Діяльність політичних партій на Буковині в 1940-1952 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 94(477.85) «1940/1952»:32917

Спеціальність 07.00.01 - Історія України

Автореферат на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Діяльність ОУН та УПА на Буковині в 1940-1952 роках

ПІДЛУБНИЙ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Чернівці - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Ботушанський Василь Мефодійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри історії України

Офіційні опоненти:Доктор історичних наук, доцент Стародубець Галина Миколаївна Житомирський державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри всесвітньої історії та правознавства

кандидат історичних наук, доцент Мизак Нестор Степанович Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри релігієзнавства та теології

Захист відбудеться 28 квітня 2010 року о 10 години на засіданні спеціалізованої вченої ради Д76.051.06 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул.Кафедральна, 2, корп. 14, ауд.18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23).

Автореферат розісланий 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Г.М. Скорейко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історія ОУН і УПА належить до проблем, котрі тривалий час були за межами об'єктивного вивчення у вітчизняній історіографії, незважаючи на те, що їх розробка дає змогу ввести нові характеристики у вивчення суспільно-політичної ситуації в Україні щодо національно-визвольного руху як у роки Другої світової війни, так і після її закінчення. У сучасній українській історичній науці помітним явищем стало зростання інтересу до всебічного дослідження окремих регіонів України у боротьбі за незалежність у ХХ ст., у тому числі діяльності ОУН та УПА.

Існує гостра необхідність відтворення цілісної картини діяльності ОУН та УПА на Буковині в 1940-х - початку 50 рр. ,що дасть змогу найповніше, простежити мету та характер діяльності ОУН та УПА, висвітлити стратегічні та тактичні завдання цього руху, дати комплексну оцінку місця націоналістів у боротьбі за розв'язання питання української державності.

Актуальність дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю вивчення діяльності ОУН та УПА на Буковині в період 1940-1952 років як складової українського національно-визвольного руху; по-друге, необхідністю в написанні узагальнюючого дослідження про діяльність ОУН та УПА на Буковині у роки Другої світової війни та в повоєнний час; по-третє, інтересами об'єктивного аналізу причин і наслідків створення , а також методів і форм боротьби.

Окрім суто наукового інтересу, важливість піднятої у дисертації проблеми зумовлена також суспільними вимогами сьогодення, коли настала потреба написати об`єктивну історію національно-визвольної боротьби на тлі суперечливих процесів становлення радянської влади в Україні, де значна частина населення стала в опозицію, а згодом перейшла до активної збройної боротьби не за свої меркантильні інтереси, а задля справи здобуття незалежності України. Ця ідея може стати об`єднуючою основою в українському суспільстві при умові заповнення інформаційних лакун і відмови від історичних міфів та емоційних оцінок усіх зацікавлених сторін. Отже, актуальність теми зумовлюється ступенем її наукового дослідження, визначається необхідністю розв'язати важливу наукову проблему, що має загальнотеоретичне, практичне і суспільне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною кафедральної наукової теми “Актуальні питання історії, історіографії та культури України XVII-ХХ ст.” (номер державної реєстрації 0102U005309), що досліджується кафедрою історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Об'єкт дослідження - національно-визвольна боротьба в західному регіоні України.

Предмет дослідження - сукупність ідейних засад, форм і методів політичної і збройної боротьби ОУН та УПА за створення Самостійної Соборної Української Держави під час Другої світової війни та після неї у зазначеному регіоні.

Мета дослідження полягає в тому, щоб об'єктивно і глибоко на основі архівних документів і свідчень живих учасників подій комплексно дослідити діяльність ОУН та УПА на Буковині в 1940-1952 рр. і її значення у загальноукраїнському контексті.

Поставлена мета обумовила такі завдання дослідження:

- простежити форми і методи діяльності ОУН на Буковині у 1940-1941;

- дослідити обставини знищення енкавеесівцями арештованих у тюрмах Чернівців у червні 1941 р.;

- висвітлити суперечності, які виникли між ОУН-М та ОУН-Б в перші роки після розколу організації;

- показати складні та суперечливі стосунки між ОУН Буковини та румунською владою на різних етапах німецько-радянської війни;

- дослідити час і обставини створення підрозділів УПА Буковини;

- висвітлити ідеологічне і збройне протистояння ОУН та УПА ідеологічним і каральним кампаніям ВКП(б), КП(б)У та їхніх структур на місцях у 1944-1952 рр.;

- з'ясувати обставини загибелі членів оунівського підпілля у сорокових-п'ятдесятих роках, його загальні втрати у визвольній боротьбі;

- дати загальну оцінку боротьби учасників визвольних змагань на Буковині, показати значення цієї боротьби.

Методи дослідження. Методологія дослідження являє собою сукупність універсальних принципів історичного процесу: історизму, наукової об'єктивності, комплексності, систематичності дослідження, які дають можливість неупереджено проаналізувати діяльність ОУН та УПА на Буковині на тлі та у тісному зв'язку з тими історичними подіями, які відбувалися на теренах краю у зазначений період. У процесі дослідження використовувалися як загальнонаукові методи (аналізу і синтезу) так і спеціальні, зокрема системно-структурний, проблемно-хронологічний та історико-статистичний. Саме вони дають найкращі можливості для досягнення поставленої мети. Системно-структурний метод забезпечує висвітлення всіх найважливіших подій цієї теми у їх внутрішньому взаємозв'язку. Проблемно-хронологічний метод, у свою чергу, забезпечує висвітлення найважливіших подій національно-визвольної боротьби ОУН та УПА на Буковині в їх хронологічній послідовності. Історико-статистичний метод дав можливість зробити деякі підрахунки втрат як мирного населення так і учасників повстанського руху. Використання такого інструментарію сприяло глибшому розкриттю наукової проблеми, новому трактуванню цілої низки малодосліджених питань історичного минулого регіону.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з червня 1940 р. по травень 1952 р. Вони обумовлюються тим фактом, що конкретне протистояння між ОУН та органами радянської влади почалося після 28 червня 1940 р. - дня приєднання Північної Буковини та Хотинщини до УРСР, у складі СРСР, а закінчилося поразкою ОУН та УПА Буковини в травні 1952 р.

Територіальні межі дослідження охоплюють в основному терени Північної Буковини і колишнього Хотинського повіту Бессарабії - нинішньої Чернівецької області з виходом зрідка на суміжні регіони Південної Буковини та ін..

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертації на основі аналізу архівних документів та матеріалів вперше в українській і зарубіжній історіографії здійснено цілісне, комплексне, об'єктивне наукове дослідження визвольної боротьби ОУН та УПА у 40- на початку 50-х років ХХ ст. на території Північної Буковини та Північної Бессарабії;

- введено до наукового обігу значний масив нових архівних джерел;

- вперше у вітчизняній історіографії комплексно аналізується діяльність трьох Буковинських проводів ОУН і багатьох її провідників у хронологічній послідовності, показується її вплив на хід і результативність національно-визвольної боротьби;

- здійснено наукову періодизацію боротьби ОУН та УПА на Буковині;

- детально з'ясовано особовий і соціальний склад розстріляних енкавеесівцями в'язнів Чернівецької тюрми № 1 у червні-липні 1941 р., розшукано й уточнено псевдоніми колишніх повстанців та здійснено їхню наукову реабілітацію;

- вперше об'єктивно висвітлено діяльність окремих керівників національно визвольної боротьби, в тому числі тих, з якими пов'язані стійкі стереотипи;

- вперше показано зв'язки Крайового і Буковинського окружного проводів з румунською владою.

- поглиблено висвітлення методів діяльності радянських спецслужб у виявленні, захопленні і ліквідації чи ізоляції керівників оунівського підпілля;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють комплексно підійти до вивчення діяльності ОУН та УПА на Буковині у 1940-х - на початку 1950-х рр. Зібраний фактичний матеріал, висновки та узагальнення, представлені в роботі, можуть стати підґрунтям для подальших досліджень з історії Буковини, західних областей України зазначеного періоду, підготовки узагальнюючих праць, підручників і науково-методичних посібників, розробки лекційних курсів, проведення семінарських занять у ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації, у культурно-просвітницькій, краєзнавчій, виховній роботі з молоддю.

Особистий внесок здобувача. Дві публікації здійснені у співавторстві з І. П. Фостієм: 1) Політичні репресії проти населення Північної Буковини і Хотинщини у 1918-1985 роках; 2) Чернівці в роки Другої світової війни (особистий внесок здобувача відповідно50% і 60%).

Апробація результатів дослідження здійснена шляхом її обговорення на кафедрі історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Результати дослідження були оприлюднені на міжнародних та науково-практичних конференціях, опубліковані в наукових збірниках та науково-документальних книгах.

З темою “Патріотичне виховання в ОУН-УПА” дисертант виступав на науковій конференції, присвяченій 170-річчю з дня народження Юрія Федьковича. На V Міжнародній науковій конференції “Кайндлівські читання”, що проходили 16-17 травня 2008 р., виступив з доповіддю “Розгром органами НКДБ проводу ОУН Буковини у 1944 р.”. Опублікував у наукових збірниках чотири статті. Зокрема, “Село Онут у боротьбі за українську державність”, “Діяльність ОУН Буковини в період румунської окупації (липень 1941 - березень 1944 рр.)”, “Діяльність ОУН та УПА Буковини у 1945 році” , “Ольга захарівна Гузар - визначна діячка жіночого руху на Буковині (1888-1945)” , а в періодичній пресі статтю “Кривава буковинська трагедія 1941-го” - про розстріл в'язнів Чернівецької тюрми № 1.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у 8 статтях, з них 4 вміщено у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів (9 підрозділів), висновків, додатків, списку використаних джерел і літератури. Обсяг основного тексту становить 187 сторінок. Список використаних джерел складає 194 найменувань, додатки 10 позицій. Загальний обсяг дисертації складає 217сторінок.

румунський війна буковина німецький

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та наукова новизна, визначається мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, хронологічні та територіальні межі, окреслюється зв'язок роботи з науковими програмами кафедри, вказано методи дослідження, розкривається сфера практичного використання роботи, подається інформація про апробацію та публікацію результатів дослідження, структуру роботи.

Перший розділ Історіографія та джерельна база дослідження» присвячений аналізу здобутків української історіографії проблеми та характеристиці джерел з теми дисертації, визначено ступінь вивчення проблеми. Доведено, що процес дослідження діяльності ОУН та УПА на Буковині зазначеного періоду почався з 40-х років і триває понині.

У першому підрозділі «Історіографія проблеми» аналізується наявні наукові доробки, які умовно можна поділити на такі групи: а) науково-публіцистичні праці радянської історичної науки; б) історичні праці української діаспори; в) науково-публіцистичні праці періоду незалежності України; г) зарубіжна історіографія.

До першої групи відносимо наукові праці, що творилися в Радянському Союзі, в тому числі в Українській РСР. Це були підцензурні видання, інспіровані ВКП(б) та КП(б)У, які висвітлювали національно-визвольну боротьбу українського народу з ідеологічних позицій, характеризуючи її безпідставно як прислужництво іноземним імперіалістам, зокрема німецькому фашизмові. Серед праць радянського періоду, відзначимо дослідження В. Давиденка, Н. Сироти, С. Комарницького, М. Іванеска, І. Гришина-Грищука та інших істориків, письменників і журналістів.

До другої групи відносимо науково-публіцистичні дослідження української діаспори. Зокрема, значний обсяг інформації міститься у книгах П. Мірчука, В. Косика, М. Лебедя, П. Содоля. Їх дослідження переважно базувалися на матеріалах зарубіжних архівів, спогадах учасників підпілля, або ж на документах ОУН, які опинилися за кордоном. Частина з них були безпосередніми учасниками національно-визвольного руху яку вела ОУН і саме вони стали каталізатором, який прискорив процес наукової розробки проблематики діяльності ОУН та УПА.

Серед науковців діаспори немало колишніх мешканців Буковини, які брали участь у національно-визвольному русі в рідному краю в 1934-1952 роках, емігрували за кордон, оселилися в основному в США та Канаді і там в українських виданнях публікували свої наукові праці та мемуари, в яких висвітлювали боротьбу буковинців за Самостійну Соборну Українську Державу.

Серед буковинських авторів слід назвати праці Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського, Д. Кирильчука , М. Суховерського, в яких містяться цінні матеріали для роздумів і оцінок дослідників національно-визвольного руху на Буковині. Фактологічний матеріал цих праць не втратив історичної ваги, адже містить цінні вихідні дані для вивчення історії регіону. Автори згаданих праць знаходячись в еміграції, далеко від Буковини і будучи представниками ОУН-М, нерідко подавали неповні або неточні відомості, з дещо гіперболізованим висвітленням подій в діяльності ОУН. Повоєнний період. а також діяльність УПА в працях згаданих науковців практично не висвітлено.

З середини 1990-х рр. можна говорити про початок нового етапу в дослідженні історії ОУН і УПА. Він характеризується зосередженням досліджень з даної проблематики переважно в наукових колах, у працях А. Дуди і В. Старика, А. Кентія, В. Сергійчука, В. Ведєнєєва, Г. Стародубець, І. Ільюшина, О.Є. Лисенка та інших.

Частково висвітлюється діяльність ОУН на Буковині також у працях В. Ботушанського, П. Брицького, Н. Мизака, І. Фостія, М. Андрусяка, І. Дейчаківського та інших.

Зарубіжна історіографія ОУН та УПА є нечисельною і представлена в основному польською, російською та американською історіографією. Польська і російська історіографічна наука за винятком російського науковця О. Гогуна, майже однаково підходять до оцінки діяльності ОУН та УПА та роблять наголос на негативних факторах - співпраця з німцями, знищення польського та єврейського мирного населення, замовчуючи національно-визвольний характер. Примирення українсько-російських та українсько-польських поглядів щодо діяльності ОУН та УПА можливе лише в перспективі і за умови незаангажованих історичних досліджень з обох сторін. Американська історіографія ОУН та УПА представлена професором Дж. Армстронгом і є прикладом об'єктивності та незаангажованості. Праці Армстронга цікаві тим, що написані представником іншої інтелектуальної традиції, що дає можливість побачити власну історію під іншим кутом зору. Проте всі ці праці носять загальний характер і абсолютно не висвітлюють проблеми національного руху опору на Буковині.

В ХХI столітті, в умовах свободи наукової думки історики почали висвітлювати питання визвольної боротьби ОУН і УПА з об'єктивних наукових засад, особливо використовуючи недоступні раніше джерела. І хоча з'явилося уже чимало змістовних фахових праць з означеної проблеми, остання потребує ще нових зусиль істориків для подальшого розкриття величних і трагічних сторінок боротьби українського народу за свою незалежність. Це завдання поставив перед собою і автор дисертаційного дослідження.

Другий підрозділ «Джерельна база дослідження» містить аналіз документів і матеріалів, які поділяються за типолого-видовою класифікацією на неопубліковані та опубліковані.

Неопубліковані архівні джерела зберігаються в архівосховищах України. Значна їх частина вперше вводиться до наукового обігу. Зокрема, у Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України) у фонді № 1 зберігаються постанови Центрального комітету Компартії України і політбюро ЦК КП(б)У з питань боротьби партійних та радянських органів з підпіллям ОУН та військовими формуваннями УПА.

В Центральному державному архіві вищих органів влади й управління України (ЦДАВОВУ України) зберігаються документи ОУН та УПА у 6 фондах. Основна інформація, яка стосується дисертаційного дослідження, зосереджена у фонді № 3833. Тут зберігаються копії політичних звітів і оглядів з Буковини, вісті з Румунії, а також документи, що висвітлюють діяльність БУСА.

Із Галузевого державного архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ) дисертантом використані документи фондів № 5 та № 13. Серед них важливими в інформаційному плані є звітна документація ОУН, суспільно-політичні огляди провідників ОУН Буковини в період 1944-1950 рр. (інструкції, розпорядження), пропагандистська література (брошури, газети, листівки) та ряд інших матеріалів.

У Державному архіві Чернівецької області (ДАЧО) використано документи фонду № 1 архіву Чернівецького обкому Компартії України та документи збірного фонду Р-2838, у якому зберігаються матеріали обласних управлінь НКВС та НКДБ, зокрема списки фільтраційних таборів, що діяли в Чернівцях у 1944-1946 рр. В обох фондах є багато документів і матеріалів про діяльність ОУН та УПА, частина з яких виявилась, на жаль, вилученою.

У Державному галузевому архіві СБУ в Чернівецькій області (ДА СБУ ЧО) зберігаються тисячі кримінально-слідчих справ політрепресованих членів ОУН та вояків УПА. Серед них дисертантом використані справи окружних провідників, багатьох надрайонних, районних та кущових провідників, станичних, зв'язківців, членів куреня

Найповнішим опублікованим джерелом з історії ОУН та УПА є «Літопис Української Повстанської Армії» у 38 томах, виданий у Торонто в 1987-2001 роках. Його упорядники використовують архіви ЗП УГВР, ОУНз а також німецькі архіви та документи національного архіву США. Це переважно підпільні документи. При їх ретельному аналізі, критичному використанні вони загалом є надійною і достатньою джерельною базою для всебічного і об'єктивною висвітлення означеної теми дисертаційного дослідження.

Аналіз наявних джерел і літератури засвідчує, що вони мають значний інформативний потенціал, цілком достатній, щоб розв'язати поставлені завдання і досягти сформульованої в дослідженні мети.

Другий розділ «Становлення та діяльність ОУН на Буковині у 1940-1941 роках» складається із трьох підрозділів.

Перший підрозділ «Організаційна і політична діяльність ОУН на Буковині перед приєднанням краю до УРСР та в перший рік радянської влади» присвячено виявленню чинників, що сприяли процесові активізації українського національно-визвольного руху взагалі. Основна увага у підрозділі приділена утворенню й діяльності ОУН на Буковині та її керівників. ОУН очолювали Орест Зибачинський (1940-1941 рр.), Віктор Кулишір (літо 1940 г.) та Петро Войновський (жовтень 1940 - серпень 1941 р.). Період від 28 червня 1940-го по 7 липня 1941 р. характерний тим, що підпільна діяльність ОУН проходила в час, коли в новоутвореній Чернівецькій області встановилася радянська тоталітарна система. Ця система повела зі всіма національними, культурними, та політичними партіями, в тім числі і з ОУН, жорстоку боротьбу, спрямовану на фізичне винищення членів цих товариств і партій, або депортацію, заслання у віддалені райони СРСР. У підрозділі охарактеризовано ряд націоналістичних організацій, виявлених органами державної безпеки УРСР у 1940-1941 рр., проаналізовано напрямки їх діяльності, форми та методи їх роботи.

У другому підрозділі «Збройна боротьба боївок ОУН на Буковині проти радянської влади у червні-липні 1941 року» проаналізовано утворення та діяльність боївок, що включала вивчення ними націоналістичної літератури, ідеологічний націоналістичний вишкіл, виготовлення та розповсюдження агітаційної літератури ОУН (брошур, періодичних видань, листівок), заготівлю зброї та боєприпасів. Збройна боротьба боївок ОУН з радянською владою припадала в основному на червень і початок липня 1941 року. У перші ж дні після відступу радянських військ у населених пунктах Буковини була сформована українська влада. В кожному селі було проголошено «Акт створення самостійної Української держави».

У третьому підрозділі «Розстріли політичних в'язнів у Чернівецькій тюрмі 28 червня - 3 липня 1941 року» проаналізовано окремі судові процеси, влаштовані більшовицькою владою над учасниками ОУН та мирним населенням. Встановлено, що у Чернівцях, окрім членів національних товариств, працівники НКВС-НКДБ активно розробляли студентське середовище. З'ясовано обставини розстрілу 222 політв'язнів і заарештованих у Чернівецькій тюрмі 28 червня - 3 липня 1941 року. Встановлено, що 3032 в'язнів, серед яких теж була значна кількість членів ОУН та їхніх симпатиків, у кінці червня - на початку липня 1941 р. було відправлено з чернівецьких тюрем у тюрми і ВТТ Сибіру, Приуралля, Казахстану, Чукотки і Далекого Сходу. До місця призначення на 5 лютого 1942 р. прибуло тільки 2048 осіб. Решта або вмерла, або була розстріляна при спробі втекти, чи розбомблена німецькою авіацією по дорозі. Підкреслено, що незважаючи на всі зусилля радянської влади ліквідувати націоналістичний рух на Буковині, на момент нападу Німеччини на СРСР в регіоні діяло досить розгалужене підпілля ОУН.

Третій розділ «Діяльність ОУН на Буковині в період румунської окупації (липень 1941 - березень 1944 рр.)» складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі - «Боротьба румунської окупаційної влади з українським національно-визвольним рухом» на основі документальних матеріалів встановлено, що незважаючи на великий погром енкадебістами та енкавеесівцями оунівських організацій у 1940-1941 рр. і на відхід на Україну значної кількості найбільш активних членів ОУН, у липні-серпні 1941 національно-визвольний рух на Буковині не завмер. На місцях чимало членів ОУН та їхніх симпатиків залишилося живими, «нерозшифрованими». Вони почали заявляти про себе. Цьому сприяли, зокрема, буковинці, що перебували в Галичині. Вони допомагали відроджувати український національно-визвольний рух. Спочатку активно діяли обидва крила - і мельниківське, і бандерівське, але з 1942 року головний тягар революційної підпільної роботи беруть на себе бандерівці. В період румунської окупації провідниками ОУН були - Михайло Колотило - «Гуцул», «Кобзар» (жовтень 1941- вересень 1942 г), Дмитро Гирюк - «Орел» (жовтень 1942- лютий 1943 р.).У їхньому проводі появляються активні і освічені кадри, які випускають газету «Мечем» і ведуть активну пропагандистську роботу. Однак діяльність нових осередків не мала глибокої конспірації, що дало румунській владі можливість протягом двох років організувати три масштабні погроми низових осередків ОУН-М та ОУН-Б, які кожного разу призводили мало не до повного знищення усього підпілля. Близько 3000 членів ОУН опинилося в румунських тюрмах, звідки вони вийшли тільки після усунення і арешту в серпні 1944 р. кліки Антонеску.

У другому підрозділі «Стосунки ОУН з румунською окупаційною владою. Спроба компромісу» розкривається політична діяльність Бухарестського проводу ОУН, який складався з буковинців обох напрямків ОУН-М та ОУН-Б. На основі архівних джерел встановлено, що ставлення румунського уряду до ОУН з ворожого на позитивне почало змінюватися з наближенням німецько-радянського фронту до кордонів Румунії. В кінці 1943 р. в центральному проводі ОУН-Б була сформована група з працівників референтури закордонних зв'язків та УПА, якій доручили скласти “Меморіал з питання українсько-румунських зв'язків і передати його на розгляд румунському урядові з пропозицією обговорити поставлені в меморіалі питання на спільному форумі.5 січня 1944 р. меморіал було передано Президії Ради Міністрів Румунії. Завершальним етапом стала зустріч у Кишиневі 15 березня 1944 р. представників румунського уряду та представників ОУН. По багатьох пунктах порядку денного було укладено угоди. Спірним залишалося лише питання визнання ОУН кордонів Румунії 1939 р. Однак швидке просування фронту не дало можливості реалізувати ті домовленості.

Четвертий розділ «Боротьба ОУН та УПА на Буковині проти радянізації краю (квітень 1944-1952 рр.)» складається з трьох підрозділів.

У першому - «Діяльність Буковинського окружного проводу ОУН під керівництвом Артемізії Галицької» на підставі архівних джерел стверджується, що ОУН під проводом Артемізії Галицької «Мотрі» - досягла найвищої активності. А. Галицька зуміла утворити в більшості сіл краю низові осередки, створити кущі, райони і надрайони, призначила їхніх провідників, а також станичних, зв'язкових і розвідників. Вона організувала збройні загони, які згодом були об'єднані в Буковинську Самооборонну Армію, а наприкінці літа 1944 р. реформовані в сотні та курінь УПА. Протягом осені 1944 р. УПА Буковини вела бойові дії з військовими частинами Червоної армії та її внтурішніми військами, робили засідки на представників радянської влади, та рейди по теренам краю. В цей період вся Буковина, за винятком східних бесарабських районів, була в тій чи іншій мірі охоплена збройною боротьбою. Однак 29 грудня 1944 р. відбулася ліквідація органами НКВС Буковинського проводу ОУН. Був убитий один із найактивніших членів проводу Мирослав Кіндзірський, а поранена А.Г. Галицька та М.І. Гайдук потрапили в полон до енкавеесівців. В ОУН Буковини почався період безвладдя.

У другому підрозділі - «Діяльність проводу ОУН Буковини під керівництвом Василя Савчака - “Сталя” у 1945 році» на основі матеріалів Державного архіву Служби Безпеки України проаналізовано прихід до керівництва ОУН краю В. Савчака. Його місячні та квартальні суспільно-політичні звіти, в яких він доповідав про свою діяльність, самокритично вказував на недоліки і помилки в діяльності проводів, окремих сотень та боївок, дали змогу відтворити події, які відбувалися у 1945 р., коли ОУН та її збройна сила УПА зазнали найбільших втрат. Не всі повстанці витримували неймовірно важкі умови зими 1944-1945рр. Багато вояків загинуло від тифу. Утікаючи ж з бункерів і від тифозної смерті додому, вояки УПА потрапляли до рук співробітників НКВС та НКДБ і під загрозою розстрілу розкривали відомості про кількісний склад, озброєння та місцезнаходження боївок. Значна частина вояків УПА - 4230 осіб - з'явилася в органи НКВС-НКДБ з повинною. Частково вони були прощені і зараховані у винищувальні батальйони та в спецгрупи НКВС. Таких спецгруп на Буковині діяло 25, загальною чисельністю 106 осіб. Вони особливо жорстоко проявляли себе в боротьбі з ОУН та УПА, з тими, хто їх переховував, забезпечував інформацією, харчуванням та одягом. Під час проведення каральних операцій поряд з вояками УПА гинуло багато людей, не причетних до ОУН. Такі події змусили реформувати В. Савчаком ОУН та залишки колишньої УПА на Буковині у 1945, а також методи їх боротьби.

У третьому підрозділі «Опір ОУН та УПА на Буковині тоталітарному режиму у 1946-1952 роках» аналізуються спроби спротиву всієї української інтелігенції на Буковині. В зазначений період в навчальних закладах Чернівців відбувалися арешти патріотично налаштованих викладачів та студентів. В цей період боївки ОУН переходять здебільшого до автономно партизанських методів. Доведені до відчаю повстанці нерідко використовували тактику індивідуального терору, спрямовану проти голів колгоспів та радянських активістів. Жителі сіл і міст області, які на початку активно підтримували повстанців, надавали їм матеріальну і моральну допомогу, згодом, залякані терором влади, боялися допомагати повстанцям. Це яскраво проявилося у 1948-1952 рр. А без народної підтримки національно-визвольна армія не могла існувати. Найактивніше і найдовше боролися з тоталітарною владою боївки ОУН Заставнівського, Кіцманського, Вижницького та Путильського районів.

У підрозділі відзначено героїзм Василя Савчака «Сталя», завдяки фізичним і моральним зусиллям та організаторським здібностям якого провід утримувався весь цей період і вів напружену боротьбу з тоталітарною владою аж до його трагічної загибелі, ліквідації останніх осередків опору.

У висновках підведені підсумки дослідження і нове вирішення наукового завдання, що виявилося у концептуальних підходах до розв'язання малодослідженої в історіографії проблеми діяльності ОУН та УПА на Буковині у 1940-1952 рр.

Діяльність ОУН и УПА на Буковині в 1940-х на початку 50-х рр. охоплює три періоди. Перший період - від 28 червня 1940-го по 7 липня 1941 р. Він характерний тим, що підпільна діяльність ОУН відбувалася в час, коли в новоутвореній Чернівецькій області встановилася радянська влада з жорстокими репресивно-каральними органами, які повели зі всіма національними, товариствами та політичними партіями жорстоку боротьбу, спрямовану на фізичне винищення їх членів, або депортацію. Другий період охоплює роки другої румунської окупації Північної Буковини і Бессарабії - липень 1941 - березень 1944 рр. Він характерний тим, що мельниківське крило ОУН Буковини занепадало, а бандерівське починало активно формуватись, залучаючи до своїх лав революційно налаштовану молодь. Третій період - квітень 1944 - травень 1952 рр. У цьому періоді ОУН у 1944-1945 рр. досягла свого найвищого організаційного рівня, утворила в більшості сіл області низові осередки, кущі, райони і надрайони, призначила їхніх провідників, станичних, зв'язкових і розвідників. Але в цьому ж періоді ОУН та її збройна сила УПА зазнали найбільших втрат.

Формування ОУН Буковини розпочалося у 1932 р. при редакції журналу “Самостійна думка”, як осередок протесту проти румунської окупації краю, як політично-просвітня сила, що почала виступати на захист політичних, громадянських і національних прав українців і була частиною загального опозиційного українського руху на західноукраїнських землях. Розкол 9-10 лютого 1940 р. вніс деяку непевність серед буковинської національно-свідомої молоді, але на Буковині організація деякий час діяла як одне ціле, хоча революційно налаштована молодь неоднозначно висловлювала свої симпатії ОУН-Б. пропагувала революційні ідеї збройної боротьби Степана Бандери та його прихильників. Вже з 1942 р. в краї домінувало бандерівське крило.

Методи і форми діяльності були в основному пропагандистські, спрямовані на формування національної свідомості буковинських українців. Основні зусилля спрямовувалися на розбудову організації як найвпливовішої в краї громадсько-політичної сили; створення надійного кадрового резерву, який би очолив комплектування, навчання і виховання боївок, чот, куренів та брига; творення, моральна і фізична підготовка членів бойових одиниць до збройної боротьби з будь-яким ворогом, який не визнає свободу і незалежність України і намагається придушити національно-визвольний рух.

Збройна боротьба боївок ОУН з радянською владою припала в основному на червень і початок липня 1941 року. Перші збройні удари боївок ОУН розпочалися з початком війни збройними нападами на радянських військовослужбовців, на поштові відділення та залізничні станції. Вона мала спорадичний характер. Потужного антирадянського виступу на Буковині не сталося.

На формування подальшої діяльності ОУН у краї суттєво вплинули звістки про події, пов`язані з відступом Червоної армії: 28 червня - 3 липня розстріляно 222 громадян, серед яких було близько 100 членів ОУН. 3032 в'язнів, серед яких була значна кількість членів ОУН та їхніх симпатиків, у кінці червня - на початку липня 1941 р. відправлено з чернівецьких в`язниць до Сибіру, Приуралля, Казахстану, Чукотки і Далекого Сходу. До місця призначення на 5 лютого 1942 р. прибуло тільки 2048 осіб. Решта або вмерла, або була розстріляна при спробі втекти, чи розбомблена німецькою авіацією по дорозі. Це спровокувало окремих членів ОУН до помсти за безвинно розстріляних. Внаслідок цих акцій пролилося немало невинної крові, бо ж відплатна кара впала зовсім не на тих, хто її заслужив.

З переходом краю під контроль Румунії використовувалися в основному підпільні та пропагандистські форми діяльності. Сформувався бухарестський провід ОУН, члени якого намагалися підтримати національно-визвольний рух на Буковині. Відбувалися перші контакти між ОУН та румунською владою. Представниками ОУН взимку 1944 був складений “Меморіал з питання українсько-румунських зв'язків, який був передано на розгляд румунському урядові. Завершальним етапом стала зустріч у Кишиневі 15 березня 1944 р. представників румунського уряду та представників ОУН на яких розглядалися, етнічні, мовні та національні питання буковинських українців, а також спільні методи боротьби з Радянськими військами. Однак реалізувати це не вдалося.

Для боротьби з націоналістичним підпіллям карально-репресивні органи як радянські, так і румунські, використовували найрізноманітніші методи прямого і опосередкованого впливу. Не всі буковинські українці, які вступали в ОУН, розуміли, в яку небезпечну боротьбу вони вступають, тому, коли потрапляли до рук слідчих НКВС та НКДБ, після перших двох-трьох допитів, на яких заперечували свою причетність до ОУН, під впливом тортур зізнавались в усіх своїх намірах, зустрічах, зв'язках, а декотрі погоджувались на співробітництво з радянськими репресивними органами. Органи НКВС-НКДБ дуже широко застосовували методи провокацій, підступництва, зрадництва, залякування розстрілами та депортаціями родин, змушуючи захоплених вояків УПА до зради своїх учорашніх побратимів і переходу на службу в радянські репресивні органи, у тому числі в замасковані під УПА спецгрупи. Не всі витримали неймовірно важкі умови зимування в горах в 1944-1945 рр., багато вояків загинуло.

Аналізуючи весь ланцюг провалів, які відбулися в Чернівецькій області, починаючи з жовтня 1940-го і закінчуючи червнем 1941-го, можна стверджувати, що в них свою ганебну роль провокатора зіграв подвійний агент Петро Войновський - “Василь”, “Гартман”, “Книш”

Визволення Буковини від фашистських загарбників і відновлення радянської влади в краї змісив оунівців перейти до відкритого спротиву новим властям. Цей етап боротьби пов`язаний з іменем місцевої вчительки Артемізії Георгіївної Галицької, яка у березні 1944 р. очолила окружний провід ОУН Буковини, швидко зуміла відновити розпорошені сили ОУН. Об'єднані з Буковинською Самооборонною Армією Василя Шумки «Лугового» боївки ОУН переросли в сотні і в курінь УПА, які почали вести збройну боротьбу за незалежність.

УПА, озброєна легкою стрілецькою зброєю, позбавлена надійного бойового і продовольчого постачання, постійно переслідувана значно потужнішою військовою силою, пронизана таємною ворожою агентурою, не змогла встояти проти значно сильнішого, численнішого, краще озброєного, краще організованого, забезпеченого державними ресурсами противника.

У боях з підрозділами Червоної армії, внутрішніх військ НКВС, чекістсько-винищувальними групами загинуло 1613 вояків УПА, 2511 бійців було взято в полон і засуджено до багаторічних термінів ув'язнення, 257 з них було засуджено до розстрілу і розстріляно, 10 страчено через повішання. Із тих, що відбували покарання в таборах НКВС СРСР, померло 1052 особи. Отже, загальні безповоротні втрати ОУН та УПА на Буковині склали 2932 особи.

Боротьба ОУН і УПА Буковини з тоталітарним режимом завершилася ліквідацією підпілля і озброєних загонів. Але ідеї, за які вони боролися, виявилися невмирущими, бо ставили вони найсвятішу мету - незалежність держави. І та велика ідея, за яку боролися члени ОУН та вояки її боївок і загонів УПА, через десятиліття здобула в тодішній УРСР повну перемогу. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада УРСР, виражаючи волю народу, проголосила державну незалежність України. Те, за що боролися буковинські і всі українські повстанці, стало дійсністю. Жертви, покладені на вівтар боротьби, були немарними.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Підлубний В. Село Онут у боротьбі за українську державу (1940-1950 рр.) / Володимир Підлубний // Питання історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - Т. 9. - С. 213-218.

2. Підлубний В. Діяльність ОУН Буковини в період румунської окупації (липень 1944 - березень 1944 рр.).) / Володимир Підлубний // Питання історії України. Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2007. - Т. 10. - С. 246-252.

3. Підлубний В. Діяльність ОУН та УПА Буковини у 1945 році / Володимир Підлубний // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: історія. - Тернопіль, 2008. - Випуск 3. - С. 152-157.

4. Підлубний В. Ольга Захарівна Гузар - визначна діячка жіночого руху на Буковині (1888-1945) / Володимир Підлубний // Питання історії України. Збірник наукових праць. - Чернівці: Технодрук, 2008. - Т. 11. - С. 243-248.

5. Підлубний В.М. Патріотичне виховання в ОУН-УПА / Володимир Підлубний // Матеріали наукової конференції, присвяченої 170-річчю з дня народження Юрія Федьковича / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 12-13 травня 2004. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 287-290.

6. Підлубний В. Буковинці та бессарабці в іноземних військових формуваннях у період Другої світової війни / Володимир Підлубний // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Збірник матеріалів VII Всеукраїнської науково-практичної конференції, 15 - 16 травня 2004 р.: У 7 т. Т.3 / М-во освіти і науки України, Асоц. навч. закладів України приват. форми власності, НПУ ім. М.П. Драгоманова, Європейський ун-т; редкол. В. П. Андрущенко (відп. ред.) та ін. - Київ: Вид-во Європейського ун-ту , 2004. - С. 126-129.

7. Підлубний В. М. Розгром органами НКДБ проводу ОУН Буковини у 1944 р. / Володимир Підлубний // Видатні науковці Чернівецького університету. Р.Ф. Кайндль. Матеріали V Міжнародної наукової конференції “Кайндлівські читання», 16-17 травня 2008 р. Ч. 2. - Чернівці: Видавництво “Прут”, 2008. - С.146-148.

8. Підлубний В.М. Політичні репресії проти населення Північної Буковини і Хотинщини у 1918-1985 роках / Володимир Миколайович Підлубний, Іван Петрович Фостій // Реабілітовані історією. Чернівецька область. Книга перша. - Чернівці: обласне відділення пошуково-видавничого агентства “Книга пам'яті України”, 2007. - С. 16-136

9. Підлубний В.М. Чернівці в роки Другої світової війни / Володимир Миколайович Підлубний, Іван Петрович Фостій // Чернівці. Історія і сучасність. Ювілейне видання до 600-річчя першої писемної згадки про місто/В.М. Ботушанський, С.В. Біленкова, О.В. Добржанський та інші. За заг. ред. В.М. Ботушанського. - Чернівці: Зелена Буковина, 2009. С.-223-240.

АНОТАЦІЯ

Підлубний В.М. Діяльність ОУН та УПА на Буковині у 1940-1952 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. Історія України. -Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича. - Чернівці, 2010.

Дисертаційна робота є першим узагальнюючим дослідженням діяльності ОУН і УПА на Буковині в 1940-1952 рр. Висвітлено підпільну політичну, організаторську і бойову діяльність окружних, районних та надрайонних проводів ОУН, які послідовно очолювали боротьбу в краї впродовж 12 років. Проаналізовано обставини створення та бойову діяльність сотень і куренів УПА. Зосереджено увагу на окремих суперечливих постатях повстанського руху в краї.

Досліджено спроби румунського уряду і крайового проводу ОУН налагодити співпрацю в боротьбі з радянськими військами.

Наведено багато нових імен і розкритих псевдонімів, які свідчать, що ОУН та УПА на Буковині являлася значущою силою у боротьбі за українську державу.

Ключові слова: Буковина, ОУН, УПА, національно-визвольна боротьба, провід, тоталітарний режим, НКВС, окупація, націоналізм.



АННОТАЦИЯ

Пидлубный В.М. Деятельность ОУН и УПА на Буковине в 1940-1952 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. -Черновцы, 2010.

В диссертации на основе широкого круга архивных документов, в значительной части введенных в научный оборот впервые, исследован важный период национально-освободительной борьбы буковинских украинцев за свободу и независимость украинского народа, за создание независимого Украинского государства в 1940-1952 гг.

Диссертационная работа является первым обобщающим исследованием деятельности ОУН и УПА на Буковине в указанный период. Введены в научный оборот новые архивные источники. Значительное внимание уделено изучению отчетной документации ОУН (инструкций, отчетов, распоряжений), пропагандистской литературы (брошюр, газет), личных записей руководителей подполья, изъятых во время проведения чекистских операций против ОУН.

В работе освещено подпольную политическую, организаторскую и боевую деятельность семи окружных руководств (проводов) ОУН, которые последовательно возглавляли на протяжении 12 лет: Орест Зыбачинский - «Бакун», Виктор Кулышир, Петр Войновский, Михаил Колотило «Гуцул», «Кобзарь», Дмитрий Гирюк - «Орел», Артемизия Галицкая - «Мотря», Василий Савчак - «Сталь», а также уездных, районных, надрайонных проводов ОУН.

Деятельность ОУН и УПА на Буковине в 1940-х начале 50-х гг. охватывала три периода. Первый период - 28 июня 1940-го по 7 июля в 1941 гг. - характерен тем, что подпольная деятельность ОУН проходила во время, когда в новообразованной Черновицкой области установилась советская власть с жестокими репрессивно карательными органами, которые повели со всеми национальными обществами и политическими партиями жестокую борьбу, направленную на их истребление. Второй период охватывает годы второй румынской оккупации Северной Буковины и Бессарабии - июль 1941 - март 1944 гг. и характеризуется упадком мельниковского крыла и формированием бандеровского, куда вовлекалась революционно настроенная молодежь. Впервые исследовано попытки румынского правительства и краевого руководства ОУН наладить сотрудничество в борьбе с советскими войсками. Третий период - апрель 1944 - май 1952 гг. - ОУН в 1944-1945 гг. достигла своего наивысшего организационного уровня, образовала в большинстве сел области низовые ячейки, кусты, районы и надрайоны, назначила их руководителей, станичных, связных и разведчиков. Летом 1944 г. боивки ОУН объединенные с Буковинской Самооборонной Армией Василия Шумки «Лугового» переросли в сотни и в курени УПА, которые начали вести вооруженную борьбу за независимость. Но в этом же периоде ОУН и ее вооруженная сила УПА понесли наибольшие потери. Не все выдерживали невероятно тяжелые условия зимовки в горах в 1944-1945 гг., многие воины погибли.

Проанализировано деятельность органов НКВД-НКГБ, которые широко применяли методы провокаций, запугивания расстрелами и депортациями семей, вынуждая захваченных воинов УПА к измене своих вчерашних побратимов и переходу на службу в советские репрессивные органы.

Прослежено борьбу на последнем этапе отрядов УПА, вооруженных легким стрелковым оружием, лишенных надежного боевого и продовольственного снабжения, постоянно преследуемые значительно более мощной военной силой, пронизанные тайной враждебной агентурой. Они не смогли устоять против значительно более сильного, многочисленного, лучше вооруженного и организованного, обеспеченного государственными ресурсами противника - отрядов НКВД.

Анализ вооруженной борьбы ОУН с румынским и советским тоталитарными режимами и ее результаты неоспоримо подтверждает, что она была вызвана жестоким, обращением румынских и советских властей с населением Буковины.

Подсчитано, что в боях с подразделениями Советской армии, внутренних войск НКВД, чекистско-истребительными группами погибло 1613 воинов УПА, 2511 было взято в плен и осуждено к многолетним срокам заключения, 257 из них было осуждено к расстрелу и расстреляно, 10 казнено через повешение. Из тех, которые отбывали наказание в лагерях НКВД СССР, умерли 1052 чел. Общие безвозвратные потери ОУН и УПА на Буковине составили 2932 человек.

Названо много новых имен рассекреченных псевдонимов, которые свидетельствуют, что ОУН и УПА на Буковине в упомянутые годы, несмотря на большие потери, вписали по-настоящему героические страницы в борьбу всего украинского народа за свою свободу, за создание независимого Украинского государства.

Борьба ОУН и УПА на Буковине против тоталитарных румынского и коммунистического режимов была и остается яркой страницей национально-освободительных устремлений буковинских украинцев за свободу и независимость всего украинского народа, за создание Самостоятельного Соборного Украинского Государства.

Ключевые слова: Буковина, ОУН, УПА, национально-освободительная борьба, провод, тоталитарный режим, НКВД, оккупация, национализм.



ANNOTATION

Pidlubnyi V.M. “OUN and PPA activity in Bukovina in 1940-1952 - Manuscript”.

The thesis on the obtaining the historical sciences candidate degree after the speciality 07.00.01 The Historical sciences candidate degree after the speciality 07.00.01. The History of Ukraine. - Chernivtsy National University named after Yurii Fedkovych. - Chernivtsy, 2010.

The thesis is the first summarizing research of OUN and UPA combat in Bucovina in 1940-1952. The underground political, organizational and combat of regional and district OUN detachments (provids), witch consistently, during 12 years, headed the fight in Bucovina, have been unlighted. The circumstances of creation and UPA combat of hundreds and kureins have been analyzed. The separate contradictory figures of rebel movement in the region have been considered.

Cooperation attempts of the Romanian government and the regional OUN detachments in the fights against Soviet troops have been explored.

A lot of new names and pseudonyms have been revealed. They prove that OUN and UPA detachments in Bucovina had been significant forces in their struggle for Ukrainian State.

Key words: Bukovina, OUN, UPA, national-liberation struggle, detachments (provid), totalitarian regime, NKVD, occupation, nationalism.

Размещено на Allbest.ru