Партійно-державна політика в галузі охорони здоров'я в Українській СРР (1919 – 1929 рр.)

Наукова новизна роботи полягає у постановці та розробці проблеми, яка не отримала ґрунтовного висвітлення в історичних дослідженнях. На основі широкої джерельної бази визначено та проаналізовано основні напрямки партійно-державної політики в УСРР у медичній галузі в 1919_29 рр. Виявлено та уточнено основоположні теоретичні засади формування радянської охорони здоров'я. Деталізовано систему управління медичною галуззю. Вперше комплексно відтворено матеріально-фінансове забезпечення системи охорони здоров'я. Дістало подальший розвиток розкриття кадрової політики радянської влади в медичній галузі. Більш системно досліджено надання медичної допомоги різним верствам мешканців міст і сіл УСРР, класовий підхід у медичному обслуговуванні населення.

Практичне значення полягає в тому, що матеріали і положення дисертації можуть бути використані при написанні праць та розробці курсів, присвячених як історії України в цілому, так і окремим напрямкам - зокрема історії державності України, історії повсякдення, історії медицини.

Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом оприлюднення основних положень та висновків роботи на наукових конференціях: ІІІ - VI Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих учених "Шевченківська весна" (Київ, 2005 - 2008), 59-й - 62-й Міжнародних конференціях молодих вчених "Каразінські читання" (Харків, 2006 - 2009), VIII та ІХ Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість" (Київ, 2005, 2006), ІІ Всеукраїнській науковій студентській конференції "Історична наука на початку ХХІ ст.: проблеми, минуле, сучасність, перспективи" (Херсон, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції "Постновітні реалії: виклики для України" (Київ, 2008), VII Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 2008), Міжнародній науковій конференції молодих вчених "Одеські читання. Актуальні проблеми історії, археології та етнології" (Одеса, 2009).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 16 публікаціях, у тому числі в 4 статтях у провідних наукових фахових виданнях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ - "Історіографія та джерельна база дослідження", складається з двох підрозділів. У першому з них - "Стан наукової розробки проблеми", проаналізовано праці радянських, сучасних вітчизняних і зарубіжних авторів, українських дослідників з діаспори, присвячені формуванню та функціонуванню системи охорони здоров'я в УСРР.

У 1920-х рр., одночасно зі становленням нової системи охорони здоров'я, відбувалося її дослідження медиками та державними діячами, які відповідали за розвиток галузі. У їх працях висвітлено втілення в життя партійних та урядових рішень, проаналізовано стан медичної галузі Гуревич М.Г. Итоги и перспективы / М.Г. Гуревич // Профилактическая медицина. - 1922. - № 2-3. - С. 72-97; Каган Д.С. Медична допомога на селі / Д.С. Каган. - Х, 1928. - 32 с.; Ефимов Д.И. 10 лет советского здравоохранения на Украине / Д.И. Ефимов. - Х., 1929. - 32 с. та ін..

У загальних працях, які виходили в 1930-х рр., тільки підводили підсумки розвитку медичної галузі за попередній період Заславский А.Ф. Динамика развития здравоохранения в УССР за 15 лет / А.Ф. Заславский, М.Д. Лидский // Врачебное дело. - 1932. - № 17/20. - С. 17-54 та ін.. Сформульована в 1938 р. у короткому курсі "Історії ВКП(б)" ідеологічна концепція відбилася у працях, присвячених історії розвитку охорони здоров'я. Г.Дембо, С.Каган Дембо Г.И. Про этапы развития советского здравоохранения / Г.И. Дембо // Советский врачебный журнал. - 1939. - № 12. - С. 659-670; Каган С.С. Охорона народного здоров'я в УСРР. Цифри і факти / С.С. Каган. - К.: Держвидав, 1939. - 48 с. та ін. та інші підкреслювали позитивні моменти діяльності радянської влади в медичній галузі. Автори наголошували на важливості розуміння медичними працівниками політики партії та держави. Впродовж 1940-х і на початку 1950_х рр. виходили ювілейні праці, які містили загальну інформацію про рівень розвитку охорони здоров'я в УСРР Двадцать пять лет советского здравоохранения / [под ред. Г.А. Митерева]. - М., 1944. - 295 с. та ін.. М.Барсуков проаналізував перші дії радянської влади щодо формування медичної галузі Барсуков М.І. Велика Жовтнева соціалістична революція і організація радянської охорони здоров'я / М.І. Барсуков. - К.: Держмедвидав, 1951. - 387 с..

Починаючи з середини 1950-х рр. активізувалася дослідницька діяльність з історії охорони здоров'я Очерки истории медицинской науки и здравоохранения на Украине / [под ред. Б.Д. Петрова, В.Д. Братуся, К.Ф. Дупленко]. - К.: Госмедиздат, 1954. - 438 с.; Актуальные вопросы истории медицины Украинской ССР / [под ред. Б.П. Крыштопы]. - К., 1978. - 191 с.; Здравоохранение и медицинская наука в Украинской ССР. В 3 т. / [под. ред. А.Е. Романенко]. - Т. 1. Здравоохранение в Украинской ССР. Пути и итоги развития. - К.: Здоров'я, 1987. - 479 с. та ін.. Роботи, присвячені головним тенденціям розвитку медицини в СРСР, містили інформацію й про УРСР Виноградов Н.А. Здравоохранение в СССР (1917-1957) / Н.А. Виноградов. - М.: Медгиз, 1957. - 100 с.; Очерки истории здравоохранения СССР / [под. ред. М.И. Барсукова]. - М.: Медгиз, 1957. - 394 с.. У підручниках з історії медицини С.Верхратського, М.Кузьміна, Н.Мультановського та інших наводилася загальна інформація про систему охорони здоров'я у 1920_х рр Мультановский М.П. История медицины / М.П. Мультановский. - М., 1961. - 348 с.; Верхратський С.А. Історія медицини / С.А. Верхратський. - К.: Здоров'я, 1964. - 333 с.; Кузьмин М.К. История медицины / М.К. Кузьмин. - М., 1978. - 324с.. І.Хорош, спираючись на широку джерельну базу, висвітлив окремі аспекти партійно-державної політики в галузі охорони здоров'я у 1918-29 рр Хорош И.Д. Первые годы развития здравоохранения на Украине (1918-1920) / И.Д. Хорош. - К.: Госмедиздат УССР, 1963. - 208 с.; його ж. Розвиток охорони здоров'я на селі в УРСР (1918-1929). - К.: Держмедвидав, 1969. - 172 с.. У працях, присвячених робітничому класу та колгоспному будівництву, побіжно висвітлювалися питання медичного обслуговування робітників та селян Диденко Г.Д. Рабочий класс Украины в годы восстановления народного хозяйства (1921-1925) / Г.Д. Диденко. - К., 1962. - 376 с.; Денисовець П.М. Колгоспне будівництво на Україні в 1921-1925 рр. / П.М. Денисовець. - Х., 1969. - 154 с. та ін. . Активізувалася увага до діяльності КП(б)У в галузі медицини Грошева Е.А. Деятельность партии по созданию и развитию советского здравоохранения (1917-1920): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. ист. наук: 07.00.01 "История КПСС" / Е.А. Грошева. - Л., 1970. - 19 с. та ін.. Головні тенденції в розвитку радянської охорони здоров'я знайшли відображення у восьмитомній історії Української РСР Історія Української РСР. У 8 т., 10 кн. - Т. 6 (1921-1941). - К., 1977. - 543 с.. Особливості підготовки медичних кадрів частково розкривали у загальних роботах з історії вищої медичної освіти, ювілейних виданнях навчальних закладів Очерки истории высшего медицинского образования и научных школ на Украине / [под ред. В.Д. Братуся, А.Л. Михнева, К.Ф. Дупленко, Р.Я. Бенюмова]. - К.: Здоров'я, 1965. - 264 с.; 125 лет Киевского медицинского института / [под ред. С.Н. Старченко]. - К., 1966. - 240 с.; Крыштопа Б.П. Высшее медицинское образование в УССР / Б.П. Крыштопа. - К.: Здоров'я, 1985. - 318 с. та ін. . Л.Ткачова присвятила увагу інтелігенції радянської України, в тому числі і лікарям Ткачова Л.І. Інтелігенція радянської України в період побудови основ соціалізму / Л.І. Ткачова. - К., 1985. - 192 с.. В нарисах історіографії радянської охорони здоров'я висвітлили деякі аспекти партійно-державної політики Очерки историографии советского здравоохранения / [под ред. М.И. Барсукова]. - М.: Медицина, 1965. - 203 с..

В радянський період дослідники вивчали низку проблем становлення системи охорони здоров'я УСРР в 1920-х рр., проте через ідеологічні причини, розвиток медичної галузі висвітлювали однобічно, наголос робили на позитивних змінах.

Спираючись на іншу методологію, українські дослідники з діаспори розглянули деякі аспекти охорони здоров'я в УСРР. В.Плющ звернув увагу на розвиток медичної освіти, науки, преси, політичну і громадську діяльність лікарів, репресії проти них. Б.Кравченко висвітлив окремі проблеми медичного забезпечення населення у контексті соціальних змін у суспільстві 1920-х рр Плющ В. Нариси з історії української медичної науки і освіти. Кн. ІІ / В. Плющ. - Мюнхен, 1983. - 92 с.; Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. / Б. Кравченко. - К.: Основи, 1997. - 423 с. та ін.. Наукові дослідження українських вчених з діаспори стали широкодоступними в Україні після відновлення незалежності.

У 1990-х рр. розпочався новий етап вивчення історії України в період формування командно-адміністративної системи. В.Даниленко, Г.Касьянов, С.Кульчицький, Ю.Шаповал, В.Литвин Даниленко В.М. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки / В.М. Даниленко, Г.В. Касьянов, С.В. Кульчицький. - К.: Либідь, 1991. - 343 с.; Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії / Ю.І. Шаповал. - К.: Наукова думка, 1993. - 352 с.; Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). - К.: Основи, 1996. - 396 с.; Литвин В.М. Україна: міжвоєнна доба (1921-1938) / В.М. Литвин. - К.: Вид. дім "Альтернативи", 2003. - 511 с. та ін. та інші всебічно охарактеризували внутрішню політику радянської влади в УСРР. Аналізуючи особливості соціальної політики більшовиків, Ю.Степанчук і В.Шарпатий розкрили деякі проблеми охорони здоров'я Степанчук Ю.С. Діяльність громадських і політичних об'єднань УСРР у контексті соціальної політики більшовицького режиму в 1920-х - на початку 30-х рр. ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 "Історія України" / Ю.С. Степанчук - Черкаси, 2006. - 20 с.; Шарпатий В.Г. Соціальне забезпечення в УРСР (20-30-ті роки ХХ ст.). - К.: Ніка-Центр, 2006. - 268 с.. Окремі аспекти партійно-державної політики щодо організації медичної допомоги різним соціальним верствам дослідили М.Дорошко, О.Коляструк, Н.Коцур, О.Мовчан та інші Коцур Н.І. Соціальне становище міського населення України в умовах непу (1921-1929 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 "Історія України" / Н.І. Коцур. - К., 1997. - 27с.; Коляструк О. А. Підтримка здоров'я та організація відпочинку інтелігенції УСРР у 1920-х роках / О.А. Коляструк // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - К., 2007. - Вип. 16. - Ч.ІІ. - С. 119-128; Мовчан О.М. Медичне обслуговування робітників УСРР. 1920-ті роки / О.М. Мовчан // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. - К., 2007. - Вип.15. - С. 19-64; Дорошко М.С. Номенклатура: керівна верхівка Радянської України (1917-1938). - К.: Ніка-Центр, 2008. - 368 с. та ін.. В загальних працях з історії медицини період становлення радянської охорони здоров'я висвітлювався поверхово Грандо О.А. Подорож у минуле медицини / О.А. Грандо. - К.: Тріумф, 1995. - 176 с.; Голяченко О. Історія медицини / О. М. Голяченко, Я.М. Ганіткевич. - Тернопіль: Лілея, 2004. - 248 с. . Натомість, з'явилися дослідження, присвячені розвитку охорони здоров'я в окремих регіонах України Аронов Г.Ю. Легенди і бувальщина Київської медицини (люди, факти, події, документи) / Г.Ю. Аронов, А.П. Пелещук. - К.: Століття, 2001. - 304 с.; Барабаш Ю.В. Розвиток інфраструктури охорони здоров'я в Донбасі у 20-х рр. ХХ ст.: історичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 "Історія України" / Ю.В. Барабаш. - Луганськ, 2008. - 24 с. та ін.. На особливу увагу заслуговує робота І.Ткаченко Ткаченко І.В. Охорона здоров'я в Україні в роки нової економічної політики: соціально-історичний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 07.00.01 "Історія України" / І.В. Ткаченко. - Черкаси, 2009. - 20 с., в якій детально проаналізовано стан здоров'я населення в УСРР, розглянуто боротьбу з епідемічними, соціальними та професійними хворобами, розвиток охорони материнства й дитинства, охарактеризовано основні типи лікувально-профілактичних закладів та їх діяльність, підготовку кадрів.

У сучасній зарубіжній історіографії проблеми охорони здоров'я в УСРР окремо не виділяли. Проте опосередковано їх розглядали російські дослідники, котрі розкривали загальні тенденції розвитку радянської медичної галузі Лебина Н.Б. Повседневность 1920-1930-х годов: "Борьба с пережитками прошлого" / Н.Б. Лебина // Советское общество: возникновение, развитие, исторический финал. В 2 т. - Т. 1. - М., 1997. - С. 244-290; Журавлев С.В. Повседневная жизнь советских людей в 1920-е годы / С.В. Журавлев, А.К. Соколов // Социальная история. - М., 1998. - С. 290-313; Сиротина С.Г. Государственная политика развития советского здравоохранения в 1920-е-1930-е гг.: На матеріалах Нижнего Поволжья: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. ист. наук: 07.00.02 "Отечественная история" / С.Г. Сиротина. - Саратов, 2006. - 24 с. та ін..

Отже, окремі елементи системи охорони здоров'я УСРР у 1920-х рр. ставали предметом дослідження науковців. Проте історіографічний аналіз свідчить, що комплексної праці, присвяченої вивченню партійно_державної політики в медичній галузі, не існує.

У другому підрозділі - "Характеристика джерельної бази", визначено та проаналізовано основні групи джерел дослідження. Для написання роботи були використані як опубліковані, так і архівні матеріали, весь комплекс яких можна поділити на п'ять груп: 1) нормативно-правові документи і партійні рішення; 2) оперативна та звітна документація державних установ і партійних органів; 3) статистичні матеріали; 4) джерела особового походження; 5) наукова, публіцистична та довідкова інформація періодичних видань.

Нормативно-правові документи і партійні рішення відображають офіційну діяльність державних органів і комуністичної партії. Вони публікувалися в офіційних відомчих виданнях, зокрема у "Збірнику узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України", Бюлетені та Віснику НКОЗ тощо. У 1926 р. і 1929 р. вийшли збірки медичного законодавства Сборник действующего законодательства по медико-санитарному и аптечному делу / сост. С.Г. Рапопорт, С.Л. Сокольский. - Х., 1926. - 668 с.; Збірник медично-санітарного законодавства УСРР 1926-1928 рр. / сост. Д.С. Каган, С.Г. Рапопорт, С.Л. Сокольский. - Х., 1929. - 391 с.. Окремі рішення комуністичної партії щодо розвитку медичної галузі знаходяться в опублікованих матеріалах з'їздів і конференцій РКП(б)-ВКП(б) КПСС в резолюциях и решениях съездов, конференций и пленумов ЦК (1898-1953). В 2 ч. - Ч.1 (1898 - 1925). - М.: Госполитиздат, 1953. - 952 с.; Ч.2 (1925 - 1953). - М.: Госполитиздат, 1953. - 1204 с. та ін.. Деякі документи про становлення системи охорони здоров'я зібрані у публікації "Ленинские декреты по здравоохранению" Ленинские декреты по здравоохранению / [под ред. Т.В Калью]. - М.: Медицина, 1980. - 511 с..

Окремі постанови ЦК КП(б)У, ВУЦВК, РНК УСРР про охорону здоров'я, державні та місцеві бюджети, постанови, циркуляри, положення, інструкції, розпорядження та накази НКОЗ про організацію і роботу центральних і місцевих органів, НКО про медичні навчальні заклади, робітничі факультети не були опубліковані. Перелічені матеріали зберігаються в фондах Верховної Ради УРСР (ф.1), Ради Міністрів УРСР (ф.2), Міністерства фінансів УРСР (ф.30), Міністерства освіти УРСР (ф.166), Міністерства охорони здоров'я УРСР (ф.342), Всеукраїнської надзвичайної санітарної комісії (ф.343) ЦДАВО України та фонді ЦК КПУ (ф.1) ЦДАГО України.

Оперативна і звітна документація державних установ і партійних органів, яка також зберігається в архівних фондах, містить детальну інформацію про мотивацію прийняття владою рішень, виконання намічених заходів. Важливим джерелом є документи з обговорення нормативних актів перед їх затвердженням. Листування між вищими органами влади УСРР, РСФРР і ЦК КП(б)У дозволяє простежити розповсюдження та реалізацію постанов. Матеріали про складання державного та місцевого бюджетів УСРР та АМСРР, 5-річні плани, відомості про виконання кошторисів дають змогу проаналізувати фінансове забезпечення медичної галузі. Деякі звіти, матеріали з'їздів з питань охорони здоров'я та результати ревізій і обстежень округів були опубліковані Збірник справоздань народніх комісаріятів і центральних установ УСРР та уповноважених народніх комісаріятів РСФРР 5-му Всеукраїнському з'їздові рад України. - Х., 1921 та ін..

Важливими є статистичні джерела, віднесені до третьої групи. Впродовж 1920-х рр. регулярно проводили переписи медичного персоналу, обслідування установ охорони здоров'я, що дозволяє ґрунтовно проаналізувати кадрове забезпечення медицини та її загальний стан. Списки медичного персоналу та інші статистичні відомості в основному зберігаються в фонді Міністерства охорони здоров'я УРСР (ф.342) ЦДАВО України. Матеріали про прийом до медичних навчальних закладів, склад студентів зберігаються у фонді Міністерства освіти УРСР (ф.166) цього ж архіву. Окремі статистичні матеріали були проаналізовані та опубліковані ще в 1920-х рр Матеріали про діяльність установ охорони здоров'я та епідемічний стан республіки за 1925-1926 рік. - Х., 1927. - 86 с.; Матеріяли про діяльність закладів охорони здоров'я і про санітарний стан України за 1927-28 рік. - Х., 1929. - 78 с. та ін..

Щоденники С.Єфремова за 1923 - 1929 рр., вибрані місця з щоденників А.Радченка за 1923 - 1960 рр., спогади Ю.Шевельова Єфремов С. Щоденники. 1923-1929 / С. Єфремов. - К.: Газ. "Рада", 1997. - 834 с.; Радченко А.Я. Свідчення ровесника віку. Вибрані місця з щоденників 1923-1960 рр. / А.Я. Радченко. - Кривий Ріг: ПП "Видавничий дім", 1999. - 159 с.; Шевельов (Шерех) Ю.В. Я - мене - мені… (і довкруги). Спогади. Т.1. В Україні / Ю.В. Шевельов (Шерех). - Х.-Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коць, 2001. - 428 с. мають дещо суб'єктивний характер, але дають змогу проаналізувати ставлення людей до організації медичної допомоги, виявити невідображені в офіційних джерелах недоліки.

Останню групу джерел складають наукові, публіцистичні та довідкові публікації в спеціалізованих та загальних періодичних виданнях. Серед них найбільш інформативними є наукові медичні журнали "Врачебное дело", "Клиническая медицина", "Новый хирургический архив", "Профилактическая медицина", "Фармацевтический журнал", науково-популярний журнал "Путь к здоровью", газети "Известия Временного Рабоче-Крестьянского Правительства Украины и Харьковского Совета Рабочих Депутатов", "Коммунист" тощо. Статті науковців-медиків та представників влади, повідомлення редакції та реклама дають цінну інформацію про стан медичної галузі, громадські заходи, дискусії, які відбувалися в професійному середовищі та серед керівництва країни, щодо основних напрямків партійно-державної політики в галузі охорони здоров'я.

Використання різноманітних джерел дозволило вирішити основні завдання дослідження.

Другий розділ - "Організація системи управління медичною галуззю", складається з двох підрозділів, в яких розкриваються дії більшовиків і радянської влади щодо створення централізованого адміністративного апарату для розробки і втілення на практиці партійно-державної політики в сфері охорони здоров'я. У першому підрозділі - "Формування центральних органів охорони здоров'я УСРР", досліджено особливості створення вищих державних органів управління медичною галуззю. Розпочавши свою діяльність з утворення при Тимчасовому робітничо-селянському уряді України відділу народної охорони здоров'я, на чолі з П.Тутишкіним, радянська влада з 1919 р. цілеспрямовано діяла в напрямку формування Народного комісаріату охорони здоров'я та підпорядкування йому всіх галузевих відомств. В результаті вже в перший рік роботи у його складі існувало 18 структурних одиниць. Наркомом охорони здоров'я у 1920 р. став М.Гуревич, а з 1925 р. - Д.Єфімов.

Із введенням непу тенденція до централізації галузі не зменшилася. В нових соціально-економічних умовах відбувалися зміни в структурі НКОЗ. Після відновлення страхової медицини, з'явився відділ робітничої медицини. Під час організації державної торгівлі створили Укрмедторг, який функціонував на комерційних засадах, але у складі НКОЗ. Підпорядкування курортної справи призвело до утворення при наркоматі Українського курортного управління. В результаті реорганізацій, проведених впродовж 1920-х рр., у структурі НКОЗ об'єднали у формі відділів, спеціальних управлінь, інститутів, рад або комісій керівництво всіма видами медичної допомоги, що було затверджено у 1929 р. ВУЦВК та РНК УСРР положенням про НКОЗ.

У другому підрозділі - "Створення та реформування місцевих органів охорони здоров'я УСРР", охарактеризовано дії радянської влади щодо формування регіональних органів управління. Перші відділи охорони здоров'я заснували на початку 1919 р., але через втрату більшовиками контролю над українськими територіями вони припинили свою діяльність. Їх відновлення відбувалося наприкінці 1919 р. та впродовж 1920 р. Поруч з територіальними підрозділами НКОЗ УСРР функціонували відділи охорони здоров'я залізниць та водних шляхів, підпорядковані НКОЗ РСФРР. З середини 1921 р. адміністративно-господарське управління ними почав здійснювати НКОЗ УСРР. До кінця 1921 р. організаційна робота з формування місцевих органів охорони здоров'я в основному була завершена.

У зв'язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи, радянська влада почала реорганізацію управлінського апарату медичної галузі. У 1924 р. РНК УСРР затвердила нову структуру та штати відділів охорони здоров'я, під контролем республіканського відомства почав діяти НКОЗ АМСРР. У 1925 р. було запроваджено інспектури охорони здоров'я при виконкомах та посаду районного інспектора охорони здоров'я у складі культурно-соціального відділу районного виконкому. До 1928 р. РНК УСРР визначила правила організації аптекоуправлінь. Друга половина 1920-х рр. відзначилася активними змінами в системі транспортної медицини: декілька разів здійснювали організаційні перетворення, НКОЗ УСРР підпорядкували установи українських портів Чорноморського відділу охорони здоров'я. На кінець 1920-х рр. в УСРР сформували централізовану систему управління медичною галуззю.

Третій розділ - "Формування матеріальної бази та кадрове забезпечення охорони здоров'я", складається з двох підрозділів, у яких відображено дії радянської влади щодо втілення в життя ідеї більшовиків про організацію загальнодоступної і кваліфікованої медичної допомоги, що проявилося у відновленні та розбудові інфраструктури охорони здоров'я в УСРР та налагодженні її функціонування.

У першому підрозділі - "Матеріально-технічне забезпечення медицини", досліджено партійно-державну політику щодо фінансування галузі, формування мережі установ та їх забезпечення. У 1919-21 рр., в умовах обмеження товарно-грошових відносин, фінансування охорони здоров'я здійснювалося за рахунок державних коштів шляхом розподілу кредитів для проведення оборотних операцій. Після запровадження непу з державного бюджету, який покривав витрати медичної галузі приблизно на 10%, фінансували лише заходи загальнореспубліканського значення. Місцеві бюджети забезпечували сферу приблизно на 35%. Майже половину всіх коштів охорона здоров'я отримувала з фондів соціального страхування, що формувалися шляхом відрахувань підприємств, установ та організацій. Додатково медичні установи отримали дозвіл здійснювати комерційні операції.

На початку 1920-х рр. рішенням РНК УСРР була проведена націоналізація медичного майна та приміщень. У першій половині 1921 р. в УСРР функціонувало 286 амбулаторій, 35 поліклінік, 1400 лікарень з близько 60 тис. ліжок, 1015 фельдшерських пунктів. До середини 1920-х рр. формування мережі здійснювалося шляхом прилаштування існуючих приміщень під медичні потреби. Лише у другій половині 1920-х рр. почали виділяти засоби на спорудження нових будівель. Одночасно частину установ для боротьби з епідеміями та фельдшерських пунктів ліквідували. Наприкінці 1920-х рр. в УСРР функціонувало 2121 амбулаторія, 221 поліклініка, 943 лікарні з близько 30 тис. ліжок, 87 фельдшерських пунктів та низка інших медичних закладів.

До 1921 р. медичні установи забезпечували за рахунок націоналізації майна та його розподілу. З початком непу в УСРР активізувалося власне виробництво медикаментів і обладнання, що здійснювалося як державними, так і приватними підприємствами. Для проведення торгівельних операцій створили Укрмедторг та аптекоуправління. Важливу роль в розвитку охорони здоров'я відігравав імпорт медичних товарів, який здійснювали з Австрії, Англії, Німеччини та Франції. Але як власне виробництво, так і імпорт контролювала та обмежувала центральна влада СРСР.

У другому підрозділі - "Кадрова політика влади в галузі охорони здоров'я", досліджено основні заходи більшовиків щодо забезпечення медичної галузі кваліфікованим персоналом. Через складну епідемічну ситуацію та необхідність відбудови медичної галузі, радянська влада намагалася залучити до співпраці дореволюційні кадри. Впродовж 1919-22 рр. медичний і фармацевтичний персонал мобілізовували та притягали до трудової повинності. У 1921 р. в УСРР налічувалося 5 896 лікарів.

Одночасно радянська влада багато уваги приділяла підготовці нової медичної інтелігенції. Вже у 1919 р. розпочався процес реформування медичної освіти. В середині 1920-х рр. на території УСРР функціонувало 7 вищих навчальних закладів медичного профілю: 4 медичні інститути, фармацевтичний інститут, 3 фармацевтичні технікуми. Додатково діяли 3 інститути для підвищення кваліфікації лікарів та низка медичних шкіл. Важливим напрямком партійно-державної політики щодо підготовки кадрів для охорони здоров'я було залучення робітників та селян до медичної освіти. У навчальних закладах відкривали "нульсеместри", робітничі факультети, підготовчі курси. В результаті кількість медичного персоналу УСРР впродовж 1920-х рр. постійно збільшувалась. У 1928 р. лікарів нараховувалося 11 603 осіб. Але за розрахунками НКОЗ цього було недостатньо. До 1929 р. лікарів мало бути, щоб забезпечити хоча б мінімальну потребу, близько 19 тис. осіб.

Не дивлячись на нестачу кваліфікованих медичних працівників, радянська влада не поступалася в ідеологічних питаннях. Враховуючи значну кількість "непролетарського елементу" в медичному середовищі, більшовики у 1929 р. остаточно відмовилися від толерантного ставлення до фахівців з дореволюційним стажем.

Четвертий розділ - "Медичне обслуговування населення", складається з двох підрозділів, в яких відображено реалізацію класового принципу партійно_державної політики в галузі охорони здоров'я на практиці надання медичної допомоги населенню країни.

У першому підрозділі - "Охорона здоров'я населення у містах", проаналізовано обслуговування робітників і службовців, приватних підприємців, партійно-державної номенклатури та інших категорій міського населення. Радянська влада розпочала свою діяльність зі створення державної загальногромадської мережі установ. Окрім амбулаторних і стаціонарних закладів, у великих містах організовували лікувальну допомогу вдома та швидку медичну допомогу. В умовах непу більшовики дозволили існування платної медичної допомоги для "нетрудового населення", яку надавали в госпрозрахункових лікувальних установах, у платних відділах загальногромадських закладів та в порядку приватної практики лікарів. На противагу цьому з 1921 р. почали формувати страхову медицину для кращого обслуговування "трудового населення". За рахунок страхових фондів створювали відокремлені мережі робітничої і транспортної медицини. Проте дійсно пріоритетне медичне обслуговування формувалося тільки для партійно-державної номенклатури. Починаючи з 1920 р. створювали спеціальні лікарні, амбулаторії, санаторії для обслуговування відповідальних робітників центральних органів держави і партії та членів їх родин. Одночасно з розширенням спеціалізованої мережі, ЦК КП(б)У та президія ВУЦВК, виділяли їм додаткові місця в найкращих лікарнях і санаторіях, організовували обстеження у провідних наукових інститутах, відправляли на лікування за кордон.

У другому підрозділі - "Функціонування сільської медицини", висвітлено стан медичного обслуговування мешканців сільської місцевості. В 1921 р. за основу організації медичної допомоги на селі прийняли волосну дільницю. У 1923 р. їх існувало 668 лікарняних та 687 амбулаторних. Для більшості з них характерна була значна кількість населення, неприлаштованість приміщень, відсутність транспорту, медикаментів та обладнання, кваліфікованого персоналу. Ускладнювали ситуацію намагання радянської влади знищити фельдшерські пункти під гаслом підвищення якості медичної допомоги. Для поліпшення ситуації організовували шефство міських медичних закладів над селом. З 1925 р. радянська влада активізувала увагу до проблем сільської медицини. НКОЗ почав розробляти плани проведення профілактичних заходів, намагався збільшити чисельність медичного персоналу, розширити мережу установ. У 1928 р. на селі було 685 лікарняних та 980 амбулаторних дільниць. Застосовуючи класовий принцип, сільське населення ділили на дві основні категорії при медичному обслуговуванні. "Трудове селянство" прирівняли до застрахованих і обслуговували безкоштовно. "Нетрудове населення", позбавлене виборчих прав, обслуговували виключно за плату. Ситуація, яка склалася на селі, сприяла поширенню приватної практики лікарів та знахарства.

У Висновках узагальнено основні положення дисертації та сформульовано результати дослідження, які виносяться на захист:

– З'ясовано, що окремі проблеми охорони здоров'я в УСРР розглядали радянські, сучасні вітчизняні та зарубіжні автори, українські дослідники з діаспори, але відсутня ґрунтовна робота, в якій би висвітлювали партійно_державну політику щодо формування та функціонування всіх структурних частин системи охорони здоров'я в УСРР у 1920-х рр. Встановлено наявність широкої джерельної бази, яка складається з опублікованих та архівних матеріалів, а саме нормативно-правових документів УСРР і СРСР, партійних рішень, оперативної та звітної документації державних установ і партійних органів, статистичних матеріалів, джерел особового походження, наукових, публіцистичних та довідкових матеріалів періодичних видань;

– Проаналізовано основні теоретичні засади формування системи охорони здоров'я в УСРР, сформульовані у партійних і радянських документах: державний контроль над охороною здоров'я, централізацію управління галуззю, загальнодоступність і кваліфікованість лікувальної, медикаментозної, санітарної та профілактичної допомоги, класовий підхід до медичного обслуговування населення;

– Встановлено, що відповідно до одного з головних завдань більшовиків - централізації управління медичною галуззю, радянська влада в УСРР цілеспрямовано діяла у напрямку організації єдиної керівної структури - Народного комісаріату охорони здоров'я, який мав реалізовувати партійно_державну політику в медичній сфері. В результаті до кінця 1920_х рр. НКОЗ об'єднав всі види цивільної медицини. Одночасно формували підпорядковані центру місцеві органи управління: територіальні, а саме губернські, міські та повітові відділи охорони здоров'я, які після адміністративно-територіальної реформи замінили окружними інспектурами та посадами районного інспектора охорони здоров'я; і екстериторіальні - відділи охорони здоров'я шляхів сполучення. Робота НКОЗ спрямовувалася на уніфікацію їх діяльності;

– З'ясовано, що основними джерелами фінансування охорони здоров'я були державний і місцевий бюджети та страхові фонди. Забезпечення галузі коштами відповідало загальній фінансовій політиці влади, у зв'язку з чим в перші роки вільні розрахункові операції намагалися обмежувати, замінивши їх кредитними розподілами державних коштів. Починаючи з 1921 р., в умовах непу, фінансування охорони здоров'я почало провадитися за рахунок декількох джерел - державного бюджету, з якого покривали близько 10% видатків, місцевих бюджетів, які забезпечували галузь приблизно на 35% та відроджених страхових фондів, з яких медицина отримувала майже половину свого фінансування. Медичним установам дозволили також здійснювати комерційні операції;

– Розкрито процес відновлення капітальної бази охорони здоров'я, що в перші роки здійснювалося шляхом націоналізації приміщень і майна. Мережу лікувальних установ розширювали за рахунок прилаштування під медичні потреби існуючих будівель. З середини 1920-х рр. почали споруджувати нові приміщення, але закривали окремі попередньо існуючі установи. Організацію власного виробництва медикаментів та імпорт товарів в УСРР контролювала та обмежувала центральна влада СРСР;

– Досліджено кадрову політику влади в медичній галузі. Вона проявилася у залученні до співпраці представників дореволюційної інтелігенції, що реалізовувалося за рахунок мобілізації та трудової повинності медичних фахівців. Паралельно розпочалася підготовка нових спеціалістів із залученням до навчання робітників і селян. У першій половині 1920-х рр. сформували мережу медичних навчальних закладів. В результаті до кінця 1920_х рр. кількість лікарів збільшилася. У 1929 р. радянська влада відмовилася від компромісного ставлення до старих кадрів та розпочала чистку в закладах охорони здоров'я;

– Розкрито особливості реалізації партійно-державної політики щодо охорони здоров'я населення в містах і селах УСРР. З'ясовано, що спільним було лише надання переваги в обслуговуванні державними закладами робітникам, "трудовому селянству", службовцям та їх сім'ям. У 1920-х рр. радянська влада почала налагоджувати пільгове медичного обслуговування партійно-державної номенклатури УСРР. В перші роки основну увагу звертали на міста, де почали створювати державну загальногромадську систему медичних закладів, із початком непу тут відродилася приватна й страхова медицина. В результаті у містах сформувалася розгалужена мережа медичних установ, які могли надати кваліфіковану допомогу. Налагодженням охорони здоров'я у селах почали займатися тільки в 1921 р. Основною формою організації медичного обслуговування були лікарські та амбулаторні дільниці, які через матеріально-технічні та кадрові проблеми не могли забезпечити надання вчасної та належної медичної допомоги. Радянська влада намагалася поліпшити становище сільського населення, але кардинально змінити ситуацію в 1920-х рр. їй не вдалося.

Публікації, що відображають основні положення дисертації

1. Формування керівних органів охорони здоров'я УСРР (1919-1920 рр.) / І.Г. Юрочкіна // Історичний журнал. 2007. № 6 (36). С. 41-48.

2. Медичне обслуговування партійно-державної номенклатури УСРР у 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Історія. 2008. № 95. С. 137-140.

3. Медичне обслуговування сільського населення УСРР у 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Український селянин. 2008. Вип. 11. С. 351-354.

4. Особливості функціонування системи охорони здоров'я УСРР в 1920-х роках / І.Г. Адамська // Часопис української історії. К., 2011. Вип. 19. С. 24-31.

Публікації, що додатково відображають основні положення дисертації:

5. Боротьба із хабарництвом у медичному середовищі в першій половині 1920_х років (за матеріалами Донецької губернії) / І.Г. Юрочкіна // Наукова молодь. Луганськ, 2005. Т. ІV. С. 77-84.

6. Співробітництво РСФРР, західноєвропейських країн та США у медичній сфері в 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість. У 6 томах. Т. 5. К., 2005. С. 263-265.

7. Умови праці та побуту лікарів Донбасу в 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Шевченківська весна. К., 2006. Вип. ІV, Ч. 3. Історія. С. 455-458.

8. Шляхи формування та чисельність медичного персоналу Донбасу в 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість. У 5 томах. Т.1 (ІІ). К., 2006. С. 154-157.

9. Боротьба з епідемічними захворюваннями та санітарна робота в Донбасі у 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Історична наука на початку ХХІ ст.: проблеми, минуле, сучасність, перспективи. Херсон, 2007. С. 72-76.

10. Повсякденне життя лікарів радянської України в 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Соціальна історія. Вип. ІІ. К., 2007. С. 117-125.

11. Український Червоний Хрест на етапі свого становлення (1918-1926 рр.) / І.Г. Юрочкіна // Каразінські читання (історичні науки). Х., 2007. С. 348-350.

12. Формування керівних органів охорони здоров'я в період становлення радянської влади в Україні / І.Г. Юрочкіна // Шевченківська весна. К., 2007. Вип. V, Ч. 3. Історія. С. 216-220.

13. Повсякдення лікарів УСРР в 1920-х роках / І.Г. Юрочкіна // Каразінські читання (історичні науки). Х., 2008. С. 325-327.

14. Системи охорони здоров'я УСРР та ІІ Речі Посполитої у 1920-х рр.: спроба порівняльного аналізу / І.Г. Юрочкіна // Шевченківська весна. Історія. К., 2008. Вип. VІ, Ч. 1. Праці вчених. С. 88-90.

15. Становлення радянської системи охорони здоров'я на Одещині (початок 1920-х рр.) / І.Г. Юрочкіна // Одіссос: актуальні проблеми історії, археології та етнології. О., 2009. С. 141-143.

16. Становлення радянської системи охорони здоров'я на Харківщині (початок 1920-х рр.) / І.Г. Юрочкіна // Каразінські читання (історичні науки). Х., 2009. С. 367-369.

АНОТАЦІЯ