Історія Бережанщини в часи Західноукраїнської Народної Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477.4)“1918-1919”

Історія Бережанщини в часи ЗУНР

Богдан Луговий, Олена Лугова

бережанщина влада інтелігенція війна

Анотація

Проаналізовано процес становлення української влади, формування нових органів управління в Бережанському повіті. Показано роль бережанської інтелігенції у державотворчому процесі краю. Висвітлено ставлення польських чиновників до української влади. Розкрито хід воєнних дій українсько-польської війни на Бережанщині. Охарактеризовано воєнні здобутки та причини невдач УГА.

Ключові слова: ЗУНР, Галичина, Бережанський повіт, Окружна Повітова Команда, повітова рада, УГА, Чортківська офензива, Лисоня.

In the article highlights and analyzes the process of the formation of Ukrainian power and new bodies of the management in Berezhany region. Shows the role of the local intelligentsia in the state creative process in region. Highlights the treatment of the polish officials for Ukrainian power. Open the course of the military events in Berezhany during the Ukrainian-Polish war. Characterizes the war's achievement and reasons of the fails of UGA.

Key words: ZUNR, Galicia, Berezhany region, District county squad, county counsel, UGA, Chortkiv offensive, Lysonia.

Початок ХХ ст. в Галичині відзначився піднесенням національно-патріотичного руху. Діяльність політичних партій, спортивно-військових організацій, національно-патріотичного молодіжного руху стала основою майбутньої дієвої сили в державотворенні ЗУНР Участь Легіону У СС у Першій світовій війні яскраво продемонструвала прагнення українців здобути власну державу. В цей період зароджуються основні засади української національної ідеї, спроба реалізації яких відбулась із проголошенням ЗУНР 1 листопада 1918 р. У цей час галичани виявили самовіддану працю, яку спрямовували на утвердження національної гідності, ідеї соборності та незалежності Української держави.

Актуальність досліджуваної проблематики зумовлена тим, що Бережанщина в роки ЗУНР стала ареною важливих історичних подій; краєм, де над розбудовою української держави працювали визначні громадсько-політичні діячі.

Наукова новизна полягає в тому, що на основі об'єктивного комплексного підходу, аналізу мемуарних та архівних матеріалів досліджено державотворчі процеси та воєнні дії на теренах Бережанщини.

Мета статті - вивчення історичних реалій, знаменних подій 1918-1919 рр., що відбувалися в Бережанському краї.

Завдання дослідження ґрунтується на аналізі мемуарних і архівних джерел, їхньому зіставленні та формуванні хронологічності подій у краї на загальному історичному тлі.

Певні аспекти досліджуваної проблеми розглянуто у працях В. ВеригиВерига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 / В. Верига. - Жовква: Вид-во Отців Василіан “Місіонер”, 1998. - 524 с., М. ГуцулякаГуцулякМ. Перший листопад 1918 року. На західних землях України / М. Гуцуляк. - Нью-Йорк, 1973. - 408 с., І. Крип'якевичаКрип'якевич І. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / І. Крип'якевич, Б. Гнатевич, З. Стефінів. - Львів: Вид-во “Світ”, 1992. - 702 с., О. КузьмиКузьма О. Листопадові дні 1918 р. / О. Кузьма. - Нью-Йорк: Вид-во “Червона калина”, 1960. - 468 с., Л. ШанковськогоШанковський Л. Українська Галицька армія. Воєнно-історична студія / Л. Шанковський. -, 1974. - 396 с. та ін. Сучасними історичними дослідженнями з окресленої проблематики є праці М. Литвина. Основу джерельної бази становлять мемуарні та архівні матеріали.

Першолистопадовий зрив у Львові сколихнув Західну Україну і знайшов відображення у всіх повітах краю. Розпочався процес державотворення. 2 листопада 1918 р. д-р Осип Ковшевич скликав нараду Комітету та інтелігенції міста Бережан в залі товариства “Українська Бесіда”. У роботі наради взяли участь радники Іван Масляк та Володимир Федак, суддя Антін Єднак, прокурори Лев Петрушевич і Дмитро Бойко, начальник в'язниці Александер Дзьоба, д-р Кирило Джулинський, д-р Михайло Західний, д-р Василь Левицький, професори Володимир Гусак та Ісидор Єлюк, священики Василь Дубицький, Ардан, а також Володимир Янівський, Михайло Крушельницький, Осип Насельський, Володимир Ратич, Володимир Козловський, Іван Петрицький, Роман Глушок, Степан КомарянськийБережанська земля: історико-мемуарний збірник / [упоряд. В. Лев]. - Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто: комітет “Видавництво Бережани”, 1970. - С. 205.. Під час роботи нарад було узгоджено план встановлення української влади, роззброєння військових частин і поліції в місті, згідно з яким основні події мали відбутися в ніч із 3 на 4 листопада. Планували залучити 40 українських кадрових офіцерів, які перебували в цей час на Бережанщині, а також добровольців із навколишніх сілГуцулякМ. Перший листопад 1918 року... - С. 270-271.. Саме для цього було розіслано представників по Бережанському повіті. “По нараді всі разом ми подались до села Лісник...

Лісницькі підстаршини привели із собою дванадцять молодих хлопців, на жаль, без зброї, зате з грубими палицями, що могли відіграти роллю справжніх крісів - присмерком”Бережанська земля: історико-мемуарний збірник. - С. 206..

План перебрання влади передбачав поділ добровольців на п'ять відділів за територіальним принципом. Кожен з відділів мав свої завдання:

- перший відділ формували добровольці сіл Лісники, Куряни та їхні околиці. Командування здійснював поручник Франц Баб'як. їхнє основне завдання полягало у спостереженні за табором, роззброєнні австрійської жандармерії;

- другий відділ - села Лапшин, Гиновичі та їхні околиці. Командував четар Володимир Козловський. Завдання - спостерігати за залізницею, контролювати навколишню територію;

- третій відділ - села Вільхівець, Посухів та їхні околиці. Командував поручник Осип Кекіш. Завдання - зайняти військову пекарню та казарми на Адамівці;

- четвертий відділ - села Литвинів, Мечищів та їхні околиці. Командували чотар Франц Скорик і хорунжий Іван Карась. Завдання - спостерігати за таборовиками, зайняти залізничну станцію Литвинів і чекати на прихід 5-го відділу;

- п'ятий відділ - село Рудники з околицями. Командував булавний ЛямбінґГуцулякМ. Перший листопад 1918 року... - С. 271-272..

Для успішного та мирного переобрання влади у Бережанах потрібно було уникнути військових протистоянь. У передмісті Бережан розміщувався табір австро-угорських вояків, які поверталися з російського полону. Кількість їх у цей час становила близько 8000 осіб. Другим приводом протистояння міг стати батальйон угорського полку.

Осип Ковшевич спільно із поручниками Ж. Олексином та Ф. Баб'яком сформували Військову Команду в м. Бережанах та організували селянські відділи, які в подальшому відіграли ключову роль у перебранні влади в країЛитвинМ. Українсько-польська війна... - С. 44.. Для контролю над залізничними комунікаціями ввечері 3 листопада під командуванням поручника Жигмонта Олексина було встановлено контроль над вузловою станцією в с. Потутори та призначено її командантом хорунжого УСС Івана Карася. Цього ж дня о 21.00 вони прибули до Бережан та перейняли владу на залізничній станції. Командантом станції призначено четаря Ф. Скорика. Загалом на станції зібралося близько 260 українських добровольців та 4 старшини. Опісля рушили до казарм угорського куреня 80-го піхотного полку. Солдати добровільно склали зброю, після чого їм дано наказ зранку повертатися до своїх домівок. Зброю та амуніцію розміщено під охороною поручника В. Козловського. Після цього військові під командуванням поручника Ж. Олексина рушили до Ратуші, де за його наказом вивісили український прапор. Цього ж ранку хорунжий О. Кекіш із своїм відділом зайняв казарми батареї артилерії, що розміщувались на Адамівці (передмістя м. Бережани)Бережанська земля: історико-мемуарний збірник. - С. 207..

Зранку 4 листопада без опору було роззброєно жандармерію, угорську робітничу сотню при військовій пекарні, на ратуші та церкві майоріли синьо-жовті прапори. Доктор Осип Ковшевич разом із радником Іваном Масляком, професором Ісидором Єлюком, доктором Михайлом Західним і сотником Жигмунтом Олексином прийшли до приміщення повітової ради і проголосили про перехід влади у повіті до Івана Масляка - нового повітового старости, представника Української Народної Республіки. Професора Ісидора Єлюка було призначено заступником повітового старости, о. проф. Ардана - керівником освіти у повіті, Андрія Швака - військовим відомством, д-ра Кирила Джулинського та проф. о. Михайла Осадцу - провізійними справами, Івана Петрицького - рільничим відділом, д-ра Михайла Західного - відділом пропаганди і редакцією “Бережанського вісника”, д-ра Володимира Лав- рівського - повітовим лікарем, поручника Степана Глібовицького - командантом вартової сотні, Антіна Єднака - очільником окружної команди жандармерії, Петра Бігуса - командантом запасного коша, проф. Володимира Гусака - директором української гімназії, проф. Ісидора Єлюка - директором української учительської семінарії. Також створено при повітовій раді дорадчий повітовий орган, який займався загальними питаннями. Спочатку його очолив Модест Каратницький, а згодом Іван Масляк. До нього належали О. Ковшевич, І. Єлюк, о. В. Дубицький, O.Бородайко, о. М. Осадца, Т. Старух, М. Західний, о. О. Гавришо, І. Петрицький, P.Глушок, С. Комарянський.

У процесі українського державотворення почали формуватися національні органи влади. У Бережанах, як повітовому місті, організували повітову національну раду - дорадчий орган при окружному повітовому комісарі. До її складу входили представники громад повіту. Очолив повітову національну раду Тимотей Старух. Збори цього представницького органу відбувалися в залі магістрату. Однак діяльність органів влади ускладнювали відсутність фахівців, початок українсько- польської війни та ін.Там само. - С. 213..

Із приходом української влади в Бережани бургомістром призначили проф. Осипа Насельського, згодом - Олександра Бородайка. 11 листопада 1918 р. бургомістром міста став Тимотей Старух, який перебував на цій посаді до липня 1919 р.Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України). - Ф. 309. - Оп. 1. - Спр. 2227 (Автобіографічна повість депутата сейму Т. Старуха). - Арк. 137-138.

Із початком українсько-польської війни надзвичайно гостро стояло питання організації війська. Першим військовим формуванням у Бережанах стала сотня поручника Степана Глібовицького, яка забезпечувала порядок у повіті. З метою допомоги оборонцям Львова в Бережанах розпочали мобілізацію колишніх австрійських військових, добровольців та формування з них похідних сотень. Основними організаторами українського війська на Бережанщині стали О. Ковшевич, П. Бігус, О. Ковч, С. Глібовицький, Ж. Олексин, А. Єднак, М. Бончук, С. Веселовський, Хичій, Ф. Баб'як, С. Кошик, Л. Кордяк, М. Мельник, М. Ворона, В. Луцишин, М. Грамяк та ін.Бережанська земля: історико-мемуарний збірник. - С. 215.. Процес творення українського війська відбувався в умовах недостатньої кількості кадрових офіцерів, амуніції, зброї та вичерпання матеріальних ресурсів краю під час Першої світової війни.

16 листопада 1918 р. в Бережанах створили Окружну Військову Команду та запровадили посаду окружного повітового комісара, згідно з розпорядженням Державного секретаріату “Про адміністрацію Західно-Української Республіки”Гай-Нижник П. Формування органів державної влади та управління ЗУНР (1918-1920 рр.): зб. наук. праць / П. Гай-Нижник. - Київ, 2009. - Т. 23. - С. 33о.. До юрисдикції Окружної Військової Команди в Бережанах належали Бережанський, Бібрський, Підгаєцький, Рогатинський та Перемишлянський повітиЛитвинМ. Українсько-польська війна... - С. 117.. Окружним командантом було призначено Осипа Ковшевича і підвищено до звання полковника. На цій посаді він перебував до грудня 1918 р. Його заступником був підхорунжий УСС Богдан Бородайко. Військову Команду у повіті провадив поручник Петро Бігус. Також до Окружної Військової Команди входили Осип Левицький, Рудольф Жибочинський, Степан Калинович (Бібірка), Гриць Чолій (Перемишляни), Микола Гой (Підгайці) та ін.Там само. - С. 123.. У місті Бережанах військову команду очолював поручник МарцюхУкраїнська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918-1920 рр. Матеріяли до історії / [упоряд. Д. Микитюк]. - Вінніпег: Вид-во “Канадійського фермера”, 1960. - Т 2. - С. 38-39..

У листопаді 1918 р. для підсилення загону імені Гонти отамана А. Долуда, що був скерована із УНР на допомогу Львову, із бережанської команди було надано дві сотні під проводом четаря М. ВорониЛитвин М.Р. Історія ЗУНР. - С. 146.. Для оборони Львова Бережанська Окружна Команда скерувала 16 бойових куренів по 400-500 стрільців.

Судову гілку влади в Бережанському повіті очолив М. Каратницький, а прокурором було призначено Л. Петрушевича. Польські судові чиновники не підкорилися новій владі та відійшли від справЗахіднийМ. Звіт курієра з Бережан... - С. 21.. Згідно з розпорядженням Державного секретаріату юстиції Бережани стали центром одного із дванадцяти судових округів, який, своєю чергою, поділявся на 9 судових повітів. У січні 1919 р. в Бережанах створено польовий суд при Окружній Військовій Команді, який очолив Степан Солом'яний. До складу суду входили Антін Єднак, Іван Хичій, Франц Баб'як, Дмитро Бойко, Осип Скаськів, Михайло Кулинич.

У Бережанському повіті було створено відділ жандармерії, всього в ЗУНР функціонувало 23 таких відділи. Командантом повітової жандармерії був ротмістр Німец, а командантом поліції - булавний СнігуровичУкраїнська Галицька Армія. - Т 2. - С. 39..

Начальна Команда Галицької Армії з 25 листопада 1918 р. переїхала до Бережан. У перших днях грудня відбулася нарада вищих старшин-командантів під головуванням нового Начального Команданта Армії полковника Михайла Омеляновича- Павленка. В нараді взяли також участь: полковник Григорій Коссак, підполковник Осип Микитка, сотники Осип Букшований і Альфред Бізанц. На нараді обговорили й затвердили план подальших військових дій, що склав полковник Генерального штабу Євген МишківськийУкраїнська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях. Матеріяли до історії / [упоряд. Д. Микитюк]. - Вінніпег: Вид-во “Канадійського фермера”, 1958. - Т 1. - С. 396-397..

Процес становлення та розбудови західноукраїнської держави ускладнювало важке господарське становище краю. Територія Бережанського повіту зазнала масштабних руйнувань в роки Першої світової війни. Значна частина населення проживала у складних побутових умовах, наприклад, у с. Куропатники та навколишніх селах більшість селян мешкала в землянкахЛитвин М. Р. Історія ЗУНР. - С. 91.. Основні виробничі потужності й торгівля належали полякам та євреям. Не краще становище було й у селах повіту, великий відсоток українського населення становили малоземельні та безземельні селяни. Гостро відчувалися і втрати в Першій світовій війні чоловічого населення краю, а початок українсько-польської - ще більш ускладнив цю ситуацію.

У Бережанах також розміщувався військовий шпиталь, який приймав поранених вояків УГА. Поранених сюди доправляли за допомогою Санітарного поїзда УСС. Важка ситуація була у сфері охорони здоров'я, оскільки поширювалися інфекційні хвороби. Зокрема, у Бережанському повіті плямистий тиф охопив 14 сіл на початок листопада 1918 р.ЦДІАЛ України. - Ф. 581. - Оп. 1. - Спр. 211 (Листування санітарного відділу Державного секретаріату внутрішніх справ ЗУНР в Станиславові з повітовими комісаріатами в Сх. Галичині про епідемію плямистого тифу, надання посади лікарям, забезпечення медикаментами, перевірку стану санітарної служби та ін.). - Арк. 12..

Апогеєм українсько-польської війни стала Чортківська офензива, події якої відбувались і на території Бережанщини. Згідно з планом Начальної Команди УГА, ІІ корпус відходив до р. Збруч по лінії Перемишляни-Бережани-Підгайці-Чортків. 1 червня 1919 р. польські війська змусили УГА покинути Бережани. В полон потрапили 500 поранених, декілька сотень військових, серед яких 30 старшин УГА.

Після звільнення Тернополя в ході Чортківської офензиви основні військові дії перейшли на лінію Бережани-Перемишляни. Польське командування перекинуло до Бережан 10-й полк, який прибув до міста 15 червня залізницеюДенник Начальної Команди Галицької Армії. - Нью-Йорк: “Червона Калина”, 1974. - С. 8..

17 червня бригади ІІ корпусу УГА генерала Мирона Тарнавського підійшли під Бережани, що мало стратегічне значення через розташування тут численних укріплень часів Першої світової війни та залізничного сполучення зі Львовом та ХодоровомУкраїнська Галицька Армія. У 50-річчя її участи у визвольних змаганнях. Матеріяли до історії / [упоряд. Д. Микитюк]. - Вінніпег: Вид-во “Канадійського фермера”, 1966. - Т. 4. - С. 26.. Опанувати місто з ходу, через Лисоню, було надзвичайно важко - противник стягнув сюди близько 20 батальйонів піхоти, кілька ескадронів кінноти та артилерію. Тож опрацьований штабом ІІ корпусу УГА план передбачав: шість бригад УГА завдають польському угрупованню в Бережанах удару з трьох боків, потім ідуть в обхід міста з півдня і з півночі, при цьому основний удар таки зосереджується на півночі Бережан. Три бригади 2-го корпусу - 1-ша бригада УСС, 7-ма Львівська і 3-тя Бережанська - наступали, відповідно, на трьох напрямках - на півночі Бережан, через Лисоню зі сходу і на півдні. На півдні також наступали підрозділи 11-тої бригади 3-го корпусу і новоствореної 12-тої бригади 1-го корпусу, які мали вийти на шлях на Рогатин і відтяти відхід поляків на захід. Ще одна бригада - 6-та Равська бригада 1-го корпусу - мала допомогти 1-й бригаді УСС з півночі та північного заходуЧортківська офензива. - Мюнхен: Видання Братства кол. вояків 1-ї Української дивізії УНА, 1953. - С. 32..

Перша бригада УСС після взяття Купчинців вирушила через Козову-Козівку- Куропатники на північ від Бережан у напрямку села Жуків. 3-тя Бережанська бригада підійшла з частиною 12-тої (новоствореної) з південного сходу. Вона зайняла

Потутори-Шибалин і просунулася 18 червня на ЛисонюУкраїнська Галицька Армія. - Т 4. - С. 26-30.. 7-ма бригада, пройшовши села Геленків та Дибще (нині Козівського р-ну), пропрямувала до села ШибалинаМигович П. При VH-ій Бригаді УГА / П. Мигович // Літопис Червоної Калини. - 1937. - № 11. - С. 4.. Артилерія 7-мої бригади взяла під свій контроль південні укріплення Бережан, а піхота проводила відволікальні маневри з метою зосередження уваги ворога на собіУкраїнська Галицька Армія. - Т 4. - С. 26-30..

Польські війська зайняли позиції на правому березі р. Ценівки, в окопах австрійської армії, що залишилися після боїв за Лисоню у 1916 р. Також польські підрозділи утримували позиції в довколишніх лісах та горбах по обидва боки дороги Шибалин-Бережани. Українські сили розташувались в укріпленнях російської армії по обидва боки шляху Тернопіль-Бережани. їхні позиції займали відтинок від с. Баранівка-східні околиці с. Шибалин-північний терен біля с. ЖонівкаМигович П. Вказана праця. - С. 4-5..

Короткий опис подій 18 червня в околицях Бережан подано у “Деннику УГА”: “Неприятель боронить завзято Бережани, стоїть однак перед упадком. Там зголошено свіжі полки 6., 7. і 8. Перед ІІІ-тим Корпусом стоїть 3-та польська дивізія генерала Залінского. Сконстатовано там полки 10., 13., 14. і 9. полк кінноти. Крім цього рештки 4-тої польської дивізії (полки 18. і 37., один курінь 10-го полка і один познанський пробоєвий курінь), які разом коло Нижнева понесли великі страти”Денник Начальної Команди Галицької Армії. - С. 10..

1-й курінь 7-мої бригади звільнив від польських військ с. Літятин, після чого вирушив у напрямку с. Саранчуки. Поляки чинили сильний опір, безперервно обстрілюючи терен кулеметним вогнем. “Заблистіли багнети, замаячіли якісь дивовижні помахи прикладами. Ворог подався. Одні кидались в брід ріки, другі тікали в напрямі Потуторів... І ми оставляли своїх найкращих товаришів, які біля саранчуцької церкви на вічний сон лягли”Бачинський В. З під Чорткова на Бережани / В. Бачинський // Літопис Червоної Калини. - 1936. - № 7-8. - С. 4..

19 червня 1-й курінь 3-тьої бригади захопив станцію Потутори, перейшов на західний берег Золотої Липи, зайняв Дикі Лани. Далі спрямував свій удар на Посухів, Вільхівець та Рай. Проте зранку 20 червня польські підрозділи, отримавши підкріплення, розпочали контрнаступ. Польські війська знову зайняли Вільхівець. Цілий день тривали бої з перемінними успіхами на Диких Ланах. У ході цих боїв захоплено близько 80 полонених із армії ГаллераТам само. - С. 5.. Під вечір 20 червня 1-й курінь захопив село Рай. 12-та бригада, яку очолював отаман Омелян Лисняк, наступала з боку Саранчуків, перейшовши Золоту Липу, зайняла РибникиУкраїнська Галицька Армія. - Т. 4. - С. 26-30; Шемлей Й. З ХІІ Бригадою на Бережани і Перемишляни в 1919 р. / Й. Шемлей // Літопис Червоної Калини. - 1938. - № 3. - С. 18..

19 червня 1-ша бригада УСС розпочала наступ із Жукова в напрямку Гинович. Наступ здійснювали за підтримки 15 артилерійських батарей під командуванням Ярослава ВоєвідкиКрезуб А. Нарис історії українсько-польської війни 1918-1919 / А. Крезуб. - Нью-Йорк: “Око”, 1966. - С. 149.. Поляки намагалися зупинити наступ на Бережани в селі Гиновичі. Основні бої відбувалися за цвинтар, що розміщувався на горі. З підтримкою артилерії галицькі вояки захопили оборонні лінії противника. 20 червня 1-ша бригада зайняла Лапшин. Цього ж дня 12 сотень УСС розпочали наступ на Бережани.

Польські війська, усвідомлюючи реальну загрозу з півдня і півночі, у ніч на 21 червня залишили місто. Відступаючи, поляки, для того щоб унеможливити переслідування українськими військами, підпалили великий міст на Золотій Липі, обливши його нафтою з усіх боків. Проте вигоріла лише нафта, а міст вдалося погаситиМарітчак Т. Бережани взяті. Із днів Чортківської офензиви на підставі записок / Т Марітчак // Літопис Червоної Калини. - 1938. - № 9. - С. 9.. Поляки відійшли в напрямку Рогатина. 11 -та бригада не встигла перекрити шлях відступу полякам, а 2-й курінь УСС не зміг зупинити відхід противника на нараївському шляху. Польські війська втікали так швидко, що генерал Зелінський вимагав, аби головнокомандування позбавило посад трьох командирів батальйонів за те, що вони самовільно відступили з БережанВерига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923. - С. 482..

Битва за Бережани завершилася перемогою Галицької армії, хоча план цілковитого оточення міста та знищення польської армії не був реалізований. Унаслідок цієї битви українські військові здобули вкрай необхідну військову амуніцію, гармати, набої, локомотив та ін.Калина В. Українські Січові Стрільці у боях за Бережани / В. Калина // Свобода. - 1954. - 24 квітня. - С. 5.. “Бережани взяті! Населення Бережан не хоче вірити, що це те саме українське військо, яке тому пару тижнів у мовчазливій розпуці відступало на схід, знеохочене та зневірене. І ми самі протираємо очі. Неначе дивним сном видається нам ця дійсність, що протягом кільканадцяти червневих днів розбиту армію перетворила в одну міцну, горду, переможну і завзяту”Марітчак Т. Бережани взяті... - С. 10..

21 червня, згідно з наказом Начальної Команди УГА, 1-ша бригада здобула Нараїв, а поляки змушені були відступити в напрямку ПеремишлянУкраїнська Галицька Армія. - Т 2. - С. 75.. 7-ма бригада, не заходячи в Бережани, вирушила в напрямку містечка Поморяни лівим боком Золотої Липи на північ через Дрищів (сучасне с. Біще), Урмань та РозгадівМигович П. При УІІ-ій Бригаді УГА / П. Мигович // Літопис Червоної Калини. - 1937. - N° 11. - С. 5-6..

Своєрідним підсумком боїв за Бережани став наказ Начальної Команди Галицької Армії від 21 червня 1919 р.: “після чотирох днів тяжких боїв нами добуті Бережани. Честь і хвала славетним військам, особливо 3-тій Бережанській, 7-мій Львівській бригадам та бригаді УСС, серед геройських вчинків і твердости яких і пройшла більша частина боїв. Від імени Начальної Команди дякую і Командантові ІІ-го корпусу, Ґенералови-четареви Тарнавському, Начальникови Штабу полковникови Шаманекови, Комендантам бриґад, куреням, сотень і всім старшинам і стрільцям, особливо Командантам 3-тої і 7-мої бригад - полковникови Вольфови, підполковникови Бізаніцови та Командантови бригади У СУ С - отаманови Букшованому і його Військам. Дальше вважаю необхідним визнати боєву акцію ХІІ-тої бригади, недавно сформованої і в своєму першому бою виявившої себе видатною боєвою військовою частиною”Українська Галицька Армія. - Т 2. - С. 351..

Відзначено і тактичні помилки Галицької армії - відхід поляків з-під Тернополя і Бережан. Для повного розгрому польських підрозділів біля Бережан в українського війська забракло сил. Ті підрозділи УГА, що брали участь у воєнних діях на Бережанщині, були вкрай виснажені двотижневою офензивою. Трагедія генерала Грекова полягала в тому, що він не зміг забезпечити свою армію достатньою кількістю зброї, боєприпасів та амуніціїШанковський Л. Українська Галицька армія... - С. 167..

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наступ на Бережани в днях 19/20 червня 1919 р.

У кінці червня 1919 р. становище Галицької армії стрімко погіршувалося. Лінія фронту збільшилася в декілька разів, недостатня кількість вояків, брак амуніції і гостра нестача набоїв призвела до втрати ініціативи і початку польського контрнаступу 28 червня. У цей же день сильний удар був спрямований на Нараїв та Бережани. Унаслідок цього І і ІІ корпуси Галицької армії почали відступати. 29 червня польські війська ввійшли в Бережани та розпочали підготовку наступу на села Потутори, Шибалин і ЖонівкаДенник Начальної Команди Галицької Армії. - С. 13.. Станом на перше липня Галицька армія повністю залишила Бережанський повіт.

Бережанщина активно включилася у вир державотворчих процесів у листопаді 1918 р. Відчувалася нестача кваліфікованих державних службовців, досвідчених військовослужбовців та господарська розруха краю після Першої світової війни. Попри це бережанці зуміли закумулювати основні сили для розбудови омріяної національної державності. Битва за Бережани в ході Чортківської офензиви стала однією з найуспішніших операцій УГА. Гора Лисоня, як і в воєнний 1916 рік, знову стала епіцентром завзятих боїв за Українську державу.

Размещено на Allbest.ru