Створення Харківського Імператорського університету

Отримання Каразиним дозволу на відкриття в Україні модерного європейського університету. Урочисте його відкриття 29 січня 1805 року, чисельність студентів, професорський склад: Крістоф-Дітріх фон Роммель, Якоб Людвіґ, Осиповський, Стойкович, Тимковський.

Рубрика История и исторические личности
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 20.01.2015
Размер файла 19,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

17 січня (29 за новим стилем) 1805 року було підписано Указ про відкриття у Харкові Імператорського Університету. Це був другий університет на півдні Російської імперії, він був заснований з ініціативи місцевого громадянства, головним чином заходами В. Каразіна, ідею якого підтримали й зібрали потрібні кошти дворянство та міська управа. Але цьому дню передувало багато подій.

Москва, ліквідуючи Козацько-Гетьманську державу, нищила і її культуру, а зокрема культурну твердиню -- Києво-Могилянську Академію, яка у XVII-XVIII ст. була світилищем цілої Східної слов'янської Європи. У другій половині XVII ст. було декілька спроб з боку української козацької старшини відкрити свій власний університет: у Сумах 1767 p., Катеринославі 1784 p., Чернігові 1786 р. тощо. Київське дворянство просило уряд відкрити університет у Києві. Але царський уряд жодного з тих проектів не задовольнив.

Дозвіл на відкриття в Україні модерного європейського університету дістав Василь Каразин, що був у добрих відносинах з імператором Олександром І. Розробляючи у Петербурзі план для створення міністерства освіти (до речі, перше на той час у світі!), Каразин в особистій розмові з молодим імператором навесні 1802 р. дістав від нього згоду на ідею створення університету в Харкові, який "гідний був би називатися центром освіти Південної Росії".

Василь Каразин виступив із закликом до збирання фондів на створення університету. У відповідь на його заклик зібрання схвалило на ту ціль 400 тис. рублів, а загальні збори купецтва Харкова, які відбулися 1 вересня 1802 p., дали пожертву 181 008 рублів. Не залишилися позаду й "військові обивателі", нащадки простих козаків, хлібороби Харкова, які віддали майже даром 125 десятин землі, що простягалася вздовж Сумської вулиці.

Але у Петербурзі бюрократи зуміли підірвати вплив В. Каразина на імператора Олександра І, який із ліберального монарха почав перетворюватися в реакційного автократа. Коли ж остаточно 17 січня 1805 р. Олександр І дозволив відкрити перший університет в Україні під російською займанщиною (не враховуючи університету у Львові, що був під австрійським пануванням), вороги Каразина зробили так, щоб не тільки його особисто туди не запросили, але навіть його ім'я не було згадане під час церемоній, які супроводжували офіційне відкриття Харківського університету. Але діло Каразина було завершено і всі знали, що основним промоутором і виконавцем був таки Василь Каразин.

Урочисте відкриття університету відбулося 29 січня 1805 року. До структури університету ввійшло чотири факультети:

«нравственных» і політичних наук (богослов`я, церковна історія, філософія права, політична економія);

фізико-математичний (теоретична і практична фізика, математика, астрономія, хімія, ботаніка, сільське господарство та інші);

медичний;

філологічний.

Першим попечителем Харківського університету став поляк, граф Северин Потоцький. Він же повністю й підібрав професорський склад для університету. Перші викладачі були з: Німеччини (18), слов'янських країн (7), Франції (4). Були запрошені дуже відомі на той час професори: Шад, Роммель, Якоб, Гут, Швейкарт, Дегуров, Осиповський, Белен-Де-Баллю,.

Шад Йогамн Баптимст (1758--1834) -- німецький філософ, професор університету в Єні. Був запрошений першим професором філософії до новозаснованого Харківського університету, в якому викладав у 1804 -- 16 p.p. також логіку, психологію й естетику. Харків'яни звали його Іван Єгорович.

Крістоф-Дітріх фон Роммель (1781-1859) -- німецький інтелектуал, вчений-гуманіст, професор, історіограф. 1799 року розпочав вивчення теології у Марбурзькому університеті. Наступного року перейшов до Геттінгенського університету, де вивчав філологію та стародавню історію. З березня 1804 року працював на посаді штатного професора в Марбурзькому університеті на філософському факультеті. У 1811-1814 роках був професором Харківського університету.

Якоб Людвіґ (1759-1827) - німецький професор, і навіть ректор, університету у Галле - став професором філософії й політичної економії в Харківському Університеті (1806-1816).

Йоганн Сигізмунд Готфрид Гут (1763-1818) - професор математики у Франкфуртському університеті. Під час викладання у Харкові його звали Іван Івановичем. У 1808 році профессор Гут перевіз майже всі свої астрономічні прибору та інструменти у Харків, які і склали основу майбутньої Харківської астрономічної лабораторії.

Фердинанд Карл Швейкарт (1780-1857) - професор (юрист) у Марбурзькому університеті.

Дегуров Антон Антонович (1765--1849) народився поблизу Клермону (Франція) - професор історії у Парижській Центральній школі.

Осиповський Тимофій Федорович (1765 - 1832) - навчався у Володимирській духовній семінарії, у Петербурзькій учительській семінарії. Працював учителем фізики, математики та російської словесності. З 1800р. по 1803р. -- професор фізико-математичних наук у Петербурзькому педагогічному інституті. Перший викладач математики Харківського університету, був ректором університету у 1813-1820 р.р. Його підручник «Курс математики» (1801-1823) був покладений в основу викладання математики в університеті.

Белен-де-Баллю (Яков Якович, 1753 - 1815) - філолог; народився у Франції, був членом Паризької Королівської Академії.

Інші викладачі до роботи у Харківському Імператорському університеті були приват-доцентами, мали докторські ступені та учені труди. Серед них більш «сильними» на той час вважались Стойкович, Рижський та Тимковський.

Стойкович Афанасій Іванович (1764 - 1832) - сербський фізик. Освіту здобув у Единбурзькій, Сегединській і Прессбургскій академіях, Геттінгенському університеті, здобув ступінь доктора вільних наук і філософії. Був запрошений як професор фізики. Разом з В. Н. Каразіним брав активну участь в організації університету, зокрема, створенні його фізичного кабінету, яким потім і завідував. З моменту відкриття Харківського університету читав теоретичну й експериментальну фізику, метеорологію.

Рижський Іван Степанович (1759 - 1811) - народився в м. Рига. Освіту здобув у Псковській та Троїце-Сергієвській духовних семінаріях. Був призначений викладачем гірничого училища, що був перейменований потім у Санкт-Петербурзький гірничий кадетський корпус -- один з найкращих на той час навчальних закладів технічного профілю. Майже 10 років викладав латинську мову, логіку, географію для учнів старших класів. Став штатним секретарем Св. Сінода та членом Державної Берг-Колегії. У 1802р. йому присвоєно почесне звання доктора філософії, і одночасно він був обраний членом Імператорської Академії наук та мистецтв. У 1803 році його призначено професором російської словесності й красномовства Харківського університету. Після відкриття університету на першому засіданні Загальних Зборів І. С. Рижського було обрано першим ректором.

Тимковський Ілля Федорович (1773-1853) - народився в 1773 році в м. Переяславі. Навчався в Переяславській семінарії, Київській духовній академії, Московському університеті, по закінченні якого (в 1797 році) був призначений на посаду викладача до Сенатського юнкерського інституту (читав російське правознавство). В 1802 році І.Ф. Тимковський випустив книгу “Систематическое расположение законов российских”, яка принесла йому славу знавця російського законодавства. Отримав пропозицію зайняти посаду в Харківському університеті, який ще тільки створювався, і дав на це згоду. університет каразин професорський

Чисельність студентів університету постійно зростала: у 1805 -- 57, 1810 -- 118, в 1860-х роках -- приблизно 425, у 1887 -- 1520 студенти. Протягом перших ста років більшу частину випускників становили юристи і лікарі.

Новозаснований університет у Харкові, столиці Слобідської України, допоміг згуртувати українських учених, професорів і студентів, завдяки цьому Харків став центром українського руху, а в парі з тим й українського національного відродження. Університет вписав багато яскравих сторінок в історію українського відродження XIX-XX ст., дав потужний імпульс перетворенню Харкова на крупний науковий центр, освітянську столицю України, по праву займає вищі шаблі всеукраїнських рейтингів серед класичних університетів, і добре відомий далеко за межами України.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Історія Харківського національного університету є невід`ємною частиною інтелектуальної, культурної та духовної історії України. Створення університету за iнiцiативи видатного просвiтителя та вченого В. Н. Каразiна та подальший розвиток закладу.

    реферат [25,7 K], добавлен 16.03.2008

  • Відкриття, історія розвитку та етапи становлення Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Особливості створення матеріальної бази закладу, національний і соціальний склад першого набору, процес вступу до університету.

    курсовая работа [58,4 K], добавлен 21.06.2011

  • Історичний розвиток Болонського університету, який став ініціатором Болонського процесу, його зв'язок з Україною в минулому. Найвідоміші з творів Юрія Дрогобича. Праця на посаді ректору Болонського університету. Зв’язок України з Європою в системі освіти.

    реферат [18,6 K], добавлен 27.12.2012

  • Передумови великих географічних відкриттів. Найважливіші морські експедиції XV-XVI ст. Відкриття португальцями морського шляху до Індії. Відкриття Колумбом Америки та її колонізація. Навколосвітня подорож Магеллана як одна з найбільших подій XVI ст.

    курсовая работа [62,5 K], добавлен 29.01.2010

  • Вивчення передумов та історичних подій великих географічних відкриттів, які мали значні економічні наслідки для більшості країн Старого світу. Основні наслідки експедицій Бартоломео Діаса, Васко да Гами, Фернана Магеллана. Відкриття Америки та Австралії.

    реферат [21,0 K], добавлен 19.06.2010

  • Передумови та причини Великих географічних відкриттів. Морські експедиції кінця XV- поч XVI ст. Навколосвітня подорож Магеллана. Географічні відкриття другої половини XVI і першої половини XVII ст. Значення Великих географічних відкриттів в історії.

    курсовая работа [54,0 K], добавлен 09.07.2008

  • Політичні репресії комуністичного режиму проти української інтелігенції сталінського періоду. Життєвий шлях і діяльність репресованих ректорів Київського державного університету. Дослідження подробиць арешту і знищення ректорів, обставин їх реабілітації.

    статья [24,6 K], добавлен 31.08.2017

  • Життєвий шлях визначного археолога Говарда Картера. Проведення ним розкопок в Долині Царів. Відкриття гробниці Тутанхамона. Його значення для подальшого розвитку археології, єгиптології і наукових знань. Участь лорда Карнарвона в ролі мецената експедиції.

    реферат [16,4 K], добавлен 06.10.2013

  • День Соборності України як нагадування про те, що сила держави - в єдності українських земель. Поняття "соборність" у науковому та політичному лексиконі. Історія виникнення ідеї єдності українських земель, проголошення їхньої злуки 22 січня 1919 року.

    презентация [3,4 M], добавлен 15.05.2015

  • Наукові пізнання про динозаврів та їх формування головним чином на основі вивчення скам'янілостей. Історія відкриття динозаврів. Виявлення кісток давніх ящерів на території усіх континентів. Класифікація динозаврів на травоїдних і м'ясоїдних ящерів.

    реферат [7,2 M], добавлен 10.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.