Охорона, вивчення і використання пам’яток історії та культури на Харківщині (1920 – червень 1941 рр.)

У підрозділі 4.1 “Наступ тоталітарного режиму” наведено численні приклади використання не за призначенням, закриття, перебудови й руйнації культових пам'яток та колишніх дворянських маєтків Харківщини; нищення рухомих пам'яток історії та культури.

На зламі 20 - 30-х рр. ХХ ст. тоталітарний режим розпочав відкрите нищення національної історико-культурної спадщини Харківщини та ідейне переслідування пам'яткознавців. Розгром пам'яткознавчої школи науковців регіону, плеяди її засновників - це заздалегідь продуманий наступ тоталітарної системи на демократичні позиції пам'яткоохоронців, які намагалися їх зреалізувати на практиці шляхом співробітництва з громадськістю.

У підрозділі 4.2 “Ліквідація державних та громадських пам'яткоохоронних установ” аналізуються причини нігілістичного ставлення влади до національної історико-культурної спадщини, обставини ліквідації інституцій зі збереження пам'яток.

Доведено, що пам'яткоохоронні установи стали заручниками негативних явищ: голод на початку 1920-х рр. та голодомор у 1933 р., введення адміністративно-командної системи, жорстокого тоталітарного режиму, початок Великої Вітчизняної війни відсунули пам'яткоохоронну справу на другий план. Водночас, аналіз тогочасної ситуації свідчить, що процес ліквідації пам'яткоохоронних установ Харківщини був цілеспрямованим та неминучим.

У підрозділі 4.3 “Доля пам'яткоохоронців” розкрито трагічні біографії репресованих пам'яткознавців Харківщини, серед яких: К. Бєрладіна, Д. Гордєєв, В. Дубровський, П. Жолтовський, В. Зуммер, О. Нікольська, О. Поплавський, С. Таранушенко, О. Федоровський, П. Фомін, Д. Чукін, К. Черв'як, Ф. Шміт та інші. Простежено подальшу долю пам'яткоохоронців після звільнення з концтаборів.

Зазначено, що масові репресії 1933 - 1934 рр. та 1937 - 1938 рр. серед наукової інтелігенції Харківщини знищили керівників пам'яткоохоронних установ, харківську пам'яткознавчу школу та позбавили регіон можливості відродження пам'яткоохоронного руху в найближчі десятиріччя.

У загальних висновках дисертації наведено авторські рекомендації щодо сучасного забезпечення охорони, вивчення та використання пам'яток, удосконалення організаційних, правових та фінансових засад у сфері виконання згаданої “Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004 - 2010 рр.”. Основні результати дослідження конкретизовано в таких положеннях:

1. На основі попереднього досвіду державних установ та громадських осередків відповідного спрямування на початку 1920-х рр. відродилася та діяла харківська школа пам'яткознавців, представлена в цей час плеядою прогресивних місцевих учених і культурних діячів: В. Бабенко, Д. Багалій, Р. Даньковська, В. Дубровський, В. Зуммер, Є. Іванов, М. Сібільов, С. Таранушенко, О. Федоровський, П. Фомін, Ф. Шміт та інші. Завдяки їхній самовідданій праці у першій половині 1920-х рр. було набуто цінного й різноманітного досвіду охорони пам'яток, апробовано різні організаційні форми пам'яткоохоронних установ, конкретизовано напрями цієї роботи.

2. Успішно реалізувалися питання управління та стабілізації пам'яткоохоронного руху на місцях через заснування повітових та районних комітетів з охорони пам'яток у Вовчанську, Ізюмі, Наталіївці, Великому Бурлуці, Старому Салтові та ін. У 1920-ті рр. відбуваються прецедентні зміни й у законодавстві: затверджується державна система охорони пам'яток, націоналізуються приватні збірки тощо. Затверджені на державному рівні законодавчі акти забезпечували розвиток пам'яткоохоронного процесу як певної галузі культурного будівництва майже без перешкод. Але, з іншого боку, істотно гальмували цей процес узаконені кампанії закриття хатніх церков і ліквідації монастирів, вилучення дзвонів та церковних цінностей на користь фонду допомоги голодуючим, що тривали протягом 1921 - 1923 рр. Вони призвели до знищення значної кількості рухомих пам'яток культового призначення, руйнації архітектурних пам'яток.

3. У цілому 1920-ті рр. відзначалися складним післявоєнним процесом відродження, появи та становлення державних пам'яткоохоронних організацій, формуванням відносно сприятливих умов для реалізації громадських ініціатив у межах Харківщини, апробацією форм і методів їхньої роботи. Протягом цього етапу широко розгортається пам'яткоохоронна справа, масово виникають відповідні осередки - музеї, комісії, комітети, товариства тощо.

4. Пам'яткоохоронний процес на Харківщині проходив суперечливо. У цілому, об'єктивними причинами, які завадили пам'яткоохоронцям Харківщини повністю зреалізувати свої завдання, можна вважати: політичну та економічну нестабільність держави; відсутність належного матеріального забезпечення; недостатній рівень національної свідомості частини населення та чиновників; брак кваліфікованих кадрів та фахівців; організаційну роз'єднаність, яка призводила до непотрібного дублювання функцій різних державних органів й одночасно неузгодженості дій (УКОПК і Крайові інспектури); низький рівень обміну досвідом у межах системи пам'яткоохоронних інституцій; відсутність єдиного пам'яткоохоронного органу державного рівня, що на практиці гальмувало вироблення та здійснення обґрунтованої державної політики в цій сфері.

5. Згортання пам'яткоохоронного руху було обумовлене переважно суспільно-політичними та ідеологічними чинниками: відмовою від політики українізації, введенням ідеологічного диктату та репресій наукової інтелігенції.

6. Порівняльний аналіз тогочасного та сучасного стану пам'яткоохоронної роботи на Харківщині вказують на наявність спільних проблем, які необхідно вирішувати, враховуючи позитивний досвід пам'яткознавців, набутий протягом 1920 - червня 1941 рр. Цей історичний досвід слід не тільки пам'ятати та вивчати, а й практично впроваджувати, залучаючи молоде покоління пам'яткознавців.

Основні результати дисертації викладені в таких публікаціях

1. Чернікова І.В. Пошукова та пам'яткоохоронна діяльність музейних установ Харківщини у 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. // Зб. наук. пр. ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія: Історія та географія. - Харків: Майдан, 2005. - Вип. 19 - 20. - С. 206 - 214.

2. Чернікова І.В. Заснування та діяльність інституту крайових інспекторів з охорони пам'яток матеріальної культури на Харківщині (1926 - 1932 рр.) // Зб. наук. пр. ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія: Історія та географія. - Харків: Майдан, 2006. - Вип. 21 - 22. - С. 55 - 57.

3. Чернікова І.В. Вивчення та збереження пам'яток козацької доби на Харківщині у 20 - 30-х роках ХХ ст. // Праці центру пам'яткознавства / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2006. - Вип. 10. - С. 93 - 99.

4. Чернікова І.В. Вовчанський повітовий комітет охорони пам'яток мистецтва, старовини й природи: внесок у пам'яткоохоронний рух Харківщини 20-х років ХХ ст. // Вісник Харківської державної академії культури: Зб. наук. пр. - Харків: ХДАК, 2007. - Вип. 19. - С. 45 - 54.

5. Чернікова І.В. Проблеми охорони пам'яток історії та культури на Харківщині у 20 - 30-х рр. ХХ ст. // Вісник Харківської державної академії культури: Зб. наук. пр. - Харків: ХДАК, 2007. - Вип. 20. - С. 25 - 33.

6. Чернікова І.В. Репресії серед пам'яткоохоронців Харківщини у 30-х рр. ХХ ст. // Вісник Харківської державної академії культури: Зб. наук. пр. - Харків: ХДАК, 2007. - Вип. 21. - С. 13 - 23.

7. Чернікова І.В. Роль Ізюмського окружного музею в охороні, вивченні та популяризації пам'яток історії та культури на Харківщині в 20-х роках ХХ ст. // Праці центру пам'яткознавства / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - К., 2007. - Вип. 11. - C. 132 - 147.

8. Чернікова І.В. Охорона пам'яток історії та культури на Харківщині (1921 - 1941 рр.) // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (23 - 24 березня) / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. - Київ: ХІК, Часи козацькі, 2005. - Вип. 14. - С. 285 - 287.

9. Чернікова І.В. Харківський музей українського мистецтва - центр вивчення та збереження регіональних пам'яток історії та культури в 20-х роках ХХ ст. // Матеріали ХІ Міжнародних Могилянських читань: Доля музейних зібрань. Від церковно-археологічного музею до національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (7 - 8 грудня 2006 р.). - Кн. 2. - Київ: Фенікс, 2007. - С. 352 - 359.

10. Чернікова І.В. Співробітництво громадськості з пам'яткоохоронцями Харківщини у 20 - на початку 30-х рр. ХХ ст. // Каразінські читання: Матеріали міжнародної наукової конференції молодих учених (20 квітня) / ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 2007. - С. 327 - 328.

11. Чернікова І.В. З історії діяльності Харківського губернського комітету охорони пам'яток мистецтва й старовини (1920 - 1921 рр.) // Харківський регіон: пошук стратегії оптимального розвитку: Матеріали наук.-практ. конф. (19 жовтня) / Харк. держ. наук. б-ка ім. В.Г. Короленка. - Харків, 2005. - С. 172 - 178.

12. Чернікова І.В. Роль С.А. Таранушенка у вивченні, охороні та збереженні пам'яток історії та культури Сумщини у 20-х рр. ХХ ст. // Матеріали шостої Сумської наукової історико-краєзнавчої конференції (24 - 25 листопада). - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2005. - С. 251 - 257.

13. Чернікова І.В. Пам'яткоохоронна справа на Харківщині в 20 - 30-х рр. ХХ ст. (система методів дослідження) // Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали науково-практичної конференції молодих учених (січень). - Харків: ХНПУ, 2006. - С. 92 - 93.

14. Чернікова І.В. Пам'яткоохоронна діяльність музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди (І пол. 20-х років ХХ ст.) // Дванадцяті Сумцовські читання: Матеріали наукової конференції, присвяченої 15 річниці незалежності України (14 квітня) / Харківський історичний музей. - Харків, 2006. - С. 85 - 87.

15. Чернікова І.В. Етапи становлення, розвитку та занепаду пам'яткоохоронного руху на Харківщині у 1920 - 1941 рр. // Тринадцяті Сумцовські читання: Матеріали наукової конференції “Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини” (18 квітня) / Харківський історичний музей. - Харків, 2007. - С. 50 - 51.

16. Чернікова І.В. Діяльність архітектурно-монументальної секції Харківського Губернського комітету охорони пам'яток мистецтва й старовини (1920 - 1921 рр.) // Сіверщина в контексті історії України: Матеріали шостої науково-практичної конференції (17 - 18 травня). - Суми: Видавничий будинок “Еллада”, 2007. - С. 171 - 175.

Анотація

Чернікова І.В. Охорона, вивчення і використання пам'яток історії та культури на Харківщині (1920 - червень 1941 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2007.

Дисертація присвячена проблемам охорони, вивчення і використання пам'яток історії та культури на Харківщині у 1920-ті - червні 1941 рр. У роботі розкриваються позитивні та негативні аспекти цих процесів у контексті зміни суспільно-політичної ситуації в державі.

На матеріалі широкого кола опублікованих і архівних документів, періодичних видань і преси вперше розглядаються етапи становлення, розвитку та занепаду державних і громадських пам'яткоохоронних установ, музеїв регіону. Аналізується роль окремих осіб у збереженні історико-культурної спадщини.

Визначено причини занепаду пам'яткоохоронного руху та ліквідації установ відповідної спрямованості у першій половині 1930-х рр. Простежено трагічні долі репресованих пам'яткоохоронців Харківщини.

Ключові слова: пам'ятки історії та культури, охорона пам'яток, історико-культурна спадщина, пам'яткоохоронний рух, громадськість, Харківщина.

Аннотация

Черникова И.В. Охрана, изучение и использование памятников истории и культуры на Харьковщине (1920 - июнь 1941 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2007.

Диссертация посвящена проблемам охраны, изучения и использования памятников истории и культуры в Харьковской области в 1920-х - июне 1941 гг. В работе раскрываются положительные и отрицательные стороны этого процесса в контексте изменения общественно-политической ситуации в государстве.

Указанные хронологические границы позволяют выделить 4 этапа становления, развития и упадка памятникоохранного дела на Харьковщине.

Первый этап - 1920 - 1925 гг. - характеризуется сложным послевоенным процессом возрождения, становления и развития государственных памятникоохранных организаций, возникновением относительно благоприятных условий для инициативы общественности на Харьковщине, апробацией форм и методов их работы. На протяжении этого периода происходит активизация деятельности научных общественных сил, массово возникают памятникоохранные центры на периферии - музеи, комиссии, комитеты, общества; создается государственная система охраны памятников, национализируются частные собрания движимых памятников.

Важной частью второго этапа, который охватывает 1925 - конец 1920-х гг., является проведение советским правительством политики украинизации. На её волне происходит подъём движения за охрану памятников истории и культуры, рост общественной инициативы в деле изучения и сохранения культурных ценностей. В это время была основана масштабная сеть государственных памятникоохранных учреждений (Краевая инспектура охраны памятников, Украинский комитет охраны памятников культуры и др.).

С началом так называемого “великого перелома” в конце 20-х гг. ХХ ст. начинается третий этап (конец 20-х - середина 30-х гг. ХХ ст.). Он характеризуется постепенным отказом правительства от политики украинизации и, как следствие, нигилистическим отношением тоталитарного режима не только к культовым памятникам истории и культуры, но и к концепции сохранения украинского культурного наследия в целом. Распространились массовые гонения и на представителей памятникоохранного движения (проведение безосновательных увольнений с работы, аресты и репрессии научной интеллигенции Харьковщины). Вследствие этого прекращается деятельность Краевой инспектуры охраны памятников и ряда общественных организаций соответствующей направленности.

Вторая половина 1930-х - июнь 1941 гг. - заключительный (четвертый) этап прекращения деятельности местных памятниковедов, который совпадает со временем окончательного отказа советского правительства от политики украинизации. Ведущие деятели движения за охрану исторических памятников были лишены свободы и отбывали срок наказания в исправительно-трудовых лагерях. Некоторых из них расстреляли. Вследствие этого целиком парализуется памятникоохранное дело: прекращается деятельность УКОПК, сокращается число археологических, этнографических, памятниковедческих исследований края, исчезает памятникоохранная и краеведческая тематика научных исследований и т.п.

В диссертации раскрываются причины упадка памятникоохранного движения и ликвидации учреждений соответствующей направленности в первой половине 1930-х гг. Прослеживаются трагические судьбы репрессированных энтузиастов движения за охрану памятников истории и культуры Харьковщины.

Предлагаются авторские рекомендации по активизации общественной инициативы и актуализации памятникоохранного движения в современной Украине и на Харьковщине в частности.

Ключевые слова: памятники истории и культуры, охрана памятников, историко-культурное наследие, памятникоохранное движение, общественность, Харьковщина.

Summary

Chernikova I.V. Protection, Study and Usage of Historical and Cultural Monuments in Kharkiv Region (1920 - June, 1941). - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree of history on speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - V.N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2007.

The dissertation is devoted to the problems of protection, study and usage of monuments in Kharkiv region in 1920 - June, 1941. Positive and negative features of this process in the context of state social and political changes are revealed.

For the first time the stages of formation, development and decay of state and public institutions for monument protection and regional museums are considered on the basis of analysis of published and archival documents, periodicals and the press. The role of some personalities in the preservation of historical and cultural heritage is analysed.

The reasons for monument preservation decay and liquidation of corresponding institutions in the first part of the 1930-ies are revealed. Tragical fates of the repressed Kharkovities are described.

Key words: historical and cultural monuments, monument protection, historical and cultural heritage, monument preservation movement, the public, Kharkiv region.

Размещено на Allbest.ru