У першій кампанії 334 до н. е. Олександр розбив персів на річці Гранік (поблизу узбережжя Мармурового моря). Після цього до нього приєдналися греки Малої Азії, і Олександр стрімко рушив на південь, хоча в Галікарнасі перський гарнізон чинив значний опір. Армія перезимувала у Гордії, стародавній столиці фригійських царів Гордія та Мідаса. Тут зберігалась давня реліквія, а саме царська колісниця, ярмо якої було з'єднане з дишлом надзвичайно складним вузлом. Легенда стверджувала: той, що зуміє розв'язати цей вузол стане володарем світу - Олександру вдалось розв'язати цю задачу.

У 333 до н. е. військо Олександра перейшло хребет Тавр, що на півдні сучасної Туреччини, причому при наближенні Олександрової армії гарнізон, який охороняли перевал, так звані, Кілікійські ворота, в паніці втік. Хоча в Тарсі Олександра затримав гострий приступ лихоманки, восени він увійшов до Сирії. Цар Дарій III очікував його на внутрішніх рівнинах, але, коли Олександр повернув на південь, і пішов вздовж узбережжя, рухаючись до фінікійських морських баз, Дарій перейшов береговий хребет в тилу Олександра і, опинившись на позиції, де він не міг повністю розгорнути свої сили, був розбитий при Іссі.

Потім Олександр рушив до Тіру. Це місто, розташоване на прибережному острові, трималось протягом семи місяців. Зведена Олександром дамба була спалена брандером. Тим часом ворожий флот повернув під владу Персії кілька островів в Егейському морі та Галікарнас. В Греції повстала Спарта (проте вже у наступному році повстання було придушене македонським військом, що залишилось на батьківщині). Нарешті перське військо вдерлось з Вірменії в Малу Азію, але македонські тилові частини під командуванням Антигона Одноокого змогли дати йому відсіч. Інші фінікійські міста, з якими перси суворо обійшлися, підняли проти них повстання, і тепер підтримували Олександра і відкликали свої військові кораблі. З їхньою допомогою Тир був узятий приступом з моря. Олександр рушив далі на південь, подолавши на шляху опір гарнізону Гази, що витримав двомісячну облогу. Тим не менш зиму 331 до н. е. Олександр зміг провести в Єгипті, де він був коронований як фараон і заснував тут місто Олександрія. Він також відвідав священий оазис Зевса-Амона (нині оазис Ціва) і оракул вітав його як сина Амоса (титул фараона). Того ж року Олександр, відкинувши пропозицію Дарія поступитися усіма землями на захід від Євфрату, виступив з північної Сирії і переплив через Євфрат і Тигр. З армією, що налічувала 40 000 воїнів, він вступив у бій з головними силами Персидській імперії.

По дорозі у завоюванні Малої Азії Олександр Македонський не бачив опору перед собою. Але на річці Гранник він зустрів опір. 30 тисячне військо Олександра розбило Індійське військо. Його військо швидко розбили легку кінноту. А потім перейшли в контр наступ. І розсіяли піхоту. Головна битва відбулася на рівнині при Гавгамелах, приблизно в 100 км на захід від Арбел (сучасне місто Ербілі на території Іраку), через що її також називають битвою при Арбелах. Перське військо мало колосальну перевагу в чисельності, але Олександр майстерно провів бій. Він завдав косого удару по лівому флангу Дарія, стримуючи флангові атаки ворожої кавалерії допоміжними грецькими та фракійськими загонами поміж тим озброєні метальними ратищами фракійські передові загони відбили атаку колісниць. Коли у відповідь на бічний маневр македонської армії перси намагались перестроїтись, між їх центром і лівим флангом утворився розрив, куди поспішив Олександр разом з 2 000 своїх гетайрів - воїнів кінної гвардії. Зліва їх підтримували основні сили, фаланга збройних сариссами (довгими списами) македонських піхотинців. В короткій запеклій сутичці краща частина піхоти Дарія була знищена, а сам він, як і при Іссі, був змушений тікати.

Вавилон відкрив Олександру свої ворота, тут він відпочивав два місяці, що навіть дало привід для поширення чуток про занепад духу його війська. У грудні він знову виступив у похід. Дарій знаходився в місті Екбатані (сучасний Хамадан в Ірані) на північний схід від Вавилону, куди йому могли надати допомогу - війська зі сходу, з Бактрії, та з півдня - з Персії. Однак Олександр вдарив у південно-східному напрямку. Незважаючи на зиму, він перейшов через гірські хребти, долаючи опір спочатку гірських племен, а потім перського війська. Олександр перезимував в Персеполісі, давній столиці персів, де заволодів золотою скарбницею Персидській імперії, яка поповнювалась впродовж 200 років. На знак того, що похід з метою відплати завершено, Олександр спалив палац перських царів. Але ще важливіше те, що він зібрав 30 000 перських юнаків, і відіслав їх туди, де вони могли під керівництвом македонян вивчитися військової справи, щоб скласти нову царську армію, тобто армію самого Олександра. Навесні 330 до н. е. Олександр виступив на Екбатану. Перси залишили місто і рушили на схід, Олександр наздогнав перський обоз, сподіваючись взяти Дарія живим. Але Дарій перебував під вартою, і в останній момент його наближені зарізали його, вважаючи, що Дарій їх зрадив. Новим ватажком персів став сатрап Бактрії, що походив з царського роду Бессі.

4. Завоювання Бактрії та Індії

Хронодіаграма

В 324 до н. е. Олександр надіслав грецьким містам Коринфського союзу послання, в якому вимагав, щоб надалі йому надавали божественні почесті. Ця вимога викликала хвилю обурення, хоча зрештою міста були змушені поступитися силі, яка була на стороні Олександра. В Афінах великий оратор Демосфен презирливо сказав: "Так нехай же Олександр буде сином Зевса, а заодно і сином Посейдона, якщо йому так завгодно".

Принаймні в одному відношенні Олександр піднявся вище уявлень свого учителя Аристотеля, чия "Політика" розглядає майже виключно грецький поліс. Саме Аристотель радив Олександру поводитись із греками як мудрий правитель, а з варварами, тобто з чужими народами, - як пан. Олександр задумав заснувати єдину греко-перську імперію. Готуючись до відплиття з морською експедицією, він раптом захворів малярією і помер у Вавилоні 13 червня 323 до н. е. Оскільки Олександр не мав законних спадкоємців (син Олександр IV народився вже після його смерті, інші ж діти були народжені поза шлюбом), питання спадковості було надзвичайно важливим для всієї імперії. Вже на смертному одрі один із полководців запитав Олександра, кому він заповідає своє царство. Існує кілька версій щодо відповіді Олександра: він міг відповісти через співзвучність або "Найсильнішому", або "Кратемру". Кратер був одним із полководців Олександра, командувачем його піхоти, який виявив себе чудовим стратегом, крім того Кратер був уособленням усіх рис справжнього македонця - тому більшість дослідників, якщо і не підтримують дану версію, то і не відкидають її. Але на той момент Кратера не було поруч, а присутні вирішили за краще почути "Найсильнішому". Зрештою сам Кратер не підняв цього питання, і вже за два роки після смерті Олександра між його полководця (діадохами) розпочалась боротьба, а імперія розпалася на частини. За прадавніми переказами, тіло Олександра помістили у золотий саркофаг, який в свою чергу помістили у ще один золотий саркофаг та накрили багряним плащем. Згідно з іншою легендою, тіло Олександра помістили у глиняний сосуд, наповнений медом, який використовували як консервант, і було поховане у подвійному золотому саркофазі. також перекази свідчать про те, що Птолемей І Сотер викрав тіло Олександра та таємно вивіз його до Олександрії, де він залишався до пізньоантичної доби. Саме тут Птолемей IX, один з останніх спадкоємців Птолемея I, замінив саркофаг Олександра скляним, а метал переплавив на золоті монети. Громадяни Олександрії були край обурені цим, невдовзі після цього Птолемей IX був убитий. Римський імператор Калігула розграбував могилу Олександра. Як свідчать давні перекази, Калігула власноруч зняв з Олександра нагрудник, а потім сам носив його. Близько 200 р. н. е. римський імператора Септимій Север закрив поховання Олександра для громадськості, від того часу про поховання не снує достовірних свідчень. Так званий "Саркофаг Олександра", виявили неподалік від Сидону. Нині він зберігається у Стамбульському Музеї археології. Немає доказів про те, що це і є саркофаг, в якому був похований Олександр Великий, таку назву він здобув через те, що оздоблений барельєфами, які зображують Олександра та його соратників та полюванні та в бою із персами.

Размещено на Allbest.ru