанію, яка б будувала транспортні судна для забезпечення експорту пшениці, коноплі, льону, лісу, масла і т. д. Створити компанію Н.Х. Ноткін пропонував в Одесі і призначити комісіонерів у Криму (для торгівлю сіллю) та у Херсоні (для отримання відправлених Дніпром товарів). Автор підкреслював очевидну вигідність проекту для державної казни: розбудова торгового флоту, приток золотої та срібної монети, збільшення митних зборів, гарантована сплата гільдійських зборів. Крім того, компанія мала б власні судна, страхування, забезпечувала б щорічний приток капіталу, таким чином, сприяла б розвитку чорноморської торгівлі та зміцненню довіри до російської зовнішньої торгівлі у цілому [18, л. 1-2]. В іншому проекті (1802) чорноморська торгівля розглядалася у контексті військових поставок як складова хлібної та соляної торгівлі: у чорноморських портах пропонувалося влаштувати складку товарів, що б здешевило їх як у закупці для армії, так і взагалі [22, л. 13-17].

У 1801 р. італійський негоціант Фурньє представляв проект створення торгової компанії в Одесі, в якому відзначав серед перешкод розвитку чорноморської торгівлі нестачу купецьких капіталів та представницьких торгових домів - у якості рішення пропонувалося заснувати акціонерну компанію в Одесі з відділеннями у Херсоні, Феодосії, на Тамані і т. д. Компанія мала вести гуртову торгівлю пшеницею, лісом, коноплями, полотнами, шкірами, маслом, салом, борошном іт. д., а також привозити вина, оливку олію, цукор, каву, сухофрукти, шовкові матерії і т. д. Фурньє не просив ніяких привілеїв або монополій для компанії, але пропонував у перші роки її існування у якості «якогось заохочення» дозволити орендувати казенні судна для перевезення товарів та дещо полегшити оподаткування компанії [20, л. 16]. Комерц-колегія оцінила перспективи проекту доволі критично, відзначивши, що наприкінці 1790-х - на початку 1800-х рр. обсяги одеської торгівлі й так помітно зросли, а основною перешкодою в її подальшому зростанні був виключно економічний стан причорноморських губерній, який не дозволяв системно забезпечувати Одеський порт товарами для експорту, тому й «заснування в Одесі торгової компанії некорисне» [20, л. 18].

У 1805 р. на вищому державному рівні розглядався проектний документ («Начертание для учреждения патриотического общества, коего главной предмет будет поощрение полуденной российской торговли чрез Черное и Азовское моря»), виявлений примірник якого не містить підпису, дати складання та вказівки на адресата (вказана тільки дата отримання - 3 березня 1805 р.). М.П. Румянцев у листуванні з М.П. Строгановим називав автором проекту «іноземця Макюзі» (припускаємо можливість авторства генуезького негоціанта Жана Мак'юзі (Jean Machiusi)) [21, л. 10]. Акціонерне товариство пропонувалося створити з російсько-підданих власників акцій, назвати «Національна Чорноморська компанія» і заснувати головну контору в Херсоні з відділеннями в Одесі, Феодосії, Таганрозі, Харкові, Києві, Москві та Константинополі. Саме в Херсоні передбачалося будівництво 6 суден до 200 ластів кожне, які б забезпечили експорт хліба, заліза, сала, юхти, канатів і т. д. «Національна Чорноморська компанія» могла запропонувати посередницькі послуги щодо закупівлі та доставки імпортних товарів, страхування купецьких суден, кредитування купецтва та конкретних торгових операцій і т. д. Запропонована компанія не повинна була приймати участь в жодних казенних поставках, не мати жодних пільг та переваг, і навпаки всіляко перешкоджати монополізації зовнішньої торгівлі. Компанія також зобов'язувалася навчати комерції та іноземним мовам синів акціонерів та залучати їх до комерційної діяльності [21, л. 7-9]. Проект був схвалений і М.П. Румянцевим, і Олександром І, але з невеликим уточненням: автору проекту дозволялося оголосити про відкриття компанії від свого імені, як приватної особи, і не називати її «Чорноморською», а, наприклад, «Херсонською» [21, л. 10-11].

Отже, авторами виявлених проектних документів Херсонський порт сприймався як потенційний центр чорноморської та транзитної торгівлі у 1780-х та на початку 1790-х рр., коли цю позицію почали поступово займати Одеський та кримські порти: саме з початку 1790-х рр. простежується тенденція деякого зниження інтересу до Херсонського порту, яка посилюється після відкриття Одеського порту, а згодом відбувається фактична «заміна» одного порту іншим. Дещо довше Херсонський порт «затримався» в проектах заснування торгових компаній (до початку ХІХ ст.), доволі успішно конкуруючи у цьому відношенні з Одесою. Найбільш затребуваною умовою розвитку Херсонського порту та чорноморської торгівлі у цілому було торгове судноплавство, з яким безпосередньо пов'язували відкриття та розвиток торгових компаній, транзитної торгівлі, торгової інфраструктури і т. д. Розглянуті проекти та записки дозволяють окреслити коло проблем, які автори документів вважали найбільшими перепонами у розвитку Херсонського порту та чорноморської торгівлі в цілому: нестача купецьких капіталів та купецьких контор, торгового флоту, переважання іноземного купецтва. З іншого боку, пропонуючи заходи для покращення ситуації автори акцентували увагу й на інших, менш помітних, але так само важливих питаннях: корупція серед митників, нерозвиненість портової інфраструктури, відсутність комерційних судів (палат), страхових компаній, надійного поштового сполучення і т. д. Пропозиції створення торгових компаній, у тому числі із залученням державного капіталу, підтверджують внутрішній характер більшості акцентованих в проектах проблем, напряму пов'язаних з економічним станом причорноморського регіону, і лише побічний вплив зовнішньополітичної ситуації на розвиток чорноморської торгівлі.

Список використаних джерел та літератури

1. Архив внешней политики Российской империи, г. Москва. - Ф. 48. - Оп. 48/2. - Д. 66.

2. Архив графов Мордвиновых / [предисловие и прим. В. А. Бильбасова]. -Т. 2.- СПб., 1901.- 616 с.

3. Боровой С. Я. Франция и внешнеторговые операции на Черном море в последней трети XVIII - начале ХІХ в. / С. Я. Боровой // Французский ежегодник. Статьи и материалы по истории Франции. 1961. - М. : Изд-во АН СССР, 1962.-С. 496-506.

4. Вентури Ф. Итало-русские отношения с 1750 до 1825 года / Ф. Вентури // Россия и Италия. Из истории русско-итальянских культурных и общественных отношений. - М. : Наука, 1968. - С. 25-50.

5. Головко Ю. Проект організації на півдні України транзитної польської торгівлі (80-ті рр. XVIII ст.) / Ю. Головко // Причорноморський регіон у контексті європейської політики. Region nadczarnomorski w polityce europejskiej. - Одеса-Ополе-Вроцлав : [Б. в.], 2008. - С. 103-105.

6. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, м. Київ. - Ф. V. - Спр. 852.

7. Караджа Ф. К. Вопросы развития черноморской торговли после Кючук- Кайнарджийского мира (1774-1787 гг.) / Ф. К. Караджа // Россия и Юго¬Восточная Европа. - Кишинев : Штиинца, 1984. - С. 39-45.

8. Княжевич М. Проект поліпшення торговлі на Україні. 1784 /

М. Княжевич // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Том ХУШ. - Львів : Друкарня тов-ва ім. Т. Шевченка, 1897. - С. 1-8.

9. Леви Дж. Экономические отношения с Россией в проектах пьемонтского правительства (конец ХУШ в.) / Дж. Леви // Франко-русские экономические связи. - Москва-Париж : Наука, 1970. - С. 234-266.

10. Научно-исследовательский архив Санкт-петербургского института истории РАН. - Ф. 36. - Оп. 1. - Д. 557.

11. Российский государственный архив древних актов (далі - РГАДА). - Ф. 19. -Оп. 1. -Д. 317.

12. РГАДА. - Ф. 397. - Оп. 1. - Д. 296.

13. РГАДА. - Ф. 1261. - Оп. 1. - Д. 536.

14. РГАДА. - Ф. 1261. - Оп. 1. - Д. 624.

15. РГАДА. - Ф. 1261. - Оп. 1. - Д. 936.

16. РГАДА. - Ф. 1261. - Оп. 4. - Д. 834.

17. РГАДА. -Ф. 1261. -Оп. 6. -Д. 312.

18. РГАДА. -Ф. 1261. -Оп. 6. -Д. 811.

19. РГАДА. - Ф. 1261. - Оп. 6. - Д. 1645.

20. Российский государственный исторический архив (далі - РГИА). - Ф. 13. -Оп. 1. -Д. 36.

21. РГИА. -Ф. 13. -Оп. 1. -Д. 188.

22. РГИА. - Ф. 14. - Оп. 1. - Д. 10.

23. Шаркова И. С. Русские и итальянские записки об установлении прямых торговых связей между Россией и Италией в последней трети ХУІІІ века (по материалам Архива Воронцовых) / И. С. Шаркова // Вспомогательные исторические дисциплины. Вып. 7. - Л. : Наука, 1976. - С. 302-319.

24. Яковкина Н. И. Франко-русские торговые отношения в начале XIX века / Н. И. Яковкина // Вестник Ленинградского университета. Год издания двенадцатый. № 2. Серия истории, языка и литературы. Выпуск 1. - Ленинград : Изд-во Ленинград. ун-та, 1965. - С. 72-82.

Размещено на Allbest.ru