Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Витоки ідеології революційних народників в Україні (60 - 70 - ті роки ХІХ ст.)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема об'єктивного, комплексного дослідження витоків ідеології революційного народництва в Україні (60 - 70 - ті роки ХІХ ст.) набуває актуальності, виходячи з двох аспектів - історико-наукового та соціально-психологічного.

Історико-науковий аспект полягає в необхідності глибокого й неупередженого вивчення історії України другої половини ХІХ ст., зокрема, виникнення, характеру та значення для подальшої історичної долі країни суспільно-політичних рухів 60-70-х років. Відтворення об'єктивної картини соціально-політичних подій в українських губерніях Російської імперії того часу неможливе без звернення до руху революційних народників, без грунтовного дослідження витоків цього руху крізь призму тогочасних українських реалій. Це також дозволяє чіткіше зрозуміти витоки російського революційного радикалізму, який пізніше став основою більшовицької ідеології - теоретичного фундаменту радянського тоталітаризму.

Соціально-психологічний аспект дослідження даної проблеми передбачає аналіз індивідуально-особистісних властивостей характеру найбільш відомих представників революційного народництва в Україні, впливу на їх формування широкої гами чинників, зокрема сімейного виховання.

Актуальність обраної теми полягає також у з'ясуванні суттєвих питань моральності в політиці, в політичній діяльності революційних народників, зокрема щодо терору як засобу для досягнення певної політичної мети. Останнє набуває зараз, на початку ХХІ століття, особливо важливого значення у зв'язку з небаченою активізацією терористичної діяльності в світі, а також спробами деяких політичних сил розв'язувати гострі соціальні проблеми та політично-владні питання за допомогою відкритого силового тиску на громадян та методів політичного терору по відношенню до своїх супротивників.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної теми кафедри історії України Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна «Політична історія України другої половини ХІХ - ХХ ст.».

Об'єктом дослідження є витоки ідеології революційних народників в Україні (60 - 70 - ті роки ХІХ ст.), формування їх світогляду та політичної свідомості.

Предметом дослідження є соціально-економічні, політичні, духовні (зокрема, специфічно-національні) чинники формування світогляду та ідеології представників революційного народництва, які виховувалися та діяли на теренах українських губерній Російської імперії в 60-70-х роках ХІХ ст.

Метою роботи є вивчення на основі комплексного аналізу фактів витоків ідеології народників, які діяли на теренах України, головних чинників, що сприяли формуванню світогляду та ідеології представників революційного народництва в Україні.

Виходячи з цього, ставилися конкретні дослідницькі завдання:

1. Охарактеризувати процес формування світогляду та ідеологічних переконань революційних народників крізь призму психологічних особливостей їх характерів, психоемоційного сприйняття ними динаміки соціальних змін 60-70-х років ХІХ ст.

2. Проаналізувати як позитивні, так і негативні чинники впливу сімейного виховання, яке заклало основи характерів і світогляду майбутніх революційних народників.

3. Виявити ступінь впливу соціально-економічних і внутрішньополітичних чинників на формування світогляду та ідеології представників руху революційного народництва в Україні.

4. З'ясувати характер, глибину впливу вітчизняної суспільно-політичної думки того періоду на політичну свідомість народників.

5. Виявити ступінь ідейного впливу на діячів революційного народництва в Україні західноєвропейської дійсності, глибини відображення в їх політичній свідомості досягнень європейської соціально-політичної та економічної думки.

Хронологічні межі дослідження - 60 - 70-ті роки ХІХ ст., тобто час, коли формувалися характери, світосприймання, ідеологія революційних народників в Україні. Саме в цей період представники української, російської, єврейської молоді відчували на собі неоднозначний вплив різноманітних внутрішніх чинників - соціальних, економічних, політичних, національних, а також зовнішніх, в основному загальноєвропейських.

Територіальні межі дослідження включають українські землі у складі Російської держави 60 - 70-х років ХІХ ст.

Методологія і методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять діалектичні принципи пізнання історичного процесу, конкретно-історичний та соціально-психологічний підхід до осмислення суспільно-політичних подій і явищ, процесу формування та становлення особистості, критичний аналіз джерельної бази. Матеріал викладено у проблемно-хронологічному розрізі. При цьому використано три основні групи методів дослідження: загальнонаукові (логічний, критично-діалектичний, історичний); спеціально-історичні (хронологічний, ретроспективний, синхронний, структурно-системний); методи суміжних наук (характерологічний метод історичної психології, синтез-аналіз політичної психології та психології особистості, якісно-кількісний аналіз документів соціальної психології, контент-аналіз, статистичний метод, нормативно-ціннісний метод політології).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше зроблено спробу комплексного дослідження витоків ідеології революційних народників в Україні (60 - 70 - ті роки ХІХ ст.). При цьому були враховані не тільки виключно історичні соціально-економічні, політичні, духовні, але й певною мірою психологічні та соціологічні чинники. Новим в дисертації є аналіз впливу багатогранної сфери сімейного виховання (як позитивного, так і негативного аспектів) на формування характерів, світогляду та морально-політичної спрямованості майбутніх революційних народників. Важливим новаторським кроком у вирішенні проблеми дослідження чинників формування світогляду учасників народницького руху автор вважає погляд на це питання крізь призму батьківської спадковості задатків певних, визначальних рис характеру, розвинутих та закріплених атмосферою сімейних відносин. Саме передача дитині спадкової програми подальшого прояву конкретних властивостей характеру, розвитку особливого духовного стрижня, своєрідної інтелектуально-моральної структури одного з батьків з роками викристалізовують в молодій людині саме ті риси характеру, моральні цінності та систему світосприйняття, які при заломленні крізь конкретно-історичну дійсність формують соціально небайдужих, активних особистостей, здатних на рішучі дії в ім'я певних ідей.

Наукова новизна дослідження також полягає в тому, що діяльність революційного народництва в Україні, його витоки розглянуті не через традиційний для колишньої радянської історіографії ідейно-класовий підхід щодо аналізу суспільних явищ, а крізь призму загальної об'єктивної картини української та російської дійсності 60-70-х років ХІХ ст., прогресивних ліберальних державних перетворень історичного масштабу.

Характерною рисою дисертації є спроба незаідеологізовано осмислити дослідження західноєвропейських та американських вчених, проаналізувати їх об'єктивні досягнення в аспекті даної проблематики.

Виявлено та введено до наукового обігу певну частину раніше маловідомих документів про розвиток народницького та національно-визвольного рухів в Україні в 60 - 70 - ті роки ХІХ ст., що дало можливість краще з'ясувати внутрішні процеси, які в них відбувалися, глибше зрозуміти соціально-психологічні чинники їх еволюції.

Практичне значення дисертації. Теоретичні висновки, узагальнення, конкретний фактичний матеріал можуть бути використані в подальших дослідженнях проблем суспільно-політичного розвитку України другої половини ХІХ ст., генезису ліворадикальної течії в революційному русі в Україні.

Фактологічна база дисертації може бути використана у вищій школі - при підготовці до лекційних чи семінарських занять з історії України другої половини ХІХ ст., розробці спецкурсів з історії суспільних рухів, української суспільно-політичної думки, а також з педагогічних проблем.

Матеріали дослідження можна з користю застосувати у виховній роботі серед молоді вищих навчальних закладів, гімназій та середніх шкіл з метою сприяння формуванню національної свідомості представників нової української генерації. Окремі положення дисертації щодо сімейного виховання як важливого чинника становлення характеру та світогляду майбутньої свідомої особистості можуть бути використані, з урахуванням сучасних реалій, при створенні й удосконаленні загальнонаціональної комплексної системи виховання підростаючого покоління.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дослідження містяться в статтях, опублікованих у фахових виданнях, в доповідях і повідомленнях на всеукраїнських та регіональних наукових конференціях з історичного краєзнавства в містах Кам'янець-Подільському, Луцьку, Полтаві, Кременчуці, Черкасах.

Окремі проблемні питання даної дисертації були включені в тематику лекцій та семінарських занять, які проведені для студентів Кременчуцького державного політехнічного університету.

Структура дисертації зумовлена завданнями дослідження. Дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів і висновків, списку використаних джерел та літератури (429 найменувань) і переліку скорочень. Загальний обсяг дисертації 242 сторінки, з них основна частина - 210 сторінок.

Основний зміст дисертації

революційний народник ідеологічний

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено предмет, об'єкт, хронологічні та територіальні межі, мету, завдання, методи і методологію дослідження, розкрито наукову новизну роботи, вказано про апробацію та практичне значення.

Розділ 1 «Історіографія та джерела» складається з двох підрозділів. Перший - «Стан наукової розробки теми» - містить аналіз літератури з обраної теми. Історіографію обраної теми дослідження поділено таким чином: офіційно-державна історіографія (або урядово-охоронна); українська національно-демократична історіографія; російська ліберальна історіографія; революційно-народницька історіографія; зарубіжна українська та російська історіографія; радянська історіографія; сучасна вітчизняна історіографія; західноєвропейська та американська історіографія.

Представники офіційної державної історіографії1, характеризуючи революційних народників як неуків та аморальних суб'єктів, готових на різні крайні засоби заради соціальних потрясінь, революційного вибуху, захоплення влади, бачили витоки дій «державних злочинців» у зіпсованості їх особистостей негативним впливом модного нігілізму, згубних західних ідей та революційних теорій. В їх працях не знайшлося місця ґрунтовному аналізу соціально-економічних та політичних чинників російської дійсності 60-70-х років ХІХ ст. Поза увагою залишилася проблема виникнення революційного народництва в українських губерніях під кутом зору зростання національно-визвольного руху в Україні.

Українська національно-демократична історіографія обраної теми представлена працями М.С. Грушевського, М.П. Драгоманова, П.С.Єфименко та інших.2 М.П. Драгоманов, який був безпосередньо втягнутий в події, пов'язані з діяльністю революційних народників в Україні, визнавав українських народників частиною так званого «великоруського» народництва 70-х років, виводив їх з українофілів-хлопоманів 60-х років, а ідейно пов'язував з діячами Кирило-Мефодіївського товариства 40-х років ХІХ ст. Серед чинників впливу на світогляд та формування ідеології українського народництва він виділяв національні, етнокультурні аспекти. Українські історики намагалися у своїх поясненнях витоків народницького руху на теренах України виводити їх з національних ознак, з особливостей історико-політичної ситуації, в якій перебував український народ за умов русифікаторської політики російського царизму.

Представники російської ліберальної історіографії3 не аналізували соціально-економічну і національно-духовну специфіку України, її вплив на становлення світогляду та ідеології революційних народників, які формувалися і діяли в цьому регіоні. Основний акцент в їх роботах наголошувався на згубності силової політики самодержавства, її невиправданої жорстокості по відношенню до начебто не образливих народників-мрійників (ще напередодні їхнього переходу до активних терористичних дій проти представників влади). Еволюційний післяреформений розвиток Росії по шляху капіталізму європейського зразка, гнучка політика уряду змогли б, на думку російських ліберальних істориків, попередити появу народників у 60-70-х роках ХІХ ст.

Революційно-народницька історіографія представлена поглядами безпосередніх учасників руху революційного народництва в Україні 70-х років ХІХ ст. - П.Б. Аксельрода, О.М. Баха, В.К. Дебогорія-Мокрієвича, Л.Г. Дейча, В.І. Засулич, С.П. Ковалика, К.Є. Котова, М.Г. Кулябко-Корецького, М.В. Ланганса, М.Р. Попова, М.Ф. Фроленка, С.Л. Чудновського та інших4. Первинними з духовних чинників становлення свого характеру, моральних рис вони вважали безпосередній вплив батьків, найближчих родичів, атмосферу сімейного виховання. Як важливий чинник формування своїх моральних позицій, ідейних переконань представники революційного народництва згадували прогресивну російську літературу та публіцистику 60-70-х років ХІХ ст., твори ідеологів революційно-народницького руху - П.Л. Лаврова, М.О. Бакуніна, а також М.К. Михайловського та В.В. Берві-Флеровського. Деякі з авторів (О.В. Аптекман, В.К. Дебогорій-Мокрієвич, Л.Г. Дейч, С.П. Ковалик, М.Г. Кулябко-Корецький) спробували осмислити ступінь ідейного впливу Заходу в процесі формування ідеології революційних народників.

Найвидатніший філософ російської післяреволюційної еміграції М.О. Бердяєв характеризував витоки російського народництва 70-х років ХIХ ст. крізь призму російської дійсності 60-70-х років та особливостей формування російської інтелігенції того часу.

Українські радянські історики підходили до розгляду означеної проблеми з марксистсько-ленінських позицій і принципів. В їх роботах панував класовий підхід до аналізу передумов, витоків руху та ідеології революційного народництва, яке трактувалося тенденційно вузько - у рамках домінування соціально-економічних чинників. Фактично був відсутній глибокий всеохоплюючий аналіз соціально-політичної сфери життя суспільства в її динаміці на протязі 60-70-х років ХІХ ст., принципово ігнорувався широкий розвиток ліберального руху. Недостатня увага приділялася питанням сімейного виховання майбутніх народників, а неоднозначний вплив на них релігії, християнської моралі просто відкидався.

Серед сучасних вітчизняних дослідників революційно-народницького руху треба віддати належне вагомим подвижницьким зусиллям історика С.І. Світленка. Своїми працями він зробив значний внесок в розробку нової концепції історії революційного народництва в Україні. Генезис народництва як історичного явища С.І. Світленко розглядає крізь призму історико-генетичних витоків, а також через конкретну структуру власної ідеологічної основи, що формувалася у 60-70-х роках ХІХ ст. на ґрунті загальноросійської та європейської дійсності. При цьому дослідник виділяє національний, морально-психологічний, соціально-класовий чинники, певні загальноросійські революційні традиції, динамізм емігрантських та великоросійських центрів, що в цілому сприяло поширенню російського народництва на етнічні українські землі.

Певні наукові досягнення в дослідженні означеної проблеми має західноєвропейська та американська історіографія. Деякі її представники, зокрема А. Глісон, М. Маліа, Р. Пайпс, А. Улам (усі - США), Х. Боумен, Х.Сітон-Уотсон, Р. Сет, Дж. Шапіро (Англія), В. Баннур, А. Безансон, М. Конфіно (Франція), Ф. Вентурі (Італія), у своїх працях звертали увагу на соціальні витоки та причини підйому суспільного руху в Росії у 60 - 70 роках ХІХ ст., на чинники формування ідеології революційного народництва. 9 Західноєвропейські та американські історики у своїй більшості приділяють значну увагу західному впливу, так званій «інтелектуальній вестернізації» Росії, а також ліберальним реформам Олександра II. Вони бачать джерело радикалізму російської інтелігенції у суттєвих змінах її соціального складу в 60-70-х роках ХIХ ст., насамперед, в розширенні різночинного прошарку з його плебейсько-демократичними прагненнями. З іншого боку, з точки зору багатьох дослідників причини російського революційного руху 70-х років ХIХ ст. були чисто ситуативними і коренилися в нерішучому, бюрократичному, половинчастому характері проведення самодержавством реформ 60-70-х років. Для значної частини західних істориків другої половини ХХ ст. характерне дослідження психологічних коренів народництва, переважно соціально-психологічних, морально-особистісних чинників процесу формування світогляду та ідеології окремих його представників. Глибоке вивчення соціально-економічних, так само як і національних, чинників, за виключенням деяких французьких дослідників, ігнорується.

У другому підрозділі - «Джерельна база дисертації» - охарактеризовано матеріал, що опублікований у багатьох виданнях документального характеру, а також той, який зберігається в центральних державних архівосховищах України та Росії, у деяких обласних архівах.

Джерельна база дисертаційного дослідження за походженням, змістом, формою та науковою цінністю умовно поділена на чотири групи: друковані документальні джерела, архівні фонди, публіцистика і мемуарні джерела, епістолярії, щоденники.

Опубліковані в дореволюційні та радянські часи матеріали окремих судових політичних процесів над представниками революційно-народницького руху 70-х років ХIХ ст., збірники документів і матеріалів щодо періоду «ходіння в народ» та діяльності народницьких гуртків в Україні першої половини 70-х років, відповідні публікації дозволяють з'ясувати домінуючі чинники впливу на світогляд та політичну свідомість революційних народників, загальну соціальну мотивацію їх переходу до радикальних методів діяльності, а також виявити й проаналізувати ті особливі риси характеру окремих революціонерів, що були притаманні їх неординарним морально-вольовим особистостям.

Важливим джерелом для усвідомлення чинників формування радикальних поглядів та ідеології революційних народників в Україні є праці ідеологів народництва 70-х років ХIХ ст. П.Л. Лаврова і М.О. Бакуніна, особливо «Исторические письма» та «Государственность и анархия» зі спеціальним додатком («Прибавление А»), книги відомого російського соціолога, економіста, публіциста В.В. Берві-Флеровського «Положение рабочего класса в России» та «Азбука социальных наук», окремі твори західноєвропейських соціалістів 60-х років ХIХ ст. - Ф. Лассаля, П.-Ж. Прудона, Л. Блана, французького філософа та історика І. Тена, західноєвропейських соціалістів першої половини ХIХ ст. - А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є, Р. Оуена, англійського філософа-позитивіста Дж.С.Мілля. За свідченнями революційних народників саме ця література сприяла становленню їх політичної свідомості, формуванню соціалістичних поглядів.

Під час роботи над дисертацією були досліджені документальні матеріали, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві (ЦДІА) України в м. Києві (фонди Київського (ф. 316) та Харківського (ф. 733) воєнно-окружних судів, Київського (ф. 274), Одеського (ф. 385), Подільського (ф. 301), Харківського (ф. 336) губернських жандармських управлінь, канцелярії Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора (ф. 442), прокурора Одеської судової палати (ф. 419), Київської палати кримінального суду (ф. 485)); Центральному державному архіві вищих органів влади та управління (ЦДАВО) України (фонди Всеукраїнської ради товариства політкаторжан (ф808), С.Ф. Русової (ф. 3889), Народного міністерства освіти УНР (ф. 2581); у Відділі рукописів Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України (фонди М.П. Драгоманова (ф. 172), Л.М. Жебуньова (ф. 82), М.Г. Кулябко-Корецького (ф. 84), М.І. Костомарова (ф. 22)). Значна кількість джерел, які безпосередньо чи опосередковано стосуються обраної теми, знаходиться в центральних архівах Російської Федерації в м. Москві. Для роботи над дисертацією були залучені матеріали Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ) (фонди Особого Присутствия Правительственного Сенату (ОППС, ф. 112), Третьего отделения Собственной Его императорского Величества канцелярии (ф. 109), Департамента полиции Министерства внутренних дел (ф. 102)), Російського державного воєнно-історичного архіву (РДВІА) (фонди Главного военно-судного управления (ф. 801, Петроградского военно-окружного суда (ф. 1351)).

Важливу групу досліджених джерел складає публіцистика 60-70-х років ХIХ ст., яка прямо чи посередньо впливала на формування світогляду, політичної свідомості, ідейних переконань революційних народників в Україні. За змістом, ідеологічним спрямуванням та джерелами видання вона поділена на дві групи: легальні періодичні видання, що виходили в Росії, та ті журнали, що друкувалися за кордоном і нелегально розповсюджувалися в українських, російських губерніях. Було проаналізовано легальну публіцистику, яку умовно класифіковано по окремим напрямкам, що об'єднують пресу різних політичних орієнтацій: офіційно-урядової спрямованості («Правительственный вестник», «Санкт-Петербургские ведомости», «Московские ведомости», різні «Губернские ведомости»); ліберальної («Дело», «Русская беседа», «Русская старина», «Русское богатство», «Русский вестник», «Библиотека для чтения») та ліберально-народницької («Слово», «Русская мысль», «Неделя»); радикально-демократичної («Современник», «Отечественные записки», «Русское слово»).

Особлива увага була приділена аналізу провідних органів демократичної преси 60-70-х років ХIХ ст. - журналам «Современник», «Отечественные записки», «Русское слово», «Дело». Гостросоціальні статті В.Г. Белінського, Д.І. Писарєва, В.В. Берві (Флеровського), П.Л. Лаврова, П.М. Ткачова, М.К. Михайловського, твори і статті М.Г. Чернишевського, О.І. Герцена та інших мали значний вплив на формування світогляду народницької молоді України.

Також вивчені такі закордонні видання російської публіцистики, як газета О.І. Герцена і М.П Огарьова «Колокол» (1857-1869 рр.), їх журнал «Полярная звезда» (1855-1869 рр.), журнал П.Л. Лаврова «Вперёд!» та його газета під такою ж назвою (1873-1876 рр.). Нелегально переправлені на територію Російської імперії, зокрема, в українські губернії, ці видання користувалися популярністю серед гімназичної та особливо студентської молоді, таємно розповсюджувалися в народницьких гуртках.

Важливе значення для розуміння власної точки зору революційних народників в Україні щодо формування їх світогляду та політичної свідомості мало дослідження мемуарних та епістолярних джерел. Незважаючи на їх особливу специфіку та те, що більшість народницьких авторів мали за мету якомога детальніше характеризувати конкретні практичні дії революційних народників, деякі з них спробували крізь призму особисто-психологічного осмислення подій проаналізувати ті чинники, які відіграли вирішальну роль у процесі становлення власних характерів, світогляду та революційної ідеології. Це стосується В.К. Дебогорія-Мокрієвича, Л.Г. Дейча, К.Є. Котова, М.Г. Кулябко-Корецького, М.В. Ланганса, В.М.Фігнер, М.Ф. Фроленка, С.Л. Чудновського. Важливе значення мало також вивчення автобіографій 44-х діячів російсько-революційного руху 70-х - першої половини 80-х років ХIХ ст. (в тому числі 16-ти тих, хто був безпосередньо пов'язаний з революційно-народницьким рухом 70-х років в Україні), які опубліковані в 1926-1929 роках як додаток до 40 та 41 томів Енциклопедичного словника Гранат.10

Комплексне вивчення архівних і опублікованих документів, наукової та мемуарної літератури, а також публіцистики дозволило глибше усвідомити й психологічно відчути соціально-політичну, духовну атмосферу 60-70-х років ХІХ ст., з'ясувати основні чинники впливу на формування характерів, світогляду та політичної свідомості революційних народників в Україні, виявити витоки їх ідеології.

Розділ 2 «Соціально-економічні і політичні чинники формування світогляду та ідеології революційних народників в Україні» складається з двох підрозділів. Перший - «Вплив післяреформеної економічної ситуації в Україні на формування світогляду революційних народників» - починається з визначення того, що українська земля дала цілу низку відомих діячів народницького руху, таких як В.К. Дебогорій-Мокрієвич, М.І. Кибальчич, Д.А. Лизогуб, О.Д. Михайлов (Чернігівщина), С.О. Жебуньов, В.А. Осинський, С.С. Синьогуб (Катеринославщина), С.П. Ковалик, В.О. Малинка (Полтавщина), Я.В. Стефанович (Харківщина), Л.Г. Дейч (Поділля). Уродженцем Таврійської губернії був член Виконавчого комітету «Народної волі» А.І. Желябов. Активну участь в діяльності революційно-народницьких гуртків, що діяли в Україні в 70-х роках ХІХ ст., та в реалізації антидержавних терористичних актів на її території брали такі відомі діячі загальноросійського народницького руху як В.І. Засулич, С.Л. Перовська, В.М.Фігнер, М.Ф. Фроленко.

Для виявлення домінуючих чинників впливу на складний процес формування світогляду та ідеології революційних народників в Україні в дисертації, насамперед, розглянуті соціально-економічні чинники. Селянська реформа 1861 року стала дійсно історичною подією в історії Російської держави. Вона не тільки почала змінювати соціальну структуру та ієрархію суспільства, зокрема українського, але й викликала інерцію подальших державних реформ, чим зародила в новому поколінні надії на інші значні зміни «зверху».

В дисертації досліджено, як відкладалися у свідомості майбутніх революційних народників подія звільнення селян-кріпаків та саме пореформене життя українських селян, що складали основну масу працюючого народу. При цьому (на прикладі окремих відомих діячів народницького руху в Україні - А.І. Желябова, Л.Г. Дейча, В.К. Дебогорія-Мокрієвича, Є.М. Ковальської, М.Р. Попова, О.М. Баха) пояснено певні соціально-психологічні аспекти процесу сприймання оточуючої пореформеної дійсності 60-х років ХIХ ст. представниками різних соціальних прошарків суспільства. Показано, що соціально-економічне положення пореформеного села примушувало замислюватися молодих людей, особливо різночинного положення, над питаннями існуючих в країні порядків, кричущої соціальної несправедливості.

Життєва ситуація породжувала небайдужість їх морально чутких душ, зароджувала у свідомості і соціально-вразливих характерах зростаюче неприйняття оточуючого середовища, максималізм в ідеях та вчинках, формувала певний психологічний фундамент для наступного вже усвідомленого, адекватно-ворожого сприйняття соціальної несправедливості в суспільстві.

У другому підрозділі - «Непослідовність внутрішньої політики царизму 60-70-х років ХIХ ст. та посилення її реакційного характеру як чинник формування радикальної ідеології революційних народників» - розглянута дія на політичну свідомість майбутніх діячів революційно-народницького руху в Україні внутрішньополітичної ситуації, що склалася в Російській імперії в 60-х - першій половині 70-х років. Показано, що це було пов'язано, по-перше, з посиленням реакційної внутрішньої політики царського уряду в зв'язку з польським повстанням 1863 р. та активізацією революційної діяльності (замах члена гуртка «ішутинців» Д.В. Каракозова на Олександра ІІ 4 квітня 1866 р., діяльність С.Г. Нечаєва та його «Народної розправи»), по-друге, з особливостями проведення урядових реформ 60-70-х років ХІХ ст., половинчатість та непослідовність яких викликали все більше незадоволення серед прогресивної частини українського та російського суспільства.

Гостре сприйняття соціальних вад реальної дійсності активно «притягувало» небайдужих представників учнівської молоді, особливо студентства, до цих подій, активізувало їх розум, політизувало свідомість та емоційно-психологічно підштовхувало на необхідність певних рішучих дій. Підтвердження цього знаходимо у власних думках революційних народників, зафіксованих пізніше в їх мемуарах та автобіографічних спогадах.

Важливе місце приділено аналізу реформаційної політики російського царизму 60-70-х років ХIХ ст., на фоні практичної реалізації якої зароджувався загальноросійський революційно-народницький рух. Виходячи з зізнань відомих представників цього руху в Україні показано, що саме нерішучість, непослідовність, паліативність реформ 60 - 70-х років ХІХ ст., консервативність політики царського уряду призводили до розчарування в них в середовищі демократичного суспільства, в колах передового студентства, сприяли політизації їх свідомості, схиляли до визнання революційного шляху єдиним можливим у боротьбі за щасливе майбутнє народу.

Враховуючі особливості російської імперської внутрішньої політики 60-70-х років ХIХ ст. по відношенню до українського населення та його культури, в дисертації вказується на негативні наслідки русифікаторського курсу царського уряду, зазначається, що частина української молоді, особливо студентства, втрачала національну свідомість, підміняла глибинне поняття патріотизму класовими інтересами.

Розділ 3 «Духовні чинники впливу на формування ідеології революційного народництва в Україні» складається з трьох підрозділів. Перший - «Сімейне виховання, як важливий чинник формування характеру та світогляду діячів народницького руху» - починається із зазначення важливості розгляду, крім соціально-економічних та політичних, певних духовних чинників у процесі формування їх особистості - сімейного виховання, впливу передової суспільно-політичної думки, а також процесів зростання національної свідомості українського народу в 60-70-х роках ХIХ ст.

Визначаючи сімейне виховання первинним з духовних чинників впливу на формування характеру та світогляду майбутніх діячів народницького руху в Україні, в дисертації досліджено безпосередній вплив особистостей їх батьків (насамперед, позитивне домінуюче значення одного з них), деяких осіб з числа найближчих родичів, старших сестер та братів, в цілому сімейної атмосфери в години дозвілля і матеріального становища сім'ї. Спираючись на численні народницькі мемуарні та автобіографічні джерела, проаналізовано процес становлення своєрідного морального стрижня вольових характерів, допитливих інтелектів революційних народників, що визначило в подальшому їх радикальне світосприймання та потребу активних революційних дій. Також приділена увага з'ясуванню неоднозначної ролі релігії (християнства та іудаїзму) у формуванні в процесі сімейного виховання духовних потреб, моральних ідеалів майбутніх народників. Зауважено, що насильницьке упровадження в молоді серця учнів навчальних закладів ідей православної ідеології та християнських духовних цінностей досягало протилежних результатів, посилювало негативне відношення до релігії. Все це створювало відповідне соціально-молодіжне середовище, грунт для зародження радикальних ідей.

Другий підрозділ - «Вплив передової суспільно-політичної думки та ідеологів народництва на становлення політичної свідомості революційних народників» - починається з аналізу того факту, що в народницькому русі приймала участь переважно молодь вищих та середніх навчальних закладів і що саме в гімназичні та студентські роки майбутні діячі революційного народництва безпосередньо почали знайомитися з передовою суспільно-політичною думкою.

Спираючись на мемуарні та архівні джерела досліджено «канали», через які відбувався духовно-перетворюючий вплив передової суспільно-політичної думки на прогресивно мислячу молодь: самостійне читання творів російських письменників О.І. Герцена, І.С. Тургенєва, М.Г. Чернишевського (особливо його роману «Что делать?»), поета-демократа М.О. Некрасова; активний вплив неординарних особистостей - педагогів навчальних закладів; знайомство з виданнями передової російської журналістики 60-70-х років ХІХ ст. (насамперед, з журналами «Современник», «Русское слово», «Отечественные записки», де друкувалися статті Д.І. Писарєва, М.О. Добролюбова, В.Г.Бєлінського, О.І. Герцена, М.К. Михайловського); діяльність гуртків самоосвіти гімназичної та студентської молоді, так званого «Великого товариства пропаганди»; вивчення праць ідеологів революційного народництва - П.Л. Лаврова («Исторические письма»), М.О. Бакуніна («Государственность и анархия» зі спеціальним додатком «Прибавление А»), а також соціолога та економіста В.В. Берві-Флеровського («Положение рабочего класса в России», «Азбука социальных наук» (І - ІІ частини)).

Визначено, що своєрідною ідейною передумовою подальшого сприйняття радикальної революційно-народницької ідеології був нігілізм 60-х років ХІХ ст., який теоретично обгрунтовував Д.І. Писарєв.

В дисертації проаналізовано принципову психологічну трансформацію, що відбувалася в результаті переходу молодих людей - вихідців з різних соціальних прошарків - до стану революціонерів-нелегалів, зокрема, розглянуті проблема «морального боргу», спокути провини інтелігенції перед народом та ті почуття «самокатування і покаяння», дійового каяття та покути жертвою, що були характерні для відомих діячів народницького руху в Україні - дворян за походженням (зокрема С. Жебуньова, Д. Лизогуба, В. Малинки, В. Осинського).

У третьому підрозділі - «Вплив процесу зростання національної свідомості українського народу на світогляд та політичне мислення української радикальної молоді» - досліджено дію національного чинника в загальному аспекті формування політичної свідомості та ідейних переконань революційних народників в Україні. Показано, що ще в гімназичні роки життя майбутніх народників українського походження мали прояви патріотичні мотиви виховання. Це відбувалося, насамперед, через вплив на учнів патріотично свідомих вчителів, знайомство з творами Т.Г. Шевченка, з українською історією.

Проаналізовано неоднозначний вплив процесу зростання національної свідомості українського народу на світогляд та політичну свідомість представників прогресивно мислячої української молоді (на фоні тісного переплетення національного руху з суспільно-політичним, загальноросійським рухом революційного народництва). Зазначено, що у свій час під певним впливом українофільських ідей знаходилися такі відомі революційні народники як Ф.В. Волховський, В.К. Дебогорій-Мокрієвич, А.І. Желябов, М.І. Кибальчич, Д.А. Лизогуб, В.О. Малинка, Г.А. Попко, Я.В. Стефанович та інші.

В дисертації аналізуються причини того, що, в цілому, український національний чинник не став домінуючим як у процесі формування світогляду, ідеологічних переконань майбутніх революційних народників, які народилися в Україні, так і в подальшому, коли здійснювалися «ходіння в народ» народників-пропагандистів та безпосередня практична діяльність революційно-народницьких гуртків.

Розділ 4 «Значення ідейно-політичного впливу Заходу у формуванні ідеологічної доктрини революційних народників 70-х років ХІХ ст.» складається з двох підрозділів. У першому - «Вплив на політичну свідомість народників західноєвропейської дійсності, теоретичної спадщини і сучасних ідей європейських соціалістів та прояв інтересу до марксистського вчення» - проаналізовано дію зовнішніх ідейно-політичних чинників на формування світогляду та радикальної ідеології представників революційно-народницького руху в Україні.

В дисертації досліджено, хто з числа активних учасників народницького руху в Україні перебував певний час за кордоном (в Західній Європі, Америці), яку роль у формуванні їх політичної освіти відігравали європейські центри російської та української еміграції, особливо швейцарський Цюрих, що за питання цікавили молодих емігрантів з Росії та який вплив на їх розум, почуття, політичне мислення мали взагалі європейське життя, соціально-політична система європейських країн. Цей вплив західноєвропейської дійсності змушував сильніше, інтенсивніше працювати розум, мислити ширшими категоріями вже загальноєвропейського масштабу, активізовувати політичне мислення прогресивної молоді з України, зокрема, шукати можливо прийнятні шляхи перетворень у Російській державі.

В дисертації проаналізовано, яку роль у формуванні соціалістичних поглядів революційних народників відігравали вчення західноєвропейських мислителів першої половини ХІХ ст. - Р. Оуена, А. Сен-Симона, Ш. Фур'є, а також соціалістів 60-х років - Ф. Лассаля, П.-Ж. Прудона та Л. Блана.

Зазначено, що представники народницького руху з особливим інтересом вивчали події революцій, особливо Великої французької буржуазної революції кінця ХVІІІ ст., розмірковували над їх результатами і робили висновки щодо своєї пропагандистської діяльності. Досліджено, в чому полягала притягальна сила тих праць відомих французьких істориків, насамперед, Л. Блана та І. Тена, які привертали увагу освіченого суспільства, радикально налаштованої молоді, революційних народників.

Також в дисертації звернуто увагу на зацікавленість представників радикальної української молоді марксистським вченням, особливо такими працями К. Маркса, як «Маніфест Комуністичної партії», «Громадянська війна у Франції», «Капітал» (перший том). Спираючись на мемуарні та архівні джерела проаналізовано неоднозначний вплив ідей «Капіталу» на народників. Дослідженням визначено відсутність серйозних підстав для ствердження про якійсь відчутний вплив ідей К. Маркса на загальноросійський революційно-народницький рух 70-х років ХІХ ст.

Теоретична спадщина європейських соціалістів, як і думки соціалістів 50-70-х років ХІХ ст., сприймалися народниками в Україні крізь призму тогочасного положення саме Російської імперії, теорій ідеологів російського революційного народництва.

У другому підрозділі - «Реакція революційних народників в Україні на найважливіші міжнародні події» - аналізується сутність тих міжнародних подій 60-70-х років ХІХ ст., в історико-політичному просторі яких відбувалося формування політичної свідомості та ідеології революційних народників, коректування їх революційних програм. Насамперед, це стосується створення і діяльності І Інтернаціоналу, франко-пруської війни та Паризької комуни 1871 р., національно-визвольного руху на Балканах і російсько-турецької війни 1877-1878 рр. Досліджено реальний вплив цих подій на суспільство, демократичну молодь, представників революційного народництва, безпосередню реакцію останніх на них.

Вивчення мемуарної літератури та аналіз відповідних архівних даних показали, що політично активна частина української студентської молоді, представники народницького руху в Україні уважно слідкували за європейськими та загальносвітовими подіями, цікавилися розвитком сучасних міжнародних відносин, по-можливості, жваво обговорювали політичні новини, прогнозували їх можливі наслідки щодо Росії, робили певні висновки для себе. Найбільш рішучі та патріотично налаштовані молоді ентузіасти приймали навіть безпосередню участь в історичних подіях, які відбувалися на європейських теренах. Все це разом збуджувало їх гарячі серця, активізовувало радикальні думки, формувало політичні погляди та коректувало народницькі ідеологічні доктрини.

У висновках зазначено, що на основі комплексного аналізу фактів з життя та практичної діяльності революційних народників, загальноросійських, зокрема українських, реалій 60-70-х років ХІХ ст., осмислення революційно-народницької і суспільно-політичної думки Росії та Західної Європи того періоду були досліджені основні, вирішальні чинники, які сприяли формуванню світогляду, політичної свідомості та, в цілому, ідеології представників революційного народництва в Україні 70-х років ХІХ ст.

Революційно-народницький рух не був органічним для українського суспільства, корені його знаходилися як в особливостях історичного розвитку Російської держави, суспільства, так і в конкретній загальноросійській ситуації 60-х років ХІХ ст.

Об'єктивними, вирішальними чинниками процесу зародження революційного народництва були соціально-економічні та внутрішньополітичні чинники. Селянська реформа 1861 р. усунула одні проблеми, дещо послабила інші, але й породила не менш складніші, які в умовах бюрократичної, дворянсько-монархічної влади та ще й у багатоетнічній державі вирішити благополучно для усіх було надзвичайно складно. У вразливій свідомості представників молодого покоління, що виховувалось в умовах України, закарбувалося безпросвітне важке життя селян, їх безправ'я, приниженість та безсилля перед владою. Максималізм молодих характерів, палке бажання допомогти рідному народові у полегшенні його долі та ілюзорна уява про готовність селян до революції формували світогляд майбутніх революційних народників та закладали певні основи їх ідеології.

Важливим прискорювачем процесу радикалізації політичної свідомості передової гімназичної та студентської молоді були непослідовність внутрішньої політики царизму на протязі 60-70-х років ХІХ ст. і посилення її реакційного характеру. Перші відкриті політичні процеси над революціонерами для багатьох представників мислячої молоді, різночинної інтелігенції стали своєрідною школою соціального прозріння, вітриною для ознайомлення зі справжнім становищем народу, реальними проблемами хворого російського суспільства.

Надзвичайно важливу роль у становленні світогляду, ідейної спрямованості та, в цілому, ідеології революційного народництва в Україні відігравали духовні чинники. Саме вони формували ту внутрішньо-психологічну основу, той інтелектуально-ідейний каркас, який і визначив сутність особистості революційного народника. Первинним з духовних чинників впливу на формування характеру та світогляду майбутніх діячів народницького руху було сімейне виховання, безпосередній вплив батьків, найближчого оточення.

На процес формування світогляду та політичного мислення революційних народників накладали печатку психологічні особливості, що були природно притаманні вихідцям як з різночинного, так і з дворянського середовища.

Дуже відчутним був вплив на свідомість мислячої гімназичної та особливо студентської молоді, що потім влилася до лав революційного народництва в Україні, передової суспільно-політичної думки та легальної прогресивної загальноросійської преси, особливо радикально-демократичної спрямованості.

Значний внесок у становлення політичної свідомості, коригування ідейних позицій, теоретичних концепцій революційних народників внесли відомі ідеологи руху П.Л. Лавров і М.О. Бакунін, які репрезентували в ньому відповідно пропагандистську та бунтарсько-анархічну течії.

Загальноросійській рух революційного народництва співпав у часі з процесом зростання національної свідомості українського народу. Відповіддю на це було подальше посилення русифікаторської політики царизму, що суттєво позначилося на духовному житті українського народу, на вихованні гімназичної та особливо студентської молоді. Соціально-романтична привабливість і революційна рішучість ідеології російського революційного народництва на фоні європейських демократичних змін, реформаційних перетворень в державі ставали ближче до розуму та серцю молодим українським радикалам, ніж погляди українофілів-громадівців. Певна частина представників молоді українського походження, що була деякий час під впливом українофільських ідей, переходила до лав революційного народництва.

На процес формування політичної свідомості та ідеології революційних народників, безперечно, мали вплив і зовнішні чинники. Революційно-народницька молодь суб'єктивно, виходячи з індивідуальних особливостей характеру та світогляду, аналізувала європейську дійсність, соціально-реформістську, революційну думку відомих західних вчених, мислителів, з захопленням сприймала ідеї модного утилітаризму, проявляла інтерес до марксистського вчення. Її увагу привертали й найважливіші міжнародні події. Але загальний вплив західних ідей був не домінуючим, а опосередкованим чинником, що діяв крізь призму загальноросійської і, зокрема, української дійсності.

Революційні народники були представниками своєї історичної епохи, виразниками переломного реформаційного періоду своєї країни, суспільства, свого специфічного соціально-психологічного середовища. Вони породжені загальноросійськими реаліями 60-70-х років ХІХ ст. і підживлювали ними свої ідейні корені.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях автора

Українські громади та їх роль у вивченні історико-культурної спадщини України // V Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Тези доповідей та повідомлень. - Кам'янець-Подільський, 1991. - С. 53 - 54.

Нові підходи в дослідженнях народницького руху в Україні (70-ті роки ХІХ ст.) // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства. Тези доповідей та повідомлень. - Луцьк, 1993. - С. 101 - 102.

З історії Полтавської громади (1860-1862 рр.) // Маловідомі сторінки історії Полтавщини. Збірник наукових праць. - Полтава, 1993. - С. 8 - 19.

М.П. Драгоманов про моральність в політиці. // Матеріали науково - технічної конференції молодих вчених і спеціалістів. КФ ХДПУ. Тези доповідей. - Кременчук, 1994. - С. 53 - 54.

Недільні школи на Полтавщині (1859-1862 рр.) // Третя полтавська наукова конференція з історичного краєзнавства. Матеріали. - Полтава, 1994. - С. 159 - 162.

М.П. Драгоманов про питання моральності в політичній діяльності революційних народників 70-х - початку 80-х років ХІХ ст. // Збірник наукових праць 1994 р. - Ч. 2. - Кременчук, 1995. - С. 35 - 39.

З історії руху революційних народників на Черкащині (70-ті роки ХІХ ст.) // VІІ Всеукраїнська наукова конференція «Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність». Матеріали пленарних та секційних засідань. - Ч. 1 - 2. - К., 1995. - С. 438 - 440.

Сімейне виховання як важливий чинник формування характеру та світогляду діячів руху революційного народництва 70-х років ХІХ ст. // Збірник наукових праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. - Історія та географія. - Харків, 2003. - №14 - 15. - С. 22 - 30.

Вплив українських національних чинників на формування світогляду діячів революційного народництва в Україні 70-х років XIX ст. // Історична пам'ять. Науковий збірник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. - Полтава, 2004. - №1. - С. 82 - 91.

Вплив соціально-економічного становища українського селянства на формування світогляду революційних народників 70-х років ХІХ ст. // Південний архів: Збірник наукових праць Херсонського державного педагогічного університету. - Історичні науки. - Херсон, 2004. - №15. - С. 54 - 60.

Характер реформаторської політики російського царизму 60 - 70-х років ХІХ ст. і формування політичної свідомості діячів революційно-народницького руху в Україні. // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - №633: Історія. - Вип.12. - С. 125 - 134.

Размещено на Allbest.ru