Конституційний статус кримської автономії (1921-1944 рр.): історико-правове дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

харківський національний університет

внутрішніх справ

УДК 341.231(477.75) „1921/1944”

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Конституційний статус Кримської автономії у складі РСФРР (1921-1944 рр.): історико-правове дослідження

Заулочна Світлана Андріївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історико-правових дисциплін Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Тимощук Олександр Валентинович, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Головко Олександр Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчальної та методичної роботи;

кандидат юридичних наук, доцент Бойко Ігор Йосипович Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри історії держави, права та політико-правових учень.

Захист відбудеться «21» березня 2009 р. о «10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02. в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано «20» лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасній Україні, яка згідно з Конституцією є унітарною державою, проблеми автономії зберігають свою актуальність. Політичне життя країни наочно демонструє нагальність удосконалення конституційного статусу Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Саме тому проблема правової природи автономії у контексті історичного досвіду, насамперед в історико-правовому аспекті, є дуже актуальною з точки зору як теоретичних, так і практичних потреб сьогодення.

На території Криму автономістські ідеї завжди були розвинутими, мали дуалістичний характер і були зумовлені поліетнічним складом населення півострова. Найширше поле для проведення досліджень проблематики автономії у вітчизняній історії держави і права припадає на період 1921-1944 рр., коли у складі Радянської Росії, поряд з іншими автономними республіками і областями, була утворена й існувала Кримська АСРР. Цей час радикальних соціально-політичних та економічних експериментів багатий на унікальні, науково цінні факти, які потребують ретельного дослідження. Саме тоді склалася політична і правова системи кримської автономії, накопичений як позитивний, так і негативний досвід вирішення економічних, соціальних і національних питань сприятиме формуванню ефективного законодавства України.

Наукове вивчення процесів державного будівництва того періоду дає можливість розв'язати основні дискусійні питання відносно типу автономії, функціонування державної мови та мов національних меншин, ефективніше розвивати політичні та економічні взаємини державного центру і республіканської автономії, вдосконалювати елементи правової системи України. Врахування особливостей державного будівництва у Кримській АСРР 1921-1944 рр. у сучасній законотворчості може посприяти стабільності правопорядку, реалізації конституційних гарантій прав і свобод громадян, активізації їх участі у державотворенні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає завданням цільової комплексної програми НАН України №0186.0.070872 “Актуальні проблеми історії українського національного державотворення”. Вона узгоджується з плановою науковою темою Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського “Вивчення етнокультурних проблем депортованих народів і малих етнокультурних спільнот у Криму” (№0197V000422), одним із учасників розробки якої є дисертантка, і виконана за планом наукових досліджень кафедри історико-правових дисциплін та правознавства цього навчального закладу на період 2005-2008 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є з'ясування політико-правових засад функціонування автономії в Криму протягом 1921-1944 рр. та їх значення для сьогоднішньої теорії та практики українського державотворення.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення у процесі дослідження таких завдань:

- висвітлити політико-правові передумови формування Кримської АСРР, роль і місце перших радянських державних утворень - Республіки Тавриди (1918 р.) та Кримської СРР (1919 р.) у створенні адміністративно-територіальної моделі автономії;

- визначити основні параметри правового статусу Кримської АСРР у правовій системі Конституції РСФРР та Конституції Кримської АСРР;

- дослідити систему органів державної влади, судоустрою, нормативно-правове забезпечення організації та діяльності державного механізму в тогочасній кримській автономії;

- простежити ґенезу конституційного статусу Кримської АСРР в умовах формування тоталітарного режиму в СРСР;

- визначити правову природу кримських конституцій 1921 р., 1929 р., 1937 р. в ієрархічній структурі системи законодавства РСФРР та СРСР;

- дати політико-правову оцінку нормативно-правовим актам РСФРР та Союзу РСР про ліквідацію Кримської АРСР.

Об'єктом дослідження є кримська автономія як структурний елемент державного устрою в історії СРСР.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади утворення та зміни конституційного статусу Кримської АСРР у складі РСФРР протягом 1921-1944 рр. кримський автономія державний влада

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає поєднання філософських, загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Загальнонауковим філософським базисом методології дослідження виступає діалектичний підхід, завдяки якому процеси і явища розглядаються в їх одночасній єдності й суперечливості. Також дослідження послідовно здійснювано відповідно до принципів об'єктивності та історизму в історико-правових дослідженнях, що застосовувалися під час систематизації та класифікації джерельної бази і фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації.

Серед спеціальних методів дослідження можна виділити конкретно-історичний, структурно-функціональний, інституціональний, порівняльно-правовий, соціологічний. Їх комплексне застосування стало можливим завдяки системному підходу, а співвідношення головних і допоміжних методів у вирішенні конкретних завдань дослідження зумовлене характером наукового опрацювання використаного інформаційного матеріалу. Завдяки конкретно-історичному методу було досліджено еволюцію конституційного статусу Криму протягом 1921-1944 рр. Структурно-функціональний метод використовувався для виявлення основних ознак адміністративно-територіальної автономії, інституціональний - для вивчення органів та інститутів влади Кримської АСРР, порівняльно-правовий - для визначення конституційного статусу Кримської АСРР за різними законодавчими актами. Системний підхід в даному дослідженні дав можливість розглянути Кримську АСРР у складі РСФРР 1921-1944 років комплексно, в усіх виявах і сферах політико-правового процесу. Соціологічний метод слугував для з'ясування соціальної відповідальності норм права, яки регламентували формування конституційного статусу Кримської автономії у складі РСФРР.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим у історико-правовий науці комплексним і ґрунтовним науковим дослідженням становлення та еволюції конституційного статусу Кримської автономії у складі РСФРР в 1921-1944 рр. Наукову новизну становлять наступні висновки, положення та рекомендації, які відображають особистий внесок авторки:

уперше:

- ґрунтовно висвітлено, що проголошення Кримської АСРР відбулося за рішенням ЦК РКП(б) за загальною комуністичною концепцією регулювання суспільних відносин в РСФРР, які визначалися утворенням у складі федерації областей, країв, автономних республік, автономних областей та національних округів. Аналіз політико-правових передумов формування Кримської АСРР засвідчив використання досвіду державного будівництва Республіки Таврида (1918 р.) та Кримської СРР (1919 р.), але на відміну від них єдиною легітимною основою створення в 1921 р. Кримської автономії слід визнати наявність кримськотатарського етносу з певними державницькими і культурними традиціями. Фактично ж розбудова державного механізму автономії здійснювалася без врахування місцевих особливостей, національно-культурних традицій, а національне питання, в тому числі кримськотатарське, вирішувалося у руслі радянської національної політики;

- з'ясовано, що республіка була створена як адміністративно-територіальна одиниця РСФРР у межах кримського півострова, але центральними органами не було розроблено достатньої законодавчої бази для функціонування автономії;

- аргументовано встановлено, що основними рисами, які характеризують правовий статус Кримської АСРР у складі РСФРР було право мати власну конституцію, прийняту Всекримським з'їздом рад та затверджену ЦВК РСФРР, та наявність вищих і місцевих органів державної влади із повноваженнями, передбаченими законодавством СРСР, РСФРР та Конституцією Кримської АСРР. Головним джерелом впливу на автономну республіку була повна фінансова залежність автономії від Російської СФРР;

- з'ясовано, що Конституція КАРСР 1937 р. - це єдиний нормативно-правовий акт Верховної Ради КАРСР, який належить в ієрархічній структурі системи російського законодавства до підсистеми законів. Специфіка цього елементу підсистеми законів проявлялася в особливому порядку прийняття та затвердження Конституції КАРСР, в локальному характері цього закону, який регулював суспільні відносини в межах автономного утворення;

- обґрунтовано подано авторську концепцію правового регулювання національних відносин у Криму та реалізації політики коренізації. Встановлено, що процес коренізації у Кримській АСРР почався раніше, ніж на інших територіях РСФРР і здійснювався у формі татаризації поетапно.

дістали подальшого розвитку:

- висновок про те, що конституційний статус Кримської АСРР протягом досліджуваного періоду змінювався під впливом ідеологічних мотивів. Конституції РСФРР, нормативно-правові акти, з одного боку, декларували розширення прав автономії у політичній, економічній, соціальній та культурній сферах, з іншого боку, на практиці відбувалося звуження її повноважень, що свідчить про декларативність радянської влади;

- положення про те, що основою нормативно-правового забезпечення функціонування Кримської АСРР були декрети Всесоюзних, Всеросійських з'їздів Рад, ВЦВК, РНК СРСР, РСФРР (пізніше РРФСР), інструкції та директиви всесоюзних і всеросійських наркоматів. У Криму нормативно-правову діяльність здійснювали Всекримський з'їзд Рад, Кримський центральний виконавчий комітет, його президія, а згодом - Верховна Рада Кримської АРСР, Рада народних комісарів. Вони регулювали усі сфери діяльності автономної республіки, але приоритетну дію на території півострова мало законодавство Союзу РСР та РСФРР (РРФСР).

удосконалено:

- твердження про одержавлення партійних структур автономії, посилення впливу держави на суспільно-політичну активність населення як одну з основних ознак досліджуваного періоду. Водночас громадським організаціям передавалися окремі державні функції, здійснювалася політика протиставлення цих громадських формувань бюрократичному державному апарату.

Суттєвої новизни дисертації додає критичний аналіз спеціальної літератури з теми, нове осмислення проблеми становлення Кримської автономії у складі РСФРР (РРФСР) 1921-1944 років.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дисертації відтворюють важливу сферу історико-правових знань - процес становлення і розвитку Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки - попередника сучасної автономії у складі України. Вони дають можливість врахувати особливості державного будівництва у Кримській АРСР протягом 1921-1944 рр., уточнити основні елементи правової природи автономії. Положення і висновки дисертації можуть бути використані у науково-дослідній діяльності, при підготовці праць з історико-правової проблематики та викладанні навчальних дисциплін “Історія держави і права України”, “Історія України”, спеціального курсу з історії кримської автономії. Рекомендації дисертації можуть бути враховані під час доопрацювання законодавства, що регулює правовий статус Автономної Республіки Крим у складі України, для запобігання політичним, соціальним і національним конфліктам.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історико-правових дисциплін і основ правознавства Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, висвітлювались у доповідях і наукових повідомленнях на таких міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, матеріали яких опубліковано: ХІІ міжнародній історико-правовій конференції „Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва” (10-13 вересня 2004 р., м. Бахчисарай); ХIV міжнародній історико-правовій конференції „Міграційні процеси в Україні і світі: історико-юридичні аспекти” (4-7 вересня 2005 р., м. Севастополь); науково-практичній конференції „Автономна Республіка Крим у XXI столітті: досвід, проблеми, розвиток” (28-29 січня 2006 р., м. Сімферополь); міжнародній науковій конференції „Народовластие и право в условиях формирования гражданского общества” (30-31 березня 2006 р., м. Курськ); XV міжнародній історико-правовій конференції „Ґенеза держави і права: історико-теоретичні аспекти” (2-4 червня 2006 р., м. Запоріжжя). Положення дисертації апробовані під час викладання навчального курсу „Історія держави і права України” в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, Київському університеті права НАН України.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у восьми наукових статтях, три з яких опубліковано у періодичних виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук.

Структура дисертації зумовлена її метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації - 232 с., із них основного тексту - 207 с., список використаних джерел становить 315 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної теми, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення результатів, одержаних дисертантом, вказано на апробацію результатів дослідження, публікації за темою дисертації, відомості про обсяг і структуру роботи.

Розділ І „Стан наукової розробки проблеми та теоретико-правові засади автономії” складається з двох підрозділів. У першому з них здійснено аналіз праць попередників, де предметом дослідження були складові об'єкта чи окремих елементів предмета дисертації та проведено аналіз і класифікацію джерел. У другому - досліджено проблему правового забезпечення функціонування Кримської автономії 1921-1944 років у вітчизняному та зарубіжному минулому, наведено правові доктрини, притаманні політико-правовій думці першої половини XX ст., які відображають різні автономістські ідеї.

У підрозділі 1.1 „Характеристика наукової літератури за темою дисертації та джерела дослідження” використано хронологічний принцип її розподілу, за яким виокремлено три умовні групи, що концентрують у собі розвиток історико-правової думки довоєнного, післявоєнного і пострадянського періодів.

Вивчення історії створення і розвитку Кримської АСРР починається вже у перші роки її існування. Виходять інформаційно-пропагандистські збірки, присвячені річницям встановлення радянської влади у Криму. Вони ідеалізували практику державного будівництва в РСФРР та розбудову адміністративно-територіальної автономії в Криму. Повноваження автономії в аграрній сфері узагальнено у працях С. Середи, І. Копилова, О. Біценка, Л. Крицмана. Низка питань законотворчої та виконавчої діяльності органів влади Кримської автономії у сфері аграрних відносин розглянуті у монографіях М. Клепініна, І. Конюкова, Г. Кущенка, М. Скрипньова, С. Усова. Нормативно-правову діяльність центральних органів влади у галузі освіти відображено у наукових працях К. Бендрикова, Г. Гасилова, І. Заколодкіна, А. Подземського та ін. Безпосередньо нормативно-правову діяльність ЦВК, РНК Кримської АСРР розглянуто у монографії Б. Вологдіна, М. Щербакова, З. Рогацького. Значно доповнили історіографічну базу дисертації стосовно особливостей кримськотатарської ідеї державного устрою Криму, яка безпосередньо впливала на формування конституційного статусу Кримської АСРР, монографії Т. Ботяжієва, А. Бочагова, П. Надинського, А. Кричинського, Г. Хазанова, В. Єлагіна.

У межах післявоєнного історіографічного періоду найбільш плідно досліджували діяльність органів влади Кримської автономії у різних галузях народного господарства Р. Алієв, Г. Керимов, С. Кириліна, М. Максименко, С. Полянська, І. Чирва, Ф. Шабанов.

Пострадянський період історіографії дисертаційної проблеми розбито на дві умовні підгрупи. До першої залучено наукові монографії, класичні підручники, наукові статті в енциклопедичних та фахових виданнях теоретико-правового та історико-правового плану, що забезпечили теоретичне підґрунтя дисертації. Питання національно-державної розбудови в історичному аспекті розглянуті у монографіях В. Бабкіна, В. Гончаренка, М. Кармазіної, І. Кресіної, І. Кураса, О. Мироненка, В. Панібудьласки. Теоретичні питання державного устрою, зокрема, пов'язані з проблемами здійснення державної влади, утвердження конституційного ладу, суверенітету висвітлюються в працях В. Копєйчикова, Л. Кривенка, В. Кульчицького, Г. Мурашина, С. Телешуна. Серед монографічних досліджень окремих проблем удосконалення відносин між різними суб'єктами політичної влади, які безпосередньо пов'язані з формуванням основних засад державного устрою, треба відзначити праці українських юристів та політологів І. Бінька, С. Головащенка, К. Ващенка, В. Кременя, В. Кампо, О. Кордуна, М. Корнієнка, Р. Павленка, Ю. Римаренка, А. Рогожина, В. Тація, В. Швецова. До другої підгрупи новітньої історіографії, визначеної авторкою як „спеціальна література”, включено наукові праці, що безпосередньо стикаються з предметом дисертаційного дослідження. Сучасні дослідники історії створення і розвитку Кримської АСРР розійшлись у висновках: Р. Музафаров відстоює кримськотатарський національний характер автономії, Ф. Бабенко висловлює думку, згідно з якою протиставляти національний і територіальний принцип відносно Кримської АСРР неправомірно, а В. Сагатовський пропонує розглядати Кримську автономію 1921-1944 рр. як інтернаціонально-територіальну. Історичні традиції автономії в Криму висвітлюються В. Брошеваном, О. Волобуєвим, О. Форманчуком. Окремі елементи правової природи Кримської автономії порушені у монографіях і статтях С. Бородіна, Д. Велігодського, Ю. Дубка, В. Зарубіна, О. Зарубіна, І. Іванця, В. Корольова, Ю. Лаптєва, К. Линьова, А. Мальгіна, О. Редькіної, В. Сергійчука, Є. Смирнової. Вагомий внесок у дослідження Кримської автономії внесено О. Копиленком. Послідовно досліджено історію всіх самостійних державних і автономних утворень, які функціонували у Криму і мали безпосередній вплив на характер і правову природу Кримської АСРР регіональною юридичною школою під керівництвом О. Тимощука.

За принципом походження та цільового призначення опубліковані джерела розподіляються на три групи: 1) законодавчі акти вищих органів влади; 2) тематичні збірники документів і матеріалів; 3) періодична преса 1921-1941 рр.; 4) архівні матеріали. Одним із основних джерел у вивченні конституційного статусу Кримської автономії у складі РСФРР стали Конституція РСФРР 1918 р., Конституція Кримської АСРР 1921 р., Конституція СРСР 1924 р., Конституція РСФРР 1929 р., Конституція Кримської АСРР 1929 р., Конституція СРСР 1936 р., Конституція РРФСР 1937 р., Конституція Кримської АРСР 1937 р., у відповідних статтях яких закріплювалися основні складові державного механізму Кримської АРСР, визначалися повноваження автономії у політичній, економічній, культурно-національній сферах. До першої великої групи використаних джерел належать збірки документів всеросійського і всесоюзного характеру, що видавалися протягом 1921-1941 рр.: збірки законів Російської РФСР та Союзу РСР, а також хронологічні зведення законів, указів ВЦВК і постанов урядів Російської РФСР. До них долучаються резолюції з'їздів Рад Російської РФСР і СРСР із питань державного будівництва, збірки нормативних актів різної тематичної спрямованості, вивчені з погляду функціонування державного механізму Кримської АРСР та “радянського” права в Криму. Їх аналіз дозволив зробити висновки про наявність або відсутність у центральних органів влади єдиної політики у сфері державного будівництва, правового регулювання суспільних відносин у 1921-1941 рр.

До джерел дослідження належать звіти Кримського обкому партії на всекримських партконференціях, звіти ЦВК, РНК, наркоматів Кримської АРСР, матеріали всекримських з'їздів Рад, листи кримського населення до керівних органів, інструкції з реорганізації органів влади автономії, звернення окремих керівників Кримської АРСР до союзних і російських органів влади, бюлетені, що видавалися Кримським обкомом РКП(б)-ВКП(б), Кримським ЦВК та Радою народних комісарів Кримської АРСР, бюлетені Кримського Центрального статистичного управління, різні довідники, окремі резолюції всекримських з'їздів Рад і всекримських партійних конференцій, політичні зведення Кримського обкому партії, що стосуються 1921-1941 рр. Складовою частиною джерельної і, зокрема, нормативної бази дисертації стали матеріали періодичної преси того часу.

Дисертантом опрацьовано 39 архівних фондів центральних архівів України й Російської Федерації та Державного Архіву при Раді Міністрів АРК. Серед фондів ДААРК слід вказати на такі: „Центрального виконавчого комітету Рад робітничих, селянських, червоноармійських та червонофлотських депутатів Кримської АСРР”, „Верховної Ради депутатів трудящих Кримської АРСР”, „Раднаркому КАСРР”, народних комісаріатів: внутрішніх справ, юстиції, робітничо-селянської інспекції, державної планової комісії, статистичного управління, фінансів, ради народного господарства, харчової, м'ясної, молочної й місцевої промисловості, комунального господарства, землеробства, освіти, охорони здоров'я, представництва Кримської АСРР при ЦВК РРФСР, республіканських комітетів і комісій.

У підрозділі 1.2 „Теоретико-правові засади існування Кримської АРСР” досліджено проблему автономного устрою держави у двох площинах. По-перше, це конкретно-історичні ситуації у вітчизняному чи зарубіжному минулому, державні інституції та їх правове оформлення. По-друге, - правові доктрини, притаманні політико-правовій думці першої половини XX ст., які відображали ті чи інші підходи до автономного устрою.

На підставі здійсненого аналізу зроблено висновок, що в дореволюційній російській політико-правовій думці проблеми автономії розроблялися досить обмежено. Більшовицький режим розпочав створення автономій у РСФРР, фактично не маючи досвіду автономного устрою „радянського зразка”, при цьому ігноруючи закордонний досвід, використовуючи лише положення своїх партійних програм і теоретичні розробки Леніна. Теорію „культурно-національної автономії” було оголошено реакційною, їй були протиставлені принципи пролетарського інтернаціоналізму, програма боротьби за повне рівноправ'я націй, які мали здійснюватися шляхом створення радянських автономій. Автономія розглядалася як різновид державного утворення зі своїм внутрішнім самоврядним устроєм відповідно до звичаїв населення, яке проживає на певній території і відрізняється особливим побутом і національним складом. Модель автономії 1920-1940-х рр. не стала інституційним механізмом захисту прав національних меншин у багатоетнічній державі - СРСР.

У кожній автономній моделі важливими є два аспекти: механізм розподілу ресурсів і принцип самоврядування. У радянській автономії ці механізми фактично не діяли. У відповідності до концепції автономії існують два рівні державного регулювання: місцевий і загальнодержавний. Надання певній території тих чи інших форм автономії залежить від етнічного складу населення і може закріплюватися як територіальна або національно-культурна автономія. Але ці принципи порушувалися залежно від змісту національної політики партії більшовиків та монопартійного підходу до формування політичної системи автономії.

Досвід функціонування радянських автономій 1920-1940-х рр. та їх взаємовідносин із центральними органами влади свідчить про наявність низки проблем у цій сфері. Це стосується, перш за все, проблем врегулювання інтересів держави і місцевого населення в умовах автономії; врахування етнічного складу населення під час надання регіону спеціального статусу; своєчасного реагування органів державної влади на зростання сепаратистських настроїв в автономних утвореннях; проблеми законності у відносинах між автономією і державою; проблеми співвідношення між формально-юридичними і реальними політичними умовами взаємодії державної влади і автономії.

Розділ ІІ „Становлення кримської автономії та її правове закріплення” присвячений аналізу формування основних складових конституційного статусу Кримської автономії у правовій системі Конституції РСФРР та Конституції Кримської АСРР, складається із двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 „Історико-політичні передумови створення автономії” узагальнено відомості про правовий статус державних утворень: Республіка Таврида, Демократична Кримська Республіка, Крайові уряди С. Сулькевича та С. Крима, Кримська СРР, уряди А. Денікіна, П. Врангеля, які функціонували в Криму і справили певний вплив на формування конституційного статусу Кримської АСРР у 1921 р. Визначено, що за винятком першої спроби „самоідентифікації” Криму на основі Конституції Курултаю від 13 грудня 1917 р., всі інші автономні утворення мали суто територіальний характер. Радянські державні утворення 1918 і 1919 рр. створювалися шляхом механічного перенесення до Криму структури центральних партійних і радянських органів РСФРР і радянського законодавства, а антибільшовицькі режими створювалися на основі дореволюційного досвіду державного будівництва.

Разом із тим, на відміну від інших радянських державних утворень, єдиною легітимною основою створення в 1921 р. Кримської АСРР слід визнати наявність кримськотатарського етносу з певними державницькими і культурними традиціями, але характер цієї автономії не міг бути суто етнічним. Вона могла існувати лише як засіб узгодження інтересів кримських татар та інтересів іноетнічних верств населення півострова. Фактично ж у формі Кримської АСРР було сформоване радянське автономне утворення, де національне питання, в тому числі й кримськотатарське, вирішувалося у руслі радянської національної політики.

У підрозділі 2.2 „Формування та еволюція конституційного статусу Кримської АСРР” проаналізовано нормативно-правові акти, які визначили державно-правову організацію Кримської автономії у складі РСФРР. Першим нормативно-правовим актом, що тимчасово визначив правовий статус Кримської АСРР як частини РСФРР, стала постанова ВЦВК і Раднаркому РСФРР від 18 жовтня 1921 р. „Про Автономію Кримської Радянської Соціалістичної Республіки”, яка закріпила межі нової адміністративно-територіальної одиниці РСФРР, апарат державної влади, перелік кримських наркоматів.

10 листопада 1921 р. 1-й Всекримський установчий з'їзд Рад ухвалив першу Конституцію Кримської СРР, яка проголосила автономію Республікою трудового народу і вперше визначила її конституційний статус. Державно-правова організація Кримської АСРР в основному будувалася за аналогією з Радянською Росією, відрізняючись наступними особливостями: територією, національним складом населення, високою концентрацією військових частин на території півострова. Зроблено висновок, що основним джерелом впливу на автономну республіку була повна фінансова залежність від Російської СФРР. Спростовано поширену серед частини істориків думку про „національно-татарський” характер кримської автономії. Конституція 1921 р. скасовувала усі попередні національні та національно-релігійні привілеї та обмеження. „Державними мовами Кримської СРР” визнано російську й татарська. Наявність двох державних мов покликана була засвідчити ліквідацію будь-якого національного гніту та переваг однієї нації над іншою, а не наявність національної автономії в Криму.

Здійснено ґрунтовний аналіз Конституції КАСРР 1929 р, яка декларувала розширення прав і обов'язків автономної республіки у складі РСФРР, зміцнення автономних засад у діяльності місцевих органів влади і управління. Але вихідною позицією для визначення повноважень Кримської АСРР залишалася згадувана в попередньому підрозділі постанова ВЦВК і РНК РСФРР про утворення Кримської АСРР. Таким чином, конституційний статус Кримської автономії майже не змінився.

У підрозділі розглянуто конституційні положення про порядок збору місцевих податків, власність. Доведено, що фактичне звуження повноважень КАРСР відбулося в січні 1937 р. у зв'язку з ухвалою нової Конституції РРФСР. До компетенції Верховної Ради РРФСР було віднесено: ухвала Конституції КАРСР, внесення пропозицій до Верховної Ради СРСР про зміну території, кордонів та адміністративного поділу автономії, право призупиняти постанови і розпорядження Верховної Ради і РНК КАРСР. Конституційний статус КАРСР був тотожним для всіх 16 автономних республік у складі РРФСР. Дія персоніфікованого конституційного статусу КАРСР, визначеного в 1921 р. окремим нормативно-правовим актом, була скасована. Звернуто увагу на те, що у зазначений період розвиток законодавства РСФРР щодо Криму був об'єктивно спрямований на остаточну ліквідацію суверенності автономії також і шляхом відсутності у Конституції РРФСР визначення цілої низки повноважень КАРСР у національній, політичній, соціально-економічній та культурній сферах. А нова редакція Конституції КАРСР 1937 р. надавала повноваження автономії у вищезгаданих сферах на рівні внесення пропозицій, ліквідувала систему „стримувань і противаг” між центром і автономією, вона абсолютизувала державу, між проголошеними правами громадян і реальністю пролягла прірва.

Розділ ІІІ „Державний механізм Кримської АСРР” складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню проблеми розбудови державного механізму Кримської автономії та її ліквідації у 1944 р.

У підрозділі 3.1 „Система органів державної влади і управління” доведено, що у зазначений період пріоритетним елементом державного механізму КАСРР був політичний механізм, який визначав структуру органів державної влади і державного управління. Відповідно до Конституції КАСРР 1921 р., державну владу автономії уособлювали Всекримський з'їзд Рад - „вища влада на території Кримської СРР”, Центральний виконавчий комітет - „вищий у Криму законодавчий та контролюючий орган у період між з'їздами Рад”, а також Раднарком „для управління справами Кримської СРР”. Визначався також перелік 12 кримських наркоматів. У віданні центру залишалися військові справи, боротьба з контрреволюцією, зовнішні справи і зовнішня торгівля, шляхи сполучень та управління курортами. Протягом 1920-х рр. продовжувався процес конструювання органів влади КАСРР, створювалися нові наркомати, розширювався склад ЦВК, РНК Кримської АСРР, здійснювалися нові персональні призначення. Структуру вищих органів влади Кримської АСРР доповнювали комітети і комісії, які утворювалися при ЦВК і РНК Кримської АСРР. Конституція встановлювала норму скликання чергових і позачергових з'їздів, визначала норму представництва. Досліджується також порядок організації і роботи місцевих рад, які проголошувалися органами державної влади на місцях. Дисертанткою розглянута реформа адміністративно-територіального устрою Кримської АСРР, що кваліфікується як пошук ефективної системи контролю за місцевим управлінням. У результаті остаточно сформувалася система місцевих рад та їхніх виконкомів, організаційна структура різних ланок місцевих органів, а також форми і методи їх діяльності. Опрацьовано нормативно-правові акти центральних державних і партійних органів, які у 1939 р. визначили порядок формування місцевих органів державної влади автономії: постанови ЦК ВКП(б) „Про підготовку до виборів у місцеві ради депутатів трудящих СРСР”, „Положення про вибори до місцевих рад депутатів трудящих РФРСР”, „Положення про вибори до місцевих рад депутатів трудящих КАРСР”. Звернуто увагу на те, що останній нормативно-правовий акт повністю дублював відповідну постанову Верховної Ради РРФСР, у самих Радах реальна влада почала зосереджуватися в руках виконавчих органів, були внесені значні зміни у регламент роботи рад усіх рівнів, що значно послабило їх владні функції.

Організацію державної влади Кримської АСРР доповнювали правоохоронні органи. Їх створення розглядається як система заходів радянської влади по відновленню „соціалістичного порядку й законності”. Досліджено структура й діяльність Народного комісаріату внутрішніх справ, який здійснював керівництво місцевими відділами міліції, контроль за станом громадського порядку в містах і селах, за дотриманням декретів і постанов радянської влади, а у випадках учинення злочинів проводив термінові слідчі дії та вживав заходів для затримання злочинців.

Розглядається процес створення народних комісаріатів Робітничо-селянської інспекції, Юстиції, Республіканської колегії захисників, органів прокуратури.

Встановлено, що нормативно-правові акти центральних органів РСФРР початку 1929 р. внесли зміни у функціональні повноваження Всекримського з'їзду Рад, Кримського ЦВК, РНК, місцевих органів державної влади, обмежили їх діяльність, а роботу наркоматів було переведено на функціональну основу. Процес адміністрування суттєво торкнувся і інституту уповноважених у справах національних меншин. З'ясовано зміни структури, чисельності й найменування вищих органів влади, внесені до Конституції КАСРР 1929 р. Досліджено подальший процес удосконалення порядку роботи Кримського ЦВК, РНК КАСРР, який тривав до кінця 1930-х рр. Особливу увагу приділено нормативно-правовим актам центральних радянських і партійних органів, спільним постановам Кримського обкому ВКП(б) і РНК КАРСР щодо правового регулювання життя національних меншин та ліквідації національних районів і сільських рад автономії. Ці дії розцінено як завершальну акцію нищівного погрому політичного і культурного життя національних меншин Криму. Останні зміни у структурі державного механізму Кримської АРСР відбулися у червні 1940 р. на 3-й сесії Верховної ради КАРСР, де була остаточно затверджена структура РНК і утворено нові наркомати і управління.

У підрозділі 3.2 „Основні напрямки нормативно-правової діяльності органів влади Кримської АСРР” висвітлено процес нормотворчості, який відбувався одночасно з будівництвом державного апарату Кримської АСРР. Були прийняті важливі законодавчі акти, що регулювали державний і приватний сектори економіки, майнові, договірні, трудові, земельні відносини, діяльність кооперації, торгівлі тощо. Зміст законодавства РСФРР сприймався правовою системою Кримської АСРР найчастіше повністю, без особливих змін. Дисертантка встановила, що нормативно-правову діяльність у Криму протягом 1920-х рр. здійснювали Всекримський з'їзд рад, Центральний виконавчий комітет, його президія, Рада народних комісарів та її президія. У Конституції Кримської АСРР 1921 р., змінах і доповненнях до неї в 1923 р. в загальних рисах зазначалося, що вищу дію на території півострова мають закони Російської СФРР, а від 1925 р. - закони і Конституція СРСР і Конституція РСФРР. Виокремлюються етапи прийняття нормативно-правових актів від прийняття рішення про необхідність розробки нормативно-правового акта до введення його в дію.

Опрацьовано нормативно-правові акти ЦВК і РНК Кримської АСРР, які регулювали нові форми суспільних відносин, що склалися в умовах непу, перехід до елементів ринкової економіки і заміну прямих адміністративних методів управління нею цивільно-правовим регулюванням. Вивчення протоколів засідань ЦВК і РНК Кримської АСРР і прийнятих рішень засвідчили, що наявність автономії у Криму позитивно вплинула на розвиток оренди, передачу середніх і дрібних підприємств у підпорядкування місцевих органів державної влади, приватизації кустарно-ремісничої промисловості, розвиток аграрних відносин. Вона дозволила органам влади, враховуючи місцеву специфіку, ухвалювати регіональні нормативні акти, що дещо пом'якшувало негативні наслідки радянського класового законодавства для розвитку селянських господарств і сільського господарства в цілому.

Розглянуто нормативно-правові акти вищих органів влади Кримської АСРР, місцевих органів державної влади, що регулювали гуманітарну сферу автономії. Їх аналіз засвідчує, що в автономії з початку 1920-х рр. створювалася система національної освіти в межах реалізації політики коренізації, яка в Криму звелася до політики татаризації. Процес коренізації у КАСРР почався раніше, ніж на інших територіях СРСР. Аналіз виконання законів і підзаконних актів свідчить про значні недоліки в організації національних шкіл і фактичну безконтрольність освітянських органів. Розвиваючи масовість, відділи народної освіти з другої половини 1920-х рр. поступово замінили національну школу на школу з національною мовою викладання.

За авторськими підрахунками, протягом 1920-х рр. вищими органами влади КАСРР було прийнято усього понад 1650 нормативно-правових актів. Вони досить успішно реалізовували функції законодавчої, виконавчої влади, правове забезпечення функціонування автономії, хоча із спізненням і суттєвими прогалинами державотворення.

У дисертації звернуто увагу на те, що з прийняттям Конституції СРСР 1936 р., Конституції РРФСР 1937 р. та Конституції КАРСР 1937 р. суттєві зміни відбулися і в нормативно-правовій діяльності органів влади Кримської АРСР. Встановлено, що основна робота у галузі законодавства зосереджувалася у двох робочих органах - президіях Верховної Ради та РНК КАРСР і подавалася у формі постанов відповідних президій. З початку 1938 р. в Кримській автономії активно впроваджується загальносоюзна і загальноросійська практика прийняття спільних постанов радянських і партійних органів. Підкреслено, що спільні постанови Кримського обкому ВКП(б) і РНК КАРС є формою законодавчих актів, не передбачених Конституціями СРСР, РРФСР та Конституцією КАРС, але вони були джерелами права, які стосувалися найважливіших сфер життя Кримської автономії. Особливу увагу приділено нормативно-правовим актам центральних радянських і партійних органів, спільним постановам Кримського обкому ВКП(б) і РНК КАРСР щодо правового регулювання життя національних меншин та ліквідації національних районів і сільських рад автономії.

У підрозділі 3.3 „Ліквідація Кримської АРСР та її політико-правові наслідки” розглядається сукупність нормативно-правових актів, на основі яких були здійснені примусові виселення різних національних груп і масові депортації болгар, вірмен, греків, кримських татар і німців, які проживали в Криму, та процес перетворення КАРСР у Кримську область і політико-правові наслідки ліквідації автономії. У дисертації виділено три етапи примусового виселення національних меншин із території автономії. Юридичною підставою для проведення примусових переселень осіб німецької національності з території Кримської АРСР на початку липня 1941 р. стали нормативно-правові акти підзаконного характеру вищого військового керівництва СРСР, без визначення їх правового статусу й строків, на які вони виселялися. Ця практика правового свавілля була застосована і для здійснення депортації болгар, вірмен, греків і кримських татар у 1944 р. На основі аналізу нормативно-правових актів автор робить висновок, що всі депортації населення проводилися за рішенням державних органів СРСР у позасудовому порядку. В основу рішень були покладені надумані звинувачення і принцип колективної відповідальності. У підрозділі окремо проаналізовано стан усіх сфер діяльності КАРСР: наслідки Другої світової війни у галузі економіки; істотне зменшення населення півострова в результаті масових депортацій і значних втрат населення в роки Другої світової війни; недієздатність вищих органів державної влади КАРСР за наслідками репресій і депортації вищого керівництва і депутатів Верховної Ради КАРСР. Ці причини дали формальні підстави центральним радянським і партійним органам СРСР і РРФСР для перетворення КАРСР у Кримську область.

У дисертації проаналізовано наступні нормативно-правові акти, які скасували автономний устрій у Криму і понизили її статус до рівня обласної адміністративно-територіальної одиниці: Указ Президії Верховної Ради РРФСР „Про перетворення Кримської АРСР у Кримську область” 1944 р.; Указ Президії Верховної Ради СРСР „Про перетворення Кримської АРСР у Кримську область у складі РРФСР” 1945 р.; Закон РРФСР „Про ліквідацію Чечено-Інгушської АРСР і перетворення Кримської АРСР у Кримську область 1946 р. Ліквідація КАРСР відбулася з порушенням чинної на той час Конституції СРСР, що визначала державний устрій країни, який змінювався виключно Законом СРСР, ухваленим двома палатами Верховної Ради СРСР - Радою Союзу і Радою національностей.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і з нових позицій вирішено наукову проблему історико-правового аналізу формування, порядку функціонування, компетенції вищих та місцевих органів державної влади КАРСР (1921-1944 рр.), прийнятих ними рішень, що дозволило обґрунтувати авторське концептуальне бачення та вперше концептуально окреслити процеси еволюції конституційного статусу Кримської автономії у складі РРФСР у напрямку, з точки зору змін у взаємовідносинах центральних органів влади РРФСР і органів влади автономії. Вирішення цього наукового завдання знайшло своє втілення у положеннях і пропозиціях, основними з яких є:

1. Створення Кримської АСРР у 1921 р. відбувалося згідно із загальною комуністичною концепцією розбудови Російської СФРР. Автономія мала формальні ознаки державності, започаткованої Республікою Тавридою та Кримською СРР. Але на відміну від попередніх радянських державних утворень у Криму, єдиною легітимною основою створення КАСРР слід визнати національний чинник, у тому числі, наявність кримськотатарського етносу, який мав певні державницькі і культурні традиції. За винятком першої спроби „самоідентифікації” Криму на основі Конституції Курултаю від 13 грудня 1917 р., всі інші автономні утворення мали суто територіальний характер, який відповідав економічним і геополітичним інтересам більшовицького політичного режиму.

2. Правовий зміст формування та еволюції конституційного статусу Кримської АРСР у складі РСФРР (РРФСР) у 1921-1944 рр. найповніше відобразився у конституціях РСФРР 1918, 1925, 1929, РРФСР 1937 рр., конституціях КАСРР 1921, 1929, КАРСР 1937 рр., які поетапно вносили зміни в повноваження і межі компетенції Кримської автономії. На першому етапі (1921-1929 рр.) правовий статус КАСРР був окреслений лише схематично. Постанова ВЦВК і РНК РСФРР від 18 жовтня 1921 р. та Конституція КАСРР 1921 р. визначили устрій автономії як адміністративно-територіальну одиницю РСФРР у межах Кримського півострова. Подальше розширення повноважень Кримської АСРР відбувалося у межах чинного законодавства РСФРР та Конституції РСФРР 1925 р. У відповідності до Конституції РСФРР 1929 р. органи влади автономії наділялися повноваженнями видавати законодавчі акти, обов'язкові на її території, декларувалася система стримувань і противаг між центром і автономією, конкретизувався конституційний статус.

3. Протягом другого етапу (1930-1941 рр.) відбулися радикальні зміни конституційного статусу КАСРР у напрямку обмеження її автономних прав, звузилась компетенція вищих органів влади. У середині 1930-х рр. було змінено найменування вищих органів влади автономної республіки, вона стала називатися „Кримська АРСР”. У відповідності до Конституції КАРСР 1937 р., з'їзди рад, ЦВК КАСРР та їхні президії скасовувалися, утворено Верховну Раду КАРСР як вищий законодавчий орган державної влади республіки. Державний механізм автономії був вибудований за зразком загальноросійського, спирався на ієрархічну систему рад нижчого рівня. Багаторівневість у здійсненні конституційно визначених повноважень, коли Верховна Рада КАРСР делегувала владні повноваження своїй президії і навіть уряду автономії, зводили нанівець принципи народовладдя і парламентаризму. Ця тенденція була характерна і для місцевих органів державної влади, де реальна влада зосереджувалася у руках виконавчих органів. Структурні й функціональні зміни у діяльності правоохоронних органів, масові „чистки” апарату на основі класового підходу перетворили їх на слухняне знаряддя керівництва ЦК ВКП(б) для здійснення репресій серед населення.

4. На завершальному етапі були здійснені масові депортації німців (1941 р.) болгар, вірмен, греків, кримських татар(1944 р.) із території Криму, які змінили етнічний склад населення і дали формальні підстави центральним радянським і партійним органам СРСР і РРФСР для ліквідації КАРСР і пониження її правового статусу до рівня обласної адміністративно-територіальної одиниці РРФСР. Основними політико-правовими наслідками ліквідації автономії є: скасування Верховної Ради, РНК КАРСР, наркоматів, республіканських управлінь, створення обласних органів влади, перейменування населених пунктів, переселення до Криму мешканців Дону, Кубані, Орловської, Курської областей РРФСР, України; проведення виборів до Кримської облради і місцевих рад.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРКИ

1. Заулочная С. А. Крымская автономия в 1921 г.: историография проблемы / С. А. Заулочная // [«Етнонаціональні чинники в історії державно-правового будівництва»] : зб. наук. праць за матеріалами XII міжнародної історико-правової конференції (Бахчисарай, 10-13 вересня 2004 р.) / Міжнародна асоціація істориків права, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського [та ін.]. - Сімферополь : ДіАйПі, 2005. - С. 319-324.

2. Заулочна С. А. Державно-правова організація Криму в 1920-і роки / С. А. Заулочна // Держава і право: зб. наук. праць. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. - Вип. 30. - С. 161-170.

3. Заулочная С. А. Политико-правовые предпосылки формирования Крымской автономии в 1921 г. / С. А. Заулочная // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2006. - Том 19(58), №2. - С. 269-280.

4. Заулочна С. А. Нормативно-правове забезпечення національно-державного будівництва Кримської АРСР (1937-1940 рр.) // [«Міграційні процеси в Україні та світі: історико-юридичні аспекти»] : зб. наук. праць за матеріалами ХIV міжнародної історико-правової конференції (Балаклава, 4-7 вересня 2005 р.) / Міжнародна асоціація істориків права, Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського [та ін.]. - Сімферополь : ДіАйПі, 2006. - С. 187-195.

5. Заулочна С. А. Автономний устрій Криму в правовій системі Конституції РСФРР 1937 р. / С. А. Заулочна // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - Серия «Юридические науки». - 2006. - Т. 19 (58). - №1. - С. 200-205.

6. Заулочная С. А. Государственно-правовая организация Крыма в 1921 году / С. А. Заулочная // [«Народовластие и право в условиях формирования гражданского общества»] : материалы Международной научной конференции (Курск, 30-31 марта 2006 г.). - Курск, 2006. - С. 80-83.

7. Заулочная С. А. Конституционно-правовой статус Крымской АССР в 1921 году / С. А. Заулочная // [«Автономная Республика Крым в XXI веке: опыт, проблемы, развитие»] : материалы научно-практической конференции (Симферополь, 6-8 червня 2006 р.). - Симферополь, 2006. - С. 214-218.

8. Заулочна С. А. Ґенеза конституційно-правового статусу Кримської АСРР в кінці 1920-х рр. . / С. А. Заулочна // [Міжнародна історико-правова конференція присвячена пам'яті професора К. Г. Федорова] : матеріали XV Міжнародної історико-правової конференції (Запоріжжя, 2-4 червня 2006 р.). - Запоріжжя, 2006. - С. 46-51.

Заулочна С. А. Конституційний статус Кримської автономії у складі РСФРР (1921-1944 рр.): історико-правове дослідження. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України. - Харків, 2009.

У дисертації розглянуто політико-правові засади формування і еволюції конституційного статусу Кримської АСРР протягом 1921-1944 рр. Проаналізовано політико-правові передумови формування Кримської АСРР, визначено роль і місце перших радянських утворень - Республіки Тавриди (1918 р.) та Кримської СРР (1919 р.) у створенні адміністративно-територіальної моделі автономії. Досліджено параметри правового статусу Кримської АСРР у правовій системі Конституції РСФРР, форма державного устрою, система вищих і місцевих органів державної влади, судоустрою, нормативно-правове забезпечення організації та діяльності державного механізму.

Досліджено нормативно-правові акти вищих органів державної влади КАСРР, що регулювали державний і приватний сектор економіки, аграрні відносини. Особливу увагу приділено аналізу регіональних нормативно-правових актів, які враховували місцеві особливості та пом'якшували негативні наслідки радянського законодавства щодо Кримської АСРР.

Визначено правову природу Конституції КАРСР 1937 р. в ієрархічній структурі законодавства РРФСР, здійснено політико-правову оцінку нормативно-правових актів РРФСР та СРСР про ліквідацію КАРСР.

Ключові слова: адміністративно-територіальна автономія, державність, статус, судоустрій, тоталітарний режим.

Заулочная С. А. Конституционный статус Крымской автономии в составе РСФСР (1921-1944 гг.): историко-правовое исследование. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Харьковский национальный университет внутренних дел МВД Украины. - Харьков, 2009.