Формування та розвиток населення менонітських колоній півдня України

Завод Леппе і Вальмана виробляв 3 групи машин: машини для обробки землі та збору врожаю (плуги, сівалки, жатки, кінні граблі, сортувальні, січкарні); машини для обробки сільськогосподарської продукції (молотильні машини, кукурудзяні молотарки, віялки, сортувальники, просорушки, машини для виробництва рослинного масла, коренерізки, обладнання для млинів); заводське обладнання (парові машини і котли, водонагрівачі, машини для обробки дерева і металів, чавило з верстатом, колодязні насоси). Також проводилося і побутове обладнання: чавунні плити для кухні та печей, чавунні віконні рами різних розмірів, вафельниці, дверки для печей, чавунні наконечники для димарів, садові лавки.

У першій половині 20ст. на території Хортиці знаходилося 132 підприємства загальною вартістю за різними оцінками до 1,5 млн. карбованців, з них 17 машинобудівних заводів (в т.ч. на території сучасноїВерхньої Хортиці - завод Гільденбранта і Пріса), 30 водяних млинів, 8 цегляних заводів, 14 дрібних підприємств, завод годинників і механізмів Крігера, оцтовий завод. Загалом внесок менонітської промисловості в індустріальний розвиток Росії було значним - 6% сільгосптехніки всієї Росії і більше 10% - України. Товари, які випускали менонітські заводи були конкурентноспроможними і витісняли якісні, але дорогі товари англійських і американских виробників.

Швидкими темпами розвивалося і тваринництво. Колоністи завезли в Україну з Голландії прекрасну племінну худобу, що відрізнялася високими надоями молока і прекрасним м'ясом, вони першими стали продавати сир і масло на ринках. Особливо великий внесок у розвиток вівчарства та поширення тонкорунних, мериносних порід овець внесли сім'ї колоністів Корню і Фальц-Фейнів. У своєму маєтку Ф.Фальц-Фейн організував зоопарк -нині відомий заповідник «Асканія-Нова». Для колоністів 1871 - перший знак біди. Всіх колоністів переводять у розряд поселян-власників. Чутки про загальної військової повинності позбавляють менонітів спокою, для них немає нічого важливіше традиції: не носити зброї, не брати участі у війні. Колоністи-меноніти почали емігрувати в США і Канаду - самі працьовиті, найчесніші, що домоглися найбільших успіхів. Початком цієї трагедії стала перша світова війна. Боячись массового шпигунства, їх почали насильно переселяти з України в Поволжжя. Депортація здійснювалася за рахунок колоністів, їх землі, майно конфіскувалися на користь держави. На менонітів, як на вихідців з Німеччини, почалися гоніння. їх стали призивати в армію. За відмову від служби їх називали ворогами або пособниками ворогів. Меноніти стали залишати Запорізький край.

Революція 1917 року не принесли менонітам полегшення. Менонітів продовжували призивати вже в революційну армію, розкуркулювали, відбирали худобу й інше добро. Гоніння з боку більшовиків були не менші, ніж від царського уряду в останні роки імперії. Прокочувався по німецьких селах із пограбуваннями й різаниною батько Махно. Такі лиха викликали хвилю еміграції німців з Росії в Південну Америку. В 20-і роки XX сторіччя менонітської громади в Запоріжжі не стало.

Громадянська війна ще більше посилила похмурі прогнози не лише економічного розорення, а й повного фізичного знищення колоністів. Голод, розруха, переділи землі, закриття молитовних будинків змушували менонітів емігрувати в США і Канаду. Індустріалізація і колективізація країни також супроводжувалися посиленням наступу на «ворожі елементи», серед яких виявилися і колишні колоністи. Тисячі з них були вислані за межі України, тисячі померли в роки голодомору. Продовженням трагедії менонітського населення України стали роки сталінських чисток і репресій. Щодня органи державної безпеки то викривали, то ліквідували фашистські організації, махрових націоналістів, шпигунів, диверсантів, шкідників, основу яких складали колишні німці-колоністи.

Черговий виток репресій і депортації німців, що почався в 1935 році, тривав всі роки і завершився в перші місяці другої світової війни. Після війни депортованим з України німцям не дозволили повернутися в Україну.

Окремі родини менонітів ще залишалися у своїх рідних домівках до Другої світової війни. їм довелося пережити масове примусове виселення в Сибір і Казахстан. Ну а ті родини, яким удалося залишитися, виявились на окупованій території.

В 1943 році вони покинули наш край з відступаючими військами вермахту й перебралися в Канаду. Цей період проживання менонітів у рамках запорізького краю можна назвати найганебнішим через національну політику СРСР. Вони піддавалися словесному приниженню та фізичним тортурам через національне та релігійне питання.

Сьогодні представники менонітського руху країн Південної Америки почали відроджувати культурні зв'язки між менонітами та запоріжцями.

Отже, більше 100 років жили й обробляли українські землі німецькі колоністи поруч із місцевим населенням. їхнє перебування на Запорізькій землі не пройшло непоміченим.

Меноніти назавжди доповнили самобутню архітектуру старого Олександрівська німецьким колоритом та інноваційними технологіями в промисловості та лісництві. Можна з упевненістю говорити і про те, що саме меноніти долучили запорізький край до сучасних на той час технологій. Меноніти сформулювали концепцію районування сучасного Запоріжжя. На теренах запорізької області під впливом менонітів почало розвиватися лісове господарство в степовій зоні.

Меношисти передали українцям свій багатий досвід ведення господарства, старанного й поважного відношення до землі, праці, утворень. Запорожці зберігають добру пам'ять про цих людей.

На сьогодні в Україні діють три менонітська громади в Запорізькій області, а також уХерсоні. У м. МолочанськТокмацького району діє благодійна організація "менонітський центр", яка функціонує на громадських засадах. УЗапорізькій області одна з громад має власне церковне приміщення. При всіх громадах діють недільні школи.

ВИСНОВКИ

Історія менонітства до XI в. - це історія постійної боротьби, зовнішньої - з католиками й протестантами, внутрішньої - між партіями, що утворилися в самому менонітстві. Меноніти не були визнані ні в Німеччині, ні в Нідерландах, і тому могли збиратися на богослужіння лише таємно, під страхом страти (тому що вважалися сектантами). Тому вільний розвиток менонітського руху став можливим лише за кордоном і в рамках більш релігійно толерантної країни. Саме таким чином їм вдалося розвивати свою культуру та релігію в період колонізації Південної Росії. Розвиваючись вони зіграли позитивну роль у розвитку Запорізького краю. Для менонітських общин переселення на південноукраїнські землі було пов`язано з пошуками конфесіональної та економічної незалежності. На території Російської імперії меноніти створили центри своєї діаспори з тенденцією до інтеграції. Прийнявши участь у господарському культурному освоєнні українських земель, меноніти не тільки зберегли свою етнокультурну цілісність, але й створили її своєрідну регіональну модифікацію. Хортиця була найбільш розвинутим в промисловому відношенні районом. Для менонітських общин переселення на південноукраїнські землі було пов`язано з пошуками конфесіональної та економічної незалежності. На території Російської імперії меноніти створили центри своєї діаспори з тенденцією до інтеграції. Прийнявши участь у господарському культурному освоєнні українських земель, меноніти не тільки зберегли свою етнокультурну цілісність, але й створили її своєрідну регіональну модифікацію.

Хортицькі та Молочанські колонії є свого роду класичною моделлю менонітської общини в Україні. Мова йде не стільки про типологію соціальної моделі менонітського суспільства, скільки про своєрідну «типологію долі». їх минуле є відображенням історії менонітів і в Україні, і в Росії. Всі ті зміни, які відбувалися в середині колоній на протязі 150 років, безпосередньо пов'язані з соціально-економічними та політичними трансформаціями в державі в цілому. Вони також залежали від характеру міжетнічних взаємовідносин і національної політики, яку проводили уряди Росії та України на різних історичних етапах.

Внесок менонітської промисловості Хортицької, Гальбштадської, Гнаденфельдської волостей в індустріальний розвиток Росії був значним, оскільки ці підприємства випускали 6% сільськогосподарської техніки всієї Росії більше 10% України. Вироби, які випускали менонітські заводи були конкурентноздатними, і витіснили якісні, але дорогі, товари англійських та американських фірм.

Більше 100 років жили й обробляли українські землі німецькі колоністи поруч із місцевим населенням. їхнє перебування на Запорізькій землі не пройшло непоміченим.

Меноніти назавжди доповнили самобутню архітектуру старого Олександрівська німецьким колоритом та інноваційними технологіями в промисловості та лісництві. Можна з упевненістю говорити і про те, що саме меноніти долучили запорізький край до сучасних на той час технологій. Меноніти сформулювали концепцію районування сучасного Запоріжжя. На теренах запорізької області під впливом менонітів почало розвиватися лісове господарство в степовій зоні.

Меноністи передали українцям свій багатий досвід ведення господарства, старанного й поважного відношення до землі, праці, утворень. Запорожці зберігають добру пам'ять про цих людей.

На сьогодні в Україні діють три менонітська громади в Запорізькій області, а також у Херсоні. У м. МолочанськТокмацького району діє благодійна організація "менонітський центр", яка функціонує на громадських засадах. УЗапорізькій області одна з громад має власне церковне приміщення. При всіх громадах діють недільні школи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АйсфельдА. Немецкие колонисты юга Украины в 1917-1918 гг. // Немцы в Украине. - Днепропетровск: Изд-во ДТУ, 2001.

2. Апанович О. М. Розповіді про запорізьких козаків. - К., 2000.

3. Виске Г., Левен Г. Они следовали за Иисусом - Черкассы: "Смирна", 2001.

4.2002. - Спільне видання НПУ ім. М.П.Драгоманова та БДПУ. - С 42-46.

5. Игнатов А. И. Менониты: вопросы формирования и эволюции этноконфессиональной общности. - М.: Мысль, 2003.

6. Історіографія питання про роль і місце менонітських колоній в соціально-економічному розвитку Запорізького краю // Історичне краєзнавство в системі освіти України; здобутки, проблеми, перспективи. Науковий збірник. - Кам'янець-Подільський: Абетка-Нова, 2002. - С.189- 197.

7. Клибанов А. И. Из мира религиозного сектантства. - М., 2006.

8. Карнацевич В. Л. 50 знаменитых сект. - Харьков: Фолио, 2004.

9. Крестьянов В. Ф. Менониты. - М.: Политиздат, 1982.

10. Місце менонітів у соціально-економічному рзозвитку міста Нікополя (кінець XVIII - початок XX століття ) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико- культурній спадщині Нікопольського району”. Нікополь, 10-11 жовтня 2002 року. - Нікополь- Запоріжжя-Херсон: РА “Тандем-У”, 2002. - С.2005-2009.

11. Населення менонітських колоній Півдня України (І половина XIX

ст. - 1917 р.) // Державна етнонаціональна політика: правовий та

культурологічний аспекти в умовах Півдня України. Збірник наукових праць

Всеукраїнської науково-практичної конференції 4-5 жовтня 2001 року, м.

Запоріжжя. - Запоріжжя: Облдержадміністрація, ЗНТУ, Сімферополь: Доля, 2001. - С.68-71.

12. Напрямки розвитку та внесок менонітів в економічну інфраструктуру Південної України // Молочна - 2004: Меноніти і їх сусіди (1804 - 2004). Міжнародна наукова конференція. Запоріжжя, Україна. 2-5 червня 2004 р. - Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2004. - С. 18-20.

13. Переселення менонітів на південь України: передумови, хід та результати (1788 - 1863 рр.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. - К., 2001. - Том 7. - С.212-222.

14. Побут менонітських колоній півдня України (І половина XIX ст.

- 1917 р.) // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д.Осипенко. Історія. - Бердянськ, 2000. - С. 106-113.

15. Розвиток промисловості Хортицького менонітського округу (кінець XIX ст. - 1917 р.) // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей). - К. - Донецьк: Рідний край, 2001. - Випуск 16. -С.41-47.

16. Чиженюк Ю. А. З історії заселення і освоєння Олександрівського повіту Катеринославської губернії (з другої половини 18 ст. до 1861 року). - Запоріжжя, 2003.

Размещено на Allbest.ru