Історіографія нумізматики України періоду Середньовіччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК:930.2:737.1"04/14"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата історичних наук

ІСТОРІОГРАФІЯ НУМІЗМАТИКИ УКРАЇНИ ПЕРІОДУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ТУРМИС НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Спеціальність 07.00.06. - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету імені Івана Франка міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Шуст Роман Мар'янович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри давньої історії України та архівознавства

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Котляр Микола Федорович,

Інститут історії України НАН України,

головний науковий співробітник відділу історії України середніх віків

кандидат історичних наук

Лаврецький Роман Вікторович,

Львівський інститут пожежної безпеки МНС України,

начальник кафедри соціальних і гуманітарних дисциплін

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться 23 березня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради (К 35.051.12) у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, тел. 296-47-71).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79 605, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 20 лютого 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук Сухий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку історичної науки є підвищений інтерес до історіографії, що має на меті дослідження процесу нагромадження і розвитку історичних знань, з'ясовування стану і повноти вивчення конкретної проблеми. Упродовж останніх років в Україні невпинно зростає зацікавлення і нумізматикою. Особливо цей процес активізувався у 90-х роках, що пов'язано з впровадженням Українською державою національної грошової одиниці - гривні. Актуальність обраної теми зумовлена також ступенем її наукового вивчення. Незважаючи на численні публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, присвячені історії грошового обігу України періоду середньовіччя, досі поза увагою вчених залишається історіографічний аспект проблеми та питання становлення й розвитку нумізматики в Україні, за винятком матеріалів, що розкривають проблеми формування нумізматичних колекцій та аналізують наукову спадщину українських нумізматів. До того ж реалії української історіографії - розширення спектру дослідницької тематики, перегляд деяких концептуальних положень - констатують зростаючу потребу в узагальнюючих дослідженнях, створених з урахуваннями досягнень сучасної нумізматики.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної теми “Соціально-економічна, політична та культурна історія західноукраїнських земель епохи середньовіччя та ранньомодерної доби”, над якою працює кафедра давньої історії України та архівознавства Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - докладний і всебічний аналіз процесу становлення та розвитку нумізматики в Україні та визначення основних дослідницьких проблем і напрямів студій середньовічної нумізматики України в XIX-XX ст.

Авторка поставила перед собою завдання дослідити:

стан наукового опрацювання досліджуваної теми та рівень її джерельного забезпечення;

концептуальні та методологічні засади наукової нумізматики України у XIX-XX ст.;

внесок вітчизняних нумізматів у формування теоретичних засад середньовічної нумізматики;

основні тенденції розвитку середньовічної нумізматики на підставі вивчення монет, наявних у грошовому обігу України періоду середньовіччя;

об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумовили вибір напрямів досліджень;

стан вивчення ролі грошових одиниць, що перебували на грошовому ринку України у вказаний період;

коло проблем, що потребують подальшого вивчення та наукової інтерпретації.

Об'єкт дослідження - становлення та розвиток нумізматичної науки в Україні, історіографія нумізматики України періоду середньовіччя.

Предмет дослідження - процес формування нумізматичних колекцій в Україні, наукова діяльність нумізматів, функціонування наукових товариств та нумізматичних осередків, що вивчали середньовічні монети присутні в грошовому обігу України, основні тенденції розвитку середньовічної нумізматики, історії грошового обігу та грошового господарства України.

Хронологічні рамки роботи - XIX-початок XXI ст. На XIX ст. припадає становлення наукової нумізматики, злам XX-XXI ст. є періодом, коли головні напрями розвитку методології спеціальних дисциплін, у тому числі нумізматики, визначаються системою інтердисциплінарних зв'язків та підходів. Об'єкт дослідження визначено відповідною періодизаційною схемою. Досліджується історіографія грошового обігу України періоду середньовіччя (V-початок XVI ст.). Нижня межа - це початок формування грошового обігу в східних слов'ян (в основі грошової системи лежала повновартісна срібна монета), верхня - зміна товарно-грошових відносин у Європі, в тому числі на українських землях (пов'язана з впровадженням великої срібної монети - талера).

Географічні рамки визначаються поставленими дослідницькими завданнями. Проаналізовано праці українських, російських, польських, білоруських, німецьких і австрійських учених XIX-XX ст., котрі займалися практичними та теоретичними проблемами розвитку середньовічної нумізматики України. У даному випадку складовою терміну “середньовічна нумізматика України” є проблеми вітчизняної емісії, грошового обігу та грошового господарства періоду середньовіччя на території сучасної України.

Методологія і методи дослідження. Українська нумізматика як складова частина історичної науки, нерозривно пов'язана з історіографією України, ґрунтується на методологічних засадах, що відповідають принципам наукової об'єктивності та історизму. Для вирішення поставлених дослідницьких завдань було використано загальнонаукові методи: узагальнення та систематизації однотипних фактів, метод ретроспекції; а також спеціальні історичні методи: історичного аналізу, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, біографічний, структурно-системний та структурно-функціональний. З огляду на специфіку дослідження, до уваги бралися і типово нумізматичні методи: штемпельного й порівняльного аналізу, топографування і картографування монетних знахідок, виділення періодів грошового обігу тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що в запропонованій дисертації вперше окреслено періоди і етапи розвитку середньовічної нумізматики України у XIX-XX ст., визначено внесок вітчизняних нумізматів у процес формування і розв'язання низки дослідницьких проблем та комплексно узагальнено історіографію нумізматики, грошового обігу та грошового господарства України періоду середньовіччя.

Практичне значення отриманих результатів. Проаналізований фактичний матеріал і зроблені на його підставі теоретичні узагальнення можуть бути використані при подальшому досліджені обраної теми, при написанні узагальнюючих наукових праць з історії нумізматики України, навчальних і навчально-методичних посібників зі спеціальних історичних дисциплін та історії України, при підготовці спеціальних та нормативних курсів у вищих навчальних закладах.

Результати дослідження апробовані у наукових публікаціях та доповідях на щорічних підсумкових конференціях викладачів і аспірантів історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка 2002-2004 рр. Головні тези дисертаційної роботи представлені у доповідях “Розвиток нумізматики на українських землях у XIX-на початку XX ст.: історіографічний та джерелознавчий огляд”, виголошеній на V науковій конференції “Історія грошей в Україні з давніх часів до сучасності” (25 травня 2002 р., Тернопіль), “Нумізматичні дослідження на Україні в XIX ст.” - на XI Всеросійській нумізматичній конференції (14-20 квітня 2003 р., Санкт-Петербург), “Особливості формування грошово-вагової системи Київської Русі” - на міжнародній науковій конференції “Грошовий обіг та банківська справа в Україні: минуле і сучасність” (14-15 травня 2004 р., Львів).

Структура дисертації зумовлена метою, завданням та характером дослідження. В її основу покладено хронологічно-проблемний підхід. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які діляться на параграфи, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків. Обсяг основного тексту дисертації - 185 с., перелік джерел та літератури становить 550 позицій, додатки - 35 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічні основи дослідження; визначено наукову новизну та практичне значення дисертації.

У першому розділі “Історіографія та джерела” здійснено аналіз наукової літератури, розглянуто та охарактеризовано всі комплекси використаних джерел.

Історіографія. Упродовж останнього десятиліття в Україні зростає зацікавлення нумізматичними дослідницькими проблемами і водночас розширюється їх спектр. Проте поза увагою дослідників залишається історіографічний контекст - визначення ролі і внеску науковців у формування науково-теоретичних концепцій, без чого певним чином сповільнюється розвиток історичної науки. З огляду на значну кількість праць та розвідок з проблем нумізматики і виходячи з дослідницьких завдань, усі публікації поділено на три групи. До першої віднесено розвідки, у яких висвітлюються питання становлення нумізматики в Україні - формування колекцій, діяльність наукових осередків; до другої - узагальнюючі праці з історіографії та нумізматики, до третьої - історіографічні публікації з проблем середньовічної нумізматики України.

Перші описи монетних колекцій України у другій половині XIX ст. здійснили хранителі монет Київського /К. Страшкевич, В. Антонович/ і Харківського /Р. Шерцль/ університету, та вчені, що в контексті вивчення історії наукових і навчальних закладів (Львівського університету /Л. Фінкель, С. Стажинський/, Оссолінеуму /В. Кентшинський/, Ніжинського історико-філологічного інститу /І. Козловський/ описали нумізматичні збірки. В історіографії другої половини XX cт. найповніше висвітлена нумізматична колекція Національного музею історії України у Києві /Б. Гарбуз, Л. Гриневич, Р. Яушева-Омельянчик, М. Менцлевська/. До першої групи віднесено також публікації, в яких розкрито науково-практичні здобутки дослідників, котрі займалися проблемами української нумізматики /Д. Багалій, В. Данилевич, І. Крип'якевич, В. Ляскоронський, К. Мельник-Антонович, Р. Яушева-Омельянчик/.

Не менш важливою, у контексті дослідження, є друга група наукової літератури - праці теоретичного характеру з історіографії та нумізматики. У публікаціях Я. Дашкевича, Л. Зашкільняка, Я. Калакури, І. Колесник, К. Кондратюка простежено розвиток історичної науки України у XIX-XX ст. Загальні тенденції розвитку нумізматики XIX ст. з'ясовані П. Савельєвим, О. Уваровим, основні засади нумізматики першої половини XX ст. окреслені у публікаціях А. Люшін фон Ебенгройта, О. Орєшнікова, Р. Фасмера, В. Данилевича, В. Шугаївського, питання методики середньовічної нумізматики другої половини XX ст. висвітлені у дослідженнях В. Яніна, І. Спаського, М. Котляра, В Потіна, В. Рябцевича, Г. Федоров-Давидова, Д. Шелова, Р. Керсновського, С. Суходольського, А. Міколайчика, Ю. Шиманського, У. Ліндер Вілен.

Третя група - історіографічні публікації з нумізматики та грошового обігу України. Вперше в 1968 р. здобутки дослідників у вивчені проблем середньовічної нумізматики України підсумував М. Котляр, який однак зазначив, що на нумізматичній карті України існує багато “білих плям” Котляр М. Ф. Монетне карбування на території УРСР у радянській історіографії // Історичні джерела та їх використання: Зб. наук. праць. Вип. 3. - Київ: Наукова думка 1968. - С. 232-243.. У 1969 р. І. Спаський вказав на те, що в післявоєнні роки в Україні пожвавилась як організаційно-практична, так і теоретична робота в галузі нумізматики Спасский И. Г. Нумизматические исследования (Россия, Украина, Белоруссия) в 1917-1967 гг. // Вспомогательные исторические дисциплины. - Москва, 1969. - Т. II. - С. 91-115.. У 1999 р. Г. Козубовський, проаналізувавши практичні і теоретичні надбання української середньовічної нумізматики окреслив перспективні напрями розвитку Козубовський Г. А. Стан та проблеми нумізматики України XIV-XV ст.: Історія. Четвертий міжнародний конгрес україністів. Одеса. 26-29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. - Одеса-Київ-Львів, 1999. - Ч. 1. - С. 94-100.. Історіографічні аспекти грошового обігу на території України висвітлені у публікаціях М. Котляра (1971 р). Котляр М. Ф. Грошовий обіг на території України у вітчизняній історіографії // Історіографічні дослідження в УРСР. Вип. 4. - Київ: Наукова думка, 1971. - С. 236-252. та побіжно А. Мельникової (1991 р.) Мельникова А. Средневековая нумизматика в советских исследованиях 1950-1980 гг. // Вспомогательные исторические дисциплины: Сб. науч. труд. Ленинг. отд. Археогр. комис. Отд. истор. АН СССР - Ленинград: Наука, 1991. - Т. XXII. - С. 5-24..

Джерела. Розкриття дисертаційної теми стало можливим завдяки різноманітним за походженням, змістом, значимістю та типом історичним джерелам. З огляду на різний характер аналізованого матеріалу, він поділений на три групи: 1) неопубліковані документи, 2) опубліковані збірники документів, періодичні видання та протоколи засідань, 3) історіографічні джерела.

До неопублікованих джерел, використаних при написанні роботи, відносимо матеріали Архіву (а саме, особові справи працівників Ермітажу /В. Шугаївського, І. Спаського та ін./, звіти Паритетної комісії про обмін монетами з музеями України) та Відділу нумізматики (неопубліковані праці М. Щекатіхіна “Топографія скарбів з давніми литовськими монетами на території Литовської держави”, М. Гаршина “Покажчик літератури з нумізматики”) Державного Ермітажу Російської Федерації у Санкт-Петербурзі.

З другої групи цінною для нашого дослідження є документи, що регламентували облік і реєстрацію нумізматичних знахідок у межах Російської імперії, опубліковані у виданні “Повне зібрання законів Російської імперії” та серія документів 166 фонду “Народний комісаріат освіти УРСР” Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України, опублікована в серійному виданні “Історія Національної Академії наук України: документи і матеріали”. Джерельну базу дослідження розширюють публікації знахідок монет та скарбів на території України у періодичних виданнях “Вестник Европы”, “Ведомости”, “Сообщения Археологической комиссии” та “Отчёты Археологической комиссии”.

Третя, і найважливіша, група дослідження - історіографічні джерела - з огляду на різнорідність наявної в ній інформації поділена на підгрупи. До першої віднесено праці, що висвітлюють як загальні, так і проблемні питання грошового обігу України періоду середньовіччя; до другої - публікації про поодинокі знахідки, скарби, а також топографії - регіональні (в яких зазначені знахідки середньовічних монет у певному регіоні), проблемні (в яких картографуються місця знахідок однотипних монет у певному регіоні), і комплексні (укладені з дотриманням усіх зазначених вимог); до третьої - каталоги монет.

Оскільки нумізматика є складовою історичної науки, то і методика історіографічного огляду у них спільна. Щоправда у нумізматиці, на відміну від загальної історіографії, більшість праць носить фактографічний чи описовий характер. З огляду на це в окрему підгрупу виокремлено праці методичного характеру, в основному це дослідження другої половини XX ст., в яких з'ясовані загальні питання грошового господарства України періоду середньовіччя: (класичного - /І. Спаський, В. Янін, В. Потін, М. Котляр/ та пізнього - М. Котляр, С. Пивоваров/).

Другу підгрупу представляють публікації про знахідки середньовічних монет та скарбів, наявних у грошовому обігу середньовічної України: пізньоримські і візантійські монети (Ю. Іверсен, І. Толстой, В. Ляскоронський, Л. Бєлова-Кудь, О. Фенін, М. Брайчевський, О. Гілевич, К. Голенко, Л. Казаманова, П. Каришковський, В. Кропоткін, Ю. Кухаренко, І. Соколова), сасанідські драхми і куфічні дирхеми (В. Григор'єв, Р. Фасмер, Н. Лінка-Геппенер, В. Кропоткін, О. Фомін), західноєвропейські денарії (Б. Кьоне, Н. Бауер, В. Потін), давньоруські срібляники і златники (Я. Волошинський, А. Кунік, М. Черньов, І. Толстой, І. Спаський, М. Сотникова), денарії Володимира Ольгердовича, Дмитра Корибутовича, Романа Михайловича і галицько-руські монети (І. Ступницький, В. Антонович, М. Петров, К. Болсуновський, М. Котляр, Г. Козубовський, А. Крижанівський), празькі гроші (О. Сіверс, В. Рябцевич, Н. Соболєва, Г. Козубовський, Г. Івакін), джучидські, гірейські і генуезько-кримські монети (М. Мурзакевич, В. Юргевич, В. Григор'єв, О. Ретовський, Г. Федоров-Давидов, В. Лєбєдєв, К. Хромов).

До другої підгрупи також залучені топографічні карти. З кінця XIX ст. в нумізматичних дослідженнях домінує методика укладання топографічних карт знахідок монет /В. Антонович, В. Данилевич, Д. Багалій, В. Гошкевич, Ю. Сецінський та В. Шугаївський/. З початку XX ст. розвиток нумізматичної науки спонукав до укладання топографічних карт проблемного характеру (виняток становить куфічна нумізматика, яка використовувала метод картографування місць знахідок однотипних монет у зазначеному регіоні з середини XIX ст.). Протягом XX ст. були укладені топографічні карти знахідок - римських монет /М. Брайчевський, В. Кропоткін/, куфічних дирхемів /Р. Фасмер, В. Янін, М. Котляр/, західноєвропейських денаріїв /М. Бауер, В. Потін/, давньоруських срібляників /М. Бауер, О. Ільїн, М. Сотникова, І. Спаський/, монетно-вагових злитків /О. Ільїн, М. Щекатіхін/, празьких грошів /О. Сіверс, Н. Соболєва, В. Рябцевич/, джучидських монет /О. Ретовський, Г. Федоров-Давидов/, галицько-руських /М. Ґумовський, М. Котляр/, київських і новгород-сіверських /М. Котляр, Г. Козубовський/. У другій половині XX ст. у нумізматичних дослідженнях віддано перевагу комплексному топографуванню, що дозволяло з'ясувати практично всі аспекти грошового обігу України /М. Котляр/ Kotlar М. Znaleziska monet z XIV-XVII w. na obszarze USRR. - Wroclaw-Warszawa-Krakьw-Gdansk: Zak. Nar. Im. Ossoliсskich W-wo PAN, 1975. - 320 s..

До третьої підгрупи зараховано каталоги монет (корпуси), укладені з залученням монет, що перебували в грошовому обігу України: у 20-х роках XIX ст. корпус куфічних монет уклав Х. Френ; у 1912-1914 рр. роботу над каталогом візантійських монет розпочав, однак до кінця не завершив І. Толстой; у 1983 р. корпус давньоруських срібляників упорядкували І. Спаський та М. Сотникова; нині над каталогом джучидських і гірейських монет працює В. Лєбєдєв.

Отже, огляд літератури та широка джерельна база дають змогу всебічно висвітлити різноманітні фактори становлення та розвитку середньовічної нумізматики України, наукові концепції та історіографічні дискусії з проблем середньовічної нумізматики України в XIX-XX ст. Це дає підстави зробити названу проблему предметом окремого наукового дослідження.

У другому розділі “Нагромадження та систематизація нумізматичного матеріалу у XIX ст.” розглянуто процес становлення наукової нумізматики в Україні у XIX ст., висвітлено та проаналізовано процес атрибуції та класифікації монет вітчизняної емісії.

Прагнення розкрити маловідомі, або й зовсім не відомі, сторінки з історії людства сприяло розвитку наук, що займаються дослідженням матеріальних пам'яток. Чільне місце серед них посідає нумізматика, яка зародилась у формі приватного колекціонування і пройшла шлях від прикладної галузі людських знань до окремої практично-теоретичної наукової дисципліни. Потреба людей у пізнанні пам'яток минулого реалізувалась у різних формах, у тому числі і в укомплектуванні універсальних колекцій давнини. На рубежі XV-XVI ст. колекціонування монет виділяється в особливу галузь пізнання, що отримує назву нумізматика (від грец. “нпмйумб”, що в перекладі “монета”). У XVII-XVIII ст. нумізматика приходить до наступного етапу розвитку, на якому відбувається перетворення великої частини приватних збірок у публічні колекції. У європейській нумізматичній практиці перші публічні колекції з'явилися у придворних мюнцкабінетах (нім. - das Mьnzkabinett - нумізматичний кабінет ). З часом ці збірки монет, пройшовши певний рівень наукової обробки отримували статус державних колекцій і ставали доступними для огляду. Натомість, в Україні перші публічні колекції, що укладалися на науковій основі з'явилися у навчальних закладах - Львівському університеті (1785 р.), Кременецькому ліцеї (1805 р.), Київському (1834 р.), Харківському (1834 р.) та Чернівецькому (1875 р.) університетах.

Водночас з розвитком нумізматики як музейно-колекціонерської галузі відбувається становлення її як наукової дисципліни. В Україні з кінця XVIII - у XIX ст. наукові нумізматичні дослідження провадилися у вищих навчальних закладах: на кафедрі дипломатики, геральдики і нумізматики Львівського університету (Ґ. Уліх у 1788 р. опублікував перший у східній Європі курс лекцій з нумізматики), у Кременецькому ліцеї (І. Лелевель на базі колекції ліцею у 1835 р. написав працю “Середньовічна нумізматика, зібрана за типами”, що заклала підвалини наукових досліджень нумізматичної медієвістики), у мюнцкабінетах Київського (Я. Волошинський у 1852 р. уклав першу класифікацію срібляників, В. Антонович у 1879 р. започаткував нумізматичне топографування регіонів України) та Чернівецького університетів (Р. Кайндль використав збірку монет університету при написані “Історії Буковини” 1895 р.).

Вагому роль у становленні наукової нумізматики відіграли історичні та археолого-нумізматичні товариства. В Україні протягом другої половини XIX ст. за зразком “Петербурзького археолого-нумізматичного товариства” виникають “Історичне товариство Нестора Літописця”, “Харківське історико-філологічне товариство”, Чернівецьке загальне археологічне товариство” та інші. Каталізатором у процесі становлення нумізматичної науки в Україні виступили також наукові з'їзди: Археологічні - в Росії (шість з яких проходили в Україні), Історичні та Нумізматичні - в Австро-Угорщині (у 1890 р. З'їзд польських істориків відбувався у Львові).

Формування у другій половині XIX ст. понятійно-категоріального апарату нумізматики та систематизація джерельного матеріалу обумовили перетворення її на наукову дисципліну. Найважливішими термінологічними категоріями тогочасної нумізматики були “атрибуція” та “класифікація” монет. У нумізматичних дослідженнях монета вважається визначеною за умови посилання на відповідне видання, що містить її опис. Якщо ж монета не була опублікована раніше, а на ній відсутні прямі свідчення про місце і час карбування, то йдеться вже не про визначення, а про атрибуцію. Класифікація монет - це логічно побудована система понять (номінал, технічний тип, тип і варіанти зображення, варіант штемпеля), що формується з метою точного опису монети.

Однією з найперших нумізматично-дослідницьких проблем середньовічної нумізматики України стало питання атрибуції та класифікації давньоруських срібляників і златників. Авторство у їх визначені належить Ф. Кругу (1805 р.), щоправда в історіографії першої половини XIX ст. ця гіпотеза не утвердилася, оскільки низка дослідників на чолі з Я. Рейхелем стверджували, що монети з кириличними написами, знайдені на території України, належать болгарським чи сербським правителям. Перша велика знахідка скарбу срібляників у Ніжині 1852 р., що вперше була систематизована Я. Волошинським, остаточно вирішила питання з їх атрибуцією. Після появи другого великого скарбу у Києві 1876 р. з'явилася більш вдала класифікація І. Толстого (1882 р.), в якій виділено 4 типи монет Володимира Великого, один Святополка Окаянного, 5 типів монет Ярослава Мудрого та окреслено період карбування давньоруських монет - 988-1018 рр. Спроби Д. Чудовського, М. Черньова, Д. Прозоровського, О. Орєшнікова спростувати згадану схему успіхів не мали. Вперше галицько-руські монети, карбовані у Львові, були атрибутовані польським дослідником Т. Чацьким у 1800 р. Наукову класифікацію цих монет у 1865 р. здійснив греко-католицький священик І. Ступницький (виділив по два типи монет Казимира III, Людовіка Угорського, Владислава Опольського, Владислава Ягайла). У 1873 р. у с. Гвоздові на Київщині знайшли шість невідомих монет, які В. Антонович атрибутував як литовсько-руські монети Володимира Ольгердовича. Нечисленність відомостей про ці монети у XIX ст. не дозволила здійснити їх наукову систематизацію. Класифікацію джучидських дирхемів Кримського улусу, карбування яких почалося у 1267 р., здійснив у 1832 р. російський нумізмат Х. Френ. Першість у дослідженні генуезько-кримських срібних аспр і мідних фолісів, що з 1290 р. карбувались у генуезьких факторіях Криму, належить директору музею Одеського товариства історії і старожитностей М. Мурзакевичу.

Процес становлення наукової нумізматики в Україні пройшов всі етапи характерні для нумізматики загалом - від зацікавлення нумізматичним матеріалом і його колекціонуванням у XVI ст. до формування понятійно-категоріального апарату нумізматики в XIX ст. У період становлення нумізматичної науки було досягнуто певних успіхів у вивченні давньоруських та галицько-руських монет.

У третьому розділі “Середньовічна нумізматика у першій половині XX ст.” окреслено діяльність нумізматичних наукових осередків у першій половині XX ст. в Україні, сформульовано основні дослідницькі проблеми грошового обігу України V-початку XVI ст.

У першій чверті XX ст. в Україні найбільші осередки наукового вивчення монет зосереджувалися на Наддніпрянщині - Києві (мюнцкабінет університету /В. Данилевич/, нумізматичний відділ Церковно-археологічного музею /М. Петров/, Художньо-промислового і наукового музею ім. Імп. Миколи II /М. Біляшівський/), та Ніжині (історико-філологічний інститут /В. Ляскоронський/).

З 20-х років XX ст. основними осередками наукових студій у радянській Україні стають музейні установи. У 1926 р. саме з метою координації розвитку нумізматичних досліджень Всеукраїнська Академія наук, на базі колекції Церковно-археологічного музею, створила Секцію нумізматики. У 20-30-х роках у Секції, що перетворилась на нумізматичний науковий центр УРСР, працювали провідні нумізмати України - В. Ляскоронський, В. Шугаївський, Ю. Сецінський.

У 30-х роках XX ст. відбувся форсований наступ на нумізматику, що була визначена радянським партійним керівництвом як безперспективне буржуазне вчення. Репресій зазнали низка провідних нумізматів - Р. Фасмер, О. Сіверс, В. Шугаївський, І. Спаський. Натомість, у Західній Україні міжвоєнний період відзначається певним піднесенням інтересу до нумізматики: у 1925-1928 рр. Спілка Львівських нумізматів видавала у Львові періодичний збірник “Zapiski numizmatyczne”; свідченням нумізматичних зацікавлень на Буковині є проведення у 1935 р. Третього загальнорумунського конгресу з археології та нумізматики в Чернівцях.

З кінця XIX ст. у європейській нумізматичній практиці поряд з класичною нумізматикою (нім. - die Mьnzkunde), що вивчала вагу, пробу, іконографію, палеографію, легенду та тип монети зароджується нумізматика як історична дисципліна, яка на основі скарбів вивчає історію грошового обігу в процесі товарообміну і наданні послуг (нім. - die Geldgeschichte). Розширення предмета нумізматики зумовило певні зрушення у методиці досліджень. На зламі XIX-XX ст. нумізмати відходять від констатації фактів, опису і реєстрації окремих нумізматичних пам'яток і зосереджуються на загальноісторичних узагальненнях. Саме на першу половину XX ст. припадає формування дослідницьких проблем грошового обігу.

У грошовому обігу України періоду раннього середньовіччя (V-VIII ст.) були присутні ранньовізантійські монети та сасанідські драхми. Оскільки знахідки цих монет є нечисленними, то відповідно вони не стали предметом окремого наукового вивчення. Натомість, в історіографії грошового обігу України періоду класичного середньовіччя (IX-XIII ст.) у першій половині XX ст. сформувалось декілька самостійних дослідницьких проблем: визначення ролі іноземних (куфічних /О. Марков, Р. Фасмер/, західноєвропейських /М. Бауер/ та вітчизняних монет /О. Ільїн, М. Бауер/ в структурі грошового обігу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства); зміна його форм з появою злитків на межі XI-XII ст. /О. Ільїн/; формування грошово-вагової метрології /І. Кауфман, В. Трутовський, М. Бауер/ тощо. Коло пізньосередньовічних дослідницьких проблем визначали питання поширення іноземних монет на теренах України (празького гроша /О. Сіверс/, литовських та польських монет /М. Щекатіхін, М. Ґумовський/), а також проблеми вітчизняної емісії (срібляників і златників /О. Ільїн М. Бауер/, галицько-руських та київських монет Володимира Ольгердовича /К. Болсуновський, М. Ґумовський, О. Ільїн/, Новгород-сіверських монет /К. Болсуновський у 1906 р. визначив як автентичні монети Романа Михайловича II, О. Ільїн у 1921 р. атрибутував монети Дмитра-Корибута Ольгердовича/, джучидських та гірейських монет /О. Ретовський/).

Таким чином, нове розуміння об'єкта і предмета досліджень нумізматики у першій половині XX ст., в якому на перший план виходить дослідження скарбів як реліктів грошового обігу минулого, сформувало тематику грошового обігу України періоду середньовіччя.

У четвертому розділі “Розвиток нумізматичних досліджень у другій половині XX ст.” простежено тенденції розвитку нумізматики як спеціальної історичної дисципліни в другій половині XX ст. на прикладі реконструкції грошового господарства середньовічної України.

У другій половині XX ст. провідними науково-дослідницькими нумізматичними центрами, що в контексті дослідницьких завдань вивчали нумізматику і питання грошового обігу України періоду середньовіччя стали Державний історичний музей (м. Москва) та Державний Ермітаж (м. Ленінград). Саме в Ермітажі працював відомий фахівець середньовічної нумізматики українець І. Спаський - єдиний радянський нумізмат, якого американський журнал “Coin World” в 1963 р. назвав одним з найвизначніших нумізматів світу. Учнем І. Спаського є М. Котляр, з науковою діяльністю якого пов'язують концептуальне оформлення української нумізматики. Основні завдання нумізматики в другій половині XX ст. були окреслені історією грошового господарства та монетної справи на території України Котляр М. Ф. Стан і перспективи розвитку української нумізматики // Український історичний журнал - 1965. - №11. - С. 27..

Становлення національної держави та запровадження Україною власних грошей у 1996 р. відродило інтерес і до проблем наукової нумізматики. У нумізматичних дослідженнях середньовічної нумізматики виокремилось декілька напрямів досліджень: перший - традиційне вивчення історії грошового обігу та грошового господарства на основі укладання топографічних карт монетних знахідок, публікацій виявлених монет і скарбів, що відтворює на основі нумізматичного матеріалу маловивчені або не відомі сторінки економічного, політичного та культурного життя населення регіонів (Наддніпрянщину вивчають Г. Козубовський, В. Зоценко, С.Климовський, Західноукраїнський регіон - Р. Шуст, Буковину - С. Пивоваров); другий - дослідження монетно-лічильних найменувань та реконструкція терміносистем грошового господарства /О. Огуй, Р. Шуст/; третій - вивчає монети вітчизняної емісії (срібляники та златники /А. Луців/, монети київської та новгород-сіверської емісії /Г. Козубовський/, галицько-руські денарії і грошики /А. Крижанівський/, золотоординські монети /К. Хромов/; четвертий - історію та стан нумізматичних колекцій України (колекція Національного історичного музею України у Києві /Р. Яушева-Омельянчик, Л. Гриневич, Б. Гарбуз/, Волинського та Подільського краєзнавчих музеїв /Р. Шуст/); п'ятий - пов'язаний з залученням до наукового обігу спадщини українських нумізматів /Р. Яушева-Омельянчик/.

Якщо у XIX ст. нумізматика визначалася як наука про монети, предметом вивчення якої є типи, легенди і системи монет, у першій половині XX ст. нумізматика виступала однією з гілок джерелознавства, що допомагала відтворювати грошовий обіг певного регіону, то у другій половині XX ст. нумізматика перетворюється на спеціальну історичну дисципліну, що вирішує складні проблеми товарно-грошових відносин минулого. У другій половині XX ст. відбулося чергове розширення об'єкта досліджень - тепер до монет і скарбів долучаються штемпелі, вагові тягарці тощо.

З другої половини XX ст. у нумізматиці середньовічної України домінує комплексний підхід. У цей час дослідниками було здійснено або уточнено періодизацію обігу вітчизняних та іноземних монет присутніх у грошовому обігу України періоду середньовіччя: уточнено періодизацію куфічних дирхемів /В. Янін, М. Котляр/, західноєвропейських денаріїв /В. Потін/, празьких грошів /Н. Соболєва, В. Рябцевич/, джучидських дирхемів /Г. Федоров-Давидов/; укладено періодизаційну схему обігу візантійських міліарісіїі і гексаграм /В. Кропоткін, В. Зоценко/, галицько-руських монет /М. Котляр/, монет пізньосередньовічної київської і Новгород-сіверської емісій /Г. Козубовський/.

Нумізмати другої половина XX ст. вирішили низку питань грошово-вагової метрології та системи лічби в Україні у період середньовіччя /В. Янін, А. Назаренко, М. Котляр, О. Огуй, Р. Шуст/. Цей період був успішним у з'ясуванні проблемних питань вітчизняної емісії. І. Спаський, який використавши метод штемпельного аналізу, уклав корпус 340 відомих давньоруських срібляників, М. Котляр класифікував галицько-руські монети, Г. Козубовський - денарії Володимира Ольгердовича та Дмитра-Корибута.

Підсумовуючи, можемо стверджувати, що у другій половині XX ст. у нумізматичних дослідженнях середньовічної нумізматики України дослідниками належну увагу приділено як проблемним, так і теоретичним узагальненням нумізматики України періоду середньовіччя.

нумізматика середньовічний грошовий монета

Висновки

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положення, що виносяться на захист:

становлення наукової нумізматики в Україні відбувалося за загальноєвропейськими традиціями, поетапно протягом XVI-XIX ст. Кожний етап мав певні організаційні форми: перший XVI-XVIII ст. (зумовлений появою інтересу до монети як до історичної і культурної пам'ятки) - приватна збірка монет, другий починаючи з кінця XVIII ст. (охарактеризований цілеспрямованим нагромадженням нумізматичного матеріалу) - публічні мюнцкабінети і музейні колекції, третій з середини XIX ст. (визначений систематизацією монетного матеріалу) та четвертий з другої половини XIX ст. (окреслений формуванням понятійно-категоріального апарату нумізматики) - наукові нумізматичні осередки;

з першої половини XX ст. розширюється об'єкт і предмет нумізматики, поряд з вивченням монет як реліктів минулого, досліджуються скарби як джерело до історії грошового обігу;

друга половина XX ст. характеризується черговим розширенням об'єкта нумізматики, до монет і скарбів долучаються вагові тягарці, штемпелі тощо. Водночас розширюється предмет досліджень, поряд з нумізматикою та історією грошового обігу активно вивчаються питання грошово-вагової метрології, грошового господарства та лічби монет;

з огляду на визначення нумізматики у XIX ст. як науки про монети, історіографія нумізматики України періоду середньовіччя представлена низкою праць, присвячених питанням атрибуції та класифікації монет вітчизняної емісії: давньоруським срібляникам та златникам, галицько-руським денаріям та грошиками, монетам Володимира Ольгердовича, джучидським дирхемам та генузько-кримським аспрам і фолісам. Немаловажна роль в розв'язанні питань атрибуції та класифікації згаданих монет належить вітчизняним нумізматам - В. Антоновичу, Я. Волошинському, М. Мурзакевичу, І. Ступницькому;

у дослідженнях першої половини XX ст. нові методи аналізу щодо якісних змін у скарбах спричинили створення топографічних праць, в яких виділялися періоди грошового обігу, що в свою чергу обумовило формування дослідницьких проблем грошового обігу середньовічної України. Пріоритет у створенні топографій, в яких фіксувалися періоди грошового обігу України належить іноземним дослідникам - М.Бауеру, О.Ільїну, О.Сіверсу М.Щекатіхіну;

з 70-х років XX ст. у нумізматиці середньовічної України домінує комплексний підхід до вивчення грошового господарства на території республіки. Шляхом системного і порівняльного аналізу нумізматичного і писемного матеріалу дану методику успішно розвивають М. Котляр, О. Огуй, С. Пивоваров, Р. Шуст;

попри значну наукову активність у вивченні проблем нумізматики України періоду середньовіччя досі остаточно нез'ясованими залишаються питання емісії подільських півгрошиків, про яку повідомляють писемні джерела, карбування литовських монет типу “колюмна” у м. Луцьк, обрізання празьких грошів та литовського контрамаркування монет, яке, найвірогідніше, здійснювалося в Україні;

пріоритетним завданням сучасної української нумізматики є створення корпусу монет, що перебували в грошовому обігу України періоду середньовіччя.

Основні положення дисертації викладені у наступних публікаціях авторки:

1) Турмис Н. В. До питання про методи нумізматичних досліджень І. Г. Спаського // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Вип. VIII. - Дрогобич: Вимір, 2001. - С. 196-205.

2) Турмис Н. В. Становлення наукової нумізматики на Україні у XIX ст.: етапи та організаційні форми // Наукові зошити історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Вип. 5-6. - Львів: Вид-во Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка, 2003. - С. 86-94.

3) Турмис Н. В. Давньоруське карбування: історіографія проблеми // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Вип. XI. - Дрогобич: Каменяр, 2003. - С. 156-165.

4) Турмыс Н. В. Нумизматические исследования на Украине в XIX в. // Одиннадцатая Всероссийская Нумизматическая конференция. Санкт-Петербург (14-18 апреля 2003 г.). Тезисы докладов и сообщений. - Санкт-Петербург: Изд-во Гос. Эрмитажа, 2003. - С. 232-233.

5) Кметь В. Ф., Турмис Н. В., Шуст Р. М. Стан і перспективи розвитку спеціальних історичних дисциплін // Українська історіографія на зламі XX-XXI ст.: здобутки і проблеми / За ред. Л. О. Зашкільняка. - Львів: ПАІС, 2004. - С. 229-259.

6) Турмис Н. В. Передумови становлення грошової системи Київської Русі. Історіографічний контекст // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Вип. VII. - Дрогобич: Коло, 2004. - С. 50-62.

АНОТАЦІЯ

Турмис Н. В. Історіографія нумізматики України періоду середньовіччя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06. - Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.

У дисертації здійснено комплексне дослідження та простежено основні тенденції історіографії нумізматики України періоду середньовіччя у XIX-XX ст. Зокрема, виділено етапи становлення наукової нумізматики в Україні, проаналізовано концептуальні та методологічні засади середньовічної нумізматики України в XIX-XX ст. Прослідковано розвиток нумізматики від вчення про монети у ХІХ ст. до науки, що розкриває проблеми грошового обігу у першій половині ХХ ст., та спеціальної історичної дисципліни у другій половині ХХ ст. Висвітлено процес наукової атрибуції та класифікації середньовічних монет вітчизняної емісії (давньоруських, галицько-руських, пізньосередньовічних київських, новгород-сіверських, джучидських і генуезько-кримських монет). Виявлено напрями, які є малоз'ясованими в історіографії: емісія подільських півгрошиків, литовських монет типу “колюмна” у Луцьку та контрамаркування монет і ін.

Ключові слова: нумізматика, історіографія, монета, період, етап, мюнцкабінет, класифікація, атрибуція, дослідження, Україна.

АННОТАЦИЯ

Турмыс Н.В. Историография нумизматики Украины периода средневековья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06. - Историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2005.

В диссертации совершено комплексное исследование становления научной нумизматики в Украине и её развития на протяжении XIX-XX вв. Становление нумизматики в Украине происходило в рамках общеевропейских традиций, это был поэтапный процесс на протяжении XVI-XIX вв. Каждый этап имел свою организационную форму: первый - (в XVI-XVIII вв. возникает интерес к монете как источнику истории и культуры) - частная коллекция монет, второй - (начиная с конца XVIII в. происходит цельное, систематическое собирание монет) - публичные минцкабинеты и музейные собрания, третий - (начиная с середины XIX в. нумизматика посредством систематизации монетного материала переходит в ранг научной дисциплины) и четвёртый - (вторая половина XIX в. связана с формированием категориального апарата и методологии нумизматики) хорошо прослежен в деятельности нумизматических центров.

В XIX в. происходит накапливание и систематизация монетного материала. В первой половине XX в. расширяется объект и предмет нумизматики, на первый план выходит исследование кладов как источников для реконструкции денежного обращения прошлого. Во второй половине XX в. на ряду с монетами и кладами нумизматы изучают весовые гирьки, штемпели, что автоматически расширяет и предмет исследований - основной акцент сконцентрирован на вопросах денежного хозяйства.

В работе также раскрыты особенности исследования проблем нумизматики Украины периода средневековья, показаны объективные и субъективные факторы, которые обусловили главные тенденции и направления в эволюции научных концепций историографии средневековой нумизматики Украины. В работе освещены процессы атрибуции и научной классификации монет эмитированных на территории Украины. Весомый вклад в историографию XIX в. сделали отечественные нумизматы - В. Антонович, Я. Волошинский, М. Мурзакевич, И. Ступницкий. В исследованиях первой половины XX ст. метод анализа качественных изменений в кладах обусловил возникновение топографий кладов, в которых четко выделены периоды денежного обращения. Приоритет в исследованиях денежного обращения в этот период развития нумизматики принадлежит иностранным нумизматам - Н.Бауэру, А.Ильину, А.Сиверсу, М.Щекатихину. Начиная с 70-х годов XX в. в нумизматике средневековой Украины доминируют комплексные подходы в исследованиях истории денежного обращения, денежно-весовой метрологии, систем счёта, то есть посредством систематического анализа нумизматического и письменного материала исследователи изучают проблемы денежного хозяйства на территории республики. В этом направлении работают Н. Котляр, А. Огуй, С. Пивоваров, Р. Шуст.

В результате исследования выявлено также ряд вопросов, которые остались в историографии малоизученными либо дискуссионными. Это, в первую очередь, вопросы эмиссии подольских полугрошиков, чеканка литовских монет типа “колюмна” в Луцке, обрезание пражских грошей и др.

Ключевые слова: нумизматика, историография, монета, период, этап, минцкабинет, классификация, атрибуция, исследование, Украина.

ANNOTATION

Turmys N. V. Historiography of Ukrainian Numismatics in the period of medieval ages.- Manuscript.

Dissertation to obtain the Scholarly Degree of Candidate of History by specialty 07.00.06. - Historiography, source studies and special historical disciplines. - Ivan Franko Lviv National University. Lviv, 2005.

The thesis deals with the complex research of formation of Ukrainian medieval numismatics and the main tendency of historiography of Ukrainian numismatics in the period of medieval ages.

Special analysis is given to conceptual and methodological basis of Ukrainian numismatics in XIX-XX centuries as well as the full coverage of the process of scientific attribution and the classification of medieval coins native emission. The range of money turnover in Ukraine in medieval period, formed in the historiography at the end of XIX-XX centuries is considered and the main directions and tendencies in analysis of the theme in sufficiently shown. Debatable and insufficiently known issues are revealed and prospective directions for further research are determined.

Key words: numismatics, historiography, coin, period, stage, coin cabinet, classification, attribute, research, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru