Сучасний молодіжний рух в Україні (1980-ті – 2008 рр.): історіографія

БЛИЗНЮК ІГОР ВІКТОРОВИЧ

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Ніколаєць Юрій Олексійович, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, старший науковий співробітник відділу національних меншин

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять 10 підрозділів, висновків, списку джерел та літератури. Повний обсяг дисертації 202 сторінки, список використаних джерел нараховує 300 найменувань (34 сторінки).

Актуальність дослідження. Перехід від тоталітаризму до демократії в Україні на зламі 1980-х - 1990-х рр., трансформація соціальних структур суспільства, посилення процесів соціальної диференціації створили основу для втілення в життя цінностей та принципів політичного плюралізму. Це знайшло відображення у виникненні в молодіжному середовищі широкого спектру найрізноманітніших громадсько-політичних рухів, організацій, об'єднань і неформальних рухів. Політична система України вступила в нову фазу свого розвитку. Демократичні інституції поступово закріплювали свої позиції. Підвищувався рівень політичної культури всього населення України і молоді зокрема. Важливим чинником сучасного молодіжного руху стала взаємодія його з політичними партіями. Стосунки між ними повинні будуватись на основі взаємного порозуміння, співпраці й автономності. Проте стереотипи радянських часів щодо оцінки ролі молодіжних об'єднань у суспільно-політичному житті країни залишаються популярними і досі, що є завадою для дієвого впливу молодіжного руху на розвиток України.

Нові умови дають широку можливість розвитку молодіжної ініціативи, самореалізації молодого покоління. Однак еволюція від радянської одноманітності у формі піонерської та комсомольської структур до сучасних форм молодіжного руху не знайшли належного відображення в історичній науці. Комплексне історіографічне осмислення сучасного молодіжного руху поки що відсутнє, за винятком публікацій в періодичних виданнях, окремих розвідок у наукових збірках та узагальнюючих робіт, в яких молодіжний рух розглядається лише в контексті історії українського національного руху. З іншого боку, потребує об'єктивного аналізу нормативно-правова база виникнення та діяльності молодіжних організацій, які різняться між собою за формою та метою роботи, ідеологічною спрямованістю. Це дасть змогу створити більш повне та чітке уявлення про досліджуваний період, визначити проблеми у вивченні історії молодіжного руху, накреслити коло питань, що потребують подальшої уваги дослідників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках науково-дослідної теми „Філософсько-методологічні засади сучасного наукового дослідження” (державний реєстраційний номер 0106U005253), яка включена до Комплексної наукової програми ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди” „Соціально-політичне життя України ХХ століття ”.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні цілого спектру проблем: стану, повноти і достовірності вивчення історіографією факторів, причин та умов становлення сучасного молодіжного руху в Україні. Досягнення поставленої мети передбачає виконання наукових завдань:

- проаналізувати стан і ступінь дослідження проблеми на основі наукових надбань історіографії; з'ясувати рівень і повноту висвітлення даної тематики, критично переосмисливши та узагальнивши наявну літературу;

- визначити та обґрунтувати основні етапи в дослідженні історії сучасного молодіжного руху, окреслити тенденції його становлення протягом 1980-х - 2008 рр.;

- у контексті еволюції історіографічного процесу визначити і класифікувати джерельну базу дослідження, обґрунтувати її вірогідність та репрезентативність для досягнення поставленої мети, а також ступінь інформаційної насиченості історичних джерел;

- охарактеризувати основні теоретико-методологічні підходи дослідження історії становлення сучасного молодіжного руху в Україні;

- розглянути спектр проблем, пов'язаних з історіографічним аналізом законодавчого забезпечення та практичного втілення молодіжної політики, починаючи з середини 1980-х та в період незалежності;

- визначити коло проблем щодо висвітлення витоків, періодизації, диференціації молодіжного руху в історіографії періоду другої половини 1980-х років - до 2008 року;

- прослідкувати еволюцію дослідницького інтересу до вивчення громадського, студентського та неформального молодіжного руху протягом останніх десятиліть;

- з'ясувати сутність проблеми ідентифікації термінів „сучасний молодіжний рух”, „інтегративний”, „організований молодіжний рух”, „неформальний рух”, „інститут самодіяльної ініціативи” в історіографії;

- узагальнити досвід історіографічних розробок та визначити ступінь вивчення в літературі проблеми державного регулювання сучасної молодіжної політики.

Об'єктом дослідження є наукові, науково-публіцистичні праці з історії оформлення та еволюції молодіжного руху в Україні протягом другої половини 1980-х - 2008 рр., офіційні нормативно-правові акти, програмові документи різних організацій. молодіжний рух історія громадський

Предметом дослідження є закономірності та особливості відображення в історичній літературі наукових знань про історію сучасного молодіжного руху та його еволюцію, законодавче оформлення державної молодіжної політики в Україні та проблеми її практичної реалізації.

Методологічна база дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на методологічних принципах історизму, об'єктивності та системності. При розв'язанні поставлених завдань використано загальнонаукові методи історіографічного аналізу та синтезу розвитку знань, критики джерельної бази, а також порівняльний, проблемно-хронологічний, структурно-логічний, ретроспективний методи. Вони дали змогу синтезувати загальне й виділити особливе у досліджуваному процесі, показати його сутність, динаміку кількісних і якісних змін. Характер дисертації, її багатоплановість, спроба розглянути обрану тему крізь призму новітньої історії України, історіографії, політології зумовили застосування методу структурно-системного аналізу.

Хронологічні рамки дисертації мають два виміри: а) межі реальних подій, пов'язаних із сучасним молодіжним рухом в Україні: нижня межа - середина 1980-х рр. - обґрунтовується тим, що в результаті певної міфологізації серед науковців виникли розбіжності щодо точки відліку. Так, представники української західної діаспори беруть за початок факт утворення Українського культурологічного клубу та Товариства Лева (1987 р.). Інші науковці за основу беруть кінець 1970-х - початок 1980-х рр. і пов'язують з масовим виникненням неформальних формувань різного напрямку на основі спільних інтересів, з середини 1980-х рр. - виникнення та розгортання діяльності об'єднань молоді, що ставили перед собою соціально-значущі завдання; кінець 1989 - початок 1990 рр. - створення громадсько-політичних молодіжних організацій. Однак саме з середини 1980-х рр. молодіжний рух відроджується і перетворюється на складне явище, різноманітне за політичними, структурними ознаками, формами роботи. Верхня хронологічна межа - 2008 рік - аргументується необхідністю показати еволюцію руху, його завдань; найбільшою законодавчою активністю щодо молодіжного руху (11 Указів Президента, 15 Постанов Кабінету Міністрів України за цей рік); підведенням певних підсумків „Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки”; б) межі зародження, розгортання і проведення самих наукових досліджень даної проблеми.

Географічні межі визначаються хронологічним відліком історії зародження сучасного молодіжного руху, а отже вони охоплюють останні роки перебування українських земель у складі СРСР у формі УРСР, а також національну територію незалежної України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці проблеми, яка не отримала всебічного й об'єктивного висвітлення в науці. Комплексно розглянуто та переосмислено сформовані уявлення щодо хронологічних та ідейних витоків молодіжного руху в Україні, спроби науковців періодизувати становлення руху. Проаналізовано стан вивчення питання диференціації молодіжних організацій. Вперше синхронно переосмислено в історіографічному сенсі історію становлення різних за ідеологічними, політичними, культурними уподобаннями організацій протягом окремо взятого періоду. Результатом аналізу внеску вчених у розробку проблеми стало спростування низки неточностей та стереотипних тверджень щодо ролі молоді в суспільстві.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання положень дисертації та висновків при подальшому вивченні історії сучасного молодіжного руху в цілому та його складових, читанні нормативних курсів для студентів вищих навчальних закладів з історії України, історіографії історії України, політології.

Перспективи досліджень проблеми передбачають подальше переосмислення та відкриття малодосліджених сторінок політичної історії, що зумовлює потребу у створенні спеціального монографічного видання, яке б включало історіографічний аналіз висвітлення витоків сучасного молодіжного руху, причин виникнення, його диференціації та еволюції протягом понад двадцятирічної історії.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії та культури України ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на Міжнародній та Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Постновітні реалії: виклики для України” (Київ, 28-29 травня 2008 р.), „Актуальні проблеми історії України: від минувшини до сьогодення” (Коломия, 14-15 травня 2008 р.), „Українська історія та історіографія, джерела національного права: традиції й виклики сучасності” (Коломия, 25-26 травня 2009 р.) та „Социально-политические и культурные проблемы современности”, (Сімферополь, 24 квітня 2009 р.). Основні результати дисертації оприлюднено у 5-ти авторських публікаціях, всі - у фахових наукових виданнях, 3 - у матеріалах науково-практичних конференцій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ - „Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” - складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. „Стан наукової розробки проблеми” проаналізовано ступінь історіографічної розробки проблеми, визначено її історіографічні періоди.

Наявні історіографічні праці можна поділити на такі різновиди: історіографічні вступи індивідуальних монографій, колективних праць, дисертацій, що висвітлюють різні аспекти сучасного молодіжного руху; статті в наукових журналах і збірниках; спеціальні історіографічні праці; навчальна література; огляди та рецензії. Вони різняться між собою задумом, спрямованістю, глибиною аналізу, хронологічними рамками та ін.

В історіографічних оглядах індивідуальних та колективних праць здебільшого подається анотований перелік публікацій з теми, висвітлюються поаспектно особливості розгортання досліджень з історії сучасного молодіжного руху в Україні Джос Ф.Х. Політична палітра України / Ф.Х. Джос. - К.-Вінниця, 1993. - С.3-5; Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х - початок 1990-х років / А.М. Русначенко. - К.: Вид-во ім. О. Теліги, 1998. - С.13.. Порівняно більше уваги проблемам історіографії приділено в монографіях О. Бойка Бойко О.Д. Україна в 1985-1991 рр.: Основні тенденції суспільно-політичного розвитку / О.Д. Бойко. - К.: ІПіЕНД, 2002. - С.4-9., Є. Бородіна Бородін Є. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991-2004) / Є. Бородін. - Д.: Герда, 2006. - C.5-12. і колективному дослідженні одеських науковців Кормич Л.І. Формування партійної системи сучасної України / Кормич Л.І., Шелест Д.С., Бабій С.І. - О.: Вид-во Тиврівського МП „Кобза”, 2000. - С.7-12..

Огляд стану наукової розробки проблеми в більшості дисертаційних робіт також подано у вигляді розширених анотацій Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті (історико-політологічний аналіз основних періодів): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / В.А. Головенько. - К., 1995. - 24 с.; Пилипенко О.О. Національно-демократичний рух в Україні (друга половина 80-х - початок 90-х років ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / О.О. Пилипенко. - Донецьк, 1997. - С.3-8; Стасюк І.М. Український національно-патріотичний рух в УРСР (сер. 1950-х - кін. 1990-х рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / І.М. Стасюк. - Л., 2002. - С.8; Старинець О.Г. Влада і молодь: особливості взаємовідносин в процесі демократизації українського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / О.Г. Старинець. - К., 2004. - 19 с..

Слід звернути увагу на наукові публікації В. Сімперовича Сімперович В. Становлення інституту багатопартійності в Україні (рубіж 80-х - 90-х рр. ХХ ст.): основні групи історіографічних джерел / В. Сімперович // Наукові записки: Зб. наук. ст. Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ, 2003. - Вип. LI (51). - С.245-250; Сімперович В. Історіографія національно-демократичного руху за суверенітет і незалежність України на рубежі 80-х - 90-х рр.ХХ ст.) / В. Сімперович // Українознавство. - 2004. - Число 3-4. - С.221-226. та його дисертаційне дослідження Сімперович В.М. Історіографія національно-демократичного руху за суверенізацію та незалежність України на рубежі 80-х - 90-х років ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.06 „Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни” / В.М. Сімперович. - К., 2005. - 17 с.. Автор з'ясував, коли і ким були започатковані дослідження історіографії основних складових національно-демократичного руху за суверенізацію України, які їх найголовніші здобутки; виявив, систематизував і охарактеризував основні групи історіографічних джерел з історії національно-демократичного руху за відновлення незалежності України, провів їх класифікацію; з'ясував основні етапи нагромадження знань про особливості суспільно-політичного розвитку УРСР в умовах кризи тоталітарної системи; розкрив особливості висвітлення в історичній літературі виникнення та утвердження політичних партій, їх молодіжних складових, молодіжних громадських організацій та об'єднань, їх студентських осередків тощо.

Окремо виділимо роботи І. Кизименко Кизименко І. Деякі питання історіографії сучасних політичних партій України / І. Кизименко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2000. - Вип. 51. - С. 14-17; Кизименко І. Політичні партії України 90-х рр. ХХ ст. / І. Кизименко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2001. - Вип. 52. - С. 77-81; Кизименко І. Політичні партії та рухи в Україні наприкінці ХХ ст. (історіографічні аспекти) / І. Кизименко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - 2001. - Вип. 57. - С. 14-18.. Автор проаналізувала історіографію суспільно-політичних рухів України 90-х рр. ХХ ст., включаючи діяльність політичних партій, профспілковий і молодіжний рухи. Головний акцент зроблено на висвітленні історичною наукою діяльності суспільно-політичних та громадських організацій у роки незалежності. В окремому розділі дисертації під назвою „Історіографія профспілкового, жіночого та молодіжного руху” Кизименко І.О. Суспільно-політичні рухи в Україні (90-ті роки ХХ ст.): історіографія: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд іст. наук: спец. 07.00.06 „Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни” / І.О. Кизименко. - К., 2003. - С.8-11. авторка підкреслює, що значне місце у дослідженнях українських вчених займає вивчення проблем молодіжного руху.

Важливе значення для історіографічних студій з проблеми мають статті в наукових журналах і збірниках Перепелиця М. Проблеми дослідження історії та сучасного стану українського молодіжного руху (за матеріалами засідання „круглого стола” 26 червня 1997 року) / М. Перепелиця // Молодіжний рух України: історія та сучасність: Зб. матеріалів Українського ін-ту соціальних досліджень. - К.: НВФ „Студцентр” / НІКА - центр, 1998. - С. 113-116; Литвин В. Молодёжные общественно-политические организации / В. Литвин // Политика и время. - 1991. - № 3. - С. 53-58; Головенько В. Молодіжний рух в Україні: історія і сучасність / В. Головенько // Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія і генезис. - К., 1993. - С. 24-49; Шановська О.А. Історіографія про створення та діяльність Народного руху України / О.А. Шановська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2002. - Вип. 63-64. - С.39-40; Карнаух А. Проблеми молодіжної політики в сучасній Україні / А. Карнаух // Політичний менеджмент. - 2005. - № 4 (13). - С. 63-69., більшість з яких мають галузевий характер і є лише дотичними до нашої теми, а також рецензії на праці, присвячені відновленню державної незалежності України Заславський І. Дух одвічної стихії: польові дослідження українського визвольного руху / І. Заславський // Україна молода. - 2000. - 12 жовт.; Шульга М.О. Рец. на кн. „Молодь України у дзеркалі соціології” / М.О. Шульга // Укр. соціум. - 2002. - № 1. - С.147-149., які містять загальну оцінку і деякі критичні зауваження щодо їх слабких сторін. Хоча більшості рецензій властивий анотаційно-інформаційний характер. Що стосується навчальної літератури, то вона переважно позбавлена історіографічних оцінок. Винятком є навчальний посібник колективу авторів Київського національного університету імені Тараса Шевченка Новітня історія України (1900-2000): підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / [Слюсаренко А., Гусєв В., Литвин В. та ін.]. - К.: Вища школа, 2002. - С.573-575, 665-667.. В параграфах „Україна в 1986-1991 рр.: історіографія'' та „Україна в сучасну добу: історіографія'' характеризується близько десятка праць із сучасної молодіжної політики в державі.

Недостатня розробленість проблеми в історіографічному ракурсі, відсутність відповідних досліджень при наявності численних індивідуальних і колективних праць, наукових статей, дисертацій, інших матеріалів з теми, які досі не підлягали історіографічному аналізу, визначили доцільність спеціального історіографічного дослідження історії сучасного молодіжного руху в Україні.

Аналіз праць дав змогу виділити кілька історіографічних періодів у розробці досліджуваної теми. Перший охоплює відтинок з 1980 по 1991 рр., коли власне на тлі перебудовчих процесів зароджувалася історіографія проблеми, створювалися перші історичні дослідження з теми; другий, якісно новий етап - розпочався з проголошення незалежності України і тривав до кінця 1990-х рр. Третій етап зумовлений появою принципово нових праць узагальнюючого характеру, пов'язаний з початком 2000-х рр. і продовжується в сучасних умовах. Звичайно, на кожному з них оновлювалися методи дослідження, поглиблювалася постановка питань суспільно-політичного розвитку України, долалися ідеологічні та методологічні стереотипи, зменшувався тиск політичних чинників на історичну науку.

Праці першого історіографічного етапу Луков В. Молодёжное движение в социалистическом обществе. Вопросы теории и практики / В. Луков. - М., 1987. - 120 с.; Горелов А. Палатки на площади (О политической голодовке студентов Киева) / А. Горелов // Новое время. - 1990. - № 44. - С. 29-31; Ольшанский Д. Неформалы: Групповой портрет в интерьере / Д. Ольшанский. - М.: Педагогика, 1990. - 192 с.; Формирование мировоззренческой культуры молодёжи. - К.: Наук. думка, 1990. - 120 с.; Астахова Е. Становление многопартийности в СССР: некоторые аспекты / Е. Астахова. - Харьков: РИО облполитграфиздата, 1991. - 159 с. лише в загальних контурах окреслювали нові явища в суспільно-політичному житті на етапі активізації руху за незалежність України. На них відбилися заідеологізовані та заполітизовані підходи цілого ряду істориків до оцінки суспільних процесів, мали місце суперечливі або й помилкові твердження. Водночас історичні та політологічні розвідки цих років дають змогу усвідомити поступовий відхід авторів від стереотипів минулого, їх переорієнтацію на українську проблематику, в тому числі на питання ювенології. У цей період започатковано формування джерельної бази, розпочато видання збірників документів і матеріалів, присвячених боротьбі за суверенність України. Історики паралельно з публіцистами, політологами, громадсько-політичними діячами висвітлювали участь населення в перебудовчих і демократичних процесах, у зародженні та становленні багатопартійності, молодіжного руху в Україні. Значна увага приділялася популяризації національно-демократичних цінностей.

Отже, початок дослідження проблеми молодіжного руху в Україні закладено ще в роки перебудови. Науковці наступних десятиліть асоціювали зародки руху з другою половиною 1980-х, беручи до уваги зміни ментального характеру організаторів й учасників масових акцій протесту. Хоча не було досягнуто єдиної точки зору щодо конкретного змісту термінів, якими характеризується молодіжний рух. Різнобарв'я поглядів відобразилося в полеміці на сторінках періодики. Окремі вчені почали пов'язувати витоки сучасного організованого молодіжного руху з кінцем 1970-х - початком 1980-х років, тобто масовим виникненням неформальних груп і формувань різних напрямків, створених на основі спільності інтересів. Так дослідниками закладено своєрідний фундамент у сенсі методології, прийомів, на яких будувались наукові праці в наступний історіографічний період.

Другий етап історіографії сучасного молодіжного руху в Україні зумовлений проголошенням державної незалежності, характеризується не лише пожвавленням досліджень з проблеми, залученням значно ширшої джерельної бази, але й новою якістю та значимістю праць. У рамках цього етапу вийшли у світ праці О. Гараня Гарань О.В. Від створення Руху до багатопартійності / О.В. Гарань. - К., 1992. - 48 с., А. Русначенка Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 1950-х - початок 1990-х років: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / А.М. Русначенко. - К., 1999. - 42 с., А. Білоуса Білоус А. Політичні об'єднання України / А. Білоус. - К., 1993. - 108 с., М. Головатого Головатий М. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення / М. Головатий. - К.: Громадська думка, 1993. - 237 с. та ін.

У першій половині 1990-х рр. В. Головенько та О. Корнієвський Головенько В.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення / В.А. Головенько, О.А. Корнієвський. - К.: Наук. думка, 1994. - 114 с., І. Коляка Коляка І.В. Студентський рух в Україні (кінець 80-х - початок 90-х рр.): автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 „Історія України” / І.В. Коляка. - К., 1994. - 22 с., В. Цибульник Цибульник В.В. Молодіжна політика на Україні / В.В. Цибульник. - К.: Тов-во „Знання” УРСР, 1990. - 16 с., Н. Черниш Черниш Н.Й. Соціологія молоді та основи державної молодіжної політики в Україні / Н.Й.Черниш. - К., 1994. - 39 с. у своїх наукових працях дослідили історію українського молодіжного руху протягом ХХ ст., участь студентської молоді у політичній боротьбі, їх взаємодію з партіями та громадськими організаціями. Згадані дослідники звернули увагу на високу громадську активність молодих людей в цей період й значний їх вплив на український політикум.

Українські дослідники другої половини 1990-х рр. М. Головатий Головатий М.Ф. Формування державної молодіжної політики в сучасній Україні (політологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук: спец. 23.00.02 „Політичні інститути та процеси” / М.Ф. Головатий. - К., 1996. - 31 с., В. Головенько Головенько В. Український молодіжний рух у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз основних періодів / В. Головенько - К.: АЛД, 1997. - 160 с., Д. Диновський Диновський Д. Формування організаційно-правового механізму державної ювенальної політики в контексті адміністративної реформи / Д. Диновський // Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 1999. - Вип. 2. - Ч.2. - С.249-256. , О. Корнієвський та В. Якушин Корнієвський О.А. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні / О.А. Корнієвський, В.М. Якушин. - К.: Київ. братство, 1997. - 132 с. досить ґрунтовно досліджували як окремі аспекти молодіжних рухів, так і його основні тенденції та перспективи.

Підсумовуючи особливості другого історіографічного етапу, зазначимо, що в 1990-ті рр. вивчення питання державної молодіжної політики відбувалося паралельно з позбавленням ідеологічних штампів і нашарувань. Характерним також було й те, що переважно з'являлися політологічні, соціологічні, юридичні праці й набагато рідше - історичні. Поширення набули публікації інформаційного плану. Низка медійних матеріалів давала оціночні моменти з досліджуваної теми. У перші роки незалежності України вагомий слід у дослідженні державної ювенальної політики залишив Український науково-дослідний інститут проблем сім'ї та молоді. На міжнародних науково-практичних конференціях у Києві (1991 р., 1992 р.). було окреслено основні напрямки формування молодіжної політики в Україні.

З початку 2000-х рр. окреслюється третій етап дослідження проблеми, пов'язаний з появою монографічних праць Є. Бородіна Бородін Є.І. Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х - початок 90-х років ХХ ст.) / Є.І. Бородін. - К.: Укр. центр політ. менедж., 2004. - 238 с., М.Перепелиці Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) / М.П. Перепелиця. - К.: Укр. ін-т соціал. дослідж., Укр. центр політ. менеджменту, 2001. - 242 с., В. Кулик, Т. Голобуцької, О. Голобуцької Кулик В. Молода Україна: сучасний молодіжний організований рух та неформальна ініціатива / Кулик В., Голобуцька Т., Голобуцька О. - К.: Центр дослідж. пробл. громад. суспільства, 2000. - 460 с. та інших Кавалеров А.І. Молодіжне середовище в його девіантному вимірі / Кавалеров А.І., Довгополюк В.О., Кавалеров А.А. - О.: Астропринт, 2005. - 128 с., а також робіт узагальнюючого характеру Політична історія України ХХ століття: у 6 т. / [ред. кол.: Курас І.Ф. (голова) та ін.]. Т.6: Від тоталітаризму до демократії (1945-2000) / [О. Майборода, Ю. Шаповал, О. Гарань та ін.]. - К., 2003. - 696 с.; Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001 рр.) / [Барановська Н.П., Верстюк В.Ф., Віднянський С.В. та ін.]; під ред. В.М. Литвина. - К.: Альтернатива, 2001. - 703 с., які вирізнялися об'єктивність, збагаченням дослідницької тематики, більшою масштабністю та ґрунтовністю.

Третій етап в історіографії досліджень питань формування молодіжної політики в Україні характеризується ще й тим, що до даного питання почали активно звертатися історики. Саме в 2000-ні роки визначився предмет історичного дослідження, сформувалася певна джерельна основа у вигляді опублікованих та архівних документів, помітними стали перші результати практичної діяльності органів державної влади щодо створення системи підтримки молодих громадян. З'явилося і певне „державне замовлення" на написання наукових праць з історії незалежної України, в т.ч. суспільно-політичного життя, особливо напередодні святкування її десятиріччя та просто річниць. У монографіях, що побачили світ у цей час, молодіжна політика в Україні, як предмет дослідження, ввійшла до комплексу проблем новітньої вітчизняної історії. Істориками здійснено ряд оригінальних інтерпретацій становлення та розвитку української моделі ювенальної політики, яка розглядається ними як специфічний і цілісний напрям діяльності держави з реалізації ідей щодо ролі та місця молодого покоління в демократичній, соціальній, правовій країні, що забезпечує, спільно з державними, громадськими та іншими інституціями, вирішення питань виховання, освіти, праці, відпочинку, побуту, духовного і фізичного розвитку молоді і гарантує його права і свободи, а також ефективно захищає їх у разі порушення.

Отже, історія сучасного молодіжного руху в Україні, яка представлена діяльністю громадських, студентських і неформальних організацій, знайшла своє відображення в науковій літературі. Найбільш плідними для вчених виявилися 2000-ні рр., які позначилися формуванням цілих дослідницьких напрямків, появою фундаментальних праць, довідкових видань за регіональним принципом. Хоча зауважимо, що рідко проблематика піднімалася авторами дисертаційних досліджень. На сьогоднішній день майже відсутня мемуаристика, хоча це виправдано з огляду на недостатню часову віддаленість. Однак, незважаючи на всі позитиви та недоліки, можна говорити про відсутність спеціального дослідження, в якому б комплексно розглядалася історіографія сучасного молодіжного руху протягом 1980-х - 2008 рр.

У підрозділі 1.2. „Основні групи історіографічних джерел та їх інформаційні можливості” подається їх поділ на наступні групи:

- узагальнюючі дослідження, які безпосередньо присвячені суспільно-політичному життю УРСР 1980-х - 1991 рр., проголошенню незалежності України та особливостям розвитку країни в умовах сьогодення; тематичні збірки наукових статей, статті в журналах та наукових вісниках; узагальнюючі праці з вітчизняної історії, що висвітлюють зародження та еволюцію сучасного молодіжного руху в контексті загальноісторичних чи локальних процесів; матеріали наукових конференцій, круглих столів і читань, дисертації та автореферати дисертацій;

- праці, що присвячені вивченню життя та діяльності лідерів молодіжних громадських організацій та об'єднань;

- довідкова та навчальна література (підручники та навчальні посібники, різноманітні довідники про молодіжні організації та рухи, бібліографічні покажчики);

- джерела особового походження засновників та керівників молодіжних організацій та рухів України, народних депутатів та державних діячів (доповіді, публічні виступи, прес-конференції, інтерв'ю, статті, спогади);

- праці про молодіжні громадські організації та об'єднання, політичні партії, в яких аналізуються документальні матеріали, коментарі до збірників документів та матеріалів, власне самі документи молодіжних організацій, політичних партій та рухів України, які мали суттєвий вплив на розвиток досліджень з проблеми;

- матеріали періодики, пов'язані з розвитком досліджень історії сучасного молодіжного руху в Україні.

Джерельну базу дослідження склали також оригінальні документи і матеріали з фондів Центрального державного архіву громадських об'єднань України, зокрема: ф.1 „Центральний Комітет Комуністичної партії України”, що містить інформацію про суспільно-політичну ситуацію в республіці, особливості виборчої кампанії, діяльність молодіжних організацій.

Автору прислужилися законодавчі акти, які заклали підвалини створення та забезпечували функціонування сучасних молодіжних організацій та об'єднань, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України щодо молодіжного руху в країні.

Окремо варто виділити щорічні державні доповіді щодо становища молоді, де розглядаються різні аспекти формування внутрішньої складової молодіжної політики з часу проголошення незалежності України.

Крім того, в дисертаційному дослідженні використано опубліковані відкриті листи та звернення, що проливають світло на взаємостосунки українських молодіжних організацій з державно-владними структурами.

Окрему підгрупу джерел становлять програми, статути, політичні платформи українських політичних партій, молодіжних організацій, об'єднань, їхні звітні доповіді на з'їздах, конференціях, конгресах.

При написанні роботи прислужилися й документи, що забезпечують нормативно-правове регулювання молодіжної політики в незалежній Україні.

Взятий у сукупності наявний комплекс основних груп історіографічних та історичних джерел дозволяє простежити, яким чином йшов процес зародження й розвитку знань з проблеми, що досліджується, служить основою встановлення повноти та достовірності вивчення її вузлових аспектів, а також виявити ще не висвітлені питання.

У підрозділі 1.3. „Теоретико-методологічні засади дослідження” розглядаються наукові принципи та методи, які забезпечували з'ясування процесу накопичення знань по проблемі сучасного молодіжного руху в Україні. Дається характеристика теоретико-методологічних засад дисертаційного дослідження, основу яких становлять принципи історизму та об'єктивності. Наголошується, що одночасно з процесом створення української національної моделі державної молодіжної політики відбувалося її теоретичне осмислення. Застосування загальнонаукових методів (історичного, логічного, класифікації, аналізу, синтезу, порівняння та аналогії, узагальнення та абстрагування) дозволило автору виявити основні тенденції розвитку ювенальної політики в хронологічній послідовності.

Для теоретичного осмислення проблеми важливе значення мало вивчення автором методологічних підходів, запропонованих у наукових працях провідних дослідників сучасної історії України (О. Д. Бойка, Є. І. Бородіна, Г. В. Касьянова, В. М. Литвина, А. М. Русначенка та ін.).

Серед історичних методів провідне місце займають проблемно-хронологічний, діахронний (метод періодизації), порівняльно-історичний, історико-типологічний, ретроспективний методи та метод актуалізації. У дисертації застосовані міждисциплінарні статистичний та системно-структурний, а також соціально-психологічний, соціологічний методи. Автор спирався на здобутки наукових досліджень у сфері державного управління, політології, соціології, права.