Трипільська культура

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Маріупольський державний університет

Кафедра історичних дисциплін

Духовна культура трипільців

Реферат

з курсу “Історія України”

Маріуполь -- 2012

План

артефакт трипільський архаїчний цивілізація

Вступ

1. Відображення магії та релігії. Магічні обряди

2. Артефакти трипільських поселень як сліди магічної практики

3. Предмети магічної практики. Сакральні образи

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

З позиції цивілізаційного підходу, який посідає чільне місце у сучасній науці, історичний процес постає передусім розмаїттям таких культурно-історичних форм, як цивілізація. Особливості кожної цивілізації обумовлені в першу чергу саме унікальним і неповторним для кожної з них феноменом духовної культури, яка і є обличчям конкретних цивілізацій. Отже, при такому підході неповторність кожного давнього суспільства обумовлена унікальністю його сакрального світу. Тому особливої актуальності набуває вивчення духовної сфери давніх культур, зокрема і трипільської.

Об'єктом даного реферата є трипільська культура, а предметом -- сакральна сфера трипільського суспільства.

Духовне життя трипільського суспільства завжди викликало інтерес дослідників. На початку ХХ ст. Фахівці з класичною освітою К.В. Болсуновський, І.О. Лінниченко, Л.Є. Чикаленко, В.В. Хвойко приділяли увагу орнаментації посуду і визначенню семантики певних сюжетів. К.В. Болсуновський, аналізуючи “зміїний” орнамент на трипільському посуді, дійшов висновку, що змії, зображені на “урнах”, пов'язані з подорожжю душ померлих у потойбічний світ.

У радянські часи серед проблем на перший план були висунуті “базисні” аспекти суспільства, головним чином економічні. Але в деяких працях 30-х років розглядались і проблеми релігійних уявлень трипільців. Б.Л. Богаєвський у своїх дослідженнях виходив з концепції економічного детермінізму. Слушно запропонував розглядати трипільську орнаментацію як магічно-піктографічну систему.

На початку 50-х років побачило світ фундаментальне дослідження С.М. Бібікова щодо ранньотрипільського поселення Лука-Врублевецька, один з розділів якої повністю присвячено духовній сфері трипільського суспільства. Звернув увагу на археологічні артефакти, пов'язані із сакральною сферою, розглянув прояви ритуальних обрядів в трипільському середовищі, характерних для давніх замлеробів.

Дослідження В.М. Даниленка присвячені релігійно-космологічним уявленням землеробського суспільства взагалі і трипільського зокрема.

Б.О. Рибаков запропонував розглядати реконструкцію трипільського світосприймання та міфологію як частину релігійних уявлень давніх землеробів.

Окремим важливим аспектам сакральної сфери трипільців присвячені дослідження М.Л. Макаревича, О.В. Цвек, Т.Г. Мовші, В.І. Маркевича та ін.

Новий напрям у вивченні сакральних проявів трипільської культури започаткований і досліджується у фундаментальних працях Т.М. Ткачука, присвячених знаковій системі Трипілля.

Безліч артефактів трипільської культури, отриманих під час археологічних досліджень, свідчать про найвище піднесення духу архаїчної цивілізації мідного віку, що знайшло відображення саме у сакральному світі, створеному трипільцями. До розуміння певних аспектів духовного життя давнього суспільства можна наблизитися (за браком вербальної традиції та писемних джерел) тільки на базі джерел археологічних, які інтерпретуються виходячи з даних дисциплін, що вивчають людину.

Мета - дослідження духовної сфери трипільського суспільства. Дана мета передбачає наступні завдання:

- проаналізувати призначення магічних артефактів трипільської культури;

- описати предмети магічної практики та знакову систему;

- встановити які магічні обряди застосовувалися у трипільців.

Під час дослідження сакральної сфери праісторичного суспільства, настільки давнього, що від нього залишилась лише матеріальна культура, а вербальна традиція стосувалась вже значно пізніших часів, застосовувались ретроспективний і порівняльно-типологічний методи дослідження.

1. Відображення магії та релігії. Магічні обряди

Магічними уявленнями М. Мосс вважає ідеї та вірування, які належать до магічних дій. Дії, відповідно до яких визначаються усі інші елементи магії, є магічними обрядами. Магічні обряди практикуються у народній магії або здійснюються фахівцями -- магами. На магічному місці використовують матеріали та інструменти, які ніколи не бувають випадковими. Їх виготовлення або вибір також стають обрядом. Приготування до магічного обряду також стає обрядом. Виділяють такі обряди: симпатичні або символічні, обряд очищення, обряд жертвоприношення[7;346].

Проявом здійснення обряду жертвоприношення з використанням вогню у трипільській культурі є різноманітні компоненти культурного шару поселень - ями з попелом, кістками, побутовими та сакральними предметами. Прикладом є розкопки поселення Майданецьке у комплексі П на земляній підлозі було простежено яму 5 діаметром 2,5 м. Верхня частина ями була заповнена брилами обмазки від зруйнованого перекриття та фрагментами посуду. З глибини 0,4 мв заповненні траплялися кістки тварин, окремі фрагменти кераміки, антропоморфної пластики. В будинку за 7-8 м було знайдено яму діаметром 4,4 м, глибиною 1,67 м від рівня підлоги. У верхній частині яма була заповнена будівельним рештками. Нижче траплялися фрагменти кераміки, кістки тварин, антропоморфні статуетки, вугілля та попіл. Найглибша частина ями мала заповнення з прошарків попелу, в яких зустрічалися фрагменти пластики та кістки тварин. Привертає увагу залягання фрагментарних статуеток поряд з фрагментами великих конічних мисок із слідами кіптяви. Антропоморфні фігурки перед тим, як потрапити у яму, розбивалися. Дрібні статуетки знайдені цілими. Такі особливості заповнення ям під будинками ясно вказують на сліди сакральних ритуалів з використанням вогню, найімовірніше, жертвопринесення, локалізованого у житлових комплексах.

В багатьох культах, якщо в жертву приносили тварину, то її всіляко прикрашали, зокрема й стрічками. Трипільські зооморфні статуетки, прикрашені різними засобами, можна розглядати, відповідно, як символічне зображення жертовних тварин. Ритуали умертвіння жертовних тварин були дуже різноманітні. Коли замість тварин в жертву приносили борошно та хліб, їх кидали у вогонь. У будинку поселення Тимкове була вирита кругла яма, в кій на глибині 0,5 м від рівня підлоги знайдено велику антропоморфну посудину з обгорілим зерном, “запечатану” шаром глини.

Варто також згадати відкриття С. М. Бібікова щодо групи статуеток з Луки-Врублевецької, до формувальної маси яких додавалися борошно або зерна пшениці. На думку дослідника, ці фігурки кидали у вогонь відразу після ліплення під час релігійно-магічного акту [1;15].

Знищення жертви означало використання головного акту жертвоприношення. Жертва була посвячена, змінювала свою сутність, її смерть була ніби смертю Фенікса: вона відроджувалась у сакральному світі. Після заклання вона уподібнювалась покійнику, душа якого одночасно перебуває в іншому світі та в тілі того, хто щойно помер. Щоб позбутися того, що залишилося від обряду, проводили певні дії, часто залишки спалювали, закопували у землю. Навіть попіл після кремації не кидали будь-куди, його ховали у спеціально виділених місцях, які були під охороною релігійної заборони. Саме тому можна вважати, що різноманітні артефакти зі слідами вогню, попелу, слідами жертвоприношень.

У магічних церемоніях зафіксоване використання для чаклунства двох або трьох ляльок, що підпорядковане магії чисел 2 і 3. З магічною силою чисел, мабуть, деякою мірою пов'язані дуалістичні риси таких трипільських артефактів, як подвійні посудини - “біноклі”, парні зображення, від двох до семи символів різних істот на посудинах. Три предмети також іноді поєднуються в один, це так звані “триноклі”. Є також посудини складені з чотирьох або п'яти чашок.

Артефакти, які певним чином пов'язані з магією, можуть бути умовно поділені на такі, що свідчать про магічні обряди, магічні предмети, які були задіяні у магічних обрядах, та магічні образи та символи. Матеріали, які свідчать про магічні обряди, охоплюють дуже широке коло археологічних артефактів. В першу чергу це рештки трипільських поселень. Найхарактернішою рисою трипільської культури є руїни з обпаленої глини. Аналіз даних артефактів дозволяє зробити висновок про застосування особливого ритуалу залишення будівель, перетворення наприкінці їх існування на ритуальні об'єкти. У них певним чином розташовували інвентар, завантажували паливом і спалювалися. Спалювання селища можна розглядати як велике жертвоприношення [7;395].

В жертву часто приносили тварин. Про це свідчать знахідки черепів або частину черепів бика, тура, оленя, вівці, собаки в Ленківціх, Гребенюковому Ярі, Бернашівці, Окопах. Під час розкопок житла на поселенні Сандраки О.Ф. Лагодовська звертає увагу на яму 1, в заповненні якої було багато кісток тварин: зокрема кінцівки копитних (копита та фаланги),кістки двох зайців, 15 бобрів, 12 оленів, 33 биків, 122 свиней.

Знахідки людських кісток на поселеннях та в житлах можна вважати жертвопринесенням (офіруванням). Оскільки людське поховання пов'язане з ритуалом, тобто з самого початку є ритуальним. Під час дослідження поселення Кошилівці-Обоз В.П. Кравець в одному з жител під шаром обмазки на земляній долівці першого поверху виявила перепалені кістки людського черепа.

На поселенні Більшівці до кошиловецького горизонту належить поховальний комплекс, який складався з похованння людини, поховання собаки і трьох людських черепів.

Отже, для трипільської культури всіх етапів характерні сліди жертвоприношення, які умовно можна віднести до двох типів. Перший тип пов'язаний із знахідками кісток тварин, іноді в посудинах, або черепів: собаки, свині, бика, кози. Другий тип -- як правило, розрізнені людські кістки та черепи. В обох випадках дослідники відзначають, що трапляються перепалені кістки, а це вказує на використання вогню.

2. Артефакти трипільських поселень як сліди магічної практики

Із сакралізацією людського житла, його деталей, хатнього вогнища, а також локалізацією магічних обрядів у будинках пов'язані багато груп артефактів, отриманих під час розкопок площадок і ям від раннього до пізніх етапів Трипілля.

Насамперед це різноманітні глинобитні підвищення, які, очевидно, могли бути вівтарями або вогнищами-вівтарями. В одному з жител поселення Тимкове було досліджено глинобитне вогнище-вівтар, на якому, імовірно, розміщувалося декілька посудин. Фігурне глинобитне оформлення бортиків вогнища підкреслює його сакральний характер. Поряд розміщувалась глибока, майже заповнена на момент загибелі житла, яма із сміттєвим заповненням і прошарками попелу. Тут же знайдено квадратну в плані посудину з глини, намазану на земляну підлогу, ймовірно, для зерна, а біля нього -- жіночу статуетку. Фрагменти глиняної вимостки, орнаментовано заглибленими концентричними колами, досліджено в одному з жител Кирилівки.

Вірогідно, глиняні вимостки, що зустрічаються як у приміщеннях так і поруч з ними просто неба являлися вогнищами та водночас вівтарями, місцем здійснення священних обрядів кожної родини. Святість домашнього вогнища -- поняття близьке майже усім народам. Вогнище -- сакральний центр дому та символ родини. Вогнище було центром домашнього культу та повсякденного благочестя. Отже вогнище було священним, тому і виступало як вівтар [9; 28].

Насиченість окремих будівель певними деталями інтер'єру, ритуальним посудом, антропоморфною та зооморфною пластикою дозволяє припускати їх особливий сакральний статус для мешканців поселення.

Комплекс сакральних речей, який складався з моделі храму, антропоморфних фігурок та моделей стільців-тронів, знайдено серед залишків зруйнованого сучасним будівництвом житла ранньотрипільського поселення Тимкове.

Дослідники поселення Коновка звернули увагу на житло №7. Це двокамерна споруда з товстим глинобитним перекриттям на дерев'яному каркасі та земляною підлогою першого поверху, частково підмазаною тонким шаром глини. На ній було споруджено вимостки прямокутної форми, біля них знайдено комплекс сакральних речей: антропоморфні та зооморфні фігурки, фішки, частина яких мала зооморфні або антропоморфні риси. Місцезнаходження споруди у центрі поселення, 76 знайдених тут предметів пластики, а також розташований навколо них посуд, відсутність знарядь праці та відходів виробництва, кіток тварин чи інших ознак господарської діяльності дозволяє дослідникам вважати цей комплекс залишками культової будівлі.

Схожі будівлі зустрічаються в багатьох поселеннях, але нема достатніх підстав простежити культову спеціалізацію споруд і вважати той чи інший будинок “храмом” або “святилищем”. Це не відкидає імовірності існування останніх у трипільців. Зафіксовані в житлах Тимкового, Сабатинівки ІІ, Коломийщини ІІ, Коновки та інших поселень комплекси пластики та сакральких артефактів безумовно фіксують особливий ритуальний статус цих будівель.

Скарби в житлах, на поселеннях або в районі поселень також розглядають як певний вид жертвоприношення. Різноманітні предмети, зібрані в комплекси і сховані в будівлях або на поселеннях, розглядаються як сакральні скарби. Вони складалися з набору різноманітних речей, які мали лише престижно-ритуальну (а не побутову чи господарську) цінність. Наведемо декілька прикладів.

В одній з будівель поселення Олександрівка знайдено скарб із семи крем'яних заготовок наконечників для дротика, схований на підлозі біля стіни. У цьому самому житлі виявлено комплекс, який складався з мідного антропоморфного амулета -- бляхи, пронизок, окремих чорних намистин та підвісок з молочних зубів оленя або їх імітації. Він компактно розміщувався під завалом обмазки. Неподалік зафіксовано розвал грушоподібної посудини, в якій знаходилася нижня частина сидячої фігурки.

На поселенні Глибочок між скупченнями уламків кераміки знайдено скарб мідних предметів. Це були три кільця з пластин міді або дроту діаметром від 35 до 25 см та серпоподібна підвіска з гачком завдовжки 45 см. Усі предмети були тісно переплетені поміж собою. На відстані 1,4 м знайдено ще й мідний злиток.

Отже, можна зробити висновок, що найбільша частина артефактів трипільської культури, яка свідчить про сакральну практику, пов'язана з обрядом жетвоприношення. В обрядях жертвоприношення використовувався вогонь. Зафіксовано різноманітні ритуали, які свідчать про жертвоприношення, які входили до ритуалу залишення поселення. Імовірно, досить широко практикувалися принесення в жертву певних тварин, зерна, людські жертвоприношення, а також жертвування престижно-ритуальних речей.

3. Предмети магічної практики. Сакральні образи

Під час магічних обрядів використовувалися предмети магічної практики -- різноманітні речі, які є інструментарієм магічних ритуалів. Вони трапляються серед різних категорій знахідок, сюди можна зарахувати антропоморфну та зооморфну пластику, ритуальний посуд, керамічні моделі будівель, стільців-тронів, саней, сокир, хлібців, моделі посуду (мініатюрні посудини), амулети з різних матеріалів, керамічні брязкальця, прясла, об'ємні символи (фішки), прикраси і орнаментики з іклів кабана та інші вироби. Деякі артефакти, які на перший погляд мають побутове призначення, можуть розглядатися як магічні у зв'язку з їх археологічним контекстом, якій свідчить про набуття звичайними предметами магічних властивостей. Характерним є перелік магічних матеріалів та інструментів [7;410].

Чаші -- розписані магічними символами, чаші на ніжках, фігурних підставках, зооморфні чаші, двохчастині чаші.

Кільця -- мідні кільця серед знахідок трапляються дуже рідко.

Ножі -- крем'яний ніж, наприклад, був знайдений С.О. Гусєвим на глиняній вимостці в будинку поселення Ворошилівка.

Кола -- якоюсь мірою символіці кола можуть відповідати глиняні диски, орнаментальні композиції, підставки, в тому числі й антропоморфні, знайдені серед руїн трипільських будівель.

Веретена -- знахідки їх у Трипіллі невідомі, натомість на пізньому етапі поширені прясла, в тому числі з орнаментацією та знаками.

Як шумові інструменти могли використовуватися брязкальця; більшість з них -- це фігурки птахів, трапляються антропоморфні, брязкальце з Луки-Врублевецької мало яйцеподібну форму, з Клішева -- форму посудинки.

Ляльки, фігурки богів або демонів знаходять відповідність серед пластики.

Кістяні вироби -- присутні різноманітні вироби з кістки, які можна вважати ритуальними: амулети, орнаментики, прикраси з іклів кабана, шпильки з кісток птахів, фаланги пальців бика з отворами, підвіски із зубів оленя, лисиці, вовка. Останні артефакти з'являються ще в палеоліті, їх поширення не закінчується із зникненням Трипілля. На різних поселеннях зустрічаються стулки черепашок з пробитими отворами. Вони також, вірогідно, використовувалися як магічні предмети.

Стріли -- досить рідко знаходять стріли. Знахідки окремих екземплярів крем'яних наконечників стріл у трипільських будинках в контексті всього наповнення комплексу різноманітними сакральними речами свідчать про їх магічне значення. С. М. Бібіков під час розкопок в Жуках знайшов біноклеподібну посудину, заповнену перепаленими відщепами, серед них була і стріла [1;17].

Амулетами й талісманами можна вважати речі, що мали отвори і могли використовуватися як кулони або нашиватися на одяг. Вони можуть відтворювати антропоморфну фігуру або бути абсолютно спрощеної форми. Кам'яна підвіска з Бернашівки нагадує за формою підвіску з зубів.

Предметами, які мають символічне значення, насичені майже всі трипільські комплекси. Можна припустити, що концентрація тих чи інших сакральних предметів -- скупчення в одному житлі кількох подвійних посудин (біноклів) або різноманітних фігурок та мотивних предметів, які утворюють культовий комплекс, пов'язана з різноманітними магічними ритуалами в обряді жертвоприношення.

До категорії сакральних предметів відносяться такі знахідки на поселеннях, як ритуальний посуд, статуетки, моделі стільців, саней та будівель.

Частина трипільської кераміки без сумніву виготовлялася спеціально для використання під час магічних обрядів. Це відноситься в першу чергу до таких виробів, як біноклеподібні, антропоморфні та зооморфні посудини, що складалися з кількох місткостей (від трьох до п'яти) -- керноси. Вони використовувалися для змішування різноманітних підношень під час ритуалів.

Зооморфні посудини поділяються на фігуративні, представленими поодинокими унікальними екземплярами, та чаші з головою та хвостом тварини, іноді на чотирьох ніжках. Останні досить розповсюдженні, різних розмірів, від мініатюрної плошки до великої макітри, серед них є поділені навпіл перегородкою. Зооморфні чаші звичайно відтворюють бовина (відомі з двома голівками) або барана.

Антропоморфна пластика досить широко представлена в матеріалах поселень. Більшість трипільських теракот -- невеликого та середнього розміру, зустрічаються й досить велика скульптура висотою до 30 см [6;107]. Формальний аналіз особливостей фігурок дозволяє виділити низку іконографічних типів, які , імовірно, втілювали різні сакральні образи й виконували різну роль у магічній практиці.

Моделі стільців-тронів розглядають як особливу частину пластики. Вони мають зооморфний, антропоморфний або міксаморфний вигляд. Не виникає сумніву в тому, що теракотові стільці були культовими речами і використовувалися під час різноманітних ритуалів, можливо, трони з чашоподібними сидіннями були мініатюрними вівтарями.

Моделі саней є всі підстави вважати сакральними предметами, які пов'язані з обрядом жертвоприношення. Можливо, вони також певним чином стосувалися поховальних ритуалів. Х. Вовк у результаті етнографічної розвідки цілком слушно вважає, що звичай використання у поховальних ритуалах таких освячених традицією транспортних засобів, як сани та воли, слід шукати в ідеї по велику подорож, яку людина має зробити після смерті. Тут присутній мотив переходу в інший стан і відродження померлого у потойбічному світі, що забезпечувалося певними обрядами.

Більшість моделей будівель та їх фрагментів походить саме з трипільсько-кукутенської спільності [8; 113]. Оскільки моделі будівель є ритуальними предметами, то найбільш важливим є їх символічне навантаження. Висловлювалися думки по застосування моделей як вівтарів у ритуалі під час випікання хліба для підвищення врожаю,у ритуалах, пов'язаних з культами предків, домашнього вогнища та сонця, тварин, зокрема бика. На відміну від більшості дослідників, які вважали, що всі моделі відтворюють храми або житла, Б.О. Рибаков припускав, що вироби із зооморфними деталями зображують громадські хліви та кошари, та висловив слушну думку про магічний сенс обряду виготовлення моделей. Цей обряд був обумовлений законом магії, за яким магічна сила, що нею наділена модель, переходила під час обряду на справжні будівлі та всіляко сприяла добробуту його мешканців. Моделі будівель умовно можна поділити на парціальні, які відтворюють тільки нижню половину будинку без верхньої частини стін і даху, та такі, що зображують споруду повністю і передають її зовнішній вигляд.

Магічні символи та сакральні образи широко представлені в артефактах трипільської культури. До знаків та символів належить досить широке коло зображень: знаки-ікони, блоки знаків на мальованому посуді, різноманітні символи в орнаментації будь-якого типу, орнаментальні композиції, а також фактично будь-який прояв певних зображень в артефактах. Усі вони можуть бути віднесені до магічних знаків та символів і поряд з магічно-сакральною піктографією становлять магічну мову трипільського суспільства, мову, якою людина спілкувалася з вищими силами[5;14]. Іконографічні типи, що відображають сакральні образи, умовно можна поділити на антропоморфні (стояча чи сидяча фігура, образ вагітної жінки, мадонна, оранта, дві богині, сидяча фігура з чашею на колінах, чоловічі фігурки, андрогіни, богиня-корова, богиня-птаха та ін.), зооморфні (овиди, бовини, кози, свині,бики, ведмеді, змії) та синкретичні ( поєднання жінки і птаха, жінки і корови, жінки і змії, Місяці, воду).

Висновки

Оскільки безпосередніх (писемних, словесних) джерел трипільської релігії не збереглося, можна лише зробити спробу відтворити систему релігійних вірувань трипільців на опосередкованому матеріалі, тобто на археологічних знахідках: оригінальних культових зразках скульптури, культових споруд, поховань, побутових ужиткових речей, а також паралелях з відомими міфологічними системами інших індоєвропейських народів. Таким чином, вивчаючи символічну «мову» глиняних пам'яток, ми можемо прочитати ці послання далеких пращурів.

Трипільська релігія належить до часу мідного та бронзового віків, так званої Неолітичної революції. Для цього періоду характерна перемога творчого освоєння простору, закріплення його в космогонічних культах, розвиток уявлень про душу (незалежну від тіла) та її вічне перевтілення, кастовий устрій суспільства з жерцями-старійшинами (вождями) на чолі, культ предків (поява курганних поховань).

Нам, на жаль, не відомі історичні події (факти) Трипільської доби. Але міфологія, на відміну від історії, є універсальною формою моделювання світу. Саме трипільці започаткували для нащадків не тільки місця поселень, а й природні космогонічні моделі та світоглядні основи. Ці моделі матеріалізовані в розписах керамічних виробів та побудові селищ наших трипільських предків.

Проаналізувавши призначення магічних артефактів, можна зробити висновок, що найбільша частина артефактів трипільської культури, яка свідчить про сакральну практику, пов'язана з обрядом жетвоприношення.

З'ясували, що для трипільської культури всіх етапів характерні сліди жертвоприношення. В обрядах жертвоприношення використовувався вогонь. Спалювання селища можна розглядати як велике жертвоприношення. В жертву часто приносили тварин. Знахідки людських кісток на поселеннях та в житлах можна вважати жертвопринесенням (офіруванням). Оскільки людське поховання пов'язане з ритуалом, тобто з самого початку є ритуальним.

Скарби в житлах, на поселеннях або в районі поселень також розглядають як певний вид жертвоприношення. Різноманітні предмети, зібрані в комплекси і сховані в будівлях або на поселеннях, розглядаються як сакральні скарби. Вони складалися з набору різноманітних речей, які мали лише престижно-ритуальну ( а не побутову чи господарську) цінність.

Предметами, які мають символічне значення, насичені майже всі трипільські комплекси. Можна припустити, що концентрація тих чи інших сакральних предметів -- скупчення в одному житлі кількох подвійних посудин (біноклів) або різноманітних фігурок та мотивних предметів, які утворюють культовий комплекс, пов'язана з різноманітними магічними ритуалами в обряді жертвоприношення.

До категорії сакральних предметів відносяться такі знахідки на поселеннях, як ритуальний посуд, статуетки, моделі стільців, саней та будівель. Предмети були декоровані орнаментами, зображеннями, що можна вважати своєрідною магічною мовою, певним відображенням тих чи інших заклять. Їх тлумачення має стати окремою темою дослідження.

Список використаних джерел та літератури

1. Бурдо Н.Б. Внесок С.М. Бібікова у трипільську археологію// Археологія. - 1996.- № 3.- С. 14-19.

2. Бурдо Н.Б. Трипільська культура -- 110 років досліджень// Археологія. - 2005.- № 4.- С. 10-25.

3. Бурдо Н.Б. Трипільська культура -- відкриття і дослідження// Українська газета. - 1994.- № 3-4.- С. 12-13.

4. Відейко М. Країна Аратта в шумерському епосі й трипільська культура// Українська газета. - 1994.- № 3-4.- С. 31-33.

5. Годенко-Наконечна О. Компоративні методи дослідження графічної знакової символіки трипільської культури// Студії мистецтвознавчі.-2008.- № 1.- С. 7-18.

6. Гусєв С. Нові дані про культову пластику трипільської культури// Археологія. - 1996.- № 3.- С. 105-109.

7. Енциклопедія Трипільської цивіліації: в двох томах/ Ред. М.Ю. Відейко. - К., 2004.- Т. 1. Кн. 1.- С. 344-421.

8. Попова Т. Матеріали духовної культури трипільсько-кукутенського населення Поливанового Яру ІІІ// Археологія. - 1998.- № 4.- С. 109-118.

9. Релігійні вірування трипільців: за археологічними джерелами// Українська культура. - 2003.- №10.- С. 28-30.

10. Трачук О. Відкривач трипільської культури// Урядовий кур'єр. - 2001.- 27 черв. - С. 19.

11. Трипільська культура, її витоки та вплив на традиційне народне мистецтво України// Образотворче мистецтво. - 2002.- № 2.- С. 85-97.

12. Трипільська культура: матеріали до теми// Історія України. - 2008.- Трав. (№ 19).- С. 1-24 (Вкл.).

13. Фисун О. Трипільська культура -- первень української народної традиції// Слово просвіти. - 2007.- 4-10 жовт. (№40).- С. 8-9.

Размещено на Allbest.ru