Розвиток єврейського господарства на орендованих і приватновласницьких землях Правобережжя (1882–1914 рр.)

єврейський господарство правобережжя

Порівняно з 70-ми роками єврейська власність і оренда скоротились у Волинській і Подільській губерніях. У Київській землеволодіння незначною мірою зросло, а землекористування залишилось на тому ж рівні. Хоча не варто виключати складнощів підрахунку таких даних. Адже виявлення незаконної оренди означало б порушення закону, а отже, розірвання угоди.

Царській адміністрації складно було простежити за усіма порушеннями з боку євреїв через їх надзвичайну різноманітність. Часом вони піддавалися офіційній перевірці: купівля посівів не заборонялася законом, прикривала фактичну оренду землі; оренда млинів, розташованих поза містами і містечками, здійснювалася під виглядом обмолоту хліба виключно для євреїв -- фактичних орендарів млинів; управління маєтками прикривалося офіційними назвами прикажчиків, яких наймали ніби для нагляду за робітниками; відкрите володіння майном без будь-яких документів через особисту довіру або з передачею грошової застави в треті руки -- явище цілком нормальне Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі -- ЦДІАК України). -- Ф. 442. -- Оп. 542. -- Спр. 100. -- Арк. 77.. Перерахувати всі форми і види оренди майже неможливо; вказані нами відображали практику участі представників єврейської національності у тіньових земельних відносинах.

Дані статистики підтверджуються архівними матеріалами Державний архів Хмельницької обл. (далі -- ДАХО). -- Ф. 227. -- Оп. 1. -- Спр. 630. -- Арк. 1-18.. Зокрема, в Проскурівському повіті Подільської губернії поміщик с. Томашівка І. Керш 7 лютого 1883 р. віддав в оренду маєток єврею Ф. Кіцісу за приватними умовами відповідно до закону 3 травня 1882 р. Власник с. Чернелівки того ж повіту П. Рудський уклав таємний контракт з євреєм з м. Проскурова А. Лектосимом 15 жовтня 1882 р., використавши інше маскування. За ним єврей був допущений до володіння як співтовариш для обробітку земель на фільварку Слуцьк ЦДІАК України. -- Ф. 442. -- Оп. 535. -- Спр. 353. -- Арк. 46 зв..

Випадки прихованої оренди іудеями земельного майна були виявлені і на Київщині. Так, в Радомишльському повіті орендар-єврей Грушка, представник компанії євреїв, фіктивно орендував близько 10 років маєток графа Подгоро- динського в с. Горбулів та сусідніх селах. Користуючись безземеллям чиншовиків с. Горбулів та інших населених пунктів (сіл і містечок), євреї позбавили їх польових наділів і сінокосів та змусили працювати на себе за 5-6 руб. в місяць Кореспонденція «Киевлянина» // Киевлянин. -- 1884. -- № 113. -- С. 2.. Отже, бачимо, що іудейські підприємці, використовуючи слабкі економічні позиції місцевого населення, застосовували експлуататорські методи щодо останнього.

Згідно з інформацією, наданою Київською губернською комісією з єврейського питання, крім придбання великих поміщицьких маєтків, існували також (у менших масштабах) фактичні купівлі за допомогою довготривалої оренди (на 15-30 років) невеликих селянських присадибних земель. У 1884 р. у зазначеній губернії таких угод нараховувалось 77. Наприклад, єврей Щур орендував землю у селян с. Бабина Липовецького повіту: в Нарова на 15 років, в Хабаня на 20 років. Іудей Кукла найняв в селянина с. Драбовка Черкаського повіту присадибну ділянку на 40 років. Єврейка Кривицька орендувала в селян с. Смокталі Сквирського повіту землю на 43 роки. Умови орендування були такими: після закінчення терміну оренди, селяни мають оплатити вартість господарських будівель на цій землі за ціну, яку скаже наймач. В іншому разі земля залишається в його власності Труды губернских коммисий по еврейскому вопросу -- СПб.: Тип. Мин-ва внутренних дел, 1884. -- Ч. 2. -- С. 439-445.. У Волинській губернії дані про латентне єврейське землеволодіння були такі: з 3694 угод, укладених євреями про нерухомість, що належала селянам, 3405 -- стосувалися присадибної землі і лише 289 -- польової Там само. -- С. 656.. Можливо, причиною такої різниці у цифрах були спроби отримати власність у селі, щоб займатись ремеслом, питною торгівлею. Адже для землеробства присадибної ділянки замало. Думаємо, не варто виключати такий спосіб обходу обмежуючого законодавства і переселення в сільську місцевість.

Значно більше прибутків єврейському капіталу приносила таємна оренда великих поміщицьких землеволодінь. Так, чиновники Старокостянтинівського повіту повідомляли, що євреї порушували закон 3 травня 1882 р. під приводом продажу-купівлі хліба „на корені», спільного володіння з власником маєтку. Наприклад, маєток князя Е. Четвертинського в с. Сушки віддано в оренду купцю 2-ї гільдії І. Волинцеву, який продав (засвідчено в нотаріуса) єврею І. Яблочнику весь хліб на корені з урожаю 1883-1884 рр. Маєток орендував цей же єврей, тому, можливо, І. Волинець був лише посередником ЦДІАК України. -- Ф. 442. -- Оп. 535. -- Спр. 353. -- Арк. 46 зв..

Влада намагалася реагувати на значну кількість виявлених незаконних орендних угод. Зокрема, у 1887 р. в окружні суди Правобережжя було подано 33 позови проти незаконного землекористування євреїв і поляків, з яких було задоволено 16. На 1888 р. пред'явлено 80 позовів по маєтках (65861 дес. 427 сажнів). З них 25 маєтків (31799 дес., 873 сажні) належали росіянам і були повернуті в попередній стан. 11 маєтків (7940 дес., 279 сажнів) осіб польського походження продані росіянам, крім того, щодо 18 маєтків (13203 дес. 2030 сажнів) знищені незаконні угоди під час збору інформації для пред'явлення позовів ЦДІАК України. -- Ф. 442. -- Оп. 607. -- Спр. 1. -- Арк. 145, 180.. Певних результатів така політика все ж досягла. Але тривалість розгляду справ, складність збору інформації, небажання орендодавців давати свідчення проти євреїв-орендарів унеможливлювала прагнення повністю вико- рінити незаконну іудейську оренду.

Єврейське населення безпосередньо залежало від внутрішньоекономічного стану Російської імперії. Законодавчі обмеження 60-х років і 1882 р. призвели до зменшення прибутків євреїв від оренди землі, маєтків, і це змусило їх укладати неформальні орендні договори. Кількість останніх різко зросла в 90-х рр. ХІХ ст. і ще більше на початку ХХ ст.

На нашу думку, досить повно вищезазначену проблему висвітлював фонд Канцелярії Подільського губернатора (Ф. 228. -- 10784 справи за 1795-1917 рр.) та фонд Канцелярії Київського цивільного губернатора (Ф. 2. -- 125728 справ за 1797-1917 рр.). Аналіз проведений за словами «євреї», «оренда», «угода», «користування», «власність», «управляючий», «земля», «маєток», «ставок», «млин», «посіви» «ліс» «будинок» та їх синонімами. Обов'язковими умовами дослідження було поєднання термінів «єврей» або імен чи прізвищ даного етносу (наприклад: Мошко, Сруль, Хаім, Гершко, Гольдштейн, Лейбовін ін.) із дією щодо нерухомого майна в сільській місцевості Правобережжя у 18611914 рр. Згідно з розробленими нами критеріями, факти, які свідчать про участь євреїв у латентних аграрних відносинах, розподілилися так:

Таблиця 1.2.

Кількість справ про незаконну власність і оренду євреями нерухомості (за даними Держархіву Хмельницької обл. -- Ф. 228. І Держархіву Київської обл. -- Ф. 2)

Отже, документів щодо незаконного придбання у приватну власність і користування ставками, маєтками, земельними ділянками та іншим нараховується 752 справи по 2-х губерніях. Хоча кількість випадків орендування і користування нерухомим майном єврейським населенням є більшим, ніж зазначено в таблиці; ряд справ нараховує більш ніж одне правопорушення ДАХО. -- Ф. 228. -- Оп. 1. -- Спр. 3108. -- Арк. 1-121.. Основна маса документів припадає на період 90-х рр. ХІХ ст. та початок ХХ ст. Але в хронологічній лінії є прогалини. Це період польського повстання 1863-1864 рр., російсько-турецької війни 1877-1878 рр. та революції 1905-1907 рр., коли увага влади була прикута до цих подій і справи про єврейську оренду та власність майже не розглядались. Причиною збільшення чисельності справ наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. ми вважаємо такий факт. Тривалі офіційні договори почали завершуватись після 1881 р., на зміну їм прийшли неофіційні, латентні, які були кримінальним правопорушенням, а отже, привертали увагу влади. Серед орендарів Подільської губернії, крім євреїв, незначною мірою зустрічаються поляки та австрійські піддані. На це вказують характерні польські та німецькі прізвища, імена (наприклад: Броніслав, Юліан, Воєвудський, Коморов- ський, Ришаві, Генріх, Август, Олександр інші). Отже, загалом нами розглянуто в хронологічних межах 1861-1914 рр. близько 10784 справ у Держархіві Хмельницької обл., Ф. 228. Канцелярії подільського губернатора і 124840 справ у Держархіві Київської обл., Ф. 2. Канцелярії київського цивільного губернатора протягом досліджуваного періоду.

Значному проникненню єврейства в сільське господарство сприяли заходи уряду зі збільшення надходжень до бюджету і спроби боротьби з єврейською експлуатацією, п'янством селян, шинкарством в сер. 90-х рр. Урядом було запроваджено державний монопольний продаж спиртних напоїв. На Правобережжі він вступив у дію з 1 липня 1896 р. Мая 2. Высочайше утвержденное мнение Государственного совета (Собр. Уза-конений 1895 г. Мая 26, ст. 621). -- О введении казенной продажи питей в некоторых местностях Империи // ПСЗРИ. -- СПб., 1895. -- Собрание 3. -- Т. 15. -- № 11620. -- С. 271.. В Київській, Подільській і Волинській губерніях внаслідок дії закону багато євреїв були позбавлені засобів для існування. Кількість розорених оцінювалось по-різному: від декількох десятків тисяч до сотень тисяч євреїв Миндлин А.Б. Государственные деятели Российской империи в судьбах евреев. 1762-1917 годы: [справочник персоналий] / А.Б. Миндлин. -- СПб.: Алетейя, 2007. -- С. 79.. З іншого боку, втративши своє місце в питній торгівлі, євреї не отримали від влади можливості здобути нові професії. Саме тому вони переселялися до міст, де поповнювали ряди купців, ремісників, а також переймали інші сфери діяльності, де був необхідний значний стартовий капітал, як-от: купівля-продаж нерухомості, оренда земель.

У 1897 р. було проведено загальноімперський перепис населення. Крім даних про чисельність єврейського населення, він дає нам можливість визначити частку іудеїв в аграрних відносинах Правобережжя. Перепис 1897 р. виявив існування нечисленної групи євреїв, необхідної для функціонування великих землеволодінь. Формально ця група охоплювала 1,9%, або 7546 з 395782, євреїв Волині Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / [под ред. Н.А. Тройницкого]. -- СПб.: Иц СК МВД, 1904. -- Т. 8: Волынская губерния. -- 1904. -- С. 168., 1,74%, або 6427 з 370612, євреїв Поділля Первая Всеобщая перепись населения Росстйской империи 1897 г. / [под ред. Н.А. Тройницкого]. -- СПб.: Иц СК МВД, 1904. -- Т. 32: Подольская губерния. -- С. 166. та 1,27%, або 5529 з 433728, євреїв Київщини Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. [под ред. Н.А. Тройницкого]. -- СПб.: Иц СК МВД, 1904. -- Т. 16: Киевская губерния, 1904. -- С. 182.. Тобто налічувала 19502 особи, пов'язані з польським та російським землеволодінням. В той же час офіційні дані не могли відображати всієї повноти прихованого єврейського землекористування і приватної власності. Фактична кількість орендованої землі була значно більшою. Певною мірою ми це можемо побачити, порівнявши дані ЄКТ і ЦСК на межі століть.

У Волинській губернії в приватній власності євреїв, за даними ЄКТ, було 13320 дес., а за інформацією ЦСК -- 42567 дес. В оренді знаходилось 16607 дес., за даними ЄКТ, і 67930 дес. -- за інформацією ЦСК. У Київській губернії 1243 дес. перебувало у приватній власності, за даними ЄКТ без відомостей ЦСК. В оренді 4100 дес., за даними ЄКТ, і 44046 дес. -- за інформацією ЦСК. У Подільській губернії володіємо даними лише ЄКТ. Єврейська приватна власність становила 8803 дес., оренда -- 20155 дес. Загалом на Правобережжі, за інформацією ЄКТ, євреї володіли 23366 дес. землі і користувались 40862 дес. Сборник материалов об экономическом положении евреев в России. -- СПб.: Изд. Еврейского колонизационного об-ва, 1904. -- Т. 1. -- С. 180..

Характеризуючи аграрні відносини на Правобережжі в цей період, слід сказати, що вони носили прихований характер і тому не могли бути відбиті в статистичних даних. Зокрема, ЄКТ показує зменшення участі іудеїв у землеволодінні і землекористуванні, а ЦСК -- збільшення. Тобто дані ЄКТ більшою мірою, а ЦСК меншою мірою показують зменшення участі євреїв в землеволодінні і землекористуванні. Тому можна стверджувати, що одні й інші не відбивали реального стану речей в галузі.

За інформацією Єврейського колонізаційного товариства на цей час єврейське населення володіло 221 маєтком на правах власності і 113 орендувало. В останніх 85 керували особисто, для 25 наймали управляючих і здавали в суборенду Сборник материалов об экономическом положении евреев в России. -- СПб.: Изд. Еврейского колонизационного об-ва, 1904. -- Т. 2. -- Таб. 39.. У цілому, якщо провести порівняльний аналіз єврейської приватної і орендованої власності за 20 років у 1881 і 1900 рр. то можна зробити такі висновки: у Волинській губернії єврейське землеволодіння, за даними ЄКТ, залишилось на тому ж рівні, а за даними ЦСК -- зросло втричі. В Київській губернії власність скоротилася в рази. Щоправда, володіємо лише інформацією ЄКТ. На Поділлі іудейська власність збільшилась незначною мірою, на 1946 дес. Дані ЦСК відсутні. Офіційна єврейська оренда скоротилась по всіх губерніях як за даними ЦСК, так і ЄКТ: у Волинській губернії в 4 рази, Київській -- в 6 разів, Подільській -- 12 разів. Причинами послаблення інтересу іудеїв до землекористування могли бути обмежувальна, дискримінаційна політика влади і нестабільна економічна ситуація. Хоча, можливо, дані ЦСК були перебільшені. Так, цифра єврейського землеволодіння у Волинській губернії значно перебільшує дані ЄКТ. За офіційними даними на 1881 р., євреї володіли в губернії 13916 дес. землі, і з цього часу законна купівля землі була неможлива. Щодо єврейської оренди, то дані збирались, в основному, корумпованою поліцією, і, якщо правоохоронним органам було відомо про незаконні угоди, вони не повідомляли про це владу. Тому при зборі свідчень поліція мала б гадати про кількість землекористування. З іншого боку, можемо припустити, що ЄКТ свідомо приховував інформацію про значну кількість єврейських оренд і володінь, адже, наприклад, вищезазначені архівні дані свідчать про їхнє помітне зростання у цей час. Інформування про велику кількість незаконних орендних угод, фактичних володінь могло нашкодити євреям, погіршити їхню репутацію, посилити і без того дискримінаційне законодавство. Крім того, публікуючи більші дані про іудейське землеволодіння і землекористування, ніж ЦСК, ЄКТ фактично підставляв своїх одноплемінників, сприяв виникненню інтересу поліції, органів влади до незаконних операцій. Як наслідок, це могло призвести до судових справ і відбирання земельного майна в єврейських підприємців.

За даними Волинського жандармського управління, на 1907 р. лише у Волинській губернії євреї фактично орендували 95 маєтків, млинів і лісопильню. Схеми оренди були різними. Приблизно 21 випадок -- реєстрація на підставних осіб, коли ряд прізвищ фігурують декілька разів. Інші способи оренди -- служба прикажчиками, повіреними, операції з купівлі хліба ЦДІАК України. -- Ф. 276. -- Оп. 1. -- Спр. 4. -- Арк. 14-21.. Зібрана інформація досить детальна. Зазначено прізвища та імена орендарів і орендодавців, назви маєтків і населених пунктів, що входили до них. Однак площа володінь вказана не завжди. Деякою частиною земель євреї володіли і орендували завдяки діяльності Селянського поземельного банку ДАХО. -- Ф. 46. -- Оп. 25. -- Спр. 25. -- Арк. 1-91; Ф. 234. -- Оп. 1. -- Спр. 181. -- Арк. 1-109.. Наприклад, маєток Рігец при с. Пулемець нещодавно належав селянам і був придбаний за допомогою банку, тепер орендований євреями, спадкоємцями померлого Янкеля Ванярського ЦДІАК України. -- Ф. 276. -- Оп. 1. -- Спр. 4. -- Арк. 20 зв..

Перехід землі у власність євреїв шляхом махінацій тривав і напередодні Першої світової війни. На це, зокрема, вказує звіт генерал-губернатора Ф.Ф. Трепова за 1911-1912 рр. Чиновник зазначав, що списки далеко не повні, а фіктивні угоди практикувалися надзвичайно широко, в різних формах: купівля кожного року врожаю; призначення керуючих; повірених та інші. Все ж за євреями рахувалося: на праві користування (оренди) і керівництва в Київській губернії -- 12821, Подільській -- 14238, Волинській -- 51230 дес. землі. На праві власності, відповідно: 1871, 1868 та 30749 дес. землі. Загалом землекористування і землеволодіння становило 112777 дес. З цієї кількості офіційні документи на володіння були по всіх губерніях і по всіх видах лише на 1408 дес. ЦДІАК України. -- Ф. 442. -- Оп. 642. -- Спр. 497. -- Арк. 14; Державний архів Київської області (далі -- ДАКО). -- Ф. 2. -- Оп. 77. -- Спр. 8. -- Арк. 14, 19, 23, 27, 37, 46, 62, 68, 73, 78, 88, 96, 107, 111, 126, 135..

Законодавчі обмеження сприяли зростанню кількості латентних орендних угод. В основному короткострокових. А це, в свою чергу, збільшувало хижацький характер оренди.

Нерухомість, що була в оренді у євреїв, звичайно, верталася власникові в жахливому стані. Статистик Ф. Щербина, описуючи єврейські оренди в Наддніпрянщині, свідчив про руйнування землі, лісу, ставків, млинів, гуралень: «землю жид остаточно виснажить, ліс препогано сплюндрує, воду із ставка спустить, бо не дбає про відновлення греблі, млин обдере і розладнає, а на гуральні 30 разів обійде інтереси державного скарбу» Мицюк О. Вказана праця. -- С. 82.. Отже, єврей дбав лише про збільшення свого статку, не враховуючи інтереси держави, людей, вимоги господарства.

Ставлення загалом до орендних відносин і євреїв як суб'єктів цього процесу серед чиновництва імперії теж переважно негативне. Але серед шквалу суб'єктивної критики, шовіністичних закликів і короткозорих правових обмежень лунали і «тверезі голоси». Один з них належав подільському губернатору О. Ейлеру. Зокрема він свідчив про селянські повстання наприкінці березня -- на початку квітня 1905 р. одночасно в багатьох поселеннях губернії. Причинами виступів, на його думку, були глибокі багаторічні економічні й аграрні відносини між землевласниками і селянами, викликані особливо хижацькими єврейськими орендами. Значний вплив на настрої селян мали також тіснота і малоземелля селянських сімей ЦДІАК України. -- Ф. 442. -- Оп. 855. -- Спр. 113. -- Арк. 55-56..

Загалом, упродовж 80-х рр. ХІХ ст. -- до 1914 рр. на стан землеволодіння і землекористування єврейського населення Правобережної України впливали різноманітні чинники. Основними були політика влади щодо євреїв і світова економічна кон'юнктура. Незважаючи на негативну дію цих факторів, а також природні катаклізми, іудеї Київської, Подільської та Волинської губерній в цей період значно посилили свої позиції в сільському господарстві краю. Високу кількість незаконних оренд наприкінці ХІХ -- на початку ХХ ст. можна пояснити завершенням строків офіційних договорів і неможливістю укласти нові. Визначальними рисами їх господарювання були прихований (латентний) характер угод, наявність шахрайських методів оренди, хижацька природа експлуатації орендованого майна, а також високий рівень довіри російських і польських поміщиків до євреїв-орендаторів. Це дозволяє говорити про вагоме місце єврейського етносу в земельних посередницьких відносинах і несправедливість дій влади щодо них.

Размещено на Allbest.ru