Формування типу військового видання в процесі українського державотворення 1917–1920 рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

суспільний військовий преса гуманістичний

Актуальність даної роботи зумовлена потребою дослідити становлення одного з типів видань -- військової газети та визначити роль української військової, зокрема, стрілецької преси в процесах державотворення у період визвольних змагань в Україні (1917-1920 рр.), значення часопису “Стрілець” як одного з найпопулярніших і найпоширеніших серед українського війська. На основі всебічного аналізу історичного досвіду необхідно спрогнозувати і науково обгрунтувати його значення для сучасних військових ЗМІ у формуванні морально-етичних якостей військовиків як патріотів та для політичного майбутнього України як держави.

Українські Січові Стрільці (УСС) та Українська Галицька Армія (УГА) відіграли важливу роль у визвольних змаганнях нашого народу, в процесі державотворення. Саме тому їхня преса викликає великий інтерес, особливо найпопулярніший часопис українського війська “Стрілець”, що репрезентував усі типологічні риси військового видання. На шпальтах цього часопису знайшла відображення героїчна боротьба УГА за соборну незалежну Україну, зафіксована національна військова думка стрільців, їхній високий патріотизм. Саме з цих причин за роки імперського правління газета “Стрілець”, як і вся українська військова преса 1917-1920 років, була практично знищена, лише у спецсховищах бібліотек Києва, Львова та за рубежем зберігалася частина номерів. Але тривалий час і вона була недоступною для дослідників. Необхідно всебічно вивчити та дослідити часопис українського війська “Стрілець” з таких причин.

По-перше, до цього часу в історіографії залишається не до кінця визначеною роль української військової преси у визвольних змаганнях 1917-1920 років, тоді як події того часу засвідчують: українська військова періодика була “прискорювачем” соціально-політичного життя, важливим чинником державотворення. Отже, є потреба максимально точно окреслити місце української військової преси в системі факторів визвольної боротьби українського народу.

По-друге, український військовий часопис “Стрілець” уособлює тип військового періодичного видання, який розраховано на певну читацьку аудиторію, виконує соціально-організаторську, інформаційно-пізнавальну, комунікативно-етичну та ціннісно-орієнтаційну функції відповідно до умов розв'язання соціально-економічних і політичних завдань суспільства. Типу видання притаманна сукупність типоутворюючих ознак, серед яких дослідники виділяють тематику, зміст та спрямування видання, характер читацької аудиторії, її інтереси, форми та методи відображення дійсності, способи впливу на читача.

Важливо розкрити особливості військового типу видання і узагальнити їх на основі дослідження часопису УГА “Стрілець”.

По-третє, на сторінках газети “Стрілець” об'єктивно і детально зафіксовано сам процес визвольних змагань, описано долі багатьох їх учасників, і, зрештою, створено хронікально-документальну основу для відтворення складних, суперечливих процесів, які відбувалися на той час в Україні та за її межами.

По-четверте, слід враховувати, що сьогодні, як ніколи, існує моральна потреба звернутися до історії, яка роками стиралася з пам'яті українців. А часопис “Стрілець” якраз був не тільки джерелом інформації для воїнів, а й пропагандистом, активним творцем державницького менталітету, що мало суттєвий вплив на процес державотворення.

По-п'яте, поглиблений тематичний аналіз публікацій газети “Стрілець” має створити основу не тільки для об'єктивної оцінки історичного минулого, а й спрогнозувати найоптимальнішу участь преси, зокрема військової, у розвитку держави в майбутньому.

Саме це і визначає актуальність проведеного дослідження, основна мета якого полягає в розкритті процесів формування типу військового видання і ролі та значення української військової преси, зокрема, газети “Стрілець” у формуванні державницького світогляду вояків армії Української Народної Республіки, участі в боротьбі за державну незалежність України.

На основі опрацьованого матеріалу зроблено узагальнення та висновки, які вже тепер допоможуть зламати стереотипи, що спрощують минуле, дати уточнення, нові оцінки подій, а отже, виразніше розкрити один з найскладніших і найтрагічніших періодів нашої історії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації органічно інтегруються у державну навчальну програму післядипломної підготовки фахівців у Київському військовому гуманітарному інституті. Дослідження має тісний зв'язок з тематикою курсу “Історія української військової преси”, зокрема з темами: “Українська преса на західноукраїнських землях в період суспільно-політичного руху на початку XX ст.”, “Українська преса доби Центральної Ради”, “Українська преса в період гетьманщини”, “Українська преса періоду Директорії”, “Українська військова преса в період визвольних змагань 1917-1920 рр.” і є суттєвим доповненням до матеріалу вищезазначених тем. Дисертація пов'язана з навчальними курсами “Історія Збройних Сил України” (розглядає питання відображення історичних подій у військовій пресі), “Теорія і практика військових засобів масової інформації” (висвітлено історичний розвиток жанрів і тематичних напрямів в українській військовій пресі).

Об'єктом дослідження є складні процеси зародження і становлення військової періодичної преси, її роль у державотворенні в Україні 1917-1920-го років.Основні типологічні риси і характерні особливості військового видання, їхній генезис проявився в газетах УСС, українській військовій пресі періоду Центральної Ради, гетьманату, Директорії, пресі Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) і Західної Області Української Народної Республіки (ЗОУНР), особливо в часописі “Стрілець” як такому, що впродовж тривалого і найвідповідальнішого часу визвольних змагань морально підтримував та інформував українських військовиків.

Предметом дослідження є масив військових газет, зокрема, часопис “Стрілець” з публікаціями різних проблемно-тематичних напрямів і жанрів, із його авторським активом, що забезпечувало провідну роль газети в системі військової преси того часу, її вплив на боротьбу за державну незалежність України.

Для розв'язання поставленого завдання важливо дослідити історичні умови започаткування української військової преси, її становлення, детально розглянути структуру української військової системи інформування, зокрема, стрілецької преси і місце в ній “Стрільця”, а також всебічно розкрити роль часопису у визвольних змаганнях українського народу.

Аби з'ясувати ознаки, притаманні військовому типу видання, зроблено детальний проблемно-тематичний і жанровий аналіз публікацій “Стрільця” та інших військових видань.

Однією з типологічних ознак газети є її авторство. Тому варто встановити авторів публікацій часопису й проаналізувати особливості їхніх творчих почерків, жанрову палітру творів та позиції авторів як публіцистів-громадян в утвердженні української національної ідеї.

Метою дисертації є комплексне дослідження української військової преси і, зокрема, часопису “Стрілець” під кутом зору формування державницького менталітету вояків, націотворчої ідеї; спроба науково осмислити концептуальні засади функціонування військових ЗМІ в період бойових дій, розкрити основні важелі впливу преси на військовиків -- учасників визвольних змагань за державну незалежність України.

Відповідно до мети в праці поставлено такі завдання:

? узагальнити внесок української військової преси початку XX століття у відродження й утвердження національно-гуманістичних духовних цінностей, створених попередніми поколіннями, але заборонених, сфальсифікованих і замовчуваних упродовж тривалого часу російським, польським, австро-угорським урядами;

? дослідити, як військова преса початку XX століття, зокрема, газета “Стрілець”, розкриває соціально-психологічні мотиви в процесі бойової і суспільно-політичної діяльності, впливає на міжособисті стосунки, зміцнення дисципліни, формування морально-етичних якостей військовиків;

? з'ясувати місце та роль газети “Стрілець” у системі військових ЗМІ того часу, визначити ставлення часопису до інших груп військових ЗМІ щодо питань державотворення, простежити зв'язок з іншими друкованими виданнями та радіо;

? виявити специфічні функції військової преси на етапі збройної боротьби за державну незалежність України;

? дослідити еволюцію проблемно-тематичних напрямів публікацій часопису “Стрілець” залежно від становища на фронті;

? з'ясувати основні підходи до принципу пропаганди державного устрою України;

? виявити ефективність військових видань 1917-1920 рр. (на прикладі газети “Стрілець”) щодо участі військових часописів у державотворчих процесах;

? виявити оптимальні форми співпраці військової преси з керівними військовими структурами.

Джерелознавча база дисертації -- військова періодична преса періоду визвольних змагань в Україні (1917-1920 рр.) часописи: “Стрілець”, “Стрілецька думка”, “Стрілецький шлях”, “Український стрілець”, “Стрілецька вістка”, “Козацька думка”, “Наша правда”, “Повстанець” тощо.

Ретельно вивчалися історичні документи, що могли б пролити світло на дану проблему, в Центральному державному архіві вищих органів влади України, Інституті рукописів Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського.

Проаналізована мемуарна література учасників бойових дій Січового Стрілецтва, УГА: Олександра Удовиченка, Василя Кучабського, Марка Безручка, Осипа Назарука, Мирослава Ірчана, а також військовиків Наддніпрянської армії, Симона Петлюри.

У роботі над дисертацією використано дослідження українських та зарубіжних авторів щодо проблем державного будівництва і ролі в ньому ЗМІ, науковий та публіцистичний доробок провідних українських вчених, політичних лідерів та ідеологів національно-визвольного руху.

Важливим джерелом є Конституція України, що визначає поле функціонування ЗМІ, забезпечує та гарантує свободу слова в Україні. Використано офіційні документи, постанови і ухвали Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента України, матеріали Міністерства оборони та Міністерства у справах преси та інформації.

Наукова новизна даної дисертації полягає в тому, що це одне з перших комплексних досліджень та узагальнень діяльності української військової преси початку XX століття, зокрема, газети УГА “Стрілець”. На прикладі газети “Стрілець” у праці відображено реальне функціонування української військової преси, що спирається на використання загальнолюдських цінностей як засобу виховання активної громадянської позиції вояків, формування їхньої національної самосвідомості. При цьому введено в науковий обіг новий емпіричний матеріал. Проаналізовано й узагальнено різножанрові газетні публікації, в яких зафіксовано складні, драматичні процеси періоду визвольних змагань українського народу (1917-1920 рр.), елементи відродження національної історичної пам'яті. Визначено роль періодичної військової преси як складника інформаційної системи, що впливає на формування державницького світогляду читачів, а також розкрито шляхи активізації сучасної національної преси в руслі відродження національного війська і зміцнення державності.

Вперше в історико-науковому контексті аналізуються матеріали професійного і загального характеру, в яких висвітлюються стан у військах та оглядаються основні соціально-політичні проблеми в Україні і світі. Спираючись на значний фактичний матеріал, автор намагався окреслити розвиток військової думки в Україні в 1917-1920 роках.

Стан наукового дослідження теми. Роль національно-патріотичної журналістики другої половини XIX -- першої чверті XX століття в пробудженні свідомості українського народу досліджував І.Крупський1. У його праці надається увага військовій пресі, але, на наш погляд, дослідження має характер загального ознайомлення з матеріалами стрілецької преси, що, безумовно, викликає інтерес, але є недостатнім для вивчення і узагальнення досвіду державотворчої функції військової преси.

До вдалих спроб осягнути роль західноукраїнської журналістики 20-30 років XX століття у формуванні державного мислення і української політичної думки можна віднести науковий доробок С. Костя2, проте його дослідження охоплюють лише цивільну пресу.

У праці С.Костя, О.Тимчишина, К.Федірка2 розкриваються етапи розвитку української військової преси, проте автори не ставили метою дослідження типологічних ознак військових видань.

Грунтовними є дослідження про надбання і перспективи української журналістики В.Шкляра, О.Мелещенка, О.Мукомели, Й.Лося, І.Паримського3, які видали історично-теоретичний нарис, присвячений цим проблемам, що є значним кроком у становленні і розвитку вітчизняної журналістики. З-поміж загальних проблем автори звертаються і до окремих питань історії військової журналістики, але здебільшого звертають увагу на цивільну пресу.

Тему розвитку військової журналістики, її класифікації розробляв Г.Кривошея4, який одним із перших в Україні спробував осягнути історичні надбання військової преси, проаналізувати окремі проблемно-тематичні спрямування, жанрову палітру українських військових часописів, що були заборонені тоталітарним режимом.

Змістовним є дослідження А.Животка5, який зробив загальний огляд української журналістики, зокрема, присвятив главу українській військовій пресі.

З-поміж інших дослідників слід відзначити О.Мороза6, який розглянув актуальні проблеми історії української військової преси у міжвоєнний період (1921-1939 рр.), її структуру, функціональне призначення. Але військова преса періоду 1917-1920 років залишилася поза увагою цього дослідника.

Так само і О. Сидоренко7 в анотованому бібліографічному покажчику обмежився дослідженням таборової преси періоду І світової війни.

Розкриває в певних аспектах важливу роль військової журналістики в національно-визвольних змаганнях широкого історичного періоду С.Горєвалов8. Г.Рудий9 висвітлює питання освіти, науки і культури в українській пресі лише 1918 року. Поза увагою цих авторів залишилось узагальнення процесів становлення української військової газети як типу військового видання.

Ряд авторів, зокрема П. Федоришин10, вважають, що українська військова преса 1917-1920 рр. не мала своєї структури, а складні умови, за яких виходили часописи, спричиняли спонтанний добір матеріалу.

Детальний аналіз часопису “Стрілець”, здійснений дисертантом, дає можливість пересвідчитись, що вихід військових газет був керованим, планомірним, військова преса мала власну структуру.

Отже, серед праць з історії українського друкованого слова грунтовного комплексного дослідження військової газети як типу видання періоду 1917-1920 років та її впливу на державотворення досі не було. Мета дисертації --заповнити цю прогалину.

Теоретичні засади та методологічна основа дисертаційного дослідження. Дисертація базується на методологічних засадах сучасної та зарубіжної філософської думки, теорії журналістики і соціології.

Праця має комплексний характер, оскільки в ній застосовано аналітичний, конкретно-історичний, порівняльний та системний методи дослідження.

Науково-практичне значення дисертації. Здійснене дослідження, в якому зроблена спроба з'ясувати закономірності функціонування військового часопису в умовах бойових дій, дає змогу військовим журналістам, а відтак і політикам осмислити потенціал друкованого слова. Практичне значення праці полягає в тому, що теоретичні положення і висновки, узагальнений досвід, рекомендації можуть стати методичною основою для оптимізації впливу засобів масової інформації на процес соціального, політичного, та морально-естетичного виховання військовиків, їхньої участі в творенні демократичної, правової держави. Орієнтуючись на потреби практики, автор надає дослідженню прикладного характеру, рекомендує працівникам військових засобів масової інформації, структур виховної роботи методи і способи використання військової преси для виховання активної громадянської позиції у військовиків і цивільного населення за умов становлення національних Збройних Сил.

Апробація та прогнозування результатів дослідження. Практично всі положення відбули апробацію й були використані на конференції “Засоби масової інформації і становлення національної армії України”, що відбулася в 1994 році в Києві; на другій всеукраїнській науково-теоретичній конференції 1994 року в Житомирі “Преса: історія і сучасність”, де було винесено на обговорення повідомлення -- “Структура преси УГА”, а також на конференції “Психологічні проблеми конфліктів у військових підрозділах”, що відбулася в Києві у 1995 році, де обговорювалося дослідження автора -- “Державницька ідея як підгрунтя для формування міжособистих стосунків в армії УНР”.

Матеріали дослідження опубліковані у збірниках наукових праць. Положення дисертації також знайшли відображення в передачах ТРК “Сатурн”.

Грунтуючись на дослідженях часопису “Стрілець”, автор опублікував ряд матеріалів про релігійну пропаганду на сторінках військової преси в українсько-англійському військовому християнському журналі “Контакт”.

Зміст праці, теоретичні положення та висновки використано в навчальному курсі “Історія військової журналістики”, “Теорія і практика військових ЗМІ” та спецкурсах для слухачів КВГІ “Основи інформаційної роботи”, “Використання досвіду стрілецької преси в роботі військової редакції у бойових умовах”, в спецкурсі для військових психологів і соціологів “Використання преси для розв'язування конфліктних ситуацій у війську”.

Структура дисертаційної праці. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг дисертації становить 154 сторінки, додатків 28 сторінок. Автором було опрацьовано 199 джерел.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Пеший розділ “Військові часописи у системі факторів державотворення” розглядає історичні умови виникнення військової преси, процеси її структуризації та значення у визвольних змаганнях українського народу.

У підрозділі 1.1 “Історичні засади започаткування та розвитку української військової преси” аналізуються історичні, політичні та економічні умови на українських землях початку ХХ століття, що сприяли зародженню і розвитку української військової преси. В Україні, яка перебувала у складі держав-загарбниць Австрії та Росії, умови для розвитку преси були складні, а військової преси взагалі не існувало, оскільки не було українських військових формувань. Перші військові часописи з'явилися з утворенням військових організацій, котрі поставили своїм завданням майбутню збройну боротьбу за українську державу. Автор звертає увагу на відмінності у виникненні військових видань у Західній і Східній Україні.

У Західній Україні, що перебувала у складі Австро-Угорської імперії, під впливом боротьби за незалежність інших поневолених держав виникли товариства “Січ”, “Сокіл”, які об'єднали у своїх лавах охочих займатися спортом. Тут здійснюється значна виховна робота щодо відродження національної свідомості. У 1912 році було створено осередки стрілецького руху “Січові Стрільці -- 1”, “Січові Стрільці -- ІІ” “Стрілецький курінь”. До цього ж періоду належать згадки про перший військовий друкований орган -- “Січові вісті”, що видавався у Львові. І з початком першої світової війни Українські Січові Стрільці, що об'єднали стрілецькі організації, не маючи іншої змоги зберегти військо, утворили легіон УСС у складі австрійської армії. Тоді ж запрацювала Пресова Квартира УСС, яка видавала часописи, інформувала воїнів про події на фронті, економічне та політичне становище на українських землях і в світі.

У Наддніпрянській Україні становище українців завдяки репресивній політиці царської Росії було ще складнішим. Тільки у 1917 році, коли організувалися перші українські військові формування, стали виходити українські військові часописи, що видавалися як додатки до російськомовної військової преси або самостійно як вісники про ту чи іншу подію у війську.

На думку автора дисертації, основними причинами виникнення військової преси були:

? утворення перших військових формувань;

? нагальна потреба поширення української національної ідеї самостійної

держави серед військовиків;

? прагнення вояків знати про становище на фронті.

У підрозділі 1.2 “Процес структуризації українських військових засобів масової інформації та місце в ній часопису “Стрілець” автор розглядає структуризацію українських військових ЗМІ, де в основу поділу видань на класи, поклав читацьку аудиторію, на яку були розраховані видання, їхні проблемно-тематичні напрями. Проаналізувавши структуру української військової преси, автор вказав на причини і шляхи її формування та залежність від структури українського війська і суспільно-політичного становища в Україні.

У підрозділі 1.3 “Функції часопису “Стрілець” та його роль у визвольних змаганнях українського народу” проаналізовано інформаційну, консолідуючу, мобілізаційну, конструктивну, аналітичну, просвітницько-виховну, гедоністичну, опозиційно-руйнівну та рекламну функції українських військових видань, їх значення для формування державницького світогляду вояків УГА.

У другому розділі дисертації “Центральний друкований орган УГА -- газета “Стрілець” як тип військового видання” розглянуто основні типологічні характеристики військових часописів.

У підрозділі 2.1 “Проблемно-тематичний зміст газети “Стрілець” -- типологічна характеристика видання” досліджується формування основних проблемно-тематичних напрямів газети як провідної типоутворюючої ознаки видання. Автор виділяє такі напрями: висвітлення бойового шляху УГА; творення українського війська; міжнародні суспільно-політичні події і місце України в них; становище народу на поневолених українських землях; культурне життя держави та війська; задоволення релігійних потреб військовиків. Як окремий проблемно-тематичний напрям автор виділяє публікації в “Стрільці” біографічних матеріалів провідників УГА, ЗОУНР, які були прикметними саме для цього часопису. Крізь усі проблемно-тематичні напрями проходить ідея збереження для історії відомостей про тогочасні змагання за державність України. Автор намагається охарактеризувати кожен із тематичних напрямів, їх роль у державотворенні, вихованні у воїнів УГА національної свідомості, поширені ідеї соборної незалежної України.

У підрозділі 2.2 “Особливості жанрових форм у масовій військовій газеті” детально розглядаються публіцистичні жанри, що використовувались у часописі “Стрілець”, а також проведено паралелі з іншими військовими виданнями щодо зародження і розвитку газетних жанрів. Зазначається, що найпоширенішими були замітки, кореспонденції, репортажі, агітаційні статті, оперативні звіти; перебували в зародковому стані інтерв'ю-діалог, замальовка та рецензія.

Значну увагу приділено аналізу інформаційних, аналітичних та художньо-публіцистичних жанрів газети, їх специфіці, художнім особливостям, інформаційній насиченості та ідейній переконливості. Зокрема, систематизується цінний досвід використання газетних жанрів для посилення дієвості військового часопису.

У підрозділі 2.3 “Проблеми формування редакторського колективу та авторського контингенту” характеризується діяльність Пресової Квартири УГА; її організація, функції, склад та вплив на “Стрільця”, що був центральним органом УГА. В дисертації подано невідомі та маловідомі факти про діяльність Пресової Квартири. При характеристиці редакторського колективу автор подає відомості про життєвий і творчий шлях, фахові можливості осіб, які в різний час були редакторами видання.

Теоретичне осмислення дослідженного матеріалу дає можливість зробити висновок щодо позитивного впливу військових часописів і, зокрема, газети Української Галицької Армії “Стрілець” на формування державницького світогляду вояків, пропаганду національної ідеї та завдань творення держави, згуртування народних мас. “Стрілець” став саме тим часописом, який, відображаючи моменти життя держави і війська, зводив їх у міцно пов'язану систему, охоплював проблеми духовної, суспільно-політичної та економічної сфер життя українських вояків. Він започаткував тип військової газети в українській журналістиці.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що часопис “Стрілець” уособлював саме ті риси, ті типологічні ознаки, що були притаманні військовим виданням державницького спрямування.

Оскільки в період визвольних змагань українського народу 1917-1920 років вирішальна роль припала на події 1919 року, то дослідження військової преси цього часу є особливо важливим. Спираючись на теоретичну основу, якою стали праці відомих дослідників історії української преси: А.Животка, А.Москаленка, Г.Кривошеї, О.Мукомели, І.Крупського, В.Шкляра, М.Нечиталюка, В.Ігнатієнка, В.Романюка, Г.Рудого, П.Федоришина та інших, -- автор робить спробу доповнити, поглибити, систематизувати відомості про військові видання, що виходили в період від їх виникнення до 1920 року.

Здійснивши наукове дослідження, автор дійшов таких висновків:

1. Умови і шляхи творення військової преси в Західній і Східній Україні були різними. Відмінність полягала в тому, що в Галичині українські військові формування виникли в 1914 році, а перші військові організації -- з 1912 року, що значно раніше, ніж військові формування в складі російської армії, куди входили українці з Наддніпрянщини. Отже, і військова преса виникла в Західній Україні раніше. Іншими були й шляхи її виникнення. Досить висока грамотність і політизованість Українських Січових Стрільців були однією з умов популярності українських військових видань. Окрім того, цивільна преса не задовольняла потреб війська. Перші військові часописи в Західній Україні виникли як друковані органи перших військових формувань, кадри їх поповнювалися з числа цивільних літераторів, що були національно свідомими і розуміли своє призначення у воєнний час.

2. Дана праця є спробою найдетальнішого дослідження структури української військової преси. В ній проаналізовано всі військові видання, починаючи з друкованих органів перших військових формувань і до часописів 1920 року. Відомості про періодичні видання, оформлені у вигляді таблиць, розкривають картину виникнення, виходу та припинення діяльності військових часописів. Таблиці подають відомості про 82 військові періодичні видання, характеризують їх засновників, інформують про час виходу, періодичність. Зроблено висновки щодо формування структури української військової преси, яка, на думку автора, повторила структуру самого українського війська. УГА, як найорганізованіша і дисциплінована частина українського війська, мала чітку структуру преси й певну підпорядкованість корпусної преси центральній. Вертикальні зв'язки простежувалися в тому, що пресу першого, другого і третього Галицьких корпусів видавали підзвітні Пресовій Квартирі інформаційні органи, створені в корпусах.

3. Часопис “Стрілець”, як сформований тип видання, відігравав винятково важливу роль у системі військової преси 1919 року для пропаганди державотворчої та націотворчої ідеї об'єднання Західної і Східної України, протистояння впливові польської та російської національної політики, етнопсихології. Основний орієнтир видання -- визвольна боротьба УГА за соборну незалежну Україну. Тематика “Стрільця”, як провідна типологічна ознака, зорієнтована на висвітлення суспільно-політичного становища в Україні та впливу на нього світових політичних процесів, бойового шляху війська, його згуртування на основі єдиного завдання -- визволення українських земель від польських і більшовицьких загарбників. Високий пафос та ідейність публікацій “Стрільця”, регулярність його виходу й широке розповсюдження серед вояків мали неабияке значення для виховання особового складу УГА, а також цивільного населення. Такий спектр дії обумовив виняткове значення часопису і визначав його важливу роль у боротьбі за державну незалежність України.

Розгалужена система військових видань Галичини завдячувала своїм створенням спеціальному органові, який функціонував при командуванні -- Пресовій Квартирі, що була ініціатором виходу у світ багатьох часописів і виконувала роль координатора та керівника підзвітних видань. У Східній Україні перші часописи виникли в 1917 році двома шляхами: по-перше, як додатки до російськомовних військових газет, по-друге -- як самостійні органи перших українських військових громад. Заборона російською владою цивільної україномовної преси та відсутність до 1917 року українських військових формувань спричинили затримку у виникненні української військової преси в цьому регіоні. 1917 -- 1920 роки були періодом існування найбільшої мережі українських військових видань.

Структура військової преси не була сталою в період 1917-1920 років, а залежала від політичних змін у суспільстві, зміни влади. Щоб визначити місце часопису в структурі тогочасної військової преси, слід брати невеликий історичний відтинок, який характеризувався відносною стабільністю влади. Як правило, зі зміною влади закривалися існуючі військові часописи і виникали нові.

4. Часопис “Стрілець” як центральний орган Української Галицької Армії відігравав важливу державотворчу роль і виконував інформаційну, консолідуючу, мобілізуючу, конструктивну, аналітичну, виховну, просвітницьку, гедоністичну, опозиційно-руйнівну та інші функції, чим визначається важлива його роль у становленні Українського війська як опори державності, незалежності України. Газета “Стрілець” була провідником суспільної думки щодо державотворення, створення національної, свідомої, дисциплінованої і культурної армії.

5. Автор дослідження зробив спробу проаналізувати основні проблемно-тематичні напрями публікацій часопису “Стрілець”, що найповніше репрезентують його типологічну характеристику. Серед них -- висвітлення бойового шляху УГА; творення українського війська; суспільно-політичного та економічного становища в Україні; міжнародних подій; життя українців на поневолених землях, культурного життя держави та війська. Дисертантом відзначається, що у військовому часописі публікувалися матеріали релігійної тематики та біографічні відомості провідників ЗУНР і ЗОУНР. Отже, часопис “Стрілець” порушував питання різних аспектів життя військовиків і держави, відображав його досить повно і широко. В цьому була одна з причин неабиякої популярності видання і його значного впливу на виховання військовиків як патріотів.

6. У дисертації досліджується жанрова палітра “Стрільця”, її роль у досягненні максимальної дієвості видання, його впливу на читача. На основі аналізу зроблено висновок про використання часописом інформаційних, аналітичних, художньо-публіцистичних жанрів, визначено їх характерні особливості. Зокрема, відзначено, що жанри інтерв'ю і рецензії перебували в стані формування, інші теж постійно вдосконалювалися. Характерною рисою, що об'єднує публікації різних жанрів, є їх належний літературно-публіцистичний рівень, використання найрізноманітних мовно-стилістичних засобів відображення дійсності.

Широке використання палітри відомих на той час газетних жанрів дало змогу урізноманітнити публікації “Стрільця”, задовольняти потреби військовиків у “духовній поживі”, посилити виховну дієвість часопису.

7. Важливою типологічною ознакою видання є авторський актив та редакторський склад “Стрільця”, їхній професіоналізм, творчий потенціал. У дисертації наведено забуті імена, дано загальну характеристику життєвому та творчому шляхам журналістів, котрі творили “обличчя” часопису “Стрілець”. Редакторський та авторський корпус газети складали відомі на той час письменники, публіцисти, які, будучи національно свідомими громадянами України, вбачали свій патріотичний обов'язок у роботі з військом, яке у час війни вирішувало долю держави. Розкрито також шляхи формування авторського колективу, охарактеризовано джерела інформації, які використовувала редакція “Стрільця”.

На основі здійсненого дослідження можна сформулювати ряд рекомендацій для сучасних військових ЗМІ та навчальних закладів, які готують військових журналістів.

1. Для успішного здійснення інформативно-пізнавальної, соціально-організаторської, комунікативно-естетичної та інших функцій сучасної військової преси, для підвищення кваліфікаційного рівня журналістів необхідним є вивчення досвіду українських національних видань, що є цінним джерелом методів та форм вирішення найважливіших завдань, які стоять перед військом незалежної держави України, глибокого і різнобічного висвітлення проблем війська і впливу на психологію військовиків, виховання патріотичного духу та інших важливих чинників становлення українського війська. Історичні набутки можуть ефективно використовуватися і в нинішніх умовах формування системи засобів масової інформації Збройних Сил України. Доцільно ввести практику тематичних семінарів, які охоплювали б вивчення цієї проблеми в колективах редакцій військових видань.

2. У перспективні плани роботи редакцій військових видань варто ввести розділ, присвячений вихованню воїнів на традиціях українського війська з використанням публікацій української військової преси 1917-1920 років, зокрема часопису “Стрілець”.

3. Видається доцільним, спираючись на історичний досвід, в публікаціях сучасних військових часописів більше уваги приділяти їх патріотичному спрямуванню, формуванню боєздатності Українських Збройних Сил під гаслом незалежності України.

4. Як засвідчує досвід, важливе значення для підвищення дієвості часопису і його виховної ролі має підбір редакційних кадрів. Важливо, аби це були не тільки висококваліфіковані фахівці, але й співробітники, глибоко віддані національній ідеї, ідеалам незалежності України. Тільки журналісти-патріоти зможуть справити належний виховний вплив на військову читацьку аудиторію, сформувати державницький світогляд, патріотизм військового читача. Для ефективного вирішення таких завдань, на нашу думку, доцільно звернути увагу на ретельний добір авторських колективів.

5. Популярності газети сприяє активна участь у ній відомих письменників, істориків, публіцистів. Як показує аналіз, ця традиція зародилася ще в перших військових часописах і розвинулася у виданнях 1917-1920 років. Така практика давала добрі результати і може бути актуальною й нині. Тому здається доцільним ширше залучати до виступів у військовій пресі з питань, що стосуються історії і сьогодення армії, морально-етичного й естетичного виховання відомих публіцистів, письменників, істориків. На нашу думку, безсумнівну користь дасть введення морального та матеріального заохочення таких авторів.

6. Важливе значення має обмін досвідом військових і цивільних засобів масової інформації. При військових ЗМІ доцільно створити творчі майстерні, у яких вели б заняття провідні письменники-публіцисти України. Варто було б запровадити форму підвищення професійної майстерності журналістів військових засобів масової інформації шляхом навчання їх у таких творчих студіях. За типом творчих студій розробити навчальні програми підготовки журналістів військових засобів масової інформації при Київському військовому гуманітарному інституті.

7. Досвід діяльності військових видань 1917-1920 років, зокрема газети “Стрілець”, показує, що важливу роль при висвітленні того чи іншого ключового питання військової тематики відігравали огляди цивільної і військової преси щодо цього питання. На думку автора, для підвищення виховного впливу на військовиків, для зміцнення зв'язків між цивільними та військовими засобами масової інформації і глибокого висвітлення конкретної проблеми військової тематики варто публікувати огляди виступів цивільної, військової преси, радіо та телебачення з питань, які цікавлять читацьку аудиторію.

8. Досвід роботи військових засобів масової інформації 1917-1920 років і, зокрема, часопису українського війська “Стрілець” яскраво показує, як слід користуватися всією палітрою жанрів, ефективно вдаватися до художньо-публіцистичного слова. На наш погляд, варто звернути увагу сучасних військових засобів масової інформації на ширше використання таких жанрів, як репортаж, інтерв'ю, огляд, нарис які роблять видання цікавим і дієвим.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДЕСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЯХ АВТОРА

1. Сегеда С. Військова тема в цивільних засобах масової інформації // Засоби масової інформації і становище національної армії України: Збірник наукових праць За заг. ред. А.З. Москаленка. -- К., 1994. -- С. 50-53.

2. Сегеда С. Державницька ідея як підгрунтя для формування міжособистих стосунків в армії УНР. //Конфлікти у суспільстві: діагностика і профілактика: Збірник наукових праць за ред. М.І. Пірен. -- К., 1995. -- с. 80-82.

3. Сегеда С. І з Богом воскресне Україна. За матеріалами часопису українського війська “Стрілець” (1919 р.) // Контакт -- 1997 -- № 1 -- С. 28-29.

4. Сегеда С. Щит віри. Документальний відеофільм. // Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора ПА № 1500 від 2 грудня 1998.

5. Сегеда С. Василь Пачовський -- письменник і публіцист // Збірник наукових праць КВГІ. -- 1999. -- № 2 (9). -- С. 63-67.

6. Сегеда С. Інформаційні жанри в періодичних виданнях Української Галицької Армії (на прикладі газети “Стрілець”) // Збірник наукових праць КВГІ. -- 1999. -- № 3 (10). -- С.66-71.

Размещено на Allbest.ru