Матеріали фонду 149 ЦДІА України у Києві як джерело з історії Успенського (Пребраженського) жіночого монастиря у Глухові ХVІІ-ХVІІІ ст.
Гетьманські універсали як одні з найбільш важливих історичних документів, що слугують джерелом для вивчення причин виникнення Успенського жіночого монастиря у Глухові. Визначення вкладу, який зробив гетьман Іван Мазепа в розвиток цього монастиря.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.05.2018 |
| Размер файла | 15,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Фонд 149 (Глухівський Успенський жіночій монастир) є одним з невеликих фондів ЦДІА України у Києві (далі - ЦДІАУК). У ньому міститься 19 справ за 1663-1771 рр., а фактично 16, бо три справи (універсали гетьманів Івана Брюховецького та Дем'яна Многогрішного) вибули в інший фонд. В принципі це невелика прикрість, оскільки ці універсали були опубліковані за оригіналами І.Л. Бутичем [1]. З цього видання варто й розпочинати розповідь про початки монастиря. Слід відзначити, що коротенький нарис історії обителі на 1 стор. дав свого часу О.М. Лазаревський [2], ґрунтуючись саме на гетьманських універсалах. Отже, 21.09.1663 р. Брюховецький взяв під оборону військового товариша Ніжинського полку, глухівського жителя Марка Кимбаровича, а 13.01.1666 р. він же підтвердив його права село Березу (нині село, що в 10 км від Глухова). Як вище говорилось, ці два універсали вибули в інший фонд. Цей же гетьман ще 01.08.1665 р. за «вірні и щирие услуги» Кимбаровича надав йому дві мірки у побудованому ним же млині на р. Березі і той таким чином був звільнений від обов'язкових млинових податків на користь Війська Запорізького. Однак у 1668 р. під час повстання Брюховецького проти Московської держави Кимбарович загинув. Тоді його удова Агафія «Евхимовна» (Юхимівна) отримала 09.03.1669 р. універсал від нового гетьмана, який було видано у Глухові. Ним підтверджувалися її права на с. Березу, млин, ставки, сіножаті тощо (цей універсал, як вище говорилося, був переданий в інший фонд). Смерть чоловіка стала для Агафії переломним моментом у житті. Вона постриглася в черниці, вирішила заснувати на своїх землях жіночій монастир Преображення Господнього і добилася дозволу на це від чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, який призначив її ігуменею монастиря. Цікаво, що в цьому універсалі від 23(13).01.1671 р. вона вперше названа Афанасією (поза сумнівом таким стало її чернече ім'я [3]. Але справа чомусь затяглась, і вже гетьман Іван Самойлович універсалом від 28(18).11.1677 р. по суті повторив універсал Многогрішного і закріпив за цим монастирем с. Березу з «приналежностями», серед яких бачимо і хутір на р. Гремячці (притока р. Стечної, що є лівою притокою р. Судості). Але чомусь монастир було перейменовано, і тут він названий на честь Успіння Пресвятої Богородиці. 22(12).02.1688 р. гетьман Іван Мазепа підтвердив права монастиря на с. Березу, але його ігуменею названа Магдалина Марія, тобто мати І. Мазепи [4].
Далі йдуть два універсали, які були зовсім невідомі О.М. Лазаревському. Це універсал від 04.05.1720 р., який І. Скоропадський дав ігумені Мелетії (Сосірзі). Вона скаржилась, що на церковні свята, особливо на Успіння, в Березу прибувають люди з навколишніх сіл і за прикладом місцевих козаків торгують горілкою «не тилко кухвою, носаткою, відерком, але й квартою» без жодного належного податку монастиреві, через що чиниться велика шкода, тим більше що монастир будує велику кам'яну церкву Успіння. Гетьман вимагав заборонити таку практику і підкреслював необхідність сплачувати монастиреві належний податок (№ 9; див. додаток). Другий і останній за хронологією універсал був виданий гетьманом Данилом Апо столом 15.09.1730 р. (з Глухова) і скерований до ніжинських полковника та сотника. Він був виданий у відповідь на прохання ігумені Марії Магдалини, яка представила гетьманські універсали і грамоту Петра І від 03.07.1709 р. на монастирські землі, а також купчу на половину млина у верхів'ях р. Есмань від жительки Есмані Меланії Кирилихи та її синів Данила й Петра, і просила, щоб козаки с. Берези не брали у свої підсусідки монастирських підданих, на що гетьман дав згоду (№ 11). Сама купча Меланії Кирилихи від 06.03.1730 р. свідчить, що цю половину (інша вже належала монастирю) вона продала за 80 рублів. Цей документ був підписаний глухівським сотником Федором Омеляновичем, отаманом Стефаном Уманцем, бурмистром Яковом Павловичем і писарем глухівської ратуші Костянтином Яновським (№ 12). За О.М. Лазаревським ця «Кирилиха» - удова Кирила Грушинського, яка у 1699 р. була вже черницею Успенського, а потім Гамаліївського монастирів.
Глухівський міщанин Марко Самойлович Гончар 26.05.1674 р. продав свій «пляц» у Глухові глухівському ж міщанину Івану Цибульському, і який також, очевидно, перейшов потім у власність монастиря. Цей «пляц» межував із володіннями Мартина Крамара та Матвія Шедури (?). Під цією купчею підписалися отаман Сава Яковлевич (це ім'я вперше з'являється у джерелах), війт Омелян Якимович та бурмистри Дем'ян і Федір (№ 6). 22.08.1678 р. перед глухівською міською верхівкою (отаманом Симеоном Тарасовичем, війтом Костянтином Феодосійовичем, бурмистрами Яковом Борисевичем та Пархомом Ігнатієвичом) стала Агафія Кузьмиха, жителька Глухова, щоб засвідчити продаж частини млина, яка належала її покійному сину на р. Шостці, та займища на старій греблі Омелянові Феодосієвичу Крамару «гражданинови глуховскому» (№ 6). Вірогідно, що ця частина млина потім перейшла до монастиря, який зберігав документи на свої маєтності та їх попередніх власників на випадок можливих судових розглядів. У документі від 21.08.1681 р. міститься міновий запис між монастирем (уже Преображенським) в особі його ігумені Анастасії Михайлівни Бобирчанки (тітки гетьмана Мазепи) та жителем с. Берези Андрієм Бахмацьким, підданим монастиря, щодо сіножаті, яку монастир вимінював у Андрія за 20 возів сіна. Згадуються тут шляхи Орлувський та Княжицький (№ 7). У 1721 р. ієромонах Макарій з Новгорода-Сіверського подарував двір своїх покійних батьків Симеона і Параскевії (з городом) у селі Есмані Успенському монастиреві «на поминовение» їхніх душ (№ 10). 1747 роком датований декрет глухівського сотенного правління щодо двору у с. Береза Тишка Грішного - підданого монастиря (№ 13), 1763 р. - постанова глухівської комісії щодо відведення місця для монастирської лавки після пожежі 1748 р. Це місце знайшли у соляному ряду (№ 14). Відносно великі за обсягом (до 10 аркушів) виписи з протоколів цього ж правління щодо прав монастиря на землю 1765 р. (№ 15) та декрет підкоморського суду щодо спірної справи на володіння сінокосом та гаєм над р. Шосткою між козаками Мартином і Петром Турами та монастирем 1766 р. (№ 16). Завершують матеріали фонду три справи 1768-1771 рр.: декрет підкоморського суду щодо конфлікту між монастирем і козаком Шепелем за сіножать біля х. Рогізної (№ 17); випис із рішення глухівського земського суду щодо конфлікту монастиря з бунчуковим товаришем Дем'яном Туранським за гай біля того ж хутора (№ 18); квит про сплату Д. Туранським монастиреві 1050 руб. (№ 19).
На жаль, цими документами вичерпується фонд № 149. Однак крім них є ще документи інших фондів ЦДІАУК. Особливо це стосується величезного фонду 51 (Генеральна військова канцелярія). Так, у справі № 4227 (оп. 3) міститься скарга козаків Глухівської сотні жителів с. Берези на ігуменю Успенського монастиря Марію-Магдалину (1732 р.); у справі № 12447 (оп. 3) йдеться про виділення у 1754 р. на клопотання ігумені Єлизавети грошей (300 руб.) для реставрації храмів Успенського монастиря, який у 1748 р. постраждав від пожежі. Очевидно ця справа затяглася, бо у 1754-1756 рр. знову розглядалося це питання (оп. 3, № 12447). У 1749 р. черниця Олена Заруцька хотіла отримати від свого зятя (Марка Петрункевича) речі своєї покійної дочки (оп. 3, № 9808), а у 1753 р. вона ж скаржилася про порушення сином Семеном її заповіту (оп. 3, № 11572). 1750 роком датована чолобитна священика Успенського монастиря Костянтина Петрова про виділення йому землі для двору, оскільки його землю в Глухові було вилучено при переплануванні міста (оп. 3. № 10524). Поза сумнівом ґрунтовне опрацювання цього фонду принесе нові дані з історії Успенського (Преображенського) монастиря ХУІІ-ХУШ ст.
Додаток № 1. «Его црского пресвітлого влчства Войск Запорожских обоих сторон Дніпра гетман Иоанн Скоропадский.
Ознаймуем сим іншим універсалом всім, кому о том відати надлежатимет, особливе пну сотникові глуховскому з урядом тутешним, також пном державцом духовним и свіцким в уезді Глуховском около села Берези свої маетности иміючим, иж пречестная гспжа Мелетия, игумения Свто-Успенского мнстира дівочого, супліковала до нас, прекладаючи жалобу, что многие з околичних сел люде, приежджаючи в село Березу, маетност мнстирскую, во время торгов и зборов, там одправуючихся, барзій под час успенского празника, а засмотруючися на козаков березовских, не тилко кухвою, носаткою, відерком, але и квартами по господах горілку в том селі шинкуючих, продают и свою горілку без жадного належитого мнстиреві од шинкованя датку. В чом она, гспжа игумения, немалую обители свтой узнаючи кривду, просила ншего на тое разсмотрения и респекту. Теди мы, гетман, тое гспжи игумениї, яко державци того села, прошение узнавши быти слушное, респектуючи зас, же тая обител дівичая для справи великой своей церкви каменной Успения Пресвтой Бци нині требует вспоможеня як од козаков березовских, так и од приежджаючих в Березу з сел околичних людей, горілку там шинкуючих, тепер и в далшие часи позволяем сим ншим з канцелярії войсковой виданним універсалом помянутой гспжи игумениї належниходшинков отримати даток, апротивящимся сему указу ншому возбранити шинковой, албо за неотдане належитости оних грабит. Зачим аби ніхто з пнов державцов духовних и свіцких, також з уряду здешнего глуховского, відаючи о таковой волі ншой, не важдилъся ей, гспжи игумениї, или определенному на тое з обители приставнику в обыраню датку горілчаного чинити трудности и препятия, пилно міти хочем и рейментарско приказуем под утраченем маетности.
Дан в Глухові августа 8 д. року 1720.
Звишменованний гетман рукою власною».
(ЦДІАУК, ф. 149, оп. 1, № 9. Оригінал, завірений особистим підписом І. Скоропадського і печаткою).
Додаток № 2.
1730, вересня 26(15).- Глухів. - Універсал гетьмана Данила Апостола
«Ея императорского величества Войска Запорожского обоїх сторон Дніпра гетман Даниїл Апостол.
Ознаймуем си нашим універсалом пну полковникові ніжинскому, п. п. старшині полковой, а особливе пну сотникові глуховскому з урадом и кому відати надлежатимет, иж всечестная в Бгу гспжа Мария Магдалена, игумения, з сестрами монастира дівичого глуховского, презентовала нам при супплиці своей премощнійшую блженние и вічнодостойния памяти его императорского величества Петра первого, самодержца всероссийского, грамоту в року 1709 в юлі мсці 3 числі жалованную, и універсали антецессоров наших, гетманов Бруховецкого и Мазепи на свободное тому их монастирев владіние села Берези, в сотні Глуховской найдуючуся, с мелницами, с поселенними людми и со всіми к тому селу принадлежащими угодиї, на которое село с мелницами и с угодиями к оному селу принадлежащими, а особливе на млин от Меланиї Кирилихи, жителки и мелнички ясманской, з снами еї Данилом и Петром, Кириловими дітми, в селі Ясмані в вершині річки Ясмані ж з рибними ловлями купленних, просила нашей гетманской конфирмациї и дабы подданних их посполитих жителей села Берези тамошние козаки в підсусідки к себе не принимали, оборонного універсалу. Мы прето, гетман, иміючи власт по силі високомонаршой ея императорского величества грамоти всякие воинские и гражданские в Малой Россиї устроивати порядки по означенним кріпостям, велели сей наш всечестной гспжи Мариї Магдалені глуховского дівичого монастира игумениї, з сестрами видати універсал, которий яко означенное село Березу, в сотні Глуховской найдуючоеся с мелницами, с поселенними людми, и со всіми к нему принадлежащими угодиї по силі висшенаміненной жалованной монаршой грамоти и універсалов антецессоров наших, також висшеозначенний млин, стоячий в вершині на річці Ясмані, посеред села Ясмань ж, о двох колах мучних, з которих едно их монастирское было, а другое от Меланиї Кирилихи, жителки и мелнички ясманской, купленное подлуг купчої, у них иміючойся, в спокойное тому ж монастиреві и безпрепятственное владіние, ствержаем так, абы пн. полковник ніжинський, пирве старшина полковая и особливе пн. сотник глуховский з урадом и нихто в том владіниї означенного села Берези с мелнцами, с поселенними людми, и со всіми к нему принадлежащими угодиї и млина ясманского жадного и найменшого оному дівичому глуховскому монастиру не чинили трудности и препятия, а войт с посполитими того села, кромі козаков, которие при своих волностях заховани, был повинен ненарушне всякое бы и оному ж монастиру отдавали подданическое повиновение и послушание без противности, а тие бы козаки подданих их монастирских себі в подсусідки не принимали и их от послушенства монастирского не охороняли, міти хочем и рейментарско приказуем.
Дан в Глухові сентеврия 15 д. року 1730.
(ЦДІАУК, ф. 149, оп. 1, №11. Оригінал, завірений особистим підписом І. Скоропадського і печаткою).
Література
гетьманський історичний успенський монастир
1. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687). - К.-Львів, 2004. -1086 с.
2. Лазаревский О.М. Описание старой Малороссии. - СПб., 1893. - Т. 2 (Нежинский полк). - 450 с.
3. Універсали Івана Мазепи. - К.-Львів, 2006. - 798 с. Д. І № 55; К.-Львів, 2002. - 757 с. - № 67.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Історія виникнення Почаївської Лаври: перша фундаторка монастиря - Анна Гойська, магнат Андрій Ферлей. Почаївський монастир у ХVІІ столітті: ініціатор будівництва Успенського собору – Потоцький. Святиня на порозі ХХІ століття: ігумен Амфілохій.
курсовая работа [49,0 K], добавлен 06.08.2008Біографія гетьмана України. Державно-політична діяльність І. Мазепи. Побудова фортеці південних кордонів. Захист козаків. Розвиток економіки держави. Підтримка освіти та культури. Творці української літератури. Меценатська діяльність. Гетьманські витрати.
презентация [1,4 M], добавлен 06.12.2016Аналіз особливостей періодизації церковно-радянських відносин. Знайомство з пропавшими безвісті храмами Приазов’я. Розгляд причин руйнації церковних споруд в роки радянської влади. Характеристика Благовіщенського жіночого монастиря на Херсонщині.
курсовая работа [81,0 K], добавлен 12.10.2013Політичне становище в Україні в другій половині XVII ст. Гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький. Політика гетьманів України в період "Руїни" (П. Тетеря, П. Дорошенко, Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, Д. Многогрішний). Іван Мазепа, оцінка діяльності.
контрольная работа [18,6 K], добавлен 18.05.2010Неоднозначна історична постать Мазепа залишила незгладимий слід не тільки в історії України але і в історії всього світа. Походження І. Мазепи та його рід. Іван Мазепа як культурний діяч. Бароковий універсум Івана Мазепи.
реферат [19,4 K], добавлен 18.03.2007Майже триста років, ім’я українського гетьмана Івана Мазепи не залишає до себе байдужим як істориків так і людей, взагалі далеких від історії. Його ім’я сьогодні викликає найрізноманітніші оцінки. Більше дізнайся і створи для себе свій образ Мазепи.
сочинение [6,3 K], добавлен 22.09.2008Вивчення основних аспектів державно-політичної діяльності українського гетьмана Івана Мазепи. Дипломатичні відносини з російським урядом та монархічними дворами Європи. Дії Мазепи по сприянню розвиткові економіки держави. Підтримка освіти та культури.
презентация [713,2 K], добавлен 02.02.2011Дослідження з історії України XIX ст. Ястребова Ф.О. Праці А.Ю. Кримського з історії та культури арабських країн. Українське наукове товариство у Києві. Роль друкарства у розвитку історії у XVI-XVII ст., Києво-Могилянська академія - осередок їх розвитку.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 29.01.2014Іван Мазепа та його державотворча діяльність. Діяльність до гетьманства. Політична діяльність гетьмана І. Мазепи. Доброчинно-меценатська діяльність Івана Мазепи. Зовнішньополітичні зв’язки Мазепи. Відносини гетьмана з Петром І. Стосунки з Карлом ХІІ.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 26.12.2007Місто Путивль під час і після монгольської навали. Розвиток Путивля після входження у Велике князівство Литовське і після входження до складу Московської держави, набуття їм стратегічного значення. Роль Молчанського монастиря в розвитку міста Путивля.
реферат [41,4 K], добавлен 02.10.2015
