Дорадчі з’їзди інженерів служби колії в історії науки і техніки України (остання чверть ХІХ – поч. ХХ століть)

Звичайно, характерною особливістю інженерно-залізничної наукової спільноти Російської імперії ХІХ ст. був пошук дієвих форм організації її діяльності, що в кінцевому підсумку призвело до облаштування загальнодержавних з'їздів інженерів служби колії. Діяльність таких з'їздів суттєво вплинула на хід досліджень в царині служби колії, на розвиток залізничного транспорту і його популяризацію знань про техніку залізничного транспорту серед місцевого населення. Дорадчі з'їзди інженерів служби колії другої половини ХІХ - поч. ХХ століть (зокрема на теренах України) представляють собою свідому й досить організовану наукову громаду, що може слугувати відображенням найбільш характерних рис розвитку вітчизняного залізничного транспорту в цілому та служби колії зокрема. Так, наприклад, доповіді на пленарних та секційних засіданнях з'їздів стали свідченням наукового пріоритету М.А. Белелюбського, С.Д. Карейші, Г.П. Передерія в дослідженнях залізничних мостів - досліджень світового значення.

Дорадчі з'їзди інженерів служби колії на залізничному транспорті, як форма організації наукових досліджень, спрямована на консолідацію залізничних сил держави без застосування жорстких централізаторських методів, стали вітчизняним досвідом співпраці спільноти колійників, прообразом тематичних конференцій ХХ століття. Залежність від урядового схвалення та фінансової підтримки виступала стримуючим фактором для розвитку з'їздів інженерів-залізничників, що особливо відчувалося при підготовці останніх у регіональних містах, зокрема у Києві, Одесі, Севастополі та Катеринославі (Дніпропетровську).

Участь у роботі з'їздів залізничників сприяла вихованню наукової молоді, в числі якої розпочинали свій творчий шлях майбутні видатні вчені, інженери і державні діячі залізничного транспорту: М.А. Белелюбський, С.Д. Карейша, С.Ю. Вітте, О.П. Бородін, Л.І. Леві, А.А. Абрагамсон і багато інших. В умовах слабкого розвитку наукової періодики, засідання з'їздів стали способом апробації результатів досліджень. Як правило, результати цих досліджень друкувалися у «Протоколах заседаний и трудах» 36 - ти з'їздів за 1888- 1926 роки [11].

Наукова спадщина загальноросійських з'їздів інженерів-залізничників другої половини ХІХ - поч. ХХ століть відіграє важливу роль у висвітленні питань історії науки, освіти і техніки України, а тому посідає гідне місце серед загальнонаціональних науково-культурних надбань. Недостатня вивченість діяльності усіх Дорадчих з'їздів інженерів-залізничників різного тематичного спрямування та наслідків їхньої роботи зумовлює актуальність подальших досліджень цих феноменів. За 36 років (1882-1926) в роботі 36 Дорадчих з'їздів інженерів служби колії (далі ДЗІСК) брало участь багато визначних вітчизняних вчених. Серед організаторів і учасників з'їздів - залізничники, адміністратори, меценати, представники влади та інших наукових підрозділів (С.Д. Карейша, М.А. Белелюбський, Г.П. Передерій, Є.О. Патон, О.П. Бородін, М.М. Філоненко та ін.) [12]. Деякі з них стали постійними і активними учасниками цих з'їздів: наприклад, С.Д. Карейша з гордістю писав, що він не пропустив жодного з'їзду [13]. Делегування депутатів для участі в роботі з'їздів було почесним для наукових підрозділів Російської імперії. На з'їздах були представлені основні наукові сили Санкт-Петербурга, Москви, Києва, Одеси, Харкова і усієї тодішньої провінції. З'їзди відвідували також зарубіжні спеціалісти.

Джерельна база дослідження. Обмежена історіографія діяльності Дорадчих з'їздів інженерів служби колії в цілому вступає у дисонанс із досить широкою джерельною базою. Кожен такий з'їзд залишив по собі цупкі томи опублікованих матеріалів своєї роботи: списки, протоколи, доповіді, промови, дебати. У роботі ми використовуємо також матеріали із Державного архіву м. Києва, архіву Російської Академії наук. Отже, історіографічний аналіз показує, що комплексно, цілісно й системно дана тема не порушувалася, а тому відноситься до маловивчених, але, з огляду на багату і доволі доступну джерельну базу, вона має великий дослідницький потенціал. Тому вже перші наші дослідження теми засвідчили важливу роль означених з'їздів в історії української науки.

Другий розділ «Дорадчі з'їзди інженерів служби колії як особлива форма організації науково-технічних досліджень» складається із трьох підрозділів, в яких висвітлюються такі питання: політика уряду Російської імперії стосовно будівництва залізниць (друга половина ХІХ - поч. ХХ сторіч), передумови організації Дорадчих з'їздів інженерів служби колії та організаційні аспекти діяльності Дорадчих з'їздів інженерів служби колії. В останньому підпункті характеризується склад учасників з'їздів та дається загальна характеристика цього складу, здійснена систематизація досліджень та робляться підсумки діяльності з'їздів, характеризуються стиль і методи роботи з'їздів, показана значущість роботи з'їздів та їх авторитет.

Звичайно, що із будь-якої маси учасників з'їздів виділяються більш активні представники, серед яких немало як талановитих організаторів виробництва, так і видатних, в тому числі і визначних вчених. У їхній підготовці, перш за все, хто очолював з'їзди, брав на себе ініціативу при підготовці матеріалів, виступав з доповіддю, що ставало предметом загального обговорення і пошуку необхідних рішень. За всі роки роботи з'їздів на них виступили 444 спеціалісти. Причому проти кожного доповідача проставлені номери доповідей. При цьому звертає на себе увагу той факт, що більшість доповідачів підготували по 1-3 матеріали, деякі 4-9 доповідей. Однак помітна група найбільш творчо активних, які виступили з 10-15 доповідями: Д.В. Андожский, О.Л. Васютинський, В.Д. Горлов, Є.В. Зотиков, В.М. Кнопф, О.І. Лебединський, Л.Н. Любимов, М.І Нирков, І.В. Попов, М.С. Стрілецький і О.О. Турцевич. І абсолютно особливе місце у цьому відношенні займає М.А. Белелюбський - визначний мостовик, професор, автор понад 100 великих і середніх мостів, в тому числі через Волгу, що біля Сизрані, Казані, Твері, двоярусного мосту через Дніпро біля Дніпропетровська, через Русанівську протоку Дніпра біля Києва, через р. Білу біля Уфи, через Об біля Новосибірська, красунчика мосту через Волзьку протоку Бузан під Астраханню, через ріку Том і багато інших. Виділяються С.Д. Карейша - професор, визначний спеціаліст в галузі будівництва залізниць і колійного господарства, проектування станцій, облаштування централізації управління стрілками і семафорами, а також член правління Південно-Західних залізниць і активний учасник багатьох з'їздів О.І. Климчицький. Ці учасники з'їздів виступили відповідно з 66, 32 і 23 доповідями.

За час діяльності з'їздів відбувалася зміна поколінь найбільш відомих учасників, які зробили вагомий внесок у загальну справу. Услід за головним інженером Миколаївської (тепер Санкт-Петербург-Москва) залізниці Е.М. Зубовим, помічником головного інженера Московсько-Курської залізниці О.І. Климчицьким, начальником служби колії Рязано-Козловської залізниці К.С. Немешаєвим (майбутній Міністр шляхів сполучення у 1905-1906 рр. і член Державної Думи з 1912 по 1917 рр.), виконуючий обов'язки головного інженера Орловсько-Гряжської залізниці О.І. Пушечниковим (майбутній активний будівничий Транссибу) у роботу з'їздів включалися істинні їх корифеї - М.А. Белелюбський, С.Д. Карейша, М.Б. Богуславський, Я.М. Гордієнко, О.І. Лебединський і О.О. Турцевич. Власне оці шість діячів були удостоєні найвищого звання «Постійний почесний член з'їздів». Окрім них це звання отримали І.Є. Ададуров, Д.Л. Козирєв і І.М. Борисов.

Слід відзначити також групу учасників, із складу якої виросли такі видатні вчені залізничного транспорту, як академіки В.М. Образцов, Є.О. Патон, Г.П. Передерій, М.С. Стрілецький, професори К.О. Оппенгейм, В.К. Дмоховський, П.О. Веліхов, В.П. Крачковський, Я.М. Гордієнко, С.Д. Карейша і ін., які сьогодні є гордістю нашої вітчизняної науки.

Пізніше, вже у радянські роки, у роботу останніх з'їздів включилися молоді П.С. Дурново, Є.О. Гібшман, П.О. Нікіфоров, К.М. Міщенко, О.М. Стаханов, І.Я. Манос. Вони, пройшовши «школу» колійних з'їздів і продовжуючи співпрацювати зі своїми відомими попередниками, вели до середини ХХ сторіччя професорсько-викладацьку роботу в МІІТі, ЛІІЖТі і ДІІТі. У них навчались і з вдячністю переймали їхні знання і досвід багато поколінь інженерів-колійників, які стали безпосередніми учасниками технічної реконструкції залізничного транспорту у 50-80-х роках ХХ сторіччя.

Таким чином був забезпечений зв'язок поколінь, здійснювалася передача знань і досвіду, накопичених у поколіннях мудрих попередників. І це теж один із важливих підсумків діяльності з'їздів інженерів служби колії. Хоча неможливо згадати і належним чином оцінити усіх, хто багато зробив в ході з'їздів для розвитку і удосконалення колійного господарства, але є і такі, яких не назвати неможливо. Це, перш за все, (із тих які називалися вище) В.О. Вяземський, М.Є. Долгов, М.О. Кнорре, М.Ф. Косоріз, К.Є. Кюнекер, М.Т. Митюшин, Л.Д. Проскуряков, А.А. Холодецький, К.Ю. Цеглинський, Ф.С. Ясинський та ін.

У третьому розділі дисертаційного дослідження «Дорадчі з'їзди служби колії на теренах України: організація та наукова діяльність» проаналізована діяльність чотирьох з'їздів, які відбулися в українських містах: Севастополь (1902), Одеса (1905), Київ (1909) та Катеринослав (1910). Аналіз здійснено на основі документальних матеріалів, що висвітлюють хід організації цих з'їздів, їх мету та завдання, методи роботи, основні питання, які на них розглядалися.

У першому підрозділі, присвяченому діяльності ХХ Дорадчого з'їзду інженерів служби колії (Севастополь, 1902), розглядалися відомості про недоліки в конструкціях існуючих мостових ферм і опис способів підсилення їхньої роботи. Серед низки доповідей відзначимо доповідь М.А. Белелюбського та М.Б. Богуславського «Відомості про первісні і наступні прогини мостів», доповідь М.А. Белелюбського «Результати спостережень над справжніми напруженнями різних частин мостових ферм у зв'язку з теоретичними розрахунками». На нашу увагу заслуговують і такі питання: про службу стрілок і хрестовин різних типів (доп. М.О. Лєбедєв), про службу сталевих рейок (доп. Г.О. Шульман), про опір верхньої будови залізничної колії та про підсилення рейкових стиків (доп. О.Л. Васютинський), про організацію служби колії на залізницях (представник Московсько-Віндавської залізниці), про встановлення розширень і підвищень зовнішньої рейки в кривих, описаних різними радіусами колії, розміщеної на станції і між станціями (доп. О.Л. Васютинський).

Інженер В.Д. Голєв наголошував, що на вже тоді потрібно було з'ясувати справжні витрати на залізницях з метою утримання у порядку рейкової колії, особливо після ремонтів. Що необхідно показувати витрати на ремонт верхньої будови, якості баласту, обумовлені рухом поїздів тощо. Також були повідомлені дані про дослідження та цікаві наукові роботи щодо покращення верхньої будови колії, ремонту і облаштування земляного полотна, будівель, споруд і водозабезпечення на залізницях, а також переобладнання і розширення станцій.

Історичний інтерес для нас сьогодні мають доповіді: про попікетний ремонт колії та про прилади для перевірки справності колії (доп. В.М. Оліферов), про просочування шпал (доп. В.Л. Ховат), про облаштування колії на мостах, розміщених на кривих і великих ухилах (доп. М.Я. Гордєєнко), про заходи стосовно попередження зсувів насипів колії (представник Управління служби колії Рязансько-Уральської залізниці).

В час, коли відбувався ХХ Дорадчий з'їзд інженерів служби колії у Севастополі, настав час укладання металічних поперечин натомість дерев'яних шпал і усіх цікавило питання - наскільки і якими заходами можна було б збільшити строк служби просочених шпал в залежності від місцевих умов та інтенсивності руху поїздів (доп. П.О. Бржестовський).

Безперечно, одним із основних питань, які розглядалися на з'їзді, було питання про доцільність застосування високих захистів: як решіткових, так і суцільних, для огородження від снігових заметів станційних колій, в залежності від кількості останніх і забезпечення маневрів на вузлових станціях. На особливу увагу заслуговувало питання про найбільш раціональний спосіб відведення води із нагірних траншей у русла та їх укріплення, в залежності від крутизни схилів та кількості води (доп. Г.Ф. Кетаф).

У другому підрозділі докладно досліджена діяльність ХХІІІ Дорадчого з'їзду інженерів служби колії в Одесі (1905). Провінційне на цей час, віддалене не тільки від наукових столиць та від інших російських навчальних закладів, місто змогло привабити стільки інженерів, що їх чисельність переважила показники відвідування попередніх двадцяти двох з'їздів.

Найбільше одеський з'їзд прославив себе як трибуна, з якої Є.Ю. Берг повідомив світові свої дослідження про «Організацію спостережень за зливами в європейській Росії», а С.Д. Грибоєдов зробив доповідь на тему «Метрологічна служба спостережень про заметілі на залізницях». Ці доповіді зробили цих інженерів дуже відомими. У своїй доповіді «Про захисні насадження на залізницях» К.О. Гласков закликав приділяти належну увагу теоретичному та практичному поєднанню ролі природних факторів з проблемами залізничного транспорту. О.О. Кіх на з'їзді представив свою оглядову працю «Залізобетонні конструкції на Південно-Західних залізницях, а Ю.І. Успенський «Огляд залізобетонних мостів і шляхопроводів в Російській імперії», засвідчивши здобутки наших співвітчизників в галузі залізобетонного залізничного мостобудування.

Прийняті на ХХІІІ з'їзді циркуляри та технічні умови на виготовлення та поставку рейкових накладок із литого заліза надалі сприяли вирішенню проблем колії та колійного господарства.

Третій підрозділ присвячено аналізу діяльності ХХVІІ Дорадчого з'їзду інженерів служби колії російських залізниць, який відбувся у Києві з 20 по 29 листопада 1909 року. Вперше ми побачили поділ засідань з'їзду на відділи. Так, на засіданні 1-го відділу «Земляне полотно (насипи, виїмки, укріплення відкосів, дренажі, дамби) розглядалися такі основні доповіді: про облаштування струменевідводів і про укладання тюф'яків на ріках біля мостів (доп. М.І. Нирков), про зміцнення земляного полотна як основи для верхньої будови колії (доп. М.Є. Долгов), про вироблення технічної номенклатури для земляного полотна (С.Д. Карейша).

Другий відділ розглядав тему «Штучні споруди» (мости, шляхопроводи, труби і переїзди). Найбільший інтерес на з'їзді викликало повідомлення про недоліки в конструкціях вже існуючих мостових ферм та опис способів їх підсилення, а також результати спостережень над справжніми напруженнями різних частин мостових ферм, у зв'язку з теоретичними розрахунками та відомостями про прогинання мостів (доп. М.А. Белелюбський і М.Б. Богуславський), про підсилення мостів на колишній Харківсько-Миколаївській залізниці, про підсилення проїзної частини Дніпровського мосту на цій же залізниці (доп. І.Г. Коновалов).

Інженер Г.П. Передерій виступив на з'їзді відразу із 4-ма доповідями: «Про безроскісні ферми», «Про опорні вузли ферм», «Про горизонтальне прогинання ферм» та «Про найновіші підходи до будівництва кам'яних мостів». О.М. Філонов доповів про проектування і розрахунок стиснутих частин із залізобетону, а М.Б. Богуславський зацікавив делегатів з'їзду процесом вироблення технічної номенклатури штучних споруд.

На засіданнях 3-го Відділу «Верхня будова колії (баласт, шпали, рейки і кріплення)» розглядалися питання хроніки рейкової справи, про згинання рейок та розведення стикових щілин (доп. О.С. Янушевський), хроніка верхньої будови залізничної колії (доп. Д.В. Андожський), хроніка просочування шпал протигнильними розчинами та результати дослідів просочування шпал.

Інженер М.Є. Долгов доповів про боротьбу зі снігом на залізницях, а доповідач І.Д. Кандауров про захист колії від снігових заметів насаджуванням дерев. Нарешті, інженер С.Д. Карейша дискутував про розроблення технічної номенклатури стосовно верхньої будови колії.

Четвертий відділ «Облаштування для переходу рухомого складу з основної колії на іншу (переходи, поворотні круги, візки)» присвятив свої засідання розглядові проблем хроніки стосовно облаштування і утримування переводів, вироблення технічної номенклатури для проблеми переходу з однієї колії на іншу (доп. С.Д. Карейша).

Вперше на Дорадчих з'їздах інженерів служби колії було створено Відділ «Станції (проектування і переобладнання станцій і розміщення колій та будівель на вже існуючих станціях)». Інженер С.Д. Карейша доповів про розроблення технічної номенклатури для станції, а інженер О.В. Верховський про основні умови при облаштуванні або перебудові залізничних вузлів.

Шостий Відділ «Сигналізація, управління стрілками і сигналами та блокувальні пристрої» розглядав питання про системи замикання стрілок і сигналів із ручним приведенням стрілок та про метричні генераторні централізовані пристрої (доп. П.П. Дмитренко), про вироблення технічної номенклатури по центральному управлінню стрілками та сигналами (доп. О.Д. Городський), про застосування на вітчизняних залізницях систем блокування, які працювали як на змінному, так і на постійному струмі (доп. В.Г. Андрєєв).

Завершився з'їзд у Києві оглядом нової вантажної станції Південно-Західних залізниць, залізобетонних залізничних споруд цих частин у Києві, центральної станції і електричного підйому (Михайлівського) міської залізниці (фунікулеру), центральної станції Київського електричного товариства, артезіанських криничок товариства водозабезпечення і лабораторій Київського політехнічного інституту.

Четвертий підрозділ присвячено дослідженню діяльності ХХVІІІ дорадчому з'їздові інженерів служби колії, який відбувався у 1910 р. у Катеринославі (сьогодні Дніпропетровськ). Це був останній захід такого роду, який відбувався на Україні. Вивчення його матеріалів дозволило зробити висновок про якісні і масштабні зміни в облаштуванні Дорадчих з'їздів інженерів служби колії. Заняття та засідання проводилися таким чином, що стали нагадувати інтенсивні курси з підвищення кваліфікації. Прапором такого пошуку стало чергове обговорення стану вітчизняних залізниць й поновлення клопотань перед урядом про більшу самостійність з'їздів.

Сенсаційними стали повідомлення М.Є. Долгова. В першу чергу це стосується відомого колієвимірювального візка, в якому звичайними засобами видалялися непотрібні коливання передачі і забезпечувалася абсолютно прийнятна точність запису на стрічку. У первісному варіанті візок записував покази трьох датчиків: ширини колії, підвищення однієї рейки над іншою і поздовжнього ухилу колії. Однак, не дивлячись на те, що переваги цього приладу були очевидними, до 1917 р. він майже не вийшов за межі Катериниської залізниці, де був створений.

На цьому ж з'їзді М.Є. Долгов демонстрував шпалу із наскрізним металічним напильником, який представляв собою смугу з прикріпленим до неї фасонними упорами для рейок. На думку Долгова такі шпали можна було вкладати через одну або через дві для полегшення і здешевлення експлуатації колії.

У цьому ж 1910 р. М.Є Долгов виступив з доповіддю, в якій було накреслено шлях наукових досліджень і спостережень для розробки ефективних заходів застосування рейкових захистів. Долгов вперше почав розглядати перенесення снігу як рух сніжинок певних розмірів і форм за законами аеромеханіки. Поблизу станції Пологи він організував першу метелеву обсерваторію, яка, не дивлячись на примітивність вимірювальних засобів, зробила низку вартісних наукових висновків.

У розділі 4 «Роль дорадчих з'їздів інженерів служби колії в розвитку економіки і консолідації наукової спільноти в Російській імперії» простежуються актуальні наукові проблеми та питання організації наукової діяльності, розглянуті на з'їздах. Однією з найважливіших прерогатив з'їздів було те, що на їх зібраннях відбувалося всебічне і досить результативне обговорення багатьох наукових проблем загального характеру.

Ранні монополістичні угоди залізниць, що виникали в рамках з'їздів, в Росії мали ту особливість, що поступово починали переплітатися з державно-капіталістичними органами при певному нахилі у бік переважання останніх. Обумовлювалося це і тим, що викуп державою залізниць в кінці XIX ст. розширив державно-капіталістичний сектор в залізничній справі. Він став переважаючим. На цій базі загальне керівництво усім залізничним господарством (тарифами, прямими сполученнями, технічним забезпеченням залізничного транспорту та ін.) все більш зосереджувалося в державних органах, хоча така централізація в значній мірі мала формальний характер. Тим паче, що, з іншого боку, за підтримки уряду і під керівництвом банків в цей же час спостерігався процес утворення залізничних монополій.

Актуальність дослідження діяльності Дорадчих з'їздів інженерів служби колії вітчизняних залізниць зумовлена сьогоднішньою потребою реконструкції та поповнення історіографії розвитку вітчизняної науки і техніки. Організація та діяльність даних технічних з'їздів на теренах України в кінці ХІХ - на поч. ХХ століть викликає не тільки історичний, а й практичний інтерес, бо їхнє дослідження дає змогу визначити особливості розвитку вітчизняної науки, зокрема в європейському контексті. Вивчення цих питань на матеріалах Дорадчих з'їздів інженерів-залізничників означеного часу дозволяє відтворити вагомий етап розвитку вітчизняної науки і техніки. Ці з'їзди були важливою складовою розвитку і удосконалення залізничної справи в Російській імперії, становлення вітчизняної транспортної науки.

Питання організації науки та корисного ефекту від її діяльності завжди цікавили суспільство. Збільшення різноманітності форм організації науки, одну з яких представляють загальнодержавні наукові з'їзди, сприяє її швидкому розвиткові через підвищення ефективності використання інтелектуальних і матеріальних ресурсів громадян, а також через появу фахової конкуренції.

ВИСНОВКИ

1. Становлення та функціонування Дорадчих з'їздів інженерів служби колії (далі ДЗІСК) (1881-1926 рр.) стало закономірним наслідком як розвитку капіталістичних відносин та науково-технічного прогресу, що відбувалися в Україні в останній чверті ХІХ - поч. ХХ століть, так і розвитку залізничного транспорту, який вимагав організації наукових осередків в Україні, з метою організації наукових досліджень в царині залізничного транспорту. Дослідження історії організаційної та видавничої діяльності Дорадчих з'їздів інженерів служби колії, аналіз їх організаційних засад функціонування, забезпечили публікацію не тільки наукових досліджень, але й критичних оглядів зарубіжних досягнень в галузі залізничного транспорту. Це дає підставу для висновку про важливе значення такої форми організації наукової діяльності як Дорадчі з'їзди інженерів служби колії для розвитку технічної думки і, особливо, залізничного транспорту. У цих осередках згуртовувалися найкращі представники вітчизняної технічної думки означеного періоду, ці осередки були незалежною трибуною інженерів-залізничників та науковців різних технічних напрямків і поколінь.

2. Дорадчі з'їзди інженерів служби колії - масштабне явище в історії вітчизняної залізничної справи - останнім часом все частіше стає предметом особливого вивчення дослідників. Відношення до ДЗІСК та їх спадщини у вітчизняній історіографії мінялося від відверто панегіричних оцінок 1900-1917 рр. до повного відкидання їх наукового значення в історіографії 1930-1940 рр. До середини 1980-х років були створені передумови для об'єктивного вивчення діяльності ДЗІСК та їх спадщини. Вже перший всебічний аналіз широкої джерельної та історіографічної бази дає підставу для формування деяких висновків щодо ролі ДЗІСК у вітчизняній залізничній науці. Ми впевнено можемо казати, що ДЗІСК протягом тривалого часу їх проведення були основним загально вітчизняним форумом представників служби колії залізниць. Надзвичайно широке розуміння проблем служби колії, яке відобразилося в тематичній структурі ДЗІСК, було характерним для вітчизняної науки другої половини ХІХ - поч. ХХ століть. ДЗІСК зробили суттєвий внесок у розвиток служби колії та інших супутніх спеціальностей. На жаль, безперервний конфлікт з Міністерством шляхів сполучення як структурою державною, ставав серйозною перепоною, яка не дозволила з'їздам стати корпорацією, яка б координувала дослідження у загальнодержавному масштабі.

3. Поява у 1881 р. Дорадчих з'їздів інженерів служби колії стала подією, з якою більшість дослідників історії залізничного транспорту пов'язують початок нового етапу його активного розвитку. Заснування й існування цих з'їздів було викликане необхідністю задоволення потреб науки, техніки, суспільства. Видання «Протоколов заседаний и трудов» ДЗІСК стало засобом, що уможливив спілкування учасників процесу розвитку техніки залізничного транспорту, організовуючи їх відносини у площині спільних інтересів. ДЗІСК були каналом поширення відомостей про технічне середовище, труднощі і творчі наукові здобутки його розвитку. Завдяки толерантній позиції ДЗІСК акцептували у своїй програмі і теоретико-практичній діяльності як надбання традиційних класичних технічних, технологічних напрямків та економіки, так і пошуки вчених нової генерації, яка була представлена іменами тих, хто був активним співробітником цих структур. Це були відомі у різних галузях технічних знань учені, громадські діячі, звичайні інженери залізничного транспорту: А.А. Абрагамсон, І.І. Бернер, С.Д. Карейша, Ф.С. Косецький, Л.М. Леві, М.М. Печковський, М.Г. Погребинський, М.С. Філоненко, М.В. Фролов, А.А. Холодецький, О.Ф. Термен та ін.

4. Зміст «Протоколов заседаний и трудов» ДЗІСК (статті, дослідження, архівні матеріали, бібліографічні матеріали, наукова хроніка) - це по суті одна цілісна панорама розвитку залізничного транспорту, що відтворює колізії життя науковців та інженерів у їх колійнобудівному прояві, піднімає на поверхню унікальні вітчизняні пласти будівництва техніки залізничного транспорту (паровози, вагони, різні механічні конструкції, навантажувально-розвантажувальні машини, техніку для будівництва залізниць, мостів та тунелів тощо), виявляє функціональні та концептуальні підвалини розвитку залізничної науки, актуалізує насущні проблеми теперішнього залізничного транспорту і таким чином творить унікальний пам'ятник техніці залізничного транспорту, а також її творцям. Видання «Протоколов заседаний и трудов» ДЗІСК виступило активним пропагандистом й ілюстрантом наукового, прикладного, освітнього і суспільно значущого характеру розвитку техніки залізничного транспорту, зокрема служби колії.

5. Використання матеріалів ДЗІСК є неодмінною умовою відтворення процесу розвитку техніки залізничного транспорту в Україні в усій їх повноті й багатогранності; публікації з'їздів становлять цінну фактологічну базу для створення фундаментальної історії залізничного транспорту, зокрема його інженерно-колійного аспекту в Україні; для аналізу наукової спадщини та світогляду видатних вчених та інженерів-залізничників А.А. Абрагамсона, М.А. Белелюбського, С.Д. Карейші, Є.О. Патона та ін. та з метою вивчення багатьох аспектів минулого служби колії в Україні. Досвід і кращі традиції редакції «Протоколы заседаний и трудов» з'їздів потребують творчої інтерпретації і розвитку сучасними науково-технічними виданнями залізничного спрямування. Апробований у дисертації комплексний історико-джерелознавчий підхід до вивчення ДЗІСК як фрагменту конкретної дійсності при одночасному аналізі науково-інформаційного аналізу публікацій з'їздів, може бути використаний при дослідженні усіх сучасних органів науково-технічної періодики.

6. Все вищезазначене дозволяє вести мову про феномен Дорадчих з'їздів інженерів служби колії, бо, як явище видатне й цілком самобутнє, вони посіли своє особливе місце у вітчизняній історіографії розвитку техніки залізничного транспорту останньої чверті ХІХ - початку ХХ століть. Роль з'їздів у розгортанні наукових досліджень в царині колійної справи, особлива. Основними напрямками цих досліджень були: земляне полотно (насипи, виїмки, укріплення укосів, дренажі, дамби), штучні споруд (мости, шляхопроводи, труби і переїзди), верхня будова колії (баласт, шпали, рейки і кріплення), облаштування для переходу рухомого складу з основної колії на іншу (переходи, поворотні круги, візки), станції (проектування і переобладнання станцій і розміщення колій та будівель на вже існуючих станціях), сигналізація, управління стрілками і сигналами та блокувальні пристрої тощо.

7. Характерною особливістю інженерно-залізничної наукової спільноти Російської імперії ХІХ ст. був пошук дієвих форм організації її діяльності, що в кінцевому підсумку привело до облаштування загальнодержавних з'їздів інженерів служби колії. Діяльність таких з'їздів суттєво вплинула на хід досліджень в царині служби колії, на розвиток залізничного транспорту і його популяризацію серед місцевого населення. Дорадчі з'їзди інженерів служби колії другої половини ХІХ - поч. ХХ століть (зокрема на теренах України) являють собою свідому й досить організовану наукову громаду, що може слугувати відображенням найбільш характерних рис розвитку вітчизняного залізничного транспорту в цілому та служби колії зокрема. Доповіді на секційних засіданнях з'їздів стали свідченням наукового пріоритету М.А. Белелюбського, Г.П. Передерія в дослідженнях залізничних мостів - досліджень світового значення.

Дорадчі з'їзди інженерів служби колії на залізничному транспорті, як форма організації наукових досліджень, спрямована на консолідацію залізничних сил держави без застосування жорстких централізаторських методів, стали вітчизняним досвідом співпраці спільноти колійників, прообразом тематичних конференцій ХХ століття. Залежність від урядового схвалення та фінансової підтримки виступала стримуючим фактором для розвитку з'їздів інженерів-залізничників, що особливо відчувалося при підготовці останніх у регіональних містах, зокрема у Києві, Одесі, Дніпропетровську та Севастополі.

8. Наукова спадщина Дорадчих з'їздів інженерів служби колії російських залізниць останньої чверті ХІХ - початку ХХ століть відіграє важливу роль у висвітленні питань історії науки, освіти і техніки України, а тому посідає гідне місце серед загальнонаціональних науково-культурних надбань. Недостатня вивченість діяльності всіх 36 Дорадчих з'їздів інженерів служби колії та наслідків їхньої роботи зумовлює актуальність подальших досліджень цих форумів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Косовець Ю. Дорадчі з'їзди інженерів служби колії в історії української науки (1881-1917 рр.) / Юлія Косовець // Тринадцята Всеукр. конф. молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, (Київ, 23 трав. 2008 р.). К., 2008. С. 121-124.

2. Косовець Ю. Передумови організації Дорадчих з'їздів інженерів служби колії (1881-1926 рр.) / Юлія Косовець // Історія української науки на межі тисячоліть. 2008. Вип. 37. С. 135-141.

3. Косовець Ю. В. Феномен Дорадчих залізничних з'їздів у Російській імперії / Ю. В. Косовець // Мат. Всеукр. наук. конф. «Актуальні питання історії науки і техніки», (Київ, 2-3 жовт. 2008 р.). К., 2008. С. 130-132.

4. Косовець Ю. Дорадчі з'їзди інженерів служби колії як форма організації вітчизняної науки і техніки (кінець ХІХ - поч. ХХ століть) / Юлія Косовець // Історія української науки на межі тисячоліть. 2009. Вип. 39. С. 96-103.

5. Косовець Ю. В. Роль з'їздів інженерів-залізничників в зародженні державно-монополістичних тенденцій в економіці Російської імперії (кінець ХІХ - поч. ХХ століть) / Ю. В. Косовець // Питання історії науки і техніки. 2009. № 2 (10). С. 68-75.

6. Косовець Ю. Дорадчі з'їзди інженерів служби колії російських залізниць : історіогрфія проблеми / Юлія Косовець // Історія української науки на межі тисячоліть. 2009. Вип. 42. С. 78-89.