Міська геральдика Слобожанщини середини XVIII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94 (477. 65)

Міська геральдика Слобожанщини середини XVIII століття

Володимир ПАНЧЕНКО

кандидат історичних наук, доцент,

старший науковий співробітник відділу геополітики та глобалістики НДІУ

Анотація

Ключові слова: геральдика, герб, печатка, символ, емблема, козацтво, полк, сотня, ратуша, місто, містечко.

Аннотация

Ключевые слова: геральдика, герб, печать, символ, эмблема, казачество, полк, сотня, ратуша, город, местечко.

Annotation

The article examines the symbols of municipal coats-of-arms used in clerical work of town halls and local Cossack military offices in the mid-18th century Slobozhanshchyna (Sloboda Ukraine). The peculiarities of their origin and functioning show that heraldry of Slobozhanshchyna towns was developing in the context of Ukrainian Cossack culture.

Key words: heraldry, coat-of-arms, seal, symbol, emblem, Cossackdom, regiment, sotnia (a unit with 100 soldiers), town hall, city, town.

Українська міська геральдика доби козацько-гетьманської державності (середина XVII друга третина XVIII ст.) на сьогодні досліджена досить широко й масштабно. Впродовж 1980 2000 рр. вийшли друком численні праці В.Рум'янцевої, Н.Грабової, А.Ґречила, І.Ситого, О.Однороженка та інших гербознавців, присвячені цьому комплексу геральдичних пам'яток. Однак фактичний матеріал, зібраний згаданими науковцями, аж ніяк не є вичерпним, тому залишається актуальною потреба як дальшого виявлення геральдичних пам'яток (насамперед печаток адміністративних установ) в архівосховищах, так і 'їхнього ґрунтовного аналізу. Насамперед ці зауваження стосуються дослідження геральдики міст такого значного регіону України, як Слобожанщина, територія якої впродовж другої половини XVII середини XVIII ст. адміністративно не підпорядковувалася Лівобережній Гетьманщині (хоча спроби такого підпорядкування вряди-годи ініціювалися, зокрема в 1670 1680 рр., тогочасним гетьманом Лівобережної України І.Самойловичем у світлі його політики «великого згону» масового переселення козаків і міщан з розореного воєнним конфліктом Правобережжя на малозаселені й малоосвоєні території Слобожанщини), однак перебувала в постійному контакті з сусідніми лівобережними полками.

Протягом 1660 1680 рр. на Слобожанщині було повністю вироблено козацький полково-сотенний устрій, по суті, ідентичний тому, що ще з кінця 1640-х років (з доби Хмельниччини) усталився в Гетьманщині. Відповідно в містах регіону діяли аналогічні до устрою Гетьманщини органи місцевої влади: сотенна канцелярія (до якої входили сотник, сотенний писар і сотенний осавул) і городова ратуша (яку очолював виборний городовий або сотенний отаман). Атрибутом цієї влади, як правило, виступала міська печатка, яку найчастіше (як це було до 1740-х років і в Лівобережній Гетьманщині) використовували в своєму діловодстві як сотенна канцелярія, так і городова ратуша (цікаво, що в канцелярській термінології Слобожанщини нарівні з терміном «городова ратуша» побутував і термін «сотенна ратуша», що яскраво свідчило про високий рівень «покозачення» міської влади в регіоні).

Якщо в Лівобережній Гетьманщині, на території якої міська геральдика почала формуватися ще до 1648 р., за доби Речі Посполитої (приклади надання королівськими привілеями гербів для Пирятина (1592 р.), Переяслава (1620 р.), Чернігова (1623 р.), Ніжина (1625 р.), Миргорода (1631 р.) тощо), джерелом для створення власної адміністративної символіки певної мірою стала геральдична традиція литовсько-польської доби, то на Слобожанщині (де фактично не існувало міст з традицією магдебурзького права, а отже і з власною геральдичною традицією) місцева муніципальна символіка творилася вже під впливом сформованої геральдичної традиції сусідньої Гетьманщини (де впродовж кінця XVII початку XVIII ст. литовсько-польські канони значно трансформувалися в рамках як ідеології, так і культурного контексту козацької спільноти). Про це насамперед свідчить набір геральдичних сюжетів, які є, по суті, ідентичними найпоширенішим сюжетам символіки міських гербів тогочасного Лівобережжя. Це, між іншим: 1) зображення хреста головного геральдичного символу християнської віри; 2) зображення небесних світил (місяця, зірок) як алегорії «Божого благословення»; 3) зображення серця (часто пробитого зброєю) як символу готовності прийняти страждання за віру; 4) зображення зброї (шабель, мечів, стріл, списів) та козацьких клейнодів (булави, пернача тощо). Ці ж символи превалюють і в особистій та родовій геральдичній символіці місцевої козацької старшини полкової, сотенної та городової (як і в Лівобережній Гетьманщині).

Судячи з усього, герби містам Слобожанщини в період до 1765 р. не надавалися централізовано (відомі з численних історичних досліджень спроби Герольдмейстерської контори в Петербурзі розробити геральдичну символіку для полків і полкових міст краю у 1730-х роках не просунулися далі окремих проектних пропозицій і завершилися, врешті, безрезультатно), а створювалися на місцях, вочевидь, у середовищі самої місцевої старшини. Аргументом на користь цього припущення є той факт, що у разі втрати або пошкодження давнішого печаткового штемпеля (як це було, скажімо, в Коломаку, Краснопіллі, Новій Водолазі, Соколовому) нова печатка міста створювалася з цілком новим геральдичним зображенням (обраним, імовірно, вже наступним сотником, городовим отаманом або навіть і майстром, що виготовляв штемпель).

Нині (як уже зазначалося) міська геральдика Слобожанщини козацького періоду (порівняно з геральдикою Лівобережжя) досліджена ще недостатньо. Першим, хто опублікував описи та прориси печаток міських адміністративних установ краю, став відомий сучасний український науковець-геральдист

Печатка Андріївки, 1765 р.

О.Однороженко [1, с. 263, 264, 323]. Однак серед печаток, досліджених ним, лише чотири пам'ятки атрибутовані остаточно (печатки міст Андріївки, Лимана, Мохнача, Нової Водолаги 1765 р.); атрибуція решти пам'яток, на жаль, або помилкова (як, наприклад, старшинської печатки, вміщеної в праці дослідника як «печатка Печенізької сотні»), або сумнівна. По суті, автор спирається лише на порівняно невеликий корпус джерел з фондів Ізюмського (ф. 1722) та Охтирського (ф. 1721) слобідських полків у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві; з невідомих причин поза його увагою опинилася більша частина документів як двох згаданих фондів, так і тематично споріднених з ними зокрема фондів Сумського (ф. 380) і Харківського (ф. 1725) полків.

Упродовж 2010 2011 рр. автором цієї статті проведено тривалу пошукову роботу в згаданих фондах ЦДІА України у м. Києві, в ході якої було уточнено й доповнено дані, опубліковані О.Однороженком, а також виявлено низку невідомих раніше геральдичних і сфрагістичних пам'яток. У цілому авторові вдалося зібрати джерельний матеріал з історії геральдики 4 населених пунктів Ізюмського полку (Андріївка, Лиман, Мохнач, Печеніги), 4 Охтирського полку (Боромля, Коломак, Котельва, Рублівка), 2 Сумського полку (Білопілля, Краснопілля), 7 Харківського полку (Валки, Деркачі, Золочів, Липці, Мерефа, Нова Водолага, Соколове). Таким чином, загалом виявлено матеріал з історії символіки 17 міських поселень Слобожанщини, хронологічні рамки якого охоплюють 1731 1765 рр. (як відомо, саме 1765 р. козацьку адміністрацію на Слобожанщині було ліквідовано владою Російської імперії, а самі козацькі полки перетворено на однойменні гусарські).

Пропонований матеріал було частково оприлюднено у виступах автора на щорічній науково-практичній конференції «Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні» (2011 р. і 2012 р.), яку традиційно проводять Центр пам'яткознавства НАН України та Українське товариство охорони пам'яток історії та культури [2, с. 265-269; 3, с. 410413], однак у теперішньому варіанті він доповнений аналізом нових знахідок. Крім того, авторові вдалося зробити фотографічні копії згаданих вище сфрагістичних джерел.

Ізюмський полк

Андріївка. У фонді Ізюмського слобідського полку вдалося виявити три примірники печатки Андріївської городової ратуші, якими засвідчено рапорти місцевого сотенного правління. Символіка цієї печатки досить оригінальна для міської геральдики як Слобожанщини, так і козацьких регіонів України в цілому: в її полі, в картуші з пальмового гілля, квітка (троянда?) з чотирма пелюстками, що проростає із землі; над квіткою півмісяць, обернений ріжками догори. Герб супроводжує абревіатура «А. Г. П.» («андріївська городова печать») [14, арк. 5 зв., 9 зв.; 16, арк. 56 зв.].

Узагалі, зображення троянди здавна відоме в європейській геральдиці як символ мучеництва й страждань за віру (і відповідно виступає як атрибут християнських святих, що шанувалися як мученики). В українській козацькій геральдиці троянда часто містилась у родових і особистих гербах старшини, запозичених найчастіше з польської шляхетської геральдики («Доліва», «Порай», «Рамульт», «Роля» тощо). Зокрема, гербом «Доліва» (на срібному тлі червоний правий перев'яз, обтяжений трьома срібними трояндами) протягом другої половини XVII XVIII ст. користувався слобідський старшинський рід Донців-Захаржевських, вихідці з якого впродовж 1668 1765 рр. незмінно були ізюмськими полковниками. Ймовірно, що троянда на печатці Андріївки є елементом саме цього родового герба.

Лиман. Так само три примірники печатки Лиманської городової ратуші, датовані 1765 р., виявлено на рапортах Лиманського сотенного правління. Символіка цієї печатки (на відміну від попередньої) надзвичайно типова для геральдики українського козацтва: в її полі бароковий (німецький) щит, увінчаний короною; у щиті перехрещені булава й дві стріли, обернені вістрями догори. Герб супроводжує абревіатура «П. Л. Р. Г.» («печать лиманської ратуші городової»).

Печатка Лимана, 1765 р.

Мохнач. Єдиний відомий на сьогодні примірник печатки Мохнацької городової ратуші, датований 1765 р. (і збережений у значно пошкодженому стані), так само засвідчує рапорт сотенного правління. Символіка печатки досить проста й промовиста: в її полі овальний (італійський) щит з картушем, увінчаний короною; у щиті розташовані квадратом літери «І. П. М. Р.» («ізюмського полку мохнацька ратуша») [15, арк. 28 зв.]. Подібні сюжети у XVIII ст. мали печатки деяких сотенних правлінь Лівобережжя (наприклад, Жовнинського, Ічнянського, Другого Пирятинського), а також Слобожанщини (печатки міст Білопілля й Коломака, про які докладніше йтиметься далі).

Печеніги. Печатка Печенізької ратуші, датована 1764 р., так само відома з фондів Ізюмського слобідського полку в одному примірнику. В її полі заокруглений (іспанський) щит, обрамлений геральдичним наметом і увінчаний трилисником з короною (або стилізованою квіткою); у щиті кавалерський хрест із сяйвом, супроводжуваний з боків двома півмісяцями, оберненими ріжками до країв щита. Абревіатура довкола герба збереглася лише частково: «П. Г.» («печать городова...») [13, арк. 36 зв.]. Як і печатка Лиманської ратуші, печатка Печенігів досить типовий зразок української козацької геральдики XVIII ст.

Печатка Печенігів, 1764 р.

Охтирський полк

Боромля. Єдиний примірник печатки Боромлянської ратуші, датований 1747 р. і виявлений у фонді Охтирського козацького полку, засвідчує (як і в попередніх випадках) рапорт місцевого сотенного правління. Печатка збереглася в досить пошкодженому стані: в її полі німецький (бароковий) щит, обрамлений наметом; у щиті два навхрест покладені списи, обернені вістрями догори; довкола списів, у тому ж щиті, абревіатура «П. А. П. Б. Р.» («печать ахтирського полку боромлянської ратуші») [9, арк. 21 зв.]. «Військовий» сюжет печатки (як і печатки Лимана) черговий приклад використання козацьких геральдичних традицій у міській символіці Слобожанщини.

Коломак. У документах фонду Охтирського козацького полку вдалося виявити два варіанти печатки Коломацької ратуші, датовані різними періодами. Перший із цих варіантів, що засвідчує рапорт Коломацького сотенного правління від 1731 р., подібний за сюжетом до описаної вище печатки Мохнача: в її полі картуш із пальмового гілля, увінчаний короною; в картуші літери «П. Г. К.» («печать городова коломацька») [7, арк. 319 зв.].

Більш складною була символіка пізнішого коломацького герба, що виступав на печатці міської ратуші, три виявлених відбитки якої датовано 1762 р. У полі цієї печатки німецький (бароковий) щит, увінчаний трилисником і обрамлений наметом; у щиті хрест, поставлений на півмісяці, оберненому ріжками догори й супроводжуваний у кутах щита чотирма зірками. Довкола герба абревіатура «П. М. К.» («печать міська коломацька») [10, арк. 114 зв., 135 зв., 455 зв.]. Елементи цього герба (як і герба Печенігів з печатки 1764 р.), знову ж таки, є характерними атрибутами козацької символіки XVIII ст.

Котельва. Близько десятка примірників печатки Котелевської ратуші, датованих 1731 1764 рр., виявлено на рапортах місцевого сотенного правління. Як і печатка Коломака 1762 р., котелевська печатка має яскраво «козацьку» геральдичну символіку: в її полі французький (з виступом унизу) щит, увінчаний стилізованим шоломом з клейнодом (трьома страусиними перами) й обрамлений наметом; у щиті кавалерський хрест із сяйвом, поставлений на півмісяці, оберненому ріжками догори. Довкола герба вміщено абревіатуру «П. Г. К.» («печать городова котелевська») [7, арк. 95 зв., 172, 235 зв., 302 зв., 322 зв.; 11].

Рублівка. Так само кілька примірників печатки Рублівської городової ратуші, якими скріплено рапорти тутешнього сотенного правління, датовані 1732 1762 рр. Сюжет цієї

Печатка Котельви, 1731 р.

Печатка Рублівки, 1732 р.

печатки зразок козацької геральдичної традиції: в її полі зображення серця, увінчаного хрестом із сяйвом і навхрест пробитого двома стрілами, оберненими вістрями донизу. Герб супроводжує абревіатура «П. Г. Р.» («печать городова рублівська») [8, арк. 25 зв.; 10, арк. 149 зв., 162 зв., 164 зв., 233 зв., 264 зв.; 36, арк. 25 зв.].

Серце, пробите зброєю (мечами або стрілами), надзвичайно характерний для геральдики українського козацтва (як родової, так і земельної) символ страждань за християнську віру (одного з засадничих принципів козацької ідеології). Цей сюжет є надзвичайно поширеним як у земельній (печатки Багацької, Гоголівської, Канівської, Другої Лохвицької, Остерської та низки інших сотень Лівобережжя), так і в родовій старшинській геральдиці (герби Бакуринських, Білоцерківських, Бутовичів, Гетунів, Гончаревських, Данченків, Джунковських, Затиркевичів, Кандиб, Книшів, Марковичів, Мировичів, Отрощенків, Полуботків, Пригар, Приймаків, Родзянків, Романовичів, Семек, Стожевських, Стожків, Шендюхів, Юркевичів та багатьох інших). Подекуди цей мотив виступав і в слобідській старшинській геральдиці (наприклад, у родовому гербі Перехрестів-Осипових).

Сумський полк

Білопілля. Нині відомий лише один примірник печатки Білопільської городової ратуші, датований 1739 р. За своїм сюжетом вона нагадує вже розглянуту нами печатку Мохнача: в її полі бароковий картуш, у якому літери «М. В. Б.» («місто військове Білопілля») [37, арк. 47 зв.].

Краснопілля. Два варіанти печатки Краснопільської ратуші, вживаної також місцевим сотенним правлінням, віднайдено в фонді Сумського слобідського полку. Перша з цих печаток, датована 1733 р., є ще одним яскравим зразком української козацької геральдики XVIII ст.: в її полі хрест, поставлений на півмісяці, оберненому ріжками донизу; під півмісяцем восьмикутна зірка. У верхніх кутах печатки, над гербом, абревіатура «П. К.» («печать краснопільська») [4, арк. 4 зв.].

Інший, пізніший, варіант печатки міста відомий нині в двох примірниках, датованих 1744-1752 рр. Символіка цього варіанта деякою мірою перегукується з сюжетом давнішої печатки: іспанський (заокруглений) щит, увінчаний трьома страусиними перами; у щиті кавалерський хрест із сяйвом, поставлений на півмісяці, оберненому ріжками догори (композиція, подібна до описаного вище

Печатка Краснопілля, 1744 р.

герба Котельви); обабіч щита дві восьмикутні зірки. Довкола герба вміщено абревіатуру «П. Р. Г. К.» («печать ратуші городової краснопільської») [5, арк. 38; 6, арк. 18 зв.; 37, арк. 49 зв.].

Харківський полк

Валки. Кілька примірників печатки Валківської городової ратуші, датованих 1738 1765 рр., виявлено серед документів фонду Харківського слобідського полку. В полі печатки картуш з пальмового гілля, увінчаний короною; в картуші обернений у лівий геральдичний бік (праворуч від глядача) журавель, що тримає в піднятій нозі камінь. Над гербом абревіатура «П. Г. С. В.» («печать городова сотенна валківська») [18, арк. 71 зв.; 30, арк. 332 зв.; 31, арк. 129 зв., 168 зв.; 32, арк. 47 зв.].

Печатка Білопілля, 1739 р.

Печатка Валок, 1738 р.

Досить рідкісний для української козацької геральдики згаданий символ (зображення журавля з каменем у нозі) є надзвичайно популярним у міській емблематиці країн Європи як символ пильності (що є цілком природним для герба сотенного міста-фортеці). За доби Речі Посполитої, зокрема, ця алегорія виступала в гербах міст Дунаївців (привілей Сигізмунда III від 1605 р.) і Корсуня (привілей Станіслава-Августа Понятовського від 1792 р.). У поодиноких випадках зображення журавля з каменем фігурує і в гербах старшинських родів (наприклад, Карпік або Лихопоїв).

Деркачі. Герб містечка Деркачів, яке впродовж середини XVIII ст. було центром двох сотень Харківського полку, відомий з печатки місцевої ратуші, п'ять примірників якої (в досить пошкодженому стані) виявлено на документах 1763 1764 рр. У полі печатки картуш з пальмового гілля, увінчаний короною; в картуші птах деркач (так званий «промовистий» символ, що відтворює назву поселення), над яким восьмикутна зірка; довкола герба абревіатура «П. М. Д.» («печать міська деркачівська») [33, арк. 26 зв., 126 зв., 222 зв.; 34, арк. 3 зв.; 35, арк. 49 зв.].

«Промовисті» герби, загалом характерні для європейської міської геральдики ще від XIII XIV ст. (в Україні за доби польсько-литовського панування герби з такими сюжетами мали Львів, Рогатин, Судова Вишня, Бібрка, Кам'янка-Струмилова, Сокаль та інші міста), були досить поширені й на печатках сотенних ратуш і канцелярій Гетьманщини XVIII ст. (Березнянська, Волинська, Воронезька, Лукімська, Новомлинська, Сосницька сотні). Не є чужою символіка такого роду й геральдиці козацької старшини (гармата герб Армашевських, бик (бугай) Бугаєвських, жайворонок Жайворонків тощо).

Золочів. Низка примірників печатки Золочівської городової ратуші (що також перебувала у вжитку місцевого сотенного правління) виступає на документах цих установ, датованих 1738 1765 рр. Символіка тогочасного яскраво «козацького» герба Золочева подібна до вже розглянутої нами емблеми на печатці Рублівської ратуші: серце, увінчане короною й навхрест пробите шаблею та стрілою, оберненими вістрями донизу; з боків та нижче від серця чотири восьмикутні зірки. Довкола герба абревіатура «П. Г. З.» («печать городова золочівська») [18, арк. 48 зв.; 27, арк. 75 зв., 144 зв., 250 зв.; 29, арк. 14 зв.].

Липці. Печатка Липецької сотенної ратуші 1740 1742 рр., близько десятка

примірників якої виявлено в фонді Харківського слобідського полку, ще один приклад оригінального (хоч і тісно пов'язаного з повсякденними козацькими реаліями) геральдичного сюжету. В полі печатки традиційний картуш з пальмового гілля, увінчаний короною, обабіч якої дві шестикутні зірки; в картуші кінь, що скаче в правий геральдичний бік (ліворуч від глядача). Довкола герба абревіатура «Л. С. В. AT. П.» (імовірно, «липецького сотенного військового атамана печать») [19, арк. 57 зв.; 20, арк. 69 зв., 79 зв., 95 зв., 110 зв.; 21, арк. 77 зв., 97 зв.; 22, арк. 43 зв.; 23, арк. 28 зв.]. Цікаво, що вже в середині 1740-х років згадана печатка з невідомих причин вийшла з офіційного вжитку (можливо, було втрачено або пошкоджено штемпель), і документи Липецького сотенного правління засвідчувались особистими печатками місцевих сотенних старшин (сотника, сотенного писаря тощо) з їхніми родовими гербами.

Мерефа. Нині відомий лише один примірник печатки сотенної ратуші цього славетного слобожанського міста (з яким, до речі, українська фольклорна традиція пов'язує життєвий шлях відомого козацького військового діяча Івана Сірка), датований 1751 р. Як і вже розглянуті нами герби на печатках

Печатка Деркачів, 1763 р.

Печатка Золочева, 1738 р.

Печатка Липців, 1740 р.

Печатка Мерефи, 1751 р.

Рублівки та Золочева, мереф'янський символ значною мірою нагадує пам'ятки геральдики Лівобережної Гетьманщини XVIII ст.: у полі печатки серце, увінчане хрестом і пробите навхрест шаблею та стрілою, оберненими вістрями донизу; над гербом геральдичний намет (частина зображення пошкоджена). По колу печатки зберігся фрагмент легенди: «... ХАРКОВСКОГО ПОЛКУ МЕРЕ©...» [25, с. 102 зв.].

Як і у разі з Липецькою сотнею, уже в найближчі роки згадана печатка вийшла з офіційного вжитку (ймовірно, була втрачена), і впродовж середини 1750 першої половини 1760 рр. документи сотенної ратуші засвідчувались особистою печаткою сотника М. Щербини з його родовим гербом (у картуші три кулі: вгорі дві, нижче одна) і абревіатурою «М. С. Щ.» («мереф'янський сотник Щербина») [26, арк. 48 зв.].

Нова Водолага. Печатка цього містечка Харківського полку (яке, до речі, не було центром окремої сотні) збереглася на документі 1748 р., засвідченому городовим отаманом Омеляном Лобасом. Її символіка черговий зразок української козацької геральдики XVIII ст.: в полі печатки французький (з виступом унизу) щит, у якому два перехрещених мечі, обернені вістрями донизу; над

Печатка Нової Водолаги, 1748 р.

щитом клейнод у вигляді трьох страусиних пер, над якими зубчаста корона. Довкола герба абревіатура «М. Н. В. П.» («міста Нової Водолаги печать») [24, арк. 32 зв.].

У першій половині 1760-х років у міському діловодстві (ймовірно, зновутаки, через втрату давнішого штемпеля) вживалася інша печатка, фрагменти відбитків якої відомі з рапортів місцевої ратуші, датованих 1763 1765 рр. Символіка цієї печатки більш абстрактна: в її полі барокова геральдична решітка (або вензель), по колу уривки погано прочитуваної легенди [15, арк. 51 зв.].

Соколове. Печатка сотенного містечка Соколового XVIII ст. так само відома в двох варіантах. Перший із них є ще одним яскравим взірцем тогочасної козацької геральдики: примірник цієї печатки, датований 1751 р., зберігся на

Печатка Соколового, 1751 р.

рапорті Соколівської сотенної канцелярії, засвідченому сотником Жуком. У її полі французький (з виступом унизу) щит, у якому кавалерський хрест; над щитом клейнод у вигляді п'яти стилізованих страусиних пер. Довкола герба абревіатура «П. Г. С.» («печать городова соколівська») [25, арк. 94 зв.].

Другий варіант міської печатки, датований 1753 1754 рр., має складнішу символіку. В її полі іспанський (заокруглений) щит, на якому зображено колону (геральдичний символ честі), супроводжувану у верхніх і нижніх кутах щита чотирма зірками. Щит обрамлено мантією, увінчаною короною з п'ятьма зубцями; довкола герба абревіатура «М. С. П.» («міська соколівська печать») [26, арк. 12 зв.; 28, арк. 49 зв., 112 зв.]. Цікаво, що зображення колони, досить популярне в європейській міській геральдиці, в символіці Слобожанщини XVIII ст. зафіксовано лише один раз (на згаданій печатці Соколового).

Таким чином, на основі аналізу символіки печаток міських поселень Слобожанщини 1731 1765 рр. можна стверджувати, що геральдична традиція цих поселень розвивалася в тому самому історико-правовому й світогляднотематичному контексті, що й традиція муніципальної геральдики України доби козацтва в цілому (і насамперед Лівобережної Гетьманщини). Це зауваження стосується як сфери вживання міських гербів (як атрибутів влади козацьких сотенних правлінь і водночас городових ратуш), так і їхніх сюжетів, серед яких переважають яскраво «козацькі»: зображення хреста (печатки Печенігів, Коломака 1762 р., Котельви, Рублівки, Краснопілля 1733 і 1744 рр., Мерефи, Соколового 1751 р.), небесних світил (печатки Андріївки, Печенігів, Коломака 1762 р., Краснопілля 1733 і 1744 рр., Деркачів, Золочева, Соколового 1753 1754 рр.), зброї (печатки Лимана, Боромлі, Рублівки, Золочева, Мерефи, Нової Водолаги). Поодинокими є випадки використання в гербах сиґлів (ініціалів) та абревіатур (печатки Мохнача, Коломака 1731 р., Білопілля), а також «промовистих» символів, що відтворюють назву поселень (печатка Деркачів), алегоричних символів, які притаманні європейській міській геральдиці (журавель печатка Валок, колона печатка Соколового 1753 1754 рр.), або цілком оригінальних символів (квітка печатка Андріївки, кінь печатка Липців).

Отже, можна з певністю стверджувати, що символіка міст Слобожанщини середини XVIII ст. є яскравою складовою частиною геральдики українського козацтва (земельної, муніципальної, родової) в цілому. Крім суто археографічного значення, виявлений матеріал має й практичну актуальність, оскільки на його основі цілком можуть бути закладені підвалини сучасної муніципальної геральдики слобідських регіонів (Харківщини, Сумщини), базованої на історичній світоглядно-культурній традиції як власне Слобідського краю, так і України в цілому.

Література

1. Однороженко О. Козацька територіальна геральдика кінця XVI XVIII ст. Харків, 2009. 416 с.

2. Панченко В. Нові знахідки містечкових печаток Слобожанщини XVIII ст. (за матеріалами фондів ЦДІА України у місті Києві) // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Випуск 21. Тези доповідей наукової конференції у Києві (березень 2012 р.). Частина 2. Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. Київ, 2012. C. 265-269.

3. Панченко В. Нові знахідки сотенних печаток Слобожанщини середини XVIII століття в фондах ЦДІА України в місті Києві // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. Випуск 20. Тези доповідей наукової конференції у Києві (березень 2011 р.). Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. Київ, 2011. C. 410-413.

4. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 380. Оп. 2. Спр. 8.

5. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 380. Оп. 2. Спр. 29.

6. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 380. Оп. 2. Спр. 39.

7. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1721. Оп. 1. Спр. 21.

8. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1721. Оп. 1. Спр. 39.

9. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1721. Оп. 1. Спр. 44.

10. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1721. Оп. 1. Спр. 91.

11. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1721. Оп. 1. Спр. 94.

12. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1721. Оп. 1. Спр. 96.

13. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1722. Оп. 1. Спр. 46.

14. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1722. Оп. 1. Спр. 48.

15. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1722. Оп. 1. Спр. 50.

16. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1722. Оп. 1. Спр. 52.

17. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1722. Оп. 1. Спр. 54.

18. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 90.

19. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 112.

20. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 125.

21. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 146.

22. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 147.

23. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 149.

24. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 213.

25. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 273.

26. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 319.

27. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 320.

28. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 338.

29. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 386.

30. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 419.

31. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 509.

32. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 604.

33. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 692.

34. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 693.

35. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 1725. Оп. 1. Спр. 694.

36. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 2063. Оп. 1. Спр. 36.

37. ЦДІА України у м. Києві. Ф. 2063. Оп. 1. Спр. 37.

REFERENCES

1. ODNOROZHENKO, O. (2009) The Cossack Territorial Heraldry of the Late 16^th 18^th Centuries. Kharkiv, 416 p. [in Ukr.]

2. PANCHENKO, V. (2012) New Finds of the 18^th Century Slobozhanshchyna Town Seals (after materials of Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv). In: New Researches of Cossack Heritage in Ukraine. No. 21. Part 2. Kyiv, pp. 265 269. [in Ukr.]

3. PANCHENKO, V. (2011) New Finds of the 18^th Century Slobozhanshchyna Sotnia Seals in Funds of Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv. In: New Researches of Cossack Heritage in Ukraine. No. 20. Kyiv, pp. 410 413. [in Ukr.]

Размещено на Allbest.ru