Періодизація історії України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Наукова періодизація Історії України

Формаційний підхід до періодизації

Періодизація історії України за рівнем розвитком суспільства

Хронологічна періодизація

Наукова періодизація Історії України

періодизація історичний український суспільство

Для розуміння процесу української історії є вкрай важливими критерії-упорядники, які впорядковують історичні дані, що багаті на події та явища. Таким критерієм розвитку виступає наукова періодизація української історії.

Першим, хто спробував логічно та обґрунтовано здійснити загальну наукову періодизацію українського історичного процесу був Михайло Грушевський. Його концепція про наукову періодизацію історії України була викладена у статті "Звичайна схема "русскої" історії і справа раціонального укладу історії Східного Слов'янства" (1904 р). Категорично заперечуючи домагання Московської Русі на частину давньоруської спадщини, дослідник називає єдиним спадкоємцем Києва "українсько-руську народність", яка, на думку дослідника, і створила Київську державу, а тому необхідно вивчати історію "кожної народності окремо, в її генетичнім преємстві від початків аж до нині". Схема розвитку українського історичного процесу знайшла своє втілення на сторінках багатотомної "Історії України-Руси". Порогом історичних часів для українського народу Грушевський називає IV вік по Христу, а перед тим "про наш народ можемо говорити тільки як про частину слов'янської групи".

Головним змістом першого періоду історичного життя нашого народу була організація Руської держави, об'єднання її в одне "політичне тіло" та прийняття християнства.

Другий - перехідний період - відкривається серединою XIV століття, коли землі України увійшли до складу Великого Князівства Литовського та Польщі. У цей час форми суспільно-політичного життя і побуту під впливом інших держав змінюються. Як результат - загострення протиріч між урядовою і привілейованою меншістю і масами.

Третій період - це період народної боротьби з ворожим суспільно-економічним устроєм. Поєднання цієї боротьби з релігійною

та національною - своєрідна риса змісту нової доби української історії. В цей час національне почуття "доходить до небувалого напруження", та боротьба не може бути виграна, бо на перешкоді стає сильна організація - Московщина, з одного боку, і Річ Посполита з іншого.

Отже, М.Грушевський виділяє декілька періодів історії України, поєднуючи їх у дві доби - стару (старі часи, княжий та литовсько-польський періоди) та нову (козацький період), які називає тезою і антитезою, що доходять до синтези українського відродження початку XIX століття.

Одночасно з М.Грушевським науковець Дмитро Іванович Дорошенко підготував бібліографічний покажчик джерел з історії України, який вийшов 1904p. Він містив 25 розділів і 722 позиції. В даному покажчику автор уперше подав свою схему періодизації історії України: археологічний період; княжий; литовсько-польський (Козаччина); московський (Руїна, Гетьманщина); Запоріжжя; середина XVIII -- 60-ті роки XIX ст.; новітня доба. Покажчик був високо оцінений і надовго став добрим бібліографічним довідником з україніки.

У радянські часи вищезгадані підходи до періодизації історії україни було засуджено. Періодизація історії України, виходячи з моментів політичних, державних, національних, релігійних, зображення Історичного поступу українського народу окремим від розвитку інших народів, особливо російського, була названа антинауковою.

Історичну схему М.Грушевського в основному прийняли і відповідно доповнили історики в діаспорі. О.Оглоблин виділяв три основні періоди розвитку українського народу і його держави. Перший період - це княжа державна формація (Київська Русь і Галицько-Волинська держава); другий - козацько-гетьманська держава і третій - модерна українська державність, яка відродилася в 1917-1918 р.

В сучасній зарубіжній україністиці історію розуміють як серію "культур" ("цивілізацій"), які йдуть одна за одною, або співіснують одна з одною, а в середині цих "культур" розглядають історію як взаємодію різних вікових "поколінь". Ці принципи періодизації загальної історії історики переносять і на періодизацію історії українського народу, формулюючи дві основні ідеї історичного розвитку української нації: ідею європеїзму і ідею української державності.

У сучасній українській історіографії проблема періодизації українського етногенезу є дискусійною - досі ще не вироблено єдиних критеріїв її поділу. На наш погляд, періодизація українського поступу ґрунтується на етапах формування української державності. Пропонується така періодизація:

Стародавня історія - до VI ст.

Середньовіччя - Київська Русь, Галицько- Волинська держава,

Русько-Литовське князівство. VII-XV ст.

Ранньоновітня історія - Українська козацька держава XVI-XVIII ст.

Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій -XIX ст.

Українська революція. 1917-1921 рр.

Радянська Україна. 1921-1991.

Україна незалежна. 1991-1999.

Формаційний підхід до періодизації

В основу формаційного підходу покладено соціально-економічний розвиток суспільства, основні періоди:

1. Первісно-общинна формація. Виникає з появою першрї людини на території сучасної України ( 1 млн. років тому) до появи перших держав на території України (Київська Русь - ЙX ст.). Цей період характеризують: відсутність приватної власності, общинне існування людей, відсутність класів, слабкий розвиток продуктивних сил.

2. Рабовласницька формація. Виникає з появою перших цивілізацій. На території України класично не була представлена в перших слов'янських державах, а лише в іноетнічних державах - міста держави в Північної Причорномор”ї, пізніше Римська імперія. Рабовласницька формація характеризується наявністю приватної власності, експлуатацією (рабство) та більш високим розвитком продуктивних сил. Виникають антагоністичні класи - раби та рабовласники.

3. Феодальна формація. Виникає з появою феодальної держави Київська Русь у ЙX ст. Період феодалізму тривав на території України від ЙX ст до 1861 року - відміни кріпосного права в Російської імперії. У цей період продовжує існувати приватна власність, людство існує в межах двох великих класів - феодалів, які володіли землею та кріпаками, які були прикріплені до землі, але були особисто вільні. Продуктивні сили набагато зростають у порівнянні з рабовласницькою формацією - кріпаки були зацікавлені в результатах своєї праці.

4. Капіталістична формація. На території України виникає після відміни кріпацтва в Росії 1861 рік та Австрії 1848 рік. Тривала до 1917 року - Світової Соціалістичної Революції. В період капіталізму існують два “ворожі” класи - капіталісти (власники капіталів) та пролетаріат. Продуктивні сили розвиваються виходять на небачений рівень.

5. Комуністична формація. Виникає після 1917 року і повалення старого режиму. Характеризується відсутністю експлуатації людини людиною та класів. Проте це було тільки в теорії, на практиці було зовсім інше.

Періодизація історії України за рівнем розвитком суспільства

1. Доіндустріальне суспільство (аграрне або традиційне). Виникає з появою перших людей на території України, проіснувало до 30-х років ЧЧ ст - примусової колективізації та руйнування традиційного сила. Основна маса населення України - це селяни, які займаються сільським господарством.

2. Індустріальне суспільство. Хронологія: 1930-ті до 1991 року. Більшість населення України проживає в містах, основа економіки - промисловість.

3. Постіндустріальне суспільство. Ця стадія історичного розвитку триває з 1991 року отриманням незалежності Україною до сьогодні. Більшість населення України працює в сфері послуг.

Хронологічна періодизація

Хронологічна періодизація є найбільш простою і побудована за хронологічним принципом. Періодизація історії України за хронологічним принципом, хоч і з невеликими відмінностями, проте практично відповідає періодизації всесвітньої історії (Історії Європи).

Хронологічна періодизація:

1. Давня історія України - від появи першої людини (1 млн років тому) до VЙ ст. - виникнення перших слов'янських державних утворень (проте часто Давню історію України продовжують до ЧЙЙЙ ст. остаточної загибелі Київської Русі).

2. Середньовічна історії України - VЙ ст. (або ЧЙЙЙ ст.) до 1569 року - Люблінська унія - створення Речі Посполитої. Основні віхи періоду - Існування Київської Русі, удільний період, Русько-Литовська держава.

3. Нова історія України - 1569 - 1914 (або початок ЧЧ ст. ) до початку Українських національних змагань під час Першої Світової війни. Перебування України у складі Речі Посполитої, а пізніше у складі Австро-Угорської та Російської імперій.

4. Новітня Історія України - Від 1914 року, продовжується і нині. Основні віхи : Українська національна революція, перебування у складі СРСР, незалежна Україна.

Размещено на Allbest.ru